Інвестиційна політика

 

Східноєвропейський університет  економіки та менеджменту

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Інвестиційна політика»

 

 

 

 

 

 

 

Виконав студент:

5-го курсу

Групи ЕФ-81 М

Шрамко О.О

 

Перевірила:

Зачосова Н. В.

 

 

 

 

Черкаси 2012 р.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

  1. Інвестиційна політика України в сучасних умовах нестабільності……….5
  2. Інвестиційна політика як ефективна форма управління ухвалення інвестиційних рішень……………………………………………………………..8
  3. Інвестиційна політика як основний етап банківського інвестиційного процесу…………………………………………………………………………...16

Висновок………………………………………………………………………….23

Список використаної літератури………………………………………………..24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вирішальна роль в організації  інвестиційної діяльності належить державі, оскільки поступальний розвиток економіки є одним із пріоритетних завдань України. Для того, щоб наша економіка якнайшвидше вийшла з кризового стану та відновилася стабільність її розвитку, вирішальне значення має обгрунтована з урахуванням усіх особливостей національної економіки державна інвестиційна політика, адже саме вона дасть змогу максимально використати національні ресурси та залучити у вітчизняну економіку іноземні інвестиції.

Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій. Актуальність проблеми формування виваженої інвестиційної  політики привертає увагу багатьох вітчизняних та іноземних вчених. Необхідно зазначити, що дослідженню та аналізу державної інвестиційної політики присвятили свої праці такі відомі вчені та практики, як В.М.Геєць, Б.М.Данилишин, М.П.Денисенко, В.0В. Корнєєв, Д.Г.Лук’яненко, С.В.Науменкова, В.Є.Новицький, Ю.М.Пахомов, А.А.Пересада, В.Я.Шевчук та інші. Дослідженням різних аспектів державного регулювання інвестиційної діяльності та державної інвестиційної політики займаються найвідомі- ші зарубіжні науковці, серед яких М.Джонк, Д.Марковіц, Х.Джонсон, У.Шарп, Дж.Бейлі, Г.Александер. Однак рівень наукової розробки проблем формування та реалізації державної інвестиційної політики на сучасному етапі в умовах виходу з економічної кризи є недостатнім, оскільки явище такого масштабу є для України абсолютно новим і, відповідно, державну інвестиційну політику слід розглядати з нового ракурсу.

Комерційні банки в  процесі своєї діяльності значну увагу приділяють купівлі-продажу  цінних паперів як елементу диверсифікації активних операцій та розширення джерел отримання доходів.

Придбані банком цінні  папери утворюють портфель цінних паперів сукупність придбаних (отриманих) банком сторонніх цінних паперів, право володіти, користуватися та розпоряджатися якими належить банкові.

Діяльність банків, яка  пов'язана з придбанням, утриманням та продажем цінних паперів, у комплексі складає інвестиційний процес. Щодо його складу існує багато позицій, проте, на наш погляд, етапи інвестиційного процесу для вітчизняних комерційних банків загальним чином можна сформулювати так:

  1. Розроблення інвестиційної політики банку.
  2. Аналіз цінних паперів.
  3. Формування банківського портфеля цінних паперів.
  4. Моніторинг портфеля цінних паперів та формування резервів на відшкодування можливих збитків за операціями з цінними паперами.
  5. Оцінка ефективності портфеля цінних паперів.

Більш детально розглянемо перший етап інвестиційного процесу  банку - інвестиційну політику.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Інвестиційна політика України в сучасних умовах нестабільності

 

У період трансформації економіки України суттєво зростає роль інвестиційної діяльності. Від інтенсивності й результативності інвестиційної політики залежить успіх перетворень насамперед у сферах економічного, політичного та соціального життя, побудова високорозвиненого суспільства. Ось чому сьогодні є надзвичайно актуальними питання, що пов’язані з інвестуванням, способами й методами його активізації, вивченням умов забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, створенням ефективної державної інвестиційної політики. Зростання економічного потенціалу та суспільний розвиток у країні, підвищення життєвого рівня населення, поліпшення якості продукції - все це в основному залежить від зваженої та ефективної інвестиційної політики. Те, що національна економіка не є ідеальним об’єктом саморегулювання, свідчить про відсутність у ній достатніх передумов для самоактивізації процесів капіталотворення й виступає найвагомішим аргументом на користь того, що провідним суб’єктом формування та регулювання інвестиційної політики в ній повинна стати держава.

На думку Коюди О.П. та Гриньової  В.М., державна інвестиційна політика являє  собою визначення структурних та кількісних потреб в інвестиційних  ресурсах, збільшення джерел фінансування, вибір пріоритетних напрямків фінансування та формування ефективної пропозиції для залучення інвестицій [2].

Однак значний інтерес становить  також позиція авторів [1], які  розглядають інвестиційну політику держави як комплекс заходів, що забезпечують формування сприятливого національного  інвестиційного клімату і підприємницького середовища в країні, які спрямовані на:

  • досягнення максимально високого ефекту від вкладених державою ресурсів у будь-якій формі;
  • створення умов пріоритету розвитку галузей і сфер господарського комплексу, що забезпечують рівноправну, конкурентну основу для співробітництва на світових інвестиціних ринках;
  • створення умов збалансованого розвитку регіонів і галузевих господарьких комплексів і збереження балансу інтересів усіх соціально-суспільних груп у країні.

Таким чином, державна інвестиційна політика являє собою систему заходів, що визначають обсяг, структуру та основні напрямки усіх вкладень (фізичних, фінансових, матеріальних, нематеріальних, інтелектуальних) для забезпечення високих темпів розвитку економіки через концентрацію вкладень на тих діяльницях, від яких залежать досягнення високих темпів розвитку виробництва, збалансованість та ефективність економіки, одержання максимального приросту продукції і доходу на одиницю витрат [6]. Необхідно звернути увагу на те, що головним призначенням інвестиційної політики деражви є підтримка потоку інвестицій на такому рівні, який гарантував би безупинну віддачу від вкладених коштів. Причому ця віддача має бути достатньою для забезпечення економічного зростання в умовах низької інфляції. Для підвищення ефективності інвестиційної політики України необхідним є формування моделі реалізації такої політики з урахуванням особливостей національної економіки. Механізм формування даної моделі представлений на рис.1.

На основі поданої вище інформації, на думку Марцина B.C., можна визначити засади державної інвестиційної політики на найближчу перспективу, до яких відноситься:

  • збільшення обсягів капітальних вкладень суб’єктів господарювання внаслідок одержання прибутків і проведення нової амортизаційної політики;
  • впровадження кредитних засад бюджетного фінансування інвестциій;
  • залучення інвестиційних ресурсів, які формовано на фондовому ринку та завдяки заощадженням населення;
  • запровадження страхування від інвестиційних ризиків;
  • створення вітчизняного банку реконструкції та розвитку.

 

  

Рис.1. Механізм формування моделі реалізації інвестиційної політики України.

 

Нарощування інвестиційного потенціалу економіки України можливе за таких умов:

  • наявності загальнонаціональної інвестиційної програми, що безпосередньо впливає на інвестиційну політику держави;

оптимізації державних заходів  активізації інвестиційних процесів і дії системи показників ефективності відповідної діяльності, причому держава має не лише дотримуватися законодавства, а й розробити заходи, що гарантували б недоторканість інвестицій в Україні;

  • впровадження інвестиційно-інноваційної стратегії, спрямованої на вдосконалення структури національної економіки, збільшен ня масштабів суспільного виробництва, підвищення конкуренто- спромодності продукції;
  • заохочення іноземних інвесторів із передбаченням узгодження низки рішень уряду щодо реформування політики, спрямованої на економічний розвиток і досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності в усіх підрозділах економічних структур;
  • забезпечення послідовності та прозорості державної інвестиційної політики [4].

Проаналізувавши різні підходи до визначення інвестиційної політики держави, варто зазначити, що цей термін доцільно трактувати як систему заходів, що визначають обсяг, структуру та основні напрямки усіх вкладень для забезпечення високих темпів розвитку економіки. Сутність цих заходів буде залежати від стану розвитку ринкових відносин, структури економіки та конкретної економічної ситуації.

Реалізація зазначених у даній  статті заходів дозволить сформувати ефективну державну інвестиційну політику, що, в свою чергу, значно вплине на подолання  фінансової кризи та покращить стан економіки України.

 

  1. Інвестиційна політика як ефективна форма управління ухвалення інвестиційних рішень.

Інвестиційна політика забезпечує комплексний розвиток країни і врахування інтересів усіх груп інвестиційного процесу. У зв’язку з тим, що інвестиційна політика є ключовим елементом в  управлінні прийняттям інвестиційних  рішень, теоретичні аспекти її розробки набувають особливого значення.

Враховуючи інтереси учасників  інвестиційного процесу, можна виділити основні фактори, що впливають на інвестиційну політику [8]:

  1. Необхідність забезпечення довгострокового економічного зростання високими темпами, вдосконалення структури економіки.
  2. Очікування основних суб’єктів інвестиційної політики (підприємств і населення). Від очікувань залежить, з одного боку, термін і рівень заощаджень, а з іншого — обсяг і терміни інвестицій.
  3. Підвищення конкурентоспроможності країни у світовому господарстві. Цей фактор найбільш значущий для іноземних інвесторів, які оцінюють перспективність вкладень в ту або іншу країну залежно від конкурентоспроможності її на глобальному рівні.
  4. Обороноздатність. Цей фактор знижує ризик втрати інвестицій у випадку виникнення військових конфліктів на території країни.
  5. Загальна економічна ситуація (рівень інфляції, валютний курс). Стабільність в економіці дозволяє більш ефективно і на довший термін залучати інвестиції.
  6. Інвестиційний клімат (законодавство, ризики вкладень в країну і конкретні підприємства, імідж і репутація країни або підприємства як позичальника). Механізм впливу цього фактора близький за формою до механізму впливу загальної економічної ситуації на інвестиційну активність.
  7. Рівень життя населення, обсяги споживання. При високому рівні споживання, знижуються заощадження у населення, що спричиняє за собою і зниження інвестицій. Проте, у цьому випадку, можливе збільшення накопичень у підприємств за рахунок великих обсягів продаж і акумуляції значних обсягів прибутку. Але така ситуація можлива за наявності високої рентабельності.
  8. Рівень розвитку ринкової інфраструктури. Якщо ринкові інститути не розвинені, то трансформація заощаджень в інвестиції ускладнюється, що веде до зниження темпів економічного зростання.
  9. Екологія. На сьогоднішній день екологічний фактор може стати для держави одним з вирішальних при формуванні інвестиційної політики, оскільки стан довкілля дозволяє бажати кращого. Так, за даними Фонду «Громадська думка» 72% населення України не задоволені станом довкілля, природи в місці власного проживання.

Головним негативним фактором населення  вважає вихлопні гази транспортних засобів (45%). У великих промислових центрах  називають, разом з вихлопними газами, роботу фабрик і заводів (25%). Жителі малих міст і сіл бачать головну причину незадовільного стану довкілля в побутовій поведінці людей, безжальній до природи (37% і 47% відповідно). Таким чином, розробка нових технологій, спрямованих на зниження викидів шкідливих речовин в довкілля може стати одним з пріоритетних завдань інвестиційної політики держави [7]. Ґрунтуючись на аналізі впливу вказаних факторів, органи державної влади повинні формувати завдання інвестиційної політики, і реалізовувати тактичні заходи для їх досягнення.

Таким чином, сутність інвестиційної  політики полягає в тому, що це ключовий спосіб державного регулювання інвестиційного процесу. На неї впливають як економічні фактори (рівень життя населення, конкурентоспроможність країни на світовому рівні, інвестиційний  клімат, тощо), так і ряд інших (обороноздатність, екологія).

Для визначення ефективності прийнятих  заходів і процесу реалізації інвестиційної політики «post factum», отримання фактичної і аналітичної інформації для розробки нової інвестиційної політики, формулювання її цілей і заходів виробляється оцінка інвестиційного клімату, що характеризує рівень привабливості суб’єкта для інвесторів.

Ми можемо запропонувати такі основні функції інвестиційної політики:

  • експертизу інвестиційних проектів;
  • формування переліку інвестиційних проектів і визначення пріоритетів для включення їх в різні державні програми;
  • формування сприятливого іміджу держави на світовому ринку капіталу;
  • розробку і реалізацію гарантійних і заставних механізмів при залученні інвестиції в пріоритетні проекти;

Основними способами і методами реалізації інвестиційної політики можна назвати [9]:

  • законодавчу базу (адміністративні способи регулювання інвестиційного процесу);
  • прогнозування, державне програмування, моніторинг і регулювання інвестиційного процесу;
  • фінансування з бюджету (субсидії і субвенції);
  • державне підприємництво.

Виходячи з мети дослідження, основну  увагу необхідно приділити методам  реалізації інвестиційної політики, спрямованої на стимулювання інвестиційного процесу.

Основними суб’єктами інвестиційної  політики виступають інвестори і  користувачі об’єктів інвестування. Характерною особливістю інвесторів є відмова від негайного споживання наявних коштів на користь задоволення власних потреб в майбутньому на новому, вищому рівні.

В організаційному відношенні процес управління складається з підготовки прийняття і реалізації управлінських  рішень. Категорія «управлінське  рішення» відображає динаміку управління, дослідження якої пов’язане з  розглядом змісту самої дії, а також формування і здійснення процесу управління

У зв’язку з тим, що інвестиційна політика є ключовим елементом усіх інвестиційних рішень, теоретичні аспекти  її розробки набувають особливого значення.

У роботах, присвячених цьому питанню, приводяться різні трактування змісту поняття «Інвестиційна політика» [10].

З позицій цього дослідження, інвестиційну політику доцільно розглядати як комплекс заходів і перспектив розвитку інвестиційної діяльності для залучення інвестиційного потенціалу до процесу відтворення, створення оптимальних умов для вкладення інвестицій, забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку країни.

Такому поняттю інвестиційної  політики відповідають принципи її формування :

  • єдність правового простору інвестиційної діяльності в країні і активна підтримка інвестиційних процесів;
  • створення сприятливого інвестиційного клімату і розвиненої інвестиційної інфраструктури;
  • диверсифікація інвестиційних вкладень з урахуванням специфіки розвитку муніципальних утворень;
  • змішане (державно-приватне) фінансування високоефективних інвестиційних проектів на конкурсній основі при збереженні суворого контролю за витрачанням бюджетних асигнувань.

У дослідженнях вітчизняних і зарубіжних авторів застосовуються чотири методи інтеграції числових значень показників, що характеризують інвестиційний клімат: загальна за сумою місць, що займає кожний відповідний показник; метод «Pattern», зіставлення за формулою багатовимірної середньої, середня геометрична.

Перший метод, найпростіший і наочні ший, визначає тільки ранжирування об’єктів за критерієм «краще, гірше». На відміну від цього методу, інші три — середня геометрична, багатовимірна середня і метод «Pattern» дозволяють визначити інтегральні рівневі характеристики.

Патерн-аналіз залежить від вибору системи відліку. У зв’язку з  тим, що використання цього методу вимагає кропіткої роботи із створення картографічного матеріалу, його рідко застосовують при створенні рейтингів.

У цій експертно-рейтинговій методиці застосовується останній метод, суть якого  полягає в тому, що числове значення будь-якого факторіального показника в середньому по Україні дорівнює 1. У результаті складання отриманих нормалізованих величин визначаються сумарні інтегральні рівні інвестиційного клімату країни. Для того, щоб інтегральний рівень інвестиційної привабливості або його складової частини — інвестиційні ризики з відповідним середнім рівнем, прийнятим за 1, та інтегральні національні коефіцієнти не залежали від кількості показників, що зводилися, сумарні коефіцієнти діляться на кількість інтегрованих показників і перетворюються в приведений інтегральний коефіцієнт рівня привабливості інвестиційного клімату.

З точки зору цілей дослідження  такий підхід можна застосовувати  для оцінки привабливості інвестиційного клімату і побудови рейтингу інвестиційної  привабливості в процесі формування інвестиційної політики. Це дозволить органам управління об’єктивно оцінювати інвестиційні ресурси і ризики при залученні інвесторів і розміщенні інвестицій.

Діяльність підприємств спрямована на отримання прибутку, а державна політика — на сприяння розвитку країни. У той же час реалізація високоефективних проектів, що характеризуються високою  бюджетною ефективністю, дозволяє генерувати нові джерела для інвестицій в  більш довготривалі проекти.

Як показники соціально-економічної  ефективності інвестиційної політики ми рекомендуємо використовувати оцінку діяльності країни, «результати» (валовий  продукт, річний соціально-економічний  ефект від реалізації усіх інвестиційних  проектів), що відображають його, і витрати- інвестиції.

ВВП є узагальнюючим показником економічної ефективності і є  сумарною вартістю створених товарів  і послуг. Співвідношення ВВП із здійсненими інвестиціями відображає рівень економічності перетворення ресурсів в результати (затратний  аспект ефективності).

Досягнення цілей інвестиційної  політики визначається за результатами за такими показниками, як зміна привабливості  інвестиційного клімату, приплив інвестицій на територію, збільшення отримуваного соціально-економічного ефекту.

Рішення щодо вибору інвестиційної  політики оцінюється за допомогою показників, відмінних від використовуваних для оцінки інших інвестиційних рішень і належать до економічної групи. Це пояснюється високою значущістю інвестиційної політики для регулювання інвестиційної діяльності, її загальнонаціональним характером і зв’язками з іншими рішеннями.

Інвестиційна політика ґрунтується  на таких основних принципах:

  • пріоритети державних інтересів;
  • об’єктивності й економічної обґрунтованості рішень, що приймаються;
  • відкритості і доступності для усіх інвесторів інформації, необхідної для здійснення інвестиційної діяльності, за винятком випадків, передбачених законодавством щодо інформації, що є державною, службовою, комерційною та іншою таємницею;
  • рівноправ’я інвесторів;
  • максимальній ефективності використання державних інвестицій, у тому числі коштів, наданих у рамках державної підтримки інвестиційних проектів.

Нині пріоритетними напрямами  інвестиційної діяльності в Україні є:

  • розробка і впровадження наукомістких технологій, спрямованих на поліпшення екології, енергозбереження, збереження і розвиток ресурсної бази;
  • виробництво експортно-орієнтованої продукції та продукції, що витісняє імпортні аналоги;
  • розвиток переробних виробництв;
  • розвиток транспортної інфраструктури, що враховує розміщення продуктивних сил;
  • розвиток машинобудування;
  • виробництво і переробка сільськогосподарської продукції;
  • розвиток малого бізнесу.

Проте серед них не вказана соціальна  спрямованість, що вимагає розробки соціального аспекту інвестиційної  політики. Це цілком реально, оскільки пріоритетні напрями інвестиційної  діяльності можуть коригуватися.

Учасниками інвестиційних стосунків  є Україна, громадяни і юридичні особи, що виконують функції інвестора, замовника, підрядчика і інші функції  відповідно до нормативних правових актів країни, регулюючих інвестиційну діяльність.

У рамках інвестиційної політики інвестори  мають рівні права на отримання  державної підтримки інвестиційної  діяльності за умови виконання вимог  укладеної інвестиційної угоди

Враховуючи вказане вище ми вважаємо, що при реалізації інвестиційної  політики суб’єкти інвестиційної діяльності зобов’язані:

  • дотримуватися державного законодавства;
  • сплачувати податки й інші обов’язкові платежі, встановлені державним законодавством;
  • не допускати проявів недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного законодавства;
  • вести і подавати бухгалтерську, статистичну й іншу звітність в порядку, встановленому законодавством;
  • забезпечувати відповідність інвестиційної діяльності (напрямів, обсягів, форм інвестицій, тощо) укладеній інвестиційній угоді;
  • у разі виділення бюджетних коштів на реалізацію інвестиційного проекту використовувати їх за цільовим призначенням;
  • виконувати вимоги державних стандартів, норм, правил і інших нормативів, встановлених законодавством;

дотримуватися встановлених, у тому числі міжнародних норм і вимог, що пред’являються до здійснення інвестиційної  діяльності;

  • у необхідних випадках мати ліцензію або сертифікат на право здійснення певних видів діяльності відповідно до переліку робіт і порядку видачі ліцензій і сертифікатів, встановлених чинним законодавством.
  1. Інвестиційна політика як основний етап банківського інвестиційного процесу

 

Інвестиційна політика - сукупність принципів та положень, що визначають концептуальні засади інвестиційної діяльності банку на ринку цінних паперів.

Інвестиційна політика комерційних  банків передбачає формування системи  цільових орієнтирів інвестиційної  діяльності, вибір найбільш ефективних способів їх досягнення. В організаційному  аспекті вона виступає як комплекс заходів з організації та управління інвестиційною діяльністю, спрямованих на забезпечення оптимальних обсягів і структури інвестиційних активів, зростання їх прибутковості за допустимого рівня ризику. Найважливішими взаємопов'язаними елементами інвестиційної політики є стратегічні й тактичні процеси управління інвестиційною діяльністю банку.

Під інвестиційною стратегією розуміють визначення довгострокових цілей інвестиційної діяльності та шляхів їх досягнення. Її подальша деталізація здійснюється під час тактичного управління інвестиційними активами, що включає вироблення оперативних цілей короткострокових періодів і засобів їх реалізації. Отже, розроблення інвестиційної стратегії є вихідним пунктом процесу управління інвестиційною діяльністю банку.

Формування інвестиційної  тактики відбувається в рамках заданих  напрямів інвестиційної стратегії  і орієнтоване на їх виконання  в поточному періоді. Це передбачає визначення обсягу і складу конкретних інвестиційних вкладень, розробку заходів  щодо їх здійснення, а в необхідних випадках - складання моделей прийняття  управлінських рішень щодо виходу з  інвестиційного проекту і конкретних механізмів реалізації цих рішень.

Розроблення інвестиційної  політики банку є досить складним процесом, що обумовлено обставинами, наведеними нижче.

Насамперед внаслідок  тривалості інвестиційної діяльності, інвестиційна політика повинна здійснюватися на основі ретельного перспективного аналізу, прогнозування зовнішніх умов (стану макроекономічного середовища та інвестиційного клімату, кон'юнктури інвестиційного ринку та його окремих сегментів, особливостей оподаткування та державного регулювання банківської діяльності) та внутрішніх умов (обсягу і структури ресурсної бази банку, етапів його життєвого циклу, цілей і завдань розвитку, відносної прибутковості різних активів з урахуванням факторів ризику і ліквідності), імовірнісний характер яких ускладнює формування інвестиційної політики.

Крім того, визначення основних напрямів інвестиційної діяльності пов'язане з масштабними проблемами дослідження та оцінки альтернативних варіантів інвестиційних рішень, розробки оптимальної, з позицій прибутковості, ліквідності та ризику моделі інвестиційного розвитку.

Істотно ускладнює вироблення інвестиційної політики мінливість зовнішнього середовища діяльності банків, що визначає необхідність періодичного коректування інвестиційної політики, обліку прогнозованих змін і вироблення системи оперативного реагування.

Передумовою формування інвестиційної  політики є загальна ділова політика розвитку банку, основні цілі якої є  пріоритетними під час розроблення стратегічних цілей інвестиційної діяльності. Представляючи собою важливий складовий елемент загальної економічної політики, інвестиційна політика виступає фактором забезпечення ефективного розвитку банку.

Основна мета інвестиційної  діяльності банку може бути сформульована як збільшення доходу від інвестиційної діяльності за припустимого рівня ризику інвестиційних вкладень. Окрім загальної мети, розроблення інвестиційної політики, відповідно до обраної банком стратегії економічного розвитку, передбачає врахування інших важливих цілей, зокрема:

  • забезпечення збереження банківських ресурсів;
  • розширення ресурсної бази;
  • диверсифікація вкладень, здійснення яких зменшує загальний ризик банківської діяльності й веде до зростання фінансової сталості банку;
  • підтримка ліквідності;
  • мінімізація частки активів, що не приносять доходу (готівка, кошти на кореспондентських рахунках у Центральному банку) за рахунок заміщення їх короткостроковими інвестиціями, що мають аналогічний з грошовими коштами ступінь ліквідності, але приносять при цьому вищий рівень прибутку;
  • розширення сфери впливу банку за допомогою проникнення на нові ринки діяльності;
  • збільшення кількості клієнтів та посилення впливу на їх діяльність шляхом участі в інвестиційних проектах, у створенні та розвитку підприємств, придбанні цінних паперів, паїв, часток участі в статутних капіталах підприємств;
  • отримання додаткового ефекту під час придбання акцій фінансових інститутів, купівлі філій, заснування дочірніх фінансових інститутів.

Інвестиційна політика 📙 Реферат → 🆔 113759

Інвестиційна політика 📙 Реферат → 🆔 113759

Інвестиційна політика