Інформаційні системи в менеджменті

Міністерство аграрної та продовольчої політики України

Харківський національний технічний  університет сільського господарства

імені П.Василенка

 

 

 

ННІ ДЗН                                                                        Кафедра кібернетики

 

 

 

Р е ф е р а т

 

З дисципліни

 « Інформаційні  системи в менеджменті»

 

 

 

Виконала :

студентка гр.302-МНпр

Сластьон Ю.С.

Перевірив:

викладач Цуканов В.Ю.

 

 

Харків-2012

План:

 

 

9. Інформаційні аспекти управління. Характеристика складових ІС…………

 

34. Порівняльна характеристика  поколінь CASE- засобів ………………………

 

59. Характеристика сучасного світового ринку технологічних засобів DM …..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Інформаційні  аспекти управління. Характеристика  складових ІС

 

Об'єктивний інтерес сучасної науки і практики викликають дослідження, пов'язані з інформатизацією суспільства. Безліч негативних прикладів нераціонального впровадження і подальшого використання інформаційних систем у різних сферах соціальної практики і, як результат, неефективна взаємодія людини з інформаційним середовищем, є каталізатором досліджень як теоретичного, так і прикладного характеру, спрямованих на подолання внутрішніх протиріч і труднощів у розвитку інформаційного простору. Формування об'єктивно існуючого напряму науки, освіти і практики менеджменту інформаційних систем потребує узагальнення теоретичних засад його існування і практичних завдань діяльності у цій сфері. Роль інформації і інформатизації суспільства тісно пов'язана з відомою у сучасній науці "концепцією сталого розвитку суспільства". Особливого значення в цьому контексті набувають такі проблеми, як роль соціальної інформації у досягненні сталого розвитку і органічний взаємозв'язок з якісним перетворенням інформаційного простору соціуму, важливе місце в якому посідають інформаційні системи.Усвідомлення фундаментальної ролі інформації у суспільному розвитку, перехід інформації до розряду найважливіших універсальних категорій відображають об'єктивну необхідність у інформаційних ресурсах для всіх основних видів людської діяльності: навчальної, виробничої, адміністративно-управлінської, творчої. 
Як інструмент соціального управління інформація виконує ряд специфічних функцій, відповідно до змісту яких можна навести таке її функціональне визначення: "Соціальна інформація є системою сукупних даних (відомостей), які виступають одночасно метою і детермінантами соціальних перетворень тією мірою, якою вони (відомості) відповідають очікуванням суб'єкта соціальної дії і містять необхідний і достатній матеріал для реалізації його потреб".  
Відповідно висуваються такі вимоги до соціальної інформації:  
• необхідність доведення до суб'єкта, тобто інформація має циркулювати каналами,  
• виділення інформації суб'єктом з усього потоку доступної інформації;  
• однозначне тлумачення інформації суб'єктом відповідно до тієї інформації про накопичену дійсність, якою він уже володіє;  
• спонукати суб'єкта до соціальної дії. тобто містити у явній або неявній формі мотив.  
Соціальна інформація є відображенням всієї системи соціальної практики, всіх суспільних явищ і процесів і як така, що веде до соціальних перетворень, реалізується тільки у процесі організаційно-перетворюючої діяльності суб'єкта.  
Функціонування суспільного соціального інтелекту повинно мати адекватне інформаційне забезпечення, а інформаційна інфраструктура суспільства повинна забезпечити потужні механізми обробки масивів інформації і достатню оперативність зворотного зв'язку в ході управління.  
Інформаційно-системний підхід до вивчення проблем інформатизації дозволяє вийти за межі окремого об'єкта або окремої галузі людської діяльності, подивитись на проблеми впровадження і використання інформаційних систем з точки зору сучасних загальносуспільних і навіть загально цивілізаційних процесів. Розглянемо впровадження і застосування інформаційних систем у системі управління.  
Управління будь-якою соціально-економічною системою пов'язане з інформаційними процесами. Інформація являє собою сполучну основу процесу управління, оскільки саме вона містить відомості, необхідні для оцінки ситуації та прийняття управлінського рішення.  
Діяльність менеджера будемо розуміти як свідомий вплив людини на об'єкти, процеси і людей, що беруть у них участь, з метою надати певну спрямованість діяльності для того, щоб одержати бажані результати.  
Менеджмент ставить своїм завданням внести необхідну впорядкованість у процес, організувати спільну діяльність, досягти узгодженості, координації дій.  
Розвиток теорії управління дозволяє розглядати нові самостійні галузі управління, пов'язані з управлінням інформаційними ресурсами, впровадженням і використанням інформаційних технологій в діяльності підприємств і організацій, управлінням процесами опрацювання інформації в організаціях.  
Виконання соціальною інформацією управлінських функцій, циркуляція інформації між компонентами системи, між системою в цілому і оточуючим середовищем є обов'язковим атрибутом управління. Саме завдяки інформаційним процесам, система здатна здійснювати цілеспрямовану взаємодію із зовнішнім середовищем, координувати відносини власних компонентів, спрямовувати їх рух до заданої мети. Серед багатьох різновидів менеджменту (стратегічний, фінансовий, ризиковий та ін.) інформаційний менеджмент посідає особливе місце як такий, що забезпечує організацію і управління інформаційними потоками.  
Сучасні концепції управління інформаційною діяльністю на підприємствах широко застосовують ідеї інформаційної логістики для побудови моделей інформаційної діяльності підприємства, які відображають взаємозв'язки між інформаційними потоками, а впровадження комп'ютерних технологій дозволяє застосовувати менеджмент ділових процесів (workflow management), який являє собою управління інформаційною логістикою на базі комп'ютерної технології і основною метою якого є забезпечення діяльності з виконання господарських завдань необхідною інформацією відповідного виду, обсягу, якості, у відповідні терміни . 
Застосування цих концепцій дозволяє побудувати інформаційну модель організації, яка є схемою потоків інформації, використовуваної в процесі управління, відображає різні процедури виконання функцій управління організацією і представляє за кожним завданням зв'язок вхідних і вихідних документів і показників. Відповідно теорія і методика інформаційного забезпечення і документування управлінських процесів, управління документацією (в тому числі електронною) потребує вивчення самої схеми управління, змісту управлінських зв'язків, впливу управлінської дії об'єкта, що керує, на керований об'єкт, а також проблем, пов'язаних із наступним користуванням документами у їхньому динамічному стані, тобто потребує застосування методології інформаційного менеджменту.  
В той же час вирішення проблем, пов'язаних із технічним, технологічним, лінгвістичним забезпеченням, персоналом, який бере участь у процесах впровадження і використання інформаційних систем, потребує застосування відповідних функцій управління до їх розв'язання, застосування методології інноваційного менеджменту, стратегічного менеджменту і менеджменту проектів.  
Слід зазначити, що специфічність процесів інформатизації і потреба інтегрального врахування її основних концептів - інформація, людина, засоби інформатизації ведуть до конвергенції згаданих видів менеджменту (інформаційного менеджменту і тих, що стосуються управління впровадженням інформаційної системи) і потребують розглядання їх як полі функціонального напряму практичної діяльності менеджменту інформаційних систем. Застосований підхід для визначення сутності менеджменту інформаційних систем для системи управління за необхідності може бути екстрапольований на визначення завдань менеджменту інформаційних систем для інших сфер застосування (бібліотечно-інформаційних, освітньо-телекомунікаційних та ін.).  
Автоматизована інформаційна система є поліструктурним об'єктом і включає взаємопов'язану сукупність комплексу апаратно-програмних засобів для збирання, передачі і обробки інформації, відповідної інформаційної бази і персоналу, який бере участь у обробці, збиранні, передачі і використанні інформації.  
Така складна людино-машинна система має формуватись координовано на організаційному і технологічному рівні, потребує для свого ефективного функціонування координованого управління із застосуванням функцій аналізу, планування, організації, контролю до всіх компонентів інформаційних потоків, персоналу, апаратних і програмних засобів та ін., робить її об'єктом безпосереднього управління, що потребує застосування до цього складного соціотехнічного об'єкта класичних управлінських функцій і визначення діяльності в цій галузі як менеджменту інформаційних систем.  
Вивчення соціальних аспектів інформаційного середовища свідчить про зміну соціальної структури суспільства під впливом інформатизації, про існування низки проблем, які виникають у взаємодії людей, які створюють нові форми і способи спілкування. Відбувається осмислення глобальності змін, які відбуваються з людством, і визначення напрямків, якими воно буде рухатись у перспективі. Зокрема, Д.Тапскотт наводить перелік основних складових цифрового суспільства:  
• ефективна особистість, озброєна комп'ютером;  
• високопродуктивний колектив, який взаємодіє на основі комп'ютерних технологій;  
• інтегроване підприємство, яке має цілісну внутрішню інформаційну структуру;  
• розширене підприємство, яке має між корпоративні комп'ютерні мережі, що пов'язують декілька різних організацій;  
• ділова активність у мережевому середовищі.  
В центрі уваги сучасного суспільства знаходяться такі проблеми комп'ютеризованого імформаційно-комунікаційного середовища, як інформаційна нерівність (digital divide) та інформаційна безпека. Виділяють різні рівні доступу до інформації і такі основні їх аспекти, як технологічний (фізичний доступ користувачів до найсучасніший технологічних пристроїв), фінансовий (гарантований рівень достатку, який дозволяє користувачам придбати необхідні технологічні пристрої, сплачувати підключення до мереж), соціальний (передбачає безкоштовний доступ для тих, хто не може сплачувати його в індивідуальному порядку), освітній (забезпечення мінімального рівня навичок для володіння новими технологіями).  
Одним з аспектів формування інформаційного суспільства є проблема інтелектуального суверенітету. Ще на початку 90-х років вченими висловлювалась занепокоєність тим, що розвиток інформаційно-комп'ютерних технологій створює можливості такого виду соціально-економічної, політичної і духовно-культурної сегрегації, при якій у найбільш розвинутих інформаційних суспільствах буде сконцентрована майже вся інтелектуальна індустрія. Вони стануть продуцентом основних культурних і соціально-гуманітарних потреб.

 

Інформаційні системи, що створюються для автоматизації  фінансових установ, відносяться до складних систем і тому структурно поділяються на простіші складові елементи - частини, які в свою чергу діляться на ще простіші елементи, наприклад  підсистеми, що також можуть бути поділені на комплекси, автоматизовані робочі місця (АРМ) тощо. АРМ - це сукупність апаратних та програмних засобів, що частково або повністю розміщена на робочому місці користувача фахівця і реалізує інформаційне обслуговування його в повному обсязі виробничої діяльності.

Згідно зі стандартом РД 50-680-88 (Автоматизовані системи. Основні положення) при описуванні інформаційних систем використовують поняття структури, що виражає характеристику внутрішнього стану системи та опис постійних зв'язків між її елементами. Виділяються функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура - це структура, елементами якої є підсистеми, функції 1С або її частини, а зв'язки між елементами - це потоки інформації, що циркулює між ними при функціонуванні 1С.

• Технічна структура - це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів 1С, а зв 'язки між: елементами відображають інформаційний обмін.
• Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв 'язки між; елементами - інформаційні, субпідрядності і взаємодії.
• Документальна структура - це структура, елементами якої є неподільні складові і документи 1С, а зв'язки між: елементами -взаємодії, вхідності і залежності.
• Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв 'язки між: алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.
• У програмній структурі зв 'язки між: елементами також: реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

 Інформаційна структура  - це структура, елементами якої  є форми існування і подання  інформації в системі, а зв 'язки між: ними -операції перетворення інформації в системі. Елементами інформаційної структури можуть бути також: інформаційні масиви, а зв'язками - операції роботи з масивами: введення, коригування, перегляд, знищення тощо.

Глибина розподілу інформаційної  системи, тобто склад і зміст її елементів можуть суттєво різнитися залежно від поставленої задачі та її реалізації. Крім того, склад елементів за інших однакових умов залежить від сфери дії 1С та конкретної розробки.

Практика функціонування 1С показує, що майже у всіх їх вирізняють такі елементи, як «функція 1С» і «підсистема 1С».

• Функція 1С - це сукупність дій інформаційної системи, яка спрямована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної 1С залежить від сфери її діяльності, об 'єкта управління, призначення тощо. Наприклад, в інформаційній системі управління фінансами держави виділяють дві основні функції: планування бюджету і виконання бюджету.
• Підсистема 1С - це її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як одне ціле.

Автоматизована інформаційна система  складається з двох частин: функціональної, до якої належать елементи системи, що визначають її

 

 

 

 

Рис.4.1. Структурна схема  інформаційної системи.

 

функціональні можливості, тобто що може система, її призначення, функції управління тощо та забезпечувальної- програмно-апаратних засобів та інструментів, які реалізують функціональну  частину рис.4.1.

Частина забезпечення в свою чергу складається з підсистем технічного, математичного, програмного, інформаційного, лінгвістичного, правового, організаційно-методичного та ергономічного забезпечення.

Для забезпечення функціонування комп'ютерної 1С необхідно мати ряд  ресурсів і обов'язково предмети праці, засоби праці і власне працю. Першочергова роль в 1С належить інформації (інформаційне забезпечення), яка відіграє також роль продукту праці. Засобами праці є різні технічні засоби 1С, які виконують функції технічного забезпечення. Таку саму функцію певною мірою виконують засоби математичного і програмного забезпечення. Що ж до самої праці, то, природно, кадри спеціалістів також потрібні будь-якій 1С.

До підсистеми технічного забезпечення входять наступні елементи:

■=> комплекс технічних  засобів, що використовується для вводу, обробки, підготовки, виводу, збереження, використання та передачі даних;

=> методичніша керівні  матеріали;

■=> комплект технічної  документації;

■=> персонал, що обслуговує технічні засоби.

^ Підсистема математичного забезпечення - сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів, які застосовуються для вирішення проблем математичного моделювання процесів, прийняття рішень, прогнозування тощо.

 Підситема програмного забезпечення - сукупність програм постійного користування, що створюють бібліотеки програм, а саме системні програми, пакети прикладних програм, системи управління базами даних (СУБД). Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для відлагодження, функціонування і перевірки працездатності 1С.

♦  Підсистема інформаційного забезпечення - сукупність даних 
та правил їх отримання, організації структури та змісту інформаційних 
сукупностей, зберігання та оновлення, що загалом створюють базу 
даних. Інформаційне забезпечення містить у собі не лише засоби і 
методи ведення усієї інформаційної бази 1С, а й інформаційні ресурси як 
предмет праці та інформацію як продукт праці. Отже, до інформаційного 
забезпечення належать також методи класифікації і кодування інфор 
мації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови 
банків даних, зокрема побудови і ведення інформаційної бази даних.

 Підсистема лінгвістичного забезпечення - сукупність мовних засобів для формалізації мови опису інформації та інших елементів інформаційної системи.

 Підсистема правового забезпечення - сукупність законодавчих 
актів, правових норм і нормативів, що пов'язані з функціонуванням 
інформаційної системи.

 Підсистема організаційно-методичного забезпечення - 
сукупність правил, документів, інструкцій та положень, які забезпечують 
створення системи та взаємодію її складових частин у процесі функ 
ціонування. Таким чином до організаційного забезпечення належить 
сукупність документів, що описують технологію функціонування 1С, 
методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів 
для одержання конкретних результатів при функціонуванні 1С.

 Підсистема ергономічного забезпечення - сукупність вимог, що 
спрямовані на узгодження психологічних та фізіологічних особливостей 
людини з технічними характеристиками засобів обчислювальної техніки 
та параметрами робочого місця, середовища тощо. Загалом робоче 
місце має відповідати нормативним значенням рівня освітленності, шуму, 
випромінення, температури, вологості.

Функціональна частина складається  з функціональних підсистем, комплексів задач, автоматизованих робочих місць.

 Функціональна підсистема - це самостійна частина системи, що виконує конкретні функції та завдання управління і характеризується відповідним цільовим призначенням, певною методикою проведення розрахунків економічних показників, підпорядкованістю та технологічними особливостями експлуатації.

Поділяти функціональну  частину автоматизованої системи  на підсистеми та інші складові елементи можна як за окремими домінуючими ознаками так і за їх сукупністю. Як правило ознаками для виділення функціональних підсистем можуть бути:

■=> етапи управлінського процесу - планування, моделювання, облік, прогнозування, прийняття рішень;

■=> елементи виробничого  процесу - особливості технології, потоки товарно-матеріальних цінностей, фінансові розрахунки, збут продукції тощо;

■=> виконувані функції- функції, що виконуються на робочому місці  за груповою або індивідуальною ознакою, згідно з структурою установи та штатного розпису;

=> елементи організаційної  структури - поділ на відповідні  підрозділи, штатний розпис, посадові обов'язки тощо.

На сучасному етапі  створення та розвитку інформаційних  систем у фінансових установах функціональна  частина проектується у вигляді  сукупності автоматизованих робочих  місць користувачів. Якщо брати до уваги банківську діяльність, то всі операції зв'язані єдиною технологією, що зумовлена специфікою операцій, спеціалізацією підрозділів і працівників та їх посадовими обов'язками. Саме технологічний ланцюг визначає набір АРМ банку та їх кількість.

В банківських установах  левова частка вхідної інформації - це документи або операції з клієнтурою. Тому як правило створюється АРМ операціоніста для автоматизації роботи працівників операційного відділу. В залежності від розподілу доступу та повноважень він може забезпечувати роботу операціоніста, контролера, економіста та бухгалтера. Відповідно в операційній касі створюється АРМ касира, що забезпечує роботу видаткової та прибуткової, вечірньої кас. Загалом всі АРМ банківської системи, що направлені на здійснення банківських операцій утворюють програмний комплекс - операційний день банку (ОДБ), що функціонує в операційний час банку і перш за все призначений для швидкого, сервісного та якісного обслуговування клієнтури.

В залежності від структури  банку створються АРМ працівника кредитного відділу, АРМ працівника депозитного відділу, АРМ працівника відділу активно-пасивних операцій, АРМ інтерфейс СЕП НБУ, АРМ управління філіями, АРМ управління ресурсами, АРМ апарату управління тощо. Наприклад автоматизація Державної податкової адміністрації (ДПА) побудована, виходячи з структурних підрозділів та їх функціонального призначення. Тому до складу функціональної частини автоматизованої системи ДПА входять: АРМ інспектора з обліку та реєстрації платників податків, АРМ з обліку надходжень до бюджету, АРМ реєстрації бухгалтерської звітності платників податків, АРМ звітності, АРМ валютної інспекції тощо. Слід зазначити, що поділ функціональної частини на АРМ чи підсистеми є умовним і цілком залежить від бачення розробника системи. Крім того автоматизована система знаходиться в постійному розвитку, що може призводити до модернізації існуючих складових елементів та створення нових АРМ, підсистем, комплексів.

 

 

 

 

 

34. Порівняльна  характеристика поколінь CASE- засобів

Тенденції розвитку сучасних інформаційних  технологій приводять до постійного зростання складності інформаційних  систем (ІС), створюваних у різних галузях.

Для успішної реалізації проекту об'єкт  проектування (ІС) повинен бути насамперед адекватно описаний, повинні бути побудовані повні і несуперечливі функціональні й інформаційні моделі ІС. Крім того, у процесі створення і функціонування ІС інформаційні потреби користувачів можуть змінюватися чи уточнюватися, що ще більш ускладнює розробку і супровід таких систем.

Приблизно чверть століття тому швидко зростаючий обсяг і складність систем вступили в явне протиріччя з відсутністю  єдиного підходу до їх аналізу і проектування, неучастю користувача в процесі розробки, непогодженістю різних етапів розробки. Помилок було багато й обходилися вони дуже дорого. Модульне і структурне програмування, логічне моделювання структур баз даних, схеми потоків даних і проектування "зверху вниз" при всій початковій ейфорії, узагалі ж, залишилися внутрішньою справою розроблювачів. Проблема була глибше - потрібно було якось об'єднати замовників, розроблювачів, програмістів, користувачів - причому в умовах постійно мінливої ситуації. А для того, щоб про щось домовитися, потрібна якась спільна мова. Природна мова в силу малої наочності, неоднозначності, надмірності і багатослівності для цієї ролі не пасувала, і, зрештою, почалися спроби створення чіткої графічної мови.

Перераховані фактори сприяли  появі програмно-технологічних засобів  спеціального класу - CASE-засобів, що реалізують CASE-технологію створення і супроводу  ІС. Термін CASE (Computer Aided Software Engineering) використовується в даний час у дуже широкому сенсі. Первісне значення терміна CASE, обмежене питаннями автоматизації розробки тільки лише програмного забезпечення (ПЗ), у даний час набуло нового сенсу, що охоплює процес розробки складних ІС у цілому. Тепер під терміном CASE-засобу розуміються програмні засоби, що підтримують процеси створення і супроводу ІС, включаючи аналіз і формулювання вимог, проектування прикладного ПЗ (додатків) і баз даних, генерацію коду, тестування, документування, забезпечення якості, конфігураційне управління і управління проектом, а також інші процеси. CASE-засоби разом із системним ПЗ і технічними засобами утворять повне середовище розробки ІС.

Появі CASE-технології і CASE-засобів передували дослідження в області методології програмування. Програмування знайшло риси системного підходу з розробкою і впровадженням мов високого рівня, методів структурного і модульного програмування, мов проектування і засобів їх підтримки, формальних і неформальних мов описів системних вимог і специфікацій і т.д. Крім того, появі CASE-технології сприяли і такі фактори, як:

· підготовка аналітиків і програмістів, сприйнятливих до концепцій модульного і структурного програмування;

· широке впровадження і постійний  ріст продуктивності комп'ютерів, що дозволили використовувати ефективні графічні засоби й автоматизувати більшість етапів проектування;

· упровадження мережної технології, що надала можливість об'єднання зусиль окремих виконавців у єдиний процес проектування шляхом використання поділюваної  бази даних, що містить необхідну інформацію про проект. 

 

CASE-технологія являє собою методологію  проектування ІС, а також набір  інструментальних засобів, що  дозволяють у наочній формі  моделювати предметну область,  аналізувати цю модель на всіх  етапах розробки і супроводу ІС і розробляти додатка відповідно до інформаційних потреб користувачів. Більшість існуючих CASE-засобів засновано на методологіях структурного (в основному) чи об'єктно-орієнтованого аналізу і проектування, що використовують специфікації у виді чи діаграм текстів для опису зовнішніх вимог, зв'язків між моделями системи, динаміки поводження системи й архітектури програмних засобів.

При використанні методологій структурного аналізу з'явився ряд обмежень (складність розуміння, велика трудомісткість і  вартість використання, незручність  внесення змін у проектні специфікації і т.д.) Із самого початку CASE-технології і розвивалися з метою подолання  цих обмежень шляхом автоматизації  процесів аналізу й інтеграції підтримуючих засобів. Вони мають достоїнства і можливостями, перерахованими нижче.  

 

Єдина графічна мова. CASE-технології забезпечують всіх учасників проекту, включаючи замовників, єдиною строгою, наочною і інтуїтивно зрозумілою графічною мовою, що дозволяє одержувати доступні для огляду компоненти з простій і ясну структуру. При цьому програми представляються двовимірними схемами (які простіше використовувати, ніж багато сторінок текстового опису), що дозволяють замовнику брати участь у процесі розробки, а розроблювачам - спілкуватися з експертами предметної області, розділяти діяльність системних аналітиків, проектувальників і програмістів, полегшуючи їм захист проекту перед керівництвом, а також забезпечуючи легкість супроводу і внесення змін у систему.

Єдина БД проекту. Основа CASE-технології - використання бази даних проекту (репозиторію) для збереження всієї інформації про проект, що може розділятися між розроблювачами відповідно до їхніх прав доступу .. Уміст репозиторію включає не тільки інформаційні об'єкти різних типів, але і відносини між їх компонентами, а також правила чи використання обробки цих компонентів..Репозиторій може зберігати понад 100 типів об'єктів: структурні діаграми, визначення екранів і меню, проекти звітів, опису даних, логіка обробки, моделі даних, їхні організації й обробки, вихідні коди, елементи даних і т.п..

Інтеграція засобів. На основі репозиторію здійснюється інтеграція CASE-засобів і поділ системної інформації між розроблювачами.. При цьому можливості репозиторію забезпечують кілька рівнів інтеграції: спільний користувальницький інтерфейс по всіх засобах, передачу даних між засобами, інтеграцію етапів розробки через єдину систему представлення фаз життєвого циклу, передачу данихх и средств между различными платформами.

Підтримка колективної розробки й управління проектом. CASE-технологія підтримує групову роботу над проектом, забезпечуючи можливість роботи в мережі, експорт-імпорт будь-яких фрагментів проекту для їхнього розвитку і/чи модифікації, а також планування, контроль, адміністрування і взаємодія, тобто функції, необхідні в процесі розробки і супроводу проектів. Ці функції також реалізуються на основі репозиторію. Зокрема, через репозиторій може здійснюватися контроль безпеки (обмеження і привілеї доступу), контроль версій і змін і ін.

Макетування. CASE-технологія дає можливість швидко будувати макети (прототипи) майбутньої системи, що дозволяє замовнику на ранніх етапах розробки оцінити, наскільки вона прийнятна для майбутніх користувачів і влаштовує його.

Генерація документації. Уся документація у проекті генерується автоматично на базі репозиторію (як правило, відповідно до вимог діючих стандартів). Безсумнівне достоїнство CASE-технології полягає в тім, що документація завжди відповідає поточному стану справ, оскільки будь-які зміни в проекті автоматично відбиваються в репозиторії (відомо, що при традиційних підходах до розробки ПО документація в кращому випадку запізнюється, а ряд модифікацій узагалі не знаходить у ній відображення).

Верифікація проекту. CASE-технологія забезпечує автоматичну верифікацію і контроль проекту на повноту і переконливість на ранніх етапах розробки, що впливає на успіх розробки в цілому - по статистичним даним аналізу п'яти великих проектів фірми TRW (США) помилки проектування і кодування складають відповідно 64% і 32% від спільного числа помилок, а помилки проектування в 100 разів сутужніше знайти на етапі супроводу ПО, чим на етапі аналізу вимог.

Автоматична генерація  об'єктного коду. Генерація програм у машинному коді здійснюється на основі репозиторію і дозволяє автоматично побудувати до 85-90% об'єктного чи коду текстів на мовах високого рівня.

Супровід і реінжинірінг. Супровід системи в рамках CASE-технології характеризується супроводом проекту, а не програмних кодів. Засоби реінжинірінга і зворотного інжиніринга дозволяють створювати модель системи з її кодів і інтегрувати отримані моделі в проект, автоматично обновляти документацію при зміні кодів, автоматично змінювати специфікації при редагуванні кодів і т.п.

Порівняння життєвого  циклу програмного забезпечення при традиційній розробці і розробці з використанням CASE-засобів

При використанні CASE-технологій змінюються усі фази життєвого циклу, причому  найбільші зміни стосуються фаз  аналізу і проектування. У табл. 1 наведені основні зміни життєвого  циклу при використанні CASE-технологій у порівнянні з традиційною технологією  розробки.

таблиця 1

Традиційна технологія розробки	Розробка за допомогою CASE-технології
Основні зусилля - на кодування  і тестування	Основні зусилля - на аналіз і проектування
"Паперові" специфікації	Швидке ітеративне макетування
Ручне кодування	Автоматична генерація машинного коду
Тестування ПЗ	Автоматичний контроль проекту
Супровід програмного  коду	Супровід проекту

Концептуальні основи CASE-технології

У випадку взаємодії розроблювачів  системи з користувачами, основною на етапі аналізу є проблема, пов'язана  з взаємодією з замовником, тому що вони розмовляють "на різних мовах", що мають надто багато подробиць, що є несуттєвими для іншої сторони. У цьому відношенні неоціненною перевагою CASE-підходу є надання "універсальної" графічної мови різного роду діаграм, що підпорядковані певним нотаціям. Застосування стандартних нотацій забезпечує читабельність програм, а також можливість переносу частин (чи всього проекту) в інші CASE-засоби. Таким чином, кінцевому користувачу продукту (замовнику) зовсім не обов'язково володіти всіма премудростями розроблювача, за допомогою CASE-підходу і замовник і розроблювач будуть розуміти один одного однозначно.

У структурному аналізі використовуються в основному три групи засобів, що ілюструють функції, виконувані системою і відносини між даними. Кожній групі засобів відповідають певні види моделей (діаграм), найбільш розповсюдженими серед який є наступні:

· SADT (Structured Analysis and Design Technique) моделі і відповідні функціональні діаграми;

· DFD (Data Flow Diagrams) діаграми потоків даних;

· STD (State Transition Diagrams) діаграми переходів станів;

· ERD (Entity-Relationship Diagrams) діаграми "сутність-зв'язок".

У залежності від спрямованості CASE-продукту, він може підтримувати різного роду діаграми.

На стадії проектування ІС моделі розширюються, уточнюються і доповнюються діаграмами, що відбивають структуру  програмного забезпечення: архітектуру ПЗ, структурні схеми програм і діаграми екранних форм.

Перераховані моделі в сукупності дають повний опис ІС незалежно від того, чи є вона існуючої чи знову розроблювальної. Склад діаграм у кожнім конкретному випадку залежить від необхідної повноти опису системи.

Засоби функціонального  моделювання

Для рішення задачі функціонального моделювання на базі структурного аналізу традиційно застосовуються два типи моделей: SADT-діаграми і діаграми потоків даних.

DFD - показують зовнішні джерела  і стоки даних, визначають процеси  обробки і потоки даних, ідентифікують  сховища даних (накопичувачі). Структура  потоків даних зберігається в Словнику даних. Будь-яка DFD може бути деталізована DFD нижнього рівня і т.д. поки доцільна деталізація.

У випадку наявності в модельованій системі програмної/програмувальної  частини (тобто практично завжди) перевага, як правило, віддається DFD по наступним розуміннях.

1) DFD із самого початку створювалися  як засіб проектування програмних  систем (тоді як SADT - як засіб проектування  систем узагалі) і мають більш  багатий набір елементів, що адекватно відбивають їхню специфіку (наприклад, сховища даних є прообразами файлів чи баз даних).

2) Наявність міні-специфікацій DFD-процесів нижнього рівня дозволяє перебороти логічну незавершеність SADT (а саме обрив моделі на деякому досить низькому рівні, коли подальша її деталізація стає безглуздою) і побудувати повну функціональну специфікацію розроблювальної системи.

3) Існують (і підтримуються поруч CASE-пакетів) алгоритми автоматичного перетворення ієрархії DFD у структурні карти, що демонструють міжмодульні і внутрімодульні зв'язки, а також ієрархію модулів, що в сукупності з міні-специфікаціями є завершеним завданням для програміста.

Нарешті, у частині автоматизованої  підтримки моделей приблизно 85-90% існуючих CASE-пакетів підтримують DFD і лише 2-3% - SADT.

Засоби подійного моделювання

Традиційний підхід до моделювання аспектів поведінки системи ґрунтується на розширенні діаграм потоків даних за рахунок введення керуючих потоків (сигналів) і керуючих процесів, що фактично є інтерфейсом між DFD і специфікаціями управління, власне моделююче поводження. Найбільше часто специфікації управління формалізуються за допомогою діаграм переходів станів (STD - state transition diagrams), що дозволяють задавати стану різних об'єктів системи (наприклад, особовий рахунок може мати стану ВІДКРИТИЙ, ЗАКРИТИЙ, ЗАБЛОКОВАНИЙ і т.п.), умови переходів з одного стану в інше (як зовнішні стосовно системи, так і внутрішні, виникаючі в самій системі), а також чинені при переходах дії.