Інвестиційна політика України

ОДЕУ 
 
 

Кафедра:  Фінанси

На  тему: « Інвестиційна політика України» 
 
 
 
 
 

Виповнила:

Студ. 32 гр. ФЕФ

Шкурупська Вікторія

Перевірила:

Викл.  Карєєва М.С. 
 

Одеса-2011

Зміст:

     Вступ

1. Інвестиції, їх суть, види та значення.
2. Інвестиції і перспективи їх використання.
3. Пріоритетні галузі для іноземного інвестування в Україні
4. Надходження прямих іноземних інвестицій в економіку України
5. Особливості, котрі утримують надходження інвестицій у країну

     Висновок

     Список використаної літератури 
 

Вступ

     На  сьогодні актуальною є тема накопичення  та інвестування. Для збереження і  примноження заощаджень потрібно відмовитись  від старих засобів накопичення  та перейти до засобів, притаманних  ринковим відносинам, що об’єднуються під загальною назвою інвестування.

     У державі з командно-адміністративною економікою категорія «інвестиції» не мала місця ні в економічній  теорії, ні у практиці. В останні  роки це поняття почало зустрічатися в економічній літературі країн  Східної Європи та СНД, що пояснюється  зміною системи господарювання і  переходом до ринкових відносин. Термін «інвестиції» походить від латинського  слова «invest» , що означає «вкладати». У минулому більшість авторів трактувала поняття «інвестиції» як сукупність затрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень у галузі народного господарства (виробничі фонди), тобто інвестиції помилково ототожнювались із поняттям «капітальні вкладення». 
Розглянемо сучасне тлумачення категорії «інвестиції». Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року дає наступне визначення: інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

     Такими  цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції  та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові  права, що випливають із авторського  права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для  організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права  користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також  інші майнові права; інші цінності.

     Отже, в широкому розумінні інвестиції є вкладенням капіталу з метою  його збільшення. При цьому приріст  капіталу повинен бути достатнім, щоб  компенсувати інвестору відмову  від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді.

     Інвестиції  – це економічна категорія розширеного  відтворення, яка є основним інструментом формування мікро та макроекономічних пропорцій і визначає темпи економічного росту.

     Таким чином, інвестиції – це те, що «відкладають»  на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. 

1. Інвестиції, їх суть, види та значення.

Інвестиції (від латинського investio - одягаю) – довгострокові вклади капіталу в галузі економіки всередині країни та за кордоном. Розрізняють фінансові та реальні інвестиції. Фінансові інвестиції (financial investments) являються контрактами, оформленими на папері, такими, як звичайні акції та облігації. Реальні інвестиції це вклади капіталу у промисловість, сільське господарство, будівництво та інше, тобто інвестиції в який-небудь вид матеріальних активів, таких, як земля, обладнання, заводи тощо. У примітивних економіка основна частина інвестицій представлена реальними, в той час коли у сучасній розвиненій економіці більша частина інвестицій представлена фінансовими інвестиціями. Ці дві форми інвестицій повинні взаємодоповнювати одна одну, а не конкурувати.  Разом з тим, існують ще й валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції – це загальне збільшення запасу капіталу. Їх порівнюють із затратами (витратами) на заміщення зношених машин, устаткування, споруд та інше. Вони спрямовані на приріст виробничих фондів.  За об’єктом вкладу капіталу інвестиції поділяють на внутрішні і зовнішні. Внутрішні інвестиції – вклади в галузі власної економіки, тобто в межах своєї країни. Зовнішні інвестиції вклади в галузі іншої економіки, тобто за кордон. Для повноцінного економічного розвитку будь-якої країни необхідні як внутрішні, так і зовнішні інвестиції. Інвестиційний процес або інвестування – процес утворення і поновлення капіталу. Сучасна економіка незалежної України відчуває гострий брак саме інвестиційного капіталовкладення, що пояснюється “широкими” потребами у значних фінансових і матеріальних ресурсах для успішного здійснення реформи з метою подати сучасну економічну кризу в Україні. Розвиток виробничої сфери в Україні в сьогоднішніх умовах реформування її економіки значною мірою залежить від інвестиції в технологічне переозброєння підприємств, зміну галузевої структури економіки. Для того щоб своєчасно подолати економічне відставання, інтегруватися в Європейське Економічне Співтовариство на засадах рівноправного партнерства необхідно створити конкурентоспроможну промисловість. Це потребує суттєвих інвестицій, перш за все у виробничу сферу. Потреби в інвестиціях у виробничу сферу можна розглядати в двох випадках:

• з точки зору подолання кризових явищ

• з позиції  досягнення вітчизняною промисловістю  технологічного рівня розвинутих європейських країн.

Перший  аспект передбачає інвестування життєво  важливих галузей і виробництва  нарівні, який би не допускав їхньої зупинки. Другий аспект стосується суттєвої структурної  перебудови виробничої сфери і потребує значно більших коштів, сума яких становить, за різними експертними оцінками, від 30 – 40 до 60 – 70 млрд. дол. США.2 Про такий обсяг інвестування можна говорити лише за умови подолання кризи і пожвавлення економіки.

2.Інвестиції  і перспективи  їх використання.

Відкритість економіки – це об’єктивна перспектива. Сьогодні не внутрішнє економічне життя  тієї чи іншої країни, а її гармонійний  взаємозв’язок з світовим регулятором  визначає піднесення або спад власної  економіки. Зрозуміло, що іноземні інвестиції, зокрема для України, є ключовими  факторами її розвитку, а інвестування за кордон сприяє їх органічній інтеграції у світове господарство.

Слід  зазначити, що цілі інвесторів, які  з’являються на ринку України, приходять  у суперечність з внутрішньою  економічною програмою розвитку. Так у структурі народного  господарства їх, насамперед, цікавлять  сировина, метал, вугілля, продукти хімічної промисловості тощо. Інтерес іноземних  інвесторів викликають підприємства, що мають певні технологічні переваги і перспективу розвитку, інакше кажучи, увагу іноземців привертає саме можливість дешевого доступу до українського ринку сировини, науково-технологічної  бази і кваліфікованої робочої сили. Україна розглядає залучення  іноземних інвестицій у комплексі  структурних змін і економічного зростання. Офіційно визначеними пріоритетними завданнями іноземних інвестицій є:

• структурна реформа економіки;

• технологічне  оновлення виробництва;

• виробництво товарів широкого споживання;

• подолання залежності країни від імпорту.

Якщо  держава прагне дістати через  прямі іноземні інвестиції доступ до сучасних технологій, то західні фірми  реалізують технології, які на світових ринках вже не є конкурентними. Невибагливість українських споживачів надає неприбутковим  на західному ринку товарам можливість продовжити своє життя. Отже, конкурентоспроможні  світові корпорації орієнтуються на глобальні експортні операції, а  не на розвиток вітчизняного виробництва  товарів в Україні. Без цілеспрямованого збільшення обсягів прямих іноземних  інвестицій сподіватися на подолання залежності своєї економіки від імпорту Україна не може.

Таким чином, по-перше, внутрішні інвестиції не можуть відчутно вплинути на українську економіку у зв’язку з їх недостатніми обсягами, вони становлять 8,1% ВВП, що є  значно нижчим від рівня 19 –25% ВВП, який, згідно з світовою практикою, є оптимальним  для стабілізації економічного розвитку країни. По-друге, високий інвестиційний  ризик в Україні зумовлює недовіру західних підприємців. Ті ж з іноземних  інвесторів, хто прийшли на її внутрішній ринок, не поспішають вирішувати проблеми своїх українських партнерів.

Сучасна Україна формує належну базу для  залучення капіталів з-за кордону. Найістотнішою перешкодою для діяльності іноземних інвесторів в Україні  є недосконалість відповідного законодавства. На сьогоднішній день не запропоновано  жодного законодавчого акта, який би був достатньо відпрацьованим, універсальним. Водночас одним із головних факторів, що стримують формування сприятливого економічного середовища для залучення прямих іноземних  інвестицій, повільність процесів приватизації. Важливо спростити систему реєстрації підприємств, скоротити перелік  ліцензованих видів діяльності, оскільки це саме ті бар’єри, що заважають появі  нового сектора економіки. Залученню  прямих іноземних інвестицій перешкоджають  нерозвиненість комунікаційних засобів, незабезпеченість повною, надійною нормативно-правовою та комерційною інформацією. Залученню  прямих іноземних інвестицій сприяє процес формування інституціонального середовища. Україна, з одного боку, поступово включається до дій  міжнародних економічних структур, а з іншого – досить інтенсивно розвиває внутрішні ринкові організаційні  структури та інститути. Сформовані та діють нові інститути що регулюють  або забезпечують зовнішньо економічну діяльність: Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі, Митний комітет, Державний експортно-імпортний банк, відповідні служби в інших відомствах. Велику роботу щодо залучення прямих іноземних інвестицій виконують  в Україні державна інвестиційно-кредитна компанія (Держінвест) і Торгово-промислова палата.

Нині  Україна є інвестиційно непривабливою. Такий висновок підтверджується результатами різних експертних оцінок. Проте станом на сьогодні в економіку України вкладено понад 2 млрд. доларів США іноземних інвестицій, або майже в 10 разів більше в порівнянні з 1994 роком.8

Найбільші обсяги інвестування здійснені резидентами  – доларами із США, Німеччини, Голландії, Великобританії, Кіпру, Росії. 

 Загалом  основними нашими інвесторами  є найчастіше середні і невеликі  зарубіжні компанії (АТ&Т, Pepsi, McDonalds Telecom, Daewoo та інші) при рецесивності великих всесвітньо відомих транснаціональних компаній (ТНК) і корпорацій (Coca- cola). Крім цих двох груп інвесторів, існують і ті, хто поспішає розбагатіти, скориставшись нерозвиненістю інфраструктури українського інвестиційного ринку, а також корумпованістю державних чиновників. Ще один тип інвесторів – це ті, хто хоче прилаштувати капітали кримінального походження.

У загальному обсязі іноземних інвестицій в Україні  переважають майнові внески. Для  інвестування характерне слабке використання механізмів фінансового ринку. Формування галузевої структури іноземних  інвестицій пов’язане з особливостями  інвестиційного клімату України. Заінтересованість  інвесторів викликають проекти, розраховані  на короткострокову перспективу, з  віддачею найближчим часом (харчова  промисловість, внутрішня торгівля), а також на стратегічне завоювання ринків машинобудування і хімічної промисловості. Розподіл засобів іноземного інвестування в Україну досить нерівномірний  і зумовлений інвестиційною привабливістю  певних галузей народного господарства України.

Безсумнівно, майбутнє за тими, хто візьме участь у процесі виробництва, в акціонуванні та приватизації українських промислових  підприємств. Сучасний напрям “купи-продай” ще трохи діятиме, та він ніколи вже не буде пріоритетним не з точки зору прибутку, не за своєю привабливістю як швидкого способу заробітку. Перспективними у найближчий час вважають такі напрямки: виробництво та реалізація продуктів харчування, випуск продукції с/г для послідовної обробки, впорядкування торгівлі сировиною(руди, каоліни і т.д.), торгівля металопрокатом, будівництво супермаркетів, оздоровчих комплексів та доріг, розробка і видобування корисних копалин. Непогані перспективи і у великих постачальників автомобілів в Україні. Разом з тим, держава надасть певну допомогу і створить сприятливі умови для повноцінного розвитку економіки. Іноземні інвестиції не є вакциною від усіх хвороб нашої економіки. Використання іноземного капіталу – неоднозначний за своїми наслідками процес для країни – реципієнта. Що проявляється через складну взаємодію комплексу позитивних і негативних тенденцій на макро-, мезо-, та мікро рівні. Та в певних обсягах вони необхідні.

     3. Пріоритетні галузі для іноземного інвестування в Україні

     Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції. І справа тут не лише в тому, щоб забезпечити населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити їх імпортозаміщення, звільнивши валютні ресурси, що витрачаються зараз на імпорт товарів народного споживання або сировини для їх виробництва.

     У реконструкції та модернізації за участю іноземного капіталу має потребу практично все агропромислове господарство України, як і всіх республік колишнього СРСР, - від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску кінцевого продукту та доведення його до споживача. Тут вкрай необхідно підняти продуктивність та знизити втрати, забезпечити більш глибоку та комплексну переробку первинної сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей. Через технологічну відсталість у агропромисловій сфері економіки щорічно не доходять до споживача мільйони тонн м'яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає до 30-40% овочів та фруктів. У величезних кількостях втрачається або нераціонально використовується й вирощена зернова продукція.

     Зниження втрат сільськогосподарської сировини та поглиблення її переробки стосується тих сфер, де за участю іноземного капіталу можна в короткі строки одержати значний економічний ефект, зокрема шляхом створення порівняно невеликих підприємств, що не потребують великих вкладень і забезпечують швидку окупність початкових затрат при невисокому ступені ризику для іноземних інвесторів. Бажана участь іноземного капіталу й у переведенні агропромислового виробництва на сучасну технологічну базу, в тому числі з використанням потужного науково-технічного та виробничого потенціалу оборонних галузей, що підлягають конверсії.

     У великомасштабному іноземному інвестуванні зараз відчувають гостру потребу й паливно-енергетичні галузі, що впродовж багатьох років несуть величезне навантаження не тільки щодо енергопостачання виробництва та соціальної сфери, але й щодо забезпечення експорту. Залучення інвестицій з-за кордону в цю галузь було б дуже корисним при розв'язанні ряду вузлових завдань. Серед них:

• активізація використання існуючого виробничого потенціалу по видобуванню та переробці енергоресурсів, особливо в тих ланках, де можна в короткі строки здобути від хорошу віддачу вкладених коштів, наприклад, при інвестуванні комплексу заходів щодо введення в експлуатацію великого масиву сьогодні недіючих вугільних шахт Донецького, Придніпровського та Львівсько-Волинського басейнів з покриттям видатків за рахунок виручки від продажу додатково видобутого вугілля;
• різке зниження питомих видатків палива та енергії у народному господарстві на основі переходу до енергозберігаючих технологій;
• комплексна модернізація діючих і створення нових виробничих фондів і процесів на базі сучасної техніки та прогресивних технологій, що забезпечують стійке зростання ефективності та безпеки виробництва, а також докорінне поліпшення умов праці;
• зниження негативного впливу металургійного та нафтохімічного комплексів на навколишнє середовище на основі застосування екологічно чистих технологічних процесів у виробництві, транспортуванні та сферах споживання енергоресурсів.

     Участь  іноземного капіталу могла б істотно активізувати конверсію військового виробництва. Для цього є великі можливості. Це, перш за все, освоєння на конверсованих підприємствах виробництва товарів народного споживання, машин та обладнання для агропромислового комплексу та легкої промисловості, міського транспорту, літаків для цивільної авіації, нафтогазового обладнання, приладів медичного та екологічного призначення та багато іншого. Сюди ж можна віднести інвестиційну співпрацю із зарубіжними фірмами в питанні адаптації до цивільних цілей військової електроніки, радіотехніки, виробництва засобів та систем зв'язку.

     Пріоритетними зонами для іноземних інвестицій в Україні є:

     Західний регіон (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Тернопільська, Волинська області), де ефективним може бути створення виробництва з використанням місцевих природних ресурсів - сірки, калійної та кухонної солі, вугілля, нафти та газу, а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

     Донецько-Придніпровський регіон (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська області), де необхідно здійснити реконструкцію та технічне переобладнання шахт, металургійних, хімічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій; дати потужний імпульс розвитку малоенергомістких виробництв середнього та точного машинобудування, автомобіле- та літакобудування.

     Південний регіон (Одеська, Миколаївська, Херсонська області), де найбільш вигідним є проведення реконструкції та технічного переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

     Регіони України, забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, у яких, поряд із запровадженням унікальних наукових досліджень, необхідно впровадити найновітніші технології та здійснити комплекс заходів щодо екологічного, економічного та соціального відродження територій.

     Одночасно з пріоритетними сферами та зонами для іноземного капіталу визначаються об'єкти з особливими умовами інвестування, куди іноземні інвестиції залучаються з дозволу уряду України. До таких об'єктів належать:

• підприємства атомного машинобудування;
• підприємства та об'єднання паливно-енергетичного комплексу, у тому числі вугільно, нафто та газопереробні підприємства;
• об'єкти нафтопродуктозабезпечення, нафтосховища міжобласного та республіканського значення;
• підприємства залізничного, морського, річкового, авіаційного та автомобільного транспорту загального користування;
• підприємства та об'єкти електроенергетики, гідростанції, теплоелектростанції;
• об'єкти освіти, науки, що фінансуються з державного бюджету;
• автомобільні дороги загального користування;
• метрополітени;
• магістральні лінії електропередачі;
• нафто- та газопроводи, трубопровідний транспорт;
• соледобуванні підприємства та багато інших.

     До  числа пріоритетних напрямків іноземного інвестування слід віднести й створення в Україні сучасної інфраструктури, включаючи транспорт, технічно оснащене складське господарство, телекомунікації, ділову інфраструктуру (офіси, ділові центри, банки даних та інші об'єкти) та побутовий сервіс. Без цього практично неможливі перехід до повноцінного ринку та широкий розвиток міжнародної інвестиційної діяльності. Розвиток цієї сфери не тільки актуальний, але й досить привабливий для зарубіжних інвесторів, оскільки в ній, як правило, у відносно короткі строки окупаються початкові затрати й одночасно створюється сприятлива матеріальна основа для подальшої ділової активності іноземного капіталу. Акцент на коротких строках окупності початкових витрат при розгляді пріоритетів іноземного інвестування продиктований відомими причинами. Сьогодні, як ніколи, потрібна швидка віддача від вкладених коштів з тим, щоб максимально сприяти найшвидшому виходу економіки з кризового стану. У той же час це буде піднімати авторитет міжнародної інвестиційної співпраці на території СНД. Поруч із зазначеними сферами, зонами та об'єктами для пріоритетного залучення іноземного капіталу все більшого значення та актуальності набувають екологічні проблеми національного, регіонального та глобального характеру. Інвестиції формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі й зумовлюють конкурентні позиції на світових ринках. При цьому далеко не останню роль для багатьох держав, особливо тих, що вириваються з економічного та соціального неблагополуччя, відіграє залучення іноземного капіталу у вигляді прямих капіталовкладень, портфельних інвестицій та інших активів.

4. Надходження прямих  іноземних інвестицій  в економіку України

Одержання іноземних інвестицій, умови їх залучення - це фактор, що характеризує інвестиційну діяльність і сприятливий подальшому розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Інвестиційна привабливість визначається суб'єктами інвестування по загальному інвестиційному клімату в країні, умовам проведення зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі правовими, митними.

До періоду  фінансової кризи Україна продемонструвала значні успіхи в залученні іноземних інвестицій, про що свідчить позитивна динаміка обсягів інвестицій (табл. 1).

Таблиця 1 

Прямі іноземні інвестиції в Україну на 01.01.10

Для України  характерної є незначна відкритість економіки, таким чином, і незначна участь країни в міжнародних потоках капіталів, хоча ситуація має тенденцію до поліпшення (табл. 2). 

Таблиця 2 

Прямі інвестиції на початок  року, млн. дол. США 

Статистичні дані про динаміку прямих іноземних  інвестицій (табл. 3) дають можливість визначити найбільших іноземних  інвесторів й певні тенденції  в сфері інвестування (рис. 1). 
 

Рис. 1. Географічна структура  ПІІ, млн. дол. США

В 2009 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 5634,6 млн. дол. США прямих інвестицій, нерезидентами  вилучено капіталу на суму 941,0 млн. дол. США. Чистий приріст іноземного капіталу в 2009 р. склав 4410,4 млн. дол. США, що на 27,4% менше приросту в 2008 р. Загальний  обсяг ПІІ, вкладених в Україну на 01.01.2010 р., склав 40026,8 млн. дол. США, що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2009 року, і становить 867,4 дол. США розраховуючи на одного жителя України .

В 2009 р. інвестиції надійшли з 121 держави світу. У десятку основних країн-інвесторів, які формують понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять Кіпр (21,5% від загального обсягу інвестування), Німеччина (16,5%), Нідерланди (10,0%), Російська  Федерація (6,7%), Австрія (6,5%), Об'єднане Королівство (5,9%), Франція (4,1%), США (3,5%), Віргінські Острова, Британські (3,4%), Швеція (3,2%).

Значний інтерес інвесторів викликають підприємства, які здійснюють фінансову діяльність, у яких акумульовано 22,4% від загального обсягу інвестицій. Інвестиційно привабливими залишаються підприємства торгівлі; ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого користування (10,6% загального обсягу інвестування); організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям (10,2%).

На підприємствах  промисловості зосереджено 22,5% загального обсягу інвестицій (у т.ч. на підприємствах  переробної промисловості - 19,3%, що добуває - 2,8%). Серед галузей переробної промисловості  найбільші обсяги інвестицій зосереджені  на підприємство з виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (4,6% від загального обсягу інвестицій), металургійного виробництва й виробництва  готових металевих виробів (3,5%), хімічної й нафтохімічної промисловості (3%), машинобудування (2,7%).

Таким чином, проаналізував надходження  прямих іноземних інвестицій в Україну  за 2009 р., можна сказати, що під впливом  світової фінансової кризи надходження  інвестицій в країну зменшилося порівняно  з минулим роком на 27,4 %. Незважаючи на заходи, що були прийняті в країні щодо покращення її інвестиційного клімату  і інвестиційного іміджу, в Україні  залишається ще багато проблем, які  утворюють перепони для іноземних  інвесторів. Серед таких факторів можна перш за все визначити такі [6]: триваючу законодавчу й виконавчу  нестабільність; відсутність чіткої державної стратегії по залученню  інвестицій; значний податковий і  адміністративний тиск на об'єкти підприємництва; зниження для громадян цінності грошових доходів у вигляді дивідендів і відсотків внаслідок інфляційних  факторів; неврегульованість питань захисту прав власності інвесторів; високий рівень корумпованості в  органах державної влади; наявність перешкод для репатріації прибутки з України; складність і відносно більшу тривалість процедур реєстрації підприємств; відсутність сучасної ринкової інфраструктури; нестабільність роботи фінансової системи країни; неготовність підприємств здійснювати реальні ефективні інвестиції навіть у конкурентоспроможні інноваційні проекти, що приносять високий стійкий дохід, достатній для виплати високих дивідендів; незначні обсяги фондового ринку; низький рівень платоспроможності усередині країни.