Інвестиційна стратегія. 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту в галузях АПК

САМОСТІЙНА РОБОТА

З дисципліни

 «СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ»

на тему:

«Інвестиційна стратегія»

Виконав: студент 6 курсу

Факультету «Економіки і менеджменту»

спеціальності «Фінанси і кредит»

групи ФіК 1401-1м

Бєсєдін Сергій

Перевірила: к.е.н., доцент

Ксенофонтова М. М.

Суми – 2015

ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ

Питання про розроблення стратегії розвитку підприємства, а особливо інвестиційної стратегії є досить актуальним на сьогодні. Оскільки, інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності. Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах розвитку.

Слід зауважити, що питанню формуванню ефективної інвестиційної стратегії підприємства присвячено велику кількість наукових праць. Базовими є праці вітчизняних та закордонних науковців, таких як: С. Покропивний, О. Терещенко, І. Ансофф, І.Віханський, М. Портер, М. Книш.

На сучасному етапі інвестиційна діяльність підприємства зводиться не тільки до задоволення їхніх поточних інвестиційних потреб, а й до передбачення напрямів і форм цієї діяльності на перспективу. У конкурентних умовах підприємства вимушені на основі наукової методології здійснювати перспективне управління інвестиційною діяльністю, ефективним інструментом якого виступає інвестиційна стратегія. Доктор економічних наук Хрущ Н.А., розглядає інвестиційну стратегію як еластичну, узагальнену модель перспективного розвитку суб’єкта господарювання, яка містить у собі визначені довгострокові стратегічні цілі, технології, ресурси і систему управління , що забезпечує її конкурентну дієздатність і адаптацію до реальної економічної ситуації.

Дослідивши поняття інвестиційної стратегії хочеться зазначити своє бачення з даного приводу. Розглянемо інвестиційну стратегію як систему довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства, обумовлений загальними задачами його розвитку й інвестиційною ідеологією, а також вибір найбільш ефективних шляхів його досягнення. «Візитна картка» інвестиційної стратегії подана в табл.1.

«Візитна картка» інвестиційної стратегії компанії Табл.1

Отже, інвестиційна стратегія підприємства є системною концепцією, яка пов'язує і спрямовує розвиток її інвестиційної діяльності.

Існує два види інвестиційної стратегії. Активна інвестиційна стратегія забезпечує зростання прибутковості до середньогалузевого рівня вкладень та передбачає відбір і реалізацію різних інноваційних проектів. За такої стратегії інвестор оцінює альтернативні інвестиційні проекти, проводить їх техніко-економічне обґрунтування, селекціонує їх, відбирає найперспективніші й формує відповідний інвестиційний портфель. Пасивна інвестиційна стратегія передбачає підтримку незмінного рівня розвитку підприємства. Реалізуючи цю стратегію, інвестор прагне зберегти вже досягнутий ним рівень показників своєї господарської діяльності за рахунок інвестицій.

Розробка інвестиційної стратегії є творчим процесом, що включає постановку цілей інвестиційної діяльності, визначення її пріоритетних напрямків і форм, оптимізацію структури інвестиційних ресурсів і їхнього розподілу, вироблення інвестиційної діяльності.

Систематизувавши існуючі підходи до побудови механізмів формування стратегій, ми вважаємо, що загальний організаційний механізм формування інвестиційної стратегії підприємства має містити в собі довгострокові інвестиційні цілі, технології, ресурси й систему управління, що забезпечує конкурентну дієздатність до реальної економічної ситуації:

- загальне резюме (короткий  опис інвестиційної стратегії);

- цілі (визначення стратегічних  цілей інвестиційної діяльності);

- обґрунтування ресурсів (опис витрат на реалізацію  стратегії);

- обґрунтування корисності (обґрунтовується корисність розробки  реалізації інвестиційної стратегії  у сформованих умовах).

Розробка інвестиційної стратегії відіграє зачну роль у забезпеченні ефективного розвитку підприємства. Л.С. Селіверстова зазначає такі положення, що характеризують роль розроблення інвестиційної стратегії.

- забезпечує механізм  реалізації довгострокових загальних  та інвестиційних цілей майбутнього  економічного та соціального  розвитку підприємства в цілому  й окремих його структурних  одиниць.

- дозволяє оцінити інвестиційні  можливості підприємства.

- забезпечує можливість  швидкої реалізації нових перспективних  інвестиційних можливостей, які  виникають у процесі динамічних  чинників зовнішнього економічного  середовища.

- враховує заздалегідь  можливі варіації розвитку неконтрольованих  підприємством чинників зовнішнього  інвестиційного середовища і  дозволяє звести до мінімуму  їхні негативні наслідки для  діяльності підприємства.

Ми вважаємо, що розробка інвестиційної стратегії можна розглядати у більш ширшому значенні. Адже, вона також відображає переваги підприємства в інвестиційній діяльності порівняно з його конкурентами; забезпечує чіткий взаємозв’язок стратегічного, поточного й оперативного управління інвестиційною діяльністю підприємства; забезпечує реалізацію відповідно менталітету інвестиційної поведінки в найбільш важливих стратегічних інвестиційних рішеннях підприємства; відбувається формування значення основних критеріальних оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових інструменті інвестування; є однією з передумов стратегічних змін загальної організаційної структури управління й організаційної культура підприємства.

В умовах ринкової економіки існують різноманітні можливості для інвестування. Разом з тим будь-яке підприємство може мати обмежені фінансові ресурси, доступні для фінансування. Тому потрібно діяти, дотримуючись власної інвестиційної стратегії в цілому, а також враховувати позиції інвестиційної політики.

Отже, при розробці стратегії підприємства та її адаптації в сучасному інвестиційному середовищі, інноваційний принцип розвитку повинен логічно поповнювати існуючі засади функціонування, посісти щільне місце в системі управлінських підході.

Принципи розробки інвестиційної стратегії

Під інвестиційною стратегією розуміють формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Слід відмітити, що процесі стратегічного управління інвестиційною діяльністю компанії, тобто розробки її інвестиційної стратегії, одержує свою подальшу конкретизацію в процесі тактичного управління цією діяльністю шляхом формування інвестиційного портфелю компанії. На відміну від інвестиційної стратегії формування портфелю є середньостроковим управлінським процесом, який здійснюється в межах стратегічних рішень і поточних фінансових можливостей компанії. У свою чергу, процес тактичного управління одержує своє детальне розкриття на стадії оперативного управління реалізацією окремих інвестиційних програм. Таким чином, розробка інвестиційної стратегії є лише першим етапом процесу управління інвестиційною діяльністю компанії.

Формування інвестиційної стратегії є доволі тривалим і творчим процесом. Воно базується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності (інвестиційного клімату) і кон’юнктури інвестиційного ринку в цілому та в розрізі окремих його сегментів. Складність цього процесу полягає в тому, що здійснюється постійний пошук і оцінка альтернативних варіантів інвестиційних рішень, найповніше відповідаючи іміджу компанії. Певна складеність є і в тому, що стратегія не є незмінною, потребує постійного корегування з врахуванням зміни зовнішніх умов та нових можливостей росту компанії.

Передумовою формування інвестиційної стратегії є загальна стратегія економічного розвитку компанії. Відносно неї інвестиційна стратегія має підпорядкований характер і повинна узгоджуватися з нею по цілях та етапах реалізації. Інвестиційна стратегія в цьому випадку розглядається як головний фактор забезпечення ефективного розвитку компанії у відповідності із обраною нею загальною економічною стратегією

Оцінка розробленої інвестиційної стратегії відбувається за наступними критеріями:

- узгодженість інвестиційної  стратегії з загальною стратегією  економічного розвитку компанії;

- внутрішня збалансованість  інвестиційної стратегії – тобто  узгодженість між собою окремих  стратегічних цілей і напрямків  діяльності, а також послідовність  їх виконання;

- узгодженість інвестиційної  стратегії із зовнішнім середовищем  – відповідність прогнозованим  змінам економічного розвитку  і інвестиційного клімату країни  та кон’юнктурі інвестиційного  ринку;

- реалізуємість інвестиційної стратегії з врахуванням наявного ресурсного потенціалу – можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел, кваліфікація персоналу та технічна озброєність підприємства;

- прийнятність рівню ризику, пов’язаного з реалізацією стратегії;

- результативність інвестиційної  стратегії[15]

Процес розробки стратегії реального інвестування

Процес розробки стратегії реального інвестування здійснюється в кілька етапів.

1. Аналіз стану реального інвестування в попередньому періоді.

В процесі аналізу вивчається і оцінюється:

• динаміка загального обсягу інвестування капіталу в приріст реальних активів, відносна частка реального інвестування в загальному обсязі інвестицій підприємства в попередньому періоді;
• ступінь реалізації окремих інвестиційних проектів і програм, рівень використання запланованих ресурсів по об’єктам реального інвестування;
• рівень закінченості початих раніше реальних інвестиційних проектів і програм, необхідний обсяг інвестиційних ресурсів для повного їх закінчення.

2. Визначення загальних обсягів реального інвестування в запланованому періоді.

На цьому етапі розробки стратегії визначаються загальні потреби в інвестиційних ресурсах, необхідних для забезпечення запланованого обсягу приросту основних засобів підприємства, а також нематеріальних і оборотних активів, які потрібні для розвитку його виробничо-комерційної діяльності. Обсяг приросту необхідно уточнити з урахуванням динаміки обсягів незакінченого капітального будівництва.

3. Вибір об’єктів і форм реального інвестування.

В ході цього етапу розробки інвестиційної стратегії:

• вивчається поточна пропозиція на інвестиційному ринку;
• відбираються для вивчення окремі реальні інвестиційні проекти, які найбільш повно відповідають напрямкам діяльності підприємства;
• розглядаються можливості і умови придбання окремих активів;
• проводиться ретельна експертиза можливих об’єктів інвестування (галузі, підприємства).

При оцінці інвестиційної привабливості галузі (чи окремої сфери діяльності) необхідно врахувати:

• важливість галузі – особливості та значення продукції, частка галузі у валовому внутрішньому продукту, частка експорту, залежність від імпорту, основні споживачі продукції;
• характеристика споживання продукції галузі, рівень конкуренції, особливості ринку збуту, фактичні та потенційно можливі обсяги ринку, перспективність галузі;
• рівень державного регулювання розвитку галузі (низький, середній, значний) – державні капітальні вкладення, податкові пільги, можливість прискореної амортизації тощо;
• фінансові умови функціонування галузі – рівень загальної прибутковості, середня рентабельність, віддача від інвестицій, оборотність і середня ліквідність активів;
• соціальне значення галузі: кількість робочих місць, середня заробітна плата, діяльність профспілок, регіональне розташування виробництва, екологічна небезпечність виробництва та продукції, статистика страйків і збитків від них.

При оцінці інвестиційної привабливості підприємства вивчаються:

• загальна характеристика виробництва: характер технології, наявність сучасного устаткування, у тому числі іноземного; екологічна шкідливість виробництва; складське господарство; наявність власного транспорту; географічне розташування; наближеність до транспортних комунікацій;
• характеристика технічної бази підприємства: технології, вартість основних фондів, коефіцієнт зношення;
• номенклатура продукції, що випускається: обсяг виробництва; експорт; імпорт сировини та матеріалів; зв’язки з іншими підприємствами; постачальники та споживачі; оцінювання стабільності збуту (попиту);
• виробнича потужність, можливість нарощування виробництва;
• місце підприємства в галузі, на ринку; рівень монопольності стану підприємства;
• характеристика дирекції; схеми управління; чисельність персоналу, його структура, заробітна плата;
• статутний фонд; власники підприємства; номінал і ринкова ціна акції, розподіл пакета акцій;
• структура витрат на виробництво (у тому числі за основними видами продукції), рентабельність;
• обсяг прибутку та його використання за звітний період;
• фінансовий стан підприємства;
• склад дебіторської та кредиторської заборгованості; її аналіз за часом виникнення та характеристикою боржників;
• показники фінансової стабільності та ліквідності;
• аналіз платоспроможності;
• оцінка прибутковості.

Після цього робиться загальний висновок про інвестиційну привабливість підприємства.

4. Розробка бізнес-планів  реальних інвестиційних проектів

Для невеликих інвестиційних проектів, які фінансуються підприємством за рахунок внутрішніх джерел, розробляється скорочений варіант бізнес-плану. До його змісту входять такі розділи і показники:

• мета здійснення інвестиційного проекту;
• основні параметри інвестиційного проекту;
• обсяг необхідних фінансових ресурсів;
• показники ефективності інвестицій, що здійснюються;
• календарний план реалізації інвестиційного проекту.

Бізнес-плани середніх і великих інвестиційних проектів, реалізація яких здійснюється за рахунок зовнішніх джерел, повинні бути повністю обґрунтованими і складатися з наступних основних розділів:

• стисла характеристика проекту (резюме);
• передумови і основна ідея проекту;
• аналіз ринку і концепція маркетингу;
• сировина і постачання;
• місцезнаходження проекту, будівельна дільниця, зовнішнє середовище;
• проектування і технологія;
• організація управління;
• трудові ресурси;
• планування реалізація проекту;
• фінансовий план і оцінка ефективності інвестиції.

5. Оцінка ефективності  окремих реальних інвестиційних  проектів.

Від об’єктивності та якості проведеної оцінки значно залежить термін повернення інвестованого капіталу, варіанти альтернативного його використання, рівень прибутку підприємства.

При оцінці окремих реальних інвестиційних проектів аналізуються наступні показники:

А) чистий приведений прибуток – різниця між сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Інвестиційний проект, по якому показник чистого приведеного прибутку дорівнює нулю, чи менше нуля, повинен бути відхилиним.

Б) індекс (коефіцієнт) прибутковості – співвідношення обсягів інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту; розраховується по формулі:

ІП= ЧГП /ІВ

де ІП – індекс прибутковості по інвестиційному проекту;

ЧГП – сума чистого грошового прибутку за весь період експлуатації проекту;

ІВ – сума інвестиційних витрат на реалізацію проекту.

Якщо значення індексу прибутковості менше одиниці чи дорівнює їй, інвестиційний проект повинен бути відхилений, тому що він не приносить додаткового прибутку на інвестовані ресурси.

В) індекс (коефіцієнт) рентабельності – відіграє в процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту допоміжну роль і розраховується по формулі:

ІР=ЧП/ІВ

де ІР – індекс рентабельності по інвестиційному проекту;

ЧП – середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за період експлуатації проекту;

ІВ – сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Г) період окупності інвестиційного проекту, розраховується по формулі:

ПО=ІВ/ЧГП

де ПО – період окупності інвестиційних витрат по проекту;

ІВ – суми інвестиційних витрат на реалізацію проекту;

ЧГП – середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту (при короткострокових проектах цей показник розраховується як середньомісячний).

Д) рівень інвестиційного ризику, зв’язаного з неблагоприємними змінами кон’юнктури інвестиційного ринку, погіршенням зовнішнього інвестиційного середовища;

Е) міра ліквідності – період інвестування до початку експлуатації проекту (виходячи з того, що здійснений інвестиційний проект, який приносить реальний чистий грошовий потік, може бути проданий у відносно коротший термін, чим проект незакінчений).

Формування портфелю реальних інвестицій (переліку об’єктів реального інвестування)

Відібрані в процесі оцінки ефективності реальні інвестиційні проекти підлягають подальшому розгляду з урахуванням наступних основних критеріїв:

• прибутковості, яка визначається збільшенням доходів за рахунок зростання вартості об’єкта інвестування (портфель зростання), чи регулярних високих дивідендів на інвестований капітал (портфель доходу);
• терміновості досягнення інвестиційних цілей, тому що високі темпи реалізації кожної інвестиційної програми сприяють: прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому; швидкому формуванню додаткового грошового потоку у вигляді прибутку і амортизаційних відрахувань; скороченню термінів використання позичкового капіталу;
• ступеню ризику, який визначається показником вірогідності недосягнення необхідного рівня прибутковості чи взагалі втрати інвестованих коштів. Інвестиційний портфель визначається як консервативний при мінімальному ризику втрати інвестованого капіталу, в разі значного інвестиційного ризику портфель називається агресивний.
• відповідності фінансових ресурсів, які є або мають бути залучені інвестором.

Реалізація стратегії реального інвестування

Для забезпечення реалізації стратегії реального інвестування розробляються капітальний бюджет і календарний графік реалізації кожного інвестиційного проекту.

Капітальний бюджет розроблюється на період до одного року і відображує всі надходження і витрати ресурсів, зв’язані з реалізацією конкретного проекту.

Календарний графік реалізації інвестиційного проекту визначає періоди часу проведення окремих видів робіт і відповідальних виконавців.