Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Аналіз рейдерської атаки компанії «Оболонь»

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Аналітична робота з курсу «Фінансова безпека суб’єктів господарювання»

За темою: «Аналіз рейдерської атаки компанії «Оболонь»

Львів 2011

Зміст:

Вступ

1.Проблема рейдерства.

2.Компанія «Оболонь» ,її історія і технології, соціальна звітність. Місце компанії на ринку України:

2.1.Історія;

2.2.Технології;

2.3.Соціальна звітність.

3.Рейдерська атака на компанію:

3.1.Форма рейдерської атаки.

3.2.Фактори,які аналізувались і враховувались при планування рейдерської атаки.

3.3.Суть рейдерських атак і наслідки,спричинені ними.

3.4.Ризики рейдерства.

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

За оцінками експертів, сьогодні в Україні діє від 35 до 50 професіональних рейдерських груп. Спираючись на цілий комплекс засобів – психологічний натиск, шантаж, підробка документів, підкуп силових структур, – вони створюють умови для рейдерських атак, захоплення і перерозподілу власності за рамками закону. Під рейдерські атаки загалом в Україні вже потрапили 3,7 тисячі суб'єктів господарювання.Рейдери – це команда висококваліфікованих спеціалістів із захоплення фірми або із перехоплення управління за допомогою навмисне розіграного бізнес- конфлікту.

Історія корпоративної війни двох компаній – “Оболонь” та “Сармат”, яка триває понад 3 роки. Конфлікт, який визнаний найгучнішою юридичною подією 2004 року, відомий майже всім юристам. Але прослідкувати за хронологію та логікою цієї справи впродовж всього періоду вдавалося не всім. 17 травня 2005 року Конституційний Суд України розв’язав своїм рішенням тривалий та резонансний спір між цими компаніями.

Все почалось ще у березні 2002 р., коли ЗАТ “Сармат” через інвестиційну компанію “Кермет-Інвест” незаконно почало скуповувати акції ЗАТ “Оболонь”, незважаючи на те що згідно з установчими документами цього підприємства акції можуть бути продані тільки у межах ЗАТ (тобто акціонерам “Оболоні” або власне ЗАТ “Оболонь”). Представники “Сармату” пропонували акціонерам “Оболоні” продати акції за ціною, яка більш ніж у 10 разів перевищувала їх номінальну вартість. Таким чином, представники “Сармату” скупили близько 11% акцій київського ЗАТ.

1.Проблема рейдерства.

Проблема рейдерства є актуальним питанням , яке викликає значний резонанс у суспільстві і потребує свого невідкладного вирішення на законодавчому рівні. Воно є показником слабкості інститутів державної влади і одночасно характеризує становлення димократизації суспільства. Рейдерство на сьогодні поняття не юридичне, оскільки ні в нашому законодавстві (цивільному, кримінальному і ін.), ні в юридичній науці воно не визначене. З англійської мови слово the raid означає захоплення. Словники економічних термінів визначення «рейдер» трактують так: «фізична або юридична особа, яка отримує права на акціонерну компанію (підприємство) без згоди її акціонерів, співробітників, адміністрації та використовує з цією метою процедуру купівлі на відкритих торгах, інтенсивно скуповує контрольний пакет акцій». Наведене економічне визначення може характеризувати, як легітимного суб’єкта господарських відносин, якого також називають «білий рейдер», так і суб’єкта який використовує протизаконні засоби і методи (чорний рейдер). Проблема рейдерства виникла не сьогодні і не зараз. Тема корпоративних війн і недружніх захоплень взагалі характерна для країн з перехідною економікою, де при мінімально витрачених зусиллях, є можливість стати власником господарського товариства, або ж за безцінь приватизовувати стратегічне підприємство чи навіть цілу галузь. Окремі випадки і різновиди рейдерства відомі у світі ще на початку 20-го століття, однак такого поширення як зараз воно не мало. В країнах СНД передумови рейдерства можна простежити з початку роздержавлення майна, яке відбувалося за допомогою приватизації. В 90х р зародилось і процвітало рейдерство в РФ. Та стабільна державна влада своєчасно положила цьому поширенню край шляхом притягнення до кримінальної відповідальності більше 2-х десятків працівників судової гілки влади, звільнення ряду державних чиновників за не адекватну протидію або за сприяння рейдерству. Так ось - Рейдери це компанії і спеціалісти, котрі планують, організовують і реалізують операції по захвату чужої власності – організацій, підприємств, торгових марок, політичних партій. Є кілька видів рейдерства. В діапазоні від легальної діяльності рейдерство як бізнес, нічим не відрізняється від інших видів бізнесу. Так, самим мало значимим видом рейдерства є скупка акцій підприємства з метою отримання прибутку від їх перепродажі в тридорога власнику. В країнах заходу такі дії рейдерством не рахуються. Зовсім інша справа, якщо, як правило, акції скуповлюються з метою отримання контролю над бізнесом, і перепродажа в таких випадках можлива лише тоді, коли атака з якихось причин зірвалась. При використанні методики "білого рейдерства" захоплювач діє виключно в рамках закону, використовуючи проріхи в законодавстві, скуповлює акції або борги підприємства, пробує погіршити його фінансове положення, шукає прорахунки в статуті і т.д. При використанні методів "сірого рейдерства" мова йде про балансування на межі закону. В цьому випадку нерідко використовуються фальсифіковані документи, подвійні реєстри, незаконні збори акціонерів, неправомірні судові рішення. "Чорне рейдерство" іде рука в руку з бандитизмом. Тут також використовуються фальшиві документи і інші "сірі" методи, але набагато більше приділяється уваги використанню державних чиновників, представників правоохоронних органів, судів. Так, корупція стає головною базою "чорного рейдерства". Крім корупційних дій і неправосудних рішень "чорні" методи характеризуються обов`язковим використанням фізичного насильства. Рентабельність рейдерства в межах від 500 до 2000% є настільки високою, що призводить до появи в нашій країні цілого ринку послуг та його професійних учасників у цій сфері. Вказані дані свідчать про суспільну небезпечність рейдерства, яке шкодить іміджу України, створює загрозу економічному розвитку держави та безпеки громадян, і взагалі, на мою думку є загрозою національної безпеки держави. Враховуючи необхідність боротьби з рейдерами, в літературі і ЗМІ почали лунати закликати встановити кримінальну відповідальність за такі дії. Не сиділо склавши руки і саме суспільство, підприємства які зазнали рейдерських атак, об`єдналися і створили АНТИРЕЙДЕРСЬКИЙ СОЮЗ ПІДПРИЄМЦІВ УКРАЇНИ. Шляхом висвітлення у ЗМІ прийняття неправосудних рішень судами та дій рейдерів, пікетування тих же судів та органів державної влади, вимога відставки корумпованих судів, проблема рейдерства була піднята на вищий державний рівень. Відповідна реакція компетентних державних органів відбулась, про що свідчить, Указ Президента України № 103/2007 від 12.02.2007 р. «Про заходи щодо посилення захисту права власності», яким він доручив Кабінету Міністрів за участю Верховного Суду і Генеральної прокуратури України проаналізувати факти рейдерства і за наслідками аналізу, з урахуванням міжнародного досвіду рішення подібних питань, внести на розгляд Верховної Ради законопроект про встановлення кримінальної відповідальності за рейдерство. Крім того, означеним указом було доручено розробити і запропонувати зміни не тільки в Кримінальний кодекс України, а й в інше законодавство, з метою комплексної протидії цьому явищу. При Кабінеті Міністрів України була створена міжвідомча комісія з питань протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств.. Генеральний прокурор України Розпорядженням № 26 від 21.03.07 зазначив пріоритетною тему протидії «рейдерству» для комплексного опрацювання та використання в організації прокурорсько-слідчої діяльності апарату Генеральної прокуратури України та підпорядкованих прокурорів. Відповідно до цього Розпорядження, опрацювання цієї наскрізної теми доручається найбільш кваліфікованим працівникам прокуратури, з метою проведення аналітичних досліджень, поглибленого вивчення, підготування висновків та пропозицій щодо внесення змін в законодавство України, зокрема в Кримінальний кодекс.

2.Компанія «Оболонь» ,її історія і технології, соціальна звітність. Місце компанії на ринку України.

2.1.Історія

Історія корпорації бере початок у 1974 році, коли почався намив майданчика для будівництва броварні. Відкриття виробництва було приурочене до Олімпійських ігор 1980 року.

В якості експертів залучили чеських фахівців – всесвітньо відомих майстрів пивоваріння. Саме вони й визначили місце будівництва нової пивоварні. Вибір місця для будівництва визначався головним фактором – наявністю великих запасів м’якої та кришталево чистої води. Сьогодні вода з глибин юрського горизонту (290 м) забезпечує високу якість нашої продукції.

Невдовзі підприємство дало поштовх до формування найбільшої в Україні корпорації з випуску пива, слабоалкогольних та безалкогольних напоїв, мінеральної води.

Свою назву завод отримав не відразу – лише у 1986 році – і завдячує нею однойменному району міста Києва. Слово «Оболонь» походить з часів Київської Русі – так називалися низькі прирічні луки.

Побудована за чеським проектом, пивоварня варила пиво, яке швидко набуло широкої популярності. Після здобуття Україною незалежності корпорація «Оболонь» першою розпочала експортні поставки хмільного напою до країн Європи та США. Пиво під торговою маркою «Оболонь» у всьому світі почали сприймати як традиційно українське пиво.

Через чверть століття „Оболонь” перетворилася на знаний у світі бренд. Сьогодні люди на п’яти континентах асоціюють „Оболонь” з українським пивом №1.

2.2.Технології

Основна технологічна мета «Оболоні» полягає у постійному вдосконаленні якості продукції та усіх виробничих процесів. Саме тому корпорація встановлює найсучасніше обладнання, яке дозволяє бути першими за рівнем технічного оснащення не тільки в Україні, але й в Європі.

До складу корпорації входять дві найсучасніші в Україні броварні. Це головний завод «Оболонь» у Києві та «Пивоварня Зіберта» у м. Фастів Київської обл.

Завод у Києві має проектну потужність 11 млн.гл. пива в рік. Це робить підприємство найбільшою пивоварнею Європи. За останні два роки на заводі встановлено унікальну варильну систему, яка може здійснювати 12 варок на день по 750 гектолітрів холодного сусла. Гарантією високої якості продукції також виступають чотири потужні фільтраційні установки, виконані на замовлення київського заводу німецькою фірмою КHS. Фільтраційна система «Оболоні» не має аналогів не лише в Україні, але і в Європі. Значно модернізована і лінія розливу пива у кеги — зараз її потужність складає 1 тис. 50-літрових кег на годину.

«Пивоварня Зіберта» у м. Фастів Київської області після реконструкції останніх двох років виросла у сучасне, високотехнологічне підприємство. В ході масштабного інвестиційного проекту вартістю понад 40 млн. євро встановлено сучасне німецьке устаткування для виробництва пива. В результаті виробничі потужності підприємства збільшені у 15 разів і складають 1,5 млн. гектолітрів пива на рік. Відповідно збільшені установки для бродіння пива та лінії розливу у різні види тари.

Для комплектації виробництва було обрано провідні світові компанії. Об’єми інвестицій склали $100 млн.

Поряд із пивоварінням, не менш важливим напрямком діяльності корпорації є виробництво напоїв.

На усіх заводах «Оболонь» автоматизація грає велику роль. Основні виробничі функції здійснюють машини, а люди лише контролюють процес. Це засвідчує не тільки технологічну досконалість виробництва, але й дотримання найсуворіших стандартів якості продукції та високий рівень організації усіх процесів. А завдяки найдосвідченішим технологам, багато з яких працює у галузі вже понад чверть століття, «Оболонь» має можливість впроваджувати передовий досвід, створювати нові смаки, постійно вдосконалювати рецептуру напоїв. Для цього на підприємствах працюють найсучасніші лабораторії — експериментальна, виробнича, радіологічна та технічного контролю. Вони забезпечують як постійний аналіз якості продукції на всіх етапах виробництва, так і розробку інноваційних продуктів.

2.3.Соціальна звітність

Згідно із підписаним Глобальним договором ООН в Україні, котрий є добровільною ініціативою соціально відповідальних компаній, регулярно надається інформація про корпоративну соціальну відповідальність у вигляді Соціального звіту.

Поняття «сталий розвиток» «Оболонь» розуміє не тільки як стабільний розвиток самої корпорації, але і середовища, в якому вона працює. Тобто корпорація «Оболонь» усвідомлює свою відповідальність як перед працівниками й акціонерами, так і перед громадами.

2011 року корпорація “Оболонь” продовжила практику публікації відкритої звітності! Новий документ називається “Звіт зі сталого розвитку — 30 років успіху!”. Він відображає всі вагомі події корпорації останнього часу, а більшість показників показані в динаміці.

У Звіті корпорації “Оболонь” знайшли своє місце такі важливі сфери як економічні результати діяльності, продуктова і маркетингова політика, кадрова політика, питання екологічної безпеки виробництв, соціальне інвестування. Ці дані відображають ситуацію в основних напрямках КСВ по всій корпорації (що стало можливим завдяки роботі із віддаленими виробничими майданчиками, дочірніми підприємствами та підприємствами із корпоративними правами).

Звіт складений згідно вимог стандарту GRI третьої версії, і відповідає оцінці “В”.

3.Рейдерська атака на компанію.

3.1.Форма рейдерської атаки:

Донецкий завод "Сармат" хотів купити контрольний пакет акцій лідера з випуску пива в Україні — ЗАТ "Оболонь".

Захоплення через акціонерний капітал свідчить про те, що він сильно розпорошений або недостатньо контролюється. Початком атаки є скупка акцій. Як правило, рейдери планують скупити близько 10-15 % акцій - ця кількість є достатньою, щоб ініціювати проведення зборів акціонерів з «потрібним» по рядком денним, наприклад, зміною керівництва підприємства. Акціонерне товариство, власником якого є трудовий колектив, - найпривабливіший об'єкт для рейдера. Одержуючи невисокі зарплати, працівники без особливих коливань продають свої цінні папери тому, хто пропонує ціну в 5-10 разів більше номінальної вартості (однак всерівно менше їхньої реальної вартості). Приклади застосування подібної тактики досить відомі: дії компанії «Сармат», яка в свій час скупила через ІК «Керамет-Інвест» 41,5 % акцій київського пивзаводу «Оболонь»

3.2.Фактори,які аналізувались і враховувались при планування рейдерської атаки:

А.Зовнішні фактори:

1)наявність пробілів в законодавчій базі,що дозволяє порушувати загальноприйняті закони і правила без понесення адміністративної чи кримінальної відповідальності:

В даному випадку слабкість правової бази є одним з основних факторів,оскільки сьогодні немає чітких критеріїв, за якими дане поглинання підприємства можна вважати протиправним, у тому числі і злочинним,тобто дії компанії «Сармат» мають своє економічно-правове обґрунтування і згідно законодавства важко довести протиправні дії даної компанії.

Генеральний директор пивзаводу «Сармат» Станіслав Мельник відкрито заявив ,що скуповування акцій ведеться відповідно до вимог діючого законодавства, і що кожен акціонер,в тому числі і акціонер компанії «Оболонь», має право продати належні йому акції.

Існуючі розбіжності у тлумаченні чинного законодавства щодо регулювання відчуження акцій ЗАТ (у зв’язку з чим суди різних інстанцій по-різному почали вирішувати справи, які випливають з однакових правовідносин), не додавав оптимізму.

Отже, столичні пивовари намагались захистити свої законні інтереси у господарських судах та судах загальної юрисдикції. І лише упевненість у своїй правоті не дозволила киянам впасти у відчай, особливо після того, як Верховний Суд України відмовив їм у задоволенні касаційних скарг.

На жаль, ми змушені констатувати, що ЗАТ “Оболонь” не змогло переконати судову систему в необхідності застосування судових прецедентів щодо аналогічних спорів

2)наявність адміністративної підтримки ,що дозволила прискорити рейдерам прийняття офіційних рішень:

Під час рейдерських атак ще на початкових стадіях власники компанії «Оболонь» зверталися до адміністративних судів і інших правових органів,а також інших державних органів з відповідною заявою ,але протягом тривалого часу ситуація не змінювалась і ніяких заходів збоку влади не було здійснено;

3)наявність союзників,зацікавлених в усуненні конкурентів:

Пивзавод «Сармат» співпрацював з компанією «Керамет-Інвест». На той час генеральний директор «Сармат» оприлюднив інформацію про те ,що компанія «Керамет-Інвест» скуповувала акції «Оболонь» і за короткий період часу скупила понад 10% акцій;

4)оперативність розгляду судами справ,порушених проти підприємства:

“Оболонь” оскаржувала правомірність дій “Сармату” в суді, паралельно обстоюючи своє право на першочергове придбання акцій підприємства. Суди різних рівнів приймали суперечливі рішення, що затягнуло вирішення конфлікту на роки;

5)перспективи розвитку бізнесу та інвестиційна привабність підприємства,наявність у підприємства дочірніх підприємств та залежних структур:

До складу компанії входять головний завод у Києві з віддаленими виробництвами в Олександрії та Чемерівцях Хмельницької області, два дочірніх підприємства — «Пивоварня Зіберта» (Фастів, Київська обл.) та «Красилівське» (Красилів, Хмельницька обл.), а також підприємства з корпоративними правами в Бершаді, Коломиї, Охтирці, Рокитному, Севастополі та Чемерівцях.

2004 року від ЄБРР надійшов револьверний кредит розміром $10 млн для поповнення оборотного капіталу, зокрема, для закупівлі ячменю.[68]

У 2009 р. співробітництво було продовжено: в рамках проекту «Оболонь III» ЄБРР надав забезпечений кредит ЗАТ «Оболонь» на суму до 50 млн. дол. США, який включає у себе часткове рефінансування короткострокового боргу та компонент, по в’язаний з підвищенням енерго-ефективності.[69] Цей проект є частиною антикризової програми банку в секторі агробізнесу в Україні. Загальний обсяг фінансування за даним проектом має скласти 123 млн дол. США, включаючи кошти, надані комерційними банками «ІНГ Банк Україна», «ЮніКредит Банк Україна» та «Райффайзен Банк Аваль». Отже,можна зробити висновок,що компанія має значні перспективи в майбутньому і є інвестиційно приваблива для залучення іноземного капіталу.

6)структура акціонерного капіталу по економіці загалом:

Нині «Оболонь» є єдиною українською корпорацією, що входить до сорока найбільших пивоварних концернів світу (за рейтингом німецького журналу Focus ). Станом на 2009 рік, «Оболонь» є другою на ринку виробництва пива в Україні з часткою ринку 32,2%.

Б.Внутрішні фактори:

1)висока частка підприємства в галузі:

У 2007 році завод «Оболонь» виробив 34 % українського пива. Це 109,1 млн. дал пива, приріст порівняно з минулим роком склав 16,5 %. Крім того, вироблено 9,3 млн. дал безалкогольних напоїв, 5 млн. дал мінеральних вод», - уточнив Голова ради АТ «Оболонь».

Вартість ринку напитків і мінеральної води спеціалісти оцінюють в 110 млн дол., ринку пива – в 140 млн дол.

За підсумком 2009 року серед українських компаній-експортрів пива «Оболонь» стала лідером із часткою ринку 79,4% (27 млн. дал);

2)наявність дорогих земельних ділянок,унікальних технологій і дорогої техніки:

Для вдосконалення якості продукції та усіх виробничих процесів компанія оновлює обладнання. Це дозволяє бути серед лідерів за рівнем технічного оснащення не тільки в Україні, але й в Європі. Проектна заводу у Києві потужність становить 11 млн. гектолітрів пива на рік, що робить підприємство найбільшою пивоварнею Європи.

На заводі встановлено варильну систему німецької фірми Ziemann, яка здійснює до 12 варок на день по 750 гектолітрів холодного сусла. Для забезпечення якості продукції задіяно чотири потужні фільтраційні установки, виконані німецькою фірмою КHS. Потужність найбільшого фільтра — 950 гектолітрів на годину. На заводі діє одна з найбільших у Європі ліній розливу у скляні пляшки потужністю 110 тис. пляшок на годину виробництва німецької компанії KHS. Крім цього, на заводі працюють потужні лінії розливу у банки, ПЕТ пляшки та кеги.

Солодовий заводу потужністю 120 тис. тонн солоду на рік дозволив «Оболоні» забезпечити себе сировиною вищої якості і постачати її за кордон. Інвестиції у цей проект склали близько $100 млн. Продовжується модернізація «Пивоварні Зіберта». В установку нових варильних порядків, бродильних танків і ліній розливу інвестовано більше 40 млн. євро.

З метою зменшення навантаження на довкілля «Оболонь» інвестувала в унікальну установку для сушки пивної дробини — маси, яка у величезних кількостях (до 700 тонн в день) утворюється в процесі приготування пивного сусла. Після висушування і грануляції пивна дробина є дуже корисним кормом для худоби, що не може не зацікавити великі сільськогосподарські підприємства;

3)репутація і популярність ,рівень корпоративної культури дотримання дотримання належного порядку зберігання документів:

У результаті на сьогодні 80% усього експорту пива з України припадає на торгову марку «Оболонь», яка є українським пивом №1 у світі. Залишаючись компанією виключно з українським капіталом, «Оболонь» заснувала новий шлях розвитку українського пивоваріння;

4)рівень професіоналізму і ділової репутації менеджменту:

Корпорація «Оболонь» першою серед підприємств харчової промисловості у 2008 році сертифікувала чотири системи управління одразу.

Під час аудиту, який здійснювали представники німецької фірми «DEKRA-ITS», «Оболонь» підтвердила відповідність вимогам ДСТУ ISO 9001:2001 (Системи управління якістю), ДСТУ ISO 22 000:2007 (Системи управління безпечністю харчових продуктів), ДСТУ ISO 14 001:2006 (Системи екологічного керування), ДСТУ-П OHSAS 18 001:2006 (Системи управління безпекою та гігієною праці).

Впровадження цих систем управління підтверджує той факт, що «Оболонь» піклується про споживачів, суспільство, стан навколишнього середовища та власний персонал. Завдяки виконанню всіх вимог споживач може бути впевненим в якості і безпечності продукції коорпорації.

Разом із головним заводом сертифікацію отримали два дочірніх підприємства: ДП ПАТ “Оболонь” «Красилівське» отримало сертифікат згідно вимог ДСТУ ISO 9001-2001 і ДСТУ ISO 22 000:2007, а ДП ПАТ “Оболонь” «Пивоварня Зіберта» у м. Фастів - ДСТУ ISO 9001:2001;

5)доступність інформації про компанію та можливість її отримання через учасників фінансового ринку:

Інформація про компанію є досить доступною,оскільки компанія володіє великою кількістю акціонерів,має широке коло зацікавлених осіб,асоційованих осіб тощо.

3.3.Суть рейдерських атак і наслідки,спричинені ними:

Тільки завдяки оперативній реакції “Оболоні” вдалося зупинити нападника на цій позначці та збудувати ефективну систему корпоративного захисту, яка унеможливила подальше скуповування акцій. Далі конфлікт перейшов у судову площину – “Оболонь” оскаржувала правомірність дій “Сармату” в суді, паралельно обстоюючи своє право на першочергове придбання акцій підприємства. Суди різних рівнів приймали суперечливі рішення, що затягнуло вирішення конфлікту на роки...

Так, у березні 2004 р. Апеляційний суд м. Києва скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва про визнання недійсним договору між ЗАТ “Сармат” та компанією “Керамет-Інвест” про купівлю 41,5% акцій ЗАТ “Оболонь”. Цим самим суд відхилив вимоги “Сармату” визнати за ним право власності на придбані акції “Оболоні” та внести ЗАТ до реєстру власників цінних паперів.

Однак у квітні 2004 р. Верховний Суд підтвердив чинність договору між ЗАТ “Сармат” та компанією “Керамет-Інвест” на купівлю 41,5% акцій “Оболоні”, що знову завело справу у глухий кут.

Тим часом існуючі розбіжності у тлумаченні чинного законодавства щодо регулювання відчуження акцій ЗАТ (у зв’язку з чим суди різних інстанцій по-різному почали вирішувати справи, які випливають з однакових правовідносин), не додавав оптимізму.

На жаль, ми змушені констатувати, що ЗАТ “Оболонь” не змогло переконати судову систему в необхідності застосування судових прецедентів щодо аналогічних спорів. Згадаємо, наприклад, спір між ЗАТ “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод” та ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця”, який був свого часу вирішений на користь борщагівців. Різниця між цими двома корпоративними конфліктами – тільки в обсязі проданих акцій...

Однак результат наполегливості “Оболоні” все-таки очевидний: Конституційний Суд України прийняв конституційне звернення не від групи 50 народних депутатів, не від Президента чи ВСУ, як це відбувається у більшості випадків, а від промислової компанії та її рядового акціонера, що цілком законно та є ще одним свідченням важливості цієї справи для українського корпоративного законодавства.

Доленосною для ЗАТ “Оболонь” мала стати відповідь КСУ на такі запитання: 1) чи могли акціонери “Оболоні” та само товариство фіксувати в установчих документах своє пріоритетне право на покупку акцій? 2) якщо могли, то чи мали вони в обов’язковому порядку виконувати такі положення установчих документів?

На перший погляд, відповідь на ці запитання є очевидною, й взагалі незрозуміло, чому вони виникли, адже у ст. 81 Господарського кодексу України зазначено: “Акції ЗАТ розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства”. Проте у той період, коли справа “Оболоні” розглядалась по суті, ГК України ще не набув чинності.

Водночас, за декілька років до описуваних подій були внесені зміни від 23 грудня 1997 р. до ст. 28 Закону України “Про господарські товариства”. Після внесення змін з цієї статті зникла фраза “якщо інше не передбачено статутом товариства...”, але лишилось положення про те, що “...акція може бути придбана також на основі договору з її власником...”. Таким чином і виникла прогалина в законодавстві, якою скористалася інвестиційна компанія “Керамет-Інвест”, скуповуючи для ЗАТ “Сармат” акції “Оболоні”.

Більше того, зміни до Закону України “Про господарські товариства” по-різному тлумачилися суддями: деякі з них підтримували позицію “Сармату” і розуміли нове положення як заборону на будь-яке обмеження продажу акцій ЗАТ. При цьому вони з невідомих причин “забували” про юридичну природу ЗАТ (основною відмінністю закритого акціонерного товариства від відкритого є заборона вільного обігу на ринку акцій ЗАТ).

Отже, ЗАТ “Оболонь” та громадянин Віктор Винник звернулись до Конституційного Суду за офіційним тлумаченням положень ч. 2 ст. 28 Закону України “Про господарські товариства” та п. 1, абз. 1 п. 5 ст. 4 Закону України “Про власність”. Заявники просили роз’яснити, чи є положення згаданих статей основою для ігнорування договірних обов’язків, передбачених статутними документами ЗАТ, згідно з якими інші акціонери мають першочергове право на покупку акцій, які відчужуються, та чи є за своїм змістом положення ч. 2 ст. 28 Закону України “Про господарські товариства” таким, що після внесення змін Законом України від 23 грудня 1997 р. забороняє закріплення в установчих документах ЗАТ певного порядку відчуження акцій.

По-перше, ст. 28 Закону України “Про господарські товариства” встановлює підстави для покупки акцій, а тому не може забороняти закріплення в статутних документах ЗАТ порядку їх відчуження, зокрема, встановлення переважного права акціонерів на покупку його акцій у випадку їх відчуження іншим акціонерам. Більше того, таке право пізніше (з січня 2004 р.) було закріплено в ст. 81 Господарського кодексу України.

По-друге, згідно з Законом України “Про власність” акції є об’єктами права приватної власності, якими власник може володіти, користуватися та розпоряджатися без обмежень, крім випадків, передбачених законодавством. Такі обмеження випливають, зокрема, з положень Закону України “Про господарські товариства”, який передбачає, що акції ЗАТ не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, а також вільно продаватися, як акції ВАТ. Акціонери ЗАТ мають дотримуватися положень статутних документів та виконувати рішення загальних зборів, а також виконувати свої обов’язки перед товариством (зокрема, щодо майнової участі). У свою чергу, засновники ЗАТ, укладаючи між собою договір про спільну діяльність зі створення акціонерного товариства, передбачають в угоді відповідальність перед особами, що підписалися на акції, та третіми особами. Такий договір є різновидом цивільного договору, який відображає спільну волю сторін і тягне за собою виконання обов’язків для кола осіб, які його підписали. Тому порушення обов’язків за таким договором дає підстави для застосування договірної відповідальності. Виходячи з цього, КСУ вирішив, що закріплення пріоритетного права на придбання акцій в установчих документах не є обмеженням права власності, через те що, підписуючи такі документи, акціонер добровільно погоджується на встановлення особливого порядку відчуження об’єктів своєї власності. Тому акціонер, який має намір продати свої акції, не повинен при цьому порушувати права та законні інтереси інших акціонерів ЗАТ, які мають право пріоритетної покупки акцій (таке рішення було прийнято КСУ 10 голосами проти 2).

Аналіз рейдерської атаки компанії «Оболонь» 📙 Реферат → 🆔 25882