Кредитна діяльність МВФ та України

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Вінницький  торговельно-економічний інститут 

Кафедра фінансів 

Реферат 

на тему

«Кредитна діяльність МВФ та України» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                     Виконав:

                                                     студент групи ДФ-23д

                                                     Тихонюк Б. І.

                                                     Перевірила:

                                                     асистент Гнидюк І. В. 
 
 

Вінниця – 2011

Зміст

стор.

Вступ                                                                                                                      3

1. Умови співпраці України та МВФ                                                                  4                                       

2. Відносини  МВФ та України                                                                            5

Висновок                                                                                                              11       

Список  використаних джерел                                                                           12          
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Міжнародний валютний фонд створювався як організація, покликана розвивати співробітництво  з метою регулювання міжнародної  валютної системи. Згідно зі статутом МВФ цю основну функцію доповнюють консультативна та фінансова функції. Формально фінансова діяльність фонду є допоміжною: МВФ — не кредитний інститут у звичайному розумінні. На відміну від Міжнародного банку реконструкції та розвитку, головним завданням фонду було і залишається налагодження співробітництва держав-членів у валютній сфері, координація зусиль щодо її регулювання. Реально ж фінансова функція фонду перетворилася на вельми важливу складову його діяльності.

     МВФ повинен відігравати подвійну роль: з одного боку, стежити за виконанням своїми членами визначених правил поведінки  в галузі валютно-фінансових відносин, а з іншого - надавати ресурси  для фінансування дефіцитів платіжних  балансів тим країнам, які цього  потребують.

       При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципом обумовленості. Як правило, вказані програми охоплюють заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних та валютно-розрахункових відносин. Вони пов'язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позичкового процента, зміною валютного курсу та ін.

       Кожна країна-учасниця, вступаючи  у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленою  квотою. Розмір такої квоти, що  переглядається з періодичністю  у п'ять років, розраховується  на основі оцінки економічного  потенціалу окремих країн у  світовому господарстві. Відносно  до розміру квот визначається "вага" голосу кожної країни  в керівництві Фондом та обсяг  її можливих запозичень.  

     Умови співпраці України та МВФ

     Квота України на кінець 1992р. становила 0,7%. Відповідно до цієї квоти вступний внесок для України було визначено  у розмірі 911 млн дол. США. Згідно з існуючим положенням з визначеної суми лише 22,7% виплачується у вільно конвертованій валюті (ВКВ), а решта - у національній грошовій одиниці. Враховуючи гостру нестачу ВКВ, Україна  скористалася так званим Фондом запозичення  при МВФ для країн-членів, що зазнають фінансових труднощів. Необхідний внесок оформлено як борг, під який Україні  надано безпроцентний і безстроковий кредит.

       Рішенням Ради керуючих МВФ  від 22 січня 1999 р. передбачено  зростання сумарного капіталу  МВФ до 210943,0 млн СДР проти 145321,0 млн СДР. Унаслідок цього квота  України в МВФ зросла з 997,3млн  СДР до 1372,0млн, що дає змогу  помітно розширити обсяг її можливих запозичень у МВФ. Ставши членом МВФ, Україна водночас увійшла до структури Світового банку, їй виділено квоту в 10 678 акцій на загальну суму в 1,3 млрд дол. США. Валютну готівку за членство України в банку на суму 7,9 млн дол. США внесли Нідерланди, що є опікуном нашої держави у цій структурі.

       Раніше практично не було розвинутої системи міжнародних фінансових приватних ринків. Тому МВФ був джерелом коштів як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються. Протягом останніх 40-50-ти років одним з найцікавіших аспектів економічного розвитку у світі стала дуже швидка інтернаціоналізація приватного фінансового ринку. І сьогодні більшість розвинутих країн не потребують фінансових ресурсів Фонду, бо вони мають доступ до приватних фінансових ринків. Тому МВФ від фінансування всіх країн-членів зараз переключився на підтримку країн, що розвиваються, тобто тих країн, які не мають доступу до приватних фінансових ринків. Відбулась переорієнтація МВФ від статусу, так би мовити, міжнародного банкіра до організації, що сприяє економічному розвитку країн, які самі не в змозі вийти на фінансові ринки і потребують офіційної підтримки Фонду.

     Відносини МВФ та України

     У рамках такої еволюції можна зрозуміти  відносини МВФ і з Україною. По-перше, Україна як держава поки що фактично не має реального доступу на міжнародні фінансові ринки. Зовнішнє фінансування вона може отримати переважно з офіційних джерел. А головне офіційне джерело - це МВФ. І навіть можливе однобічне фінансування з боку таких країн, як США, Японія, як правило, пов'язане з домовленостями з Фондом. По-друге, політика Фонду, яка проводиться в Україні і пов'язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в Україні.

     Відносини МВФ з країнами колишнього СРСР, у тому числі з Україною, будуються  відповідно до трьох типів програм.

       Програму першого типу створено  спеціально для цих країн та  країн Східної Європи. Вона є  своєрідною підготовчою програмою,  відносно простою у своїх вимогах.  Виконання такої програми не  потребує складного інвестиційного  апарату в країні. Це первісна  програма - програма системної трансформації  економіки (Systemic Transformation Fasility - STF), реалізація  якої дає змогу країні і  Фонду співпрацювати. 

     Наступний крок - це досить стандартна програма, яка має назву "стенд-бай" (Stand-by). Це програма короткострокового фінансування; як правило, вона триває від 12 до 13 місяців  і спрямована на здійснення першочергових  заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації.

       Після реалізації цієї програми  країна може укласти з МВФ  угоду про програму розширеного  фінансування (Extanded Fund Facility - EFF). Вона  розрахована на три роки і  спрямована на закріплення досягнень  початкової стабілізації за програмою  "стенд-бай". Одночасно значно  більше уваги приділяється структурним  змінам в економіці, тим елементам,  які становлять базу (основу) подальшого  економічного зростання. 

     Відповідно  до Закону України “Про вступ України  до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства  по гарантіях інвестицій”, який було прийнято 03 червня 1992 року, Україна  стала членом МВФ. У даний час  квота України у Фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ (Спеціальні права  запозичень - Special Drawing Rights).

     У грудні 2004 року відповідно до статутних  умов діяльності МВФ та Світового  банку Керуючим від України в  МВФ було призначено Голову Національного  банку України В.Стельмаха.

     Постійним представником МВФ в Україні  є Макс Альєр.

     Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного фінансування” (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США.

     Необхідно зауважити, що частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів  платіжного та торговельного балансів (в тому числі закупок по імпорту  для багатьох сфер діяльності, включаючи  паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.).

     Ще  одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Формування цих резервів за допомогою  МВФ дозволило Україні підтримувати стабільність національної валюти, успішно  провести грошову реформу, ввести конвертованість  гривні за поточними операціями. Крім того, збільшення валютних резервів та їх високий рівень є підтвердженням стабільності фінансової системи країни та підвищує рівень довіри до неї.

     У співробітництві України з МВФ  в межах кредитних програм  можна виділити кілька етапів.

     Перший  етап (1994-1995 роки). У цей період Україні  було надано фінансову допомогу у  вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

     Другий  етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай” (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

     Третій  етап (1998-2002 роки). Програма розширеного  фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала  надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні  залишкової суми кредитів (визнавши негативними  висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які  були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

     Четвертий етап. (2004-2005 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним  валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.

     29 березня 2004 року Рада директорів  МВФ затвердила програму «попереджувальний  стенд-бай» для України, за  якою передбачалася можливість  України отримати кредит на  суму 411,6 млн. СПЗ, що є еквівалентом  приблизно 600 млн. дол. США. Згідно  із досягнутими домовленостями, Україна мала право на отримання  кредиту у випадку, якщо в  країні погіршиться платіжний  баланс або стан валютних резервів. Програма «попереджувальний стенд-бай»  також мала спрямовуватися на  забезпечення поступової трансформації  відносин між Україною та МВФ  до безкредитних. Угода була підписана терміном на 12 місяців, строк дії цієї угоди закінчився відповідно до її умов.

     Наступним етапом у відносинах з МВФ стали  безкредитні стосунки між Україною та МВФ. Співробітництво України  з МВФ  було зосереджено на наданні  технічної допомоги, спрямованої  на усунення загроз стабільності та вирішення  проблем, пов’язаних з макроекономічною, грошовою, валютною, податковою та бюджетною  політикою. У середньостроковій  перспективі таке співробітництво  також може включати надання технічної  допомоги з питань, пов’язаних з  боргом, тіньовою економікою та прогнозуванням.

     Протягом 2005-2006 років технічні місії МВФ  кілька разів відвідували Україну  з метою надання Урядові допомоги у різноманітних сферах, у тому числі щодо управління державним  боргом, фінансово-бюджетної політики та управління митними справами. У 2006-2007 роках експерт МВФ на постійній  основі був залучений до діяльності Міністерства фінансів України щодо фінансового аналізу й прогнозування, стратегії планування бюджету й  контролю над фінансовою стабільністю.

     У 2008 році в умовах несприятливої ситуації на світових фінансових ринках Україна  звернулася до МВФ за фінансовою підтримкою. Результатом стало затвердження МВФ 5 листопада 2008 року програми для  України за дворічною угодою «стенд-бай» з обсягом фінансування 16,43 млрд. дол. США (800% квоти України). В рамках програми «стенд-бай» Україні надавалася підтримка з метою сприяння стабільному  та справедливому довготерміновому зростанню, яке повинно було б  досягатися шляхом втілення в життя  визначених заходів економічної  політики. Протягом дії програми «стенд-бай» було отримано три транші загальним  обсягом 10,6 млрд. дол. США, з яких 4,5 млрд. дол. США було спрямовано безпосередньо  до Державного бюджету на фінансування фіскального дефіциту, у тому числі  на погашення зовнішніх боргових зобов’язань Уряду України.

     Перший  транш кредиту на суму 3 млрд. СПЗ  Україна отримала 7 листопада 2008 року. Всі кошти надійшли до Національного  банку України і були зараховані до золотовалютного резерву з  метою використання їх для покращення стану платіжного балансу, підтримки  обмінного курсу національної валюти та ліквідності банківського сектору. Другий транш на загальну суму 1,875 млрд. СПЗ було отримано 12 травня 2009 року. Кошти було розподілено наступним  чином: 1 млрд. СПЗ отримало Міністерство фінансів для фінансування фіскального  дефіциту, у тому числі на погашення  зовнішніх боргових зобов‘язань  Уряду, 875 млн. СПЗ отримав Національний банк України для поповнення міжнародних  резервів з метою регулювання  платіжного балансу, підтримки обмінного  курсу гривні та ліквідності банків. Третій транш за програмою було в  повному обсязі зараховано на рахунок  Державного казначейства України для  вирішення питань підтримки бюджетного сектора.

     Черговий  транш у сумі близько 3,9 млрд. дол. США передбачалося отримати у  листопаді 2009 року. Однак перегляд програми завершено не було, а фінансування фактично було припинено.

     У серпні та вересні 2009 року Україна, як країна-учасниця МВФ, отримала кошти  на свій рахунок авуарів в рамках загального та спеціального розподілів на загальну суму 1,309 млрд. СПЗ. В листопаді  і грудні 2009 року на виконання рішення  Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів зверталося до МВФ з вимогою  про конвертацію зазначених фінансових ресурсів. За результатами проведеної роботи було залучено 1,228 млрд. СПЗ (еквівалент приблизно 2 млрд.дол.США).

     Ресурси, отримані від МВФ дозволили Уряду  та Національному банку втримати макроекономічну ситуацію під контролем, не допустити дефолту та в умовах розвитку кризових явищ в економіці  дозволили не скорочувати фінансування соціальних видатків. Також програма з МВФ стала сигналом для інвесторів, який допоміг втримати рейтинги України  та її цінних паперів на прийнятному  рівні.

     Продовження співпраці з МВФ є визначальним для збереження можливостей фінансування дефіциту бюджету за рахунок порівняно  дешевих позик від міжнародних  фінансових організацій, зокрема, Світового  банку та ЄС, умови надання позичок  яких є найкращими за вартістю та термінами. Також, Європейська Комісія пов’язує співпрацю між Україною та МВФ  з реалізацією своїх програм.

     Співпраця з Міжнародним валютним фондом є  важливою з огляду на необхідність збереження належного іміджу країни, що сприятиме підвищенню її кредитного рейтингу на світових фінансових ринках, зменшенню відсоткових ставок по кредитах, дозволить зберігати привабливість  для іноземних інвесторів.

     В березні та квітні 2010 року в Україні  працювали технічні місії МВФ, які  ставили перед собою мету переглянути  макроекономічну ситуацію в країні та з‘ясувати можливості для відновлення  надання підтримки. Наприкінці квітня відбувся візит делегації України  до США. За результатами візиту Мінфіну  було передано доопрацьовану версію проектів Листа про наміри та Меморандуму  про економічну та фінансову політику. 21 червня 2010 року в Україну прибула  чергова місія МВФ, яка спільно  з Представництвом МВФ в Україні  провела переговори з відповідними державними установами України, під  час яких сторони обговорили технічні параметри майбутньої угоди.  Після  їх закінчення Рада Директорів МВФ 28 липня 2010 року ухвалила рішення про започаткування нової програми співробітництва  для України, в рамках якого Україні  буде надано протягом двох з половиною  років кредит у розмірі 15,15 млрд. дол. США. 
 
 
 
 
 

     Висновок

     МВФ вважає, що у центрі економічної  програми Уряду України – всебічна консолідуюча стратегія, спрямована на гарантію фінансової стабільності. Поліпшення фінансового становища почалося в 2010 р. і поглибиться в 2011–12 рр. завдяки структурним реформам пенсійної системи, суспільного адміністрування і податкової системи. Фінансовий стан газового сектора буде зміцнено, зокрема шляхом реформи внутрішніх цін, підтриманої іншими багатосторонніми інституціями, що допоможе виключити субсидування енергетики і створити сучасніший і життєздатніший сектор, водночас захистивши вразливі прошарки за допомогою цільових соціальних програм.

     Реформи також прокладуть шлях до відновлення  фінансової системи і підвищення незалежності і відповідальності Національного  Банку України. Планована рекапіталізація  банків і заходи зміцнення контролю й інституційних рамок є важливими  для відновлення фінансової стабільності, подолання зростаючих проблем з  активами, з метою усунути перешкоди  для стійкого економічного онов лення.

     Підтверджене  виконання цих реформ допоможе Україні  зміцнювати макроекономічну стабільність, підвищувати довіру, полегшити доступ до ринків капіталу, і зробити зростання  збалансованим і стійким. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаних джерел

1. Барановский  А. Внешний долг государства:  закономерности и особенности  // Финансовая Украина. – К., 1996. – №20.

2. Бланк  И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП ИТЕМ лтд, 1995.

3. Бей  О. В обійми вільного ринку// Політика і час. – К., 1996. – №2.

4. Луцишин  З.О. Міжнародні валютно-фінансові  відносини. – Тернопіль: Збруч, 1997.

5. Офіційний  сайт Міністерства закордонних  справ України: www.mfa.gov.ua.