Корпоративна культура підприємства

Міністерство  освіти і науки  України

Міністерство  освіти і науки  Автономної Республіки Крим 

Республіканський  вищий навчальний заклад

«Кримський  гуманітарний університет» (м. Ялта) 

Факультет економіки та менеджменту 

Кафедра менеджменту і  маркетингу 
 
 
 

Реферат 

      на  тему: «Корпоративна  культура підприємства» 

Ялта 2008 
 

ЗМІСТ 
 
 
 

Вступ. 

      У  наш  час  важко  назвати  більш важливу  і багатогранну  сферу діяльності,  чим  управління,   або  менеджмент,  від якого  в значній мірі  залежать  і ефективність  виробництва,  і якість  обслуговування  населення.

      У  зарубіжних  країнах  накопичений  значний досвід  управління  в області промисловості,  торгівлі,  кооперації,  сільського  господарства  і т.п. внаслідок безпосередньої  участі  людей в управлінській  діяльності. Він  збагачується за рахунок  знань  основ науки  управління, світових  досягнень  в практичній  організації економічних і соціальних  процесів.  

      В  Україні  поки  ще  не  досягнуті значні  успіхи  в теоретичному  і практичному освоєнні  менеджменту. 

      Реорганізовуються  старі  структури управління  і влади  в російській  економіці, при  цьому використовуються  західні моделі  управління. Однак  механічне перенесення  концепції управління  з  однієї  соціокультурної  середи  в іншу, сліпе  копіювання  досвіду  тієї  або  іншої держави  практичне неможливе  і веде  до  важких  економічних і соціальних  наслідків. Менеджмент  зумовлений такими  базисними  чинниками, як  тип власності, форма державного  устрою, міра  розвитку  ринкових  відносин.    Тому  розвиток  сучасного  менеджменту в  умовах  переходу  Україні до  ринкової  економіки в значній мірі  залежить  від цих  чинників. 
 
 
 
 
 
 
 

Основна частина

1.1ЗАРОДЖЕННЯ  ПРАКТИКИ Й НАУКИ УПРАВЛІННЯ

Одним  із  найважливіших факторів  функціонування  і  розвитку  фірм як управлінської діяльності у сучасних умовах є менеджмент.

     Разом з людьми, як відомо, з’явилося і управління. Адже там, де хоча б дві людини об’єднувалися в спільному прагненні досягти певної мети, поставало питання щодо координації їхніх дій. Саме тому хтось із них повинен був узяти на себе функції керівника, керуючого. Друга людина ставала відповідно його підлеглим, виконавцем.[1,С.6]

     Щоденне управління виробництвом з метою  забезпечення найбільшого прибутку власникам було основним завданням  спеціальної групи людей. Саме їх почали називати менеджерами, а їх заняття – менеджментом. Що означає термін  «менеджмент»? це слово американського походження (management), дослівно з іншими мовами не перекладається. Спочатку означало «вміння об’їжджати коней». Термін «менеджмент» означає «керівництво людьми». У США менеджерами називали тих,хто відповідно до законодавства брав на себе обов’язки щодо здійснення влади над майном і корпоративним бізнесом.

     Менеджер  – фахівець з керівництва, найманий керуючий на виробництві.

     У американців термін «менеджмент» означає процес, що забезпечує інтеграцію та найефективніше використання матеріальних і людських ресурсів фірми задля досягнення поставлених перед нею цілей. Отже, менеджмент – теорія і практика управління фірмою та її персоналом у ринкових умовах.

     До  останнього часу в нашій країні не було комерційних підприємств, а  отже не могло бути й мови про менеджмент, хоча на заході це одна з найбільш почесних і важливих сфер діяльності.[1.С.6-7]

1.2.ЗАДАЧІ І ЦІЛІ МЕНЕДЖМЕНТУ

Задачами менеджменту  як  науки  є  розробка,   експериментальна  перевірка   і застосування  на  практиці  наукових  підходів,  принципів і методів,  що забезпечують  стійку,  надійну,  перспективну  і ефективну  роботу  колективу  (індивідуума)  шляхом  випуску  конкурентоздатного   товару.

      У  тієї  ж кінцевою  метою   менеджменту як  практики  ефективного  управління  є   забезпечення  прибутковості підприємства  шляхом  раціональної  організації виробничого  (торгового)  процесу,   включаючи  управління  виробництвом  (комерцією)  і розвиток  техніко-технологічної бази.

      Виходячи  з  цього  найважливішою задачею менеджменту є організація виробництва  товарів і   послуг  з  урахуванням  попиту  споживачів  на  основі наявних ресурсів.  При  цьому  до  задач менеджменту також  відносяться:

• перехід  до  використання  працівників,   що володіють високою  кваліфікацією;
• стимулювання  співробітників  організації шляхом  створення  для них відповідних розумів труда  і системи  його  сплати;
• визначення  необхідних  ресурсів  і джерел  їх  забезпечення;
• розробка  стратегії розвитку  організації і реалізація;
• визначення  конкретних  цілей розвитку  організації;
• постійний  пошук  і освоєння  нових  ринків;
• вироблення   системи  заходів  для досягнення  намічених цілей;
• здійснення  контролю  за  ефективністю  діяльності  організації,   за  виконанням  поставлених  задач.

     Задачі  менеджменту  безперервно  ускладнюються  по  мірі  зростання  масштабів і розвитку  виробництва  і комерції. Виконані  задачі  і  досягнуті  намічені  цілі   оцінюються  на  ринку.  

       Розвиток  теорії  управління,   розробка  економіко-математичних  методів дозволили багато які якісні  рішення задач доповнити  або  замінити  точними  кількісними оцінками   або  рішеннями,   а розвиток коштів  обчислювальної  техніки  і  комунікацій  сприяв  підвищенню  ефективності  управління.  Багато із задач, які  раніше  не  могли  вирішуватися  в  реальній  або  допустимій  масштабі  годині  із - за  трудомісткість  розрахунків, стали повсякденною  реальністю.[]

       1.3. ВИДИ МЕНЕДЖМЕНТУ

     Менеджмент  пронизує  всю  організацію, торкається  практично  всіх  сфер  її  діяльності. Однак  при  всьому  різноманітті  взаємодії менеджменту і організації можна  досить чітко визначити  кордони  діяльності,  яка складає зміст менеджменту,  а також  виділити  його окремі  види: 

      Виробничий менеджмент  – це  комплексна  система забезпечення  конкурентоздатності   товару,  що випускається  на  конкурентному ринку.  Вона  включає питання  побудови  виробничих  і організаційних  структур,    вибору  організаційно - правової  форми  управління  виробництвом, збуту  і фірмового обслуговування  товару  відповідно  до  попередніх  стадій  життєвого циклу.   

         Фінансовий менеджмент  - це  комплексна  система стійкості,   надійності  і  ефективності  управління  фінансами.  Вона  включає формування  і планування  фінансових  показників  з  дотриманням  наукових  підходів   і  принципів менеджменту, балансу прибутків  і  витрат,     показників  ефективності  використання  ресурсів, рентабельності  роботи  і   товарів.  

      Інноваційний  менеджмент  – це  комплексна  система управління  інвестиціями, що вкладаються  власниками  в розвиток  всіх  видів інновацій.  Вона  включає побудову  організаційних  структур, вибір напрямів  інновацій,     оптимізацію інвестицій,   різні аспекти  управління  персоналом. 

      Крім  приведених  видів спеціального  менеджменту в даний час розробляються  інші  види:

• менеджмент  соціальної  сфери;
• банківський менеджмент;
• податковий менеджмент;
• організаційний менеджмент;
• міжнародний менеджмент і  інші.

      Менеджмент  як  сукупність  принципів,  методів, коштів  і форм  управління  фірмами на  Заході  відомий в нашій країні  давно.    Однак  ще  десять  років назад наші  фахівці вважали,  що  його  основними  цілями  є отримання  високого  прибутку  і постійне  випередження  країн соціалізму  по  продуктивності  труда  в інтересах зміцнення позицій імперіалізму. 

      Демократизація  суспільного  життя  країни  дозволила широким верствам  населення, практичним  працівникам ознайомитися  з накопиченим  багатим  світовим  досвідом  теорії  і практики менеджменту,    а орієнтація  української економіки на  ринкові  відносини зробила  просто  необхідними вивчення  і використання  досвіду   передових  держав. 

      У  зв'язку  з  цим  відношення  до менеджменту в Україні в останні роки  значно  змінилося. Опубліковані  труди  видатних  теоретиків  і практиків менеджменту.  Почалася  активна підготовка  керуючих   менеджерів.

     1.4 ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

     Управління  розглядається як процес, тому що робота по досягненню цілей за допомогою інших – це не якась одноразова дія,  а серія безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії,  кожне з яких саме по собі є процесом,  дуже важливі для успіху організації. Їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також являє собою процес, тому що також складається з серії взаємопов'язаних дій. Процес управління є загальною торбою всіх функцій.

Процес  управління (менеджмент) має чотири взаємопов'язані функції: планування, організація, мотивація і контроль.  

2.1ТИПІЗАЦІЯ ГОТЕЛІВ

     Типізація підприємств готельного господарства – це об’єднання готельних підприємств  за загальними ознаками в залежності від функціонального значення.

Визначальними факторами для типізації готелів  є:

• Місцезнаходження
• Термін перебування
• Режим експлуатації
• Ємність номерного фонду
• Забезпечення харчуванням
• Рівень цін на проживання.

     Готель – засіб розміщення зі службою прийому, який складається з 7 і більше номерів, пропонує послуги і, в більшості випадків, послуги харчування.

    Готельний комплекс – готель, до складу якого входять дві  і більше будівлі.

    Отель – готель з обслуговуванням  виключно в номерах категорії «люкс».

   Готельно-офісний центр – готель, частина приміщень котрого спеціально  обладнана і використовується  як офіси.

    Конгрес-готель – готель, який  спеціалізується на прийомі і  обслуговуванні ділових туристів  і має умови для організації і проведення конгрес – заходів   ( з’їзди, симпозіуми, виставки, конференції, семінари і т.д.)

   Кемпінг – засіб розміщення, розміщений  на огородженій території з  місцями загального користування  і паркування автотранспортних  засобів; забезпечує розміщення в палатках, котеджах і бунгало; має місця для розміщення в туристичних автопричепах, будиночках на колесах; забезпечує можливість використання рекреаційних і спортивних засобів, а також пропонує послуги торгівлі, харчування, інформації, зв’язку.

  Мотель  – готель, розміщений за межами  міста вздовж доріг ( автошляхів ), пропонує послуги проживання  в 1-2 поверхових будівлях з  окремими входами, є умови для  паркування і технічного обслуговування  автомобілів.

   Акварель – корабель, який виведений  з експлуатації як транспортний засіб, який перебуває на стаціонарній стоянці і використовується як готель.

   Апартамент-готель – готель квартирного  типу з обладнанням для приготування їжі.

   База відпочинку – засіб розташування  сезонного функціонування, розташований в рекреаційній зоні, із забезпеченням умов для відпочинку з мінімальними умовами.

   Ботель – готель цілодобового  функціонування, розташований на  воді           ( річка, водойма ), є умови для підходу плавзасобів.

   Ботокемпінг – засіб розташування,як правило, сезонного функціонування, розташований на воді і береговій зоні, є умови для технічного обслуговування плавзасобів.

  Будинок  відпочинку – засіб розташування  оздоровче профілактичного спрямування  з регламентованим режимом відпочинку, розташований в рекреаційній зоні.

   Гостинний дім – засіб розташування, де пропонується розміщення з  мінімальними умовами.

    Бунгало -  засіб розташування  з легких будівельних  матеріалів  для проживання в літній період.

  Клуб-готель  – готель, який є структурним підрозділом клубу, пропонує готельні послуги переважно членам клубу.

   Курортний готель – готель, розташований  на території курорту, є умови  для відпочинку і рекреації. 

    Котедж – засіб розміщення для однієї сім’ї з меблями і кухонним обладнанням, розташований в населеному пункті ( рекреаційній зоні ).

    Лікувально-оздоровчий комплекс – заклад, який складається із засобів розміщення, ресторанного господарства та інших засобів, які забезпечують умови для лікувальних, медичних, профілактичних і оздоровчих послуг в регламентованому режимі.

    Лотель – готель, призначений  для перебування і обслуговування  туристів, котрі займаються кінним  спортом, має умови для утримання  коней.

     Пансіонат – засіб розміщення  оздоровчого спрямування, розташований  в заміській або рекреаційній зоні, призначений для довготривалого перебування з регламентованим режимом відпочинку та харчування.

    Ресторан-готель – готель, який  є структурним підрозділом ресторану,  пропонує  готельні послуги переважно  відвідувачам ресторану.

   Ротель – засіб розміщення  пересувного типу для автотуристів                        (туристичний автобус \ автомобіль \ трейлер) з впорядкованим зонами для пропонування послуг харчування, відпочинку, особистої гігієни.

   Санаторій – готель \ готельний комплекс \, розташований на території курорту, має умови для пропонування лікувальних, медичних, профілактичних і оздоровчих послуг в регламентованому режимі.

   Транзитний готель – готель, розташований  неподалік вокзалу, аеропорту,  порту; призначений для обслуговування, як правило, транзитних пасажирів.

    Туристична база – засіб розміщення, розташований на маршруті з  активними способами пересування  туристів ( гірський, лижний, водний, пішохідний туризм ), котрий має умови для харчування і організації активного відпочинку в регламентованому режимі.

    Туристичний комплекс – підприємство, яке складається із засобу  розташування, ресторанного господарства, забезпечує умови для отримання  комплексу послуг відпочинку  і розваг.

    Хостел – готель для молоді з мінімальними вигодами, має умови і обладнання для самообслуговування.

    Флотель – спеціально обладнане  судно, яке використовується як  плавучий отель; забезпечує пакет  послуг активного відпочинку  і розваг.

    Шале, вілла – заміський засіб розташування в окремо розташованій будівлі, має одну або кілька кімнат, розрахований на розташування однієї \ кількох сімей з окремими виходами для кожної сім’ї.[3.с.3-5]

2.1КЛАСИФІКАЦІЯ ГОТЕЛІВ

   У світі існує два підходи для класифікації готелів:

Перший  підхід – створенням, проведенням і контролем рівня послуг займаються державні органи. При цьому існує офіційна державна класифікація підприємств готельного бізнесу. Ці підходи використовуються у Франції, Росії, Україні та інших країнах.

  Другий  підхід – створенням, проведенням і контролем рівня якості послуг займаються професійні об’єднання і спілки. Наприклад, в Німеччині ці процеси здійснює Об’єднання готельних і ресторанних господарств                  ( DENOGA ), в Швейцарії – Швейцарська спілка власників готелів.

Для зручності  споживача у світі використовується система «зірок». В її основі лежить розподілення готелів по рівню комфорту від однієї до п’яти зірок. Така система використовується у Франції, Австрії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Росії, Україні та ряді інших країн.

 Французька  національна класифікація встановлює  для туристичних готелів шість  категорій, серед котрих п’ять  – з присвоєнням певної кількості  «зірок» ( 1*, 2* , 3* , 4* L , або 5* ), ода категорія – без зірок.

За німецькою  класифікацією готельні підприємства діляться на п’ять класів. З метою  гармонізації з Європейською системою в цій класифікації зразу передбачено  відповідність кожного класу  відповідній кількості зірок:

• Туристичний клас – 1    *;
• Стандартний клас – 2   **;
• Комфортний клас – 3   ***;
• Перший клас – 4           ****;
• Люкс – 5                        *****.

     Подібного роду гармонізація  в системі зірок, котра носить  умовний характер, притаманна і  ряду інших систем ( букв, корон,  категорій ).

   Так, у Греції готелі категорії  «А» відповідають чотиризірковому  рівню, «В» - трьохзірковому, «С»  - двозірковому, «Д» - однозірковому.

   В Італії перша категорія відповідає  рівню 4-х зірок, друга –  3-х, третя – 2-х.

   У Великобританії використовується система «корон». Для того, щоб гармоніювати цю систему з системою зірок, необхідно від загальної кількості корон відняти одну ( рівень чотирьох корон відповідає рівню трьох зірок ).

    У світовій практиці є прецеденти, коли в межах однієї країни існує кілька систем класифікації. Наприклад, у Великобританії поряд із системою «корон» використовується класифікація, запропонована Асоціацією британських тур агентств (ABITA) , котра є найбільш правильною, оскільки передбачає подібну відповідність:

٠ Бюджетні готелі – 1 * - розташовані в центрі міста ( населеного пункту ) і мають мінімум вигод.

٠ Готелі туристичного класу – 2 * - в структурі обов’язково наявність бару або ресторану.

٠Готелі середнього класу – 3 *** - рівень обслуговування досить високий.

٠Готелі першого класу – 4 **** - дуже високий рівень комфорту і відмінний рівень обслуговування.

٠Готелі вищої категорії – 5 ***** -  обслуговування і проживання вищого класу. [3.с.5-7] 

3.1КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА

     Ніяка теорія, програма чи урядова політика не можуть зробити підприємство успішним; це можуть зробити тільки люди… Людина, котра займала керівну посаду і була наділена повноваженнями, покриває себе ганьбою, якщо не виправдовує цієї довіри.

            Акіо Маріта. Компанія « SONY» 

Що мотивує

     Ранні дослідження стверджували, що людина мотивована головним чином грошима. Це був доволі поверхневий опис «людини працюючої». Високооплачувана робота може швидко промотивувати, однак, всім відомо, що грошей ніколи не буває достатньо, і потреби співробітника ростуть паралельно росту його цінності для компанії, і часто з відчутним відривом на користь потреб. Гідна матеріальна компенсація є «базисом» побудові відносин «співробітник – компанія», але далеко не завжди мотивує людину до досягнення найвищих результатів у роботі. Звернемо особливу увагу на досвід японських компаній, котрі досягли значних успіхів у непростій науці керування людьми. Почнемо з головного:

Роль  Місії в мотивації

Гімни, девізи котрі мають багато компаній, програмні промови у їх керівників, короткий виклад основного курсу фірми на стендах і плакатах – не що інше, як найбільш яскраве, образне і вагоме вираження змісту існування підприємства, його ідеалів місії, принципів керівництва, іншими словами, його філософії. Проте, що вона означає для керівництва компанії, краще всього говорить такий факт. К. Мацусіта, засновник і багаторічний керівник компанії «Мацусіта денкі сангьо», котрого в Японії називають «всесильним чарівником менеджменту» і «засновником віровчення про управління», надавав першочергове значення ідеалам керівництва, котрі, як він вважав, «повинні випливати з правильних, справедливих поглядів на людське життя, суспільство, державу, світ, природу. Саме тому днем заснування своєї компанії К. Мацусіта вважав не дату її фактичного заснування в 1918р,а 5 травня 1932р – день, коли за його власним визнанням, він усвідомив призначення виробника. Воно полягає в тому, щоб побороти бідність.

Безперечно, керівники інших компаній формулюють своє кредо по-іншому. Так, управлінська концепція компанії «Тойота цусьо корпорейшн» сконцентрована в чотирьох пунктах:

1. Вести відкритий і чесний бізнес по всьому світу;
2. Сприяти розвиткові суспільства якості доброго співробітника корпорації;
3. Спираючись на індивідуальну творчість, пропонувати товари і послуги, які являють високу цінність;
4. З повагою ставитися до людей і створювати конструктивну і надихаючі робочу атмосферу.

Активний  менеджмент

Така  «пристрасть до філософії» в японських  компаніях характерна не тільки для  керівників, але і для лінійних менеджерів, котрі надають перевагу ставити задачі своїм підлеглим в такому вигляді, щоб вони самі могли знайти оптимальні способи і засоби їх вирішення. На думку керівника відомої компанії С. Хонди, правдивому лідеру теоретично сильна і практично використовувана концепція потрібна для того, щоб виробити такий образ мислення, який підштовхував би підлеглих до досягнення поставленої мети в будь-яких умовах.

Яким  би не був складним і довгим шлях до того способу мислення, про котрий писав С. Хонда, безперечно одне –  саме на цьому шляху можна досягти успіху. Тому що в нинішніх умовах такий підхід, назвемо його активним менеджментом, має ряд переваг порівняно зі звичним, бюрократичним менеджментом. Працівник котрий освоїв філософію фірми, в змозі сам конкретизувати відносно до будь-якої ситуації ціль, поставлену йому в загальному вигляді, і вибрати відповідні засоби. При цьому два різних співробітники фірми зроблять це приблизно однаково з тією відмінністю, що спосіб дій кожного буде співвідноситися з його особистими можливостями, нахилами, психологічними особливостями, рівним професійної підготовки. Більше того, при такому стилі взаємовідносин між керівником і підлеглим той просто вимушений бути активним, думати і діяти, безперечно, в певних рамках, самостійно. Тобто не просто автоматично виконувати «що накажуть» чи що потрібно за інструкцією, а проявляти ініціативу і винахідливість, вміння ставити проблеми і творчо їх вирішувати. Власне, в цьому – в свідомій «включеності» особи працівника в процес праці – і полягає суть сучасного японського менеджменту, стержень його філософії.