Інвестиційна привабливість україни в територіальному розрізі. Львівська область

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

Факультет менеджменту  та маркетингу

Кафедра міжнародної  економіки

 

 

РЕФЕРАТ

з курсу: «ІНВЕСТУВАННЯ»

на  тему:

“ ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ УкраїнИ В ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ РОЗРІЗІ. лЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ”

 

 

 

Виконала:

студентка 2 курсу, групи УС - 02

Домашевська А. К.

 

Перевірив:

  доцент, к. е. н. Скоробогатова Н. Є.

 

 

 

Київ – 2012

Зміст

    ВСТУП 3

I. Сутність та критерії оцінки інвестиційної привабливості 5

1.1. ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ  ГАРВАРДСЬКОЇ ШКОЛИ БІЗНЕСУ, 60-ТІ РОКИ 5

1.2. УМОВНЕ ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ 6

1). За фактом надходження інвестицій 6

2). Метод експертних оцінок 6

3). Рейтинговий метод 7

4). Рейтинговий метод на основі опитувань 7

1.3. ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА МЕТОДИКОЮ ІНСТИТУТУ РЕФОРМ 7

1.4. ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА МЕТОДИКОЮ СВІТОВОГО БАНКУ 8

1.5. ВИЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА А. АСАУЛОМ 9

1.6. ВИЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА ДЕРЖКОМСТАТОМ УКРАЇНИ 10

1.7. ВИЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА ІНСТИТУТОМ РЕФОРМ 11

1.8. ВИЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА СПІВВІДНОШЕННЯМ ОБ’ЄКЕТИВНИХ І СУБ’ЄКТИВНИХ ФАКТОРІВ 13

II. Оцінка інвестиційної привабливості Львівського регіону 15

2.1. ОЦІНКА ПРОМИСЛОВОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ 15

2.2 ОЦІНКА ТУРИСТИЧНО – РЕКРЕАЦІЙНЇ ПРИВАБЛИВОСТІ 16

2.3 ОЦІНКА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗТАШУВАННЯ РЕГІОНУ 17

2.4 ОЦІНКА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ НАСЕЛЕННЯ 17

2.5 РЕЙТИНГОВА ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ОБЛАСТЕЙ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ 18

III. Пропозиції, шляхи привабливості регіону 25

ВИСНОВОК 29

ЛІТЕРАТУРА: 31

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В наші часи у вітчизняних і зарубіжних вчених є чимало праць, присвячених проблематиці визначення рівня інвестиційної привабливості господарюючих суб’єктів регіонів, держави. При цьому переважна кількість авторів намагаються врахувати якомога більше факторів, здатних позитивно впливати на наміри інвесторів, хоча ці фактори є далеко не рівноцінними.

Особливо це проглядається на регіональному рівні, оскільки такі фактори, як природний, трудовий, економічний, інфраструктурний, науково-технічний потенціали, наявність податкових преференцій безпосередньо визначають обсяг залучення інвестицій до економіки регіонів; інші, зокрема, доходи і видатки місцевих бюджетів, обсяги промислового, сільськогосподарського виробництва, фінансові результати від діяльності суб’єктів господарювання - характеризують рівень економічного розвитку регіону, але безпосередньо не впливають на активізацію інвестиційних процесів. 

Інвестиційна привабливість регіону - відповідність регіону основним цілям інвесторів, що полягають у прибутковості, безризиковості та ліквідності інвестицій; рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного регіону; або як становище регіону в той чи інший момент часу, тенденції його розвитку, що відображаються в інвестиційній активності.

Інвестиційна привабливість території визначається факторами інвестиційної привабливості регіону і регіональною інвестиційною політикою.

Під факторами інвестиційної привабливості регіону вчені розуміють процеси, явища, дії, переважно об’єктивного характеру, що впливають на інвестиційну привабливість регіону і визначають його територіальні особливості. Це, наприклад, вигідність економіко-географічного положення регіону, його природноресурсний, трудовий, науково-технічний потенціали, рівень розвитку інфраструктури, характеристики споживчого ринку тощо.

Регіональна інвестиційна політика розуміється як процес, явище, дія, переважно суб’єктивного характеру, що визначають територіальні особливості регіону. На практиці вона являє собою дії державних і місцевих органів влади та управління щодо розвитку інвестиційного процесу в регіоні, пов’язані з удосконаленням нормативно-правової бази, наданням преференцій для найбільш ефективних та значущих для регіону інвестиційних проектів, розвитком інфраструктури з обслуговування суб’єктів інвестиційної діяльності, гарантуванням безпеки діяльності підприємницьких структур. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність та критерії оцінки інвестиційної привабливості

Інвестиції  в економіку регіонів на сьогодні виступають одним з основних джерел економічного розвитку. Саме тому так  багато уваги приділяється аналізу  динаміки інвестицій та оцінці перспектив інвестицій у той чи інший регіон. Для оцінки перспектив надходження  інвестицій використовують термін інвестиційна привабливість регіону. Інвестиційна привабливість регіонів - це узагальнююча характеристика окремих регіонів з точки зору ефективності здійснення в них інвестиційних вкладень. У той же час на сьогодні нема чітко визначених критеріїв оцінки інвестиційної привабливості та відсутнє єдине загальноприйняте визначення інвестиційної привабливості.

1.1. ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ  ПРИВАБЛИВОСТІ ГАРВАРДСЬКОЇ ШКОЛИ БІЗНЕСУ, 60-ТІ РОКИ

На сьогодні є чимало різних методик оцінки інвестиційної привабливості регіонів. Перші оцінки були запропоновані у 60-х роках західними експертами. Однієї з перших у цьому напрямку, було дослідження Гарвардської школи бізнесу.

В основу якого була покладена  експертна шкала, що включала певні характеристики кожної країни, такі як законодавчо-правові умови для іноземних та національних інвесторів, наявність можливостей вивозу капіталу, стан національної валюти, політична ситуація в країні, рівень інфляції, можливість використання національного капіталу. Однак, зазначена кількість визначених показників була недостатня для адекватного відображення існуючої ситуації, при прйнятті інвестиційних рішень. Тому подальший розвиток методичного апарату порівняльної оцінки інвестиційної привабливості країн, пішов по шляху розширення та ускладнення системи оцінюваних параметрів та введенні кількісних (статистичних) показників.

Найчастіше використовувались  наступні параметри та показники: тип економічної системи, макроекономічні показники (обсяг ВНП, структура економіки), забезпеченість природними ресурсами, стан інфраструктури, умови розвитку зовнішньої торгівлі, участь держави в економіці.

1.2. УМОВНЕ ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

Сьогодні можна зустріти велику кількість метрологічних підходів до оцінки інвестиційної привабливості, які умовно можна поділити на чотири основні групи:  

• За фактом надходження інвестицій.  
• Експертний метод.  
• Рейтинговий метод на основі різноманітних статистичних даних.  
• Рейтинговий метод на основі даних опитувань.

Розглянемо зміст основних методів  визначення інвестиційної привабливості, їх переваги та недоліки.

1). За фактом надходження інвестицій

Даний метод  базується на аналізі фактичних  статистичних даних стосовно надходження  інвестицій в обрані регіони. У процесі  аналізу можуть розглядатися як фактичні дані, так і відносні показники, що характеризують динаміку змін та положення  регіону відносно усереднених даних. Даний метод базується на припущенні, що високий рівень визначених показників свідчить про високу інвестиційну привабливість  регіону. У більшості випадків даний  метод використовується органами державної  адміністрації та органами місцевого  самоврядування при аналізі інвестиційної  привабливості. У той же час метод враховує лише факт надходження інвестицій і не враховує багатьох чинників, що приймаються інвесторами до уваги, тому не може служити базою при розробці довготривалих програм розвитку.

2). Метод експертних оцінок

Даний метод  полягає в експертній оцінці різноманітних  показників розвитку регіону. Експерт  з власних міркувань і власного досвіду обирає найбільш важливі  показники, аналізує їх динаміку розвитку та формує висновки стосовно інвестиційного клімату в регіоні. На сьогодні даний  метод широко застосовується іноземними інвесторами при прийнятті рішень стосовно вибору регіону для вкладення  інвестицій. Перевага даного методу полягає у можливості адаптації показників і факторів, що вивчаються для потреб конкретних інвесторів або поглиблений аналіз привабливості певних галузей. Недоліком методу виступає певна суб'єктивність та залежність висновків від позицій експерта.

3). Рейтинговий метод

Даний метод  полягає в аналізі різних аспектів розвитку регіону, формуванні на їхній  основі аналітичних показників, подальшого їх групування та консолідації і формуванні інтегрального показника. За цим показником будується рейтинг регіону і визначається позиція конкретного регіону в рейтингу. Рейтинговий метод набув широкої популярності завдяки простоті використання та зручності інтерпретації результатів. На сьогодні більшість рейтингових агентств та консультаційних фірм розробили власні методики розрахунку інвестиційного рейтингу країн та регіонів [2]. Основна відмінність даних методик полягає у критеріях вибору вхідних параметрів, алгоритмі їх групування, кількості груп (наприклад, журнал Euromoney враховує лише 9 груп показників, а Швейцарський інститут розвитку менеджменту - 381 групу) та методі обчислення інтегрального показника.

4). Рейтинговий метод на основі опитувань

Дана  група методик базується не на макроекономічній статистиці, а на опитуванні суб'єктів економічної  діяльності даного регіону. В процесі  опитування визначають ступінь та напрям впливу тих чи інших факторів. У  подальшому дані опитування групуються і на основі інтегрального показника  будується загальний рейтинг  регіону. Перевагою даного методу є  можливість окрім визначення загального місця регіону провести аналіз і  перегрупування відповідей респондентів відповідно до потреб інвестора. Найбільш відомими організаціями, що застосовують дану модель побудови регіонального рейтингу виступають: Світовий Банк, Moody's, BERI.

1.3. ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА МЕТОДИКОЮ ІНСТИТУТУ РЕФОРМ

В Україні  найбільш відомою є методика Інституту  Реформ, що використовує п'ять груп показників [3].

Групи показників, що використовуються при розрахунку рейтингу Інституту Реформ

№	Група	Важливість, %
1.	Економічний розвиток регіону	25,0
2.	Ринкова інфраструктура	22,0
3.	Людські ресурси	13,0
4.	Фінансовий сектор	25,0
5.	Розвиток підприємництва та місцевої влади	13,0

Джерело: http://www.ir.org.ua/

Методику Інституту  Реформ при аналізі інвестиційної  привабливості регіонів використовують рейтингове агентство „Калина", агентство SOCIS Gallup International, Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, Рада по вивченню продуктивних сил України при НАН України, Фонд підтримки підприємництва. Основним недоліком методики Інституту Реформ можна вважати відсутність груп показників, що оцінюють рівень ризиків. Основними недоліками рейтингового методу є значна залежність від макроекономічних показників, непрозорість показників, що групуються, відсутність врахування регіональної специфіки. У результаті рейтинг лише показує місце регіону серед інших регіонів, але нічого не говорить про галузеву специфіку регіону і приоритетні напрямки інвестицій.

1.4. ВИЗНАЧЕННЯ КРИТЕРІЇВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА МЕТОДИКОЮ СВІТОВОГО БАНКУ

Найбільш  відомим є рейтинг світового  банку, що враховує сім груп показників [4]:

• Загальні показники.
• Інфраструктура.
• Фінанси.
• Державна політика та послуги.
• Вирішення суперечок та злочинність.
• Потенціал та інновації.
• Трудові відносини.

Джерело: http://worldbank.org/

Основним недоліком  даного методу є значна вартість проведення досліджень та проблеми з формуванням репрезентативної вибірки за регіонами.

Таким чином, на сьогодні не існує дешевої універсальної  методики оцінки інвестиційної привабливості  регіонів, яка б дозволила оцінити  велику кількість факторів, що впливають  на інвестиційне середовище та врахувати  регіональні особливості.

1.5. ВИЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА А. АСАУЛОМ

Сукупність  показників, за якими вітчизняні та зарубіжні аналітики в різні  періоди часу пропонували визначати  рівень інвестиційної привабливості  регіонів, систематизовано у статті російського вченого А. Асаула. Всю систему названих показників зведено автором у 3 великі групи факторів, які визначають рівень привабливості території для інвесторів: 

1.Фактори, що впливають на рівень інвестиційного потенціалу регіону (природно-географічний, трудовий, виробничий, інноваційний, інституціональний, інфраструктурний, фінансовий, споживчий потенціали). 

2.Фактори, що визначають рівень  некомерційних інвестиційних ризиків (законодавчі, політичні, соціальні, економічні, екологічні та кримінальні ризики). 

3.Інвестиційна активність (концентрація і розподіл інвестиційного капіталу, активізація впровадження нових виробничих потужностей, розвиток прямих і портфельних інвестицій). 

Для кількісного  вираження зазначених факторів можливо  використання максимально можливої кількості показників, які хоч  якоюсь мірою характеризують рівень інвестиційної привабливості території. Проте деякі з них (особливо це стосується першої групи) не справляють помітного впливу на прийняття інвестором рішення щодо вкладання капіталу в економіку конкретного регіону. Такими, наприклад, є показники, пропоновані для визначення виробничого (зокрема, оцінка виробничих потужностей, продуктивність праці, фондовіддача) та фінансового (питома вага прибуткових і збиткових підприємств, рівень прибутковості підприємств) потенціалів регіону.

Від’ємне  значення таких показників може вказувати  на проблеми функціонування діючих підприємств, зокрема, високу питому вагу застарілого  обладнання, застосування у виробничому  процесі енерго- та матеріаломістких технологій, недосконалу організацію виробництва, низький кваліфікаційний рівень промислово-виробничого персоналу, незадовільний менеджмент та ін., але не означає, що інвестор, який зможе організувати виробничий процес на якісно новому рівні, водночас позбавиться всього комплексу проблем.

Крім того, інвестиційна активність не є фактором інвестиційної привабливості регіону. Це, скоріше, міра практичного використання на певний момент часу наявного інвестиційного потенціалу території, її переваг і особливостей. 

1.6. ВИЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА ДЕРЖКОМСТАТОМ УКРАЇНИ

Іншою методикою визначення інвестиційної привабливості регіонів є методика, запропонована Держкомстатом України. Згідно із цією методикою, інвестиційну привабливість регіонів пропонується оцінювати за такими показниками: 

1. інвестиції в основний капітал, у розрахунку на 1 чол. середньорічної чисельності наявного населення (грн.); 
2. інвестиції у житлове будівництво, в розрахунку на 1 чол. середньорічної чисельності наявного населення (грн.); 
3. обсяг ПІІ, у розрахунку на 1 чол. середньорічної чисельності наявного населення (дол.); 
4. зміна обсягу ПІІ, у розрахунку на 1 чол. середньорічної чисельності наявного населення (дол.); 
5. густота автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттям (км на 1000 км2 території); 
6. обсяг експорту товарів, у розрахунку на 1 чол. середньорічної чисельності наявного населення (дол.). 

1.7. ВИЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА ІНСТИТУТОМ РЕФОРМ

Нині рейтинг інвестиційної привабливості регіонів в Україні визначається за методикою та системою показників, запропонованими Інститутом реформ.

Вона в основному  грунтується на використанні показників, на які регіональні органи влади практично не можуть впливати, що зменшує можливості практичного використання цієї методики в процесі вдосконалення регіональної інвестиційної політики. 

Такими  показниками, які не перебувають  у площині управлінської діяльності та багато в чому залежать від успадкованого  науково-технічного і фінансово-економічного потенціалу, є середній розмір сплаченого статутного капіталу на один діючий банк; та стан ринку цінних паперів та деякі інші. 

Ретельний аналіз наявних наукових розробок з  визначення рівня інвестиційної  привабливості регіону, а також  викладені міркування щодо недоцільності  врахування в подібних методиках  факторів, які опосередковано впливають  на формування інвестиційної привабливості  територій, дозволяють виділити фактори (і коло показників, що їх характеризують), які в комплексі інтересують  інвесторів і безпосередньо визначають обсяги інвестиційних надходжень. 

Перелік цих регіональних складових  має такий ієрархічний зміст: 

1. Економіко-географічне положення: його можна оцінити за такими критеріями, як близькість регіону до кордонів держави, міра розвитку виробничої інфраструктури, зокрема, наявність транспортних коридорів, прикордонних терміналів, нафто-, газопроводів, ЛЕП загальнодержавного значення, близькість до Києва та інших розвинутих промислових центрів України тощо. 
2. Природноресурсний потенціал: економічна оцінка мінеральних, земельних, лісових, рекреаційних ресурсів. 
3. Трудовий потенціал: його можна оцінити за такими критеріями.

• Наявність трудових ресурсів — густота населення, чисельність економічно активного населення (у розрахунку на 1 км2), пропозиція робочої сили на ринку праці.

• Освітньо-кваліфікаційний рівень трудових ресурсів (у розрахунку на 10 тис. чол. економічно активного населення) — підготовка кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами, підготовка кадрів ВНЗ І-ІV рівнів акредитації, підвищення кваліфікації кадрів, кількість працівників, які навчалися нових професій.
• Вартість робочої сили — середньомісячна номінальна заробітна плата працівників. 

4. Економічний потенціал: його найбільш доцільно визначити через обсяги ВДВ (у розрахунку на душу населення). 

5. Місткість споживчого ринку: її можна оцінити за показниками сукупних витрат домогосподарств (у середньому за місяць у розрахунку на 1 домогосподарство), роздрібного товарообороту та обсягу реалізованих послуг, оплачених населенням (у розрахунку на душу населення). 

6. Інфраструктурний потенціал: пропонується оцінювати за показниками густоти автомобільних шляхів і залізниць, місткості АТС (на 10 тис. чол. населення), вартості основних засобів виробництва і розподілу електроенергії, газу і води (на душу населення). 

7. Науково-технічний потенціал: оцінюється за кількістю спеціалістів, які виконують науково-технічні роботи (у розрахунку на 10 тис. чол. економічно активного населення), обсягом наукових і науково-технічних робіт (на душу населення), обсягом затрат на НДДКР. 

8. Інвестиційні преференції: наявність вільних економічних зон, територій пільгового інвестування в регіоні. 

9. Інвестиційні ризики: при їх оцінці варто взяти до уваги наступне.

• Політичний ризик — наявність або відсутність політичної та кадрової стабільності, авторитетність місцевої влади.
• Економічний ризик — активність регіону в реалізації економічних реформ і регуляторної політики, адекватність інвестиційних намірів стратегії економічного розвитку регіону.
• Соціальний ризик — демографічне навантаження постійного населення, міжрегіональна та міждержавна міграції, грошові доходи населення, рівень розвитку соціальної інфраструктури в регіоні, кількість безробітного населення, криміногенна ситуація.
• Екологічний ризик — міра забрудненості навколишнього природного середовища, наявність зон екологічного лиха. 

Інвестиційні ризики є далеко не другорядним фактором, що визначає інвестиційну привабливість території. Саме сприятлива політична, економічна, соціальна та екологічна ситуація є гарантією стабільного суспільного „самопочуття” в регіоні, уникнення інвестором різноманітних втрат через обставини, які не залежать від нього і не можуть бути керованими з його боку. 

1.8. ВИЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗА СПІВВІДНОШЕННЯМ ОБ’ЄКЕТИВНИХ І СУБ’ЄКТИВНИХ ФАКТОРІВ

Оцінку  факторів, які визначаються кількісними  показниками, можна здійснювати  шляхом розрахунку інтегрального коефіцієнта  інвестиційної привабливості. Для оцінки факторів, які не можна охарактеризувати показниками офіційної статистики (вигідність економіко-географічного положення, умови пільгового оподаткування, законодавча стабільність, інвестиційні ризики), проводиться процедура експертної оцінки з наступним рейтингуванням.

Системний моніторинг інвестиційної привабливості  всіх регіонів України слід здійснювати, виходячи виключно з обсягу інформації, пропонованого офіційною статистикою, абстрагуючись від суб’єктивних поглядів на її зміст. З метою ж деталізації та більш поглибленого визначення рівня інвестиційної привабливості кожного окремо взятого регіону України доцільним є проведення експертних опитувань. 

З метою підвищення прикладної цінності проведеного дослідження всі перелічені фактори умовно можна поділити на 2 групи:

1) фактори об’єктивного (некеровані),

2) фактори суб’єктивного (на які можна впливати) характеру.

Такий поділ  є досить умовним, оскільки об’єктивні у короткостроковій перспективі  фактори є суб’єктивними у  довгостроковій (наприклад, кількість  портів, аеропортів, транспортних вузлів тощо).

До першої групи віднесемо: економіко-географічне положення, природноресурсний і трудовий потенціали.

До другої групи включимо: фактори місткості регіонального споживчого ринку, економічного, інфраструктурного та науково-технічного розвитку, наявності інвестиційних преференцій та ризиків. 

Таке  групування здійснено з метою  забезпечення максимальної відповідності  сформованої інформаційної бази факторів інвестиційної привабливості  регіонів вимогам обгрунтування перспективних напрямів її підвищення.

Поділ факторів на об’єктивні і суб’єктивні дозволить виявити проблемні точки перспективної програми дій щодо залучення в той чи інший регіон додаткових (чи необхідних) обсягів інвестицій.

Ранжирування регіонів за співвідношенням “сприятливості” об’єктивних і суб’єктивних факторів інвестиційної привабливості дозволить актуалізувати напрями комплексної програми підвищення інвестиційної привабливості конкретного регіону, визначити її перспективну спрямованість і можливу ефективність, окреслити загальнодержавні пріоритети в регіональному розрізі. 

 

 

 

2. Оцінка інвестиційної привабливості Львівського регіону

Дослідження інвестицій, які іноземні інвестори залучають в економіку певного регіону або країни загалом, завжди було актуальною темою. Не є таємницею той факт, що значна кількість підприємств в Україні існує переважно завдяки іноземним інвестиціям. Після кризи, яка розпочалася у 2008р., інвестиційна позиція України, як зрештою і багатьох країн, значно знизилась. З метою розвитку економіки держави варто представляти той чи інший регіон України в такому вигляді, який був би привабливим для інвестора.

Іноземні  інвестиції є одним із визначальних чинників розвитку промисловості України, оскільки в значну кількість промислових  об'єктів країни, а особливо Львів.

 Загалом, говорячи про іноземні інвестиції у Львівську обл., можна зазначити, що згідно зі статистичними даними, регіон є привабливим для іноземного інвестора. Щодо обсягу прямих іноземних інвестицій Львівщини, то станом на 01.011.2012. становить 1358,2 млн дол. США. У розрахунку на одного мешканця області припало 756,1 дол. США прямих іноземних інвестицій. Упродовж І півріччя 2010 р. у підприємства та організації Львівщини залучено 98,3 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій.

2.1. ОЦІНКА ПРОМИСЛОВОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

Якщо  говорити про окремі підприємства, які здійснюють інвестиційну діяльність на території Львівщини, то найбільш активними є: ДП "Кроно-Львів" - деревообробна галузь; ДП "Датський текстиль" (пошиття швейних виробів); ТОВ "Леоні Ваерінг Системс УА ГмБХ" 
(виробництво автомобільних кабельних мереж); ТОВ "Танк Транс" (транспортні перевезення); ТОВ "Яблуневий дар" (виробництво соків); ДП "Хол-гер Крістіансен Продакшн Україна" (відновлення електрообладнання); ТОВ "Рабмер Україна" (комунальне господарство).

Не є  новиною те, що у Львівській обл. за часів СРСР працювали такі масштабні  як за кількістю робітників, так  і за обсягом виробництва, заводи, як ВАТ "Кінескоп", ВО "Полярон", ВАТ "Львівсільмаш", ВАТ "Дрогобицький крановий завод", ВО "Ковальсько-Пресового обладнання", ВАТ "Стрийський склозавод" та інші потужні промислові об'єкти, але після розпаду СРСР вони виявилися збитковими, непривабливими для інвесторів. На теперішній час на їхньому місці розташовані спустошені приміщення, що лише займають територію, на яких могли б розміщуватися промислові об'єкти, які б зміцнювали українську економіку, підвищували загальний рівень ВВП, розвивали промисловість.

• У місті зосереджено понад 45914 підприємств, з яких: 3494 - великі та середні, 1100 – малі підприємства [1].
• Інвестори, які вкладають кошти в підприємства міста, представляють 52 країни світу [2].
• В місті створено робочу групу, яка працює над розробкою стратегії розвитку Львова до 2027р. [1].
• Львівська міська рада започаткувала проведення земельних аукціонів: у 2010 р. продано 18,94 га на суму 79,8 млн.грн.
• Найбільша сума інвестицій на 2011 р. у Львові припадала на такі види економічної діяльності: переробна промисловість - 548046,6 млн. дол. (35% від загальної суми інвестицій у розвиток міста); фінансова діяльність - 276821,3 млн. дол. (33%); торгівля – 81007,4 млн. дол. (9 %) .

2.2 ОЦІНКА ТУРИСТИЧНО – РЕКРЕАЦІЙНЇ  ПРИВАБЛИВОСТІ

З давніх-давен Львівська обл. є одним із найбільш відомих та популярних туристичних регіонів Центральної Європи. Регіон відзначається різноманітністю природних умов та багатством рекреаційних ресурсів. Відпочивальників приваблює унікальне поєднання історико-культурної спадщини та природно-рекреаційних ресурсів. Зокрема, великою популярністю серед туристів користуються замки Львівщини, а саме Олеський, Золочівський, Підгорецький, Свірзький замки, які об'єднуються у найпопулярніший туристичний маршрут "Золота підкова Львівщини".