Жанр промови в оригіналі та перекладі (на матеріалі новогрецької та української мов)

                                Міністерство освіти та науки  України

                              Маріупольський державний університет

                                 Кафедра грецької мови та перекладу

                  Жанр промови в оригіналі та  перекладі

          (на  матеріалі новогрецької та української  мов)

                                                                                     Курсова робота

                                                                                     Студентки ІІІ курсу

                                                                                    Факультету грецької

                                                                                             філології

                                                                                     Спеціальності “Переклад

                                                                                    (новогрецька мова)”

                                                                                     Каци Альони Миколаївни

                                                                                      Науковий керівник:

                                                                                      Бондаренко О.В.

                                                                                      Асистент кафедри грецької                                                    

                                                                                      мови та перекладу

                                                    Маріуполь 2010

                                                       ЗМІСТ        

Вступ……………………………………………………………………………...3

Розділ 1

1. Передісторія жанру промови, його особливості та

     характерні риси ………………………………………………………………6

2. Характеристика стилів, з якими пов’язаний

        жанр промови………………………………………………... ……………..10

Розділ 2

2.1 Переклад тексту..............................................................................................13

2.2 Фоновий коментар..........................................................................................23

2.3 Лінгво – перекладацький коментар.............................................................. 26

Висновки................................................................................................................32

Список використаних джерел..............................................................................33

Додаток: текст оригінал....................................................................................... 36

                                                      ВСТУП

       Із  швидким розвитком різного виду  зв’язків між Україною, Грецією,  Кіпром та іншими країнами, все  більш явною стає проблема  перекладу мов цих країн. Все частіше представники іноземних країн приїжджають в Україну з візитами та виступають з промовами перед широкою аудиторією. На таких заходах завжди повинен бути присутній перекладач. На думку Жоржа Моне перекладач – це фахівець у сфері між культурної комунікації, що є сполучною ланкою між закордонними та вітчизняними партнерами.  На перший погляд перекладач не відіграє великого значення і не є особою, яка потребує уваги, але мало хто знає, що зміст ораторської промови цілком та повністю залежить від перекладача, тому що промови оратора можуть носити різний характер. Якщо допустити якісь помилки при перекладі, скажімо, привітальної промови, то на це не звернуть великої уваги, адже привітальна промова, зазвичай, не містить у собі якоїсь дуже важливої інформації. Але якщо допустити помилку, або щось забути чи пропустити при перекладі політичної або військової промови, це може нанести великої шкоди представникам обох країн. Тож, ми помиляємось, якщо думаємо, що у розпорядженні перекладача завжди є підготовлений переклад промови, і що функції перекладача, незалежно від того, письмовий він чи усний, є незначними.  Тож з усього вище наведеного можемо зробити висновок, що перекладач є мало не головною особою при перекладі ораторської промови.

      У наш  час, у час інтенсивного розвитку міжнародних контактів в усіх галузях політичного, економічного, культурного та суспільного життя, дуже велика увага приділяється підготовці кваліфікованих перекладачів, які б могли якісно перекласти промови різних спрямованостей. І оскільки промова є важливою складовою роботи усного перекладача, то на заняттях з комунікативної риторики надається велика увага вивченню побудови промови та особливостям стилю промови.

   Необхідно ознайомитися  із широким спектром промов  і для цього необхідно буде використовувати  додаткову літературу. Перекладач повинен бути готовим перекладати промови з будь – якого приводу: привітальні, заключні, політичні, святкові та інші. При виробленні навичок перекладу публічної промови, важливо розташувати матеріал ураховуючи його різноманітність та рівень складності. Алексєєва приводить можливий план розташування матеріалу:

1. Короткі привітальні промови;
2. Промови на честь відкриття якогось закладу;
3. Промови у зв’язку з відкриттям з’їздів та конференцій;
4. Промови політичних та культурних діячів;
5. Наукові доклади [1, 107].

      При  роботі над перекладом промов  можна використовувати наступні  види попереднього опрацювання: 

• знайомство із письмовим текстом промови вдома та складання списку незнайомої лексики;
• прослухування промови на занятті та обговорення її змісту та складних для розуміння та перекладу моментів;
• складання аналогічної промови на рідній мові;
• пробний, послідовний або синхронний переклад.

Ці та багато інших прийомів можуть полегшити роботу усного перекладача [1, 108].

      Слід  також зазначити, що професіональний  послідовний переклад здійснюється  тільки після закінчення ораторської  промови. Перекладачу доволі складно  запам’ятати всю інформацію і  тому під час промови він  робить деякі записи. У перекладачів є розроблений перекладацький скоропис у вигляді умовних знаків, і таким чином цей перекладацький прийом полегшує роботу усного перекладача.

       Але  навіть у дуже кваліфікованого  перекладача можуть виникнути  проблеми при синхронному, послідовному або навіть письмовому перекладі, якщо він не володіє перекладацькими прийомами.

     Предметом нашого дослідження є розкриття особливостей жанру промови та відокремлення проблем, які чекають перекладача на кожному кроці при перекладі цього жанру.

      Об’єктом даної роботи є промови, з якими відомий політичний діяч Греції, голова партії „Нова Демократія” Костас Караманліс, виступав у Маріупольському Державному Гуманітарному Університеті, а також на відкритті грецького діагностичного центру Маріуполя та в Інституті Класичної, Візантійської та Новогрецької філології у Тбілісі.

 Практичне значення роботи обумовлене тим, що вона може бути використана, як наглядний матеріал на заняттях з практики та теорії перекладу. Також дана робота може використовуватись як матеріал для подальших досліджень, написання курсових та дипломних робіт.

      Актуальність цієї роботи пояснюється малодослідженністю проблем, а також тим, що не дивлячись на те, що цей жанр вже описували багато науковців, але все ще деякі особливості залишились нерозкритими. Тож ми спробуємо детально дослідити ці особливості та висвітлити їх у нашій науковій роботі.

     Тож метою нашої роботи є висвітлення особливостей, з якими може зустрітися перекладач при перекладі ораторської промови, та виокремлення ряду порад для перекладача.

У цьому дослідженні  ми ставимо перед собою наступні завдання:

• дослідити та проаналізувати проблеми з якими стикається перекладач при перекладі промови;
• виявити особливості безпосередньо перекладу цього тексту та цього жанру взагалі;
• описати та проаналізувати різницю між перекладом усної та письмової ораторської промови.

                                               РОЗДІ 1

1. Передісторія жанру промови, його особливості та характерні   

                   риси

     Найпотужнішими інструментами інформування та переконання групи людей залишаються публічні виступи. Саме вони допомагають політичним лідерам заявити про себе, а відтак, можливо, здобути перемогу на виборах; саме вони сприяють керівникам тих чи інших торговельних підприємств як найефективніше продати свою продукцію; саме вони є чи не основною частиною іміджу політика, музиканта, рекламодавця тощо.

     Промова як публіцистичний жанр прямо пов'язана з ораторським мистецтвом, адже, щоб обґрунтувати свою позицію, переконати слухачів у її правомірності, автору слід професійно володіти мовними засобами, активно використовувати експресію, миттєво відгукуватися на реакцію аудиторії, оскільки він бачить і відчуває її настрій. Сила живого, на очах слухачів народжуваного словесного тексту, є ефективнішою, ніж промова, що передається в записі по радіо чи телебаченню. Публіцистичний стиль – один з найбільш дійових, широковживаних стилів. Основною функцією публіцистичного стилю є діяння та вплив на широку аудиторію. Цей стиль поєднує в собі точність висловлення, логічність доводів з відкритим вираженням експресії та емоційного забарвлення окремих фраз.  Мета публіцистичних творів полягає у з`ясуванні певних соціально-політичних питань, переконанні читачів та слухачів у правильності висунутих думок, а також, в активності впливу цих думок на них. Усе спілкування поділяється на публічне та приватне. Особливим різновидом усього спілкування є публіцистичний виступ. Залежно від змісту, призначення, способу проголошення, обставин мовлення, публічні виступи бувають таких жанрів: бесіда, доповідь, промова, лекція, репортаж [8, 162].                                                               

   Зародився жанр промови ще в добу античності – у стародавніх греків, пізніше знайшов подальший розвиток у римлян. До наших днів дійшли свідчення про майстерність давніх промовців Горгена, Демосфена, Есхіла, Протагора, Цицерона, Цезаря, Антонія, Квінтеліана. Саме тоді виникає публічний монолог, що будувався за законами красномовства. Подібні промови мали переважно соціально-політичний характер, переконували й агітували народ, виховували певні громадянські якості. Вважалося, що кожен політичний діяч мусить обов'язково володіти технікою публічних виступів. Саме тоді зародилася риторика як наука, котра розробляє теорію красномовства. 

    Цицерон виділяв два види промови: ораторську (вона призначалася для виступів на суді, у сенаті), та бесіда (призначалася для бесід, святкових заходів тощо). Якщо перефразувати названі Цицероном види промов, то можна виділити офіційну та ділову. Така класифікація, до речі, є досить актуальною і у наш час. Адже від того, який захід має відбутися, чи то офіційний, чи то неофіційний, залежить стиль промови та її написання в цілому. Тут не останнє місце посідають такі кроки, як: виділення теми, розрахунок на конкретну аудиторію та манера оратора говорити. Також немало важливим фактором ефективності промови за античних часів вважалася відвертість оратора. Це ж саме має місце і в наші дні. Оскільки політик має виглядати та говорити так, щоб ми йому вірили. Давньоримська ораторська схема: що, для чого, у який спосіб може і нині бути визначальною для промовця. Отже, ураховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголошування [24].

     В  основі дійової промови лежать  ясні аргументи. І вибір цих  аргументів є умотивованим ситуацією  спілкування та складом аудиторії.  Відомий дослідник мови В.В.  Виноградов вважав, що «ораторська промова – синкретичний жанр. Вона водночас є і літературним твором, і сценічною виставою» [8, 165 ].

        Згідно з визначенням І. С.  Алексєєвої, промова – це публічний  монологічний виступ оратора  перед слухачами, який є невід’ємною  складовою роботи усного перекладача [1, 105 ]. Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спрямуванням, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної ділова промова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильоване сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті проблеми, що обговорюється на конкретному зібранні [25].

    Зараз  в Україні існує нагальна потреба  відновлення національних риторичних традицій в політичній, науковій, професійній та  інших сферах.  
Сучасні вчені – мовознавці розрізняють такі види публічного мовлення:

1) політичне  (політична доповідь, промова, політичний  огляд, ділова та соціальна  доповідь, промова); 
2) академічне (наукова доповідь, лекція, наукове повідомлення, огляд, виступ у науковій дискусії); 
3) судове (звинувачувальна та захисна промова); 
4) урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі); 
5) церковно богословське (проповідь, звернення до пастви) [6, 64 ].

      Академічна промова – це вид  промови, який допомагає формуванню  наукового світогляду, який відрізняється  науковим викладенням, глибокою  аргументованістю, логічною культурою.  Академічну промову, здебільшого,  можна віднести до наукового стилю промови, але водночас, в цьому виді промови нерідко використовуються виразні та зображувальні засоби.

       Головною метою судової промови  є те, що вона повинна цілковито  впливати на суд, сприяти формуванню  переконань судів та присутніх  у залі суду громадян. Зазвичай виділяють прокурорську або обвинувальну промови, адвокатську або захисну промови.

        До ювілейної промови відноситься  промова на честь ювілею, яка  присвячена знаменній даті або  виголошена на честь якоїсь  окремої особи, яка носить святковий характер; привітальна промова; застольна промова, виголошена на дипломатичних прийомах та інші.

       Церковно – богословська промова  – це дуже давній вид промови,  який має багатий досвід та  традиції. Виділяють проповідь (слово), яку виголошують у церкві та яка поєднується із церковними діями, та офіційну, яка є адресованою самим служителям церкви іншим особам, які пов’язані із офіційними діями [6, 72].

Деякі види ораторських  промов мають риси офіційно – ділового та наукового стилю, тому що в своїй основі вони мають офіційні документи. В таких промовах аналізується положення в країні, події у світі, тобто основною метою таких промов є надати слухачам конкретну інформацію.             

     Окремим  видам політичної промови характерні  ті стильові риси, котрі характеризують офіційний стиль: безособовість або ж слабке проявлення особистості, функціонально – забарвлена лексика, політична лексика, політичні економічні терміни тощо [17, 226 ].

      Ораторська промова – промова,  яка підготовлена заздалегідь. І готується вона по книжково-письмовим джерелам, які мають безпосередній вплив на структуру промови.

        Як бачимо, основу промови будь  – якого виду складають загально  мовні та міжстильові засоби. Але кожен вид промови має  специфічні мовні риси, котрі створюють мікросистему із однаковою стилістичною забарвленістю.

2. Характеристика стилів, з якими пов’язаний жанр промови

Першим стилем, який ми будемо характеризувати, буде офіційно – діловий стиль.

       Отже, офіційно – діловий стиль  обслуговує сферу офіційних ділових відносин; його основна функція – інформативна.

        Науковий стиль обслуговує сферу  наукового знання; його основна  функція – повідомлення інформації  та докази її справжності.

       Публіцистичний стиль обслуговує  сферу суспільно – політичних, соціально – культурних та інших суспільних відносин. Основними його функціями є повідомлення та вплив; у цьому стилі використовуються всі мовні засоби, але при цьому йому притаманна економія мовних засобів.

     Розмовний  стиль є повним протиставленням літературному, він обслуговує сферу побутових та професійних відносин; основною його функцією є спілкування в усній формі [8, 164].

 Намагання  оратора вплинути на психіку  слухачів, впливає також і на  промову. Дуже цікавим є вираз  А.В. Луначарського: «Кожне слово, після того, як воно було вимовлено, потрапляє у новий світ, у психіку іншої людини через його органи почуттів, воно знову, немов, одягається в ті ж самі  одежини та перетворюється в емоцію та ідею внутрішнього світу людини» [26].

     Таким  чином, можна відмітити стилістичну  поліфонію ораторської промови.  Ця поліфонія з’являється у  результаті впливу на ораторську  промову, з одного боку різних  функціональних стилів, а з іншого, елементів різної стилістичної  забарвленості.

  Тож слід виділити основні риси промови, які є важливими для роботи перекладача:

• Промова має сувору закінчену форму зі стрункою структурою, традиційним зачином та кінцівкою, котрі оформлені за допомогою особливих естетичних формул, і слід відмітити, що для різного виду промов підходять свої формули.
• Мова промови, як правило, є нормативною, але в ній завжди присутня й емоціональна інформація, для передачі якої використовується емоційно – забарвлена лексика, просторіччя, високий стиль, діалектизми, фразеологізми, порівняння та епітети, цитати та крилаті вислови. Частина цих засобів повинна бути відтворена перекладачем, інакше промова стане одноманітною та втратить силу впливу на аудиторію.
• Системною ознакою тексту промови є різного виду повтори: лексичні, синтаксичні та інші, серед яких провідне місце займає складний комплекс тавтологічних та варіативних повторів різного рівня – риторичний період. Саме ця частина промови при перекладі страждає найбільше, якщо перекладач не нормовано використовує прийом компресії.
• Більшість ораторів має свій власний ораторський стиль. Якщо цей стиль є чітко вираженим, то перекладачу доведеться передати його основні особливості.
• Публічна промова далеко не завжди підготовлена заздалегідь та не завжди має у своїй основі письмовий текст. Але навіть якщо такий текст існує, оратор дуже часто відхиляється від неї, розповідаючи якісь анекдоти та життєві ситуації, і перекладач завжди повинен бути готовим до цього, тому що його не підготовленість може погано вплинути на якість перекладу. Звісно, перекладач не несе відповідальності за якість тексту перекладу, але професійна етика перекладача передбачає можливість виправляти помилки оратора [1, 106].

     Матеріал публічної промови як складного, многогранного та частотного в роботі перекладача усного жанру доцільно вводити у навчання одразу ж за першими інформаційними повідомленнями та інтерв’ю. Про деякі прийоми освоєння речі та прикладному використанні матеріалу промов вже було  зазначено: про використання техніки синтаксичного розгорнення за для засвоєння складно побудованої ораторської промови, про спеціальні прийоми поповнення активного запасу фразеологізмів у контексті промови («збагачений» фразеологізмами учбовий текст промови або інтерв’ю) [1, 107]. 

 Також слід зазначити,  що в офіційній промові к домінуючим мовним рисам відносяться: суворе дотримання літературної норми; традиційні формули зачину, кінцівки та контактні формули;  велика кількість фразеологізмів, цитат, крилатих висловів (часто на латині); риторичні прийоми, котрі впливають на синтаксис тексту; використання таких фігур стилю, як метафори, порівняння, епітети, чергування часових планів та ін.

 У зв’язку з  усім вище зазначеним, можна відокремити  ряд проблем, з якими може  зустрітися усний або письмовий  перекладач при перекладі промови:

1. переклад власних імен та географічних назв;
2. переклад назв державних установ, корпорацій та партій;
3. переклад фразеологізмів, цитат, епітетів та крилатих висловів, тощо;
4. переклад діалектизмів, реалій та без еквівалентної лексики;
5. переклад жаргонізмів та діалектизмів;
6. переклад відомих назв книжок. Збірників, наукових робіт, кінострічок, героїв тощо.

Ще одним важливим пунктом, про який перекладач мусить завжди пам’ятати – психологічний  принцип перекладу. Оскільки промова  є психологічним жанром, тобто оратор вимовляє її таким чином, щоб вплинути на психіку аудиторії, то володіння методикою цього принципу є дуже важливим елементом роботи перекладача. Під цим принципом розуміється психологія перекладу в цілому, тобто характер і спосіб створення перекладеного тексту, особливості його усвідомлення і сприйняття. Також перекладач повинен вчасно передбачати, як та чи інша промова буде сприйнята представниками іншої культури і, внаслідок цього, як саме краще перекласти і що варто залишити поза перекладом [21,49]. 

                                                     РОЗДІЛ 2

2.1 Переклад  тексту 

         Загальний зміст промови Голови партії “Нова Демократія” Костаса       

                                Караманліса в університеті Маріуполя.

Дякую вам за цю зустріч. Вона має дуже велике значення. Як для мене, так і для моїх співробітників.

Щиро дякую Ректорові  та правлінню університету Маріуполя  за надзвичайну пошану, яку ви мені робите. Я зроблю все можливе щоб  бути гідним цієї пошани.

   Я дуже хвилююсь заходжуючись  тут. Завітавши сюди, я почуваюсь відповідальним за той історичний борг, який ми, греки, маємо перед вашою Батьківщиною, перед вами, нашими братами, та перед Україною яка оказує вам гостинність. Я це знаю, я відчуваю це та вважаю, що ми вам багато в чому винні. І ми повинні сказати це, визнати це і робити все можливе,  щоб бути гідними того національного та людського обов’язку, який в нас є. Наша подорож в Одесу та Маріуполь (кафедри Грецької культури в Україні) є практичне вираження   нашого бажання  відшкодувати збитки минулого. Це підкреслює те значення, яке ми приділяємо силам Грецької культури, котра знаходиться за межами грецької держави, сили всіх Греків, сили друзів Греції. Це сили постійного натхнення. Це ваші сили. Саме ви боролись  довго та на самоті за те, щоб зберегти грецький вогонь

запаленим, грецьку мову невмирущою, грецьку культуру процвітаючою. За все це, я хочу сказати вам велике спасибі від                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             імені всіх мешканців Греції.

   Дякуємо вам,  тому що своєю любов’ю до  Греції, ви робите  грецьке походження  більш благородним. Дякуємо вам,  тому що силою своєї єдності  ви показуєте всім, що відчувати  себе греком на сьогоднішній  день -  це велика відповідальність. Відповідальність за продовження та процвітання цінностей, котрі об’єднують мільйони людей в більш ніж 140 країнах. Також дякуємо за розповсюдження ідеалів нашої демократії, таких, як рівність, свобода та Православ’я.

Водночас, я хочу щиро вибачитися перед вами, за те, що до цих пір ми не змогли зробити все те, чого ви від нас очікували, все те що ми вам винні та все те, що повинні були зробити. Тож давайте від тепер зробимо новий крок. Нова епоха змушує нас створити нову політику, кращу ніж інші партійні формування. Тож єднаймо наші сили. Давайте узгодимо наші намагання та виграймо час, який ми так марно втратили.

Давайте разом накреслимо нову стратегію для всіх греків де б вони не знаходились. На Середземному або на Чорному морях. Серце у

Греції лише одне і  ми хочемо, щоб воно всюди билося однаково голосно. Це наш обов’язок  і наша відповідальність. Сьогодні ми закликаємо об’єднати сили всіх греків. Закликаємо забезпечити краще майбутнє для всіх греків. Закликаємо відстоювати для  Греції ту позицію, яку нам диктує наша історія. Ми повинні забезпечити для кожного грека, де б він не знаходився, безпечне місце – місце процвітання. Ми бажаємо, щоб Греція знаходилась у серці Європи. І бажаємо, щоб у такому ж самому темпі билось серце греків України. Греки України! Ви зробили так багато важливого заради своєї Батьківщини. Настав час визнати наш борг.  Настав час для Батьківщини відплатити  чимось важливим тим грекам, про яких  вона забула, та виразити свою істину вдячність та свою віру у нові можливості греків, та віру у нову епоху. У цьому, більш вільному світі, ми можемо бути більш близькими один до одного,  можемо   співпрацювати тісніше та зробити набагато більше. Ми знаємо, що саме греки Причорномор’я по справжньому виражають свою національну гордість. Історія нашого народу на цій прекрасній землі є найдавнішою. Греки, ваші предки , прибули сюди рано, ще у 5 віці до н.е. та привезли з собою грецьку культуру та досягли тут високого політичного, економічного та культурного рівню, який зберігався протягом сторіч. Ми є боржниками перед українською Батьківщиною за ту гостинність, яку вона виявила та продовжує виявляти грецькому народові впродовж усієї  Історії.  Вона дала змогу грекам процвітати. Саме  звідси, великі грецькі святі, такі як Кирило та Мефодій, несли з собою християнську віру в усі куточки світу. Вона дозволила вашім предкам будувати церкви  у Маріуполі, Одесі, Свердловську, Таганрозі та в інших містах, допомогла  розвитку торгівлі, вона дозволила зберігати та формувати грецьку віру у часи правління Османської імперії, стати, з віхою Філікі Етерія, головними чинниками  в об’єднанні греків  протягом цієї праці. Зробити свій внесок у розвиток мистецтва, завдяки величезному спадку Георгія Мараслі, працям Куїнджі, Константа, Стіліанудиса, Алексоматиса та багатьох інших. Греки з країн колишнього Радянського Союзу допомагали підтримувати національну свідомість греків – переселенців, і ця допомога була безсумнівною та неоцінимою. Вони прийшли як греки, процвітали як греки та творили як греки.

    На початку нового століття, у цей новий час, ми повинні розпочати все нового аркушу. У відголосі історії трапляються нові можливості. Ми віримо, що Греція,  долаючи періоди національного ризику, знаходиться на порозі нового періоду,  періоду великих шансів та можливостей. На даний момент, Греція та Кіпр належать до Європейського Союзу, і ми готові до нового правління з високими темпами розвитку.