Замки Мукачівщини

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ I. ТЕХНОЛОГІЯ ПІДГОТОВКИ НОВОЇ ЕКСКУРСІЇ

1. Структура екскурсії……………………………………………………...6
2. Етапи підготовки екскурсії……………………………………………. 7-9
3. Методика  проведення екскурсії……………………………………..10-13
1. Методичні прийоми показу…………………………………………14
2. Методичні прийоми розповіді……………………………………...15
3. Особливі методичні прийоми………………………………………16

      1.4 .Особливості проведення екскурсій на архітектурну тематику……...16-18

РОЗДІЛ ІІ. СЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО МУКАЧЕВО

2.1. Історія  міста Мукачево……………………………………………………..19-22

2.2. Мукачівський православний монастир………………………………....23-27

        2.2.1. Свято-Миколаївський храм…………………………………….....…28

2.3. Замок " Паланок"…………………………………………………………29-30

        2.3.1 Мукачівський історичний музей………………………………..........31

2.4 Дім Ракоці…………………………………………………………………..32-33

2.5 Історичний центр………………………………………………………………34

2.6 Костьол Святого Мартіна………………………………………………….....35

ВИСНОВКИ 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37

ДОДАТКИ 40

ВСТУП

Актуальність теми. Екскурсія супроводжує нас усе життя. Екскурсія супроводжує нас усе життя. Вона прекрасний учитель, що дотримує непорушне пізнавальне правило: краще один раз побачити, ніж сто раз почути. Вперше екскурсії стали впроваджуватися в навчальний процес прогресивними педагогами Західної Європи й Росії, що виступали проти схоластики у викладанні, наприкінці 18 - початку 19 століть. Поступово вони стали органічною частиною навчального процесу в школі.

Вивчення  історії своєї держави – один з найпевніших шляхів у побудові її майбутнього. А отримувати освіту, відвідуючи екскурсії, не тільки корисно, але і надзвичайно цікаво.

Стародавнє  місто Мукачево – саме по собі являється історичним експонатом, оскільки має давню славну історію. Відвідати його буде надзвичайно цікаво і молоді, і дітям, і дорослим, і українцям, і іноземцям. Минуло понад 1100 років з часу першої писемної згадки про місто. За цей період Мукачево будувалось, розширювалось, змінювало склад населення. В різні періоди воно входило до складу різних держав, що позначилось на його архітектурі, звичаях, обрядах, мові людей [1].

Джерельна літературна база: тему екскурсії в своїх працях досліджували такі науковці, як:  Гецевич М.А. «Основы экскурсоведения», Ємєльянов Б.В. «Организация работы экскурсионного учреждения»; Александров Ю.Н. «Подготовка и проведение экскурсий», Бабарицька В., Короткова А., Малиновська О. «Екскурсознавство і музеєзнавство», В.Пагиря « Історія міста над Латорицею», Бурма Д., Горшков О. «Мукачево», Бейдик О. « Словник-довідник туристських термінів», Мальська М., Худо В. «Менеджмент туризму», Гасюк Н., Головатий М., Красій Р. «Методичні рекомендації з питань провадження екскурсійної діяльності», та ін. Так як у роботі висвітлено екскурсійно-релігійну діяльність Києва, то для опрацювання даної теми було використано багато енциклопедичних видань та путівників, серед яких: Логвін Г. « Книга-спутник по Киеву», Кудрицький А. « Киев-энциклопедический справочник», Івченко А. «Найвидатніші храми України» та ін.

Об’єкт  дослідження: 1) технологія підготовки та проведення екскурсій на історико-архітектурну тематику, 2) об’єкти показу стародавнього міста Мукачево у сфері екскурсійної діяльності.

Предмет дослідження: 1) потенціал міста Мукачево у сфері екскурсійної діяльності 2) властивості, історія, особливості та характерні якості об’єктів показу міста Мукачево.

У зв’язку з вище сказаним була сформульована мета курсової роботи: дослідити технології підготовки і проведення екскурсії на історичну тематику.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

• дослідити організацію підготовки нової екскурсії;
• розглянути необхідні методичні розробки екскурсії;
• проаналізувати діяльність екскурсовода;
• дослідити історичні пам’ятки стародавнього Мукачева.

При написанні курсової роботи відповідно до сформульованої мети і поставлених завдань застосовувалися методи дослідження: історичний і логічний методи, метод аналізу і синтезу, метод абстракції, картографічний метод.

Територіальні межі дослідження охоплюють місто Мукачево. Координати міста 48°26′29″ п. ш. 22°42′49″ с. д. Мукачеве – це важливий промисловий та культурний центр, історична столиця Підкарпатської Русі, розташований на річці Латориця. Мукачево свого часу знаходилося на перетині торгових шляхів, які в історичних документах згадуються як “Великий слов’янський шлях”, а нині є важливим транспортним вузлом міжнародних магістралей: залізничних – Москва – Київ – Будапешт – Белград – Рим і Москва – Київ – Братислава – Прага – Відень та автомобільних – Київ – Будапешт – Відень і Київ – Прага.

Достовірно не відомо, коли саме було засноване Мукачево, але багаторічні дослідження виявили,що вже на початку нової ери територію сучасного Закарпаття заселяли племена карпів, а згодом – східнослов’янське плем’я білих хорватів [3].

Початковою межею хронологічного дослідження  вважаються 70-80-ті рр. 9 ст., коли Мукачево виникло як поселення східнослов’янського племені білих хорватів. У 10-11 ст. ці землі входять до складу Київської Русі. У той час на місці нинішнього Мукачівського замку було невелике укріплення, що входило в оборонну лінію кордонів Давньоруської держави за Карпатами. Кінцева межа – початок 20 ст., коли було побудовано міську Ратушу Мукачева.

Наукове значення обраної теми полягає у висвітленні аспектів перспективи розвитку історико-культурного туризму на території Мукачева.

Практичне значення – розроблений в курсові роботі туристичний маршрут "Замки Мукачівщини" може бути використаний для практичного впровадження в туристичну індустрію українських туроператорів та туристичних агенцій.

Робота складається з двох розділів: в першому автором була досліджена технологія підготовки та проведення екскурсії; в другому вивчається екскурсійний потенціал середньовічного міста Мукачева, його історичні пам’ятки, пропонується варіант екскурсії історичної тематики.

Матеріали, зібрані в роботі, можуть застосовуватися при підготовці відповідних спеціальних курсів лекцій, а також при розробці екскурсійних продуктів на території міста Мукачево.

РОЗДІЛ І. ТЕХНОЛОГІЯ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЇ.

1. Структура екскурсії

          Екскурсія (лат. Ехсursio - «поїздка») цілеспрямований наочний процес пізнання навколишнього середовища з використанням заздалегідь відібраних об'єктів у природних умовах під керівництвом спеціаліста-екскурсовода відповідно до наперед визначеної тематики.

Зміст майбутньої екскурсії, її ідейна спрямованість  та пізнавальна цінність, значною  мірою залежать від знань методистів та екскурсоводів, їх компетентності, володіння основами педагогіки та психології, вміння обрати засоби та прийоми впливу на аудиторію. Процес підготовки екскурсії включає підбір та вивчення об'єктів і матеріалів про них. Створення нової екскурсії - досить складний та напружений процес, який може тривати від кількох місяців до року і включає:

- розробку нової теми - креативний процес зі створення інноваційною екскурсійного продукту;

- підготовку екскурсовода до проведення нової для нього, але вже розробленої та запровадженої в асортимент, виробничо-обслуговуючої діяльності екскурсійної (туристичної) організації екскурсії. Він доповнює її з огляду на нові факти та інформаційно-аналітичні матеріали по темі і опановує вдосконалений продукт для кваліфікованого та якісного надання послуг клієнтам.

Екскурсія, будучи твором конкретних авторів будується  з урахуванням вимог, пропонованих до літературного твору й має  свій сюжет, якому підлеглий весь екскурсійний матеріал. Оглядова екскурсія  по своїх завданнях і формі  проведення більше складні, чим шляхова  екскурсійна інформація або бесіда інструктори в туристському поході. Тематична екскурсія в порівнянні з міський оглядової, більше складна по своїй структурі, змісту, методиці проведення.[9, с.23]

    У короткій формі сутність екскурсії можна визначити так: екскурсія - сума знань, у специфічній формі повідомлюваних групі людей, і певна система дій по їхній передачі.

        1.2. Етапи підготовки екскурсії

     Підготовка екскурсії починається з визначення й розробки її теми. На цьому етапі робота проходить у двох напрямках:

1) вивчення джерел і літератури;

2) вивчення експозиції музею,  у першу чергу, музейних предметів.[9, с.28]

   Наступний етап підготовки - складання плану екскурсії. У ньому розкриваються мета екскурсії, основні завдання, структура екскурсії (маршрут, тематичні, організаційні блоки), зміст тексту, склад експонатів, що демонструють, склад додаткових матеріалів, методи й прийоми проведення екскурсії. (Додатки 1,2,3)

    У ході проведення екскурсій використовуються й сполучаються різні прийоми, наприклад:

1. демонстраційний; це основний прийом проведення екскурсії, коли розповідь екскурсовода сполучається з показом; екскурсовод звертає увагу відвідувачів на окремі об'єкти експозиції, направляє на розглядання конкретних деталей; таким чином, знання, отримані з розповіді екскурсовода, і вже наявні у відвідувачів, доповнюються й зміцнюють за допомогою зорового сприйняття;[9, с.28]

2. питально-відповідний; сприяє розвитку самостійного логічного мислення;

3. ігровий; у ході екскурсії обіграються окремі експонати й сюжети, з ними зв'язані; застосовується в роботі з дітьми, використовуючи особливості дитячої фантазії.

    Підготовка нової екскурсії проходить три основних щаблі:

- Попередня робота - підбор матеріалів  для майбутньої екскурсії, їхнє  вивчення (тобто процес нагромадження  знань по даній темі, визначення  мети й завдань екскурсії). Одночасно  із цим відбувається відбір  об'єктів, на яких буде побудована  екскурсія.[9, с.28]

- Безпосередня розробка самої  екскурсії містить у собі: складання  екскурсійного маршруту; обробку  фактичного матеріалу; роботу  над змістом екскурсії, її основною  частиною, що складається з декількох  основних питань; написання контрольного  тексту; роботу над методикою  проведення екскурсії; вибір найбільш  ефективних методичних прийомів  показу й розповіді під час  проведення екскурсії; підготовку  методичної розробки нової екскурсії;  написання екскурсоводами індивідуальних  текстів.

- Заключний щабель - прийом (захист) екскурсії на маршруті. Твердження  нової екскурсії керівником екскурсійної  установи, допуск екскурсоводів,  що захистили свою тему, до  роботи на маршруті.[9, с.29]

    У найпростішому виді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення, однакова: вступ, основна частина, висновок.

   Вступ, як правило, складається із двох частин:

- організаційної (знайомство з  екскурсійною групою й інструктаж  екскурсантів про правила безпеки  в шляху й поводження на  маршруті);[9, с.29]

- інформаційної. (коротке повідомлення  про тему, довжину й тривалість  маршруту, часу відправлення й  прибуття назад, санітарних зупинках  і місці закінчення екскурсії).[15, с.47]

    Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, сполученні показу й розповіді. Її зміст складається з декількох підтем, які повинні бути розкриті на об'єктах і об'єднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайно від 5 до 12. При цьому важливим для створення екскурсії є підбор об'єктів таким чином, щоб були тільки ті об'єкти, які допомагали б розкрити зміст теми екскурсії, причому в певному дозуванні за часом і залежно від значимості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.

    Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Воно повинне займати за часом 5-7 хвилин і складатися із двох частин. Перша - підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізує ціль екскурсії. Друга - інформація про інші екскурсії, які можуть розширити й поглибити дану тему. Висновок так само важливо, як і вступ, і основна частина.[15, с.48]

    Дуже важливо, щоб екскурсія була досить цікава. Але не менш істотно, щоб вона не була перевантажена потоком непотрібної туристам інформації, щоб спосіб подачі матеріалу не був стомлюючим, а сприяв би найкращому сприйняттю її тією або іншою категорією екскурсантів. У зв'язку із цим тематика екскурсії неодмінно повинна бути зорієнтована на певну категорію екскурсантів (дорослих або дітей, молодь, міських або сільських жителів, працівників гуманітарних професій, іноземців і т.д.). У процесі підготовки нової екскурсії можна виділити ряд основних етапів, які розташовуються в певному порядку.[15, с.48]

             1.3. Методика проведення екскурсії

    Методика проведення екскурсій спрямована на те, щоб допомогти екскурсантам легше засвоїти зміст екскурсій.

    Робиться це за допомогою методичних прийомів, які діляться на дві групи - прийоми показу й прийоми розповіді, але практика вимагає застосування ще більш складної класифікації методичних прийомів: по їхньому призначенню, часу й місцю використання й т.д..[9, с.30]

   Завдання методичних прийомів - забезпечити найкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії. Методичні прийоми можуть бути розглянуті в декількох аспектах: як оптимальний спосіб виконання певних дій; як засіб перетворення пасивного огляду в активне спостереження об'єкта екскурсантами; як основа процесу трансформації усної інформації в зорову; як основа аналізу й синтезу на екскурсії й т.д.[9, с.31]

    Всі методичні прийоми, правильне використання яких становить одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути по своєму призначенню підрозділені в такий спосіб:

- прийоми безпосереднього ведення  екскурсії (показ і розповідь);

- прийоми, спрямовані на створення  умов для ефективного проведення  екскурсії.[9, с.32]

          1.3.1. Методичні прийоми показу

     Прийоми показу, куди входять: прийоми, що організують спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів і що дозволяють виділити об'єкт із навколишнього середовища, із цілого; прийоми, завдання яких, опираючись на уяву екскурсантів, зробити зримими зміни в зовнішньому вигляді об'єкта; прийоми, які дають можливість побачити об'єкти в потрібному виді, побудовані на русі - наближенні екскурсійної групи до об'єкта, видаленні від нього, русі уздовж його.[9, с.32]

    Прийом попереднього огляду. Цей прийом використовується в той момент, коли екскурсанти перебувають на місці розташування пам'ятника. Він являє собою перший щабель спостереження об'єкта. Існують два варіанти використання прийому. Перший починається зі слів екскурсовода: "А це такий-то пам'ятник, ознайомтеся з ним". Тим самим він запрошує екскурсантів самим провести первісне спостереження об'єкта, познайомитися з його зовнішнім виглядом, побачити якісь деталі[2, с.75]

    Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати (наприклад, з панорамної площадки Воробйових гір у Москві) вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані вежі, дзвіниці, кріпосні стіни, мости й інші високі крапки, звідки відкривається панорама міста, поля бою, долини, ріки.

    Прийом зорової реконструкції (відтворення). Як уже говорилося раніше, термін "реконструкція" означає відновлення первісного виду (вигляду) чого-небудь по залишкам або письмовим джерелам. Сутність цього прийому полягає в тім, що словесним шляхом відновлюється первісний вигляд історичного будинку. Робить це екскурсовод, опираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили військові бої, народні повстання, страйки, революційні маївки, мітинги й інші події. Сюди ж відносять місця, пов'язані з життям і діяльністю державних діячів, відомих письменників, учених, композиторів, художників. Завдання зазначеного прийому дати екскурсантам можливість "зорово" відновити пам'ятне місце, будинок, спорудження в їхньому первісному виді, історична подія, що відбулося на даному місці.[2,с.76]

    Прийом локалізації подій. Важливу роль у конкретизації подій грає методичний прийом локалізації, тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дає можливість обмежити увага учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їхні погляди в даній конкретній території саме до того місця, де відбулася подія.[2, с.76]

При викладі матеріалу цей прийом передбачає перехід від загального до частки.

   Прийом абстрагування являє собою уявний процес виділення із цілого яких-небудь частин з метою наступного глибокого спостереження. Цей прийом одержав свою назву від терміна "абстрагування", що означає уявне виділення, вичленовування окремих ознак, властивостей, зв'язків і відносин конкретного предмета. Використанню цього прийому передує пояснення екскурсовода, які частини предмета, будинки з'являться предметом показу. Абстрагування дозволяє екскурсантам "не бачити" того, що не має відносини до даної екскурсії.[2, с.77]

    Прийом зорового порівняння. В екскурсійній методиці використовуються різні види порівняння: зорове, словесне, порівняння зорове сприйманого об'єкта з об'єктом. Даний прийом побудований на зоровому зіставленні різних предметів або частин одного об'єкта з іншим, що перебуває перед очима екскурсантів.

Одне із завдань даного методичного  прийому - виявити характерні риси, особливості об'єкта, показати його оригінальність, неповторність. Підвівши підсумки "спостереження" екскурсовод  називає подібні елементи двох об'єктів  або їхня відмінність друг від  друга.[2, с.77]

    Прийом інтеграції (відновлення, заповнення) побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкта в єдине ціле. Використання прийому інтеграції не викликає труднощів, адже для кожної людини пізнання навколишнього світу починається з вивчення одиничних предметів і фактів. Показуючи будинок, спорудження, пам'ятне місце, екскурсовод іде шляхом інтеграції, тобто об'єднання різних сторін, деталей, властивостей, у єдине ціле.[2, с.77]

    Прийом зорової аналогії заснований на дії одного із загальних методів наукового пізнання - методу аналогії. Прийом аналогії побудований на порівнянні: а) даного об'єкта з фотографією або малюнком іншого аналогічного об'єкта; б) спостережуваного об'єкта з тими об'єктами, які екскурсанти спостерігали раніше. Механізм дії цього прийому полягає в тому, що екскурсовод "ставить" перед екскурсантами два об'єкти, причому тільки один з них фізично перебуває перед їхніми очима. [2, с.78]

    Методичний прийом руху. Варто розрізняти два поняття: "рух" як ознака екскурсії й "рух" як методичний прийом. Це різні речі.

     Рух в екскурсії як методичний прийом являє собою рух екскурсантів поблизу об'єкта з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд кріпосних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі й ін.). У ряді випадків рух групи використовується для того, щоб екскурсанти одержали подання про крутість схилу гори, висоті вежі (дзвіниці, мінарету), глибині рову, відстані об'єкта й т.п. [2,с.78]

    Показ меморіальної дошки. При наявності на екскурсійному об'єкті меморіальної дошки екскурсоводові варто починати з аналізу об'єкта й розповіді про події, з ним зв'язаних. Тільки після цього увага екскурсантів звертається на меморіальну дошку, що на даному об'єкті встановлена. Якщо меморіальна дошка добре видна екскурсантам і вони вже прочитали напис на ній, екскурсоводові не слід зараховувати її вголос.[2,с.79]

    Висвітлення підтеми може бути почате з меморіальної дошки в тому випадку, якщо вона встановлена на будинку (спорудженні, меморіалі), спорудженому на місці, де відбулася історична подія, тобто об'єкт, про яке мова йде, не зберігся.

      1.3.2. Методичні прийоми розповіді

     Прийоми розповіді - це прийоми, побудовані на поясненні об'єкта, описі його внутрішнього виду й зухвалі в екскурсантів зорові асоціації, а також прийоми репортажу, які дають можливість зрозуміти зміни, що відбуваються в спостережуваному об'єкті, і т.д.

     Методичні прийоми розповіді є як би пружиною усного мовлення, їхнє основне завдання - піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти одержали образне подання про те, як це було, побачили більшу частину того, що було їм розказане екскурсоводом.[9, с.39]

     Прийоми розповіді можна розділити на дві більші групи. Перша група поєднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування).

    Прийоми цієї групи виконують завдання донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню й відтворенню в пам'яті екскурсантів.

    Друга група поєднує прийоми характеристики, пояснення, питань- відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції й дедукції.

    Прийоми цієї групи малюють зовнішню картину подій, дії конкретних персонажів.[2, с.84]

    Прийом екскурсійної довідки використовується в сполученні із прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані про спостережуваний об'єкт: дату будівлі (реставрації), авторів проекту, розміри, призначення й ін. При огляді додаткових об'єктів цей прийом використовується самостійно, коли, виклавши довідковий матеріал, екскурсовод закінчує знайомство групи з об'єктом. По своєму змісті й побудові даний прийом нагадує шляхову екскурсійну інформацію.[2, с.84]

   Прийом опису ставить своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкта у свідомості екскурсантів (форма, обсяг, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Для опису об'єкта характерні точність, конкретність. Цей прийом припускає виклад екскурсоводом характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду об'єкта в певній послідовності.Прийом опису ставиться не тільки до об'єктів (архітектурним пам'ятникам), але й до історичних подій. На відміну від опису об'єктів опис історичних подій носить образний характер.

     Прийом характеристики побудований на визначенні відмітних властивостей і якостей предмета, явища, людини. В екскурсії дається мовна характеристика об'єктів і "діючих" в екскурсії осіб.[2,с.84]

На відміну від прийому опису  прийом характеристики являє собою  перерахування властивостей і особливостей, сукупність яких дає найбільш повне  подання про даний об'єкт, дозволяє краще зрозуміти його сутність.

     Прийом репортажу. Репортаж є жанром журналістики, що оперативно повідомляє про яку-небудь подію, являє собою інформацію про те, що в цей момент відбувається перед очима репортера. В екскурсії - це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти. Розповідь при цьому йде про об'єкт, що потрапив у поле їхнього зору (наприклад, про конвеєр, що рухається, де відбувається складання автомобілів). Цей прийом ефективний лише тоді, коли об'єкт показується в розвитку, він допомагає побачити, як змінюється об'єкт у ході спостереження й народжується щось нове.[2, с.86]

     Прийом цитування. Цитата - дослівна витримка з якого-небудь тексту або в точності приводити чиїсь фрази або слова (пряма мова). До цитування прибігають у наступних випадках: для підтвердження, яскравого й переконливого вираження своєї думки, збереження особливостей мови й колориту певного історичного періоду часу, відтворення картини події й ознайомлення із чиєюсь авторитетною думкою (прийом посилання на авторитет).[2, с.86]

      1.3.3. Особливі методичні прийоми

     Крім методичних прийомів показу й розповіді на екскурсії використовуються особливі прийоми, які допомагають краще засвоїти зміст матеріалу. Серед них особливе місце займає прийом, що робить екскурсію більше документальної, доказової. Наприклад, уводиться як додатковий епізод - зустріч екскурсантів з одним з учасників історичних подій і ін. При цьому повинна забезпечуватися документальність виступів учасників подій. Фактичний матеріал, що вони використовують, ретельно звіряється. Для цієї роботи залучаються матеріали музеїв, архівів і наукових установ, друковані джерела.[9, с.48]

     Іноді в екскурсіях використовується прийом дослідження. Наприклад: глибина колодязя визначається за допомогою палаючого аркуша паперу, що, падаючи, висвітлює спочатку стінки, потім далеке дно; глибина ущелини виміряється кинутим камінчиком.

    Прийом дослідження сприяє активізації сприйняття змісту екскурсії її учасниками, частіше він використовується в екскурсіях з дітьми й підлітками.

[9, с.50]

Особливої уваги вимагають також  прийоми демонстрації наочностей, які включено до «портфеля екскурсовода». Найбільш широкого використання набув ілюстративний прийом, який супроводжує показом фотографій, малюнків рослин і тварин розповідь про флору і фауну даної місцевості. Ефективним вважають прийом коментування, використання якого супроводжується з показу експоната, після чого відбувається розповідь.   Важливим резервом для підвищення дієвості екскурсії є використання технічних засобів – магнітофона, кіноапаратури, фільмоскопа, епідіаскопа тощо. За допомогою цих засобів посилюється зоровий ряд екскурсії, що допомагає глибше розкрити тему. Використовувати такі засоби  доцільно для показу будинків, споруд, пам’ятників, які не збереглися.[9, с.51]

1.4 Особливості проведення екскурсій на архітектурну тематику

Архітектурні екскурсії поділяються  на:

—екскурсії, присвячені показу пам'яток архітектури певного періоду;

• екскурсії, присвячені творчості певного архітектора;
• екскурсії, які знайомлять з плануванням і забудовою міст;
• екскурсії в райони новобудов.

Під час проведення архітектурних  екскурсій особливе значення має  вибір місця розташування групи  екскурсантів біля об'єкта, вибір найбільш вигідної точки показу. Показ об'єкта починається з попереднього огляду. Потім переходять до його аналізу, причому застосовують як історичний аналіз (для характеристики епохи, в яку об'єкт було споруджено), так і мистецтвознавчий (розкриваються особливості архітектурного стилю, роль будівельного матеріалу і декору). Показується зв'язок функціонального призначення споруди, її конструктивних особливостей та естетичного значення, зв'язок архітектурного пам'ятника з ландшафтом.

В архітектурну екскурсію можуть включатися такі об'єкти: давні міста, архітектурні ансамблі і комплекси, житлові будинки, адміністративні і громадські споруди, пам'ятники монументально-образотворчого мистецтва (фрески, мозаїка, рельєф, скульптура), панорами міста та ін.