Зовнішня трудова еміграція з України: причини, масштаби, наслідки

 

Міністерство  освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічних університет  імені Вадима Гетьмана»

Факультет міжнародної  економіки та менеджменту

Кафедра міжнародної  економіки

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

 

Зовнішня трудова  еміграція з України: причини, масштаби, наслідки

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 3 групи 3 курсу 

денного відділення

                                                                                            Гриценко Ж.О.

 

Науковий керівник

 кандидат економічних наук, доцент

Ольшевська І.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

Рецензія на курсову  роботу

________________________________________________________________________________________

 

Виконану студентом: група _____, __________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

1. Актуальність  теми курсової роботи, ступінь  розкриття:

– високий (9-10 балів)_______________________________________________________________________

– достатній (7-8 балів)_______________________________________________________________________

– поверхневий (4-6 балів)____________________________________________________________________

– відсутні основні складові (0-3 балів)_________________________________________________________

2. Виклад теоретичного  матеріалу: 

– висока якість (23-25 балів)__________________________________________________________________

– висока якість без авторського  узагальнення (20-22 балів)________________________________________

– недостатня якість (11-19 балів)______________________________________________________________

– поверхневий виклад (6-10 балів)_____________________________________________________________

– поверхневий виклад з  грубими помилками (0-5 балів)___________________________________________

3. Глибина аналізу  та рівень інформаційного забезпечення:

– глибокий аналіз та високий  рівень інформаційного забезпечення (28-30 балів)______________________

– достатній аналіз та рівень інформаційного забезпечення (20-27 балів)_____________________________

– поверхневий аналіз та недостатній рівень інформаційного забезпечення (15-19 балів)________________

– недостатній аналіз в  описовій формі, без нових статистичних даних (6-14 балів)____________________

–недостатній аналіз в  описовій формі з грубими помилками (0-5 балів)_____________________________

4. Рівень самостійності  та обґрунтованості висновків  і пропозицій:

– обґрунтовані, суттєві, самостійні (23-25 балів)_________________________________________________

– достатньо обґрунтовані (18-22 балів)_________________________________________________________

– не достатньо обґрунтовані (15-17 балів) ______________________________________________________

– не випливають з дослідження (1-14)_________________________________________________________

– висновки відсутні (0 балів)________________________________________________________________

5. Якість ілюстративного  матеріалу: 

– згідно з вимогами (10 балів)_______________________________________________________________

– є неточності (6-9 балів)_____________________________________________________________________

– грубі помилки (0-5 балів)___________________________________________________________________

6. Інші зауваження: ______________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________

7. Графік виконання  роботи:

– дотриманий______________________________________________________________________________

– не дотриманий____________________________________________________________________________

8. Загальна кількість  балів________________________________________________________________________

9. Робота оцінена  на оцінку________________________________________________________________________

 

Науковий керівник_____________________________________

ЗМІСТ

 

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ  МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ 7

1.1. Категорія «трудова міграція» як об'єкт наукового пізнання 7

1.2. Визначення поняття “зовнішній трудовий мігрант” та специфіка його використання у рамках даного дослідження 11

1.3. Чинники трудових міграцій населення 13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ЗОВНІШНЬОЇ ТРУДОВОЇ ЕМІГРАЦІЇ  НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ 17

2.1. Причини  зовнішньої трудової міграції  з України 17

2.2. Вплив  трудової міграції на соціально-економічний  розвиток України 23

2.3.Взаємозв`язок  міграції та рівня конкурентоспроможності  України 29

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 34

3.1. Пропозиції  щодо удосконалення міграційної  політики України 34

3.2. Перспективи  розвитку міграційної ситуації  в Україні до 2025 року 39

ВИСНОВКИ 42

АНОТАЦІЯ 45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 46

 

 

 

ВСТУП

 

Демократизація суспільного  життя після здобуття Україною незалежності відкрила для громадян, раніше утримуваних  режимом у межах державних  кордонів, зовнішній світ. Однак  набуття права на вільне пересування  співпало у часі з глибокими структурними трансформаціями економіки, що супроводжувалися зниженням рівня життя населення, зростанням безробіття. Масового характеру  набули виїзди на заробітки за кордон, що стали важливим джерелом доходів  для багатьох сімей. У світлі таких тенденцій стало помітно, що зовнішня трудова еміграція має численні наслідки для різних сфер життєдіяльності суспільства – від ринку праці до соціального добробуту домогосподарств. Під її впливом змінюються показники держави як на національному, так і міжнародному рівнях.

Проблемам міграційних процесів присвячено праці багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців: О.Малиновської, І. Малютіна, О.Поліщук, О. Вишневської, П. Сталкер, І. Цапенко, О. Шиманської, М. Хоффман, І. Несса, М. Абелла, Е. Равенштайна та інших дослідників. У наукових роботах вказаних дослідників зовнішня трудова міграція розглядається як наслідок поглиблення глобалізаційних процесів та ринкових перетворень.

Разом з тим, багато аспектів даної наукової проблеми залишаються недостатньо розкритими та обґрунтованими. Потребують подальшого дослідження теоретичні засади пізнання, вивчення та обліку трудової міграції. Недостатньо обґрунтованим залишається визначення поняття «зовнішній трудовий мігрант», дослідження причин сучасних тенденцій міграційних процесів, аналіз їх впливу на соціально-економічний розвиток країни та ефективність проведення міграційної політики. Таким чином, системне дослідження зовнішніх трудових міграційних процесів за умов економічної глобалізації є дуже важливим як в теоретичному, так і в практичному плані, що і обумовило вибір теми курсової роботи, її мету та завдання.

Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є аналіз сутності трудової міграції та мотиваційних механізмів, які зумовлюють її динамізацію; дослідження впливу зовнішніх міграційних процесів на соціально-економічний розвиток країни та їх взаємозв’язок з рівнем конкурентоспроможності України на світовому рівні, а також розробка пропозицій щодо удосконалення міграційної політики та окреслення можливих перспектив розвитку міграційної ситуації в Україні.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні  завдання:

• розкрити методологічні засади вивчення трудової міграції;
• дослідити сутність причин зовнішньої трудової еміграції з України;
• розкрити вплив трудової міграції на соціально-економічний розвиток України;
• проаналізувати взаємозв’язок зовнішніх міграційних процесів з сучасним рівнем конкурентоспроможності України;
• розробити рекомендації щодо вдосконалення міграційної політики;
• змоделювати майбутні перспективи розвитку міграційної ситуації в Україні до 2025 року.

Об`єктом дослідження є розвиток міграційних процесів в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є причини та наслідки зовнішньої трудової еміграції з України.

Методи дослідження. Для досягнення мети і розв’язання завдань курсової роботи використовуються наступні методи наукового дослідження зовнішніх міграційних процесів: історизму  (для дослідження теоретичних концепцій трудової міграції в підрозділі 1.1);системного підходу (для визначення чинників трудових міграцій у підрозділі 1.3); аналізу та синтезу (для визначення причин і наслідків зовнішніх трудових міграційних процесів  у підрозділі 2.1 та 2.2); абстрагування та сценарного моделювання (для формування перспектив розвитку міграційної ситуації в розділі 3.2).

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

1. Категорія «трудова міграція» як об'єкт наукового пізнання

 

Під трудовою міграцією слід розуміти переміщення у просторі,  що здійснюються індивідами з метою  підвищення рівня життя на основі більш вигідного використання власної  робочої сили без зміни постійного місця проживання.  Оскільки трудова  міграція може виступати як початковий етап постійного переселення, ці процеси  треба розглядати як два різновиди  єдиного цілого –  міграційної  мобільності населення.  На відміну  від звичайної міграції,  для цього виду міграції властиве збереження постійного зв’язку мігранта зі своєю родиною як у інформаційно-особистісних формах,  так і у економічних.

Отже, говорячи про міграцію, слід перш за все розрізняти дві  її основні форми: постійну міграцію,  що пов’язана зі зміною місця проживання і реєструється державною статистикою,  та трудову міграцію –  тимчасові поїздки на роботу за межі свого населеного пункту без зміни місця проживання.  Постійні міграції,  залучаючи здебільшого молодь,  змінюють вікову структуру регіонів виходу та вселення і виступають чинником формування життєвого та трудового потенціалу населення,  трудова міграція є напрямом реалізації останнього.

У сучасному науковому  дискурсі поняття трудової та економічної  міграції часто вживаються як синоніми. Але,  на думку московського науковця В. О. Іонцева, таке ототожнення є помилковим. Точку зору, подібну до поглядів російського дослідника,  можна знайти і в інших джерелах.  Поняття економічної міграції за своїм змістом є ширшим і включає трудові переміщення як один із своїх різновидів[35].

 Українська дослідниця  міграцій О.А.  Малиновська в монографії «Міжнародна міграція в контексті модернізації суспільства» зазначає,  що економічна міграція,  крім трудових поїздок,  включає також міграцію для здійснення підприємницької діяльності [10], а Маноло Абелла відносить до економічних міграцій навіть переселення на постійне місце проживання, якщо це супроводжується працевлаштуванням[14].

Слід розрізняти також  поняття трудової міграції та міграції робочої сили.  В основу поняття «міграція робочої сили» дослідники ставлять статево - вікову структуру та здатність до праці мігрантів,  що в цілому допустимо,  хоча є і деякі неточності.  Тоді як трудова міграція – явище іншого характеру, в основі якого лежить не структура мігрантів, а причина їхнього переїзду.  Однак нині у науковому дискурсі ці два терміни вживають, переважно, як синоніми.

У зарубіжній літературі можна  зустріти дефініцію трудової міграції, що визначає це явище як “переміщення людей всередині країни або між  країнами заради заповнення незайнятих робочих місць”[15].

На наш погляд, таке визначення не зовсім вдало розкриває мотивацію  мігрантів. Звичайно, наявність незайнятих робочих місць у регіонах (країнах)  прибуття мігрантів є підґрунтям, макроекономічним базисом для трудових переміщень, однак люди здійснюють міграції не заради заповнення існуючих вакансій,  мотивацією виступають власні інтереси особи,  потреби,  що можна  задовольнити за рахунок працевлаштування у регіоні,  відмінному від постійного місця проживання особи.

Романюк М.Д.  визначає трудову  міграцію як “рух,  переселення та переміщення на постійній або  тимчасовій основі носіїв робочої сили та працересурсного потенціалу в  регіональному,  національному та міждержавному міграційному просторі з метою забезпечення відповідного економічного циклу відтворення  та власних потреб трудових мігрантів”[7]. Це визначення підкреслює внутрішню мотивацію мігранта. Однак власні потреби трудових мігрантів можуть бути різними, це зміна і природно-кліматичних, і екологічних, соціокультурних, житлово-побутових та інших умов, тоді як трудові міграції визначаються іншими внутрішніми чинниками.

Російські науковці С.К.  Бондирєва та Д.В.  Колесов під  трудовою міграцією розуміють “виїзд на заробітки в інші країни з наміром  по можливості стати постійним жителем країни прибуття”[30]. Дане визначення охоплює лише зовнішні трудові переміщення і не розглядає внутрішні міграції, які на сьогодні є також дуже поширеним явищем.  Крім того,  трудові міграції більшою мірою не супроводжуються зміною постійного місця проживання,  тому намір стати постійним жителем країни прибуття притаманний лише окремим нечисленним контингентам, які задіяні у трудових переміщеннях, і не може бути визначальним у структурі чинників,  що зумовлюють трудову міграцію.  На такій характеристиці досліджуваного явища наголошують численні автори та авторські колективи, які досліджують сучасні міграції. “Сутнісною атрибутивною ознакою трудового мігранта є те, що він переїжджає в іншу країну тимчасово, або їздить туди періодично,  в той час коли постійне місце його проживання не змінюється”[31], “трудові міграції – це такі міграційні переміщення,  що здійснюються індивідами у відповідності до панівних у даній географічній спільності людей (ГЛС)  норм міграційної поведінки,  з метою підвищення рівня життя на основі більш вигідного використання власної робочої сили без зміни постійного місця проживання”[32].

Хоча загалом дане визначення вдало розкриває сутність досліджуваного явища,  однак,  на нашу думку,  мета пошуку роботи не тотожна позитивній установці на працю. Це поняття різного  порядку. Мета – це один з елементів  свідомої діяльності індивіда, що характеризує передбачення результату діяльності, тоді як установка – це схильність суб’єкта до певної активності, у деяких випадках її може навіть не усвідомлювати  індивід.  Тому позитивна установка  на працю може бути у мігранта незалежно  від мети переміщення.

Не можна погодитись з  такою дефініцією трудової міграції, що трактує її як “переміщення зайнятого  населення,  пов’язане зі зміною місця роботи”[33],  оскільки серед контингентів заробітчан досить вагомою є частка осіб,  які планують знайти роботу (а отже,  і стати зайнятими)  безпосередньо у регіоні прибуття.  Тобто на момент переміщення,  а деколи і на момент прийняття рішення про міграцію, таких осіб можна класифікувати як безробітних.

Отже, проаналізувавши різні  підходи деяких дослідників, ми прийшли  до висновку, що узагальнено термін «трудова міграція» можна визначити, як переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу в межах міжнародного ринку праці, обумовлене характером розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, дією економічних законів.

 

2. Визначення поняття “зовнішній трудовий мігрант” та специфіка його використання у рамках даного дослідження

 

За оцінками Організації  Об’єднаних Націй (ООН), серед 214 млн. міжнародних мігрантів, що налічуються на планеті, практично половину становлять працівники-мігранти.[29] Разом з тим єдиного визначення термінів “трудова міграція” та “трудовий мігрант” (“трудящий-мігрант”, “працівник-мігрант”) не існує. Тому при формулюванні визначення, що застосовувалося для потреб цього обстеження, враховувались основні міжнародні норми, норми українського законодавства, особливості міграційної ситуації в Україні та реальні обставини проведення обстеження.

Ще у 1949 р. у Конвенції  №97 Міжнародної організації праці про працівників-мігрантів терміном “працівник-мігрант” було позначено особу, яка мігрує з однієї країни до іншої з наміром отримати роботу інакше, ніж за власний рахунок .

Приблизно такої самої  термінології дотримується Міжнародна організація з міграції. У розробленому її фахівцями глосарії сказано, що трудова міграція – це “пересування людей з однієї країни в іншу країну з метою найму на роботу”. Тут також зазначається, що у більшості країн трудова міграція регулюється національним міграційним законодавством. Крім того, деякі країни-донори відіграють активну роль в регулюванні зовнішньої трудової міграції своїх громадян і забезпеченні для них сприятливих умов за кордоном, зокрема щодо працевлаштування.

В Європейській конвенції  про правовий статус трудящих-мігрантів (1977 р.) зроблено акцент на правовому аспекті становища іноземного працівника. Відповідно до неї, під працівниками-мігрантами розуміють громадян однієї з сторін, яким дозволено іншою стороною проживати на її території для виконання оплачуваної роботи. Конвенція також містить визначення сезонних трудящих-мігрантів.

Ними є особи, які, будучи громадянами однієї зі сторін, займаються на території іншої сторони діяльністю, що залежить від пори року, на основі контракту на певний термін або на виконання конкретної роботи. Отже, під це визначення не підпадають мігранти, які не мають належних дозволів на перебування та працевлаштування. Конвенція підписана Україною у 2004 р., ратифікована Верховною Радою України у 2007 р., внаслідок чого її норми стали частиною національного законодавства.

Найширше визначення і  перелік різних категорій працівників-мігрантів містить Міжнародна конвенція про захист прав усіх працівників-мігрантів та членів їхніх сімей, прийнята ООН у 1990 р. (набула чинності у 2003 р.). У ній записано, що термін “працівник-мігрант” означає особу, яка буде займатися, займається або займалася оплачуваною діяльністю у державі, громадянином якої він чи вона не є.

За умови відповідності  наведеному визначенню до працівників-мігрантів належать прикордонні працівники (фронт’єри), сезонні працівники, моряки (рибалки), працівники, які зайняті на стаціонарних прибережних установках, такі, робота яких пов’язана з переїздами, так звані “працівники на проекті” та “працівники цільового найму”, а також особи, які працюють не за наймом. Конвенція ООН охоплює,вочевидь, також і нелегальних або незаконних працівників-мігрантів, тобто мігрантів з неурегульованим правовим статусом. Хоча Україна не приєдналася до Конвенції, норми як її, так і інших міжнародних документів такого рівня, є орієнтиром у тлумаченні термінів.

 

3. Чинники трудових міграцій населення

 

Причинами міграції є поєднання суб’єктивних і об’єктивних умов, взаємозв’язок яких викликає переміщення робочої сили . Л.Л. Рибаковський визначає чинники, як якусь сукупність умов і обставин, які, завдяки особливому поєднанню і взаємодії, впливають на територіальну рухливість населення[16]. Чинник - це змінна,яка визначається не тільки явищем, на яке він діє, але і умовами що його породжують. Вони впливають на рухливість населення, як правило,комплексно, але це не виключає нерідко різноспрямований характер їх дії.

Набір міграційних чинників часто має не тільки яскраво виражене регіональне забарвлення, але і змінюється разом з розвитком соціально - економічних перетворень територій, статево - віковою, національною структурою населення і політичною обстановкою.

Таким чином, чинники міграції можна визначити як сукупність явищ і подій, під впливом яких виникають і протікають переміщення. А визначити чинники міграції населення, означає встановити причини, що примушують населення шукати нове місце проживання, і умови, які дозволяють їм здійснити переміщення.

У науковій літературі зустрічається  різноманітна класифікація чинників міграції населення. Таке різноманіття може бути пояснено тим фактом, що серед учених є протиріччя в поглядах як на кількість чинників, так і на їх класифікацію. Окрім того, достатньо широко представлені угрупування чинників міграції і їх структура. При розгляді угрупування чинників, що викликають трудову міграцію, в якості основних можна виділити економічні фактори, а всі інші наприклад, етнічні чи релігійні, повинні розглядатися через призму економічної ситуації[32].

Міграція населення обумовлена різними об’єктивними і суб’єктивними причинами, тому міграційні чинники можна розділити на ті, серед яких найбільшу роль грають суб’єктивні відчуття і на ті, де вирішальними є об’єктивні причини, що не підкоряються волі індивідів. З одного боку, на міграційну активність населення впливають зміни в матеріальних умовах життя суспільства, розвитку способу виробництва, а з іншого боку, явища соціального, етнічного і психологічного характеру. Чинники, що є імпульсом для ухвалення рішення про міграцію, називаються стимулами міграції.

Теорія факторів «притягання-виштовхування» була розроблена англійським вченим Ернестом Равенштайном, який одним із перших почав досліджувати міграційні процеси[20]. На основі даних перепису населення в Англії та Уельсі він сформулював у 1889 р. «Закони міграції населення». Равенштайн дійшов висновку, що міграцію населення можна пояснити дією чинників «притягання-виштовхування»: несприятливі умови на одній території (жорстке законодавство, надмірні податки і т.д.) «виштовхують» людей з їх місця проживання, а сприятливі умови, створені на інших територіях, «притягують» їх. Відповідно, всі чинники, які обумовлюють міграцію, він поділив на внутрішні (чинники виштовхування) та зовнішні (чинники притягання).

Закони міграції, сформульовані  Равенштайном, полягали у такому: основна причина міграції населення – кращі економічні умови в іншій місцевості, ніж у тій, де проживає людина; масштаби міграції скорочуються зі збільшенням відстані; міграція частіше відбувається у декілька етапів; міграція населення є двосторонньою; мобільність людей визначається їх особистісними характеристиками (стать, вік, приналежність до певного соціального класу тощо).

Подальшого розвитку розроблена Равенштайном теорія міграції набула у роботах Е. Лі (1966), який вважав, що найбільший вплив на міграцію населення справляють саме внутрішні фактори або фактори виштовхування. Крім того, Лі встановив, що такі чинники, як відстань, наявність фізичних та політичних бар’єрів можуть не лише стримувати, а навіть запобігати міграції.

Неокласична економічна теорія причину трудової міграції населення  вбачає в географічних відмінностях у пропозиції та попиті на робочу силу. Згідно з даною концепцією, у країнах (регіонах) з надлишковою робочою силою спостерігається низька заробітна плата, тоді як регіони з дефіцитом робочої сили характеризуються високим рівнем зарплати. Розмір заробітної плати виступає як основний фактор виштовхування у регіонах походження мігрантів і основний фактор тяжіння у регіонах прибуття[34].

Теорія сегментованого ринку  праці міграцію населення пояснює  структурними потребами економік розвинених країн. Згідно з нею, розвинені країни є дуалістичними: вони мають первинний ринок із кваліфікованою та високооплачуваною працею та вторинний ринок низькооплачуваної праці. Приплив іммігрантів в країну є необхідним для того, щоб заповнити робочі місця на вторинному ринку праці, які є непривабливими для місцевих жителів.

Теорія глобальних систем стверджує, що міграція є результатом  впливу процесу глобалізації на економіку окремих країн. Глобалізація передбачає підвищення трудової мобільності людей та їх здатності мігрувати з одного місця на інше у пошуку кращих умов життя. Цьому сприяє здійснення прямих іноземних інвестицій, формування транснаціональних корпорацій, процес урбанізації тощо.

Отже, аналіз наукових публікацій вітчизняних вчених, присвячених проблемам міграції населення , дозволяє всі фактори притягання та виштовхування умовно розподілити на п’ять груп: економічні, соціальні, культурні, політичні та екологічні.

У складі економічних чинників, перш за все, варто відмітити рівень заробітної плати, якість життя, рівень безробіття, стабільність розвитку економіки та тип податкової системи.

До основних соціальних чинників, які спричиняють міграцію населення, можна віднести умови праці, наявність можливостей для професійної самореалізації, якість системи освіти, доступність охорони здоров’я тощо.

До складу основних культурних чинників, які впливають на обсяги міграційних потоків до тих чи інших країн, можна віднести етнічну та расову приналежність, а також свободу віросповідання.

Окрім наведених факторів, на міграційні наміри населення впливають політичні й екологічні чинники. До перших, зокрема, можна віднести ступінь розвитку демократії у країні, стабільність політичної системи, поширеність корупції тощо; до других – екологічну ситуацію, наявність доступу до чистої питної води та високоякісної їжі.

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ЗОВНІШНЬОЇ ТРУДОВОЇ ЕМІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

2.1. Причини зовнішньої трудової міграції з України

 

Вивчення зовнішньої трудової міграції населення України гальмується  практично повною відсутністю їх обліку: в країні з домінуванням виїздів на тимчасову роботу за кордон облік зовнішніх трудових міграцій здійснювати важко, практично неможливо.

Головне управління з питань економічної політики Адміністрації  Президента України, посилаючись на експертну оцінку, визначає щорічну  трудову міграцію із країни в 5 млн. осіб [36]. За даними державної служби статистики України, у 2012 році в Україну прибуло 76 тис. осіб, а вибуло - 14 тис. осіб[40]. 

Слід зауважити, що реальні  дані набагато відрізняються від  офіційних, оскільки велика кількість  міграційних рухів відбувається нелегально. За даними Міжнародної  організації з міграції, сукупна  кількість вихідців з України  за переписами населення зарубіжних країн, де вони проживають на 2010 рік  складала 6,5 млн. осіб[5]. Найпопулярнішими країнами призначення українців є Російська Федерація, Німеччина, США, Ізраїль, Чехія, Угорщина, Польща. При чому найбільше іммігрантів в Україні походять з Російської Федерації, Молдови, Узбекистану, Білорусі, Грузії, Вірменії,Азербайджану[38].

Міграція населення є  одним із індикаторів кризового  стану економіки. Українці намагаються  знайти можливості покращити своє матеріальне  становище, а як свідчить статистика, різниця у доходах мігрантів  і не мігрантів є суттєвою - середня  заробітна плата мігрантів за кордоном утричі вища ніж в Україні[37]. В загальному вигляді відтік працездатного населення з країни спричиняють:

• низька заробітна плата;
• нестабільність економічної ситуації;
• незабезпеченість населення робочими місцями (особливо в невеликих містах та селах);
• соціальні переваги та культурні цінності при імміграції за кордон;
• політична нестабільність та напруженість у країні;
• зневіра в можливість влаштувати власне майбутнє і майбутнє дітей в своїй країні;
• відсутність можливості реалізувати свої права, свій потенціал - збільшує відтік інтелектуальної та висококваліфікованої частини працездатного населення тощо.

Спираючись на дослідження в межах проекту «Міграційний потенціал України в контексті набуття безвізового режиму з ЄС» Донецьким інститутом соціальних досліджень і політичного аналізу в 2011 р. [39] , було проаналізовано основні причини еміграції українців(рис.2.1).