Закордонний досвід боротьби з безробіттям

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

  ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

Інститут заочної  освіти

Кафедра економічних  систем та маркетингу

 

 

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни «Макроекономіка»

На тему

«Закордонний досвід боротьби з безробіттям»

 

 

 

 

 

 

                                         Виконав студент групи ЗОІ 121

                                                                 Свинарчук Б.М.

                                                                 Залікова книжка №012054

                                                                 Перевірив Забарна Е.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса ОНПУ 

ЗМІСТ

 

І. Вступ…………………………………………………………………3

ІІ. “Безробіття  та його форми, причини та наслідки безробіття”

   План.

1. неповна зайнятість

а) суть і причини неповної зайнятості………………………4

б) безробіття та його форми…………………………………

2. напрями основних потоків праці та їх зв’язок  із видами безробіття
3. Причини безробіття закордоном
4. Вплив відхилень безробіття від природнього рівня на величину фактичного ВНП. Закон Оукена
5. Негативні соціально-економічні наслідки, які породжує безробіття та методи боротьби з безробіттям закордоном

ІІІ.  Висновок

IV. Використана література 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

 

         Праця і земля – два основні  джерела багатства, два основні фактори зростання виробництва, бо всі інші фактори – капітал, організація, інформація – це справа рук і розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах розвитку цікавило питання про ефективність використання робочої сили. Емпіричним шляхом доведено, що 1% зростання безробіття скорочує ВНП на 2%.

         На жаль явище безробіття не  оминуло України, і ми це  добре відчуваємо в сьогоднішні  дні, бачачи бідних людей, зростання  злочинності та економічний спад  в цілому.

         Я намагатимуся в даній курсовій роботі розкрити, що таке безробіття, звідки воно береться, які його види та наслідки, що говорять відомі економісти про його виникнення та методи запобігання, зробити висновки як уникнути безробіття на основі історичного досвіду.

         На різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих територій; звідси  постійна боротьба племен за територію. При рабстві була присутня повна зайнятість рабів усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів. При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення, частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на “великій дорозі”, інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель. В умовах частого капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

         На даному  етапі економісти толкують явище  та причини безробіття по-новому, що  я і буду розглядати на  протязі наступних двадцяти сторінок.

 

 

1. Неповна зайнятість

а) суть і причини неповної зайнятості

Зайнятість -  це забезпечення працездатного населення робочими місцями та його  участь в суспільно-корисній діяльності, що приносить заробіток чи прибуток. Вона пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і проявляється через систему економічних відносин з приводу визначення форм участі в суспільному виробництві з метою одержання засобів до існування.

         Ці відносини охоплюють продавців  робочої сили (найману працю), її покупців (працедавців), осіб, що займаються індивідуальною (сімейною) трудовою діяльністю; вони зачіпають такі сторони соціально-економічної діяльності, як заробітна плата, доход, прибуток, динаміка капіталу і робочої сили, підготовка і перепідготовка трудових ресурсів, структура економіки, нагромадження і споживання тощо.

         В умовах формування ринкового  господарства змінюють погляди  на так званий  принцип загальності  праці і повну зайнятість як  атрибут екстенсивного економічного  розвитку. Ринкові відносини передбачають вільний вибір людиною професії та місця роботи відповідно до її здібностей, добровільну незайнятість громадян, не допускають примусової праці у будь-якій формі (за винятком випадків, передбачених законодавством країни). Повна зайнятість є важливим фактором економічного захисту населення у трудовій сфері. Однак її не слід розуміти як обов’язкову соціальну зайнятість у суспільному виробництві.

         Повна зайнятість означає використання усіх приданих до цього трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість  усіх, хто бажає і здатний працювати. Разом з тим повна зайнятість  сама по собі не є свідченням високого рівня організації виробництва, її доцільності і розумності. Слід врахувати ступінь раціональності зайнятості, на який впливають технічні, технологічні, соціальні та економічні фактори.

         Раціональність зайнятості   визначається такими аспектами: суспільно-корисний характер трудової діяльності; оптимальна структура економіки; професійно-кваліфікаційна структура трудових ресурсів ( структура пропозиції і попиту на ринку праці).

         Повнота і раціональність у  комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею соціально-економічних результат.

         Зайнятість населення реалізується  через конкретні форми включення  трудових ресурсів в економічну  систему. Серед них найбільш  поширені такі: наймана праця за трудовою угодою (в державному секторі,  на об’єктах орендованої, колективної чи приватної власності); особиста праця власника (чи співвласника) засобів виробництва; особиста праця  на орендованих засобах виробництва тощо.

         Усе це зумовлює існування неповної зайнятості, тобто зайнятості частини трудових ресурсів у суспільному виробництві. При  цьому слід враховувати, що певний рівень безробіття характеризує саме повну зайнятість (мова йде про нормальні, виправдані, неминучі форми безробіття).

         Існують різноманітні причини неповної зайнятості трудових ресурсів. Одна з них - динаміка нагромадження капіталу.

         Діалектика нагромадження капіталу зумовлює зростання потреби в праці, адже масштаби виробництва невпинно збільшуються. Однак, з іншого боку, відбувається відносне зменшення цієї потреби із зростанням продуктивності праці. Взаємодія цих двох суперечливих тенденцій в умовах індустріальної, а особливо – постіндустріальної економічної системи, зумовила сповільнення абсолютного зростання  потреби в робочій силі і її відносне зменшення ( в розрахунку на одиницю функціонуючого капіталу).

         Як відомо, нагромадження капіталу  під дією науково-технічного прогресу  супроводжується зростанням фондоозброєності праці, що і є причиною відносного зменшення вартості робочого місця, що у утруднює відкриття нових робочих місць і перешкоджає зростанню зайнятості.

         На ринку праці ця закономірність  проявляється в формі перевищення  пропозиції праці над попитом  на неї, як надлишок продавців  праці (працеємців) в порівнянні  з її   покупцями (працедавцями). В умовах ринкової економіки в основі попиту на працю лежать закони нагромадження капіталу, які  обумовлюють тенденцію до зменшення потреби в робочій силі. Дослідження тривалих тенденцій показує, що на ринку праці щорічно відбувається зростання пропозиції робочої сили (поява на ринку нових працеємців) і попиту на неї (поява вільних робочих місць).

         Зростання пропозиції праці зумовлюється зростанням населення, сукупної робочої сили, втягуванням у виробництво жіночої праці тощо. Пропозиція  праці дуже мінлива, вона постійно змінюється внаслідок того, що нове покоління працівників, що вступає на ринок праці, має більше знань і кращу підготовку, але й більші потреби, ніж попереднє покоління. Водночас постійно змінюється й попит на працю під впливом таких факторів: зміна попиту на товари та послуги, поява нових професій і зникнення старих. Внаслідок цього постійно з’являються нові незайняті робочі місця, але й скорочують старі.

         Пропозиція праці визначається рівнем її ціни (заробітної плати), а також рівнем податків, потребами працеємця та членів його сім’ї, звичками і традиціями, рівнем культури і релігією, силою профспілок тощо. Попит на працю регулюється потребами виробництва в трудових ресурсах, його технічним рівнем, вартістю робочого місця тощо.

         Таким чином, у кожний даний  момент на ринку праці є  певна кількість продавців робочої  сили різноманітних професій  і кваліфікації, з одного боку, і вільних робочих місць –  з іншого. Якщо кількість бажаючих  продати свою робочу силу перевищить кількість незайнятих робочих місць, то виникає неповна зайнятість, або надлишкове безробіття.

         Рівновага  на ринку праці досягається  через збалансованість попиту  і пропозиції певним рівнем  ціни праці, який стає ціною  рівноваги ринку праці (рівноважною ставкою заробітної плати, адже заробітна плата – це ринкова ціна праці)*¹. Проте ціна праці (заробітна плата) залежить від багатьох чинників – можливості задоволення нагальних потреб, рівня освіти і кваліфікації, економічної боротьби трудящих тощо. Водночас рівень заробітної плати не може опускатись нижче можливостей фізіологічного забезпечення життя найманого працівника і членів його сім’ї, але він не може бути і надто високим – це приведе  до зменшення попиту на працю і зростання безробіття.*² Саме така ситуація відображена на графіку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         Графік показує, що встановлення  мінімуму заробітної плати (W1) привело до появи надлишку робочої сили на ринку праці ( D- крива попиту, S – крива пропозиції, q^d1 – обсяг попиту, q^s1 – обсяг пропозиції праці), величина якого визначається відрізком ab *³.

         До причин неповної зайнятості  слід також віднести структурні зрушення в економіці під впливом науково-технічного прогресу, циклічність економічного розвитку, нерівномірне розміщення продуктивних сил, прагнення працеємців знайти кращу роботу, яка б відповідала їх можливостям і вище оплачувалась.

         Неповна зайнятість -  серйозна  економічна проблема для ринкового  суспільства. Боротьба з нею  завжди  є одним із найголовніших завдань у сфері макроекономіки.

 

 

 

 

 

 

 

б) Безробіття та його форми

 

Безробіття - це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу. Розрізняють такі форми безробіття:

1. фрикційне (добровільне)
2. структурне
3. циклічне
4. сезонне
5. приховане^*4

 

Проблема  фрикційного безробіття*⁵  -  проблема  тривалості перебування певної кількості людей без роботи у проміжку, коли вони залишили одну роботу і ще не  влаштувалися  на  іншу. Для оцінки величини фрикційного безробіття  необхідно  врахувати дві обставини: кількість людей, що добровільно змінили роботу, і тривалість їх перебування " між роботами".

         Наприклад, нехай протягом року 6 %  працездатних  змінило роботу  і кожен з  цих  людей   шукав  нового  місця  приблизно  місяць. Тоді втрата зайнятості за  рахунок фрикційного безробіття складає:  

             

                                               6%     = 0,5%               

         Оскільки фрикційне безробіття - це результат добровільного і тимчасового скорочення пропозиції, то в його  моделі мають бути відображені зміни у пропозиції праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. На графіку відображене скорочення   пропозиції праці  і відповідне скорочення зайнятості.
2. Стрілками показано зміщення пропозиції і її повернення у попередній стан.

 

 

Структурне    безробіття, на    відміну      від    фрикційного, стосується зрушень лінії попиту на працю.

     Розглянемо  явище  структурного  безробіття  на  умовному прикладі, що дасть  змогу побудувати графічну модель.

     Нехай  ринок країни складається лише  з ринку вчительських послуг. Певного року, коли попит і  пропозиція врівноважились, на ринку  були представлені 8  вчителів  фізики і 2 - економіки. Наступного  року структура попиту змінилась:  ринок потребував 4 викладачів фізики і 6 - економіки.

     На  перший погляд, сукупний попит  має залишатись незмінним адже 8+2=4+6.Але насправді попит зменшується  і  виникає  безробіття, тому  що вчителі фізики не можуть  одразу стати  вчителями економіки.  Таким чином, другого року роботу матимуть  лише 4 вчителі фізики і все ті ж 2 вчителі економіки.

 

                         W 

   

                         

 

   

   

                  

                   2  4  6  8    L

 

 

 

 

 

                 W      D           D   

                             A

                       D     

                        E

   

   

                2  4  6  8  10 L

 

    

 

 

 

         Нижній графік є результатом  поєднання двох верхніх графіків  у тому розумінні, що проекція точки Е  на горизонтальну вісь показує суму значень по горизонтальній осі точок В та С.

 

 

                        

                 W        D             

                        

                        D          D  D  

           

                          E

                               

                      2 4  6   8  10  L

 

 

 

   

 

 

         Деякі країни, зокрема Швеція, мають  великий досвід у  подоланні  структурного безробіття. Він засвідчує,  що як запобіжні та протидіючі безробіттю засоби ефективно спрацьовують:

а)гнучка система  освіти, здатна орієнтуватись на змінюваний попит;

б)територіальна  мобільність робочої сили;

в)бюджетно-податкова  політика, спрямована на створення  нових робочих місць;

г)доступність  інформації про стан ринку праці;

д)широка мережа закладів, де ведеться перекваліфікація працівників відповідно до нового типу.

        Циклічне безробіття прийнято  розглядати як безпосередній  наслідок недостатнього попиту.

     Фактично  модель  циклічного  безробіття  вже  була  розглянута тоді, коли аналізувався кейнсіанській погляд на  безробіття. Розміщення лінії сукупного  попиту  (AD)  нижче  того рівня, який забезпечує повну  зайнятість,  пояснювало  феномен циклічного безробіття.

     Періоди  збільшення споживчих витрат збігаються  із  зменшенням рівня безробіття, а у період скорочення  витрат  рівень безробіття збільшувався.

     Особливих  рис набуває  безробіття  у   постсоціалістичних країнах. Це  невідповідність  визнаного(офіційного)  і  реально існуючого безробіття та у хронічному  незаповненні  вакантних робочих місць.

     Особливість  українського безробіття початку  90-х  років можна пояснити  і специфікою його окремих  видів. Незважаючи на кризовий  стан економіки, циклічне  безробіття  ще  не  набуло розмаху завдяки його штучному  стримуванню  шляхом  дотування підприємств  державного  сектора.  Так    само    гальмується повільністю ринкових перетворень і структурне безробіття, головний поштовх  якому  дала  лише  реорганізація  військово-промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене передусім низькою зарплатою у державному секторі.

     Намагаючись  прогнозувати подальшу ситуацію  з безробіттям в Україні, необхідно  враховувати чинники, що діятимуть   як  у бік збільшення, так і  в бік зменшення його рівня.  Зростання, зокрема, спричинятимуть:

1) потреба структурної  реорганізації неефективної економіки;

2) зняття штучних  обмежень щодо росту циклічного  безробіття;

3) дефіцитність  інвестицій для створення нових  робочих місць;

4) відсутність  досвіду роботи служб зайнятості, дисципліни  і відповідальності виконавчої влади.

     До  чинників, які діятимуть у бік  скорочення  безробіття, можна віднести:

1) безмежність незадоволеного  попиту і  можливість  створення

нових робочих місць у  багатьох сферах, особливо у сфері  послуг;

2) дотеперішня нерозвиненість  приватного сектора і  наявність

тіньової економіки, які  в разі  зняття  адміністративних  пут

зможуть залучити значну частину  непрацюючих;

3) традиційно низький  рівень зарплати і слабкість  профспілок,

які не можуть домогтися підвищення загального рівня зарплати

і пов'язане  з цим обмеження попиту на працю.

 

Сезонне безробіття обумовлене сезонними коливаннями в обсягах виробництва у певних галузях (сільське господарство, риболовля, туристичне обслуговування тощо). Технологічне безробіття викликається впровадженням у виробництво нових “безлюдних” технологій. Ці форми складають вимушене, або надлишкове безробіття.

 

Однак характеристика форм безробіття буде неповною, якщо не згадати  про приховане безробіття. Воно виникає тоді, коли існує часткова зайнятість, тобто працівники працюють неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) без збереження заробітної плати. Такі люди є частково  безробітними, хоча й входять до категорії зайнятих. Приховане безробіття, яке розповсюджене досить широко, не дає змоги точно визначити рівень безробіття, адже частково безробітних удвічі-утричі більше, ніж повністю безробітних.

 

Рівень  безробіття визначається за такою формулою.

 

Рівень безробіття =

х 100

 

До складу робочої сили включають усіх працюючих і безробітних, які активно шукають роботу (без дітей до 16 років*⁶, учнів, студентів, інвалідів, пенсіонерів, домогосподарок, ув’язнених, недієздатних тощо). Слід підкреслити, що до складу робочої сили не включають тих безробітних, які втратили надію знайти роботу, а тому перестали її шукати, чи тих, хто взагалі не бажає працювати*⁷. Це відповідно значно занижує офіційний рівень безробіття.

         Важливе  значення має обчислення природного  рівня безробіття:

                                                         

                                                             Природне безробіття

       Природний рівень  безробіття =                                        х 100

                                                             Обсяг робочої сили

 

 

Цей рівень обчислюється для визначення обсягу втраченого для  суспільства внутрішнього продукту у зв’язку з безробіттям. Економісти визначають цей втрачений продукт  як відставання обсягу ВВП, яке показує  на скільки фактичний обсяг ВВП(ВНП) менший від потенційного ВВП (ВНП).

 

Неповна зайнятість – біда для економіки, вона є однією з  причин  макроекономічної нестабільності. Тому держава намагається в рамках антициклічного регулювання досягти  рівня повної зайнятості, яка  б відповідала пропорціям макроекономічної динаміки. Таке регулювання здійснюється через біржу праці (національну службу зайнятості) в рамках насамперед кейнсіанської макроекономічної моделі.

 

 

 

 

 

 

Додатки до запитання  №1 “неповна зайнятість”

*1

Слід відзначити, що ринок праці далеко не однорідний і поділяється на багато секторів з робочими місцями з різними вимогами та властивостями. Тобто існують багато спеціалізованих ринків праці в розрізі галузей, професій, територій. Існують труднощі в “стикуванні” спеціалізованих ринків праці. Зокрема вони виникають тоді, коли безробітний не може знайти роботи за своєю спеціальністю, водночас існує багато інших місць за іншою, тому він не може знайти одне із них без відповідної перекваліфікації. Проте, виникають ситуації, коли не вигідно, а інколи і неможливо змінювати професію, підвищувати кваліфікацію, переїхати на нове місце проживання тощо.

*2

Встановлення високого мінімуму ставки заробітної плати – насамперед під впливом профспілок – обмежує  можливості рівноваги ринку праці. Зокрема в США до 1992р. мінімальна заробітна плата становила 3,35 дол. за годину (50% від середньої заробітної плати), а в 1992р. цей мінімум зріс до 4,55 дол. за  годину. Даний рівень заробітної плати є значно вищим від рівноважного.

*3

Якби не існувало профспілок, що намагають підвищувати ставку заробітної плати, можна було б очікувати, що незайняті працівники згодились би на нижчу заробітну плату W_0, що характерно для ринку праці, на якому ніхто не контролює ціну праці. Успіх будь-якої галузевої профспілки у встановленні ставок заробітної платні вище рівноважної супроводжується скороченням кількості зайнятих. Чим вища ставка заробітної плати, тим більше безробітних

*4

Існують різні трактування  форм безробіття. Частина дослідників  розмежовує фрикційне і добровільне безробіття, вважаючи перше лише формою структурного безробіття; при цьому грунтують на аналізі безробіття, зробленого ще К.Марксом.

*5

Термін “фрикційне” (від  латинського frictio – “тертя”) точно характеризує суть явища – ринок праці функціонує неповоротно, із запізненням приводячи у відповідність кількість працівників і робочих місць. Фрикційне безробіття насамперед пов’язане насамперед з недостатньою інформацією про наявність вільних робочих місць.

*6

У різних країнах  вік працездатності неоднаковий. Зокрема у Великобританії  і Німеччині – це 18 років, у Франції –19, у Бельгії –21, а Нідерландах –23 роки. В Україні повнолітніми працівниками вважаються громадяни, що досягнули 18 років. Працездатний вік починається раніше ( з 16 років), але при цьому встановлюється менша тривалість дня і нижча заробітна плата.

*7

Таких осіб нараховується  багато. Лише в США, Німеччині та Великобританії їх кількість оцінюється в 1-3 млн. у кожній з цих країн.

 

 

2.Напрями  основних потоків праці та  їх зв’язок із видами безробіття

 

         Безробіття, так само як і інфляцію,  ми  розглядаємо  як явище,  що засвідчує порушення рівноваги,  тобто  як  результат певних  макроекономічних коливань. Щоправда, як буде  показано далі, не всяке безробіття є порушенням  або  відхиленням  від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах  ринкової економіки і в різні часи, то його можна  певною  мірою  також вважати своєрідною нормою.

         Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачення наводять, як правило, два аргументи.

         Перш за все наявність безробіття  є свідченням  недовикористання  ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що  діє  в бік  зменшення ВНП, сукупної пропозиції.

         По-друге, безробіття - це, окрім усього, певна кількість людей із меншою платоспроможністю, що спричиняє зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу  з двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції.

         Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує завжди. Покладаючись на цей безперечний факт,  можна висловити припущення, що певний  рівень  безробіття  є нормою,  певною мірою природним явищем. Щоб зрозуміти природність певної норми безробіття, слід розглянути основні потоки на ринку праці:

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

 

 

Пояснення до схеми:

1. Ця досить  спрощена схема потоків  на  ринку  робочої  сили ілюструє  пряме  та  опосередковане  (непрацездатними) перетворення  працюючих на безробітних, і навпаки.

2. Загальна кількість  безробітних  формується  чотирма   потоками:

     а)  працівниками, що  втратили  роботу  внаслідок  структурної перебудови  виробництва або його  скорочення  у  період  кризи;

     б)  працівниками, що залишили роботу добровільно;

     в)  тими, що раніше не працювали  і вперше з’являються  на  ринку праці у пошуках роботи;

     г)  тими, що колись мали роботу  і  з’являються  на  ринку  праці повторно.