Аналіз резервів збільшення продуктивності праці

                                     Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

                                            Кафедра економіки підприємства

аналіз резервів збільшення продуктивності праці

Навчально-дослідна робота (курсова робота) студента

з „Економічного аналізу”

                                                   Рівне – 2010

                                          Зміст

Вступ........................................................................................................................3
Розділ 1. Теоретичні аспекти та методологічні основи визначення продуктивності праці
1.1. Продуктивнiсть працi: сутнiсть i значення....................................................4
1.2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
1.3. Методика аналізу продуктивності парці.

Розділ 2. Аналіз продуктивності праці АВКТВТ “ Рівненська кондитерська фабрика ”
2.1. Техніко - економічна характеристика АВКТВТ “ Рівненська кондитерська фабрика ”.......................................................................................10

2.2. Аналіз та оцінка забезпеченості та структури кадрів на  підприємстві...18

2.3. Аналіз рівня і динаміки продуктивності праці на підприємстві...............22

2.4. Фактичний аналіз продуктивності праці.....................................................24

2.5. Дослідження взаємозвязку між аналітичними показниками ПП..............27

2.6. Визначення причин та факторів які впливають на величину на зміну продуктивності праці............................................................................................28

2.7. Розрахунок впливу трудових факторів на обсяг випуску продукції.........29
Розділ 3. Напрями підвищення продуктивності праці на підприємстві..........32
Висновок...............................................................................................................38
Список використаної літератури.........................................................................41

                                               Вступ

Виробництво кожної країни і кожної галузі залежить від ряду факторів. Такими факторами є кадри, праця й оплати праці. Кадри найбільш коштовна і важлива частина продуктивних сил суспільства. У цілому ефективність виробництва залежить від кваліфікації робітників, їхні розміщення і використання, що впливає на обсяг і темпи приросту вироблюваної продукції, використання матеріально-технічних засобів. Те чи інше  використання кадрів прямим образом  зв'язано зі  зміною показника продуктивності праці. Ріст цього показника є  найважливішою умовою  розвитку продуктивних сил країни і головним джерелом  росту національного доходу. На ріст продуктивності праці впливає існуюча в кожен момент часу система оплати праці, тому що оплата є стимулюючим чинником для росту кваліфікації праці, підвищення технічного рівня виконаної роботи.

Тому що ж змусити робочу силу працювати найбільше ефективно? Відповідь на це питання лежить в  основі будь-якої кадрової політики. І на першому місці по важливості серед факторів, що впливають на ефективність використання робочої сили, коштує система оплати праці. Саме заробітна плата є тією причиною, що приводить працівника на його робоче місце.

Адже усі в остаточному  підсумку  залежить від людей, від їхньої кваліфікації, уміння і бажання працювати. Саме людський  капітал, а не заводи, устаткування і виробничі запаси є наріжним каменем конкурентноздатності, економічного росту й ефективності.

Тому значення даної проблеми важко переоцінити.

Основними узагальнюючими показниками які характеризують рівень продуктивності праці на підприємстві це є показники прибутку або витрат. Саме аналіз цих показників може дати повну картину продуктивності праці і ефективності діяльності підприємства.

Основна мета даної курсової роботи полягає в тому, щоб проаналізувати ефективність використання трудових ресурсів та знайти резерви збільшення продуктивності праці на підприємстві. Дослідження цих питань проводиться на конкретному підприємстві, а саме на АВКТВТ “ Рівненська кондитерська фабрика ”.

Розділ 1. Теоретичні аспекти та методологічні основи визначення подуктивності праці.

          1.1. Продуктивнiсть працi: сутнiсть i значення.

Основною проблемою економічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному розумінні називаємо ефективністю.

Витрати визначаються обсягом (вартістю) викорис­таних економічних ресурсів. Як відомо, економічні ресурси заведено поділяти на три великі групи: 1) робоча сила (тру­довий потенціал, людський капітал); 2) компоненти природ­них ресурсів (земля та сировина); 3) компоненти засобів ви­робництва (фізичний капітал). Відповідно окремо визначаєть­ся ефективність використання робочої сили, природних ресурсів або капіталу.

Результати характеризуються обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції, розмірами доданої вар­тості, прибутку, а також показниками конкурентоспромож­ності, якості життя, екології тощо. Найчастіше результати виражаються обсягами продукції або розміром прибутку. Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються обсягом продукції, то ми одержимо показники, які називають­ся продуктивністю, а якщо розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю). [ 6, ст.314]

Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та ви­трат, у даному випадку — результатів праці та витрат праці.

Отже, продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироб­лених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.

У широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісні­ших благ при тих самих або й менших затратах праці.

Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розра­хунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктив­ності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманіт­них чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва. [ 7, ст.155]

За відомим визначенням К. Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат минулої праці (втіленої в засобах виробництва) — збільшується, але так, що загальна сума праці в кожній одиниці продук­ту зменшується.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її про­дуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при не­змінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавче встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавче встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екс­тенсивного використання праці.

Інтенсивність прац іхарактеризує ступінь її напруженості і ви­значається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нор­мальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії лю­дини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до почат­ку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людиниякості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо. [ 10, ст.115]

Отже, рівень екстенсивного використання праці та інтенсивність пра­ці — це важливі фактори зростання продуктивності праці, які, однак, мають чіткі обмеження, тобто не можуть використовуватися безкінечно.

Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техні-ко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-техніч­ного прогресу. За кілька останніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання праці зменшився більше ніж удвічі, інтен­сивність праці не зростала, а продуктивність збільшилася в кілька разів, що проявилося у значному зростанні добробуту і рівня споживання всіх верств працюючого населення. Тобто саме за рахунок науково-технічно­го прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше споживчих благ меншою кількістю праці. [ 13, ст.56]

1.2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.

Отже, продуктивність праці - це показник ЇЇ ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу про­дукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку. Залежно від прямого чи обер­неного співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним пра­цівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою:

В=V/T,

де В — виробіток;

V— обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Т — затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і за­трати праці. [ 14, ст.78]

Якщо обсяг продукції вимірюється натуральними показниками (у штуках, тоннах, метрах тощо), то і відповідні показники продуктивності праці називаються натуральними. Натуральні показники точні, дуже наочні й пока­зові, проте вони мають суттєвий недолік: неможливість застосування до різнорідної продукції. Якщо підприємство випускає кілька видів схо­жої продукції, обсяг випуску можна виразити в умовно-натуральних показниках, що приводять різну продукцію до одного виміру. Проте застосування цих показників теж дуже обмежене.

У ринковій економіці значення натуральних показників помітно зменшується, оскільки домінуючу роль в усіх аспектах економічного життя відіграють вартісні показники. Вартісними називаємо показни­ки виробітку, в яких обсяг продукції вимірюється грошовими одини­цями. Ці показники найуніверсальніші, вони дають змогу порівнювати продуктивність праці при виробництві принципово різних благ. Якщо за обсяг продукції взяти вартісний показник чистої продукції, то буде враховано і зростання якості продукції та її необхідність на ринку. Єди­ним недоліком вартісних показників є те, що необгрунтоване завищення ціни продукції монополістами призводить до фіктивного зростання їх продуктивності праці, але це вже проблема не економіки праці, а антимонопольного регулювання.

Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції використовуються також трудові показники, в яких для характеристики обсягу вироб­ництва застосовуються норми трудових витрат у нормо-годинах. Однак ці показники мають дуже вузьку сферу застосування, оскіль­ки вимагають суворої наукової обгрунтованості використовуваних норм. [ 12, ст.235]

Витрати праці при розрахунках її продуктивності можуть вимірю­ватися відпрацьованими людино-годинами, людино-днями і середньо-обліковою чисельністю персоналу. Однак усі ці показники вимірюють лише кількість праці, нівелюючи ЇЇ якість. Іншими словами, у таких розрахунках робоча сила найкваліфікованіших конструкторів або управлінців додається до робочої сили охоронців та прибиральників. І знову універсальним показником кількості витраченої праці може бути вартість витрат на утримання персоналу.

Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на ви­робництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за фор­мулою:

ТМ=Т/V

Для планування й аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість (Тт) визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.

Трудомісткість обслуговування (Т0) визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва.

Виробнича трудомісткість (Тв) складається з технологічної тру­домісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

Трудомісткість управління (Ту) визначається витратами праці керівників, професіоналів, фахівців, технічних виконавців.

Повна трудомісткість продукції (Тп) відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за форму­лою

Тп = ТТ + Т0 + Ту = Тв+ Ту. [ 4, ст.67]

                  1.3 Методика аналізу продуктивності праці

Послідовність аналізу продуктивності праці:

1.      Визначити аналітичні показники продуктивності праці, до яких належать:

1)     Середньорічна продуктивність праці 1-го працюючого:

- обсяг продукції;

- чисельність персоналу.

2)     Середньорічна продуктивності праці 1-го робітника:

3)     Середньоденна продуктивності праці 1-го робітника:

4)     Середньогодинна продуктивності праці 1-го робітника:

2.Досліджується взаємозв’язок між аналітичними показниками продуктивності праці:

3. Досліджується динаміка показників продуктивності праці (див. аналіз чисельності персоналу (табл.)).

4. Визначаються причини і фактори пов’язані з роботою підприємства, які вплинули на зміну показників продуктивності праці.

До факторів, які можуть змінити продуктивності праці на підприємстві, належать:

1)     Кількісні (екстенсивні):

-         зміна структури персоналу:

-         зміна цілозмінних втрат часу:

-         зміна внутрізмінних втрат часу:

2)     Якісні (інтенсивні):

2.1.                  відхилення у середнього динній ви робітці робітників:

2.2.                рівень механізації виробництва;

2.3.                рівень організації управління виробництвом;

2.4.                рівень наукової організації праці (умови праці);

2.5.                рівень спеціалізації та кооперування виробництвом;

2.6.                дотримання виробничої та технологічної дисципліни;

2.7.                рівень стимулювання праці;

2.8.                психологічні фактори;

2.9.                соціально-побутові фактори.

5. Визначаються резерви зростання продуктивності праці за умови врахування впливу всіх кількісних і якісних факторів.

6. Обчислюються резерви збільшення обсягів випуску продукції, за умови:

-         покращення забезпеченості підприємства робочою силою;

-         поліпшення факторів закріплення робочої сили за підприємством;

-         кращого використання робочого часу;

-         підвищення ефективності використання робочої сили.

Факторний аналіз продуктивності праці в узагальнюючому вигляді здійснюється у таблицях наступного вигляду:

Таблиця 1.1.

Розрахунок впливу факторів на зміну продуктивності праці

Таблиця 1.2.

Розрахунок впливу трудових факторів на обсяг випуску продукції

1.                             2.

3.                             4.

Розділ 2. Аналіз продуктивності праці АВКТВТ “ Рівненська кондитерська фабрика ”

2.1. Техніко - економічна характеристика АВКТВТ “ Рівненська кондитерська фабрика ”.

Відкрите акціонерне товариство "Рiвненська кондитерська фабрика", розташоване за адресою м. Рівне, вул. Хмільна 30. Голова дирекцiї - Петрук В.Т.

Форма власності – приватна: кількість акціонерів – фізичних осіб – 557; кількість акціонерів – юридичних осіб –1.

Згiдно з установчим договором про створення акцiонерного виробничо-комерцiйного товариства вiдкритого типу "Рiвненська кондитерська фабрика" вiд 20 сiчня 1994 року та змiн до нього від 21 листопада 1996 року зареєстрованого розпорядженням Рiвненського мiськвиконкому за № 1752-р засновниками товариства є 47 фiзичних осiб, якi володiють 1028 акцiями на суму 5360 грн. 029 коп.

Відкрите акціонерне товариство «Рівненська кондитерська фабрика» утворилось в 1944році на базі одного з найстаріших підприємств України, що виробляло карамельні та мармеладні вироби, продовжуючи історію кондитерського виробництва з 1908року.

25 грудня 1939 року міська рада м. Рівне прийняла рішення про націоналізацію кондитерської фабрики, яка належала А.М. Зигельбойму. Націоналізована фабрика перейшла у відомство Республіканського тресту кондитерської промисловості у м. Львові. У 1944 році на фабриці працював лише цех виробництва карамелі. Пряники виготовлялись вручну, карамель виготовлялась на відкритих комфорках.

У квітні 1994 року підприємство було приватизоване і зареєстроване як Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика».

У 1997 році фабрика стала одним з виробничих підрозділів ЗАТ «Екотехніка», цим самим відкриваючи для себе нові перспективи та виробничі можливості. Висококваліфіковані технологи та весь персонал оновленого підприємства швидко вийшли на новий професійний рівень, що дало можливість збільшити асортимент та якість продукції.

Сьогодні асортимент «Рівненської кондитерської фабрики» налічує понад 200 найменувань карамелі, помадних цукерок, глазурованих кондитерською та шоколадною глазур’ю; шоколадно-вафельних цукерок; елітної групи цукерок, до якої входять глазуровані шоколадною глазур’ю сухофрукти, заспиртовані фрукти, асорті, комбіновані цукерки «Столичні» та «Мальва», желейні цукерки глазуровані та неглазуровані, вафлі з різноманітним жировим наповненням та печиво.

За високу якість продукції та її конкурентоспроможність ВАТ «Рівненська кондитерська фабрика» неодноразово відзначалось та ставало лауреатом багатьох конкурсів і спеціалізованих виставок-ярмарків, серед яких – Загальнонаціональний конкурс «Вища проба», Міжнародний відкритий рейтинг популярності та якості товарів та послуг «Золота фортуна».

Статутний капітал ВАТ «Рівненська кондитерська фабрика» становить 4615 тис. грн.

Основними видами дiяльностi є:

виробництво i реалiзацiя кондитерських виробiв та iнших продуктiв харчування;

створення мережi торгiвельних точок i магазинiв.

Пiдприємство займається виробництвом кондитерських виробiв. Основою продукцiєю пiдприємства є виробництво карамелi, драже, шоколадних та вафельних цукерок, мармеладу, пектинових та желатинових цукерок. Асортимент близько 250 рiзноманiтних видiв продукцiї. Прiорiтетним напрямком виробництва являється карамель. Перспективним напрямком у виробництвi кондитерських виробiв для пiдприємства є виробництво нового виду карамелi на основi желатину та виготовлення цукерок на основi пектину, що є новим напрямком розвитку галузi на Українi. Рiвень продажу кондитерських виробiв залежить вiд пори року, при наявностi на споживчому ринку свiжих фруктiв продаж кондитерських виробiв падає, а в осiнньо-зимовий перiод вiн зростає. Основною сировиною для виробництва кондитерських виробiв є цукор, патока, борошно та iнше. В зв'язку з нестабiльною ситуацiєю на ринку цiн, цiни на сировину постiйно зростають, що призводитьдо збiльшення цiни на кондитерськi вироби та зменшення об'ємiв продаж. Пiдприємство постiйно проводить роботу по розробцi нових видiв продукцiї. У 2005 роцi пiдприємство впровадило у виробництво нову лiнiю по виробництву желейних цукерок, а в 2006 роцi лiнiю м'якої карамелi. Було розроблено близько 25 видiв нових цукерок. Завоювали споживчий ринок не всi iз розроблених новинок, тому частину iз них буде вилучено iз виробництва.

Виробнича потужність підприємства – це максимальний обсяг продукції, який може виробити підприємство за певний період часу, при повній експлуатації основних фондів. На даному підприємстві виробнича потужність становить 14 000 тонн. Останнім часом відбувається скорочення обсягу продукції внаслідок кризи. Потужність підприємства використовується на 60%.

Аналізуючи динаміку росту обсягів виробництва кондитерських виробів з 2007 по 2009 роки, можемо зробити наступні висновки. Планові значення виробництва всієї продукції зростають.  Загалом протягом останніх років обсяги виробництва продукції зменшуються.

Головною управлінською структурою на підприємстві є голова дирекції - Петрук Валентина Тихонівна. У неї є заступники, кожному з яких підпорядковуються певні цехи чи відділи. Генеральному директору підзвітні всі його заступники, а також відділ технічного контролю, відділ кадрів. Прийом на роботу та звільнення працівників проводиться через відділ кадрів. Для забезпечення контролю за виконанням чинного законодавства на підприємстві працює юрисконсульт.

Директор з виробництва організовує діяльність 2 основних цехів підприємства:

-карамельний цех, який займається виробництвом карамелi, iрису драже;

- цукерковий цех, який займається виробництвом рiзних шоколадних цукерок, вафель.

Для підтримки підприємства в належному стані є ремонтно-будівельний цех.

Для підтримки здоров’я працівників на території фабрики знаходиться медпункт та стоматологічний кабінет.

Філій та представництв підприємство немає.

АВКТВТ „РКФ” створене з метою:

Реалізація економічних, соціальних, професійних і творчих інтересів акціонерів та працівників АТ, отримання прибутку;

Створення умов для виходу з кризи власними силами;

Комплексна модернізація організаційно-управлінського процесу;

Забезпечення споживачів широким асортиментом продукції кондитерської промисловості.

Майно «РКФ» складається з основних фондів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі АВКТВТ «РКФ».

На АВКТВТ «РКФ» встановлено обладнання провідних фірм Німеччини та Італії. У 2008 році на ВАТ «Рівненська кондитерська фабрика» було введено в експлуатацію італійську лінію варки легкої карамелі. Також функціонує нова німецька лінія випуску желейних сортів цукерок. Було замінено старий котел на котел економічний у котельні для виробництва пару, який необхідний для виготовлення карамельної маси. Введено в експлуатацію нові пакувальні машини МС1 F2. Також було придбано шафи для охолодження у кількості 3 штук. На фабриці функціонують автомати для фасовки ОМАГС 3/2, упаковочні машини F17 ENFLX. У 2008 році була придбана нова комп’ютерна техніка, а також два лічильники газу. На суму 2тис.грн. було придбано офісні меблі. Крім того, збільшено вартість машин глазурованої «Супер-80» за рахунок проведення модернізації на суму 17 тис.грн.