Шум, вібрація – небезпечні фактори виробничого середовища.Вплив на організм працівника

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ

Кафедра соціальних і  гуманітарних дисциплін

Реферат

з предмету “Безпека життєдіяльності”

на тему: “Шум, вібрація – небезпечні фактори виробничого середовища.Вплив на організм працівника ”

            Керівник:                                                                    Виконала:

            ст.викладач                                                                  студентка

            Сокова О.Ф.                                                                  групи 111 - Ф

_____________                                                      Маяк Катерина

                                ^Підпис

                                                         Львів-2008

                                                               Зміст

Вступ…………………………………………………………………..…………3

I. Шум та його вплив на живі організми

  1.1 Шум як професійний фактор ………………………………………….4

1.2 Вплив шуму  на організм людини……………………………………..5

       1.3 Захист від шуму на виробництві……………………………………....6

       1.4 Заходи медичної профілактики професійних захворювань……........8

II. Вібрація та її вплив на живі організми

2.1Біологічний вплив вібрації…………………………………………….10

2.2Параметри вібрації……………………………………………………..11

2.3Способи захисту від вібрації…………………………………………..12

2.4Обов’язки власника підприємства по охороні праці………………...12

Висновок………………………………………………………………………...14

Використана література………………………………………………………...15

Вступ

В процесі  праці людина вступає у взаємодію з предметами праці, знаряддями праці, іншими людьми. Крім того, на неї впливають різні параметри виробничого середовища, в якому проходить процес праці (температура, вологість і рух повітря, шум, вібрація, шкідливі речовини, різні випромінювання тощо). Все це разом характеризує умови, в яких проходить праця людини. Від умов праці у великій мірі залежить здоров’я і працездатність людини, її відношення

до  праці і сам результат праці.

При поганих умовах різко знижується продуктивність праці і виникають передумови для виникнення травм і професійних захворювань.Це переважно зумовлене небезпечними та шкідливими виробничими факторами, які поділяються на чотири групи:

• фізичні (рухомі машини і механізми, рухомі частини обладнання, конструкції, що регулюються, підвищення або пониження температури повітря робочої зони, підвищений рівень шуму, вібрації, ультразвук, інфразвукові коливання);

• хімічні (хімічні речовини);

• біологічні (віруси та бактерії);

• психофізіологічні (монотонність роботи, нервово – психічні перенавантаження, шкідлива та напружена праця робітника).

Отже, виробничі шкідливості – це чинники, які виникають під час трудового чи  виробничого процесу і впливають на працездатність та стан здоров'я працівника.

За  походженням виробничі шкідливості поділяються на:

• шкідливості, які пов’язані з трудовим процесом і зумовлені нераціональною організацією праці (надмірне напруження нервової системи, слуху, зору і велика інтенсивність праці);

•  шкідливості, які створюються в процесі трудової діяльності за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування (вібрація, шум, випромінювання, хімічні речовини);

• шкідливості, які пов’язані із зовнішніми обставинами праці і виробництва, з недоліками санітарно – гігієнічних умов на робочому місці (нераціональне опалення, конденціювання, освітлення, а також чистота робочих приміщень та робочих місць).

Шум та його вплив  на живі організми

Шкідливий та небезпечний  вплив шуму на організм людини встановлено тепер з повною визначеністю. Ступінь такого впливу, в основному, залежить від рівня та характеру шуму, форми та тривалості впливу, а також індивідуальних особливостей людини. Численні дослідження підтвердили той факт, що шум належить до загальнофізіологічних подразників, які за певних обставин можуть впливати на більшість органів та систем організму людини.

Захист від  шуму досягається розробкою шумобезпечної  техніки, застосуванням засобів і методів індивідуального і колективного захисту, будівельно-акустичними методами.

Шум як професійний фактор

Шум як професійний фактор спостерігається у промисловості, на транспорті, у сільському господарстві тощо. З кожним роком збільшується кількість професій, пов'язаних із шумом, а зростаюча спеціалізація праці веде до збільшення тривалості його впливу на людину.

У машинобудуванні високий рівень шуму спостерігається при обробці металів різанням. Найвищий рівень шуму — у цехах холодного висаджування (101-105 дБ), цвяхівних (104-110 дБ), полірування швів (115-117 дБ), токарно-револьверних (84-88 дБ), фрезерних верстатів (93-95 дБ). На робочих місцях ковалів-штампувальників рівень шуму становить 110-115 дБ. Інтенсивний шум з'являється при обрубуванні та очищенні лиття, роботі пневматичних трамбівок, вибивних решіток тощо. У гірничорудній і вугільній промисловості шум, що утворюється відбійними молотками, за рівнем інтенсивності досягає 92-109 дБ, під час роботи пневматичних перфораторів — 114-127 дБ. У текстильній промисловості найвищий рівень шуму у ткацьких цехах (94-104 дБ), на робочих місцях швачок-мотористок швейних фабрик він становить 90-95 дБ. Отже, експлуатація різноманітних машин і механізмів у різних галузях промисловості супроводжується виробничим шумом, що різниться інтенсивністю і спектральним складом.

Вплив шуму на організм людини часто посилюється  й іншими виробничими факторами:

• вібрацією;
• інфра- і ультразвуком;
• несприятливим мікрокліматом;
• токсичними речовинами;
• випромінюванням тощо.

На  сучасному виробництві  шум часто є  причиною зниження рівня  працездатності, підвищення рівня загальної і професійної захворюваності, частоти виробничих травм.

Шум як стрес-фактор є  загальнобіологічним  подразником, який негативно впливає на всі органи і системи організму. У разі тривалого систематичного впливу шуму може виникнути патологія з переважним ураженням слуху, центральної нервової і серцево-судинної систем. В основі змін лежить складний механізм нервово-рефлекторних і нейрогуморальних порушень, які можуть призвести до порушення регуляторних процесів з боку центральної нервової системи.

Вплив шуму на організм людини Вплив шуму на організм умовно поділяють на:

•     специфічний, що викликає зміни в органі слуху;

неспецифічний, який викликає зміни  в інших органах  і системах.

       По способу реалізації:

•     Акустичні - грунтуються на акустичному вимірі помешкання і за принципом дії підбираються засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляція, демпфірування, застосування глушителей шуму;
•     Будівельно-акустичні методи застосовують: екрани, звукоізоляцію, кабіни спостереження, дистанційне керування, кожухи, ущільнення і т.д.;
•     Архітектурно-планувальні: раціональне розміщення робочих місць; раціональний режим праці і відпочинку.

Найбільше ефективні  звукоізолюючі матеріали:

•     трипласт (композиційний матеріал);
•     пластобетони з наповненням з опилок деревини, соломи і т.д.
•     звуковбирні матеріали (мармур, бетон, граніт, цеглина, ДВП, ДСП, войлок, мінераловата, матеріали з щілинною перфорацією)

Шум є однією з найчастіших причин зниження слуху нейросенсорного    характеру, приглухуватості — поширеного виду патології.                  Шум як звуковий подразник впливає не лише на слуховий аналізатор, а й на інші органи, зокрема переддверно-завитковий. Це відбувається внаслідок того, що потік акустичної енергії великої інтенсивності викликає коливання рідини не тільки у завитку, а й у переддвер'ї і напівкруглих каналах. Тривалий шум через провідні шляхи слухового аналізатора впливає на відділи головного мозку, порушуючи процеси вищої нервової діяльності людини. Спостерігаються зміни функціонального стану нервової системи у вигляді астенічних реакцій та астено-вегетативного синдрому з характерними скаргами на головний біль, швидку стомлюваність, подразливість, порушення сну, загальне нездужання, зниження працездатності тощо.

У працівників з  невеликим стажем роботи зміни з боку нервової системи спостерігаються частіше, ніж у слуховому аналізаторі. У них з'являється головний біль, апатія, підвищуються стомлюваність, подразливість. У працівників із стажем роботи 10 років і більше ці зміни посилюються, виявляються стійкі ознаки астено-вегетативного синдрому за гіпертонічним, гіпотонічним і кардіальним типами. В окремих випадках спостерігаються зміни психомоторної працездатності, емоційної сфери і розумової діяльності працівників, сповільнюється швидкість психічних реакцій, послаблюється пам'ять, знижується темп розумової праці, її якість і продуктивність; порушуються концентрація уваги, точність і координація рухів; змінюються секреторна і моторна функції травного каналу; порушується обмін речовин (основний, білковий, вуглеводний, жировий, електролітний тощо); змінюється функціональний стан серцево-судинної системи. Ступінь вираженості гіпертензивної дії шуму і порушень гемодинаміки залежить від інтенсивності, тривалості, спектра дії, а також від індивідуальних особливостей людини і супутніх факторів виробничого середовища. За санітарними нормами шум класифікується так: •    за характером спектра — широкосмуговий з безперервним спектром більш як одна октава і тональний, у спектрі якого спостерігаються значні дискретні тони; • за характеристикою часу — постійний, рівень звуку якого за восьмигодинний робочий день змінюється щонайбільше на 5 дБ, і непостійний, рівень звуку якого за робочий день такої самої тривалості змінюється більш як на 5 дБ. Непостійний шум, у свою чергу, поділяється на: •   коливний, рівень звуку якого безперервно змінюється; •   переривчастий, рівень звуку якого східчасте змінюється (на 5 дБ і більше), причому тривалість інтервалів, протягом яких рівень звуку залишається постійним, становить 1 с і більше; • імпульсний, що складається з одного або кількох звукових сигналів, кожний тривалістю менше 1 с. За санітарними нормами 80 дБ — допустимий рівень шуму на постійних робочих місцях у виробничих приміщеннях і на території підприємства.

Захист  від шуму на виробництві

Боротьба з  шумом на виробництві є однією з найскладніших проблем, оскільки джерела шуму різноманітні й потребують комплексу заходів технічного, організаційного і медичного характеру на всіх стадіях проектування, будівництва, експлуатації машин і устаткування. Відомі три основні напрямки боротьби з шумом:

1. Зменшення  рівня шуму у джерелі виникнення, застосування раціональних конструкцій, нових матеріалів і технологічних процесів.

2. Звукоізоляція устаткування  за допомогою глушників,  резонаторів, кожухів, захисних конструкцій, оздоблення стін, стелі, підлоги тощо.

3. Використання  засобів індивідуального  захисту. 

Дуже  часто як супутній фактор шуму на робочих  місцях виникає вібрація, тому система профілактичних засобів зниження шуму є комплексною проблемою загального захисту працюючих від механічних коливань.

Технологічні  заходи охоплюють  характеристику і  розміщення устаткування і машин, вимоги до розрахунку характеристик  шуму на стадії проектування, обмеження шуму звукопоглинаючих конструкцій і екранів, фільтровентиляційних установок, заміну технологічних процесів і механізмів на менш шумні, обладнання звукоізолюючих кабін операторів, дистанційне керування обладнанням, автоматизацію виробничих процесів зі зменшенням кількості операторів тощо.

Планувальні заходи передбачають ізоляцію шумних цехів  від тихих приміщень, збільшення відстані між ними (на стадії проектування виробництва), розташування шумних цехів з підвітряного боку і торцем до фасаду інших будівель. Зелені насадження навколо шумних цехів і шумозахисна зона так само сприяють поглинанню шуму.

У виробничих умовах поряд із звукоізоляцією широко застосовують засоби звукопоглинання. З метою поглинання шуму приміщеннями цехів малого об'єму (400—500 м3) їх оздоблюють пористими матеріалами. Позитивний ефект звукопоглинання дає застосування мінеральних плит, матів з базальтового волокна, штукатурки пінистої або зернистої структури тощо. У приміщеннях великого об'єму ефективні звукопоглинаючі бар'єри і об'ємні поглиначі (куби, конуси тощо), які підвішують над шумними агрегатами для зниження рівня шуму на 5-12 дБ. Застосування звукопоглинаючих матеріалів у комплексі із заміною устаткування в окремих випадках знижує рівень шуму до нормативного (ткацькі цехи).

У боротьбі з аеродинамічним шумом (вихлопи і  всмоктування повітря  пневматичними інструментами, компресорами, вентиляторами  тощо) застосовують глушники різної конструкції, які поглинають шум вихлопу або всмоктування повітря, газів і парів. Вибір типу глушника залежить від рівня і спектрального складу шуму. Для гасіння високочастотного шуму застосовують активні глушники, в основу яких покладено принцип звукової енергії, для гасіння низькочастотного шуму — реактивні глушники, що працюють як акустичний фільтр. Якщо немає змоги забезпечити дотримання вимог технічного характеру, важливого значення набувають організаційно-профілактичні заходи — застосування індивідуальних засобів захисту органів слуху.

Засоби  індивідуального  захисту від шуму — протишуми —  використовують тоді, коли технічні засоби не забезпечують його зниження до безпечного рівня. Тип засобу протишуму вибирають за рівнем і спектром шуму. Застосовують десятки варіантів вкладишів (втулки, тампони тощо), навушники і шоломи для ізоляції зовнішнього слухового ходу від шуму різного спектрального складу. До протишумових вкладишів, які вставляють у слуховий хід, належать заглушки у вигляді тампонів, гумові ковпачки, циліндри із спеціального пінопласту, пластичні вкладиші (виготовлені індивідуально за формою слухового ходу), а також вкладиші одноразового використання. Ефективними вважаються вкладиші із суміші волокон органічної бактерицидної вати і ультратонких полімерних волокон — беруши.

Зручними  щодо експлуатації і  гігієни є протишумові  навушники. Протишумові шоломи — громіздкі й дорогі, їх використовують при дуже високих рівнях шуму в комбінації з навушниками і протишумовими костюмами. Використання засобів протишуму дає змогу уникнути не тільки зниження слуху, а й порушення функцій нервової системи.

Зменшення тривалості контакту з шумом, застосування раціонального режиму праці та відпочинку, періодичного короткочасного відпочинку від шуму протягом робочого дня, суміщення професій в умовах шуму і його відсутності значно знижують негативний вплив шуму. Для профілактики несприятливого впливу імпульсного шуму рекомендується заповнювати паузи між імпульсами рівним фоновим шумом. При цьому різниця між рівнями фону та імпульсного шуму не повинна перевищувати 20 дБ. З метою підготовки працівника до чергового імпульсу шуму використовують світлові застережні сигнали.

Заходи  медичної профілактики професійних захворювань

Особи, яких приймають для  роботи в умовах шуму, проходять попередній медичний огляд з урахуванням протипоказань щодо прийняття на роботу в умовах шуму. Для профілактики професійних захворювань працівники, що працюють в умовах шуму, проходять періодичні медичні огляди. Медичні огляди здійснюють лікарі-спеціалісти: отоларинголог, невропатолог, терапевт з обов'язковим дослідженням крові й аудіометрією. На підставі даних періодичних медичних оглядів працівників у разі потреби переводять на роботу, не пов'язану з впливом шуму. Крім того, дані оглядів є матеріалом для розробки додаткових заходів щодо захисту працівників від впливу шуму.

Важливе значення у боротьбі з шумом має санітарно-просвітницька робота серед науково-технічних працівників, майстрів і робітників.

Кількісну оцінку втрати слуху  під впливом виробничого  шуму наведено в табл.

Вібрація та її вплив на живі організми

Біологічний вплив вібрації

Вібрація [лат. vibratio] – коливання, тремтіння. Переміщення точки або  механічної системи при якому відбувається почергове зростання й зменшення в часі значень хоча б однієї координати називають вібрацією. Також вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс.

Робота переважної більшості машин незмінно супроводжується  вібрацією і

шумом, що генерується  ними.

Покращення умов праці  та росту продуктивності праці нерозривно пов'язані з проблемою зменшення вібрації на виробництві.

При вібрації виробничих механізмів передаються їх швидкі коливальні і обертальні рухи контактуючим з ними предметам в тому числі працівникам.

Причиною порушення  вібрації є виникаючі при роботі машин неурівноважені силові впливи:

• ударні навантаження;
• зворотно-поступальні переміщення;
• дисбаланс.

Причиною дисбалансу є:

• неоднорідність матеріалу;
• розбіжність центрів мас і осей обертання;
• деформація.

Вібрація - загальнобіологічний  шкідливий чинник, що призводить до фахового захворювання - вібраційної хвороби, лікування якої  можливе тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини.

Вібрація впливає на:

• центральну нервову систему
• шлунково-кишковий тракт
• вестибулярний апарат
• викликає запаморочення, оніміння кінцівок
• захворювання суглобів

Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну.

• Локальна вібрація зумовлена коливаннями інструмента й устаткування, що передаються до окремих частин тіла.
• При загальній вібрації коливання передаються всьому тілу від механізмів через підлогу, сидіння або робочий майданчик.

  Загальну поділяють по характері передачі на:

• транспортну(при прямуванні машин);
• транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер);
• технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч). Часто вібрації супроводжуються почутим шумом.

Зниження впливу шуму і вібрації на організм людини досягається такими методами: .

    • зменшенням шуму і вібрації у джерелах їхнього утворення;

    • ізоляцією джерел шуму і вібрації засобами звуко- і віброізоляції;

    • звуко- і вібропоглинання;

    • архітектурно-планувальними рішеннями, що передбачають раціональне розміщення технологічного устаткування, машин і механізмів;

    • акустичним опрацюванням помешкань; застосуванням засобів індивідуального захисту.

Параметри вібрації

Параметрами вібрації, які виміряють для визначення негативного впливу на організм людини є такими:

    1. Частота, Гц

    2. Амплітуда А, м.

    3. Середнє квадратичне значення віброшвидкості Vt, м/с.

    4. Середнє квадратичнє віброприскорення wt, м/с.

    5. Відносний показник віброскорості Lv, Дб.

    6. Відносний показник віброприскорення Lw, Дб.

Найбільш небезпечна частота загальної вібрації 6—9 Гц, оскільки вона збігається з власною  частотою коливань внутрішніх органів  людини. В результаті цього може виникнути резонанс, це призводить до переміщень і механічних ушкоджень внутрішніх органів. Резонансна частота серця, живота і грудної клітки — 5 Гц, голови — 20 Гц, центральної нервової системи — 250 Гц. Частоти сидячих людей становлять від 3 до 8 Гц.

По способу  передачі на людину вібрація вимірюється  в 3 ортогональних осях: x, y, z. Нормування здійснюється в різних інтервалах частот:

• для загальної вібрації - 2, 4, 8, 16, 31.5, 63 Гц ;
• для локальної - 8, 16, 31.5, 63, 125, 250, 500, 1000 Гц.

Для вимірювання  сили вібрації використовують різні  прилади і в тому числі віброскоп.

Способи захисту від вібрації

У автоматичних виробництвах захистом є:

• дистанційне керування (виключає контакт).

У неавтоматических виробництвах:

•   Зниження вібрації в джерелах їхніх виникнень: підвищення точності                                                опрацювання деталей; оптимізація технологічного процесу; поліпшення балансування.
• Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи);
•   Вібродемпфірування (пружинні віброізолятори).

Поліпшення  організації праці вібронебезпечних процесів:

•   загальна кількість часу в контакті з віброобладнанням не повинно                                                 перевищувати зміни;
•   одноразову дію не повинно перевищувати для локальної - 20 хвилин,     для загальної - 40 хвилин.

До лікувально - профілактичних мір відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накаплювання в організмі).

Обов’язки власника підприємства по охороні праці

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою  власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці;
• затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;
•   розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;
• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
• організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством;
• вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці;
• забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;
• здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;
• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.