Інвестиційна функція та рівень інвестування національної економіки

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний університет ім. В. Гетьмана 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат  
 

на тему: «Інвестиційна функція та рівень інвестування національної економіки» 
 
 
 
 
 
 

Виконала 

студентка 2 курсу

ФІСіТ

6101

Гомелюк Катерина 

Перевірила

Стеценко  Т.О. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2008

План

Вступ

1. Сутність інвестицій
2. Інвестиційні функції
3. Динаміка інвестування в економіку України

Висновок

Список використаної літератури

Вступ 

    Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.

    Економічна  ситуація, яка склалась зараз в  Україні, дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі  та утримують перехід України  на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність.

    Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні основи для забезпечення конкурентоспроможності національного товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграції нашої країни в Європейське співтовариство. Складні відтворювальні процеси відбуваються виключно на базі інвестування. Чим воно активніше, тим швидші темпи відтворення і ефективних ринкових перетворень. 

1. Сутність  інвестицій

    В системі відтворення, безвідносно  до його суспільної форми, інвестиціям  належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки – виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.

    Саме  поняття інвестиції (від лат. Investio - одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні так і за її межами.

    Інвестиції  – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти  підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).

В широкому розумінні інвестиції є вкладанням капіталу з метою його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді.

    Цінності  і майнові права складають  об'єкти інвестиційної діяльності. Основним джерелом інвестування є національний доход, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що, в свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення. В залежності від фонду, за рахунок якого формуються розрізняють валові і чисті (в їх складі) інвестиційні ресурси.

    Структуру інвестицій можна показати за допомогою наступної схеми: 
 
 

    Інвестицій  відіграють важливу роль у розвитку і функціонуванні підприємства. Розрізняють  валові та чисті інвестиції.

    Валові  інвестиції (ВІ) – це сукупний обсяг  інвестицій за конкретний період, спрямованих  на будівництво, придбання засобів праці і приріст товарно – матеріальних цінностей.

    Чисті інвестиції (ЧІ) – це сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань  за деякий період часу.

    Динаміка  показника чистих інвестицій відображає економічне становище підприємства. Наприклад, якщо сума ЧІ<0, тобто ВІ<A, то це свідчить про зменшенні випуску продукції на підприємстві, оскільки його виробничий потенціал скорочується. Якщо сума ЧІ=0, тобто ВІ=А, то це означає, що випуск продукції на підприємстві є сталим. Інакше кажучи, для підприємства характерна стагнація. Якщо сума ЧІ>0, тобто ВІ>А, то випуск продукції на фірмі зростає, оскільки виробничий потенціал підприємства розширюється.

    За  об’єктами вкладання засобів  інвестиції поділяються на реальні  та фінансові.

    Реальні інвестиції – це вкладання грошових коштів у реальні активи (матеріальні  і нематеріальні). Вкладання засобів  у нематеріальні реальні активи, пов’язані з НТП, називають інноваційними  інвестиціями..

    Фінансові інвестиції – це вкладання грошових коштів у різні фінансові активи, передусім у цінні папери для придбання прав на участь у діяльності інших фірм, боргових прав тощо.

    За  характером участі в інвестуванні бувають  прямі та не прямі інвестиції.

    Прямі інвестиції – це безпосередня участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і вкладанні коштів.

    Непрямі інвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єкта інвестування і  вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників,  наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.

    Суб'єктами інвестиційної діяльності без будь-яких застережень можуть бути як громадяни і юридичні особи України, так і іноземні громадяни та юридичні особи, і самі держави, що приймають рішення про вкладення власних, запозичених і залучених майнових і інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. 
 
 
 

       2. Інвестиційні функції 

    Існує ряд функцій, які характеризують сутність інвестицій:

       1) кейнсіанська функція

       2) неокласична функція

       3) проста інвестиційна функція

    Засадне положення своєї теорії Кейнс  виводить з основного психологічного закону, згідно з яким зі зростанням доходу зростає споживання, але темпи збільшення доходів випереджають темпи зростання споживання. Це стримує підвищення попиту проти пропозиції, а це і є основною причиною криз. Отже, процес інвестування, за Кейнсом, залежить не від реальних потреб виробництва, а від наявності засобів для забезпечення цих потреб.

    В основі кейнсіанського підходу до функції  інвестицій в основний капітал лежать три передумови. По-перше, коли хтось інвестує, то він орієнтується не на валовий, а на чистий прибуток від інвестування. При цьому під чистим прибутком Кейнс розумів чисту виручку, яка залишається після відшкодування поточних витрат та амортизаційних відрахувань.

    По-друге, оскільки інвестиції приносять результати не в тому періоді, в якому вони здійснюються, а в майбутньому, то необхідно спиратися на прибуток, який очікується отримати протягом всього строку служби основного капіталу. Кейнс звертав на це особливу увагу, оскільки до нього дане питання не мало чіткого вирішення. Висновок щодо застосування очікуваних прибутків передбачає врахування фактора часу і тому зумовлює необхідність дисконтування майбутніх прибутків, тобто визначення їхньої теперішньої вартості. Кейнс оцінював це як вплив майбутнього на теперішнє.

    По-третє, об’єкт інвестування Кейнс називає  капітальним майном. Визнаючи вартість капітального майна, він враховує не вартість його придбання, а його відновну вартість. Вона, як відомо, зумовлюється витратами на його заміщення, які в майбутньому можуть зростати у зв’язку зі зростанням цін.

    Оскільки  метою інвестування є збільшення прибутку, то це передбачає зіставлення  інвестиційних витрат і вигод  від інвестування. У Кейнса інвестиційними витратами є вартість капітального майна, а вигодами від інвестування — дисконтована вартість очікуваних прибутків. Для їх зіставлення Кейнс використовує категорію, яка має назву «гранична ефективність капіталу».

    За  своїм визначенням гранична ефективність капіталу — це така ставка процента, що врівноважує дисконтовану (теперішню) вартість прибутків, які очікується отримати від використання капітального майна, з вартістю капітального майна. Для формалізації наведеного визначення існує рівняння:

де  К — вартість капітального майна (інвестиційного проекту); PR —очікуваний прибуток (чистий); R* — гранична ефективність капіталу; t — роки, протягом яких має використовуватися капітальне майно (реалізується інвестиційний проект).

Рис. 1 Графік сукупного попиту на інвестиції 

    За  Кейнсом рис. 1 можна прокоментувати так: обсяг сукупних інвестицій намагатиметься зростати, допоки не залишиться більше таких інвестиційних проектів, гранична ефективність яких перевищувала б процентну ставку. Згідно з графіком, якщо процентна ставка становить 20 %, то інвестиційний попит дорівнює нулю, оскільки не існує інвестиційних проектів, гранична ефективність яких перевищує таку процентну ставку. Зі зниженням процентної ставки до 15 % економічно доцільними будуть інвестиції в перший та другий проекти, гранична ефективність яких відповідно дорівнює 20 % і 18 %, тобто понад 15 %. У цьому випадку інвестиційний попит становитиме (І₁ + І₂). Зниження процентної ставки до 10 % викликає збільшення інвестиційного попиту до (І₁ + І₂ + І₃), а до 5% відповідно до (І₁ + І₂ + І₃ + І_4.).

    Спираючись  на рис. 1, можна зробити висновок, що інвестиційний попит зростає в міру зниження процентної ставки. Отже, інвестиції знаходяться в оберненій залежності від процентної ставки, рівень якої не може перевищувати граничну ефективність капіталу. Виходячи з цього кейнсіанську функцію інвестицій можно подати такою формулою:

    Значну  роль у макроекономічній моделі Кейнса відіграє механізм інвестиційного мультиплікатора.

    Мультиплікатор  — це відношення обсягів доходів  до обсягів інвестицій. Інвестиційний мультиплікатор саме і є показником зростання попиту та відповідно й доходів зі збільшенням інвестицій.

        Неокласична функція інвестицій та її математична інтерпретація

    В основі неокласичної функції інвестицій в основний капітал лежить розрив між бажаним і наявним обсягами капіталу. Бажаний обсяг капіталу знаходиться в оберненій залежності від граничних витрат на капітал і в прямій залежності від очікуваних обсягів виробництва. При цьому граничні витрати на капітал є сумою реальної ставки процента, норми амортизації і чистих граничних податків. Очікуваний обсяг виробництва — це середньорічний обсяг, який відповідає уявленням підприємців про майбутній попит на їхню продукцію. Прихильники неокласичної теорії спираються на модель гнучкого акселератора, згідно з якою попит на чисті інвестиції в поточному періоді залежить від капітального розриву та частки, на яку зменшується цей розрив у кожному поточному періоді. Попит на відновлювальні інвестиції залежить від середньої вартості капіталу в поточному періоді та норми амортизації. Звідси за неокласичною теорією, попит на інвестиції є сумою попиту на відновлювальні та чисті інвестиції.

    Підсумовуючи, виразимо залежність бажаного обсягу основного капіталу від граничних витрат на капітал та очікуваних обсягів виробництва такою формулою:

    Рівняння показує, що бажаний обсяг основного капіталу знаходиться в оберненій залежності від граничних витрат на капітал і в прямій залежності від очікуваних обсягів виробництва.

    Розрив  між наявним і бажаним обсягами основного капіталу зумовлює попит  на інвестиції протягом майбутнього  періоду. В кожному поточному періоді цей попит залежить від швидкості нарощування основного капіталу.

    З урахуванням попиту на відновлювальні інвестиції (d × K_t), поточний попит на валові інвестиції в неокласичній функції інвестицій в основний капітал можна визначити такою формулою:

Проста  інвестиційна функція

    У макроекономічному моделюванні  використовується проста інвестиційна функція, в якій базовою змінною попиту на інвестиції є лише процентна ставка. Це пояснюється двома обставинами: по-перше, процентна ставка є спільним чинником всіх компонентів інвестиційного попиту; по-друге, процента ставка є тим чинником, на який може впливати кон’юнктура на ринку позичкового капіталу і монетарна політика. Вплив інших чинників на інвестиційний попит ураховується в автономній складовій простої інвестиційної функції. Крива, яка відображує обернену залежність між інвестиціями і процентною ставкою, має від’ємний нахил. Вплив інших чинників на інвестиційний попит викликає зміщення цієї кривої у відповідний бік. До складу інших чинників інвестиційного попиту відносяться технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на прибуток підприємств, ділові очікування.

    Серед методів такого дисконтування найліпшим  уважається метод чистої дисконтованої  вартості, за яким прибутковість інвестиційного проекту визначається як різниця між дисконтованою вартістю очікуваних доходів і дисконтованою вартістю очікуваних витрат. Припустимо, що ставка дисконту дорівнює R; за перший рік реалізації проекту дохід та витрати становлять відповідно ; за другий рік — і т. д. За таких умов чисту дисконтовану вартість (NPV) проекту можна обчислити за формулою

    Якщо  чиста дисконтована вартість додатна (NPV > 0), то інвестиційний проект є потенційно прибутковим; якщо вона від’ємна (NPV < 0), то інвестиційний проект є збитковим і від нього слід відмовитися.

    Спільним  для всіх методів оцінювання прибутковості  інвестиційних проектів є те, що між процентною ставкою і попитом на інвестиції існує обернена залежність. За традиційним методом процентна ставка слугує нижньою межею норми прибутковості проектів, в які підприємцям вигідно вкладати інвестиції. Чим нижчою є процентна ставка, тим більша кількість інвестиційних проектів стає об’єктом попиту. Згідно з методом чистої дисконтованої вартості процентна ставка безпосередньо впливає на прибутковість інвестиційного проекту. Чим нижчою є ставка дисконту, тим більшими є чиста дисконтована вартість і попит на інвестиції.

3. Динаміка інвестування в економіку України 

    На  сьогодні загальні правові, економічні і соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні визначаються Законом України „Про інвестиційну діяльність'' від 18 вересня 1991р. №1560-ХІІ, також Указом Президента України «Про кредитні списки» від 12 березня 1993р. Особливості режиму іноземного інвестування встановлюються Законом України від 19 березня 1996р. №93/96-ВР „Про режим іноземного інвестування". Дозволені банками операції, пов'язані з інвестиційною діяльністю, передбачені Законом України від 7 грудня 2000р. №2121-111 „Про банки і банківську діяльність", а Законом України від 15 березня 2001р. №2299/111 „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" визначаються правові і організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, порядок розкриття інформації.

    Для аналізу впливу інвестиційної діяльності на основні макроекономічні показники, в першу чергу на ВВП, спочатку прослідкуємо за інвестуванням в  економіку України протягом періоду незалежності за індексами інвестицій в основний капітал. В обсяги інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень) включені витрати на будівництво, реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих підприємств усіх видів економічної діяльності, витрати на будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, витрати на придбання машин та обладнання без здійснення капітального будівництва.

    Розглянемо  динаміку інвестування в економіку  України за джерелами фінансування: 
 
 
 

Табл. 1

    Як  видно з таблиці 1 з кожним роком  рівень інвестування в Україні збільшувався. В порівнянні з 2000 роком рівень інвестицій збільшився майже у 8 разів, що однозначно має позитивний вплив на національну  економіку. Найбільші надходження  здійснювались з приватного сектору за рахунок власних коштів підприємств. Не менш важливе значення в інвестиційній діяльності відіграли кредити банків.

    Дана  статистика свідчить про покращення інвестиційного клімату в Україні  не дивлячись на нестабільну політичну  ситуацію.

    Інвестиційний клімат в Україні складається з безлічі складових, головними з яких є ступінь довіри інвесторів до органів влади, стабільність й прогнозованість економічної й політичної ситуації, прозорі ринкові й структурні перетворення, наявність відповідної ринкової інфраструктури, ріст економіки.

    Для підвищення захисту іноземних інвестицій Законом України від 16.03.2000 №1547-ІІІ  ратифіковано Вашингтонську конвенцію 1965 року про порядок дозволу інвестиційних  спорів між державами й іноземними особами.

    У 2006 році зусилля Уряду були спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату й подолання нестабільності, що виникла внаслідок ліквідації в законодавстві пільг для інвесторів, які реалізовували інвестиційні проекти в технопарках і вільних економічних зонах, а також нестабільності через затяжну дискусію, що стосується реприватизації раніше приватизованих підприємств, посилення податкового преса й лібералізації торговельного режиму.

    Свідченням  цього була активізація інвесторів на вітчизняному ринку й збільшення обсягів залучення прямих іноземних інвестицій.

    У цілому, приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни за 2007 рік склав 63 232 млн. грн.

    Висновок 

    Інвестиції  —  вкладання   капіталу  в  різні   сфери   та  галузі 
народного господарства всередині країни та за її межами з метою 
привласнення прибутку.

    Інвестиції  можуть класифікуватись за   різними  ознаками, а саме: 
залежно від фонду, за рахунок якого формуються; залежно від джерела 
фінансування; за формами власності; залежно від строків освоєння; за 
об'єктами вкладання; за способом участі в інвестиційному процесі; за 
регіональною ознакою; залежно від мети.

    Законодавче поле з питань інвестиційної діяльності розвивається 
досить  інтенсивно.   Базовим  законом,   що  характеризує   інвестиції та 
інвестиційну діяльність є Закон України „Про інвестиційну діяльність".

    Дослідження нормативно-правової бази є необхідною передумовою 
прийняття адекватного інвестиційного рішення. При цьому необхідно брати 
до уваги всі аспекти нормативно-правового регулювання, визначати характер 
і напрямки його впливу на процес інвестування а також з'ясувати ступень 
корисності такого впливу з точки зору інвестора.

    Підводячи підсумок, необхідно сказати, що загалом  інвестиційно-підприємницький клімат України є складним. Залучаючи до країни іноземний капітал, не слід забувати, що з нинішньої кризи Україну виведуть лише власні зусилля. Не варто надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті у тій же сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід майже не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але призводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств з формальною іноземною участю, які претендують на пільгове оподаткування.

    Необхідно намагатися створити сприятливий інвестиційний клімат не тільки для іноземних інвесторів, але й для вітчизняних. І мова не про те, щоб надати їм гроші на здійснення інвестицій. Українському приватному капіталу також потрібні гарантії від примусових вилучень і свавілля влади, система страхування від некомерційних ризиків, а також стабільні умови роботи при здійсненні довгострокових капіталовкладень.

    Список  використаної літератури 

       1. Багрянов В.К. Показники інвестиційної діяльності в Україні та їх значення // Український бизнес - 2006 - №1

       2. Плахій М.О. Вплив інвестиційної політики на економічний розвиток регіонів //  Фінанси України – 2007 - № 8

       3. Симоненко Л.І.  Інвестиційний процес в Україні в умовах перехідної економіки // Фінанси України – 2004 -№5

       4. Крупка    І.М.    Формування    макроекономічного    інвестиційного 
середовища в Україні. // Фінанси України - 2004.-№4

       5. Чечетов М. Іноземні інвестиції: макроекономічний аспект. // Економіка України -2004 - №8

       6.  www.ukrstat.org.ua