Договір комісії як підстава добровільного представництва

Зміст

   
Вступ

     Договір комісії є одним з найпоширеніших видів посередницьких договорів. Він  належить до договорів надання нематеріальних посередницьких послуг. Причин його популярності є кілька: перш за все та, що укладення ряду цивільних (господарських) договорів потребує спеціальних знань внаслідок їх специфіки і складності. Окрім того, учасники відносин іноді не бажають особисто брати участь у деяких угодах, оскільки це вимагатиме від них залучення значних ресурсів та персоналу. І в такому разі простіше за плату доручити таку справу суб’єкту, що має відповідну спеціалізацію, досвід, кваліфікований персонал і репутацію. Часто оплата послуг комісіонера значно економить кошти та час, необхідні для організації укладення якоїсь складної угоди, та значно зменшує ризики того, що така угода буде визнана недійсною.

     Крім  того, договір комісії представляє  особливий інтерес для комітента  і в силу того, що контрагентом третьої  особи стає зазвичай професійний  учасник відповідного ринку - комісіонер. Уже за вказаною причиною є підстави вважати його таким, що має необхідну ділову репутацію. Таким чином комітент отримує можливість розширити свої підприємницькі зв’язки, користуючись при цьому перевагами торгового імені комісіонера.

   
1. Поняття та предмет договору комісії

     Договір комісії опосередковує відносини, як правило з надання торговельних послуг шляхом вчинення правочинів однією особою для другої. Отже можна сказати  що цей договір опосередковує  надання свого роду юридичних послуг – він опосередковує угоди з оплатної реалізації майна, яке не належить реалізаторові. Фактично цей договір, як вважає Є. А. Суханов, оформляє відносини торгового посередництва. Участь торгового посередника звільняє як продавця, так покупця, від потреби пошуку контрагентів, оформлення та виконання тощо. Всі ці функції виконує комітент. Велика потреба під час укладення деяких угод саме участь торгового посередника очевидна. Так, у разі укладення договору за межами країни, як правило, учасник договору купівлі-продажу шукає посередника на ринку, де збувається товар. З ним укладається договір комісії для роботи (представництва) на чужому ринку.

     Визначення  договору комісії дано у ст. 1011 ЦК України. За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька правочинів від свого імені за рахунок комітента.

     З даного визначення можна зробити  висновок, що за договором комісії  вчиняються правочини не безпосередньо  особою, зацікавленою в їх кінцевому результаті, а за її дорученням і за її рахунок іншою особою. За правочином, що їх укладає комісіонер з третіми особами, набуває права і стає зобов'язаним комісіонер, а не комітент, бо він укладає угоди хоч і за рахунок комітента, але від свого імені. Це характерна риса договору комісії.

     Договір комісії відноситься до групи  договорів по наданню послуг. Предметом  цього договору надання комісіонером послуг комітенту, тобто основним обов'язком  комісіонера є вчинення, за дорученням комітента, одного або декількох правочинів від свого імені. Закон не визначає переліку угод, що можуть бути вчинені комісіонером за дорученням комітента. Представляється, що це можуть бути будь-які правочини, які не суперечать сутності цього договору. Йдеться не тільки про такий найбільш розповсюджений предмет договору комісії, як вчинення комісіонером від свого імені на користь комітента договору купівлі-продажу, але й про інші цивільно-правові договори (міни, схову тощо).

     В статті 1011 ЦК України визначено, що предметом комісійного доручення є правочин чи правочини, що комісіонер укладає з третіми особами за рахунок комітента. Чинний Цивільний кодекс України не дає переліку правочинів, які можуть бути предметом договору комісії. Тому такими угодами можуть бути будь-які правочини, що відповідають вимогам цивільного законодавства. Найчастіше це купівля-продаж речей, страхування або відправка певних вантажів тощо. Тобто предметом договору комісії є юридичні акти (правочини), а не фактичні дії, як, наприклад, у договорах перевезення, схову тощо.

     У сучасному економічному обороті  договір комісії, предметом якого  перш за все є цінні папери, опосередковує  також різного роду банківські операції. Цінні папери з огляду на властиві їм правові особливості, підпорядковані спеціальному правовому режиму. В них втілюється грошовий чи фінансовий капітал, який має перевагу над всіма іншими формами капіталу. Разом з тим в цих документах, які відносяться до товаророзпорядчих, «представлені» великі маси товарів, і вони виступають як інструменти ринкового товарного обігу.

     Здійснюючи  угоду купівлі-продажу товарів, комісіонер діє за рахунок комітента, тобто  він не купує товари у комітента, який залишається власником цих  товарів до передачі їх у розпорядження  остаточного покупця. З цього  моменту власником товарів є остаточний покупець, а комісіонер лише протягом певного часу володіє товаром, що продається, але ніколи не є його власником.

     Майно, з приводу якого може бути вчинений комісійний договір, частіше точно  визначається у нормативних актах. У них часто вказуються речі, які не підлягають прийняттю на комісію. Так, у Правилах комісійної торгівлі непродовольчими товарами дано приблизний перелік речей, з приводу яких можуть бути і не можуть бути укладені договори комісії.

2. Форма, порядок укладення та строк договору комісії

     Зазвичай, договір комісії укладається  у простій письмовій формі.

     Недодержання  такої форми позбавляє сторони  права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на покази свідків. Залежно від виду договору комісії комісійне доручення може оформлятися різними документами, зокрема квитанцією, нарядом тощо. Згідно з Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами громадяни України повинні пред'являти паспорт або документ, що його замінює, іноземні особи — відповідну посвідку на проживання в Україні або національний паспорт з відміткою про перебування в Україні.

     Приймаючи товари на комісію, комісіонер на кожну  одиницю товару виписує квитанцію  у двох примірниках і товарний ярлик. Перший примірник квитанції  видається комітентові, другий залишається у комісіонера. Товарний ярлик повинен мати той самий номер, що й квитанція. Для дрібних речей виписується цінник із зазначенням номера квитанції та ціни реалізації товару. При продажу товару товарний ярлик або цінник з нього не знімається.

     Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту  товарів, які є предметом комісії. Договір комісії нерідко укладається з визначенням строку, в межах якого має діяти комісіонер. Якщо договір комісії укладений на невизначений строк, комітент повинний повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про останнє та його ціну (ст. 1012 ЦК). Припинення цього строку може свідчити про припинення повноважень комісіонера та настання наслідків передбачених законом. Зокрема, якщо комісіонер не вчинив правочин, на який він був уповноважений, можуть настати наслідки, передбачені ч.4 ст. 1013, ст. 1024, ч.3 ст. 1025 ЦКУ. Визначення чи не визначення строку впливає також на можливість відмови сторін від договору. Це випливає із ч.1 статті 1026 ЦКУ, де говориться, що комісіонер має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк не встановлений договором.

     У зв’язку з тим, що комісія не є  різновидом відносин прямого представництва й комісіонер діє від власного імені, його відносини з контрагентами за договором не потребують пред’явлення довіреності. Тому питання щодо співдношення строку дії довіреності та договору, які актуальні для договору доручення, у даному випадку не мають значення. Строк дії договору комісії, якщо він визначений, встановлений тільки у самому договорі.

     Комітент  може визначити територію, в межах  якої комісіонер має здійснювати  виконання зобов’язання(наприклад, надати комісіонерові виключне право представляти його інтереси по реалізації певного майна (обладнення, продуктів харчування, побутової техніки тощо) на конкретно визначеній території, тобто «договірній території»). Таким чином, комітент окреслює певні параметри, у межах яких повинен діяти комісіонер. Разом із тим для забезпечення інтересів комісіонера, який діє як підприємець, комітент може бути зобов’язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами(ч.2 ст.1012 ЦКУ). Такі обмеження можуть стосуватися певного виду товарів, іх асортименту, території виконання доручення тощо. Це зменшує можливість виникнення конкуренції у тій сфері, де діє комісіонер, і надає останньому можливість більш результативного виконувати зобов’язання.

     Комітент  надає зміст доручення, яке він надає комісіонерові. З урахуванням сутності договору комісії це, перш за все, може бути купівля або продаж певного товару. Якщо має місце саме такий договір, комітент може визначити асортимент товарів, їх кількість, якість, ціну тощо. Як уже зазначалося, згідно із ч.3 ст. 1012 ЦКУ істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати, або купити майно, є умовами про це майно та його ціну. Новий ЦКУ не містить обмежень щодо ціни майна, за яку воно може бути продано комісіонером, як це мало місце за ЦК УРСР 1963р. (ч.1-2 ст. 401). Тому сторони визначають її вільно, за взаємною домовленістю (ч.1 ст. 632 ЦКУ).

3. Умова про ціну в договорі комісії

     Договір комісії має відплатний характер. Комітент повинен виплатити комісіонерові  плату в розмірі та порядку, встановлених в договорі комісії(ч.1 ст.1013 ЦКУ). ЦК УРСР (ст. 406) забороняв у всіх комісійних договорах, за за винятком договорів комісії із зовнішньої торгівлі, визначити комісійну винагороду і винагороду за делькредере у вигляді різниці, або першої частини різниці між призначеною комітентом ціною та тією більш вигідною ціною, за якою комісіонер укладе угоду. Нове законодавство відмовилося від таких обмежень, дозволивши сторонам визначати будь-які умови щодо оплати послуг комісіонера. В разі відсутності якихось вказівок у законі або в договорі про ціну договору розмір комісійної винагороди визначається за правилами ч.4 ст.1013 (комісійна винагорода виплачується після виконання договору комісії, виходячи із звичайних цін на такі послуги).

     В юридичній літературі цікавим є  питання про визначення форми  винагороди комісіонера. Під формою винагороди слід розуміти питання про  можливі методи визначення нагороди. Можна виділити такі форми визначення винагороди:

     1) Відсотковий – комісійну винагороду встановлюють у вигляді визначеного відсотка від суми угоди.

     2) Ступінчастий – визначення твердого  відсотка за продаж товару  комітента за мінімально можливою  ціною плюс додаткові відсотки  від різниці між встановленою  і фактичною ціною, за якою  було укладено правочин, або додаткові відсотки відраховуються залежно від загальної ціни.

     3) У вигляді фіксованої суми  – визначення фіксованого розміру  платежу ще до моменту, коли  комісіонер уклав угоду з третьою  особою. Головним недоліком цього  методу є те, що він не сприяє стимулюванню дій комісіонера.

     4) У вигляді різниці або її  частки між призначеною комітентом  ціною і тією вигіднішою ціною,  за якою комісіонер укладає  правочин.

     Для забезпечення інтересів комітента  комісіонер може поручитися за виконання  правочину третьою особою, яка буде майбутньою стороною договору. Така спеціальна запорука комісіонера – делькредере (del credere у перекладі з італійської означає «від довіри»), покладає на нього додаткові обов’язки: у разі виконання договору третьою особою комітент має право звернутися з відповідними вимогами до комісіонера. Про делькредере у главі 69 ЦК йдеться у ч.2 ст.1013 та ч.3 ст.1016 ЦК. Згідно, із ч. 2 ст. 1013 ЦК, якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Розмір додаткової плати за делькредере визначається за домовленістю сторін.

     Ч.4 ст.1013 ЦК визначає порядок оплати послуг комісіонера, якщо він не виконав  договір комісії з причин, які  не залежали від нього, а від комітента( комітент не передав комісіонерові майно для продажу, не перерахував гроші, потрібні для закупівлі товару, тощо). У зв’язку з тим, що невиконання договору сталося не з вини виконавця, законодавство забезпечує інтереси добросовісного комісіонера. З таких обставин комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах, тобто він зберігає право на її отримання, не зважаючи на фактичне невиконання обумовлених договором послуг. Особливістю договору комісії є те, що кожна із сторін у порядку, передбаченому законом, вправі від нього відмовитися. Можуть сторони також розірвати договір на загальних підставах. Якщо договір комісії не було виконано за таких обставин, комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії. Такі дії можуть полягати, наприклад, у тому, що комісіонер здійснював пошук потенційних покупців, вів відповідні переговори, здійснював маркетинг ринку товарів та послуг тощо. Що стосується плати, яку комітент повинен сплатити комісіонерові, то її розмір обмежується тільки фактично вчинюваними діями комісіонера. Це пояснюється тим, що комісіонер не виконав свого обов’язку в повному обсязі і не вчинив правочин, який передбачається сторонами у договорі комісії. Хоча вини комісіонера в цьому немає, він не може висувати претензію щодо плати, яка йому належала б у разі виконання доручення у повному обсязі.

     Щодо  цін на комісійні товари то вони встановлюються комітентом за домовленістю з комісіонером на основі ринкового  попиту.

     Ціна  товару, який не реалізований протягом встановленого строку ( 60 календарних  днів, за винятком антикваріату, товарів мистецтвата унікальних речей, строк реалізації яких не оммежений), може бути знижена за домовленістю з комітентом. Якщо комітент не з’явився для переоцінки товату за викликом, комісіонер знижує ціну на таких умовах:

     На 30% від встановленої сторонами первинної вартості товару, якщо товар не реалізовано в строк (60 календарних днів);

     На 40% від залишкової ціни після першого  зниження вартості товару, якщо не реалізовано  протягом наступних 15 календарних днів.

     Якщо  товар не реалізовано після другої уцінки протягом наступних 15 календарних днів, комісіонер знімає його з продажу без письмового попередження комітента.

     За  вимогою комітента ціна на зданий товар може бути знижена раніше строків, визначених чинними Правилами.

     При поверненні нереалізованих товарів, особа, яка здала їх на комісію, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані зі зберіганням, у таких розмірах:

     За  преші 30 календарних днів – 2 % установленої ціни товару;

     За  наступні 30 календарних днів – 3 % установленої ціни товару;

     За  наступні 30 календарних днів – 4 % залишкової ціни товару після проведених уцінок.

     За  кожен день зберігання знятого з  продажу товару по закінченні 90 календарних  днів з комітента стягується пеня, розмір якої визначається договором.

     При поверненні комітенту антикваріату, творів мистецтва та унікальних речей, які не були реалізовані, витрати із їх зберігання визначаються угодою сторін. Гроші за проданий товар виплачуються комітентові готівкою на третій день після продажу товарів, не рахуючи дня продажу, вихідних та святкових днів.

     Порядок прийняття на комісію і продажу  автомобілів, мотоциклів, тракторів  та інших транспортних засобів регулюється  Правилами торгівлі транспортними  засобами і номерними агрегатами, затверженого Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України від 18 грудня 1995р.

4. Права та обов'язки сторін за договором комісії

     Зміст договору комісії складають права  і обов'язки, що належать його учасникам, в тому випадку, «...коли йдеться про  зміст договору в його якості правовідношення...».

     Розглядаючи більш детально зміст комісійних правовідносин, необхідно відзначити, що більшість цивілістів вважають, що «змістом зобов'язання є право  кредитора вимагати вчинення (або  утримання від вчинення) певної дії  і обов'язок боржника вчинити (або не вчинити) дану дію». Оскільки, моє дослідження стосується прав та обов'язків суб'єктів комісійних правовідносин, необхідно визначити поняття суб'єктивного права суб'єктивного обов'язку. «Суб'єктивне право — це передбачена для правомочної особи з метою задоволення її інтересів міра можливої поведінки, забезпечена юридичними обов'язками інших осіб».

     «Юридичний  обов'язок є приписана зобов'язаній особі і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якій вона повинна слідувати  в інтересах правомочної особи».

     Зобов'язання, що виникає з договору комісії, як і більшість цивільно-правових зобов'язань, має складну структуру, «коли  кожний з учасників е не тільки носієм прав або тільки обов'язків, але носієм і тих і других. Інакше кажучи, такі відносно складні по своїй структурі зобов'язання характеризуються засадами взаємності; кожна сторона має права і несе обов'язки». При цьому права однієї сторони відповідають обов'язкам іншої і навпаки. Таким чином, можна назвати такі права та обов’язки сторін.

     Обов’язки комітента:

     1. Може бути зобов’язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами(ч.2 ст.1012 ЦКУ);

     2. Виплатити комісіонеру плату в розмірі та порядку, встановлених в договорі комісії. Якщо ж договором комісії розмір плати не визначений, то комітент повинен її виплатити після виконання договору комісії, виходячи із звичайних цін за такі послуги(ст.1013ЦКУ);

     3. Не вступати без згоди комісіонера у відносини з субкомісіонером (ч.3 ст. 1015 ЦКУ);

     4. Забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов’язку перед третьою особою (ч.1 ст. 1016 ЦКУ);

     5. Прийняти виконання договору, якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, і заплатив різницю у ціні (ч.5 ст. 1017 ЦКУ);

     6. Повідомити комісіонера про заперечення щодо його звіту протягом 30 днів від дня отримання звіту (ч.2 ст.1022 ЦКУ);

     7. Прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії; оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявленні у цьому майні недоліки (ст. 1023 ЦКУ);

     8. Відшкодування витрати, зроблені комісіонером у зв’язку з виконанням договору комісії ( ст..1024, ч.4 ст.1025 ЦКУ);

     9. Повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів, якщо договір комісії укладений без визначення строку (ч.2 ст.1025 ЦКУ);

     10. У строк встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений – негайно, розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера, у разі своєї відмови від договору комісії ( ч.3 ст.1025 ЦКУ);

     11. Розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера, протягом п’ятнадцяти днів від дня отримання повідомлення про відмову комісіонера від договору комісії (ч.4 ст.1016 ЦКУ);

     Комітент  має право:

     1. Вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до третьої особи у разі порушення нею умов договору, укладеного з комісіонером (ч.4 ст.1016 ЦКУ);

     2. Якщо комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була погоджена, не прийняти його, заявивши про це комісіонерові в розумний строк після отримання від нього повідомлення про цю купівлю ( ч.4 ст.1017 ЦКУ);

     3. Передати додатково одержану винагороду комітентові, якщо правочин вчинено на умовах біль вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом (ч.2 ст.1014 ЦКУ);

     4. Відповідати за дії субкомісіонера перед комітентом (ч.1 ст.1015 ЦКУ);

     5. Відповідати перед комітентом за невиконання договору третьою особою, укладеного з нею за рахунок комітента, коли він був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору ( ч.3 ст.1016 ЦКУ);

     6. Негайно повідомити комітента про порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, зібрати та забезпечити необхідні докази (ч.4 ст.1016 ЦКУ);

     7. У будь-якому разі повідомити комітента про допущенні відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Разом з тим повне виконання розпоряджень комітента стосовно договору комісії не завжди можливе. (ч.1,2 ст. 1017 ЦКУ);

     8. При продажу майна за нижчою ціною заплатити різницю комітентові, якщо не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки. Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит (ч.3 ст.1017 ЦКУ);

     9. Зберігати майно комітента. Він відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Якщо при прийняті комісіонером майна, що надійшло від комітента, будуть виявленні недостача чи пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен повідомити про це комітента і вжити заходів щодо його прав та інтересів (ст..1021 ЦКУ);

     10. Може бути зобов’язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту (ч.3 ст.1021 ЦКУ);

     11. Після вчинення правочину за дорученням комітента надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. У звіті мають міститися дані про вчинений комісіонером правочин, здійснені ним витрати, пов’язані з виконанням доручення, умови та наслідки відступу від вказівок комісіонера, якщо вони мали місце, тощо.(ч.1 ст.1022 ЦКУ);

     12. Повідомити комітента про відмову від договору комісії не пізніше ніж за тридцять днів і вчити заходів, необхідних для збереження майна комітента (ч.1 ст.1026 ЦКУ).

     Комісіонер  має право:

     1. На комісійну плату. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. (ст..1013 ЦКУ)

     2. За згодою комітента укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента (ч.1,2 ст.1015 ЦКУ);

     3. Відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступити від вказівок комітента без попереднього запиту про це (ч.1,2 ст.1017 ЦКУ);

     4. Для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові. У разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі (ст..1019 ЦКУ);

     5. Відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові (ст..1020 ЦКУ);

     6. На відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку з виконанням своїх обов’язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які в нього не залежали, а також у разі відмови комітента від договору комісії (ст..1024, ч.4 ст.1025 ЦКУ);

     7. Відмовитися від договору комісії, але лише тоді, коли строк не встановлений договором (ч.1 ст.1026 ЦКУ);

     8. Передати майно на зберігання за рахунок комітента ціною у разі невиконання комітентом обов’язку щодо розпорядження своїм майном або відмови від договору комісії комітента чи комісіонера (ч.3 ст.1025, ч.2 ст.1026 ЦКУ).

     Обов'язком комісіонера є збереження майна, яке передано на комісію, від пошкодження і втрати. Комісіонер відповідає перед комітентом за його втрату і пошкодження. Відповідальність комісіонера у разі порушення цього обов'язку настає лише за умови, якщо майно пошкоджено з вини комісіонера. У такому разі останній повинен відшкодувати комітентові заподіяні збитки. Для звільнення від відповідальності комісіонер має довести, що втрата або пошкодження майна відбулися за обставин, які він не міг відвернути при додержанні всіх запобіжних заходів.

     Комісіонер  після прийняття товарів від  комітента або після набуття  товарів для комітента зобов'язаний не допустити їх втрату, недостачу  або пошкодження, а якщо вони сталися  з його вини, то відшкодувати комітентові  збитки. Приймаючи товари, комісіонер зобов'язаний оглянути їх, перевірити їх якість і кількість. Якщо при огляді буде виявлено пошкодження або недоліки, комісіонер повинен застосувати заходи щодо охорони прав комітента і терміново повідомити його про це. Невиконання комісіонером цих обов'язків тягне за собою відшкодування ним завданих комітентові збитків. Такий самий обов'язок виникає у комісіонера, якщо він не виконав умов договору про страхування майна або коли це майно підлягало обов'язковому страхуванню відповідно до закону. При цьому комісіонер повинен відшкодувати збитки в сумі, яку за пошкоджене або втрачене майно можна було б отримати у вигляді страхового відшкодування.