Бюджетний механізм та фактори бюджетної безпеки держави

Міністерство освіти та науки  України

Одеський національний політехнічний  університет

Кафедра економіки підприємств

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни фінанси

За темою «Бюджетний механізм та фактори бюджетної безпеки держави»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: Лівенцова Анастасія

Студентка 2- го курсу

Групи ОП-103

Керівник Лапіна М. В.

 

 

 

 

 

 

Одеса 2011

Зміст

Вступ

1. Поняття бюджетної політики держави

2. Бюджетна безпека України як одна з складових фінансової безпеки держави

3. Шляхи удосконалення бюджетного механізму економічного зростання в Україні

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вирішальною і провідною  ланкою фінансової системи є бюджет, за допомогою якого здійснюється перерозподіл більшої частини національного  доходу. Бюджет забезпечує існування  держави, розвиток її економіки і  культури. Утворення централізованого державного фонду коштів є необхідним не тільки для розв’язання проблем  усієї країни, але й в першу  чергу — для задоволення потреб розвитку економіки в цілому.

Складання, розгляд, затвердження та виконання бюджету – складний та багатогранний процес, який починається  із прийняття бюджетної резолюції. Бюджетна резолюція в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної  політики держави на наступний період.

Основним завдання бюджетної  політики на наступний період є передусім  нарощування бюджетного потенціалу, який був би здатний здійснити  державні видатки для відновлення  економічного зростання й забезпечити  фінансовими ресурсами ефективне  функціонування економіки і зміцнення  держави.

Зміцнення економічних відносин в умовах переходу до ринкової економіки  та її удосконалення вимагають підвищення ролі бюджету як системи економічного розподілу і перерозподілу ВВП, здійснюваних через фінансову систему. Не можна також забувати, що бюджет виконує не тільки розподільчі функції  — він бере активну участь і  у формуванні ресурсів держави. Отже, все це свідчить про актуальність обраної теми курсової роботи на сучасному  етапі розвитку держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бюджетна  безпека України як одна з складових  фінансової безпеки держави

В умовах прискореної глобалізації світового господарства однією з  найважливіших економічних проблем  в Україні, починаючи з 90-х років XX ст., є зростання загроз фінансовій і, зокрема, бюджетній безпеці України. Це зумовлено негативною динамікою  розвитку процесів у соціально-економічній  сфері, зокрема, розладом системи державних  фінансів та фінансів господарюючих  суб'єктів, що останніми роками все  більш посилюється і проявляється в хронічному дефіциті бюджетних  коштів.

Бюджетна безпека –  це спроможність бюджетної системи  забезпечити фінансову самостійність  держави та ефективне використання нею бюджетних коштів в процесі  виконання функцій соціального  захисту; державного управління і міжнародної  діяльності; фінансування науки, освіти, культури і охорони здоров'я; забезпечення національної безпеки і оборони, реалізації інвестиційної та екологічної  політики.

Рівень бюджетної безпеки  держави є обернено пропорційним до величини бюджетного дефіциту. При  цьому дефіцит виступає чи не найважливішим  чинником в системі загроз не лише бюджетній, а й фінансовій безпеці  держави загалом. Після вступу України  до МВФ та Міжнародного банку реконструкції  та розвитку дефіцит Державного бюджету  офіційно фіксується , причому в  такій формі, як це заведено в більшості  країн, і встановлюються джерела  його покриття. На рис.1 представлено динаміку співвідношення дефіциту (профіциту) Державного бюджету України  до ВВП за 2000-2008рр.(у %).

Як видно з наведених  даних, протягом останніх 8 років стан Державного бюджету характеризується в основному як  дефіцитний, що спричиняє не лише зниження рівня  бюджетної і фінансової безпеки, а й низку інших наслідків  для економіки держави.

Рівень безпеки держави  буде змінюватись у залежності від  того, яким чином держава управляє цим дефіцитом, тобто, які методи обираються для збалансування бюджету  і його покриття.

До основних індикаторів, які характеризують стан бюджетної  безпеки, згідно Методики розрахунку рівня  економічної безпеки України, затвердженої Наказом Міністерства економіки  України [1] належать: рівень перерозподілу  ВВП через зведений бюджет (без  урахування доходів Пенсійного фонду), відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, відношення профіциту  торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі, обсяг  трансфертів з державного бюджету  до ВВП. Автором за цією Методикою  проведено аналіз основних індикаторів  бюджетної безпеки держави. Вихідними  даними для розрахунку вказаних індикаторів  є звітні показники Державного комітету статистики України, Рахункової палати України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України [2,3,4,5]. Результати розрахунків та порівняння їх значень з «пороговими» наведено в таблиці 1.

Аналіз даних індикаторів  свідчить про те, що деякі показники  виходять за межі «порогових» значень. Так, динаміка показника відношення дефіциту/профіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі є нестійкою.

Порівняння фактичних  значень індикаторів бюджетної  безпеки України з «пороговими» значеннями

* ( "-" – дані відсутні )

 

Значне відхилення від  «порогового» значення зафіксовано у 2004 та 2007 рр. ( 12,05% та -12,7% відповідно). Причому у 2006 і 2007 рр. простежується негативно зростаюча тенденція дефіциту торговельного балансу. Однак, вже у 2008 р. відбулося різке збільшення даного індикатора до 6,8 %.

 

Незважаючи на те, що кошти  перерозподіляються через Зведений бюджет протягом останніх 8 років в  межах допустимих значень (лише у 2005-2008 рр. визначається незначне перевищення  у середньому на 0,84 %), стійка тенденція  до зростання цього показника  свідчить про перевищення темпів росту доходів бюджету над  темпами росту ВВП, що, в свою чергу, створює боргову небезпеку  держави. Загалом, через зведений бюджет  в останні роки розподілялось 18,8-31,6%   ВВП.

Стійка тенденція до зростання  трансфертів  свідчить про збільшення обсягів дотацій та субвенцій  з Державного бюджету і в цілому про надмірну фінансову децентралізацію (за останні 8 років простежується  збільшення даного індикатора кожного  року в середньому на 0,46%), що за сучасних умов не є позитивним явищем. Максимальне  значення даного показника становило     6,35 %  ВВП у 2006 році.

 Амплітуда коливань  бюджетних видатків на одну  особу між регіонами України  також залишається в межах  норми і становить в середньому 30,9% протягом 8 років. 

Отже, з вище наведеного можна  виділити наступні пропозиції щодо поліпшення фінансової та бюджетної безпеки, зокрема:

·         необхідно розробити Концепцію  фінансової безпеки України, яка  б враховувала у собі орієнтацію України в інтеграцію в європейські  структури та специфіку національної фінансової системи;

·         забезпечити вчасне та бездефіцитне прийняття Державного бюджету;

·         раціоналізувати  структуру бюджетних  видатків;

·         створити ефективну систему контролю за використанням бюджетних коштів;

·         посилити платіжну дисципліну всіх суб'єктів  господарської діяльності;

·         для забезпечення стійкості бюджетної  системи створити ефективно діючий Стабілізаційний фонд;

·         удосконалити діючу Методику, увівши додаткові індикатори бюджетної  безпеки, такі як, наприклад, обсяг трансфертів  з Державного бюджету у відсотках  до доходів місцевого бюджету, який можна було використовувати для  оцінки бюджетної безпеки регіонів;

·         вдосконалити нормативно-правовову базу щодо формування доходної і видаткової частин бюджету з метою зниження ризиків їх невиконання.

Також доцільно здійснювати  постійний моніторинг і аналіз умов, чинників, загроз та індикаторів фінансової безпеки, в тому числі й бюджетної, і на їх основі прогнозувати значення показників у перспективі, розробляти і здійснювати конкретні заходи щодо підтримання фінансової безпеки  на належному рівні, а також вивчати  досвід із існуючих заходів щодо уникнення  і ліквідації загроз фінансовій безпеці  в інших країнах.

Шляхи удосконалення бюджетного механізму  економічного зростання в Україні

Найприйнятнішим на сучасному  етапі розвитку України інструментом забезпечення активної і цілеспрямованої  участі держави у справі економічного зростання є бюджет розвитку, який у разі удосконалення може стати  основою формування бюджетного механізму  економічного зростання.

Аналіз напрацювань українських  вчених та чинної законодавчої бази не дає змоги, навіть узагальнено, описати  модель бюджету розвитку на загальнодержавному рівні, це дає нам підстави зробити  висновок про те, що на сьогодні бюджетний  механізм економічного зростання в  Україні не є сформованим. Існують  лише певні елементи цього механізму  у вигляді опису моделі бюджету  розвитку місцевих бюджетів, а також  підходів до формування видатків та витрат розвитку як на загальнодержавному, так  і на місцевому рівні. За таких  умов вести мову про необхідність підвищення видатків інноваційно-інвестиційного спрямування та підсилення ролі бюджету  у формуванні стратегії прискореного економічного зростання можна лише на середньо- та довгострокову перспективу [3, с.38].

Зважаючи на вище зазначене, було розроблено модель бюджету розвитку для застосування її у бюджетному процесі в Україні, яка заснована  на необхідності реалізації таких ключових принципів:

1. Відокремлення планування, фінансування та моніторингу  по¬точних видатків від видатків, що мають

перспективний характер, шляхом запровадження механізму, який унеможливлює “пересування” коштів з видатків, що мають перспективний характер, на поточні видатки як на етапі формування бюджету, так і на етапі його виконання.

2. Забезпечення сталості  видатків, які мають перспективний  характер; наявність можливостей  планування

та здійснення таких видатків у довгостроковій перспективі шляхом визначення окремих джерел фінансування видатків, які мають перспективний  характер.

3. Спрямування дефіциту  бюджету лише на фінансування  видатків, які мають перспективний  характер,

шляхом запровадження  механізму, який унеможливлює використання зазначених коштів на фінансування поточних видатків як на етапі формування бюджету, так і на етапі його виконання.

4. Забезпечення контролю  за ефективним використанням  коштів, які спрямовуються на  фінансування програм і проектів, що мають перспективний характер, упередження нецільового використання  зазначених коштів.

5. Забезпечення відповідності  напрямів та принципів здійснення  видатків, які мають перспективний  характер, нормам СОТ та ЄС.

6. Уніфікація підходів  до фінансування видатків, що  здійснюються на загальнодержавному  та на місцевому рівнях, приведення  їх до єдиних принципів [2, c. 380-382].

Запропонована для впровадження в Україні удосконалена модель бюджету  розвитку передбачає наступне:

1. Визначення бюджету  розвитку Державного бюджету  як складової спеціального фонду  Державного бюджету та запровадження  окремого планування і обліку  надходжень та видатків бюджету  розвитку Державного бюджету  на рівні окремого документа,  який має формуватися як додаток  до Державного бюджету на відповідний  рік.

2. Перегляд джерел формування  загального та спеціального фондів  Державного бюджету шляхом введення  до джерел формування спеціального  фонду Державного бюджету з  подальшим їх спрямуванням до  бюджету розвитку Державного  бюджету:

– надходжень від приватизації державного майна (повністю або частково);

– зборів за спеціальне використання природних ресурсів;

– інших неподаткових надходжень;

– доходів від операцій з капіталом, зокрема, надходжень від  продажу основного капіталу, реалізації держав-

них запасів товарів, продажу  землі та нематеріальних активів;

–коштів від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій, грантів та дарунків;

–коштів, що надаються із загального фонду Державного бюджету відповідно до Закону.

3. Через бюджет розвитку  Державного бюджету здійснюється  фінансування бюджетних програм,  які спрямо-

вані переважно на економічний розвиток, та субвенцій на виконання інвестиційних проектів. Кошти на реалізацію зазначених бюджетних програм спрямовуються до відповідних розпорядників бюджетних коштів — органів державного управління, кошти субвенцій на виконання інвестиційних проектів — до бюджетів розвитку місцевих бюджетів, які є складовою спеціальних фондів місцевих бюджетів .

Логіка побудови бюджетів розвитку місцевих бюджетів залишається  такою самою, яка передбачена  чинним законодавством, зокрема Бюджетним кодексом . Тут необхідно лише переглянути у бік збільшення джере-

ла надходжень коштів (наприклад, увівши до них нові податки, такі, як податок на нерухомість та інші неподаткові надходження) та удосконалити планування видатків, які здійснюються за рахунок коштів бюдже-

ту розвитку місцевого  бюджету.

Отже, за результатами проведеного  дослідження з питань удосконалення  бюджетного механізму економічно-

го зростання пропонується модель бюджету розвитку для застосування її в бюджетному механізмі в Україні, яка передбачає внесення певних концептуальних змін в організацію бюджетного процесу. Запропонована модель відповідає усім сформульованим ключовим принципам і передбачає наявність таких переваг:

1. Застосування цієї моделі  унеможливлює “пересування” коштів, які мають бути спрямовані на забезпечення економічного розвитку, на фінансування поточних видатків у процесі формування та виконання бюджету у тій частині, що забезпечуються визначеними законодавством джерелами надходжень до бюджету розвитку Державного бюджету. Певне корегування можливе лише за рахунок тих коштів, які планується виділити на субвенції з реалізації інвестиційних проектів. Але і це корегування можливе лише на етапі планування видат-

ків та формування бюджету і дуже ускладнено на етапі його виконання.

2. Наявність законодавчо  визначених джерел надходжень  до бюджету розвитку Державного  бюджету та бюджетів розвитку  місцевих бюджетів забезпечуватиме  певну сталість видатків, які  мають перспективний характер, та  підвищить їх ефективність.

3. Законодавчо закріплена  обов’язковість спрямування внутрішніх  та зовнішніх запозичень держави  та 

органів місцевого самоврядування до відповідних бюджетів розвитку стане  основою для запровадження в  Україні стратегії сталого економічного розвитку та сприятиме пожвавленню  інвестиційної діяльності.

4. Наведена модель побудована  на єдиних принципах як на  загальнодержавному, так і на  місцевому рівні, що дає змогу  застосовувати уніфіковані та  зрозумілі процедури, які забезпечуватимуть  її функціонування, а також створять  сприятливе середовище для організації  інформаційно-аналітичного забезпечення.

5. Що стосується забезпечення  принципів відповідності напрямів  видатків, які мають перспективний  характер, загальнодержавним пріоритетам  та нормам і принципам СОТ/ЄС, а також створення умов для  підвищення ефективності використання  бюджетних коштів, спрямованих на  реалізацію проектів, які мають  перспективний характер, то всі  вони також реалізуються у  запропонованій моделі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

В умовах формування в Україні ринкової економіки  податково-бюджетна система є одним  з найбільш діючих інструментів керування  економікою, оскільки організація виконання  дохідної і видаткової частин бюджету  зв'язано з поступленням та фінансуванням  і основними макропоказниками економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік. Крім того, бюджет представляє основу фінансового забезпечення діяльності органів виконавчої влади.

У зв'язку з цим посилення ролі бюджетного механізму в керуванні економікою держави є актуальним. Значення бюджетного механізму підсилюється також тим, що в умовах економіки перехідного  типу держава змушена активніше  використовувати перерозподільну  функцію через фінансову систему  для забезпечення соціальних гарантій населення, фінансування  соціально-культурної  сфери,  оборони,  керування  і  міжнародних економічних зв'язків. Мобілізація фінансових ресурсів у  бюджет стала однієї з проблем, що вимагають додаткових заходів щодо акумулювання фінансових ресурсів для  стабілізації і нарощування темпів економічного росту.

Вивчаючи  проблему організацію виконання  бюджету в цілому, неможливо обійти питання, що стосується складних умов формування місцевих бюджетів.

При формуванні доходів місцевих бюджетів та організації  їх виконання в Україні існують  серйозні недоліки, зв'язані з щорічною зміною видів податків, зарахованих  у місцеві бюджети, відсутністю  стабільних нормативів відрахувань  від загальнодержавних податків і зборів, відсутністю єдиних правил ув'язування доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також зрозумілих формул міжрегіонального перерозподілу доходів. Існуюча  система розподілу трансфертів  не сприяє зміцненню фінансової дисципліни і не припускає пошук додаткових джерел доходів місцевих бюджетів. Крім того, в основу формування місцевих бюджетів в Україні покладений витратний  метод, коли планування доходів зазначених бюджетів на основі сформованих витрат приводить до перекручування оцінок фінансових потреб регіонів.

Сьогодні  місцеві бюджети формуються в  дуже складних фінансово-економічних  умовах з надзвичайно динамічним податково-бюджетним законодавством, що спричиняє ряд негативних наслідків.

Враховуючи  вищесказане пропонуємо наступну методику  ефективної організації виконання  бюджетів:

1 етап. Обґрунтовано визначається без трансфертна дохідна база місцевого бюджету, де враховуються власні, закріплені і регулюючі доходи. Причому, відрахування від загальнодержавних податків і зборів, що формують регулюючі доходи, повинні встановлюватися на тривалий термін на стабільній основі, крім щорічних значних змін. На даному етапі необхідні застосування і розрахунково-статистичні методи прогнозування й економіко-математичних методів з використанням ЕОМ. Останні методи реально застосовні в практиці податково-бюджетного прогнозування і дають досить точний прогноз, якщо здійснювати розрахунок для невеликого періоду попередження. Розрахунково-статистичні методи необхідні для обліку можливих змін у податково-бюджетному законодавстві.

2 етап. Визначається видаткова частина бюджету з чітким закріпленням джерел  фінансування,  а саме,  яка частина витрат  буде фінансуватися безпосередньо з даного місцевого бюджету, а яка - з бюджетів інших рівнів. На даному етапі важливо дотримувати правила, відповідно до якого на початку бюджетного планування розраховується дохідна частина, після чи одночасно з нею розраховується видаткова частина, але ніяк не навпаки, як це відбувається зараз в Україні. Якщо випливати цьому правилу, то бюджетне планування буде здійснюватися виходячи з реальних можливостей платників податків відповідно до чинного законодавства, що дозволить прискорити подолання проблеми схованого бюджетного дефіциту.

3 етап. Бюджетне планування продовжується на перспективу в 3 - 5 років, тобто складається план бюджетного розвитку, верхній рівень якого був би рухливим. Це значить, що після коректування поточного плану бюджету, а також з урахуванням його особливостей складається план бюджету ще на один рік, що випливає за останнім роком верхнього рівня. Таким чином, у бюджетному плануванні виключаються стрибки і налагоджується безупинний прогнозно-плановий механізм. Складання подібних планів забезпечить виявлення і максимальне вивчення тенденції бюджетної забезпеченості. А знання тенденції дозволить уникнути несподіваних зривів і дисбалансів у сфері податково-бюджетних відносин.

4 етап. Бюджетні плани на найближчий рік уточнюються відповідно до загальних закономірностей бюджетного розвитку й умовами конкретного бюджетного року. Тобто річні бюджети будуть формуватися з урахуванням виявленої тенденції бюджетної забезпеченості. А це свідчить про наявність наукового підходу до бюджетного процесу, що при оптимальному сполученні  соціально-економічних і   фінансових  інтересів повинна сприяти стабілізації фінансової системи держави.

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

1.     Методика  розрахунку рівня економічної  безпеки України, затверджена  Наказом Міністерства економіки  України від 02.03.2007 № 60.

2.     Державний  комітет статистики України - www.ukrstat.gov.ua

3.     Рахункова  палата України -  www.ac-rada.gov.ua

4.     Міністерства  фінансів України –  www.minfin.gov.ua

5.     Державне  казначейство України - www.treasury.gov.ua

6. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 № 2542 − ІІІ.

7. Запатріна І.В. Бюджетний механізм економічного зростання / І.В. Запатріна. – К.: Ін-т соціально-економічних стратегій, 2007. – 528 с.

8. 3апатріна І.В., Лебеда Т.Б. Бюджетна політика стимулювання економічного зростання та механізми її реалізації / І.В. 3апатріна, Т.Б. Лебеда // Фінанси України. – 2009. – №4. – с. 38-45.