Поняття організації, її роль та значення

Міністерство освіти і  науки, сім’ї молоді та спорту України

Львівська державна фінансова  академія

 

 

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з навчальної дисципліни

«Менеджмент» на тему:

“ Поняття організації, її роль та значення”

 

 

 

 

 

                                                                                                                          Підготував:

 студент 204 групи 

Стріжик Іван

 

 

 

 

 

 

Львів 2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Сутність організації та її ознаки………………………..……………………5
2. Загальні характеристики організацій та складові її успіху…………..…….9

Висновки…………………………………………………………………………….16

Список використаної літератури…………………………………………………..17 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Термін “організація”  застосовується досить широко в усіх сферах повсякденного життя кожної людини. Для більшості індивідів, безперечно, слово “організація”  асоціюється перш за все з певною групою людей, об’єднаних між собою  для виконання певних завдань. Також  загально відомо, що в межах кожної організації, незалежно від напрямків її діяльності та соціального складу, діють свої певні принципи роботи та правила поведінки її учасників.

В теорії управління термін організації використовується принаймні  в двох значеннях. В широкому сприйнятті організація розглядається як підприємство. Отже, організація – це функціонально-цільова  сукупність людей, з притаманною  їй соціальною структурою, каналами комунікацій, орієнтації, координації, управління і  контролю, яка формується на основі розподілу праці, спеціалізацій функцій та ієрархиризованої системи взаємодії між індивідами, групами й структурними підрозділами для задоволення соціальних потреб індивідів та суспільства. Якщо говорити простіше, то організація – це свідомо координоване соціальне утворення з визначеними границями, що функціонує на відносно постійній основі для досягнення спільної для всіх її членів мети.

В вузькому розумінні організація  – це процес означення найсуттєвіших  зв’язків серед людей, задач і  видів діяльності з метою інтеграції та координації організаційних ресурсів для ефективного виконання поставлених  цілей. Організаційні процеси відрізняються  соціальною сутністю, а взаємодія  членів організації через організаційні  процеси для  досягнення єдиної спільної мети має бути чітко збалансованою.

Організації створюються  й існують внаслідок того, що задана ціль не може бути досягнута однією людиною або навіть групою людьми, які працюватимуть незалежно  та некоординовано. Менеджери займаються організаційною діяльністю, щоб виконати три речі:

по-перше, процес організації  підвищує ефективність і якість роботи. Тільки в процесі організації  можуть бути створені умови для досягнення синергії (спільної, об’єднаної та знеособленої енергії двох або більше людей, направленої на досягнення єдиної для всіх цих людей мети). Групи людей, які ефективно працюють разом, можуть зробити набагато більше, ніж якби вони працювали по одному;

по-друге, потреба в процесі  організації зумовлена необхідністю встановлення відповідальності. Будь-які  зусилля людей більш ефективні,коли вони розуміють свої специфічні обов’язки, добре орієнтуються у предметі своїх  зобов’язань. Крім  того дуже важливо, щоб кожна особа,знала перед  ким вона має звітувати і хто  буде доручати їй роботу та контролювати її виконання. Корисно також, щоб  кожен робітник був ознайомлений зі структурою влади в організації. Взаємовідносини різних органів  влади повинні бути зрозумілими  всім, починаючи від робітників, що знаходяться на найнижчому щаблі організаційної піраміди, й закінчуючи вищим керівництвом;

по-третє, полегшення комунікацій. Формальна комунікація прямо  слідує за структурою влади в організації. Так, коли людина знає, хто її керівник і якими підлеглими керує вона, то формальні лінії зв’язку встановлюються у двох напрямках. Цей процес охоплює  всіх, тому існує комунікаційна лінія, що проходить згори до низу через  усю організацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.  Сутність організації та її функції.

 

Термін «організація»  походить від грецького opyavov, що означає поєднання, побудову, об'єднання чогось або когось у єдине ціле; приведення до строгої системи. За визначенням Б. Карлофа, «організація — це інструмент координації трудових внесків різних людей для досягнення загальної мети». Суспільство складається з великої множини різноманітних організацій, з якими пов'язані всі прояви людського життя. Організації можуть бути різними за характером і метою діяльності, за формою власності, мати комерційну й некомерційну спрямованість, але всі вони діють на основі певних правил і процедур.

В українському законодавстві  організації, що володіють певним майновим комплексом для здійснення підприємницької  діяльності й мають статус юридичної  особи, називають підприємствами. Тому поняття «організація», «підприємство», «фірма» надалі використовуватимуться як взаємозамінні.

Організація —  це соціальне утворення (група людей) з певними межами, що функціонує на відносно постійних засадах і  свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети.

Отже, організаціями є  фірми (економічні суб'єкти), профспілки, політичні партії, університети, неприбуткові організації, державні установи чи органи місцевого самоврядування й безліч інших «одиниць координації, які  мають певні межі й функціонують для досягнення мети або кількох  цілей, що їх поділяють її члени-учасники».

Проте термін «організація» характеризує і певну структуру, до якої об'єднуються люди для досягнення своїх цілей, тобто об'єкт менеджменту. [1]  
Деяка група повинна кільком обов'язковою вимогою, щоб вважатися організацією. До них відносяться:  
■ Наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною цієї групи.  
■ Наявність принаймні однієї мети (тобто бажаного кінцевого стану або результату), яку приймають як загальну всі члени даної групи.  
■ Наявність членів групи, які свідомо працюють разом, щоб досягти значущої для всіх цілі.  
Поєднавши в одну ці істотні характеристики, ми отримаємо важливе визначення.  
Організація-це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети чи цілей .  
          Всі складні організації є не тільки групами, цілеспрямованими в своїй діяльності і мають певний набір взаємозв'язаних цілей, вони також мають загальні для всіх складних організаційний характеристиці.  
Ці загальні риси, допомагають зрозуміти, чому, щоб добитися успіху, організацією потрібно управляти.  
Цілі будь-якої організації включають перетворення ресурсів для досягнення результатів. Основні ресурси, використовувані організацією, це люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технологія і інформація.  
Процес перетворення ресурсів найлегше побачити у виробничих організаціях, але і організації обслуговування і некомерційні організації також використовують всі види цих ресурсів.  
  Функції управління організацією

Функція організації полягає  в забезпеченні діяльності підприємства (організації) шляхом координації дій  працівників її трудового колективу, із врахуванням наявної формальної та неформальної її складової, із формуванням  корпоративного духу. У центр уваги  при цьому менеджмент ставить  людину, працівника.

Планування є головною функцією, за допомогою якої створюється  орієнтир майбутньої організації.

Американські і вітчизняні дослідники науки управління (менеджменту) виділяють два типи планування:

• стратегічне планування;
• планування реалізації стратегій.

Планування – це є формулювання цілі і перспектив зміни керованих  параметрів, глибоке усвідомлення того, що треба зробити. Воно включає у  себе обґрунтування та чітке передбачення, прогнозування і складання планів та графіків роботи на декілька років (рік, квартал, місяць, декаду, день, годину).

Стратегічне планування –  це процес вибору цілей для організації  і вирішення того, що слід зробити  для їх досягнення.

Організація як функція управління – це вид управлінської діяльності, який є похідним від структури  підприємства і взаємовідносин повноважень  керуючої системи.

Організація, таким чином, залежить від таких факторів:

• поділу організації (підприємства) на підрозділи у відповідності до місії і стратегії;
• установлення певних взаємозв’язків повноважень між вищими і нижчими рівнями, розподілу, аналізу і координація завдань.

Організація – це коло робіт, спрямованих на визначення раціональних форм розподілу управлінської праці. Функцію організації по суті можна  також розглядати у двох аспектах: по - перше, як процес створення системи  управління, тобто утворення самих  об'єктів управління, формування суб’єктів  управління, визначення зв’язку між  ними; по - друге, як процес удосконалення  системи управління.

Доцільно зауважити, що основними  принципами організації виступають спеціалізація, пропорційність, безперервність, ритмічність, надійність.

А умовами виконання функції  організації є:

• затвердження структури виробництва, структури органів управління, схеми взаємозв’язків між підрозділами; регламентація функцій, підфункцій, робіт і операцій, установлення прав та обов’язків органів управління і службових осіб;
• затвердження положень, інструкцій; підбір, розстановка кадрів і формування штатів працівників у керуючій і керованій системах.

Перед розвитком організаційної структури управління керуючої системи  вважаємо за потрібне дати визначення окремих понять, котрі пов’язані  з відповідністю керівників та окресленням  повноважень.

Відповідність – це обов’язок  виконувати поставлені завдання і забезпечувати  їх виконання. Відповідність не може делегувати.

Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси  господарської структури та вміння спрямувати зусилля працівників  на виконання поставлених завдань.

Делегування – це є передача завдань і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання. Мері Паркер Фолліт делегування назвав "способом добитися виконання роботи іншими людьми".

Але менеджери повинні  усвідомити, що повноваження керівників обмежені різними факторами, і підлеглі можуть відмовитися виконувати певні  роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 2. Загальні характеристики організацій та складові її успіху

 

Сам термін "організація" в менеджменті вживається в двох значеннях. У першому з них  під організацією розуміється підприємство, відомство, а в другому – функція  організації людської діяльності. В  принципі, друге значення поняття "організація" обов’язково розглядається в  контексті першого, бо організація  будь-якої людської діяльності залежить від структурної побудови підприємства.

Організація є системою, до якої входить керуюча й керована підсистеми, між якими існує прямий та зворотний зв’язок.

Успіх організації залежить:

• Від працівників.
• Від ефективного процесу управління.
• Від ресурсів, які забезпечують виконання цілей.
• Від впровадження нової техніки і технології.
• Від впливу зовнішнього середовища.

Для того, щоб організація  утворилася і досягла цілей вона повинна відповідати таким вимогам:

• наявність не менше двох осіб;
• наявність не менше, як одної суспільно - корисної цілі;
• здатність працюючих досягти поставлених цілей.

Будь – яка організація  в своєму розвитку проходить етапи  життєвого циклу починаючи від  народження до припинення існування.

Тривале існування притаманне не багатьом організаціям і свідчить про можливості пристосування до змінного середовища.

Етапи:

1. Народження – пов’язане з задоволенням потреб нового споживача, зайняттям вільної ринкової ніші. Цьому періоду притаманні такі риси: віра в успіх, готовність ризикувати, велика працездатність, невелика кількість працюючих.

2. Дитинство – надзвичайно загрозливий період для організації. Основна загроза полягає в некомпетентності керівників, в нереальності цілей, в тиску зовнішнього середовища.

3. Юність – здійснюється перехід від комплексного менеджменту до диференційованого, з використанням таких функцій, як планування, організування, стимулювання та ін. Управління на цьому періоді слід здійснювати керівниками – засновниками або однодумцями.

4. Зрілості – надзвичайно сприятливий період для організації. Керівництво самовдоволене розвитком організації, отриманням величезних прибутків. Цілі періоду складаються з 3- ох підперіодів:

• рання зрілість – про організацію дізнаються конкуренти;
• проміжна зрілість – між організаціями ведеться конкурентна боротьба;
• остаточна зрілість - конкурентна боротьба досягається найвищої гостроти.

5. Якщо менеджерами не втілюються нові ідеї в розвиток організації, не використовуються впровадження нової техніки, то організація переходить до етапу старіння. Етап старіння – надзвичайно громіздка структура управління, незбалансований бюджет видатків доходів, відсутність ефективної системи менеджменту. Така організація або банкрутує, або переходить до стану відновлення.

6. Відновлення – нова команда менеджерів, з новими ідеями, яка здатна забезпечити успіх і розвиток.

Усі складні організації  мають загальні характеристики. Ці загальні риси допомагають зрозуміти, чому, щоб добитися успіху, організацією необхідно керувати.

1. Ресурси. В загальних рисах мета будь-якої організації вміщує перетворення ресурсів для досягнення результатів. Основні ресурси, які використовуються організацією, - це люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технологія та інформація.

Наприклад, організація "Мак  Дональде" (виробництво і обслуговування).

Матеріали - м´ясо, картопля, булочки, папір.

Технологія - механізоване приготування їжі (кухонне обладнання).

Люди - управляючі ресторанами, бухгалтери, м´ясники, продавці на роздачі.

Інформація - звітність щодо реалізації, облік на складах, звіт щодо затрат на придбання продуктів  для виготовлення продукції.

Цей приклад показує взаємозв´язок  між цілями і ресурсами.

2. Залежність  від зовнішнього середовища. Однією із найважливіших характеристик організації є її взаємозв´язок із зовнішнім середовищем. Жодна із організацій не може бути "острівцем у собі". Організації повністю залежні від навколишнього світу, від зовнішнього середовища - як щодо своїх ресурсів, так і щодо споживачів, користувачів їх результатів, яких вони намагаються досягти.

Термін "зовнішнє середовище" враховує економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі організації, систему цінностей  у суспільстві, суспільні погляди, техніку та технологію, інші складові. Велике значення має той факт, що хоч організація і залежить повністю від зовнішнього середовища, середовище це, як правило, знаходиться за межами впливу менеджерів. Найкращі керівники  в компанії "IBM" нічого не можуть зробити, щоб утримати маленьку японську компанію від виходу на ринок з  новою інтегральною схемою, яка робить деякі види продукції "IBM" застарілими.

З кожним роком керівництву  доводиться враховувати дедалі більшу кількість факторів зовнішнього  середовища. Щоб досягти успіху, фірмам доводиться конкурувати на іноземних  ринках і протистояти конкуренції  іноземних компаній у себе на батьківщині.

3. Горизонтальний  розподіл праці. Найбільш наочною характеристикою організації є розподіл праці. Якщо дві особи працюють для досягнення однієї мети, вони повинні ділити роботу між собою. Розподіл всієї роботи на складові називають горизонтальним розподілом праці. Розподіл великого обсягу роботи на багаточисленні невеликі спеціалізовані завдання дозволяє організації виробляти значно більше продукції, ніж якби та ж кількість людей працювала самостійно. Класичним зразком горизонтального розподілу праці на виробничому підприємстві є виробництво, маркетинг і фінанси. Це основні види діяльності, які повинні бути успішно здійснені, щоб фірма досягла поставлених цілей.

4. Підрозділи. Складні організації здійснюють чіткий горизонтальний розподіл за рахунок утворення підрозділів, які виконують специфічні конкретні завдання і досягають конкретної специфічної мети. Такі підрозділи часто називаються відділами або службами, хоча існують й інші назви.

Як і ціла організація, частиною якої вони є, підрозділи - це групи  людей, діяльність яких свідомо спрямовується  і координується для досягнення загальної мети. Таким чином, за своєю  суттю великі і складні організації  складаються із декількох спеціально створених для конкретної мети взаємопов´язаних організацій і багаточисельних неформальних груп, які виникають спонтанно.

5. Вертикальний  розподіл праці. Оскільки робота в організації розподіляється на складові, хтось повинен координувати роботу групи для того, щоб вона була успішною. Вертикальний розподіл праці відділяє роботу з координування дій від самих дій. Діяльність з координування роботи інших людей і становить суть управління.

6. Необхідність  управління. Для того, щоб організація могла досягати своєї мети, завдання повинні бути скоординовані засобом вертикального розподілу праці. Тому управління є суто важливою діяльністю для організації.

Бажання добитися успіху характерне для багатьох. Вважається, що організація  діє успішно лише тоді, коли досягла  своєї мети.

Які ж складові успіху організації?

1. Виживання. Деякі організації планують свій розпуск після досягнення ними ряду заздалегідь запланованих завдань. Прикладом може служити будь-яка урядова комісія, яка створювалася для досягнення конкретної мети. Але виживання, можливість існувати якомога довше є первинним завданням більшості організацій. Це може продовжуватися нескінченно. Рекорд встановила римська католицька церква, яка діє уже протягом 2000 років.

2. Результативність  і ефективність. Щоб успішно господарювати протягом тривалого часу, вижити й досягти мети, організація повинна бути як ефективною, так і результативною.

Популярний дослідник  Пітер Друкер говорить: результативність є наслідком того, що "робляться потрібні, правильні речі". А ефективність є наслідком того, що "правильно створюються ті ж речі". І перше, і друге однаково важливо.

3. Продуктивність. Ефективність можна виміряти і виразити кількісно, тому що є можливість визначити грошову оцінку ресурсів, які споживаються, і продуктів, що випускаються. Відносна ефективність організації називається продуктивністю. Вона виражається в кількісних одиницях. Продуктивність – це відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на вході.

Ключовою складовою продуктивності є якість.

Менеджери вирішують, якими  повинні бути цілі в галузі продуктивності організації. Менеджери вирішують, які методи одержання продукції  будуть використані в організації. Менеджери вирішують, які форми  стимулювання будуть застосовуватися  в організації для того, щоб  зацікавити робітників у підвищенні продуктивності.

4. Практична  реалізація. Управлінські рішення, як би добре вони не були обгрунтовані з точки зору теорії і підкріплені дослідженнями, це лише ідеї, думки. А мета управління – це виконання реальної роботи реальними людьми. Рішення є успішними тоді, коли вони реалізуються практично, результативно і ефективно, перетворюються в дію.

На нинішньому етапі розвитку створюється велика кількість нових  організацій. Нова організація сучасного  промислового або сільськогосподарського виробництва повинна відповідати  таким вимогам:

- невеликі організаційні  підрозділи з невеликою кількістю  працівників, але вони повинні  мати більш високий, ніж раніше, кваліфікаційний і освітній рівні;

- небагато рівнів управлінської  ієрархії;

- бригадні організаційні  структури;

- орієнтація виробництва  на обслуговування споживача;

- гнучкий, який може  швидко змінюватись, асортимент  продукції;

- мінімум запасів і  гнучкі виробничі системи;

- більш високий рівень  виробництва і якомога менші  його витрати.

Нові виробничі організації  виробництва повинні будуватися на таких принципах:

1. Не можна будувати  організацію до здібностей наявних  людей: її потрібно будувати  як інструмент для досягнення  чітко визначеної мети і підбирати  людей, здатних забезпечити досягнення  цієї мети.

2. Принцип єдиноначальності: жодна людина не повинна звітуватися  більш ніж одному керівнику  і повинна одержувати накази  тільки від одного керівника.

3. Принцип спеціалізації  у сфері управління: всі дії,  які регулярно повторюються, слід  твердо розподіляти між працівниками  апарату управління і не дублювати  їх.

4. Принцип діапазону управління: рекомендується мати не більше 6-12 підлеглих.

5. Постійне обмеження  числа ієрархічних щаблів у  структурі організації (чим більше  підприємство, тим складніше ним  управляти).

6. Принцип делегування  повноважень: керівник ніколи  не повинен сам робити те, що  може зробити його підлеглий.

Сучасні менеджери повинні  знати, що в рамках нового управлінського мислення будь-яка виробнича система  розглядається як соціотехнічна. Вона складається з двох підсистем: а) технічної, до якої входять не тільки машини, верстати, обладнання, всі види технологій, а й управлінські знання, організаційні структури, методи планування, організація робочих місць та рівень кваліфікації та підготовки робочої сили, технологічні прийоми та навички роботи; б) соціальної, яка містить усі форми морального та матеріального стимулювання праці, стиль управління, участь робочих і службовців у процесі прийняття рішень, створення кар´єри та просування по службі, організаційну культуру та ін.

Таким чином, усі проблеми повинні вирішуватися в рамках єдиної соціальної системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок 

 
          Організації, їх ознаки, закони розвитку, види і структури дають нам необхідні подання про складний процес взаємозв'язку і взаємозумовленості процесів суспільного і внутрішньовиробничого поділ праці, результатом яких і є найкращі способи сучасної роботи людей.  
          Людина, працівник становить основи організації, її головну рушійну силу. Менеджер повинен добре розуміти, що всі його дії, спрямовані на зміни виду чи структури організації, стикаються зі складними умовами, звичками, правилами і процедурами,характерними для працівників даної організації.  
          Суспільне виробництво, як постійно змінюється система, не терпить що зупинилися в своєму розвитку організації. Вони повинні бути ефективними і відповідати потребам людей не тільки в самій організації, але і в зовнішньому середовищі. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Список літератури:

1. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. : Пер. с англ.—СПб.: Питер,1999. – 560 с.
2. Добротворский И.Л. Менеджмент. Эффективные технологии.—М.:ПРИОР, 2002. – 464 с.
3. Осовська Г.В., Осовський О.А. Менеджмент організацій: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2005. — 860 с.
4. Монастирський Г.Л., Овсянюк-Бердадіна О.Ф. Теорія організації: Навч.-метод, комплекс. — Т.: Екон. думка, 2007. — 84 с.
5. Туровець О.Г., Родіонова В.Н. «Теорія організації: Учеб. посібник », М.: ИНФРА-М 2003г.
6. Виханский О.С., Наумов А.І. Менеджмент: Підручник. -3-е вид. - М.: Гардаріки, 2000. - 528 с. 
7. Управління організацією: Підручник / За ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевої, Н.А. Саломатіна. -3-е изд., Перераб. і доп.-М.: ИНФРА - М, 2003. -716 С. - (Серія «Вища освіта»). 
8. Основи менеджменту: Учеб. Для вузів / Д.Д. Вачугов, Т. Є. Березкіна. Н. А. Кислякова та ін; Під ред. Д.Д. Вачугова. -2-е вид. перераб. і доп. -М.: Вища шк., 2005.-376 с.