Фінансова наука

Фінансова наука є невід'ємною складовою науки як системи знань. Під наукою розуміють різні поняття, у неї вкладають відповідний зміст. Враховуючи багато аспектність та розмаїття підходів до трактування науки, її розглядають як одну з форм суспільної свідомості, систему знань, сферу людської діяльності, окрему галузь наукового знання, мистецтво і творчу діяльність.

Термін "наука" використовувався давньогрецькими мислителями Платоном і Арістотелем, вживався Архімедом та іншими відомими філософами. До початку другого тисячоліття економічні погляди (включаючи й фінанси) викладалися у філософії.

У XV ст. з остаточним відокремленням політичної економії від філософії фінансова наука розглядалася як складова економічної науки, що продовжувалося до XVIII ст.

Термін "фінанси", що у перекладі  з латинської мови означає "платіж", використовувався з метою розкриття  механізму мобілізації матеріальних і фінансових ресурсів для потреб утримання монархів, державних структур та оборони країни. Для цього безконтрольно  вводилися податки, різні збори  і платежі. З розвитком торгівлі термін "фінанси" використовували  для позначення платежів (внесків), які здійснювалися на користь  держави.

Безпосередньо у науковий обіг термін "фінанси" ввів французький вчений і політик Жан Боден у 1577 р. у праці "Шість книг про республіку" для виділення сукупності ресурсів, необхідних для задоволення потреб держави.

У XVI—XVII ст. відбулося відокремлення  державної казни від казни  сімей монархів, внаслідок чого виникли  поняття "державні фінанси", "державний  бюджет", "державний кредит". Платники податків почали офіційно визнавати  право держави на оподаткування  замість надання платникам певних суспільних послуг. Фінансові потоки стали прозорими, змінилося бачення  сутності фінансів.

У XVIII ст. з розвитком державного господарства та демократичних засад  з'явилося фінансове право. У 1784 р. Жак Неккер (міністр фінансів Франції) представив королю звіт про фінансовий стан нації. Таким чином вперше було оприлюднено офіційний документ, що містив дані за декілька років про доходи і видатки Франції. Цей період характеризувався виділенням фінансової науки як самостійної галузі наукових знань.

XIX ст. характеризується розвитком  капіталізму, поглибленням розуміння  і трактування фінансів, розширенням  сфери фінансових відносин. Фінанси  використовуються як вагомий  чинник політичного і соціально-економічного  життя суспільства.

Із розвитком товарно-грошових відносин розширилися і вдосконалилися функції держави, відбулися глобалізаційні процеси, об'єднання економічних систем, створення потужних міждержавних фінансових структур, змінилося місце фінансів у сфері економічних відносин, їхня роль у внутрішньому житті країни та на світовому рівні.

Найвищого рівня розвитку досягли  фінанси у XXI ст. З посиленням глобалізаційних процесів фінансові відносини вийшли далеко за межі окремих держав, стали домінуючими у світовій економіці і політиці.

Сьогодні фінанси є рушійною силою у розвитку фінансових відносин. З їх допомогою моделюються фінансові стосунки національного і міжнародного масштабу, приймаються доленосні політичні та економічні рішення.

Фінанси як самостійна галузь наукових знань тісно пов'язана з усіма економічними науками. Вона використовує спільну інформаційну базу, користується спільними принципами, методами і прийомами, має спільний об'єкт — суспільство. Результати фінансових наукових досліджень тісно пов'язані з результатами досліджень інших галузей економічних наук і спрямовані на удосконалення суспільних відносин, підвищення ефективності функціонування економіки і соціальної сфери, зміцнення економічної могутності держави. Фінанси розглядаються як вчення про сутність і роль фінансів у суспільстві, закономірності їх виникнення та розвитку на різних історичних етапах розвитку суспільно-економічних формацій.

Сутність фінансів, їхній зміст  та форма, принципи організації фінансових відносин, характер їх використання, закономірності розвитку обумовлені характером та функціями  держави. Відповідно фінансова наука  включає вчення про фінанси рабовласницького, феодального, капіталістичного суспільства, сучасних модифікацій суспільного розвитку. Вона виявляє загальні риси фінансів усіх формацій, розкриває відмінності, особливості функціонування у різних державах, які знаходяться на одному або різних рівнях соціально-економічного розвитку. Розглядаючи фінанси як особливу сферу економічних відносин і як складову всієї системи цих відносин, фінансова наука доводить підпорядкування фінансів закономірностям розвитку суспільства, розкриває їх особливості, характерні для відповідного рівня соціально-економічного розвитку, виявляє зворотний вплив фінансів на економіку, роль фінансів у становленні і розвитку відповідного суспільного і політичного устрою.

Фінансова наука вивчає діяльність держави, підприємницьких структур, організацій, установ, громадян, пов'язаних зі створенням і використанням фондів грошових коштів і фінансових ресурсів у конкретних історичних умовах, а  також закони й закономірності фінансових явищ і процесів у їхній взаємодії  та взаємозв'язку. Зважаючи на обмеження  фінансових ресурсів у суспільстві, фінансова наука має дати відповідь  на питання, як і в яких формах доцільно створювати та використовувати грошові  фонди з метою оптимального вирішення  загальнодержавних потреб, потреб суб'єктів  господарювання і населення з  урахуванням закономірностей всіх фінансових явищ, їхньої об'єктивної необхідності, а також різних суспільних інтересів.

Фінансова наука — суспільно-економічна наука, що вивчає сукупність фінансових явищ, пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП. Це потребує використання певного методологічного підходу. Одним з найважливіших завдань фінансової науки є теоретичне обґрунтування моделі розподільчих процесів, яка дала б можливість гармонізувати інтереси всіх суб'єктів фінансових відносин.

Загальна мета фінансової науки  — пізнання дії об'єктивних економічних  законів і закономірностей розвитку суспільства у сфері фінансів, передання результатів наукових досліджень для практичної реалізації. Об'єктивними законами у фінансовій сфері є найстійкіші сутнісні, причинно-наслідкові зв'язки та взаємозалежності фінансових явищ і процесів. Наприклад, ставки податків впливають на розвиток виробництва. Однак відповідь на питання, у яких випадках вони впливають негативно, а в яких набувають лише фіскального характеру і не шкодять виробничій діяльності, має дати лише фінансова наука.

Як історична категорія фінанси  з'явились з появою держави при  розшаруванні суспільства на класи - рабовласники і раби і перша  держава - рабовласницька. Перехід від  рабовласницької суспільно-економічної  формації до феодальної привів до утворення  феодальних держав.

В докапіталістичних формаціях  більша частина потреб держави задовольнялась шляхом встановлення різного роду натуральних  зборів, податей, повинностей, а грошове  господарство було лише в армії.

Основними витратами рабовласницьких  і феодальних держав були витрати  на ведення війн, утримання монаршого двору, державного апарату, будівництво суспільних споруд (храмів, каналів, зрошувальних систем, доріг, водопроводів). Основними доходами були надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами), військова здобич, дань з покорених народів, натуральні і грошові збори, мито, позики.

З розпадом феодалізму і поступовим розвитком в його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення стали набувати грошові  доходи і витрати держави, а доля натуральних зборів скорочувалась.

Сферою виникнення фінансових відносин є процеси первинного розподілу вартості суспільного продукту, тобто коли ця вартість розподіляється на зарплату, прибуток і т. і. та відбувається формування грошових доходів. Виділення у складі виручки від реалізації продукції прибутку, відрахувань на соціальне страхування, амортизаційних відрахувань відбувається за допомогою фінансів і відображає процес розподілу вартості у відповідності з цільовим призначенням кожної її частини.

Подальший перерозподіл вартості між  суб'єктами господарювання (вилучення  частини прибутку на користь держави, сплата податків громадянами і т.д.) і конкретизація цільового її використання (направлення прибутку на фінансування капітальних вкладень, формування фондів економічного стимулювання, виплату дивідендів і ін.) теж відбувається на основі фінансів.

Таким чином, однією з ознак фінансів як економічної категорії є розподільний характер фінансових відносин. Учасниками таких відносин у межах національної держави є: держава, підприємства, установи, організації, громадяни. Фінансові операції також можуть відбуватися між державами, національною державою та міжнародними фінансовими інститутами, між вітчизняними підприємствами та інофірмами.

Розподіл і перерозподіл вартості за допомогою фінансів обов'язково супроводжується рухом грошових коштів, які приймають специфічну форму фінансових ресурсів; вони формуються у суб'єктів господарювання і  держави за рахунок різних грошових доходів, відрахувань і надходжень, а використовуються на розширене  відтворення виробництва, матеріальне  стимулювання працюючих, задоволення  соціальних і інших потреб суспільства. При цьому слід розрізняти поняття "кошти" і "ресурси".

Грошово-кредитні кошти є ширшим і місткішим поняттям, ніж фінансові  ресурси, які виражають фінансовий результат відтворювального процесу[8, c. 22-24].

Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного  латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку XVIII століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо.

У цей же період у деяких державах, наприклад у Німеччині, слово "фінанси" мало негативне  значення. Його пов'язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням тощо. Вперше у сучасному тлумаченні термін "фінанси" став застосовуватися у Франції, де під фінансами розумілася сукупність коштів, необхідних для задоволення потреб держави та різних суспільних груп.

У XVIII столітті трактування  поняття фінансів як державного господарства мало подальший розвиток. Державні утворення різного рівня стали  називатися союзами публічного змісту, а фінанси - формами та методами добування  коштів і їх витрачання цими союзами  при виконанні покладених на них  функцій. Форми та методи мобілізації  коштів постійно змінювалися й удосконалювалися, що пов'язано з розвитком економіки держав.

Форми одержання коштів союзами  публічного змісту були зумовлені, в  свою чергу, формами господарства. При  натуральному господарстві переважали податки у натуральній формі, при недостатньому рівні розвитку приватної власності держава  задовольняла потреби експлуатацією  своїх земель. Тоді, коли розшарування громадян у державі за розміром доходів  було незначним, існувало переважно  загальне майнове оподаткування. З  розвитком приватної власності, коли з'явилися великі господарські структури в промисловості, торгівлі, сільському господарстві, виникли й  різні форми мобілізації коштів у вигляді промислового, поземельного, домового податків.

У XIX столітті спостерігається  бурхливий економічний розвиток. Поглиблюється і саме розуміння  фінансів. Від спрощеного поняття  фінансів як державного господарства переходять до розуміння фінансів як самостійної галузі знань, що охоплює нові сфери їх функціонування і впливу. Це, зокрема, фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит й інші фінансові інститути. Фінанси перетворюються на вагомий фактор політичного та економічного життя в державі. Проблеми фінансів стають об'єктом постійних наукових досліджень, їх виникнення порівнюють із винаходом парової машини, колеса тощо. До певної міри це справедливо. Нині мало не всі знають, що невміле використання фінансів призводило навіть до загибелі цивілізацій. Так, Римська імперія занепала через непосильний тягар податків і зборів. Кризи у фінансовій сфері призводили до революційних подій, занепаду, або навпаки - до процвітання деяких економічних систем.

У фінансах можна відшукати  ключ до розуміння історії: чому суспільство  або яка-небудь його частина стали  спрямовувати свій розвиток і економічне життя у тому чи іншому напрямку. Висновок один: той, хто не розумів  суті фінансів і не засвоїв кращих методів їх використання, завжди програвав.

Вчення про фінанси  порівнюють із вченням про хліб насущний, про те, чому в одних його достатньо, а в інших нема, і в чому полягають  найкращі способи добування хліба. Нині значення фінансів в історії  й суспільному житті незаперечне: за ними визначається як політична  доля держави, так і економічні та соціальні умови певної країни. Основним фактором у розвитку фінансів завжди була потреба в коштах, що пояснювалося зміцненням держави та боротьбою  за її існування. Однак сутність і  форми задоволення потреб у коштах зумовлюються економічним розвитком  країни, зростанням міст, становищем у  промисловості й сільському господарстві. Способи ж мобілізації коштів і призначення витрат залежать від  співвідношення сил різних суспільних груп, визначаються боротьбою їхніх інтересів.

Виникнення та розвиток фінансів зумовлювалися зростанням продуктивних сил у суспільстві, насамперед товарно-грошових відносин як необхідної форми економічного життя для досягнення певного  рівня суспільного добробуту. Своїй  досконалості й завершеності фінанси  зобов'язані також появою та прогресом  різних видів державних утворень. Тому є підстави стверджувати, що фінанси - це продукт розвитку товарно-грошових відносин і держави. Фінанси можуть успішно функціонувати, активно  сприяти економічному та соціальному  прогресу лише за активного втручання у ці процеси держави.

Найвищого розквіту фінанси  досягли у XX столітті, коли функції  держави набагато розширилися і  вдосконалилися, а товарно-грошові  відносини посіли головне місце  в економічних системах. Фінанси  перетворилися на універсальний  і надзвичайно активний елемент  економічного життя, розвинулися методи і форми мобілізації коштів та їх розподіл у державі з метою  задоволення потреб населення, удосконалення  виробничих та соціальних процесів.

Фінансам належить провідна роль в економічній системі. Це зумовлено  тим, що їх функціонування визначає кількісні  й якісні параметри будь-якого  економічного явища чи процесу, а  також кінцеві результати діяльності.

Обов'язковою ознакою  участі фінансів у економічному житті  держави, підприємця чи громадянина  є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, у здійсненні державою своїх функцій, задоволенні  населенням своїх життєвих потреб не існували б і фінанси. Усі процеси  економічного життя, де беруть участь фінанси, мають грошове вираження, тобто оцінку в грошовій формі. Економічне життя держави постійно вимагає  створення грошових фондів для задоволення  різноманітних потреб. Обсяг цих  фондів кількісно та якісно характеризує масштаби діяльності й фінансові  можливості країни, господарської структури, громадянина. Ці фонди, власне, і є фінансами. Громадянин, який одержує доходи у формі оплати праці чи з інших джерел, має у своєму розпорядженні певну суму грошей, але вони не є фінансами. Фінансами ці гроші стануть тоді, коли їхній власник створить відповідний фонд і вкладе їх у цінні папери, надасть кредит фізичній особі або зробить щось інше, завдяки чому матиме певний дохід.

Фінанси за своїм економічним  змістом дуже непроста, багатогранна складова економічних явищ і процесів, економічної системи в цілому. У фінансовій теорії немає єдиної думки щодо визначення меж фінансів у економічній системі держави. Так, більшість економістів радянської доби звужено трактувала фінанси, надаючи  їм роль знарядь розподілу та перерозподілу  валового внутрішнього продукту в процесі  відтворення. Це зумовлено тим, що у  теоретичному плані в комуністичному суспільстві фінанси як елемент  економічної системи повинні  були відмерти. На стадії будівництва  комуністичного суспільства сфера  функціонування фінансів має звужуватися  разом зі звуженням товарно-грошових відносин, які повинні поступово  відмирати. Слід зазначити, що за існування  єдиної соціалістичної форми власності  теоретично надто складно розкрили економічну суть фінансів, оскільки в  межах єдиної державної власності  вони справді виконують роль інструменту розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту. Однак цим їх роль не обмежується.

Трактування фінансів як системи  економічних, грошових чи навіть виробничих відносин і на сьогодні переважає  в економічній і фінансовій теорії, що існує й розвивається в пострадянських країнах. Згідно з цими теоретичними положеннями спочатку існують економічні, виробничі, грошові відносини, створюється  їхня структура, потім на неї накладається категорія фінансів або інша економічна категорія, з яких і виводиться їх економічна суть. Однак економічні відносини - це наукова абстракція, яка не має чітких економічних  характеристик, насамперед кількісних і якісних.

Зарубіжна фінансова наука  трактує фінанси досить широко, не обмежуючись конкретними чіткими  рамками. Де існують товар і гроші, там є й фінанси. У наукових дослідженнях зарубіжних авторів фінанси  постають як категорія економічного життя, що випливає з об'єктивних процесів у економіці й державному будівництві  і є невід'ємною частиною ринкової економіки.

Отже, фінанси слід розглядати як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення  потреб господарської діяльності, надання  різноманітних послуг населенню  з боку держави, забезпечення виконання  державою її функцій. У кінцевому  підсумку метою функціонування фінансів є досягнення високого рівня добробуту  як держави, так і окремого громадянина.

У практичному плані фінанси - це складова економічної системи  будь-якої держави, використання якої дає змогу успішно реалізовувати  кінцеву мету економічного та соціального  розвитку. Історичний досвід переконує, що фінанси успішно можна використовувати  як у тоталітарних системах для задоволення  вузько класових, партійних чи особистих інтересів, так і в демократичних системах для досягнення соціальної злагоди, забезпечення високоефективного виробництва і підвищення життєвого рівня громадян.

Свого найвищого розвитку й досконалості фінанси досягають  в умовах ринкової економіки, фундаментальною  основою якої є різні форми  власності. При їх обмеженості фінанси  не можуть виявити всіх своїх потенційних  можливостей, оскільки їхнє функціонування жорстко обмежується відповідними державними законодавчими та нормативними актами.

З огляду на це щодо фінансів та інших економічних категорій  слід вирізнити елементи об'єктивного  та суб'єктивного змісту при їх функціонуванні. Як об'єктивне явище в економічному житті суспільства фінанси можуть успішно виконувати свою роль тільки за певних організаційних засад, тобто  за наявності досконалої законодавчої бази та відповідних фінансових інститутів. Фінанси не тільки показник рівня  економічного розвитку суспільства, а  й важливий інструмент цього розвитку. Залежним від пізнання економічної  суті й ролі фінансів у державі  є їхнє використання для досягнення поставленої мети.

Перехід до ринкової економіки  характеризується різкою зміною впливу фінансів на процес відтворення. Відбувається якісний і кількісний переходи на новий рівень використання фінансів в економічній системі держави.

Призначення фінансів - забезпечити  необхідні умови для створення, розподілу та використання валового внутрішнього продукту в країні. Це досягається завдяки організації  різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємницьких  структур і кожного громадянина. Фонди фінансових ресурсів, що обслуговують економічні процеси, різняться методами створення, напрямками використання, інтересами суб'єктів економічної діяльності, методами виробничої й суспільної інтеграції та кінцевими цілями відповідного виду діяльності.