Поняття підприємства та його характерні ознаки

1Поняття підприємства та його характерні ознаки 
 
Підприємство – самостійний суб”єкт господарювання, створений засновником для задоволення особистих і суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, торговельної... господарської діяльності, має права юр. особи, тобто має право укладати угоди, здійснювати виробничу, наук.-дослідну і комерц. діяльність з метою отримання прибутку або створення соціального ефекту; -організаційно відокремлена та економічно самостійна основна(первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію(виконує роботи або надає платні послуги). 
 
Місія – це головна мета підприємства, тобто чітко визначена причина його існування. Місія сучас. п-ва полягає у вироб-ництві продукції (наданні послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку. На основі місії визначаються загальнофірмові цілі. 
 
Характерні ознаки п-ва: 
 
§ зареєстрований суб”єкт підпр. діяльності і має всі атрибути юр. особи – статут, р/р, баланс, печатку, назву, товарний знак тощо; 
 
§ виконує господарські ф-ції, виготовляє продукцію (товари) чи надає платні послуги; 
 
§ зберігає умови постійного повторення процесу вир-ва – індивідуального відтворення (аванс-ня грош. коштів – вико-ристання виробничих факторів-зношення(амортизація) осн. капіталу-формування аморт. фонду п-ва – оновлення і замі-щення знош. капіталу п-ва – авансування капіталу в новий цикл обороту); 
 
§ проходить (повторює) життєвий цикл (створення-розвиток-криза-санація(оздоровлення)-банкрутство-ліквідація); 
 
§ має майно, завдяки чому може виконувати госп. ф-ції, зобов”язання перед партнерами, державами, приймати рішення, зберігати індивідуальне відтворення, не порушувати (повторювати) життєвий цикл. 
 
Принципи діяльності п-ва:•вільний вибір видів діяльності;•залучення майна і коштів ююр. і фіз.осіб;•самостійна розробка виробничої програми;•вільне наймання РС;•вільне розпорядження прибутком;•самостійне здійснення ЗЕД і використання валют. виручки.

2.КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ  (ФІРМ)  
Мета й характер діяльності  
• Комерційні  
• Некомерційні Форма власності майна  
• Приватні  
• Колективні  
• Комунальні  
• Державні (в т. ч. казенні)  
 
Національна належність капіталу  
• Національні  
• Закордонні  
• Змішані (спільні)  
 
Правовий статус і форма господарювання  
• Одноосібні  
• Кооперативні  
• Орендні  
• Господарські товариства  
 
Галузево-функціональний вид діяльності  
• Промислові  
• Сільськогосподарські  
• Будівельні  
• Транспортні  
• Торгові  
• Виробничо-торгові  
• Торгово-посередницькі  
• Інноваційно-впроваджувальні  
• Лізингові  
• Банківські  
• Страхові  
• Туристичні тощо  
 
Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування  
• Головні (материнські)  
• Дочірні  
• Асоційовані  
• Філії  
 
Розмір за кількістю працівників  
• Великі (надвеликі)  
• Середні  
• Малі (дрібні)  
• Мікропідприємства

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Особливостями публічного акціонерного товариства є:

- акціонери можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства;

- товариство може здійснювати як публічне, так і приватне розміщення акцій;

- при публічному розміщенні акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством;

- товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі;

- у разі якщо умовами емісії акцій передбачена можливість їх оплати не грошовими коштами, товариство зобов'язане залучити незалежного експерта для встановлення ринкової вартості майна, майнових або немайнових прав, які передаються в обмін на акції, при цьому вартість негрошового внеску не може відхилятися від ринкової вартості акцій більше ніж на 10% ;

- річна фінансова звітність товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);

- обрання членів наглядової ради і ревізійної комісії товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування;

- окрім питань, для  вирішення яких законом вимагається  кваліфікована більшість (три  четвертих голосів від загальної  кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які вирішуються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів, якими вирішуються інші питання.

Лістинг - сукупність процедур з включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі.

Кумулятивне голосування - голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

- максимальна кількість  акціонерів не може бути більшою  100 осіб;

- товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій;

- статутом товариства може бути передбачено переважне право акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі. Зазначене переважне право акціонерів приватного товариства не поширюється на випадки переходу права власності на цінні папери цього товариства в результаті їх спадкування чи правонаступництва;

- акціонер товариства завжди має переважне право на придбання акцій додаткової емісії, в той же час акціонер публічного акціонерного товариства може бути позбавлений такого права умовами публічного розміщення акцій додаткової емісії;

- акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;

- умовами емісії акцій може бути передбачена можливість сплати за них не грошима, а майном, майновими або немайновими правами, при цьому оцінка негрошового внеску здійснюється товариством і інвестором на власний розсуд, без залучення незалежного експерта;

- статутом товариства  може встановлюватися коло питань, вирішення яких вимагає більшої  кількості голосів акціонерів, ніж  проста більшість або кваліфікована  більшість;

- на розсуд товариства, члени наглядової ради можуть обиратися за принципом пропорційності представництва або шляхом кумулятивного голосування;

- товариство не зобов'язане  розкривати свою фінансову звітність  на фондовому ринку, хоча зобов'язане  оприлюднювати фінансову звітність  у Державному реєстрі юридичних осіб, як і будь-яка інша юридична особа, зареєстрована в Україні.

3.Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.  
 
Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.  
 
3. Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.  
 
4. Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.  
 
5. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.  
 
6. Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Тема2:

1

Ресурси - це сукупність матеріальних і нематеріальних елементів, які прямо чи опосередковано беруть участь у виробничому процесі.

Особливістю категорії ресурси є їхня відтворюваність, яка здійснюється як у формі споживчої вартості, так і у формі вартості. Процес функціонування підприємств постійно вимагає залучення нових ресурсів. Термін ”потенціал” (лат. - сила) - можливість, здатність, сила, що існує в прихованій формі і може виявлятися за певних умов.        

Отже, потенціал - це сукупність ресурсів і можливостей, які можуть бути використані підприємством для досягнення певних цілей.

Ресурсний потенціал підприємства - це сукупність ресурсів, що є в розпорядженні підприємства, а також спроможність працівників і менеджерів використовувати ресурси з метою виробництва товарів (послуг) та отримання максимального прибутку. Він характеризує не весь запас конкретного ресурсу, а ту його частину, яка залучена у виробництво з урахуванням економічної доцільності та досягнень науково-технічного прогресу і включає в себе не тільки сформовану систему ресурсів, а й нові альтернативні ресурси та їхні джерела.

Ресурсний потенціал з точки  зору підприємства як господарюючого суб'єкта є важливим чинником, який впливає на ефективність фінансово-господарської  діяльності, підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Ресурсний потенціал  підприємства характеризують такі показники:

- реальні можливості  підприємств у тій чи іншій  сфері економічної діяльності;

обсяги ресурсів і  резервів як залучених, так і не залучених  у виробництво;

- спроможність менеджерів  до використання ресурсів для створення продукції, товарів і послуг з метою отримання максимального прибутку;

- форма підприємництва  і відповідна організаційно-правова  структура.

Елементами ресурсного потенціалу підприємства є такі види ресурсів:

•  трудові;

•   фінансові;

•  матеріальні, що складаються  з основних фондів (засобів) і оборотних  активів;

•   нематеріальні;

•   інформаційні.

Трудові ресурси чи персонал підприємства - це сукупність фізичних осіб, які перебувають з підприємством як з юридичною особою у відносинах, що регулюються актами законодавства про трудову діяльність, і утворюють трудовий колектив працівників з визначеною структурою відповідно до структури виробництва, форми власності її організаційного устрою конкретного підприємства.

Трудовий потенціал підприємства характеризують такі поняття, як кадри, робоча сила, трудові ресурси, людські ресурси, персонал. Вони взаємозалежні, використовуються як синоніми і необхідні для виділення специфічних особливостей трудового потенціалу колективу. Наприклад, робоча сила - це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею для виробництва матеріальних блат і послуг. Трудові ресурси, як правило, характеризують потенційну робочу силу підприємства як частину трудових ресурсів країни. Кадри - це основний (штатний, постійний), як правило, кваліфікований склад працівників підприємства. Поняття людські ресурси ширше ніж поняття трудові ресурси і робоча сича, оскільки вони є головним ресурсом будь-якого підприємства, від кваліфікації і продуктивності праці яких за результати його господарської діяльності.

З метою ефективного  використання трудового потенціалу на підприємствах здійснюється його управління, яке включає в себе аналіз кадрового потенціалу і рівня його використання, визначення потреби в працівниках різних спеціальностей, прогнозування і планування чисельності працівників усього підприємства й окремих його підрозділів по різних структурних групах; розміщення працівників і координацію їхньої діяльності; мотивацію праці; облік результатів праці; контроль за виконанням завдань.

Фінансові ресурси - це кошти, які формуються в разі утворення підприємства і поповнюються в результаті господарської діяльності за рахунок продажу продукції, виконання робіт і надання послуг, а також шляхом залучення зовнішніх джерел фінансування.

Усі джерела коштів, які  використовуються для формування фінансових ресурсів, можна поділити на дві групи: власні й позикові.

Власні кошти формуються в момент створення підприємства, а також у процесі його діяльності і включають у себе:

·        статутний капітал, утворений за рахунок установчих чи пайових внесків, випуску і розміщення акцій, бюджетного фінансування;

·        додатковий капітал, утворений як перевищення надходження внесків чи сум коштів, отриманих від продажу акцій, а також у разі здійснення переоцінки матеріального майна підприємства за справедливою вартістю;

·        нерозподілений прибуток підприємства, який може бути використаний для фінансування господарської діяльності;

·        інші виробничі фонди, які утворюються за рахунок прибутку;

·        амортизаційні відрахування на відтворення основних засобів і нематеріальних активів.

Позикові кошти формуються в процесі діяльності підприємства і включають у себе:

•   банківські довгострокові і короткострокові кредити:

•   облігаційні  і необлігаційні позики:

•  товарні чи комерційні кредити та ін. Позикові кошти залучаються  у зв'язку з тим, що в підприємства періодично виникає потреба в додаткових коштах, які неможливо задовольнити за рахунок власних коштів. Залучення позикових коштів здійснюється на принципах платності, терміновості, зворотності. цільового використання і матеріального забезпечення.

Матеріальні ресурси  складаються з основних фондів і оборотних активів підприємства.

Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у  своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість переноситься через конкретну працю на вартість виготовлюваної продукції частинами в міру спрацьовування. Основні фонди підприємства поділяються на активні і пасивні. Активна частина основних виробничих засобів впливає на предмет праці, переміщення його у виробничому процесі і здійснення контролю над ходом виробництва; пасивна частина - на створення умов для безперебійного функціонування активної частини засобів.

Оборотні активи - це частина майна підприємства, яка включає в себе матеріальні і грошові засоби, що одноразово беруть участь у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на готову продукцію (роботи, послуги). Вони забезпечують безперервність і всіх процесів, які відбуваються на підприємствах: постачання, виробництво, збут, фінансування.

Нематеріальні ресурси - це частина потенціалу підприємства, яка дає економічну вигоду протягом тривалого періоду та має нематеріальну основу отримання доходів, до яких належать об'єкти промислової та інтелектуальної власності а також інші ресурси нематеріального походження.

До інших видів нематеріальних ресурсів зараховуються:

•   ноу-хау - технологія виробництва, науково-технічні, комерційні, організаційні та управлінські знання, необхідні для функціонування виробництва. На відміну від секретів виробництва ноу-хау не патентуються, оскільки в значній своїй частині складаються з певних прийомів, навичок і ін. Розповсюдження ноу-хау здійснюється шляхом укладання ліцензійних договорів:

•   раціоналізаторські пропозиції-технічне рішення, що є новим та корисним для підприємства, та передбачає зміни конструкції виробів, технології виробництва та техніки або зміни складу матеріалу. Його автору видається спеціальне посвідчення заснування права на авторство та винагорода;

•   найменування місця  походження товару. Відображає назву країни (або місцевості) для визначення специфічних якостей товару, які пояснюються природними умовами, людським фактором, національними особливостями, характерними для даного регіону;

•   гудвіл - визначає імідж підприємства. Нематеріальні  активи - це права на користування нематеріальними ресурсами. Власники об'єкт ія промислової власності отримують виключне право на їхнє використання за допомогою патентів.

З огляду на сучасний стан економіки наявність ресурсного потенціалу на підприємстві ще не свідчить про ефективність діяльності підприємства. Ефективна діяльність підприємства забезпечується в першу чергу за рахунок якості використання ресурсного потенціалу. Інвестиції в ресурси є формою оптимального капіталу, відомо що їхня якість дає змогу зменшити втрати, підвищити ефективність виробництва.

2. Найбільшу частку в структурі майнового комплексу підприємства займають основні фонди.

Основними фондами є зроблені активи, які використовуваються неодноразово або постійно протягом тривалого  періоду, але не менш одного року, для  виробництва товарів, надання ринкових і неринкових послуг. Основні фонди діляться на матеріальні й нематеріальні.

До матеріальних основних фондів (основних коштів) відносяться будинки, спорудження, машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади й устрої, житло, обчислювальна техніка й  оргтехніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робоча, продуктивна й племінна худоба, багаторічні насадження та інші види матеріальних основних фондів.

Основні фонди:

1. Матеріальні основні фонди (основні кошти)
• Будинки (крім житлових)
• Спорудження
• Житло
• Машини й устаткування
• Енергетичне устаткування
• Енергетичне устаткування
• Інформаційне устаткування
• Інвентар виробничий і господарський
• Худоба робоча, продуктивна і племінна
• Насадження багаторічні
• Матеріальні основні фонди, не включені в інші угруповання
2. Нематеріальні основні фонди (нематеріальні активи)

До нематеріальних основних фондів (нематеріальних ак- 1111®тивів) відносяться  комп’ютерне програмне забезпечення, бази даних, оригінальні добутки  розважального жанру, літератури або  мистецтва, наукомісткі промислові технології, інші нематеріальні основні фонди, що є об’єктами інтелектуальної власності, використання яких обмежено встановленими на них правами володіння.

Матеріальні й нематеріальні основні  фонди показуються в балансі  підприємства в розділі «Позаоборотні активи».

Основні засоби й нематеріальні  активи мають більші розходження, які  відображаються в методах їхнього  обліку, аналізі використання й впливі на фінансовий результат. Розглянемо основні  засоби підприємства.

До основних засобів відносяться засоби виробництва, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, зберігаючи при цьому свою натуральну форму та переносячи свою вартість на вироблену продукцію вроздріб по мірі зношування. До них відносяться засоби виробництва з терміном служби більше 12 місяців.

До основних засобів відносяться  також капітальні вкладення на корінне  поліпшення земель (осушувальні, зрошувальні  й інші меліоративні роботи) і вкладення  в орендовані об’єкти основних засобів.

У складі основних засобів ураховуються земельні ділянки, ідо перебува- іоть у власності організації, об’єкти природокористування (вода, надра й інші природні ресурси).

Для обліку, аналізу й оцінки основні  засоби групуються за функціональним призначенням; за галузевою ознакою; за матеріально-натуральним складом; за ступенем участі у виробничому процесі.

Варто розрізняти первісну, залишкову, відбудовну вартість основних засобів.

Первісна  вартість відображає фактичні витрати  на придбання (створення) основних засобів. Первісна вартість не змінюється. Виключенням є добуду- вання, корінна реконструкція або часткова ліквідація.

Відбудовна  вартість відповідає витратам на створення  або придбання аналогічних основних засобів у сучасних умовах. Для  визначення відбудовної вартості основних засобів проводять їхню переоцінку шляхом індексації або прямого перерахування за документально підтвердженими ринковими цінами.

Поступова втрата вартості основних засобів відображається в оцінці основних засобів за залишковою вартістю. Залишкова вартість являє  собою первісну (відбудовну) вартість, зменшену на величину зношування:

К_зал - К_{перв(відб)} = З ,

де Кперв(відб) — первісна (відбудовна) вартість основних засобів; З — зношування основних засобів (амортизація).

Оцінка  основних засобів за залишковою варгістю необхідна для того, щоб -знати їхній якісний стан і для складання бухгалтерського балансу.