Договір дарування. 3

Вступ

Майнові відносини у демократичному суспільства в своїй переважній більшості носять оплатний характер. Оплатність відносин з участю фізичних та юридичних осіб випливає з майнової відокремленості, госпрозрахункової  самостійності підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм діяльності. Для відносин, учасниками яких є громадяни, принцип оплатності має вирішальне значення, оскільки у такий спосіб дозволяє забезпечити  не тільки їхні матеріальні, але й  духовні потреби.

Але разом з цим в  умовах розвитку ринкових відносин існують  і все більше розвиваються безоплатні майнові відносини. Юридичні та фізичні  особи передають один одному безоплатно з дотриманням встановленого  порядку матеріальні об'єкти, що не є результатом їх господарської  діяльності, наприклад підприємства, будівлі і споруди, особливо якщо вони зведені за рахунок бюджетних  асигнувань.

Безоплатний розподіл майна  застосовується і у відносинах держави  з громадянами. Проте не всі ці відносини набувають цивільно-правової форми. Безоплатна передача майна у  власність або в користування іншій особі отримує цивільно-правовий вираз тільки у випадках, коли вона відбувається на основі договору дарування.

Договір дарування, обумовлюючи  безоплатну передачу майна у власність, найчастіше застосовується у відносинах між громадянами. Але громадяни  можуть подарувати яку-небудь річ, грошову  суму або іншу цінність, і державі, будь-якій іншій юридичній особі. Практиці відомі немало випадки безоплатної  передачі громадянами суспільству  витворів мистецтва, книг, історичних документів, інших культурних і історичних цінностей.

Зважаючи на значне поширення  застосування договору дарування, його особливості порівняно з іншими цивільно-правовими зобов'язаннями, виникає необхідність наукового  дослідження поняття, форми, змісту та інших властивостей вказаного  різновиду договорів про безоплатну передачу майна у власність.

Розділ 1. Поняття договору дарування

1.1 Правове регулювання  договору дарування

Правове регулювання договору дарування суттєво відрізняється  від регулювання цього договору в ЦК 1963 p., де даруванню було присвячено лише дві статті (ст.243 та 244), договір  розглядався як реальний і вважався укладеним в момент передання  майна [2, 516]. Стаття 717 ЦК України передбачає крім реального, також консенсуальний договір дарування, за яким одна сторона (дарувальник) зобов'язується передати іншій стороні (обдарованому) дарунок  в майбутньому. Крім речей, об'єктом  договору дарування можуть бути майнові  права.

Таким чином, момент укладання  договору дарування може не співпадати з переходом права власності. Тоді він породжує обов'язкове правове  відношення, змістом якого є обов'язок дарувальника збагатити обдарованого за рахунок зменшення свого майна.

Договір дарування опосередковує  перехід майна від однієї особи  до іншої, при цьому дарувальник  і обдаровуваний є рівноправними  суб'єктами. Договір дарування направлений  на безповоротне припинення права власності  у дарувальника і виникнення права  власності у обдарованої особи, при цьому обдаровуваний набуває  право на майно, якого раніше у  нього не було. Дарувальник повинен бути власником майна, що відчужується. Договір дарування є узгодженим волевиявленням обох сторін, і являє собою не тільки акт розпорядження майном власником (дарувальником), але й акт прийняття подарунку обдаровуваним. Для здійснення договору дарування необхідно як воля дарувальника, так і згода обдаровуваного, який має право відмовитися від прийняття дарунку в силу певних причин. При відсутності згоди на прийняття майна, яке не виражено ні в якій формі, такий договір не можна визнати укладеним. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдаровуваному або передачі його у майбутньому, і тому він може належати як до реальних, так і до консенсуальних договорів. Момент укладання правочину не пов'язаний з моментом передачі майна у власність. За таких умов договір дарування з обов'язком передати майно обдаровуваному у майбутньому вважатиметься чинним до його фактичної передачі, а тому має ознаки консенсуальної угоди [6, 254].

Договір дарування є односторонньо  зобов'язувальним. З його укладанням у сторін, як правило, не виникають  взаємні або односторонні обов'язки. Щодо прав, то їх набуває лише обдаровуваний  у вигляді повноважень власника стосовно прийнятого майна. Належність дарування до односторонніх договорів  не позбавляє його ознак двостороннього правочину, для укладання якого  необхідне волевиявлення двох сторін (дарувальника і обдаровуваного). Це означає, що дарування вважається здійсненим (тобто договір укладений) за наявності  волевиявлення обдарованої особи, висловленого у будь-якій формі. Як правило, воно виявляється у відповідній  поведінці, зумовленій певними подіями  або обставинами. Безпосередня згода  особи, якій дарується майно, вимагається  за тими угодами, які потребують спеціального оформлення. Якщо дарунок не прийнято, договір дарування вважається не укладеним. З укладанням договору дарування  фактично припиняється юридичний зв'язок між сторонами.

Таким чином, дарування є  договором, тобто двостороннім правочином, що заснований на взаємному узгодженні. Воно передбачає згоду обдарованого прийняти пропоноване йому майнове  право. Цією ознакою дарування відрізняється  від прощення боргу, яке відноситься  до односторонніх угод.

Характерною ознакою дарування  є його безоплатність. Будь-які причини, мотиви дарувальника (глибока вдячність  до обдаровуваного або інші особисті почуття) не мають значення. Не виключає безоплатності покладання на обдаровуваного певних обов'язків, пов'язаних з використання речі, та інші умови. Однак при зустрічних обов'язках обдаровуваного у відношенні до дарувальника передати річ, сказати  послугу, договір не визнається даруванням, а буде визначатися нормами, що стосуються договору міни, та ін., у залежності від умов договору. Договір дарування  завжди є безоплатним, тому дарувальник  не має права вимагати від обдарованої  особи зустрічних дій майнового  або немайнового характеру. Це характеризує дарування як договір, що не терпить  яких-небудь зустрічних домагань і  спрямований винятково на надання  майнової вигоди лише одній стороні [24, 587]. Тобто у даному випадку  законодавець встановлює, що любе зустрічне  майнове надання стороною, що набуває  майно у власність, свідчить про  відсутність дарування. Не суперечить безоплатному характеру договору дарування  факт здійснення обдарованим згодом дарунка на користь дарувальника, але за самостійним договором.

ЦК України не визнає дарування  на випадок смерті. Розпорядження  про передачу майна після своєї  смерті оформлюється заповітом, від  якого дарування відрізняється  тим, що майно передається при  житті дарувальника, а тому, майно  дарувальника зменшується, тоді як заповіт  не відображується на майнових правах при житті особи. Крім того, заповіт  може бути відмінено у будь-який час, тоді як дарування, як правило, безповоротне. Дарування є договором, а заповіт одностороннім правочином. Договір дарування, укладений з порушенням вимог закону про безоплатність передачі іншій стороні майна у власність, є недійсним.

1.2 Предмет договору дарування

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні  папери, а також нерухомі речі.

Дарунком можуть бути майнові  права, якими дарувальник володіє  або які можуть виникнути у  нього в майбутньому.

Предмет дарування повинен  бути у договорі чітко визначений. Обіцянка подарувати невизначену річ  не має правового значення [1].

Предметом договору дарування  може бути не тільки рухоме (у тому числі  гроші та цінні папери) та нерухоме майно, але й також майнові  права як такі, якими вже володіє  дарувальник, так і ті, які можуть виникнути у нього у зв'язку зі здійсненням права інтелектуальної  власності, а також інші права.

Предметом договору дарування  може бути будь-яке майно, не вилучене з обігу і яке може бути у  власності особи, якій воно дарується (предмети домашнього побуту, гроші, житловий будинок, квартира, автомобіль, тощо). Майно, що передається за договором дарування, переходить у власність від однієї особи (дарувальника) до іншої (обдарованого). Тому майно, що передається, повинне  бути власністю дарувальника. Але  в законі нічого не сказано про  наслідки вилучення подареного майна, якщо дарувальним не мав права  ним розпоряджуватися. Слід вважати, що дарувальник несе відповідальність за збитки, що завдані обдаровуваному, якщо він знав або повинен був  знати про те, що річ йому не належить або був не вправі розпоряджатися майном, але не попередив про це обдаровуваного.

Договори дарування предметів, що знаходяться у загальній власності, підпорядковуються режиму загальної  власності. При частковій власності  необхідна згода усіх учасників. Якщо майно є предметом сумісної власності така згода презюмується. У Сімейному кодексі України  встановлено, що правочин, що здійснений одним з подружжя по розпорядженню  їх власним майном, може бути визнано  судом недійсним за мотивами відсутності  згоди іншого з подружжя, але тільки на його вимогу і якщо буде доведено, що інша сторона не знала і не повинна була знати про незгоду  одного з подружжя на укладання даної  угоди. Однак, для здійснення одним  з подружжя акту розпорядження нерухомості  або угоди, що потребує нотаріального  посвідчення і (або) державної реєстрації, необхідно отримати нотаріально  засвідчену згоду іншого з подружжя.

При даруванні необхідно  також додержуватися спеціальних  правил, встановлених для набуття  права власності громадянами  на окремі види майна (наприклад, вогнепальна  зброя). Тому речі, вилучені з цивільного бігу, не можуть бути предметом договору дарування. Речі, на володіння та користування якими необхідно мати дозвіл, можуть бути предметом договору дарування, якщо обдарований отримає такий  дозвіл [16, c.523].

Законодавець вносить  нове положення про те, що предметом  договору дарування можуть бути не тільки майнові права, якими дарувальник  вже володіє, а й такі, які можуть виникнути у нього у майбутньому, тобто якими на даний момент він  ще не володіє, але розраховує одержати потім. Це відповідає вимогам попередньої  статті, де зазначається, що майно може бути передано іншій стороні (обдарованому) не тільки у теперішньому, але й  у майбутньому.

1.3 Форма договору дарування

Договір дарування предметів  особистого користування та побутового призначення може бути укладений  усно.

Договір дарування нерухомої  речі укладається у письмовій  формі і підлягає нотаріальному  посвідченню.

Договір дарування майнового  права та договір дарування з  обов'язком передати дарунок у  майбутньому укладається у письмовій  формі. У разі недодержання письмової  форми цей договір є нікчемним.

Договір дарування рухомих  речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним  договором є правомірним, якщо суд  не встановить, що обдаровуваний заволодів  нею незаконно.

Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує  п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається  у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір дарування укладається  у формі, яка визначається загальними правилами цивільного законодавства  про форму договорів відповідно до ст. 205-207 ЦК.

Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій і  письмовій нотаріальній формі. Згідно зі статтею, що коментується, форма  договору дарування визначається у  залежності від виду майна, що є предметом  договору дарування.

Законодавче врегульовано, що якщо предметом договору дарування  є предмети особистого користування та побутового призначення, то такий  договір може бути укладено в усній  формі, коли висновок про волю особи  робиться на підставі прямо висловленого ним бажання. Так, реальний договір  дарування, при якому рухома річ  передається обдаровуваному в момент укладання договору, може укладатися усно.

Письмова форма договору дарування під страхом недійсності  необхідна для договорів, які  містять обіцянку дарування.

Стаття 719 ЦК України містить  в собі положення, відповідно до якого  договір дарування передбачає нотаріальну  форму незалежно від суб'єктного  складу обдарованих осіб (фізичних чи юридичних). Згідно з даною статтею  договір дарування нерухомої  речі обов'язково укладається у письмовій  формі і посвідчується нотаріусом. Нотаріальна форма є найбільш складною формою укладання договору дарування. У даному випадку договір  дарування не тільки вчиняється у  вигляді складання спеціального письмового документа, але факт складання  документа ще й посвідчується  нотаріусом. Оформлюючи даний вид  договору, нотаріус пересвідчується  в законності його умов, цілях, встановлює істинну волю сторін договору. При  укладанні договорів дарування  необхідно додержуватися також  і спеціальних правил, встановлених для відчуження частки у спільному  майні, тощо [9, 241-242]. Так, при укладанні  угод про відчуження спільного майна  подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення, має  бути письмова згода другого з  подружжя. Тому недодержання цих умов дає підстави вважати такий договір  недійсним.

ЦК передбачено, що у письмовій  формі укладаються договори дарування  майнового права та договори дарування  з обов'язком передати дарунок  у майбутньому. Тому недодержання письмової  форми при укладанні зазначеного  договору дає підстави вважати його нікчемним.

У випадках, спеціально обумовлених  в законі, договір дарування, укладений  з порушенням встановленої цивільним  законодавством формою, визнається недійсним. Як витікає зі змісту коментованої статті, законодавцем прямо зазначено, що договори дарування майнового  права та договори дарування з  обов'язком передати дарунок у  майбутньому не повинні укладатися в усній формі, а тільки у письмовій, при цьому нотаріальне посвідчення  не є обов'язковим.

У письмовій формі укладаються  також договори дарування рухомих  речей, які мають особливі цінність. Але ця норма не носить імперативного  характеру, так як передача такої  речі може бути правомірною навіть якщо ця передача було здійснена за усним договором. Це може бути при  умові, що судом не буде встановлено, що обдарований заволодів нею  незаконно. Тобто у разі виникнення спору з цього приводу, він  вирішується у судовому порядку. І саме суд вирішує, законно чи незаконно обдарований набув  річ.

Досить новим є положення  про те, що договір дарування валютних цінностей укладається у письмовій  формі і підлягає нотаріальному  посвідченню у випадку, якщо сума валютних цінностей не перевищує  п'ятидесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. У даному випадку також застосовуються положення, відповідно до який недодержання законодавче  встановленої форми тягне за собою  визнання договору дарування валютних цінностей недійсним [20, 195].

договір дарування пожертва власність

Розділ 2. Сторони у договорі дарування

Сторонами у договорі дарування  можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна  Республіка Крим, територіальна громада.

Батьки (усиновлювачі), опікуни  не мають права дарувати майно  дітей, підопічних.

Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування  між собою, якщо право здійснювати  дарування прямо встановлено  установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право  юридичної особи укладати договір  пожертви.

Договір дарування від  імені дарувальника може укласти  його представник. Доручення на укладення  договору дарування, в якому не встановлено  імені обдаровуваного, є нікчемним.

Сторонами договору дарування  є дарувальник і обдаровуваний. Перший добровільно позбавляє себе певного майна, другий набуває ці права. Якщо предметом договору дарування  є річ, то обдаровуваний набуває  на неї право власності.

Сторонами у договорі дарування  можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. У статті, що коментується, міститься  положення про те, що сторонами  у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава  Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади.

Дарування цивільно-правова  угода, тому дарувальник і обдарований  повинні бути дієздатними. Тобто, укладання  договорів дарування громадянами  має здійснюватися з додержанням  загальних правил цивільного законодавства  про їх дієздатність. Крім того, законодавець встановлює додаткові гарантії захисту  осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Виходячи з інтересів  дітей, осіб, над якими встановлена  опіка чи піклування, у цивільному законодавстві зазначається, що батьки (усиновлювачі), опікуни не мають  права дарувати майно дітей, підопічних. Але вони мають право від імені  осіб, над якими встановлена опіка  чи піклування, приймати майно у  подарунок, а піклувальники над  неповнолітніми давати згоду на прийняття  дару [12, 371]. Опікуни та піклувальники  можуть відмовитися від пропозиції прийняти дар, якщо він не відповідає інтересам підопічного. Договори дарування  дозволяються відносно любої особи  за вибором дарувальника. Закон не обмежує здійснення договору дарування  між подружжям.

Юридичні особи виступають сторонами у договорі дарування  у межах своєї спеціальної  дієздатності. При цьому у статті, що коментується, не передбачається будь-яких обмежень щодо прийняття юридичними особами дару. Водночас безоплатне відчуження майна (у тому числі й  за договором дарування) вони мають  здійснювати відповідно до вимог  їх установчих документів та законодавчих актів. Договір дарування між  юридичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, не дозволяється у випадку, якщо право дарування  не передбачено у статуті дарувальника. Дане положення не стосується права  таких осіб укладати договір пожертви (тобто дарування нерухомого та рухомого майна, зокрема грошей та цінних паперів  фізичним та юридичним особам, державі  України, Автономній Республіки Крим, адміністративно-територіальним утворенням для досягнення ними певної, раніше визначеної мети). Тобто, юридичні особи  можуть бути сторонами у договорі дарування тільки у випадках, коли ці договори не суперечать їх меті та предмету діяльності, передбаченому в установчих документах або положеннях про них, а також у випадках, прямо передбачених законодавством України.

У статті 720 ЦК України передбачено  положення про те, що не тільки дарувальник  особисто може укладати договір дарування. Від його імені такий договір  може укласти його представник при  додержанні певних умов, передбачених цивільним законодавством. Представник  дарувальника повинен діяти на підставі письмового уповноваження (доручення), що видається однією особою іншій  особі, представляти його інтереси перед  третіми особами. Порядок видачі та оформлення доручення підпорядковується  загальним нормам цивільного законодавства. Якщо у дорученні на укладання  договору дарування не встановлено  імені обдарованого, воно визнається нікчемним [10, 219].

Обов'язки дарувальника. Якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов'язаний повідомити про них обдаровуваного.

Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властивості  подарованої речі і який не повідомив  про них обдаровуваного, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим  ушкодженням здоров'я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком.

Оскільки договір дарування  є безоплатним, до дарувальника не можливо  пред'являти вимоги щодо якості майна, що передається. Воно може бути неякісним, але не повинно завдавати шкоди  життю, здоров'ю та майну обдаровуваного. У зв'язку з цим, ще однією новелою  ЦК є те, що законодавцем передбачений обов'язок дарувальника повідомити обдарованого про недоліки або його особисті властивості, які можуть бути небезпечними для  життя, здоров'я, майна як для самого обдарованого, так і для інших осіб (якщо вони відомі обдарованому). Тобто, якщо раніше відчужувач майна (дарувальник) за договором дарування не зобов'язаний був додержуватися усіх існуючих вимог до якості відчужуваного об'єкта, то згідно з даною статтею на дарувальника такий обов'язок вже покладається в силу закону. Але при цьому дарувальник не зобов'язаний виправляти недоліки прийнятого дару або зазнавати витрат, пов'язаних з виправленням їх, або обмінювати на якісну річ (навіть тоді, коли йому було відомо про існування недоліків дару), якщо обдарованому або іншим особам (якщо вони відомі обдарованому) не заподіяна шкода життю, здоров'ю або майну у результаті володіння чи користування дарунком.

Оскільки договір дарування  укладається в інтересах однієї сторони обдарованого, останній не має права пред'являти претензії  до дарувальника на тій підставі, що річ, яку подарували, виявилась з  недоліками. Але при цьому дарувальник  повинен відповідати за шкоду, заподіяну  обдарованому річчю з недоліками, про які знав дарувальник, але  про які не було повідомлено потерпілому. Відповідно до даної статті, якщо дарувальнику було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі і  якщо він не повідомив про них  обдарованого, він зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану життю, здоров'ю або  майну в результаті володіння  чи користуванні дарунком.

Якщо дарувальнику не було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі (товару), але користування подарунком призвело до виникнення шкоди, завданої життю, здоров'ю  або майну обдарованого або інших  осіб, то у даному випадку дарувальник  не несе відповідальності за настання таких умов [21, 404].

Розділ 3. Порядок укладення  та розірвання договору дарування

3.1 Прийняття дарунка

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту  його прийняття.

Дарувальник, який передав  річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для  вручення її обдаровуваному, має право  відмовитися від договору дарування  до вручення речі обдаровуваному.

Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої  згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить  про відмову від його прийняття.

Прийняття обдаровуваним  документів, які посвідчують право  власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

У відповідності до статті 722 ЦК України право власності  обдарованого на дарунок виникає  з моменту його прийняття, тобто  з того часу, коли обдарований якими-небудь діями підтвердив свою згоду на прийняття  дарунка від дарувальника. Іншими словами, як тільки обдарований прийняв  дарунок від дарувальника, він  стає власником одержаного від дарувальника майна. У даному випадку момент укладання  угоди не пов'язаний з моментом передачі майна у власність. За таких умов договір дарування з обов'язком  передати майно обдарованому у майбутньому  вважатиметься чинним до його фактичної  передачі, і саме тому договір дарування  має ознаки консенсуального правочину [14, 267].

ЦК надає дарувальнику можливість одностороннього розірвання договору дарування до передачі йому дарунку.

Виходячи зі змісту статті, що коментується, можна зробити висновок, що дарувальник має право скасувати  дарування до вручення обдарованому речі, яка передається в дар. Однією з таких умов, передбачених законодавцем, є випадок, коли дарувальник передає  річ, що є предметом договору дарування, організації транспорту, зв'язку або  іншій особі для вручення її обдарованому. До того моменту, коли зазначена річ  не була ще реально передана обдарованому організацією транспорту, зв'язку або  іншою особою, яка повинна була це зробити, дарувальник має право  відмовитися від дарування речі іншій стороні за договором дарування.

Договір дарування належить до односторонніх договорів, але  він має також ознаки двосторонньої  угоди, оскільки для укладання даного виду договору необхідне волевиявлення  двох сторін (дарувальника та обдарованого). Іншими словами, договір дарування  вважається здійсненим за наявності  волевиявлення обдарованої особи, висловленого у будь-якій формі. Дарунок  вважається прийнятим обдарованим, якщо він негайно не заявить про  відмову від його прийняття у  тому випадку, коли дарунок був відправлений дарувальником без попередньої  згоди обдарованого. У ЦК досить повно визначено поняття "прийняття  подарунка" це прийняття обдарованим  документів, які посвідчуються право  власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору дарування, або символів речі (ключів, макетів тощо). Врегулювання даного питання дозволяє точно та однозначно тлумачити статтю, що коментується, допомагає при виникненні різноманітних  питань, пов'язаних із передачею подарунка  дарувальником та прийняттям його обдарованому.

3.2 Дарування з обов'язком  передати дарунок у майбутньому

Договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в  майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини.

У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов'язком  передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка  або відшкодування його вартості.

Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов'язком  передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний  помре, договір дарування припиняється.

Що стосується строків  передачі речі обдарованому, то вона може бути передана дарувальником як у  теперішній час, так і у майбутньому, тобто момент укладання угоди  не пов'язаний з моментом передачі майна  у власність. Саме тому при укладанні  договору дарування може бути (але  не обов'язково) встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдарованому у майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини. У даній  статті зазначається, що дарувальник  може передати річ у майбутньому: через певний строк (через кілька років, після виявлення обставин, суттєвих для дарувальника тощо) або  у конкретний термін (наприклад, визначена  дарувальником конкретна дата), зазначений у договорі. Законодавцем вноситься  ще одне поняття "відкладальна обставина", тобто обставина, що не дає можливості виконати договір дарування і  тому його виконання переноситься на майбутнє, при цьому ці обставини  повинні бути не вигаданими, а дійсно такими, що перешкоджали виконати договір  дарування [3, 190-191].

Ще однією новелою у  цивільному законодавстві є те, що дарувальник у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором з обов'язком  передати дарунок у майбутньому, обов'язково повинен передати дарунок  обдарованому. У свою чергу в обдарованого виникає право не тільки отримати подарунок від обдарованого по волі самого дарувальника, а й у нього  виникає також право на обов'язкове одержання подарунка, що зазначено  у договорі дарування: вимагати від  дарувальника передачі подарунка, витребувати  дарунок або вимагати відшкодування  його вартості.

У статті 723 ЦК України передбачена  обставина, що дає підстави припинити  договір дарування з обов'язком  дарувальника передати дарунок в  майбутньому. Також передбачене  право дарувальника на анулювання договору дарування у випадку, якщо він  переживе обдарованого. Так, якщо дарувальник  або обдарований помре до настання строку (терміну) або відкладальної  обставини, що визначена договором  дарування з обов'язком дарувальника передати дарунок у майбутньому, такий договір припиняється, не породжуючи права та обов'язки в іншої сторони  за таким договором. Наприклад, якщо дарувальник за договором про  обов'язкову передачу дарунка у майбутньому  помре до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, визначеної таким договором, обдарований не має права претендувати на подарунок, що був предметом договору, а також  вимагати від спадкоємців дарувальника передачі йому обіцяного подарунка [22, 256].

3.3 Одностороння відмова  від договору дарування з обов'язком  передати дарунок у майбутньому

Дарувальник має право  відмовитися від передання дарунка  у майбутньому, якщо після укладення  договору його майновий стан іс-тотно  погіршився.

Обдаровуваний має право  у будь-який час до прийняття дарунка  на підставі договору дарування з  обов'язком передати дарунок у  майбутньому відмовитися від  нього.

Новим для цивільного законодавства  є положення про те, що дарувальник  може відмовитися від передання  дарунку у майбутньому обдарованому, якщо після укладення договору його майновий стан значно погіршився. У  даному випадку законодавцем передбачена  така норма для захисту інтересів  дарувальника при істотному погіршенні його майнового стану, інакше він  повинен був би (згідно зі статтею 724 ЦК України) або передати річ обдарованому, або відшкодувати її вартість, що було б дуже невигідно для матеріального  стану його особисто та членів його родини.

Стаття 724 ЦК України надає  можливість дарувальнику при певних умовах односторонньо розірвати  договір, що зобов'язує його здійснити  у майбутньому безоплатну передачу майна або прав. Оскільки дарування  передбачає добровільне бажання  особи збагатити будь-кого за свій рахунок, вона може звільнитися від  своєї обіцянки, якщо до моменту  настання строку передачі це негативно  відобразиться на його зміненому  сімейному або майновому стані. Ці зміни повинні бути непередбаченими. Іншими словами, такі обставини виключають вину дарувальника, при цьому він  не зобов'язаний відшкодовувати збитки, завдані обдаровуваному.

Тобто у даному випадку  вбачається виключення з загального правила про обов'язкову передачу дарунка обдарованому у майбутньому, передбаченого ст.723 ЦК України. При  виникненні спору між сторонами  зазначеного договору, він може бути вирішений судом, при цьому дарувальнику необхідно буде підтвердити дійсне погіршення свого матеріального  стану. При наданні суду такого підтвердження  дарувальник звільняється від обов'язку, передбаченого таким договором  дарування [11, 172].

Як уже було зазначено, сторони мають право при певних обставинах відмовитися від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому.

Відмова дарувальника від  виконання зобов'язання може бути зумовлена  загибеллю речі, вилученням її з  обігу, забороною здійснювати дії, які обіцяли виконати. Ці обставини  припиняють зобов'язання у зв'язку з  неможливістю виконання. Але у випадку, якщо річ знищена внаслідок умислу чи грубої необережності дарувальника, він відповідає за завдані іншій  стороні збитки.