Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Поняття основних фондів підприємства, класифікація, їх структура та оцінка

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА: КЛАСИФІКАЦІЯ, СТРУКТУРА І ОЦІНКА

1.1 Поняття основних фондів підприємства, класифікація, їх структура та оцінка

Загальна характеристика основних фондів підприємства
Класифікація основних фондів підприємства
Структура основних фондів підприємства
Оцінка основних фондів підприємства

Завдання, напрямки і джерела аналізу основних фондів підприємства

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Характеристика підприємства ВАТ "Тульчинська швейна фабрика" та аналіз основних показників його діяльності

2.2 Аналіз використання основних фондів підприємства ВАТ "Тульчинська швейна фабрика"

РОЗДІЛ 3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ПОКРАЩЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА: КЛАСИФІКАЦІЯ, СТРУКТУРА І ОЦІНКА

1.1 Поняття основних фондів підприємства, класифікація, їх структура та оцінка

1.1.1 Загальна характеристика основних виробничих фондів

У процесі виробництва на підприємстві беруть участь три фактори:

засоби праці;
робоча сила;
предмети праці.

Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів підприємства. У свою чергу, виробничі фонди — це суспільна праця і матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці та предметів праці. Проте вони також істотно різняться.

Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості, зберігаючи споживну вартість та речову форму.

На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл втрачаються повністю.

Іншими словами, засоби праці — це різні верстати, механізми, інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби. за допомогою яких виготовляють продукцію і надають послуги.

Предмети праці — це все те, до чого докладається людська праця, що полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна, нафта, заготовки, дошки та ін.).

Засоби праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети праці — в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети праці стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з основних і виробничих фондів.

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами. В промисловості основних фондів складають приблизно 80%.

Головною особливістю основних фондів підприємств є специфічний характер перенесення своєї вартості на продукт. Основних фондів переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. Другою особливістю основних фондів є те, що вони використовуються у виробництві в незмінній натуральній формі.

1.1.2 Класифікація основних виробничих фондів

Основну класифікацію виробничих фондів підприємства наведено на рис. 1.

Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:

невиробничого призначення;
виробничі.

Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.

Рис. 1 - Основна класифікація виробничих фондів підприємства

До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників, це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:

житлово-комунальні приміщення;
побутові, спортивні приміщення;
будинки та устаткування медичного призначення;
дитячі дошкільні заклади;
багаторічні насадження та ін.

Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт.

Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини.

До активної частиш основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (див. рис. 1). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів

Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:

виробничо-технологічних особливостей підприємства;
науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;
ступеня розвитку різних форм організації виробництва;
відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;
вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;
територіального розміщення підприємства та ін.

Звичайно, громадськості не байдуже, яким є співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів.

Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами.

1.1.3 Структура основних фондів підприємства

Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини.

Під структурою основних фондів розуміють питому вагу кожної групи основних фондів у зальній вартості основних фондів по підприємству, галузі і промисловості в цілому.

Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший відрізок часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну гривню основних фондів.

Розходження виробничої структури основних фондів у різних галузях промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цих галузей. Навіть підприємства усередині однієї тієї ж галузі промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів, Найбільш висока питома вага активних елементів основних фондів на підприємствах із високим рівнем технічної оснащеності і електроозброєності праці, де виробничі процеси механізовані й автоматизовані і широко використовуються хімічні методи обробки.

На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, на неї також впливає капітальне будівництво. Домагаючись зниження вартості будівництва, наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку пасивних елементів основних фондів у загальній їх вартості і тим самим підвищити ефективність витрат, вкладених в основні фонди нового підприємства.

Все це говорить про те, що підприємство зацікавлене в підвищенні частки машин і обладнання-найбільш активної частини основних фондів і в зниженні питомої ваги насамперед будинків і господарського інвентарю без збитку для ефективного функціонування виробничого процесу.

Майже кожне підприємство може поліпшити структуру основних виробничих фондів за рахунок підвищення частки виробничого устаткування. Це можливо завдяки більш раціональному розставлянню устаткування усередині цехів, розміщення його на відкритих площадках, де це можливо, а також виносу з виробничих площ невиробничих служб (складів, контор і т. д.) і розміщення на них додаткової кількості устаткування.

Структуру промислово-виробничих основних фондів варто розглядати й у галузевому розтині. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.

Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях).

Оцінка основних фондів підприємства

Облік і оцінка необоротних активів здійснюється в натуральній і вартісній грошовій формі.

Оцінка матеріальних необоротних активів в натуральних показниках використовується для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів обладнання, для визначення рівня його використання і т. д. Вихідним документом при цьому є паспорти робочих місць, устаткування і підприємств в цілому. Вартісна оцінка необоротних засобів здійснюється за первісною вартістю або переоціненою вартістю.

Первісна вартість — це фактична сума коштів, витрачених на придбання або створення необоротних активів.

До первісної вартості необоротних активів включають такі витрати:

суми (без непрямих податків), що сплачують постачальники активів;
суми, що сплачують підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням прав на об'єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків;
витрати із страхування ризиків, пов’язаних з доставкою основних засобів;
витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;
інші витрати.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості необоротних активів, придбаних або створених повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісною вартістю необоротних активів, що віднесені до статутного капіталу підприємства, є погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Справедливою вартістю необоротних активів звичайно є їх ринкова вартість, визначена експертами або фахівцями підприємства.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює справедливій вартості на дату отримання.

Витрати, пов'язані з поліпшенням стану основних засобів, що приводить до збільшення очікуваних майбутніх економічних вигід, включають до балансової вартості основних засобів. Поліпшення стану основних засобів може відбуватися за рахунок:

модифікації з метою продовження терміну експлуатації або збільшення виробничої потужності;
впровадження більш ефективного технологічного процесу;
заміни окремих частин машин або обладнання тощо.

Крім первісної та справедливої вартості необоротних активів, визначають ліквідаційну та балансову (залишкову) вартість основних засобів. Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від продажу (ліквідації) об’єкта після закінчення терміну його експлуатації за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією). Балансова вартість – це вартість, за якою основних фондів обліковуються на балансі підприємства. На даний час балансовою вважається залишкова вартість основних фондів (визначається як різниця між первісною або відновною вартістю основних фондів та сумою їх спрацювання за весь період експлуатації).

Початкова (первісна вартість) із врахуванням зношення:

S_п _{із
врах. зношення}=S_п-åАморт.відрах.*t _{(к-сть
років використання)}

Відновна вартість (вартість на відтворення основних фондів у сучасних умовах):

S_в= S_п /(1+ΔП/100)^t ,

ΔП – річний приріст продуктивності праці в країні

S_{в із врах. зношення}= S_в-∑А* t

Як правило, S_в < S_п.

Розрізняють галузеву, вікову і технологічну структуру основних фондів. Галузева структура характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до загальної вартості основних фондів в промисловості. Вікова структура – це співвідношення різних вікових груп основних фондів в їх загальній вартості. Технологічна структура показує співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів.

1.2 Завдання, напрямки і джерела аналізу основних фондів підприємства

При сучасному високому технічному рівні промислового виробництва величина і прогресивність основних виробничих фондів, їх технічний стан значною мірою визначають потенційні можливості промислового виробництва, його потужність.

З цього твердження випливає потреба в аналізі забезпеченості виробництва основними фондами, їх технічного стану і використання, а також оцінку їх впливу на зростання обсягу продукції і виконання плану виробництва.

Основними завданнями аналізу є:

— забезпеченість основними фондами підприємства і його структурних підрозділів

— відповідність величини, складу і технічного рівня фондів потребам в них;

— виконання завдання зі зростання і оновлення основних фондів;

— технічний стан основних фондів;

— ступінь використання основних фондів і факторів, що впливають на її рівень;

— оцінка ступеня використання виробничої потужності, площ та устаткування;

— стан невиробничих основних фондів — зміни в забезпеченості працівників житлом, дитячими установами, поліклініками, спортивними спорудами тощо.

У відповідності з цими завданнями аналіз основних фондів проводиться в таких напрямках:

— структура основних фондів;

— наявність стан і рух основних фондів;

— використання основних фондів, виробничих потужностей, площ і обладнання;

— резерви збільшення випуску продукції та підвищення рівня інших показників за рахунок кращого використання засобів праці.

Інформаційною базою аналізу є статистична звітність форма № 11-03 «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)» — річна; форма № 1 «Баланс»; форма № 5 «Примітка до річної фінансової звітності» — річна; статистичні звітності з виробництва і праці; паспорт окремих видів устаткування та інші внутрішньовиробничі документи.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Вiдкрите акцiонерне товариство "Тульчинська швейна фабрика" було зареєстроване за юридичною адресою 23600, Вінницька обл., м.Тульчин, вул. Гагаріна, 2 у Тульчинській районній державній адміністрації Вінницької області 07.02.1996 року. Його директором є Лозовська Олена Петрівна.

Відкрите акціонерне товариство — організаційно-правова форма товариства, акції якого можуть вільно розповсюджуватись шляхом підписки або купівлі-продажу на біржі.

ВАТ "Тульчинська швейна фабрика" має таку органiзацiйну структуру :

- експериментальний цех ;

- цех підготовки сировини ;

- розкрійний цех ;

- два пошивочних цехи ;

- склад готової продукції ;

- склад фурнітури .

Дочiрнiх пiдприємств, фiлiй, представництв та iнших структурних пiдроздiлiв товариство не має. В звiтному роцi змiн в органiзацiйнiй структурi ВАТ не вiдбувалось.

Підприємство ВАТ "Тульчинська швейна фабрика" відноситься до легкої промисловості і займається пошиттям та оптовою торгівлею різних видів одягу, а саме: штани готові для жінок та дівчат, чоловіків і хлопчиків, шкіряні; готова одяг для дітей і немовлят, жінок та дівчат, чоловіків і хлопчиків; костюми готові для жінок і дівчат, і комплекти готові для дітей і немовлят; куртки і полушинелі непромокальні й вітрозахисні військового зразка, спортивного стилю; одяг водонепроникна та вітрозахисний, готова офіційна, церемоніальна, обрядова для жінок і дівчат, зі шкіри; пальто і куртки шкіряні, плащі готові для чоловіків і хлопчиків, плащі, накидки, пелерини готові для жінок і дівчат; піджаки і блейзери готові для чоловіків і хлопчиків; шорти готові для жінок та дівчат, чоловіків і хлопчиків.

Проведемо аналіз основних показників підприємства ВАТ "Тульчинська швейна фабрика" та занесемо результати до таблиці 2.1.

Для визначення абсолютних відхилень маємо формулу:

(ум. од.) (1)

де q₁ –показник року, який порівнюється з базовим (або попереднім),

q₀ – показник базового (попереднього) року.

Таблиця 2.1 – Аналіз основних економічних показників

Номер	Показник	Роки’			Відхилення від базового (або попереднього) року
		Роки’			Абсолютне		Відносне
		2008	2009	2010	08-10	09-10	08-10	09-10
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Прибуток, тис. грн.	1409	2220	1249	-160	-971	-11,36	-43,74
2	Собівартість, тис. грн.	3754	3373	4361	607	988	16,17	29,29
3	Рентабельність, %	37,53	67,82	28,64	-8,89	-39,18	-23,69	-57,77
4	Фондовіддача	3,2	3,83	4,22	1,02	0,39	37,88	10,18
5	Вартість основних засобів (залишкова), тис. грн.	1611	1459	1328	-283	-131	-17,57	-8,98
6	Продуктивність праці, тис.грн./чол.	4,6	8,57	5,1	0,5	-3,47	10,87	-40,49
7	Середньоспискова чисельність працівників, чол.	306	259	245	-61	-14	-19,93	-5,41
8	Середньорічна зарплата одного працівника, грн.	785,95	859,07	1130,2	344,25	271,13	43,8	31,56
9	Дебіторська заборгованість, тис. грн.	257	438	2918	2661	2480	1035,4	566,21
10	Кредиторська заборгованість, тис. грн.	1842	1317	3419	1577	2048	85,61	149,38
11	Коефіцієнт автономії	0,3738	0,4786	0,2893	-0,0845	-0,1893	-22,61	-39,55

При розрахунку відносного відхилення слід використовувати таку формулу:

(2)

1. Прибуток підприємства: визначаємо з Ф. №2, Р. 050. Проводимо порівняння з базовим роком (2008 – базовий рік):

Абсолютне відхилення прибутку підприємства:

(тис. грн.);

(тис. грн.).

Відносне відхилення прибутку підприємства:

;

Проведемо порівняння прибутку підприємства з попереднім роком:

Абсолютне відхилення прибутку підприємства:

(тис. грн.);

(тис. грн.).

Відносне відхилення прибутку підприємства:

;

Рис. 2 – Зміна прибутку підприємства протягом 2008-2010 р. р.

2. Собівартість продукції: визначається з Ф. № 2, Р. 040. Проводимо порівняння з базовим роком (2008 – базовий рік):

Абсолютне відхилення собівартості продукції:

(тис. грн.);

(тис. грн.).

Відносне відхилення собівартості продукції:

;

Проведемо порівняння собівартості продукції з попереднім роком:

Абсолютне відхилення собівартості продукції:

(тис. грн.);

(тис. грн.).

Відносне відхилення собівартості продукції:

;

Рис. 3 – Зміна собівартості продукції протягом 2008-2010 р. р.

3. Рентабельність продукції: визначається як відношення прибутку до собівартості продукції у відсотках. І для 2008 року становить 37,53%, для 2009 року – 67,82%, для 2010 року – 28,64% в результаті розрахунків. Проводимо порівняння з базовим роком (2008 – базовий рік):

Абсолютне відхилення рентабельності продукції:

Відносне відхилення рентабельності продукції:

;

Проведемо порівняння рентабельності продукції з попереднім роком:

Абсолютне відхилення рентабельності продукції:

Відносне відхилення рентабельності продукції:

;

Рис. 4 – Зміна рентабельності продукції протягом 2008-2010 р. р.

4. Фондовіддача: визначається як відношення чистий доход (виручка) від реалізації продукції до вартості основних засобів: для 2008 року становить 3,2, для 2009 року – 3,83, для 2010 року – 4,22.

Проводимо порівняння з базовим роком (2008 – базовий рік):

Абсолютне відхилення фондовіддачі:

;

Відносне відхилення фондовіддачі:

;

Проведемо порівняння фондовіддачі з попереднім роком:

Абсолютне відхилення фондовіддачі:

;

Відносне відхилення фондовіддачі:

;

Рис. 5 – Зміна фондовіддачі протягом 2008-2010 р. р.

5. Вартість основних засобів (залишкова): визначається з Ф № 1, Р. 030. Проводимо порівняння з базовим роком (2008 – базовий рік):

Абсолютне відхилення вартості основних засобів:

(тис. грн.);

(тис. грн.).

Відносне відхилення вартості основних засобів:

;

Проведемо порівняння вартості основних засобів з попереднім роком:

Абсолютне відхилення вартості основних засобів:

(тис. грн.);

(тис. грн.).

Відносне відхилення вартості основних засобів:

;

Рис. 6 – Зміна вартості основних засобів протягом 2008-2010 р. р.

6. Продуктивність праці: розраховуємо як відношення прибутку до середньоспискової численності працівників. В результаті розрахунків маємо для 2008 року продуктивність праці дорівнює 4,6 тис. грн./чол., для 2009 року – 8,57 тис. грн./чол., для 2010 року – 5,1 тис. грн./чол..

Проводимо порівняння з базовим роком (2008 – базовий рік):

Абсолютне відхилення продуктивності праці:

(тис. грн./чол.);

(тис. грн./чол.).

Відносне відхилення продуктивності праці:

;

Проведемо порівняння продуктивності праці з попереднім роком:

Абсолютне відхилення продуктивності праці:

(тис. грн./чол.);

(тис. грн./чол.).

Поняття основних фондів підприємства, класифікація, їх структура та оцінка 📙 Реферат → 🆔 208136