Аналіз та опис типових форм первинного обліку основних засобів розроблених для різних галузей економіки

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Дніпропетровська  державна фінансова академія 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

З дисципліни  «Бухгалтерський облік» 
 

За темою:    «Аналіз та опис типових форм первинного обліку основних засобів розроблених для різних галузей економіки» 

Курс______________________________________________________________ 

Шифр  групи_______________________________________________________ 

Студент___________________________________________________________

                                                     (прізвище, ім’я, по батькові)

_____________________________________________________________________________ 
 

Дата  реєстрації_____________________________________________________ 

Дата  повернення викладачем_________________________________________ 

Оцінка____________________________________________________________

                                                    (зараховано, не зараховано) 
 

Підпис  викладача___________________________________________________ 
 
 
 
 

Дніпропетровськ - 2011 

ЗМІСТ 

Вступ

1. Облік основних засобів в енергопостачальних компаніях України

2. Економічний зміст та правове забезпечення організації обліку основних засобів

3. Сутність, кваліфікація і оцінка основних засобів

4. Аудит основних засобів

5. Зарубіжний досвід обліку основних засобів

Висновки

Список літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

         Фінансова звітність складається по закінченні кожного звітного періоду, тому протягом кожного звітного періоду облікова система повинна збирати та обробляти економічну інформацію про всі господарські операції, які мають місце на підприємстві. Збір та обробку облікової інформації називають циклом обробки облікової інформації, оскільки цей процес повторюється з новими даними кожного облікового періоду. В циклі обробки облікової інформації виділяють декілька фаз, починаючи з факту здійснення господарської операції, обробки інформації в обліковій системі протягом облікового періоду, до кінцевої фази – складання фінансових звітів.

          В. Сопко, О. Сопко виділяють три фази обробки облікової інформації:

          1) первинне спостереження – виявлення господарських фактів;

          2) вторинне спостереження – дослідження стану, зміни стану кожного господарського факту;

         3) третинне спостереження – узагальнення господарських фактів за принципом двоїстості [1, с.65].

          Початковим етапом циклу обробки облікової інформації є збір первісної інформації щодо кожної господарської операції, що має вплив на підприємство. Дана економічна інформація збирається постійно протягом усього облікового періоду. У кожному випадку факт первинного спостереження має бути зафіксований на матеріальному носії, що знаходить своє відображення в первинних документах, які містять всі необхідні дані щодо здійсненої операції.

          Типові форми первинних документів затверджуються наказами Міністерства статистики України, а спеціалізовані форми – іншими Міністерствами та відомствами України. Первинна облікова документація про наявність, склад та інші операції, що здійснюються з основними засобами, затверджена наказом Мінстату України від 29.12.95 р. №352 “Про затвердження типових форм первинного обліку” [2].

          Згідно з даним наказом первинний облік наявності та руху основних засобів забезпечується такими типовими формами документів:

          1) ОЗ-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів";

          2) ОЗ-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів";

          3) ОЗ-3 "Акт списання основних засобів";

          4) ОЗ-4 "Акт списання автотранспортних засобів";

          5) ОЗ-5 "Акт про встановлення, пуск та демонтаж будівельних машин";

          6) ОЗ-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів";

          7) ОЗ-7 "Опис інвентарних карток по обліку основних засобів";

          8) ОЗ-8 "Картка обліку руху основних засобів";

          9) ОЗ-9 “Інвентарний опис основних засобів”.

          Первинні документи є підставою для записів в регістрах бухгалтерського обліку та відображення фактів здійснення господарських операцій в фінансовому та податковому обліку. Кожна типова форма використовується відповідно до здійснюваних господарських операцій. Необхідно відмітити, що форми первинних документів щодо основних засобів були затверджені ще в 1995 році, тобто до реформуваннябухгалтерського обліку на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. В сучасних умовах господарювання енергопостачальні компанії деякі реквізити зазначених форм не використовують, а деякі необхідні реквізити в них відсутні. 
 
 
 
 
 

   1. Облік основних засобів в енергопостачальних компаніях України 

          В енергопостачальних компаніях обліковуються специфічні об’єкти, які складаються з частин, що мають різний строк корисного використання.             Прикладом таких об’єктів є лінії електропередачі різної потужності.

          Лінія електропередачі – це споруда, що складається з проводів та кабелів, ізоляційних елементів, утриманих конструкцій та інших допоміжних пристроїв і призначена для передавання електричної енергії між двома пунктами енергосистеми з можливим проміжним відбором [3]. Даний об’єкт складається з окремих ділянок – ліній, які є відхідними від трансформаторних підстанцій напругою 6-20/0,4 кВ. Строк корисного використання кожної ділянки на поточну дату є різним. На це впливають різні роки введення в експлуатацію окремих ділянок, проведені ремонтні роботи, природнокліматичні умови. Досить часто в бухгалтерському обліку енергопостачальних компаній взагалі відсутня інформація про ділянки ліній електропередачі, а саме, їх кількість, довжину, найменування, дані про первісну, залишкову вартість, суму нарахованого зносу по кожній ділянці, строк корисного використання, натомість є інформація про повітряну лінію в цілому. Це є негативним моментом, оскільки така інформація потрібна внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень. Окремі ділянки ліній електропередачі мають ознаки окремого інвентарного об’єкта основних засобів. Але, незважаючи на це, вважаємо недоцільним виділяти в окремий інвентарний об’єкт кожну ділянку ліній електропередачі, адже такий крок призведе до нагромадження в бухгалтерському обліку зайвої інформації, яку буде важко впорядкувати.

          Пропонується інформацію по лініях електропередачі накопичувати в запропонованому додатку до Економічні науки інвентарної картки обліку основних засобів.

   2. Економічний зміст та правове забезпечення організації обліку основних засобів 

          У кожному господарстві закріплені засоби здійснюють безперервний кругообіг. В залежності від характеру перенесення вартості на готовий продукт засоби господарства поділяються на основні та оборотні.

      Якщо  оборотні засоби цілком споживаються у виробничому процесі протягом одного циклу виробництва та при цьому вони, як правило, змінюють свою натуральну форму, а їх вартість цілком включається у вартість готової продукції, то основні засоби беруть участь у кругооберті по іншому.

          Основні засоби обслуговують виробництво протягом декількох виробничих циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, та переносять свою вартість на готовий продукт частинами, за мірою свого зносу. Після реалізації готового продукту частина його вартості в грошовій формі, відповідно зношуванню основних засобів, накопичується в господарстві та складає амортизаційний фонд.

          Вартість основних засобів набуває подвійної форми: одна частина залишається в натуральній формі та складає залишкову вартість, а інша відокремлюється у формі грошей. По мірі зносу основних засобів перша частина поступово зменшується, а друга відповідно збільшується.

   При кінцевому зносі основних засобів  їх вартість повністю буде відтворена в амортизаційному фонді.

          Основні засоби у процесі виробництва виконують роль засобів праці. Засоби праці використовуються людиною як провідник її впливу на предмети праці з ціллю пристосування їх до задоволення своїх потреб. [16]

          Однак слід мати на увазі, що не всі засоби праці в практиці обліку, фінансування та планування відносяться до основних засобів. Частина знарядь праці в системі їх використання у виробництві повністю зношується протягом одного виробничого циклу, до того ж значна їх частина має невелику вартість. Ці засоби праці отримали назву малоцінних та швидкозношуваних предметів і їх прийнято відносити до оборотних засобів.

      Група основних засобів також дуже різноманітна. Це перш за все основні засоби виробничого  призначення, до яких відносяться знаряддя праці (машини механізми, обладнання, тощо); засоби, які використовуються для збереження та переміщення предметів та продуктів праці (наприклад, транспортні засоби), а також виробничі приміщення, споруди необхідні для створення нормальних виробничих умов (виробничі будівля, склади, тощо). [15]

          До складу основних засобів відносяться також дорослий робочий та продуктивний скот ( крім мілких тварин ), багаторічні насадження, а також капітальні витрати в земельні ділянки на меліоративні, іригаційні роботи без споруд тощо. [11]

          Виробничі основні фонди поділяються також на дві підгрупи – фонди сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення.

          До виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення відносять виробничі сільськогосподарські будівля, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, робоча та продуктивна худоба, капітальні вкладення ті інші основні засоби.

          До виробничих основних фондів несільськогосподарського призначення включають будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання промислово-виробничих об’єктів, будівництва, торгівлі та громадського харчування.[15]

          Своєрідну групу основних засобів складають основні засоби невиробничого характеру – це будівлі, споруди та інші предмети багато річного використання. Вони призначенні для задоволення культурно-побутових потреб населення, а також використовуються в лікувальних заходах, клубах, школах, тощо. Особливістю їх є те, що вони по суті не є засобами праці, але вони також слугують довгий час, зберігають свою натуральну форму та поступово виражають свою вартість по мірі зношування.

          Основні засоби потрібно ефективно використовувати та забезпечити їх повне збереження. В цьому важливу роль відіграє бухгалтерський облік.

      Бухгалтерський  облік основних засобів повинен  забезпечувати вирішення ряду проблем, поставлених перед ним:

          а) контроль за збереженням всіх основних засобів господарства;

          б) правильне документальне оформлення надходження, переміщення в господарстві та їх вибуття;

          в) своєчасне та точне відображення в облікових регістрах руху основних засобів та їх використання;

          г) правильне нарахування амортизації у відповідності з встановленими нормами та своєчасне відображення в бухгалтерських регістрах;

          д) своєчасне та правильне відображання сум зносу основних засобів;

          е) правильне відображання витрат на ремонт основних засобів;

          є) виявлення фінансових результатів від ліквідації основних засобів тощо. [8]

          Поняття “основні засоби” подають в НП(С)БО 7 “Основні засоби”, а поняття “основні фонди” – в Законі про оподаткування прибутку господарств. [2]

          НП(С)БО 7 визначає основні засоби, як матеріальні активи, котрі підприємство тримає з цілю використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, задачі о оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікувальний строк корисного використання (експлуатації) яки більше одного року (або операційного циклу, якщо він довше року) (п.4 НП(С)БО 7).

      Для визначення об’єкту основних засобів  вартісний критерій, згідно НП(С)БО 7, не застосовується.

          Під основними фондами, згідно пп. 8.2.1. п. 8.2.ст. 8 закону про оподаткування прибутку, розуміються матеріальні цінності, які використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, перевищуючого 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. При цьому пп.. 8.2.1. встановлено, що деякі матеріальні цінності, що використовується податкоплатником більше 365 днів, можуть не включатися до складу основних фондів, якщо вони віднесені згідно рішення кабміну України до категорії МТП, але з 01.01.2000 р. для віднесення об’єкту до основних фондів вартісний критерій вже не застосовується. [15]

          Таким чином, для віднесення матеріального об’єкту до основних засобів та основних фондів він повинен відповідати трьом критеріям.

          а) бути активним;

          б) використовуватись для суворо визначених цілей;

          в) мати строк експлуатації (використання) більше 365 днів.

          Згідно закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а також п. 6 НП(С)БО 7 об’єкт основних засобів визнається активом, якщо має місце ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. [6]

          НП(С)БО 7 також встановлює конкретний перелік цілей, для яких використовуються основні засоби:

          а) виробництво, постачання товарів, надання послуг;

          б) здавання в оренду;

          в) здійснення адміністративних;

          г) здіснення соціально-культурних функцій;

          Закон про оподаткування прибутку висовує лише більш загальну мову:

      Об’єкт  повинен використовуватись в  “господарській діяльності”, тобто  в діяльності яка приносить підприємству дохід у грошовій, матеріальній та нематеріальних формах. [5]

          Не використовуванні в господарській діяльності об’єкти соціально-культурного призначення можуть бути визнані основними засобами, але вони не є основними фондами. Поняття операційного циклу визначає НП(С)БО “Баланс”, згідно п. 4 кого операційний цикл – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності по отриманню коштів від реалізації виготовлених з них продукції або товарів та послуг. Це поняття еквівалентне поняттю строку оберту капіталу, який залежить від визначеного технологією строку виготовлення продукції та від швидкості її збуту.

          Підприємство самостійно визначає тривалість свого операційного циклу. Прикладом виробництв з операційним циклом, що триває більше року, може бути виробництво турбін, суден, зйомка кінофільмів, тото виробництво унікальних об’єктів, типове для одиночного виробництва. [16]

          Прикладом об’єктів основних фондів, які не визнаються основними засобами, тобто об’єктів з очікуваним строком використання більше одного року, однак менше одного операційного циклу, є допоміжні споруди, необхідність яких визначена технологією виробництва, зокрема, тимчасові не титульні споруди, що використовуються для монтажу. Такі об’єкти можуть бути досить дорогими, що неминуче призведе до неcпівпадання ставок та методів нарахування амортизації податкового обліку та ставок і методів бухгалтерського обліку.

          Таким чином, об’єкти, строк використання яких більше одного року але менше операційного циклу будуть визнані основними фондами, не будуть визнані основними засобами. 
 
 
 

   3. Сутність, кваліфікація і оцінка основних засобів 

          Для правильної організації бухгалтерського обліку основних засобів та нарахування амортизації, для складання статистичної звітності про склад та рух, а також для аналізу їх використання всі основні засоби об’єднуються в однорідні групи. Таке групування називається класифікацією.

          По відношенню до виробничого процесу основні засоби діляться на:

          1) виробничі;

          2) невиробничі.

          По галузям сільського господарства основні засоби діляться на:

          1) рослинництва;

          2) тваринництва;

          3) загального призначення.

          По галузям несільського господарства основні виробничі запаси діляться на:

          1) промисловості;

          2) будівництва.

          По своїй належності господарству основні виробничі засоби діляться на:

          1) власні;

          2) орендовані.

          По характеру використання в процесі виробництва основні засоби діляться на:

          1) діючі;

          2) недіючі.

          По речовому складу основні засоби діляться на:

          1) інвентарні;

          2) неінвентарні.

          Розглянемо більш детально, як основні засоби класифікуються за натурально речовими признаками та обліковуються по групах. Під групою основних засобів розуміється сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенню та умовам використання необоротних матеріальних активів (п. 4 НП(С)БО 7).

          Перелік груп основних засобів встановлений п. 5 НП(С)БО 7. для кожної групи основних засобів в Плані рахунків передбачено рахунок другого порядку (субрахунок).

          Таким чином можна вділити дві групи основних засобів – необоротних активів:

          1) основні засоби;

          2) інші необоротні матеріальні активи.

          До складу групи основних засобів слід віднести:

          1) земельні ділянки;

          2) транспортні засоби;

          3) капітальні витрати на покращення земель;

          4) будівлі і споруди;

          5) машини та обладнання;

          6) інструменти, прилади та інвентар;

          7) робоча та продуктивна худоба;

          8) багаторічні насадження;

          9) інші основні засоби.

          До складу групи інших необоротних матеріальних активів слід віднести:

          1) бібліотечні фонди;

          2) малоцінні необоротні матеріальні активи;

          3) тимчасові (не титульні) споруди;

          4) природні ресурси;

          5) інвентарна тара;

          6) предмети прокату;

          7) інші не бороні матеріальні активи.

          До складу споруд відносяться інженерно-будівельні об’єкти, призначенням яких є створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва або забезпечення досягнення будь-яких невиробничих цілей шляхом виконання тих чи інших технічних функцій не зв’язаних із змінами предмету праці. [16]

         Машини – це технічні пристрої, при допомозі яких при виконанні визначених операцій технологічного процесу здійснюється безпосередній впив на предмет праці в результаті чого відбувається перетворення енергії, матеріалів.

          До класу обладнання відносяться пристрої, що виробляють або перетворюють енергію на використовуванні для впливу електричної, теплової, хімічної та іншою енергією на матеріали.

          Об’єкти основних засобів, які призначені для переміщення людей та матеріальних цінностей в просторі та рухаються при цьому самі, називаються транспортними засобами.

          Інструментом є знаряддя ручної праці або виконуючий механізм машини для виробництва різних робіт. [13]

          Під приладом розуміють засоби виміру, аналізу, обробки та надання інформації, пристрої регулювання, автоматичні та автоматизовані системи управління.

          Інвентарем називають сукупність різних предметів господарського вжитку та виробничого призначення,

          Робоча худоба – це тварини, що використовуються для виконання робіт, перш за все зв’язаних з перевезенням, а також з охороною.

          Продуктивна худоба – це тварини, що використовуються для виробництва продукції природним шляхом.

          Багаторічними насадженнями є рослини, що використовуються в процесі виробництва (наприклад, для вирощування плодів, ягід), для здачі в оренду або в соціально-культурних цілях (декоративні дерева та кущі).

   Малоцінними необоротними матеріальними активами визначаються малоцінні матеріальні активи зі строком служби більше одного року або операційного циклу.

          До 01.01 2000 р. багато з цих об’єктів не облікувались окремо, а здійснювались по однорідним групам основних засобів.

          Для оподаткування основні засоби діляться на три групи, склад яких визначений в пп. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку:

          А) група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини;

          Б) група 2 – автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та улаштування до них;

          В) група 3 – будь-які інші основні фонди, що не були включені до групи 1 та групи 2. [3]

          Під окремим інвентарним об’єктом розуміється закінчений пристій, окремий предмет чи комплекс предметів зі всіма прилаштуваннями та приладдям, що виконують разом одну загальну господарську функцію.   Багато з об’єктів, що входять до складу основних засобів є допоміжними або обслуговуючими інші об’єкти. Ці допоміжні об’єкти можуть обслуговувати або один основний об’єкт, або декілька. В першому випадку допоміжний об’єкт повинен обліковуватись, як складова частина основного об’єкту, у другому – як самостійний інвентарний об’єкт.

          Об’єктом обліку багаторічних насаджень є площа, зайнята цими насадженнями, а по культурно-технічних роботах – площа, на якій здійснені витрати по покращенню земель.

          Число інвентарних об’єктів на сучасних сільськогосподарських підприємствах велике, що обумовлює специфіку організації обліку цих видів господарських засобів. [7]

          Далі слід зазначити, що всі основні засоби мають певну грошову оцінку.

   В НП(С)БО 7 “Основні засоби” визначені  наступні види основних засобів.

          Первісна вартість основних засобів визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання або створення необоротних активів.

          Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

          Вартість, яка амортизується представляє собою первісну або переоцінену вартість об’єкта основних засобів за вирахуванням ліквідної вартості. [9]

          Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатацію), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією) цього об’єкту.

          Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання.

          Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об’єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати. [11]