Сутність, причини і види інфляції та економічні, соціальні наслідки і шляхи їх подолання

   МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

   Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра економічної теорії 
 
 
 
 

   Реферат на тему:

«Сутність, причини і  види інфляції та економічні, соціальні наслідки і шляхи їх подолання» 
 
 
 
 
 

          Виконав:

          Студент 2 курсу ? групи,

          ФЕМП, з.ф.н (?)

          Каржилов А.В.        

          Перевірив:

          Ф.І.П.викладача 
 
 
 

   Київ 2011

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….

1. Сутнісні характеристики інфляції та її причини……………………………..

2. Типології інфляції……………………………………………………………….

2.1.Інфляція  попиту………………………………………………………………………..

2.2.Інфляція  пропозиції…………………………………………………………………….

2.3.Структурна  інфляція………………………………………………………………....

3. Види інфляції.……………………………………………………………………

4.Соціальні і економічні наслідки інфляції.………………………………………

5. Антиінфляційна політика держави…………………………………………….

Висновки……………………………………………………………………………

Додатки……………………………………………………………………………...

Список  використаних джерел…………………………………………………… … 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

  Перехід економіки в Україні на ринкові відносини різко підвищив в державі значення грошей. Висока вартість аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюють виробіток правильної грошової політики. Як показує досвід перехід економіки на ринкові відносини супроводжується швидким зростанням цін, а також підсиленням дії інфляційних чинників.

  Інфляція є одним із найтяжчих проявів економічної нестабільності і призводить не лише до тяжких соціально-економічних наслідків, а й деформації інструментів макроекономічного регулювання.

  Існує декілька поглядів на сутність та причини інфляції. У вітчизняній науці та у правлячих колах України нині переважають погляди на це явище виключно як на грошовий феномен, пов’язаний з надмірною емісією. Через це боротьба з нею провадиться у напрямі адміністративного скорочення емісії.

  Існує також і багаточинниковий підхід до сучасної інфляції, що має досить багато прихильників, нині його подальша розробка та застосування щодо умов ринкової трансформації стає надзвичайно важливою проблемою.

  Актуальність  проблеми інфляції визначається тим, що перехід на ринкові відносини  супроводжується підсиленням дії  інфляційних чинників. У світі  немає країни, яка б в останні  десятиліття тією чи іншою мірою  не зазнала втрат від інфляції. Інфляційні процеси і зараз відбуваються в Україні, тому вивчення інфляції є актуальним у наш час.

1. Сутнісні характеристики інфляції та її причини

  Як  економічне явище інфляція існує  вже тривалий час. Вважається, що її поява пов’язана з виникненням  паперових грошей, з функціонуванням  яких вона нерозривно пов’язана. Інфляція являє собою складне явище, в  якому тісно переплітаються економічні, політичні і соціальні елементи.

  Термін  «інфляція» (від лат. inflatio) з’явився в другій половині ХІХ ст. і вперше вживався в Північній Америці та буквально перекладається, як «розбухання». І справді, фінансування державних видатків за допомогою паперово-грошової емісії призводило до «розбухання» грошового обігу, зростання цін та знецінення паперових грошей. Він почав вживатися також в Англії і Франції і набув поширення в економічній літературі ХХ ст. [20]??

    У класичній економічній теорії інфляція трактується як частина теорії грошей. Вона є процесом підвищення загального рівня цін та зниження  купівельної  спроможності грошей. Дж.М.Кейнс вперше проаналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії [18].??

    З середини 60-х років у світовій економічній науці формується новий напрям у дослідженні інфляцій. Згідно з цим підходом, найважливішою рисою сучасних інфляційних процесів є тісне переплетіння грошових та загально-економічних факторів росту цін. Звідси випливає, що незалежно від того, які причини є початковими імпульсами, будь-яке підвищення цін викликає необхідність підвищення обсягів грошової маси, і навпаки.

    Інфляційне зростання цін супровожується збільшенням грошової маси. Спочатку воно відбувається в активному обігу за рахунок зменшення нагромаджень, а потім зростає загальна маса грошей. Переповнення каналів обігу грошовою масою знецінює грошову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції в її класичному вигляді [26].

    Інфляція – це процес зростання загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші “дешевіють”, а ціни набувають тенденції до зростання. [18]                                                                                                               .        Під час інфляції має місце:

    1.Знецінювання грошей по відношенню до золота.

    2.Знецінювання грошей по відношенню до товару.

    3.Знецінювання грошей по відношенню до іноземної валюти.                                     Інфляція не виникає раптово, це тривалий процес, який охоплює 3 етапи, в залежності від співвідношення темпів зростання емісії паперових грошей і темпів їх знецінення:

    І. Етап – темпи зростання цін  відстають від темпів зростання  грошової

маси  в обігу.

    ІІ. Етап – темпи зростання цін  значно випереджають темпи зростання  грошової маси в обігу.

    ІІІ. Етап – зростання цін набуває  нерівномірного стрибкоподібного характеру.[22]

    Протилежним до iнфляцii поняттям є дефляцiя, яка має мiсце тодi, коли загальний рiвень цiн падає. Дефляцiя траплялася вкрай рiдко в кiнцi ХХ ст. Пiдтримувана дефляцiя, коли цiни постiйно падають протягом декiлькох рокiв, як правило, асоцiюється з перiодами глибокої депресiї.

    Чим би не була спровокована iнфляцiя, вона знецiнюс доходи бюджету й супроводжується його дефiцитом. Крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обов’язково супроводжусться нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв’язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням  зростання цiн по районах держави й галузям [20].

    Отже, інфляція – це не лише феномен сфери грошового обігу, це – системне утворення, пов’язане з впливом усієї економічної системи суспільства. Поява інфляції є результатом порушення загальної економічної рівноваги, яка характеризує стан суспільного відтворення в цілому. Порушення загальної економічної рівноваги, яке спричиняє інфляцію, обумовлене дією цілої низки різних чинників. Ці чинники характеризують вплив різних сфер економічних відносин і стають окремими елементами при дослідженні інфляції як системного утворення.

    Інфляція  народжується на грошовому ринку. Саме там, в деформаціях грошового обороту, і потрібно шукати причини інфляції. Розглянемо їх.

    По-перше, із-за неправильної політики центрального банку в обороті з’являється надлишкова, не забезпечена товарами маса грошей.

    По-друге, до інфляції неминуче веде бюджетний  дефіцит. Однак її темпи залежать від організації покриття бюджетного дефіциту. В одному варіанті дефіцит фінансується грошовою емісією; в другому – за допомогою регулярних позик уряду в центральному банку; в третьому – покриттям дефіциту, коли уряд вимушений розміщувати свої боргові зобов’язання де-небудь, крім центрального банку власної країни [24].

    По-третє, до інфляції призводять неправильні  дії держави у сфері оподаткування. Коли вони стають непомірно високими, включаються механізми гальмування росту виробництва і продажу.

    По-четверте, виникненню інфляційних ефектів  сприяє мілітаризація економіки. Воєнна економіка поглинає матеріальні, інтелектуальні ресурси, які можна було б використати більш ефективно, наприклад випускаючи споживчі товари. Зростає дефіцит, а потім інфляційний тиск.

    По-п’яте, на інтенсивність інфляційного процесу впливає монополізація ринків, що має відношення до зародження інфляції, активно продовжуює і посилюює її.

    По-шосте, на інфляцію діють зовнішньоекономічні  фактори.

    По-сьоме, інфляційний тиск іде з сторони  грошового обороту, який визначається особливостями функціонування сучасних кредитно-фінансових систем, і перш за все через механізм  державної  бюджетної політики.

    Причину інфляції треба також можна простежити в трьох видах монополій:

1.Державна монополія на емісію грошей;

2.Профспілкова монополія;

3.Монополія великих фірм на визначення ціни і власних витрат.

    Ці три види монополій пов'язані між собою і кожна з них може порушувати баланс попиту і пропозиції.

    Отже, основними причинами виникнення інфляцiї є:

    1. Диспропорційність (незбалансованість державних видатків і прибутку);

    2. Iнфляційно небезпечні інвестиції;

    3. Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції;

    4. Імпортована інфляція;

    5. Iнфляційні очікування.

2. Типології інфляції

    В економiчнiй науцi розрiзняють такі типи інфляції:

• iнфляцiя попиту;
• iнфляцiя витрат;
• структурна інфляція.

    У першому випадку iнфляцiю викликає надлишок грошей, доходiв й попиту, в другому – зростання витрат на виробництво товарiв та послуг, а в третьому – рівень цін росте внаслідок змін на галузевих чи регіональних ринках.

    Інфляція  попиту і інфляція пропозиції, не зважаючи на різні причини їх походження, мають здатність переходити одна в одну. Пояснюється цей феномен тим, що зростання рівня цін в економіці спонукає до вимог підвищення заробітної плати та розгортання програми компенсаційних заходів для населення. Це, відповідно, збільшує витрати підприємців і ціни на їхні товари та послуги. Посилює процес зростання рівня цін і соціальна політика держави. Хоча вона спрямована на підвищення доходів найбідніших, найвразливіших верств населення, та як тільки рівень їхніх доходів зростає, активізуються вимоги інших (більш благополучних) верств стосовно підвищення доходів. Виникає надлишок платоспроможного попиту. Таким чином, повністю виокремити один тип інфляції від іншого практично неможливо, адже, наприклад, зростання заробітної плати водночас виглядає і як інфляція попиту, і як інфляція витрат [1].

    2.1.Інфляція  попиту

    Iнфляцiя попиту спостерiгається, коли сукупний попит зростас швидше за виробничий потенцiал економiки, пiдносячи цiни, щоб зрiвноважити пропозицiю i попит. Покупцi конкурують за обмежену пропозицiю товарiв, що призводить до зростання цiн. Інфляція попиту обумовлена такими факторами:

• ріст соціальних витрат деожави;
• ріст державних інвестицій;
• збільшення витрат компаній і приватних осіб на споживання за рахунок вилучення з рахунків збережень;
• ріст приватних інвестицій за рахунок використання банківських кредитів;
• позитивне сальдо державного платіжного балансу.

    Однак ці фактори викликають інфляцію попиту тільки в тому випадку, якщо не відбувається істотній ріст товарної маси [19].

    Основними джерелами інфляції попиту є держава і фінансовий сектор. Різниця між ними полягає в тому, що останій породжує інфляцію, а держава бере участь в запуску інфляційного механізма, прийманням відповідних мір макроекономічного характеру.

2.2.Інфляція  пропозиції

    Інфляція  пропозиції, або інфляція витрат являє собою зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції.

    Iнфляцiя пропозицii, спостерiгасться в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцii, тобто середнi витрати за данний обсяг виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiї в економiцi скорочує прибутки й обсяг продукцiї, який може бути запропонований при iснуючому рiвні цiн. Внаслiдок цього зменшується сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищує рiвень цiн [1].

    Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни.  Зростання собiвартостi, що призводить до iнфляцiї витрат, може бути викликано рiзними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матерiалiв, палива, працi.

    Економісти  виділяють три фактори росту  виробничих витрат:

• збільшення заробітньої плати;
• збільшення цін на імпортну сировину і продовольство;
• загальна лібералізація цін.

2.3.Структурна  інфляція

  Структурна  інфляція виникає тоді, коли загальний рівень цін росте внаслідок змін на галузевих чи регіональних ринках. При цьому економісти вказують два варіанти існування інфляції.

  В першій більшість фірм  встановлюють ціни не на основі даних попиту і  пропозиції, а виходячи із власних  уявлень  про ринкову коньюнктуру і витрати фірми. Фактично мова іде про монопольні ринки. Ціни є фактично відірванними від попиту і витрат та встановлюються з урахуванням обмежень рентабельності. А це означає, що неспіввідносність  між товарною і грошовою масами буде зростати. Інфляція попиту посилиться і постійний ріст цін є неминучим [22].

  Друга ситуація – це домінування політичних факторів над економічними. В таких  випадках різко зростають невиробничі  державні витрати. Іншими словами, уряд фінансує ті галузі економіки, продукція  яких  не має споживчої цінності. Чим вищі такі витрати, тим більша їх частина знаходиться на споживчому ринку в вигляді заробітної плати робітників задіяних в цих галузях і тим більше виникає інфляційний тиск, виникає інфляція попиту.

  Структурна  інфляція – лише її різновид, і виділення  економістами в якості окремого виду  продиктовано прагненням переложити відповідальність за ріст цін з урядів на окремих керівників фірм.

  Отже, розрізняють такі типи інфляції, як інфляція попиту, інфляція витрат та структурна інфляція. Інфляцію попиту спостерiгасться, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенцiал економiки, а інфляція витрат спостерiгається в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцiї. Структурна інфляція виникає тоді, коли загальний рівень цін росте внаслідок змін на галузевих чи регіональних ринках.

2. Види  інфляції

    В аналітичній економії існують різні  класифікації інфляції.

      І. За темпами  інфляції розрізняють:                                 

• помірна інфляція. Спостерігається тоді , коли ціни зростають повільно –      до 10 %. Помірну інфляцію,за якої ціни зростають до 5 % за рік, називають повзучою.
• галопуючою є інфляція, коли ціни зростають від 10 до 200 % за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко,тому населення майже не заощаджує їх у вигляді готівки. Люди прагнуть купити за свої гроші товари.
• гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати від 200 % і більше аж до тисяч, десятків тисяч, навіть мільйони відсотків на рік. Усі прагнуть запастися речами та позбутися грошей: підприємства купують інвестиційні товари, а населення використовує заощадження і поточні доходи для придбання споживчих благ, поки гроші остаточно знецінились.

ІІ. За формами виявлення  розрізняють:

• подавлену (приховану) інфляцію – коли знецінення грошей відбувається без відкритого росту цін. Ціни утримуються на фіксованому рівні за допомогою адміністративних заходів.
• відкрита інфляція, що виявляється безпосередньо в рості цін. Така інфляція заснована на дії ринкового механізму в економічній системі. Хоча вона і деформує його, але не руйнує остаточно, оскільки механізм ринку продовжує працювати і надсилає його суб’єктам цінові сигнали для відповідної  реакції.

    ІІІ. В залежності від  того, на скільки  успішно економіка  адаптується до темпів росту цін, інфляція поділяється на:

• збалансовану, при якій спостерігається помірний ріст цін одночасно на більшість товарів і послуг;
• незбалансовану, яка представляє собою різні темпи росту цін на різні товари. Від незбалансованої інфляції страждають перш за все грошовий обіг і система оподаткування [22].

  ІV. В залежності від точного прогнозу господарських агентів відносно майбутніх темпів росту цін і ступеня пристосування до них виділяють:

• передбачену – це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів;
• непередбачена інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що негативно вплинуло на грошовий обіг і систему оподаткування. Раптовий стрибок цін може спровокувати подальші інфляційні очікування, що будуть впливати на ріст цін [2].

    Отже, за темпами інфляції розрізняють: помірну, галопуючу, та гіперінфляція; за формами виявлення розрізняють: подавлену та відкриту; в залежності від того, на скільки успішно економіка адаптується до темпів росту цін, інфляція поділяється на: збалансовану та незбалансовану; в залежності від точного прогнозу господарських агентів відносно майбутніх темпів росту цін і ступеня пристосування до них виділяють: передбачену та непередбачену інфляцію.

    4.Соціальні і економічні наслідки інфляції

    Інфляція, а особливо коли вона сягає рівня галопуючої або гіперінфляції, негативно позначається на всіх сторонах життя суспільства. 

    Її  соціально-економічні наслідки проявляються в наступному:

    1. Знижуються реальні доходи населення. Це стосується насамперед осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи. При зростанні цін їхні реальні доходи зменшуються. І навпаки, реальні доходи збільшуються у тих осіб, у яких номінальна заробітна плата зростає швидше, ніж рівень інфляції.

    2. Знецінюються фінансові акти із сталим доходом.

    3. Порушується нормальний розподіл доходів між дебіторами та кредиторами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і програють кредитори (позичкодавці).

    4. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм. Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції може суттєво зменшитися в реальному вимірі.

    5. Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни на товарно-матеральні ресурси і нерухомість.

    6. Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. Така інфляція свідчить про зростаня цін на виробничі ресурси, що при незмінній кількості ресурсів скорочує виробництво і збільшує безробіття [25].

    7. Знижується мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення внаслідок інфляції, а також спотворення структури і диференціації доходів негативно впливають на мотивацію підприємницької та трудової діяльності.

    8. Інфляція підриває управлінський механізм економіки. Інакше кажучи, інфляція знецінює не тільки гроші, а й усю систему регулювання економіки.

    Отже, соціально-економічні наслідки інфляції такі: знижуються реальні доходи населення, знецінюються фінансові акти із сталим доходом, порушується нормальний розподіл доходів між дебіторами та кредиторами, знижується мотивація до інвестування довгострокових програм, інфляція як фактор зайнятості та безробіття, прискорюється матеріалізація грошей, знижується мотивація до праці, інфляція підриває управлінський механізм економіки.