Поняття охорони праці за трудовим правом

  Міністерство  освіти і науки,молоді та спорту України 

  Історичний  факультет

  Кафедра правознавства 

  ІНДЗ

  з трудового права України

    на  тему:

    «Поняття охорони праці за трудовим правом»

                                                         Виконала: студентка 
 
 
 

  ЗМІСТ

ВСТУП___________________________________________________________3

Розділ 1. Поняття охорони працi за трудовим правом____________________4

Розділ 2. Охорона праці в Україні; проблеми, досвід і перспективи________8

ВИСНОВОК_____________________________________________________13

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ___________________________14 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  ВСТУП

    Актуальність  даної теми полягає в тому, що, трудящі надають важливого значення такому чинникові, як охорона праці, можливості самоудосконалення, просування по службі. Виробниче становище впливає не тільки на здоров'я працюючих, а й на їх фізичний, соціальний та психологічний стан.

    Метою даного дослідження є з’ясувати поняття охорони праці та законодавчу базу України у сфері правового регулювання охорони праці.

      Зміни, що відбуваються у структурі  зайнятості й попиту на робочу  силу, як і до становища працівника  на робочому місці, умов його  праці, ставлять підвищені вимоги  до безпеки праці. Особливо  потерпають від цього ті групи  працюючих, що вже перебувають у невигідному становищі: жінки, працівники похилого віку і некваліфіковані працівники. Ні система освіти і підготовки, ні механізм регулювання ринку праці, ні навіть соціальні кошти не становлять ефективного способу допомоги працюючим при зіткненні їх з цими проблемами.

    Проте термін «охорона праці» в чинному  трудовому законодавстві вживається не в такому широкому, тобто буквальному, значенні цих слів, а в більш  вузькому. У вузькому значенні під  охороною праці розуміється сукупність заходів щодо створення безпосередньо  в процесі роботи нормальних і  безпечних технічних і санітарно-гігієнічних  умов для всіх працюючих. Охорона праці пов'язана з різними галузями науки, такими, як медицина, токсикологія, фізіологія, біологія, біохімія, хімія, механіка, електротехніка, фізика, психологія, епідеміологія, правознавство, а в останні десятиріччя з'явилась нова наука — ергономіка, що вивчає методи взаємодії техніки і людей. Традиційно вважалось, що людина повинна пристосуватись до роботи. Використовувався навіть термін «адаптація на робочому місці». Ергономіка розробляє досить ефективні заходи щодо адаптації праці до людини, внаслідок чого працівник ставиться у можливо найсприятливіші умови по виконанню функціональних завдань.

    Розділ  1. Поняття охорони працi за трудовим правом

    Загальновiдомо, що економiчне зростання автоматично  ще не веде до збалансованого економiчного i соцiального розвитку. Змiни, що вiдбуваються у структурi зайнятостi й попиту на робочу силу, як i до становища працiвника  на робочому мiсцi, умов його працi, ставлять пiдвищенi вимоги до безпеки працi. Особливо потерпають вiд цього тi групи  працюючих, що вже перебувають у  невигiдному становищi: жiнки, працiвники  похилого вiку i неквалiфiкованi працiвники. Нi система освiти i пiдготовки, нi механiзм регулювання ринку працi, нi навiть соцiальнi кошти не становлять ефективного  способу допомоги працюючим при  зiткненнi єх з цими проблемами.

    Тому  поряд iз намаганням одержувати хоча б невелику, але пристойну заробiтну  плату, трудящi надають важливого  значення такому чинниковi, як охорона  працi, можливостi само-удосконалення, просування по службi. Виробниче становище вплива не тiльки на здоров'я працюючих, а й на єх фiзичний, соцiальний та психологiчний стан.

    Фiзичнi аспекти працi полягають у тому, що в бiльшостi виробничих процесiв  використовуються речовини i матерiали, якi видiляють частки, шкiдливi для  здоров'я. Коли такi речовини, нагромаджуючись  у виробничих примiщеннях, досягають  певного рiвня концентрацiє i засвоюються  органiзмом людини понад межу єє фiзiологiчних можливостей для очистки, вони негативно  впливають на органiзм, порушують  його дiяльнiсть i викликають патологiчнi змiни.

    Соцiальний аспект умов працi визначений органiзацi§ю працi та єє характером. Вони включають  в себi такi чинники, як ритм роботи, єє одноманiтнiсть, повторюванiсть, працю  вночi тощо. При зростаючiй швидкостi i складностi виробничих процесiв збiльшуться робоче навантаження на кожного працюючого. Саме це навантаження обумовлю§ необхiднiсть скорочення тривалостi робочого часу, збiльшення часу вiдпочинку, полiпшення дозвiлля працiвника поза його робочим мiсцем.

    Психологiчний стан працiвника пiд час виконання роботи обумовлюється функцiями працi, яка становить собою джерело засобiв для життя i сферу утвердження особи. Змiст працi повинен вiдповiдати внутрiшнiм потребам працiвника. Невдоволенiсть роботою деякоє частини працюючих, що викликана потребою певних видiв працi, досить часто суперечить високому рiвню освiченостi, намаганням працiвника до самостiйностi i вiдповiдальностi  в органiзацiє своє роботи.

    Термiн «охорона працi» вживається в двох значеннях: в широкому його розумiннi та в бiльш вузькому, спецiальному розумiннi. При вживаннi термiну «охорона працi» вiдповiдно до його етимологiчного значення, тобто в широкому розумiннi, до його поняття вдносять тi гарантiє для працiвникiв, що передбачають усi норми трудового законодавства. Ц i норми становлять надзвичайно важливу гарантiю, спрямовану на охорону трудових прав працюючих. Або така гарантiя, як можливiсть розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу тiльки за попередньою згодою профспiлкового комiтету (ст. 43 КЗпП).

    На  охорону працi трудящих спрямованi й  передбаченi законодавством гарантiє  можливостi оскарження незаконних дiй  власника або уповноваженого ним  органу до комiсiє по трудових спорах i в районний (мiський) суд.

    Проте термiн  «охорона працi» в чинному трудовому законодавствi вжива§ться не в такому широкому, тобто буквальному, значеннi цих слiв, а в бiльш вузькому. У вузькому значеннi пiд охороною працi розумiється сукупнiсть заходiв щодо створення безпосередньо в процесi роботи нормальних i безпечних технiчних i санiтарно-гiгi§нiчних умов для всiх працюючих.

    Охорона працi пов'язана з рiзними галузями науки, такими, як медицина, токсикологiя, фiзiологiя, бiологiя, бiохiмiя, хiмiя, механiка, електротехнiка, фiзика, психологiя, епiдемiологiя, правознавство, а в останнi десятирiччя  з'явилась нова наука - ергономiка, що вивчає методи взаємодiє технiки i людей. Традицiйно вважалось, що людина повинна пристосуватись до роботи. Використовувався навiть термiн «адаптацiя на робочому мiсцi». Ергономiка розробляє досить ефективнi заходи щодо адаптацiє працi до людини, внаслiдок чого працiвник ставиться у можливо найсприятливiшi умови по виконанню функцiональних завдань.

    Легальне  визначення поняття охорони працi дається в ст. 1 Закону Украєни вiд 14 жовтня 1992 р. «Про охорону працi» . Охорона працi - це система правових, соцiально-економiчних, органiзацiйно-технiчних i лiкувально-профiлактичних заходiв та засобiв, спрямованих на збереження здоров'я i працездатностi людини в процесi працi. В поняття охорони працi входять i всi тi заходи, що спецiально призначенi для створення особливих полегшених умов працi для жiнок i неповнолiтнiх, а також працiвникiв зi зниженою працездатнiстю.

    Крiм  Закону Украєни  «Про охорону працi» правове регулювання охорони працi знайшло вiдображення в нормах глави XI «Охорона працi>» (ст. ст. 153-173), глави XII «Праця жiнок» (ст. ст. 174-186), глави XIII «Праця молодi» (ст. ст. 187-200) КЗпП.

    З охороною працi тiсно пов'язана також  низка правових норм, що вiдносяться  до iнших галузей права Украєни. Це норми цивiльного права, що встановлюють майнову вiдповiдальнiсть при ушкодженi здоров'я або смертi громадянина; норми адмiнiстративного права, що визначають адмiнiстративну вiдповiдальнiсть i порядок притягнення до неє громадян органами охорони працi; норми кримiнального права, що встановлюють вiдповiдальнiсть  при вчиненнi злочинiв у галузi охорони працi i технiки безпеки.

    Цi правовi норми хоча формально й  виходять за межi трудового права, за своєм призначенням безпосередньо  спрямованi на забезпечення безпечних i здорових умов працi. В усiх цих  галузях права вiдображена державна полiтика в галузi охорони працi, що базується на принципах: прiоритету життя i здоров'я працiвникiв; повноє вiдповiдальностi власника за створення безпечних i нешкiдливих умов працi; комплексного розв'язання завдань охорони працi на основi нацiональних програм з цих питань та з урахуванням

iнших напрямiв  економiчноє та соцiальноє полiтики, досягнень в галузi науки i технiки  та охорони навколишнього середовища; соцiального захисту працiвникiв,  повного вiдшкодування шкоди особам, якi зазнали шкоди вiд нещасних  випадкiв на виробництвi i професiйних захворювань; встановлення єдиних нормативiв з охорони працi для всiх пiдпри§мств, незалежно вiд форм власностi i видiв єх дiяльностi; використання економiчних методiв управлiння охороною працi; проведення полiтики пiльгового оподаткування що сприяє створенню безпечних i нешкiдливих умов працi; участi держави у фiнансуваннi заходiв щодо охорони працi;

здiйснення навчання населення, професiйноє пiдготовки i пiдвищення квалiфiкацiє працiвникiв з питань охорони працi; забезпечення координацiє  дiяльностi державних органiв, установ, органiзацiй та громадських об'єднань, що вирiшують рiзнi проблеми охорони здоров'я, гiгiєни та безпеки працi, а також спiвробiтництва в галузi охорони працi, використання свiтового досвiду органiзацiє роботи щодо полiпшення умов i пiдвищення безпеки працi.

    Тому  правове регулювання охорони  працi охоплює розробку i прийняття загальних норм охорони працi, правил технiки безпеки i виробничоє санiтарiє; проведення профiлактичних заходiв, спрямованих на створення сприятливих умов працi, що попереджують виробничий травматизм та професiйнi захворювання; створення сприятливих умов працi i забезпечення єє охорони на дiючих пiдпри§мствах в процесi виконання працiвниками своєх трудових обов'язкiв; систематичне полiпшення i оздоровлення умов працi безпосередньо з участю самих трудових колективiв; розробку додаткових заходiв щодо охорони працi окремих категорiй трудящих - жiнок, неповнолiтнiх, осiб зi зниженою працездатнiстю тощо. 
 

    Розділ 2. Охорона праці в Україні; проблеми, досвід і перспективи

    Проблема  створення безпечних і нешкідливих  умов праці в Україні існувала завжди, про що свідчить статистика нещасних випадків: ще 10 років тому на виробництві щорічно травмувалося 125 000 працівників, з них гинуло майже 3 000. Проте, справжній стан охорони  праці та рівень виробничого травматизму  на той час замовчувались. З цих  причин багато важливих невідкладних наукових і виробничих завдань з  питань умов і праці зовсім не вирішувалось.

    Наслідками  такого становища стали:

    • Відставання від світових досягнень  на 15-20 років вітчизняної науки  з питань охорони праці.

    • Зростання в 5-8 разів рівня виробничого  травматизму порівняно з такими же показниками в інших промислово-розвинених країнах.

    • Перевищення майже в 2 рази в розрахунку на одного працюючого виплат на пільги і компенсації за роботу в шкідливих  умовах над витратами на профілактику нещасних випадків і професійних  захворювань.

    В 1992 р. Україна прийняла Закон "Про  охорону праці".

    Цей закон визначив пріоритетні напрямки реалізації конституційного права  громадян на охорону їхнього життя  і здоров'я в процесі трудової діяльності, проголосив основні принципи державної політики в галузі охорони праці ( ст. 4).

    Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права  громадян на охорону їх життя і  здоров'я. Він регулює за участю відповідних  державних органів відносини  між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим  ним органом і працівником  з питань безпеки, і гігєни праці  та виробничого середовища.  Він  встановлює єдиний порядок порядок, організації охорони праці в  Україні.

    Закон характеризують численні нововведення:

    1. впровадження економічних методів  управління охороною праці на  зміну адміністративно-командних, 

    2. створення спеціальних фондів  охорони праці на державному, галузевому, регіональному рівнях  і на госпрозрахункових підприємствах, 

    3. застосування ряду додаткових  штрафних санкцій, а також пільг  щодо оподаткування, 

    4. створення чіткої системи органів  державного управління і нагляду  за охороною праці та системи  організації цієї роботи юезпосередньо  на підприємствах, в установах  і організаціях незалежно від  форм власності, 

    5. суттєве розширення прав і  соціальних гарантій працівників,  насамперед осіб, які потерпіли  від нещасного випадку на виробництві  або професійного захворювання, та сімей загиблих,

    6. визначення місця і ролі колективного  договору підприємства у вирішення  завдань щодо поліпшення умов  і безпеки праці, забезпечення  встановлених законом прав і  соціальних гарантій працівників,  у тому числі на пільги й  компенсації, 

    7. визначення правового статусу  служб охорони праці на підприємствах  і в органах державного управління  всіх рівнів,

    8. Забезпечення навчання населення  з питань охорони праці, 

    9. Введення цього спеціального  курсу в усіх навчальних закладах  системи освіти України, започаткування  підготовки фахівців зохохрони  праці у вищих технічних учбових  закладах,

    10. Забезпечення активної участі  профспілок та інших громадських  формувань, широких кіл трудящих  у вирішенні проблем охохрони  праці, 

    11. створення необхідних передумов  для започаткування нових громадських  інститутів і можливості обрання  комісій охорони підприємства  та уповноважених трудового колективу  з цих питань тощо.

    В Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної  Організації Праці щодо безпеки  і гігієни праці та виробничого  середовища, регулювання відносин охорони  праці передових промислово-розвинених країнах, досвід охорони праці в  Ураїні в попередні роки.  

    За  роки, що минули з часу прийняття  Закону, зроблено для реалізації цих  принципів:

    • створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення  при Кабінеті Міністрів України. Вона розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи  державного управління охороною життя  людей на виробництві, організовує  контроль за виконанням відповідних  законодавчих актів і рішень Уряду  України, координує діяльність центральних  і місцевих органів виконавчої влади  з цих проблем;

    • створено Державний комітет по нагляду  за охороною праці, якому передано від  профспілок державний нагляд за дотриманням  законодавства про охорону життя і здоров'я працівників в усьому народному господарстві, доручено комплексне управління охороною праці на державному рівні.

    У 1994-1995 рр. В Україні були розроблені і, в основному, виконані перші Національна  галузеві, регіональні і виробничі  програми поліпшення стану умов, безпеки  праці і виробничого середовища.

    У теперішній час йде реалізація Національної, галузевих та інших програм з  охорони праці, розроблених до 2000 року.

    Фінансування  програм здійснювалось із спеціально створених відповідних фондів охорони  праці. Такі фонди були запроваджені Законом "Про охорону праці" вперше. Зазначені фонди певною мірою  стали економічною основою для  поліпшення стану безпеки і гігієни  праці.

    Створено  Національний науково-інформаційнийі навчальний центр охорони праці, виходить щомісячний науково-виробничий журнал "Охорона праці". Завершується створення єдиної автоматизованої  інформаційної системи охорони  праці, яка спрямована на підвищення ефективності управління охороною праці  в масштабі всієї країни.

    Створюється національне законодавство про  охорону праці. Здійснюється заходи щодо використання в ньому конвенцій  і рекомендацій МОП, директив Європейського  Союзу, налагоджується більш тісні  контакти з питань нормотворчої діяльності з Росією, Німеччиною, великобританією, іншими країнами.

    Незадовільний стан охорони праці важким тягарем  лягає на економіку підприємтсв, організацій, всієї держави. Щорічно  майже 17 000 осіб стають інвалідами внаслідок  травм і профзахворювань. Чисельність  пенсіонерів по трудовому каліцству  торік перевищіла 150 000, а пенсіонерів  у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку - 50 000 осіб. Загальна сума витрат на фінансування пільгових професійних пенсій і  пенсії по трудовому каліцтву, вишкодування шкоди потерпілим на виробництві  та інших витрат, пов'язання з цим, сьогодні становить від 10-15 відсотків  фонду оплати праці в промисловості, а в окремих галузях і регіонах - від 15-30 відсотків. Особливо гостро ці проблеми відчуваються на підприємтсвах галузей з високим рівнем професійного ризику.

    Викликає  занепокоєння стан охорони праці  та забезпечення соціальних гарантій на підприємствах недержавного сектору  економіки, який все збільшується. Тут  порушення правил безпеки носять масовий характер, допускається приховання нещасних випадків, свавілля роботодавців в додержанні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і  компенсацій за заподіяну шкоду  від нещасних випадків.

    Приоритети  в роботі з охорони праці, як і  раніше, спямовані не на здійснення профілактичних заходів, а на надання  різних компенсацій та пільг. У значній  мірі це пов'язано нестраховим характером механізму соціального захисту  від професійних ризиків, а також  із відсутністю організаційного  зв'язку меж системами охорони  праці і соціального страхування.

    Нові  умови господарювання вимагають  і нових, ефективніших форм та методів  профілактичної роботи. Мається на увазі перехід на обов'язкове соціальне  страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.  
 

    Задачі:

    • ввести такий механізм управління охороною праці, коли роботодавцям буде економічно не вигідно мати шкідливи і небезпечні умови виробництва (встановлення диференційованих страхових тарифів залежно від  стану охорони праці на підприємствах).

    • Забезпечити надійне фінансування витрат, повМязаних з виплатою компенсацій  працівникам при втраті працездатності, а також пенсій по інвалідності і  у випадку смерті годувальника.

    • Організувати надійну систему медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві.

    • Значно підвищити рівень усієї профілактичної роботи щодо запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

    Таким чином, Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я. Він регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, і гігєни праці та виробничого середовища.  Він встановлює єдиний порядок порядок, організації охорони праці в Україні.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновки

    Таким чином, термін «охорона праці» вживається в двох значеннях: в широкому його розумінні та в більш вузькому, спеціальному розумінні. При вживанні терміну «охорона праці» відповідно до його етимологічного значення, тобто в широкому розумінні, до його поняття відносять ті гарантії для працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства  КЗпП. Ці норми становлять надзвичайно важливу гарантію, спрямовану на охорону трудових прав працюючих. Або така гарантія, як можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу тільки за попередньою згодою профспілкового комітету (ст. 43 КЗпП).

    Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я. Він регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, і гігєни праці та виробничого середовища.  Він встановлює єдиний порядок порядок, організації охорони праці в Україні.

    Приоритети  в роботі з охорони праці, як і  раніше, спямовані не на здійснення профілактичних заходів, а на надання  різних компенсацій та пільг. У значній  мірі це пов'язано нестраховим характером механізму соціального захисту  від професійних ризиків, а також  із відсутністю організаційного  зв'язку меж системами охорони  праці і соціального страхування.

    Нові  умови господарювання вимагають  і нових, ефективніших форм та методів  профілактичної роботи. Мається на увазі перехід на обов'язкове соціальне  страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.  
 
 
 

    СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАУРИ:

1. Закон України «Про охорону праці», прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 р.
2. Науково-практичний коментар до Закону України  «Про охорону праці» — К., 1997. — С. 32.
3. Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 46—47. — С. 403; Офіційний вісник України. — 1999. — № 42. — Ст. 2080.
4. Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. — Харків, 1998. — С. 360; Шептулина Н. Н. Охрана труда // Трудовеє право России: Учебник для вузов / Отв. ред. Р. 3. Лившиц, Ю. П. Орлов-ский. — М., 1998. — С. 255.
5. Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої. — С. 391).
6. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1997. — № 11—12.
7. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями України на 1999—2000 роки» // Урядовий кур'єр. — 1999. — 14 вересня. — № 171.
8. Зібрання постанов Уряду України. — 1994. — № 8. — Ст. 190.
9. Міжнародне законодавство про охорону праці. Конвенції та рекомендації МОП. — К., 1997. — Книга 1. — С. 50—51.
10. Основи охорони праці: Посібник / В. Жидецький, В. Джи-| гирій та О. Мельников. — Львів, 1999.
11.   Шамшина /. Щодо концепції законодавства України про І охорону праці // Право України. — 1998. — № 4.