Регіональні проблеми інвестування

                                              Вступ

Однією  з характерних особливостей сучасного  етапу розвитку економіки України  є якісно нова роль регіонів, що базується  на перерозподілі найважливіших  повноважень, особливо повноважень  щодо розширення прав та підвищення компетенції  у вирішенні питань соціально-економічного розвитку.

Умови економічного зростання підприємств  й організацій різних форм власності  передбачають в умовах сьогодення різні  підходи до пошуку й використання інвестицій у відповідності до економічних, політичних, соціальних цілей інвесторів і замовників.

Ці особливості повинні завжди враховуватись при формуванні інвестиційної політики в масштабі конкретного регіону.

На мою думку, вихідним моментом розробки інвестиційної політики регіону повинно бути формування її критеріальної основи, визначення її цільової направленості, розробки механізму та структури управління інвестиційною сферою, укріплення економічної бази будівельного комплексу, формування й розвиток необхідного нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності в даному регіоні.

Обґрунтування регіональної інвестиційної політики необхідно базувати на визначенні її економічної сутності, структури, форм здійснення й визначення можливостей ефективного інвестування відповідно до поставлених цілей.

        На сучасному перехідному періоді при різноманітті складних кризових економічних процесів і взаємовідносин між підприємствами, фінансовими інститутами, державами на внутрішньому і зовнішньому ринках гострою проблемою є ефективне вкладення (інвестування) капіталу з метою його збільшення.

       Економічна природа інвестицій обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства.

      Одним із найважливіших факторів стабілізації економічної ситуації в Україні є сприятливий інвестиційний клімат. На сьогодні масштаби міжнародного економічного співробітництва, розміри іноземних інвестицій залишаються недостатніми і не відповідають потребам економіки України.

     Особливістю сучасного періоду економічного розвитку України є різке скорочення державного бюджетного фінансування інвестиційного процесу. В найближчі роки немає реальної перспективи активізації інвестиційної діяльності з боку держави.

       Слід відзначити, що цілі інвесторів на вітчизняному ринку часто не відповідають пріоритетам національного економічного розвитку. Так, у структурі господарювання сферами найбільшого інтересу є сировина, метал, вугілля, продукти хімічної промисловості тощо. Інакше кажучи, увагу іноземного інвестора в першу чергу привертає можливість спрощуваного, дешевого, доступного українського сировинного ринку, науково-технічної бази і кваліфікованої робочої сили, а невибагливість споживачів українського ринку надає застарілим і безприбутковим на західному ринку товарам можливість продовжити своє життя.

      Сприятливий інвестиційний клімат покликаний забезпечувати захист інвестора від інвестиційних ризиків (непередбачених фінансових втрат капіталу і прибутків). Разом з тим, за оцінками експертів Європейського центру економічних досліджень, ризикованість інвестування в Україну складає близько 80%, що перешкоджає значному і цілеспрямованому збільшенню обсягів інвестицій та, відповідно, стабільному розвитку і зростанню економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1 Регіональна інвестиційна діяльність

Тема1.1 Дослідження регіональних аспектів підвищення              інвестиційної діяльності

       Управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні - це підвищення рівня інвестиційної привабливості, а також регулювання обсягів централізованих капіталовкладень. Серед чинників, що спричинюють необхідність впливу органів влади на інвестиційну діяльність на рівні регіонів, вагомим є нерівномірність показників інвестиційної діяльності у регіонах.

Не створено єдиний інституційний простір правового  управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні. Нормативно-правовій базі по регулюванню інвестиційної  діяльності не вистачає системності.

      Активна роль органів влади у збільшенні інвестиційної привабливості підпорядкованих територій та розподілі ресурсів спричинює покращання показників інвестиційної діяльності територій. Необхідна чітка стратегія інвестиційного розвитку по відношенню до регіонів, яка б визначала пріоритети інвестування на основі врахування їх економічного ефекту. Цьому сприятимуть, зокрема:

- внесення  доповнень до Законів України  "Про місцеве самоврядування  в Україні" та "Про місцеві  державні адміністрації" стосовно  надання повноважень по розробці  основних напрямків інвестиційної  політики на території регіону  щодо визначення пріоритетів інвестування регіону;

- внесення  доповнень до "Методики оцінювання  роботи центральних і місцевих  органів виконавчої влади щодо  залучення інвестицій…" щодо  включення до переліку показників  такого оцінювання критеріїв  оцінки раціонального використання  отриманих фінансових ресурсів;

- прийняття  закону про акціонерні товариства, що дозволить захистити права  інвесторів на мікрорівні і сприятиме інвестиційній діяльності на рівні окремих регіонів; законодавчих актів щодо врегулювання розвитку пенсійної системи у напрямку збільшення інвестиційних ресурсів, розвитку іпотечного кредитування, удосконалення механізмів амортизаційної політики;

- розширення  співробітництва органів місцевої  влади із громадськими організаціями  та підприємствами регіонів шляхом  сприяння розвитку ринкової інфраструктури (консалтингових груп, юридичних,  аудиторських фірм, маркетингових  компаній); проведення тренінгів  для службовців місцевого рівня,  зокрема, з приводу формування  інвестиційного портрету регіону;  здійснення рекламно-інформаційної  підтримки внутрішнього ринку,  активне рекламування і пропагування  природно-ресурсного та економічного  потенціалів території. 

За таких  умов регіональний і державний потенціал  отримає необхідні інвестиційні нагромадження для економічного оновлення та зростання. 

Тема1.2 Проблеми щодо вдосконалення державного управління інвестиційної діяльності на регіональному рівні

        Інвестиційна діяльність на рівні регіонів віддзеркалює макроекономічні тенденції, але крім того зазнає впливу економічної ситуації, об'єктивно складених соціально-економічних умов в регіонах. Це потребує коригування і регулювання з боку органів влади. Управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні відбувається за двома напрямками. По-перше, це підвищення інвестиційної привабливості. Інвестиційну привабливість регіону забезпечують розвиток ринкової інфраструктури, рівень заробітної плати, рівень зайнятості, соціальна ситуація, доступ до перспективних ринків збуту, високопрофесійні кадри, вагомий виробничий потенціал. По-друге, важливим механізмом управління інвестиційною діяльністю виступає регулювання обсягів централізованих капіталовкладень. Крім того, інвестиційна діяльність зазнає впливу громадського сектору. Відповідно різняться і механізми, якими оперують органи влади при активізації інвестиційної діяльності.

      Серед важелів, що спричинюють необхідність впливу держави на інвестиційну діяльність на рівні регіонів, значним є нерівномірність показників інвестиційної діяльності у різних регіонах.

       Найінтенсивніший розвиток виробництва за рахунок вітчизняних капіталовкладень та із залученням іноземних інвестицій спостерігається в одних і тих самих регіонах. У тих же регіонах спостерігається й активне інвестування капіталу в економіку інших країн. Це спричинено привабливим інвестиційним кліматом, загальним стабільним економічним розвитком а також виваженими управлінськими рішеннями органів місцевої влади.

    Причинами, що зумовлюють концентрацію інвестиційних ресурсів та джерел інвестування в одних регіонах, а з іншого боку, слабкі позиції по інвестиційній діяльності та незначну інвестиційну привабливість в інших, є:

- високий  податковий і адміністративний  тиск на бізнес, який намагається  конкурувати, а не отримувати  ренту; 

- зниження  рівня фондовіддачі, інфляція;

- вузькість  внутрішнього ринку, викликана  розподілом суспільного продукту;

- відсутність  практично більшості ринкових  інститутів - корпоративного сектора,  ринку цінних паперів, ринку  землі, ринку нерухомості; 

- відтік  трудових ресурсів та капіталу  із одних місцевостей на користь  інших (в основному великих  міст);

- не  опрацювання органами місцевої  влади механізмів складання інвестиційного  портрету території; 

- нестача  оперативної інформації і внаслідок  цього нерозвиненість зв'язків  між суб'єктами ринку. 

        Подальше розшарування регіонів за рівнем інвестиційної активності стає перепоною на шляху до формування єдиного господарського простору в країні, зміцнення господарських зв'язків, становлення регіонів як суб'єктів міжнародної інвестиційної діяльності. Слабкі інвестиційні позиції окремих регіонів не дають змогу розширювати виробництво, розбудовувати господарський комплекс території, відповідно не розвивається соціальна сфера.

       Інвестиційна діяльність в регіонах залежить не тільки від рівня економічного розвитку. Її інтенсивність залежить від неринкових факторів, від розвиненості окремих елементів громадянського суспільства, зокрема від співробітництва з місцевою владою. Низька інвестиційна привабливість регіонів України зумовлена в тому числі байдужістю місцевої влади при залученні інвестицій. Натомість, активна роль органів влади у збільшенні інвестиційної привабливості підпорядкованих територій та розподілі ресурсів результативно продукує покращання показників інвестиційної діяльності підпорядкованих територій. Тому головним критерієм, за яким має оцінюватися ефективність діяльності місцевої влади у галузі інвестування, став показник обсягу інвестицій, залучений органом влади.

      Іншим вагомим механізмом управління інвестиційною діяльністю на рівні регіонів є створення СЕЗ та ТПР. Спеціальний режим інвестиційної діяльності є поширеним у світі напрямком залучення інвестицій у регіони, де існують структурні деформації, гострі соціальні та екологічні проблеми, або де зосереджений науково-технічний потенціал.

   На державному рівні перед органами влади постає завдання усунути надмірну диференціацію показників інвестиційної діяльності по регіонах шляхом реформування нормативно-правової бази і коригування розподілу інвестиційних ресурсів. Органи місцевої влади мають сприяти підвищенню інвестиційної привабливості регіонів.

Тема1.3 Пропозиції щодо вирішення проблемних питань 

   Сьогодні необхідна чітка стратегія інвестиційного розвитку по відношенню до регіонів, яка б визначала пріоритети інвестування на основі врахування їх економічного ефекту, але не сьогоденного і одноразового, а перспективного і стабільного. На мою думку, цьому сприятимуть:

1. Внесення доповнень до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації" стосовно надання повноважень по розробці основних напрямків інвестиційної політики на території регіону щодо залучення коштів під перспективні інвестиційні проекти, визначення основних пріоритетів інвестування регіону, координації інвестиційних проектів.
2. Внесення доповнень до "Методики оцінювання роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо залучення інвестицій…" щодо внесення до переліку показників такого оцінювання критеріїв оцінки раціонального використання отриманих фінансових ресурсів.
3. Прийняття закону про акціонерні товариства, що дозволить захистити права інвесторів на мікрорівні і сприятиме інвестиційній діяльності на рівні окремих регіонів.
4. Розробка і ухвалення законодавчого акту про роль центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у підвищенні інвестиційної привабливості територій.
5. Розробка та прийняття законодавчих актів щодо врегулювання розвитку пенсійної системи у напрямку збільшення інвестиційних ресурсів на фінансовому ринку України (через створення недержавних пенсійних фондів), розвитку іпотечного кредитування, удосконалення механізмів амортизаційної політики.
6. Підвищення правого статусу Ради інвесторів щодо сприяння ефективній взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і суб'єктів господарської діяльності у сфері інвестиційної діяльності.
7. Посилення контролю за діяльністю існуючих В(С)ЕЗ та ТПР, у разі необхідності їх перепрофілювання; перегляд критеріїв надання територіям статусу В(С)ЕЗ та ТПР з метою створення останніми довгострокового позитивного ефекту.

8. Розширення співробітництва органів місцевої влади із громадськими організаціями та підприємствами регіонів шляхом:

- сприяння  розвитку ринкової інфраструктури (консалтингових груп, юридичних,  аудиторських фірм, маркетингових компаній);

- проведення  тренінгів для службовців місцевого  рівня, зокрема, з приводу створення  формування інвестиційного портрету  регіону; 

- надання  консультативної допомоги підприємствам  у розробці інвестиційних проектів;

- проведення  опитування керівників компаній  з метою виявлення їх інвестиційних  уподобань; 

- здійснення  рекламно-інформаційної підтримки  внутрішнього ринку, активне рекламування  і пропагування природно-ресурсного  та економічного потенціалів території.

       Управління інвестиційною діяльністю залишається стратегічним напрямком політики регіонального розвитку. Держава в цьому процесі відіграватиме роль координуючого та направляючого центру, запобігаючи економічній відокремленості регіонів. За таких умов регіональний і державний потенціал отримає необхідні інвестиційні нагромадження для економічного оновлення та зростання.

     Розділ 2 Аналіз залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України 

   Тема2.1 Сучасний стан іноземного інвестування в Україні 

     В умовах сучасної фінансово-економічної  кризи та посткризового відновлення  економіки Україні не вистачає коштів Державного бюджету, внутрішніх інвестиційних ресурсів, тому є необхідним залучення іноземних інвестицій. Основною метою цього процесу є насичення інвестиційними потоками пріоритетних напрямів розвитку економіки держави для повного її функціонування.

     Іноземні  інвестиції є сьогодні тим ресурсом, який найбільше сприяє підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвитку відповідних територій та міст, поліпшенню соціального захисту громадян .

     Забезпечення  зростання обсягу надходжень у країну іноземних інвестицій залежить, по-перше, від поліпшення макроекономічної ситуації в країні в цілому. Зокрема це: розвиток фінансового становища  держави, включаючи скорочення дефіциту бюджету, зменшення внутрішнього та зовнішнього державного боргу, реформування відносин власності, вдосконалення  податкової системи, зміцнення економічної  стабільності з подальшим зростанням темпів ВВП.

     По-друге, зростання обсягів іноземних  інвестицій визначається здійсненням  заходів економічного, нормативно-правового, інформаційного та організаційного  механізмів залучення іноземного капіталу, які здатні забезпечити стабільні  умови для інвесторів .

     Важливим  кроком на шляху до активізації процесів іноземного інвестування в економіку  України, вважається впровадження дійових  механізмів приватизації підприємств  стратегічними іноземними інвесторами, до яких насамперед належать транснаціональні компанії (наприклад, із США, Німеччини  та ін.).

     Загальні  обсяги ПІІ в економіку України на 2010 рік показані на рис.2.1. 

     Рис.2.1. Обсяги прямих іноземних  інвестицій в економіку  України за станом на 01.04.2010 

     Отже, можна помітити, що найбільша частка іноземних інвестицій в економіку  України припадає на Кіпр(22,8% загального обсягу інвестицій)[27].

     Що  стосується галузевого розподілу інвестицій, то на підприємствах промисловості  зосереджено 13135,3 млн. дол. США (32,8%загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної – 11745,9 млн. дол. США  та добувної – 1089,6 млн. дол. США. Серед  галузей переробної промисловості  у

     металургійне  виробництво та виробництво готових  металевих виробів внесено 5612,3 млн. дол. прямих інвестицій, у виробництво  харчових продуктів, напоїв і тютюнових  виробів – 1788,7 млн. дол., машинобудування  – 1118,2 млн. дол., хімічну та нафтохімічну промисловість – 1116,9 млн. дол., виробництво  іншої неметалевої мінеральної  продукції – 777,8 млн. дол. У фінансових установах акумульовано 12637,5 млн. дол. (31,6%) прямих інвестицій, на підприємствах  торгівлі, ремонту автомобілів, побутових  виробів і предметів особистого вжитку – 4323,3 млн. дол. (10,8%), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим  майном, оренду, інжиніринг та надання  послуг підприємцям, – 4221,1 млн. дол. (10,6%).

     Якщо  ж порівнювати наведені показники  з показниками попередніх років, можна прослідкувати позитивну  динаміку збільшення ПІІ, які залучаються в економіку України (рис.2.2). 

     Рис.2.2. Динаміка прямих іноземних  інвестицій в Україну  за 1996-2010 роки (за станом на початок року).

З рис. 2.2 чітко видно, що протягом останніх років обсяг ПІІ в Україну збільшився. До того ж залучилися нові інвестори, такі як Італія та Швеція, розміри вкладених інвестицій яких з кожним роком зростають. 

     Таблиця 2.3

     Обсяги  прямих іноземних  інвестицій в економіку  України 2008 р.- І квартал 2010 р.

     Сьогодні  з’явилися загальні тенденції до поліпшення економічної ситуації. Окрім того, інвестиційний потенціал України зростає, зважаючи на підготовку до Євро-2012. Не слід забувати, що в країні вже затверджено нову програму підготовки до чемпіонату, в якій збільшено загальну суму фінансування з 15 млрд. 790,67 млн. грн. до 142 млрд. 448,4 млн. грн. При цьому, якщо раніше на 2010 рік передбачалося виділити Кабміном 32 млрд. грн. на підготовку до Євро-2012, то згідно нової програми ця сума становить 49 млрд. 45,91 млн. грн[28]. Тобто урядом створюються всі умови, які необхідні для проведення чемпіонату на високому європейському рівні.

       Проте прогнози щодо майбутнього дуже обережні, бо економічна невизначеність зберігається. Існує значна розбіжність у думках експертів щодо змін інвестиційного клімату України.

     Деякі вчені вважають, що у 2010 році власники ресурсів залишать обсяги вкладень на рівні 2009-го року. Попит припинився з боку інвесторів майже в усіх країнах - і в розвинутих, і в країнах з перехідною економікою. Ті країни, що в минулому були найпривабливішими зараз теж потерпають від зменшення інвестиційного попиту. Це пов’язано із тим, що ринок в цілому і світ інвесторів зокрема взяли перерву, щоб переоцінити і ще раз визначити свої пріоритети.

     Але загалом прогнозуючі організації  припускають вирішення у 2010 році проблем банківської сфери як в середині країни, так і на зовнішніх  ринках. Покращиться доступ до кредитних ресурсів та посилиться довіра до банківської системи з боку населення і бізнесу, що позитивно відобразиться на відновленні виробничої діяльності корпоративного сектору. В той же час, зростанню обсягів залучених кредитних ресурсів сприятиме їх помірне здешевлення – прогнозується зниження ставок банків за кредитними операціями. Поряд з цим, поступово зростатиме притік іноземного капіталу як у вигляді прямих іноземних інвестицій, так і портфельних інвестицій [30].

     Щодо 2011 року, то більшість експертів  вважають, що обсяг прямих іноземних  інвестицій збільшиться. А також передбачають зростання економіки України в межах від 3,5% до 6,3%. В основному передбачається, що основним важелем економічного зростання буде розширення інвестиційного попиту: усереднене значення реального приросту інвестицій 10,7%, яке перевищує реальний приріст приватного споживання (5,8%) [31].

       Загалом, на мою думку, Україна  досягла відчутних досягнень  у справі залучення іноземних  інвестицій, але необхідно констатувати, що іноземний капітал не поспішає  освоювати український інвестиційний  ринок. Існує ряд перешкод, які  не дозволяють інвесторам збільшити  обсяг інвестицій в нашу державу,  але Україна в змозі це подолати  і в 2010 році обсяг іноземних  інвестицій зросте. 

     Тема2.2 Регіональні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій

      В умовах ринкової трансформації економіки України загальний обсяг залучених інвестицій не завжди характеризується рівномірним розподілом, спостерігається диференційоване накопичення іноземних активів в окремих регіонах.

     У зв’язку з цим виникає необхідність аналізу сучасного стану залучення  іноземних інвестицій в регіони  України, причини диференціації  та розробки шляхів вирішення даної  проблеми.

     З чого складається інвестиційна привабливість  регіону? Для аналізу інвестиційної  привабливості регіонів застосовуються такі узагальнюючі показники: рівень загальноекономічного розвитку регіону; рівень розвитку інвестиційної  інфраструктури; демографічна характеристика регіону; рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури; рівень криміногенних, економічних та інших  ризиків.

     Значні  прямі іноземні інвестиції у конкретну  галузь у регіоні найчастіше пов`язані  з упровадженням довгострокового  інвестиційного проекту. Також на надходження  прямих іноземних інвестицій у конкретний регіон впливає його географічне  розташування. Обсяг притоку прямих іноземних інвестицій до регіонів України (2006–2010 рр.) відображено у табл. 2.3

     Таблиця 2.3

     Обсяг притоку прямих іноземних  інвестицій до регіонів України за 2006–початок 2010 рр.(млн. дол. США)