Бюджетний менеджмент та його роль у бюджетному процесі

РЕФЕРАТ

з предмета: «Бюджетний менеджмент»

на тему: «Бюджетний менеджмент та його роль у бюджетному процесі»

Виконав:

Перевірив:

викладач

ОДЕСА – 2012

План

Вступ………………………………………………………………………………………....3

1. Сутність бюджетного менеджменту…………………………………………………….4

2. Система управління бюджетом………………………………………………………….5

3. Структура бюджетного процессу………………………………………………………..6

4. Функції  та складові бюджетного менеджменту……………………………………….7

5. Суть та структура бюджету держави як об’єкта управління…………………………………..9

6. Зміст і структура бюджетного процесу………………………………………………………...11

7. Світовий досвід бюджетного менеджменту……………………………………………………14

Висновки…………………………………………………………………………………………….24

Список використаної літератури…………………………………………………………………..25

Вступ

Україна як суверенна держава обрала шлях ринкових та де­мократичних перетворень, поступової інтеграції в Європейське співтовариство. Усе це вимагає нових підходів до процесу ви­вчення питань формування та успішного функціонування фінан­сової системи країни, провідне місце в якій належить бюджету — централізованому фонду ресурсів держави. Саме в бюджеті пере­плітаються інтереси всіх верств населення, підприємців, політич­них партій та гілок влади. Обсяг бюджету відображає не тільки масштаби діяльності держави та її фінансовий потенціал, але й можливості проведення ефективної політики зміцнення державно­сті України, вирішення соціально-економічних проблем на сучас­ному етапі її розвитку.

              Проблема бюджету як одного з основних інструментів пере­розподілу валового внутрішнього продукту є однією із найголов­ніших в умовах ринкового господарювання. Централізація коштів в бюджеті дає змогу державі виконувати свої функції, здійснювати єдину економічну та соціальну політику на всій території країни. Але цей процес супроводжується об'єктивними суперечностями між державою та учасниками суспільного виробництва під час розподілу та перерозподілу новоствореної вартості.

              За допомогою таких важелів як податки та збори частка до­ходів населення та виробничих структур зосереджується в бюдже­ті та набуває подальшого перерозподілу. Таким чином, у одних частина коштів забирається, а іншим надається безоплатно та без­поворотно. Але без цього неможливо утримувати соціально-культурну сферу, оборонно-правову, забезпечувати існування держави. Тому форми і методи планування, мобілізації та розподі­лу фінансових ресурсів державного бюджету створюють складний механізм впливу на увесь процес розширеного відтворення.

              Сьогоденне життя України сповнене труднощами щодо фор­мування достатнього обсягу фінансових ресурсів в розпорядженні держави, необхідних для задоволення життєво важливих потреб суспільства. Тому вирішення питань оптимізації складу та струк­тури доходів і видатків бюджету, ефективного та раціонального використання наявних коштів неможливо без забезпечення ефек­тивної діяльності органів управління бюджетними коштами, тобто учасників бюджетного процесу.

              Сааме ці чинники обумовили появу такого поняття як „бю­джетний менеджмент", спрямований на удосконалення управління бюджетним процесом та вирішення проблем фінансування держа­вного сектору відповідно до принципів та норм демократичної і правової держави.

1.      Сутність бюджетного менеджменту.

Важливою для розуміння теоретико-методологічних і прагматичних підходів західних економістів до бюджету і бюджетного менеджменту є теза, що за обставинами свого виникнення та у своєму інституційно-правовому значенні бюджет є продуктом конституційної демократії. Поза суто функціонально-фінансовим призначенням державних доходів і видатків, що існує вже тисячоліття, бюджет у сучасному розумінні виник з ідеї суспільної згоди на стягування податків та парламентського контролю за їх витрачанням. Уперше ці права були законодавчо зафіксовані, увійшли в загальногромадянську свідомість та суспільну практику в Англії починаючи з ХVІІ ст. Зокрема вони були закріплені в Петиції про права (Petition of Rights) 1628 р. та в Біллі про права (Bill of Rights) 1689 р. У колоніях Нової Англії гострі дебати про фундаментальне парламентське право на затвердження бюджету були важливим поштовхом до подій, які врешті-решт привели до унезалежнення від метрополії й заснування США. Відтоді сформувалися демократичні основи управління бюджетом, зросло його політичне значення.

Цікаве й етимологічне походження самого терміна “бюджет”. В історії казначейства (міністерства фінансів) Великобританії згадується, що в 1730-ті роки тодішній канцлер (міністр) казначейства Роберт Вальполь іронічно називав розрахунки державних доходів і видатків за назвою спеціального портфеля (bougette), в якому він приносив ті документи в парламент для доповіді. Від бюджету-портфеля і пішли фінансові поняття “бюджет”, “відкрити бюджет”.

Бюджет сучасного розвиненого суспільства спирається на досить фундаментально і глибоко розроблену теорію. Серед її творців — найвидатніші імена економічної науки — від У. Петті, П. Буагільбера, А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. Стюарта Мілля, А. Вагнера до Дж. М. Кейнса, Г. Шмольдерса, П. Самуельсона, Дж. Б’юкенена. З-поміж цих та інших імен, пов’язаних з фінансовою наукою, є визначні вчені академічного напряму, державні діячі та радники урядів, лауреати Нобелівської премії. Серед багатьох наукових напрямів найбільший вплив мають школи, котрі розробляють актуальні бюджетні проблеми як міст від теорії до практики. Фінансова наука шукає і знаходить раціональні рішення стосовно бюджету в контексті функціонування громадянського суспільства з його складною грою ринкових і політичних сил.

Розвиток теорії бюджету динамічно пов’язаний із загальними законами руху суспільного процесу й економіки, а сама вона завжди становила невід’ємну частину основної економічної доктрини, яка визначалася конкретними історичними умовами розвитку, а також не в останню чергу завданнями й інтересами правлячого класу.

Бюджетний менеджмент — це один із напрямків фінансового менеджменту.

Бюджетний менеджмент — це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Бюджетний менеджмент повинен дати відповідь на питання — як ефективно керувати цим рухом і відносинами.

Кожна система управління, в тому числі і бюджетна, складається із двох взаємопов'язаних частин — об'єкта і суб'єкта управління. Об'єктом виступає бюджет, суб'єктом — органи управління бюджетом. На якості управління однаково відображається знання як об'єкта, або як ще він визначається, керованої системи, так і суб'єкта, або керуючої системи, що схематично можна представити таким чином. Але певна підпорядкованість між ними існує.

2. Система управління бюджетом.

Систему управління бюджетом можна представити як ко­мбінацію двох елементів: сукупності органів управління та етапів і методів управлінської діяльності в бюджетному процесі. Можна виділити три групи органів управління бюджетом.

До першої групи відносимо органи законодавчої та виконавчої вла­ди.

Оскільки Державний бюджет як основний фінансовий план Держави затверджується у вигляді Закону, то Верховна Рада виступає провідним органом в управлінні бюджетом. Численні місцеві бюджети затверджуються на відповідних місцевих рівнях  місцевими законодавчими органами — Радами народних депута­тів, які виступають провідним органом в управлінні місцевим бюджетом.

Органи виконавчої влади ( Президент України, Кабінет Міністрів, держав­ні адміністрації, виконавчі комітети) забезпечують підготовку проекту відповідного бюджету і його виконання. Президент України від імені виконавчої влади подає проект Державного бюджету до Верховної Ради, контролює хід його складання та виконання.

Другу групу складають органи оперативного управління бю­джетом. До неї належать: органи системи Міністерства фінан­сів (Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів арк; обласні фінуправління і міські фін­управління міст Києва та Севастополя, міські й районні фінан­сові відділи). Державна фінансова інспекція України, Державна казначейська служба, Державна податкова адміністрація, Рахункова палата.

Органи системи Міністерства фінансів безпосередньо викону­ють роботу, пов'язану із складанням відповідного бюджету, і за­безпечують його виконання. Державна податкова адміністрація здійснює контроль за дотриманням платниками податків і обов'язкових внесків податкового законодавства, повнотою, пра­вильністю та своєчасністю розрахунків зі всіма ланками бюджет­ної системи. Контрольно-ревізійна служба здійснює контроль за цільовим, раціональним і правильним використанням коштів, ви­ділених як з Державного, так із місцевих бюджетів. При цьому її функції дещо виходять за рамки бюджету, оскільки органи Державної фінансової інспекції контролюють дотримання фінансового законодавства в цілому у суб'єктів господарювання, насамперед, в державному секторі. Державне казначейська служба організує і здійс­нює касове виконання Державного бюджету та веде облік його касового виконання, а також готує звітність про хід виконання зведеного бюджету держави. Державна податкова адміністрація (з грудня 1991 року по 22 листопада 1996 року Державна подат­кова служба). Державна фінансова інспекція і Державна казначей­ська служба були створені і розвинуті на базі відповідних підрозділів ор­ганів системи Міністерства фінансів.

Рахункова палата України здійснює контроль за своєчасним виконанням Державного бюджету України, за утворенням і по­гашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, за грошо­вою емісією, за додержанням чинного законодавства в галузі бю­джетної політики.

Третю групу складають органи не фінансового профілю. Ви­конуючи покладені на них функції, вони також пов'язані з бю­джетом.

До першої підгрупи відносяться такі органи: Митний комітет та його підрозділи; органи Міністерства внутрішніх справ; органи юстиції та нотаріальні контори; різного роду при­родоохоронні органи та інспекції; органи державної інспекції з контролю за цінами та інші.

Ці органи пов'язані з бюджетом по лінії формування доходів, оскільки їм надано право нараховувати і стягувати певні платежі (мито, державне мито) і штрафні санкції (штрафи за порушення митних правил, за порушення екологічного законодавства, пра­вил полювання та риболовства, користування водними, лісовими та іншими природними ресурсами, законодавства в сфері ціноут­ворення).

До другої підгрупи органів третьої групи управління бюджет­ним процесом відносимо різні управлінські структури, насампе­ред, галузеві міністерства та відомства, а також підприємства, ор­ганізації, установи, керівники яких наділені функціями розпорядників коштів, тобто отримують грошові кошти із бюджету і здійснюють фінансування підвідомчих підприємств, організацій, установ та інших структур (несуть відповідальність за їх цільове використання). Ці органи пов'язані з бюджетом по лінії фінансу­вання видатків.

3. Структура бюджетного процесу.

Бюджетний процес - це регламентований    бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів,  звітування  про  їх  виконання,  а  також  контролю  за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, по структурі бюджетний процес складається з 4-х етапів:

1.       складання

2.       розгляд

3.       затвердження

4.       виконанння

Основою бюджетного процесу є бюджетне планування. Його рівень  визначається такими чинниками:

-  чіткістю формулювання завдань і цілей, які вирішує держава;

- достовірністю інформації, що використовується при роз­рахунках показників проектів бюджетів;

-  методологією бюджетного планування.

              У вітчизняній бюджетній практиці застосовуються певні зако­нодавчо регламентовані методи планування:

              1. Для окремих показників бюджету:

- нормативний - використання встановлених норм і нормати­вів щодо індивідуальних чи узагальнених показників контингенту;

- прямого рахунку — обчислення показників бюджету, виходя­чи з реальних потреб у розрізі окремих статей доходів і видатків за кожним підприємством, установою, громадянином країни;

-  аналітичний - передбачає розрахунок показників на основі врахування впливу на них різноманітних факторів - коефіцієн­тів динаміки, чисельності населення, зміни цін і тарифів, валют­ного курсу, рівня прожиткового мінімуму, мінімальної заробіт­ної плати тощо.

              2.  Загальний метод - балансовий.

Можливі три шляхи збалан­сування дохідної та видаткової частин бюджету:

-  збільшення по­датків, неподаткових та інших джерел доходів;

-  скорочення видат­ків, особливо непродуктивної їх частини;

-  встановлення джерел дефіцитного фінансування - емісія грошей або державні позики.

Виконання бюджетів усіх рівнів здійснюється шляхом забез­печення надходжень запланованих доходів усіх ланок бюджетної системи та фінансування заходів, передбачених у зведеному бю­джеті.

Звітність про виконання бюджету є відображенням системи та  попов'язаних узагальнюючих показників, що характеризу­ють фінансовий стан бюджету і результати його виконання за звітний період. Звіт про виконання державного бюджету подається до парламенту не пізніше І квітня. Бюджетну звітність складають розпорядники бюджетних коштів та органи Державної казначейської служби України.

              Законом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI «Бюджетний кодекс України» посилено основи бюджетного процесу:

              –  передбачено регулювання бюджетних відносин виключно Бюджетним кодексом, надходжень та витрат державного бюджету – законом про державний бюджет;

              - визначено складові програмно-цільового методу у бюджетному процесі (бюджетної програми, її результативних показників та відповідального виконавця, паспорту бюджетної програми) та розкрито їх суть, унормовано застосування програмно-цільового методу бюджетування на рівні місцевих бюджетів із проведенням  оцінки ефективності бюджетних програм;

-               врегульовано застосування порядків використання коштів державного бюджету та визначено основні їх положення;

– запроваджено механізм середньострокового бюджетного планування, зокрема, передбачено складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди на рівні державного та місцевих бюджетів, визначено склад прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди та вимогу щодо складання головними розпорядниками бюджетних коштів плану діяльності на наступні за плановим два бюджетні періоди;

              – передбачено подання Президенту України Державним казначейством звітності про виконання бюджетів;

              – удосконалено систему державного внутрішнього контролю та посилено відповідальність учасників бюджетного процесу;

              – передбачено регулювання міжбюджетних відносин для бюджетів місцевого самоврядування положеннями Бюджетного кодексу, а не окремим законом;

              – конкретизовано повноваження у бюджетному процесі Верховної Ради, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, встановлені їм законами України;

– передбачено положення, що забезпечуватимуть виконання повноважень Президента України у бюджетному процесі, зокрема подання Кабінетом Міністрів України Президенту України проекту закону про Державний бюджет України, в терміни визначені для подання до Верховної Ради України, а також обґрунтувань і розрахунків щодо бюджетних показників такого закону, змінених в ході його розгляду у  Верховній Раді України;

– у разі застосування Президентом України права вето до закону про Державний бюджет України встановлено вимогу щодо прийняття Верховною Радою невідкладно рішення про його повторний розгляд та подання у тижневий строк Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України змін до показників, зазначених у текстових статтях такого закону, та оновлених додатків до нього відповідно до пропозицій Президента України та інше.

4. Функції  бюджетного менеджменту.

Бюджетний менеджмент забезпечує виконання таких його функцій:

1. Бюджетне планування. Включає такі види:

- стратегічне - розробка фінансових планів на перспективу терміном на декілька років. Прикладом може бути багаторічне бюджетне планування, яке має місце у низці європейських дер­жав;

- середньострокове - складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди на рівні державного та місцевих бюджетів;

- поточне — складання фінансових планів на І рік, наприклад,державний чи місцеві бюджети;

- оперативне - фінансове планування на період до одного року. Л<> таких планів можна віднести планові документи, що забез­печують виконання бюджетів: бюджетні розписи, кошториси походів і видатків, плани асигнувань.

2. Організація виконання бюджету - заходи з виконання доходів і видатків кожного з бюджетів, що входять до складу зведеного бюджету.

              3.  Облік виконання бюджету - характеризує стан об'єкта управління на певну дату чи за певний проміжок часу. Ґрунтується на дос­товірній інформації та визначає ефективність управлінської діяльності.

              4. Контроль за виконанням бюджету, Здійснюється на всіх етапах бюджетного процесу. Бюджетний контроль може здійс­нюватися і громадянами країни у прямій та опосередкованій фо­рмах. Перша форма є наслідком ознайомлення з проектом бю­джету, даними про його виконання. Друга пов'язана з парламент­ськими виборами представнків різних політичних партій, кожна з яких формує свою бюджетну концепцію.

Виходячи з функцій менеджменту та із структури бюджетного процесу, можна виділити такі складові бюджетного менеджменту:

1.  Бюджетне планування.

2.  Організація виконання бюджету.

3.  Облік виконання бюджету.

4.  Контроль за виконанням бюджету.

Необхідно зазначити, що основна і визначальна функція менеджменту — стратегічне планування — практично не реалізується в Україні. За роки самостійності України були спроби розробки окремих стратегічних документів. Прикладом такого документа може бути бюджетна концепція, розробка якої в цілому не була завершеною.

Реалізація функції стратегічного планування покладається на органи законодавчої влади. Першим кроком в цьому напрямі можна вважати бюджетну резолюцію на кожний рік (перша була прийнята 7 липня 1995 року), яку вищий законодавчий орган України передає виконавчим органам. Функції планування реалізації стратегії — поточне бюджетне планування та організація виконання розроблених планів — виконання бюджету покладаються на органи виконавчої влади і оперативного управління бюджетом і виконуються ними в рамках бюджетного процесу.

Виконання бюджету. Ця стадія бюджетного процесу включає заходи з виконання дохідної і видаткової частин кожного із бюджетів, що входять до складу зведеного бюджету. Організація виконання бюджету, таким чином, одна з найважливіших складових бюджетного менеджменту.

Облік виконання бюджету є третьою складовою бюджетного менеджменту. Значення обліку для успішного виконання затвердженого бюджету велике. Місце обліку виконання бюджету в бюджетному менеджменті визначається місцем обліку в системі управління. Від прийняття своєчасних і правильних рішень з питань планування і виконання бюджету залежить ефективність управлінської діяльності. Ці рішення можуть бути прийняті тільки на основі проведеного аналізу відповідної інформації, яка характеризує стан об'єкта управління (бюджету) на певну дату чи за певний проміжок часу. Облік вирішує наступне важливе завдання — забезпечити систему управління необхідною інформацією. Тобто, облік виконання бюджету — це забезпечуюча система, на якій базується бюджетний процес. Правильність в прийнятті рішень залежить ще і від кваліфікації бюджетних працівників і від методології бюджетної роботи. Однак головним в управлінні бюджетом є саме інформація. Навіть феноменальні знання не допоможуть досягти результатів, якщо інформаційне забезпечення не відповідає встановленим вимогам.

Контроль за виконанням бюджету є одним із основних напрямків фінансового контролю. Він здійснюється на всіх етапах бюджетного процесу. В процесі бюджетного планування важливу роль відіграє попередній контроль, а також поточний. Вказаний контроль здійснюють абсолютно всі учасники бюджетного процесу (органи управління, а також підприємства, організації та установи). Поточний контроль здійснюється і в процесі виконання бюджету. Контроль за виконанням бюджету є складовою фінконтролю, фінконтроль – реалізація на практиці контрольної функції фінансів.

Органи, на які покладено функцію контролю за виконанням бюджету:

1.       Податкова адміністрація

2.       КРУ

3.       Рахункова Палата

4.       Органи системи Мінфіну

Форми фінансовго контролю:

-          попередня – покликана запобігати порушенням законів;

-          поточна – провадяться всіма фінансами у процесі використання ПП коштів;

-          наступня – використовується після надходження доходів чи проведених видатків.

Методи фінансового контролю:

1 – ревізія- метод документального контролю за фін.-господ. діяльністю ПП, за дотриманням законодавства з фінансових питань. За її наслідками складається акт.

2 – перевірка – це обстеження й вивчення окремих ланок фін.-господ. діяльності ПП. Наслідки перевірки оформляються довідкою чи доповідною  запискою.

5. Суть та структура бюджету держави як об’єкта управління

Згідно з Бюджетним кодексом, що був прийнятий 21 чер­вня 2001 року Верховною Радою України: „Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забез­печення завдань і функцій, які здійснюються органами дер­жавної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджет­ного періоду".

              Через  Дер­жавний бюджет України відбувається централізація коштів і перерозподіляється близько 30% валового внутрішнього продукту (ВВП) та проводиться економіч­на й соціальна політика країни.             

              Державний бюджет можна розглядати в декілька аспектах.

За економічною суттю Державний бюджет характеризу­ється певними грошовими відносинами, що виникають між дер­жавою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами – з іншого, із приводу утворення фонду фінансових ресурсів держави та його використання на соціально-економічний розвиток відпові­дно до державних функцій.

              За формою прояву бюджет - це основний фінансовий план, баланс доходів та видатків держави. За характером - це документ, що затверджується щорічно і має силу закону, за допомогою якого досягається взаємоузгодження системи всіх фінансових балансів країни, та формування зведеного фінансового балансу держави.

              Зведений фінансовий баланс держави - це система фінан­сових планів, що характеризують фінансові ресурси всіх секторів економіки незалежно від форм власності, обов'язкові та доброві­льні платежі населення; довгострокові кредити банків; доходи від зовнішньоекономічної діяльності.

              Зведений бюджет України - це документ, який не затверджується, а використовується для статистичного узагальнення плано­вих та фактичних обсягів ресурсів, що перерозподіляються через бюджет.

              За матеріальним змістом бюджет - це централізований фонд грошових ресурсів держави, що знаходяться в постійному русі, і складаються з вхідних та вихідних бюджетних потоків. Че­рез Державний бюджет здійснюється централізація коштів відпо­відно до чинного законодавства, що дає змогу втілювати в життя намічені державою заходи та проводити єдину економічну та со­ціальну політику на всій території країни.

              За організаційною структурою бюджет - це центральна ланка фінансової системи держави, що тісно пов'язана з усіма ін­шими ланками. Саме бюджет, як основний грошовий фонд держа­ви, впливає на грошовий розмір та пропорції кожної ланки фінан­сової системи. Через бюджет здійснюється розподіл та перерозпо­діл грошових ресурсів:

-          між секторами економіки;

-          між регіонами;

-          між виробничою та  соціальною сферою;

-          між окремими верствами населення.              

              Як фінансовий план Державний бюджет має дві структурні складові частини, а саме: доходи та видатки. Державний бюджет складається з загального та спеціального фондів.

Доходи бюджету формуються за рахунок джерел і в обсязі, передбаченими в Законі України „Про Державний бюджет" на по­точний рік. Відповідно до статті 95 Конституції України: „Виклю­чно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільо­ве спрямування цих видатків".

              У залежності від співвідношення між доходами та видатками Державний бюджет може бути:

              - збалансованим, коли видатки дорівнюють доходам, до чого, відповідно до Конституції України, і повинна прагнути держава;

              -  дефіцитним, тобто з від'ємним сальдо, коли видатки пере­вищують доходи;

              -  профіцитним, тобто з позитивним сальдо, що спостеріга­ється у разі перевищення доходів над видатками.

              Сутність бюджету реалізується через його функції.

Через розподільчу функцію здійснюється процес акумуляції коштів держави та подальший їх розподіл для задоволення потреб суспільства. За допомогою бюджету розподіляється і перерозподі­ляється ВВП та національний доход; а в розподільчих відносинах беруть участь всі учасники суспільного виробництва.

              Державний бюджет використовується і як інструмент регу­лювання та стимулювання економіки з боку держави. Особливо важлива роль цієї функції в умовах нестабільної економіки, коли держава вимушена втручатися в виробничі та соціальні процеси.