Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування. 2

Міністерство  освіти і науки України

Державний вищий  навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

 

Кафедра макроекономіки та державного управління

 

 

 

Реферат

 

На тему: «Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування.»

 

 

 

 

 

 

Студента ІI курсу

2 групи, спеціальності  6507

Факультету управління персоналом та маркетингу

Шинкаренка Костянтина Олеговича

 

Науковий керівник

Королюк Т. О.

 

 

 

Київ-2013 

План

Вступ

1. Основи та причини існування бюджетного дефіциту

2. Види бюджетного дефіциту

3. Джерела фінансування

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

На сьогоднішній день питання фінансування бюджетних  дефіцитів набувають надзвичайної ваги, адже розбалансованість бюджету  негативно впливає на всі сфери  суспільного добробуту та сприяє поглибленню фінансової нестабільності, а в умовах глобалізації економічного розвитку та інтернаціоналізації світових господарських зв’язків бюджетні дефіцити є чинником підвищення ризику економічної  діяльності, несуть потенційний ризик  монетизації та дефолту.

Питання збалансування державного та місцевих бюджетів розгядаються в працях як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Серед вітчизняних дослідників  слід виділити: Ю. Бескид, В. Зайчикова , Ф. Ярошенко, Н. Кравчук та ін. Однак, беручи до уваги складність та неоднозначність  такого економічного явища як дефіцит  бюджету, далеко не всі питання є  вирішеними та потребують свого подальшого розгляду.

Відповідно  метою данного реферату є дослідження  сучасного стану збалансованості  бюджетів, вивчення бюджетного дефіциту як економічного явища та визначення можливих джерел його фінансування в  сучасних умовах.

 

1. Основи та причини існування бюджетного дефіциту

Держава формує бюджет як централізований  фонд грошових коштів і здійснює за рахунок нього фінансування своїх  функцій. В ідеальному варіанті доходи бюджету мають дорівнювати видаткам, проте на практиці така ситуація досягається досить рідко. Державі не завжди вистачає доходів для фінансування всіх своїх функцій, тому для забезпечення нормального функціонування вона змушена виступати в ролі позичальника і брати на себе боргові зобов' язання.

Незбалансованість бюджету може набувати двох форм:

- дефіцит бюджету - перевищення  видатків бюджету над його  доходами (з урахуванням різниці  між наданням кредитів з бюджету  та їх поверненням до бюджету);

- профіцит бюджету - перевищення  доходів бюджету над його видатками  (з урахуванням різниці між  поверненням кредитів до бюджету  та їх наданням з бюджету).

Бюджетний дефіцит є питанням, яке  обов' язково проходить процедуру  голосування в парламенті. Його існування  фіксується в правовому полі - в  законі про бюджет. Сучасне фінансове  законодавство також може встановлювати  граничні норми бюджетного дефіциту відносно валового внутрішнього продукту (ВВП). Отже, бюджетний дефіцит слід розглядати не лише в економічній, а  й у правовій площині.

Причинами виникнення бюджетного дефіциту можуть бути:

1. Свідоме заплановане прийняття бюджету з дефіцитом як інструменту економічного регулювання. Цілі такої державної політики можуть бути різними. Це, наприклад, недопущення або подолання кризових явищ; стимулювання сукупного попиту так, щоб він став ефективним; досягнення повної зайнятості; антициклічне регулювання з метою вирівнювання економічного циклу; сприяння економічному зростанню.

2. Кризові явища в економіці,  падіння ВВП або низький його  рівень призводять до того, що  держава не в змозі отримати  достатньо доходів для виконання покладених на неї функцій. Оскільки видатки уряду є відносно сталими і не можуть бути довільно скорочені, у бюджеті виникає дефіцит.

3. Причиною виникнення бюджетного  дефіциту може бути сам бюджетний  дефіцит. Окрім циклічних спадів, тривале активне застосування  бюджетного дефіциту як важеля  податково-бюджетної політики вилилося  в розбудову масштабних державних  боргів провідних країн світу.  При цьому зростання процентних  ставок спричинило швидке збільшення  витрат на сплату процентів  за державним боргом. Державні  видатки з обслуговування боргу  перетворилися на вагому статтю  бюджетних видатків, поглиблюючи  негативну розбалансованість бюджету.

4. Старіння нації є одним із  чинників дефіцитності бюджетів  багатьох країн світу. Роль  держави в сучасному суспільному  розвитку надзвичайно вагома. Вона  бере на себе вирішення широкого  кола питань з усіх сфер  життєдіяльності суспільства, одне  з найважливіших з них - соціальний  захист і соціальне забезпечення. Тому під впливом процесів, які  дістали назву "старіння нації", коли частка осіб пенсійного  віку в структурі населення  починає стрімко зростати, а частка  працездатних осіб має стійку  тенденцію до зниження, різко  підвищується навантаження на  державні фінанси, причому як  на доходи, так і на видатки.  З одного боку, старіння нації  викликає зменшення дохідної  бази бюджету, насамперед через  податок на доходи фізичних  осіб, який нині є одним із  найбільших джерел податкових  доходів. З другого боку, старіння  нації посилює тиск на видаткову  частину бюджету, що пов'язано  з необхідністю фінансування  дефіциту пенсійного бюджету. 

5. Надзвичайні події (стихійні  лиха, техногенні аварії, екологічні  катастрофи, війни, тероризм) призводять  до бюджетних дефіцитів. Збільшення  частоти виникнення надзвичайних  подій, особливо природного характеру,  та їх масштабні руйнівні наслідки  об'єктивно потребують фінансування  заходів з їх подолання. Бюджетне фінансування є головним джерелом ліквідації наслідків природних, техногенних та екологічних катаклізмів. Це викликає появу в бюджеті незапланованих значних видатків, а також може спричинити звуження дохідної бази, тобто веде до дефіциту бюджету.

6. Демократія і демократичні процедури голосування сприяють бюджетним дефіцитам. В аналізі причин бюджетного дефіциту важливим є політичний аспект. Розвиток демократії призвів до того, що політики, прагнучи бути переобраними на наступний термін або набути певної репутації й популярності, відстоюють прийняття популістських рішень у податково-бюджетній сфері. Вони спрямовані на зменшення рівня оподаткування і збільшення соціальних трансфертів та обсягу надання безоплатних державних послуг населенню. Крім того, відстоюючи інтереси великого капіталу, представники законодавчої влади можуть лобіювати надання податкових пільг, державних субсидій, гарантованих урядом кредитів, контрактів на виконання державних замовлень тощо, які не мають належного економічного підґрунтя.

7. Корупція і/або низький професійний рівень державного бюрократичного апарату призводять до прийняття неефективних рішень та управлінських дій у сфері бюджету, що стають причиною бюджетного дефіциту. Наприклад, як наслідок дії цього фактору можуть прийматися рішення щодо:

- надання завищених обсягів  бюджетного фінансування;

- фінансування державою проектів, здійснення яких є недостатньо обґрунтованим (необґрунтованим);

- вибору тих учасників тендеру на виконання державного замовлення або інвестиційного проекту, які представили не найкраще співвідношення "ціна-якість".

Це призводить до неефективного  використання бюджетних коштів, завищення  обсягу видатків бюджету, їх нераціональної структури, недоотримання бюджетом доходів і т. п.

 

2. Види бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит може набувати різної якості, виникати за різних обставин, викликати  різні наслідки. У зв' язку з цим  доцільно говорити про різні види бюджетного дефіциту.

1. Залежно від виду бюджету розрізняють:

- дефіцит державного бюджету;

- дефіцит місцевого бюджету.

Зазначені види бюджетного дефіциту є важливими при розгляді діяльності уряду та окремих органів місцевого  самоврядування, а також для аналізу  консолідованої позиції сектору  загального державного управління.

2. Відповідно до фондів, які формуються у складі бюджету, розрізняють:

- дефіцит загального фонду бюджету;

- дефіцит спеціального фонду бюджету.

Вітчизняне законодавство вимагає, щоб спеціальний фонд бюджету  був збалансованим. Це зумовлено  тим, що кошти, які надходять до нього, мають заздалегідь визначене  цільове призначення і повинні  витрачатися в межах цих надходжень лише на передбачені цілі.

Крім того, бюджетний фонд може бути розділений на поточний бюджет і  бюджет розвитку, відповідно розрізняють:

- дефіцит поточного бюджету. Загальною вимогою є балансування поточного бюджету. Його бездефіцитність свідчить про фінансово відповідальну поведінку уряду, про те, що він здійснює свою поточну діяльність у межах отриманих доходів.

- дефіцит бюджету розвитку. Зазвичай цей бюджет призначений насамперед для фінансування державних капіталовкладень. Джерелами бюджетних ресурсів є головним чином державні позики. Інакше кажучи, бюджет розвитку фактично завжди є дефіцитним.

3. Відомий американський економіст У. Хеллер розробив концепцію активного й пасивного бюджетного дефіциту. Цей поділ залежить від характеру виникнення дефіциту:

- активний дефіцит виникає тоді, коли уряд через збільшення видатків бюджету стимулює сукупний попит.

- пасивний дефіцит - це дефіцит, що виникає як наслідок економічного спаду, зниження виробництва та зайнятості і призводить до зменшення бюджетних доходів.

4. Залежно від урахування дефіциту в процесі бюджетного планування можна виокремити:

- запланований бюджетний дефіцит (або очікуваний). Запланований бюджетний дефіцит щорічно затверджується парламентом у законі про державний бюджет. Граничний розмір бюджетного дефіциту є одним із найважливіших показників, необхідних для складання проекту бюджету.

- фактичний бюджетний дефіцит. Його розмір отримують за даними звітів про виконання бюджету. При цьому може виявитися, що утворився незапланований бюджетний дефіцит (або неочікуваний).

5. За терміном дії можна говорити про:

- тимчасовий бюджетний дефіцит. Він виникає не регулярно - з року в рік, а лише в окремі періоди несприятливої соціально-економічної кон' юнктури. Це явище не є типовим для бюджетної практики;

- постійний (хронічний) бюджетний дефіцит. Сучасні бюджети мають хронічні бюджетні дефіцити. Усі заходи, які проводилися в рамках фіскальної політики провідних країн світу, поки що не допомогли подолати хронічний характер дефіцитів.

6. За формою прояву бюджетного дефіциту розрізняють:

- відкритий бюджетний дефіцит - це дефіцит, який офіційно відображений у щорічному законі про бюджет, звітності про виконання бюджету та в бюджетній статистиці. Його розмір може бути як плановим, так і фактичним;

- прихований бюджетний дефіцит - це дефіцит, який виникає через несвоєчасне фінансування запланованих у бюджеті призначень унаслідок недоотримання запланованих доходів.

7. Залежно від зв'язку з державним боргом у теорії і на практиці виокремлюють:

- первинний дефіцит - це дефіцит, при розрахунку якого з видатків виключено витрати на сплату процентів за державним боргом. Первинний дефіцит показує, яким був би бюджетний дефіцит за відсутності витрат на обслуговування боргу. Виключивши проценти за державним боргом із загального обсягу бюджетних видатків, можна говорити про те, наскільки поточні рішення уряду відповідають принципам фінансової дисципліни. Сприятливою вважається ситуація, коли під час економічного зростання в бюджеті накопичується первинний надлишок;

- операційний дефіцит - це первинний дефіцит, у розрахунку якого процентні платежі за державним боргом скориговані на темпи інфляції.

8. Залежно від зв' язку з економічним  циклом виділяють такі види  бюджетного дефіциту:

- циклічний бюджетний дефіцит - це дефіцит, який виникає під час циклічного економічного спаду і скорочення внаслідок цього бюджетних доходів. Фактично уряд на цій фазі циклу починає підтримувати сукупний попит, збільшуючи бюджетні видатки.

- структурний дефіцит - це різниця між фактичними бюджетними видатками і сумою доходів, яка була б отримана бюджетом в умовах повної зайнятості за існуючої системи оподаткування.

Застосування в аналізі циклічних  показників бюджетного дефіциту дає  змогу виділити ту частку дефіциту, яка виникла внаслідок циклічного спаду, і той дефіцит, який виник  через політичні заходи, ухвалені державою. За допомогою зазначених показників також можна оцінити, чи є політика, яку проводить уряд, проциклічною чи антициклічною.

 

3. Джерела фінансування

Джерела фінансування бюджетного дефіциту включають внутрішні   і зовнішні складові. Внутрішні  - це   надходження,   які мобілізуються шляхом емісії і розміщення державних боргових цінних паперів на внутрішньому ринку та залученню кредитів від операцій на вітчизняному кредитному ринку. Правилом є те, що кошти надходять переважно    від таких    суб'єктів: центрального банку, резидентів (юридичних і фізичних осіб)  і нерезидентів.   При   цьому   продаж резидентам і нерезидентам державних цінних паперів проводиться на вільному ринку на конкурентних умовах. Державні органи управління здійснююсь регулювання обсягів продажу шляхом встановлення норми доходності, ціни відсічення та величин траншів.

Зовнішні джерела охоплюють боргові зобов'язання країни, які розміщуються на міжнародному фондовому ринку, а також кредити, залучені на міжнародному кредитному ринку. Це можуть бути кошти міжнародних фінансових організацій, іноземних держав, зарубіжних комерційних банків. Вони залучаються як в процесі продажу боргових цінних паперів, так і залучення кредитів на основі угод.

З метою координації взаємодії  зовнішніх інвесторів з питань надання, погашення та обслуговування коштів, які передаються в інші країни на умовах позики, створено Паризький  і Лондонський клуби. Паризький клуб - це організація кредиторів, яка відає кредитними ресурсами, наданими урядами, державними установами або банками під гарантії національних урядів. Лондонський клуб - об'єднує позичальників, які представлені приватними комерційними банками.

Залучення ресурсів урядам проводиться шляхом одержання кредитів або випуску і розміщення державних  боргових цінних паперів. Така мобілізація  здійснюється як на внутрішньому так  і на зовнішньому фінансових ринках. В ході таких операцій використовуються різні джерела фінансування.

Уряд може одержувати кредити  як за рахунок внутрішніх, так і  зовнішніх джерел. Внутрішнє фінансування надходить від центрального банку, або від резидентів та нерезидентів, які купують державні боргові цінні папери на внутрішньому або зовнішньому ринку. Зовнішнє фінансування надається міжнародними фінансовими організаціями, іноземними державами і зарубіжними комерційними банками. Заборгованість з наданих кредитів та залучених коштів від розміщення державних боргових цінних каперів оформляється як державний кредит, який включається до спаду державного боргу України.

Операції з фінансування бюджету  мають на меті забезпечити не лише покриття дефіциту, а й управління ліквідністю бюджету. Під управлінням ліквідністю бюджету розуміють заходи з покриття касових розривів з метою повного і своєчасного виконання урядом узятих на себе зобов' язань. При цьому уряд може використовувати свої ліквідні активи (наприклад, депозити) для поповнення бюджетних фінансових ресурсів (що буде розцінено як джерело фінансування бюджетного дефіциту) або ж вкладати бюджетні кошти в надбання таких активів. Ті касові розриви, які за результатами бюджетного року залишаються неліквідованими, збільшать розмір дефіциту, який буде відображено у річному звіті про виконання бюджету.

 

Висновки

Утворення і наявність дефіциту державного бюджету може мати як негативні, так і позитивні наслідки. З одного боку дефіцит бюджету потребує залучення додаткових коштів з метою його фінансування. Результатом є збільшення навантаження на державний бюджет, зростання розмірів державного кредиту і державного боргу. З іншого боку, наявність дефіциту засвідчує про те, що державні органи управління прагнуть не до зменшення видатків бюджету, а до залучення додаткових коштів для їх фінансування. В умовах економічного спаду така практика не завжди може розглядатися як негативна.

Дефіцит бюджету може використовуватися  як один із важелів проведення активної бюджетної політики. Кошти, мобілізовані з метою його фінансування за умови їх раціонального використання надають можливості для збільшення витрати, направлених на державні закупки товарів, створення нових робочих місць, активізації підприємницької діяльності, проведення державних інвестицій та ін.

 

Список використаних джерел

1. Богдан Т.П. Управління державним боргом і макрофінансов і ризики в економіці України / Т.П. Богдан // Фінанси України. – 2011. - No 1. с. 13 – 23.
2. Зайчикова В.В. Удосконалення бюджетного законодавства в Контексті європейського досвіду скорочення дефіциту бюджету / В.В. Зайчикова // Фінанси України. – 2011. - No 5. с. 56 –68.
3. Фінанси: підручник / Л. М. Алексеєнко, І. В. Зятковський, О. П. Кириленко [та ін.]; за ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. – К.: Знання, 2008. – 611 с.
4. Чала Н. Д. Бюджетна система : навч. посібник. – К. : Знання, 2010. – 223с.
5. Ярошенко Ф.О. Бюджетні дефіцити як інструмент посткризового відновлення світової економіки / Ф.О. Ярошенко // Фінанси України. – 2011. - No 1. с. 3 –13