Аспеты смысла жизни в юности

ВСТУП 

     В віковій  психології до себе привертає  увагу  період ранньої юності. Саме,  протягом юнацького віку особистість досягає, високого  рівня  інтелектуального розвитку, збагачує ментальний досвід, уперше масштабно роздивляється свій внутрішній світ, свою індивідуальність, формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах, осмислено спрямовує  свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до етапу дорослості.

     Протягом  ранньої юності особистість виходить на рубіж відносної зрілості, у цей період завершуються бурхливий ріст і розвиток її організму, а також первинна соціалізація.   Різноманітні ознаки юнацтва як особливої соціально-психологічної, демографічної групи, якій властиві специфічні цінності, мова і норми поведінки, стиль, дозвілля, рішучість в реалізації задумів, є свідченням властивої тільки йому соціальної, психологічної ситуації розвитку.

     Основне соціальне завдання на цьому етапі  – соціальне та особистісне самовизначення, формування світогляду. У процесі формування світогляду старшокласника особливо важливою є проблема пошуку   сенсу життя, яка фігурує в роздумах учнів про себе і своє призначення.

     Пошук сенсу життя, визначення ціннісних орієнтацій в житті допомагає молодій людині інтегрувати численні вимоги, що виникають у різних сферах її життєдіяльності, вибудовувати життя не як послідовність розрізнених подій, учинків, а як цілісний процес, а також максимально інтегрувати, мобілізувати всі здібності і можливості для розв'язання життєвих проблем та досягнення значущих цілей.

     Потреба у сенсі життя проявляється у  тому, що без появи у старшокласника цінностей, які визначають сенс існування, його життєдіяльність не відповідає власним можливостям, не спрямована в майбутнє і негативно ним оцінюється. Загальні світоглядні пошуки в ранній юності конкретизуються у життєвих планах, які є надзвичайно важливими у становленні мотиваційної сфери особистості. Є.Степанова, Є.Рибалко,  Е.Мейман  відзначають,  що  для правильного розуміння гетерохронії  важливо мати  на  увазі значення  і роль  того  чи  іншого  структурного  утворення чи  функції в життєдіяльності   людини.                                                                           

     Дослідження психічного  розвитку  людини   представників  західної  гуманістичної  психології  (Р.Бернс,  Е.Еріксон,  К.Роджерс,  А.Маслоу, Р.Мейлі)  ґрунтуються   на  ідеї  цілісності  та  унікальності  людської  особистості,  її  високої самоцінності.  Загальна  проблематика  психічного  розвитку  дитини посіла  значне  місце  у  теорії  психології  завдяки  працям  З.Фройда,  Е.Еріксона,  Л.Виготського,  Ж.Піаже,  Г.Костюка,  Д.Ельконіна  та  інших. 

     О.Кононко розглянула в своїх дослідженнях самолюбність як  базову якість  особистості,  складову  життєвої компетентності. Проблему формування особистості в ранній юності вивчали В.С.Мерлін, О.Кучменко, О.Лічко, І.Кон, Т.Снєгірьова, В.Лосенков. Дослідження проблеми ідентичності в ранньому юнацькому віці  провели Е.Еріксон,  Дж.Марша, С.Хаузер.

     Водночас  поза увагою дослідників практично залишилось виявлення особливостей пошуку сенсу життя в ранньому юнацькому віці, хоча це, на нашу думку, відіграє особливо важливу роль в майбутньому самовизначенні підростаючого покоління.

     Слід  також відзначити практичну відсутність  спеціальної психологічної роботи в системі шкільної психологічної служби в напрямку визначення сенсу життя в ранньому юнацькому віці. Саме пошук психологічних аспектів, які забезпечують пошук сенсу життя визначив актуальність дослідження цієї проблеми. 

               Об’єкт  дослідження -  пошук сенсу життя в ранньому юнацькому віці.

              Предмет дослідження  -  психологічні аспекти пошуку сенсу життя в   ранньому юнацькому віці.

       Мета  дослідження  полягає у  теоретичному та емпіричному вивченні психологічних аспектів пошуку сенсу життя в ранньому юнацькому віці. 

       Завдання дослідження:

1. Проаналізувати соціальну ситуацію розвитку в ранньому юнацькому віці.
2. Обґрунтувати   світоглядні засади пошуку сенсу життя в ранній юності.
3. Визначити роль ідентичності в визначенні життєвих планів  старшокласників
4. Провести емпіричне дослідження ціннісних орієнтацій старшокласників, між особистісних відносин та локусу контролю в ранньому юнацькому віці.

     Методи  дослідження:  теоретичний аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, метод бесіди, метод спостереження, метод тестування, метод опитування.

       Емпіричне   дослідження  було  проведено  за  наступною   програмою.

     1.  Діагностика ціннісних орієнтацій  в ранньому юнацькому віці. Діагностику  ціннісних орієнтацій старшокласників та її вплив на визначення сенсу життя було  проведено за  допомогою методики М.Рокича „Ціннісні орієнтації”(Додаток А).  

     2. Діагностика  міжособистісних  відносин в ранньому юнацькому віці. Діагностику  міжособистісних відносин  було проведено за допомогою методики незакінчених речень (Додаток Б), виявлено вплив соціального оточення на визначення старшокласниками сенсу життя.

     3. Діагностика показників сенсу  життя в ранньому юнацькому  віці.

     З  метою  вивчення  показників сенсу  життя в ранньому юнацькому віці  було використано метод бесіди та спостереження. Метод бесіди допоміг встановити соціально-психологічну готовність випускника до дорослого життя.

     4. Діагностика локусу контролю  старшокласників. 

      Діагностику  суб’єктивного контролю  старшокласників було проведено за допомогою тесту-опитувальника, розроблений Є. Ф. Бажіним на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера.  Тест-опитувальник представлено в Додатку В.

     З  метою  вивчення  проблеми сенсу  життя в ранньому юнацькому віці   нами  було  проведено емпіричне дослідження на базі Первомайської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Загальна  кількість  дітей,  які  приймали  участь  у  дослідженні  -  26 старшокласників, віком 16-17 років.  Серед них 14 хлопчиків та 12 дівчаток.

     Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим, що отриманий практичний результат емпіричного аналізу допоможе практичному психологу визначити напрямки роботи по формування світоглядних позицій старшокласників та напрямки діяльності в самовизначенні сенсу життя в ранньому юнацькому віці.

     Структура  роботи  зумовлена теоретичним та емпіричним  дослідженням. Робота   складається  із вступу,  трьох розділів,  висновків до  кожного розділу,  загального  висновку, списку  використаних  джерел,  додатків.  Повний  обсяг роботи  складає   78  сторінок. Список  використаних  джерел  складає 77 найменувань.  Робота містить 3 додатки та 7 таблиць.  
 
 
 

РОЗДІЛ   1.    СУТНІСТЬ  СОЦІАЛЬНОЇ СИТУАЦІЇ

РОЗВИТКУ  В РАННІЙ ЮНОСТІ    

      1.1. Психологічні  особливості розвитку старшокласника

     Протягом  юнацького віку особистість досягає, високого  рівня  інтелектуального розвитку, збагачує ментальний досвід, уперше масштабно роздивляється свій внутрішній світ, свою індивідуальність, формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах, осмислено спрямовує  свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до етапу дорослості.  В період ранньої юності старшокласник опиняється на порозі реального дорослого життя і дивиться на теперішнє з позиції майбутнього, шукає смисл свого життя.

     Якщо  розглядати розвиток тільки як зміну  психічних функцій, то всі основні  новоутворення вже закінчились у підлітковому віці, закріплюючись та удосконалюючись у старшокласника. Тому, деякі автори розглядають ранню юність як період завершення новоутворень, що виникли у підлітковому віці. І цей період з 11— 12 до 17—18 років називають підлітковим. Але розглядати розвиток старшокласника таким чином було б помилково. Кожен віковий період важливий сам по собі у житті окремої людини. Незалежно від зв'язку з іншими віковими періодами. Адже тільки з притаманною цьому віку соціальною ситуацією розвитку відбуваються досить істотні зміни особистості.

     На  думку І.С.Кона [33], нова соціальна позиція старшокласника змінює для нього значущість учіння. У порівнянні з підлітками інтерес до навчання у них підвищується. Це пов’язано з тим, що складається нова мотиваційна структура учіння. Домінуюче місце займають мотиви, пов'язані з самовизначенням та підготовкою до самостійного життя. Ці мотиви отримують особистісний смисл та стають дійовими.

     Старшокласники, для яких головною є навчально-професійна діяльність, починають розглядати навчання як необхідну базу, передумову майбутньої професійної діяльності. Саме у старшому шкільному віці проявляється свідоме позитивне відношення до навчання. Їх цікавлять переважно ті предмети, які будуть потрібні у подальшому житті, їх знову починає хвилювати успішність навчання. Різноманітні ознаки юнацтва як особливої соціально-психологічної, демографічної групи, якій властиві специфічні цінності, мова і норми поведінки, стиль, дозвілля, рішучість в реалізації задумів, є свідченням властивої тільки йому соціальної, психологічної ситуації розвитку.

     Як  вважає В.С.Мухіна [48], протягом ранньої юності особистість виходить на рубіж відносної зрілості, у цей період завершуються бурхливий ріст і розвиток її організму, а також первинна соціалізація.

     Утверджуючись у світогляді, самоусвідомлюючись і  самовизначаючись, прагнучи індивідуальної неповторності, юнаки і дівчата виявляють значно вищий, ніж у підлітковому віці, рівень навчальної діяльності, комунікативності, починають узгоджувати у своєму баченні майбутнього близьку і віддалену перспективи, нерідко переживаючи при цьому кризу ідентичності.

     Досліджуючи розвиток особистості в ранній юності, дослідники розглядають його натуральний і соціальний ряди [19;22;24;37].

     Звернемо  свою увагу на натуральний ряд розвитку, тобто процесі фізичного дозрівання юнака. Ранню юність небезпідставно вважають перехідним віком. Біологічним критерієм переходу від дитинства до зрілості є фізичне, зокрема статеве, дозрівання. Процеси дозрівання відбуваються нерівномірно. Це проявляється ні на міжіндивідуальному рівні, оскільки в 15 років один старшокласник може бути постпубертальиим (статево зрілим) юнаком, другий - пубертальним (який статево дозріває) підлітком, а третій - допубертальною (в якого ще не настав період статевого дозрівання) дитиною, так і на внутрііндивідуальному рівні (різні біологічні системи однієї і і тієї людини не дозрівають одночасно).

     Відбуваються  значні зміни в серцево-судинній системі: збільшується просвіт кровоносних судин, об'єм і продуктивність серця, що забезпечує нормальний кровообіг за різних у тому числі й напружених, станів організму. Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку. Умовні зв'язки в ранньому юнацькому віці характеризуються вищою стійкістю та більшими можливостями переключення.

     На  цьому віковому етапі у більшості  юнаків і дівчат завершується статеве дозрівання. У дівчат уже сформовані вторинні статеві ознаки, внутрішні статеві органи продовжують інтенсивно рости, завершується формування жіночого типу статури тіла. У юнаків відбувається інтенсивне формування вторинних статевих ознак, чоловічого типу статури.

     Проаналізуємо соціальний ряд розвитку. Перехід від дитинства до дорослості в людському суспільстві передбачає залучення дитини до оволодіння системою знань, норм і навичок, завдяки яким індивід може створювати матеріальні та духовні цінності, виконувати суспільні функції і нести соціальну відповідальність. Тобто ранній юнацький вік пов'язаний із процесом соціалізації.

     На  соціалізацію юнаків і дівчат впливають  умови та перебіг психічного й особистісного розвитку. Залежно від їхніх індивідуально-психологічних особливостей виокремлюють такі типи соціалізації [68,с.236]:

     — соціалізація,   яка  супроводжується  серйозними 
проблемами в поведінці, конфліктними ситуаціями, труднощами у засвоєнні соціальних ролей тощо;

     — плавна, розмірена соціалізація. За такого її перебігу 
юна особистість включається в доросле життя порівняно 
легко, не завдаючи клопоту батькам і педагогам;

     — соціалізація,   яка  характеризується  швидкими, 
стрибкоподібними змінами, що ефективно контролюються 
особистістю. Таким юнакам і дівчатам властивий високий 
рівень самоконтролю, самодисципліни.

     На  нашу думку, особливості цих типів соціалізації по-різному виявляються у життєдіяльності хлопців і дівчат. Як правило, дівчата випереджають у соціальному розвитку хлопців. Вони глибше й ефективніше засвоюють соціальні ролі, покладають на себе відповідальність за своє життя. У виборі професії, навчального закладу міжстатеві відмінності не простежуються.

     Соціальна ситуація розвитку в старшому шкільному віці зумовлена особливостями перебування учня на порозі самостійного життя, необхідністю особистісного і професійного самовизначення, вибору життєвого шляху. Психологічним центром ситуації розвитку старшокласників стає вибір професії, внаслідок чого у них формується своєрідна внутрішня позиція [68,с.237]. Своєрідність її зумовлена зорієнтованістю у майбутнє, сприйняттям теперішнього крізь призму цієї основної спрямованості особистості.

     Як  відзначає М.М.Заброцький [29], суттєвою особливістю внутрішньої особистісної позиції старшокласника є зміна характеру потреб, які з безпосередніх перетворюються на опосередковані, усвідомлені та довільні. Учень може керувати своїми потребами і прагненнями, складати життєві плани, що засвідчує досить високий рівень особистісного і соціального розвитку. На цьому віковому етапі відбувається формування механізму цілетворення, основними проявами якого є наявність у людини певного задуму, плану життя, життєвої мети, проекту цілі, загального досвіду свого буття. Цей механізм пов'язаний із прагненням і здатністю старшокласника здійснювати самопроекцію на майбутнє[16]. Йдеться про його прагнення і здатність ставити конкретні цілі, переносити себе в майбутнє, вибудовувати своє реальне життя з проекцією на майбутнє. Нова внутрішня позиція учня старших класів змінює важливість для нього змісту, мети і завдань навчання. Він оцінює своє навчання з огляду на його значущість для власного майбутнього, особливо для вибору професії.

     Закінчуючи  школу, старшокласники повинні бути психологічно готовими до дорослого життя. Поняття «психологічної готовності» передбачає у даному випадку наявність потреб  та здібностей, що дозволяють випускнику школи найповніше реалізувати себе у професійній діяльності, громадському житті, майбутньому сімейному житті [40,с. 67]. Передусім, це потреба спілкуванні з іншими людьми, потреба та здатність творчо працювати, по-друге, вміння теоретично мислити, орієнтуватися у різноманітних подіях, що відбуваються у сучасному світі, що виступає у формі наукового, теоретичного світогляду, по-третє, наявність розвиненої рефлексії, за допомогою якої забезпечується свідоме та критичне ставлення до себе.

     Таким чином, соціальна позиція юнаків і дівчат зорієнтована на здобуття статусу самостійної дорослої людини. У зв'язку з цим старшокласники виявляють підвищений інтерес до способу життя дорослих, що сприяє їх життєвому і професійному самовизначенню. Розширюється коло їх дружнього спілкування з однолітками за одночасного підвищення, порівняно з підлітками, вибірковості особистісних контактів і уподобань. 

      1.2. Формування  сфери  потреб особистості  у період ранньої  юності

     У ранній юності основними є потреби  в самореалізації, самовираженні, з'ясуванні сенсу життя. На основі зовсім нової соціальної мотивації розвитку відбуваються суттєві зміни у змісті і співвідношенні провідних мотиваційний тенденцій. Передусім це виявляється в упорядкуванні, інтегруванні системи потреб і світогляду, який активно формується у цю пору.

     Старші  школярі не просто пізнають навколишню дійсність, у них виникає потреба сформувати власні погляди на мораль, на світ, ставлення до нього, розібратись у своїх особистісних і життєвих проблемах. У зв'язку з цим прийняття рішень набуває в них соціального спрямування.

     На  думку І.С.Кона [34], під впливом світогляду виникає досить стійка ієрархічна система цінностей, яка зумовлює погляди та переконання старшокласників.

     Погляди і переконання стають суворим  контролером бажань, перетворюються на мотиви діяльності, спонукають до самопізнання, самовдосконалення, самовизначення. У цьому процесі виникає соціально-спрямований мотив професійного самовизначення [68,с.245]. У ранній юності вибір професії здійснюється на основі попередньої підготовки дитини, уважного аналізу діяльності, яку юнаки хочуть обрати як свою професію, врахування неминучих у майбутньому труднощів[68,с.245].

     На  думку В.П.Кутішенко [40], старшокласники здатні зважувати зовнішні і внутрішні обставини процесів, ситуацій, що дає змогу приймати достатньо усвідомлені рішення. А це означає, що в процесі формування соціально спрямованих мотивів внутрішня позиція особистості починає відігравати провідну роль. Чим соціально зрілішим є юнак, тим більше його прагнення спрямовані в майбутнє, тим активніше формуються у нього пов'язані з перспективою життя мотиваційні настанови.

     У соціально незрілих юнаків і дівчат переважають мотиви, пов'язані із задоволенням потреб, які виникають у їх теперішньому. Старші школярі починають усвідомлювати процес формування окремих мотивів, що зумовлює глибше й адекватніше розуміння внутрішніх причин учинків інших людей. Етична оцінка будь-якого вчинку зміщується з оцінки його наслідків на оцінку причин, мотивів, які спонукали до вчинку [45].

     На  нашу думку, з розвитком соціальної зрілості особистості в її відомості відображається  процесуальність формування конкретного наміру, мотиву, ширшим стає мотиваційне поле. При цьому більше уваги приділяється прогнозуванню наслідків запланованих дій і вчинків не тільки з прагматичних,  а й з  морально-етичних,  духовних позицій.

     Як  відзначає Л.П.Василенко [68],  у ранньому юнацькому віці інтенсивно формується світогляд — система поглядів на об'єктивний світ і місце в  ньому людини [68,с.246]. Звичайно, його основи закладаються ще в попередніх  вікових періодах.  Засвоєні раніше  моральні норми, ідеали, принципи, правила поведінки зводяться у цілісну систему, яка дає змогу не тільки зрозуміти навколишній світ, а й оцінити його, знайти себе в ньому, визначити своє ставлення до нього та сенс свого життя. Ці світоглядні пошуки нерідко зумовлюють переоцінку цінностей.

     Формування  світогляду включає в себе соціальну орієнтацію особистості — усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти (національної, професійної, вікової),   вибір  свого  майбутнього  соціального  становища і шляхів його досягнення [46]. Критично оцінюючи свій життєвий шлях і свої стосунки зі світом, юнак відчуває себе суб'єктом життєдіяльності,  здатним самостійно діяти і приймати рішення на основі свідомо поставленої мети і попередніх рішень.

     Вирішальне  значення для формування світогляду має громадська активність учнів, яка сприяє збагаченню їхнього морального та соціального досвіду, засвоєнню соціальних та етичних норм поведінки, виникненню певного ставлення до різних соціальних феноменів (релігії, культури, політики, ідеології, нації, влади, держави, освіти, спорту тощо) [56].

     Формування  світогляду є результатом та умовою все глибшого усвідомлення старшокласником себе як особистості з відповідною системою ставлень до всього, що його оточує, та до себе.До закінчення школи юнак стає людиною, яка має певні моральні, соціально-політичні, економічні, наукові, культурні, релігійні та інші погляди, хоч і не завжди правильні, зате досить стабільні. Поглядам на світ сучасного юнацтва властиві різноманітні, по-своєму аргументовані точки зору, серед яких немає ні абсолютно істинних, ні хибних, і між якими йому доводиться обирати.

     Ми  вважаємо, що така соціально-психологічна ситуація має як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивне  - полягає в тому, що відсутність єдиного та однозначного світоглядного орієнтира спонукає юнаків і дівчат думати і самостійно приймати рішення. Це сприяє становленню в них зрілої особистості з незалежними судженнями, внутрішньою свободою і особистою відповідальністю, власними поглядами, переконаннями, готової їх відстоювати. Негативне проявляється в розподілі молодих людей на групи,  які суттєво відрізняються за рівнем соціальної та морально-світоглядної зрілості, у швидкому розвитку одних і відставанні інших.

     На  нашу думку, найскладніше старшокласникам розібратись у питаннях політики, економіки, виробити своє ставлення до цих сфер людських відносин. Труднощі, які виникають у цьому процесі, нерідко породжують аполітичність, яка часом переходить у цілковиту байдужість до соціально-політичних подій у країні, до проблем нації, держави, суспільства.

     Таким чином, у розвитку спонукальної сфери у ранній юності існують і певні статеві відмінності. Як свідчать дослідження, у дівчат більше виражений мотив спілкування, у хлопців — мотиви саморозвитку, самореалізації, розвитку особистості. І дівчата, і хлопці формують свої життєві плани лише на найближче майбутнє, про віддалену перспективу багато з них ще не задумується. 

      1.3. Аналіз змісту  спілкування у  ранній юності   

      У життєдіяльності старших школярів важлива роль належить їхньому спілкуванню з ровесниками [68,с.249]. Дослідження довели, що цьому процесу власні певні тенденції. Серед них: розширення сфери спілкування, індивідуалізація (вибірковість) спілкування.

      Розширення сфери спілкування  виявляється у збільшенні часу, який учні витрачають на спілкування (три-чотири години в будні, сім-дев'ять годин у вихідні), в  суттєвому розширенні його соціального простору (серед 
найближчих друзів старшокласників — учні інших шкіл, училищ, студенти вищих навчальних закладів), географії, в очікуванні спілкування (в активному пошуку його, постійній готовності до комунікативних контактів).

      На  думку М.В.Савчина [68], індивідуалізація (вибірковість) спілкування, індивідуалізація стосунків характеризується  чітким відмежування їх суті від оточення, високою вибірковістю у дружбі та рівнем вимог до спілкування в парі. У розширенні сфери спілкування реалізується потреба переживати нові враження, набувати новий досвід, відчувати себе у новій ролі, а також потреба у його вибірковості, самовиявленні та розумінні з боку інших. Задоволення цих проблем пов'язане з глибокими особистісними переживаннями школярів.

     Я відзначає Л.Ф.Обухова [52], мотивами неформального спілкування у парі і в групі є пошук найсприятливіших психологічних умов для комунікативної взаємодії, очікування співчуття і співпереживання, потреба у щирості та єдності у поглядах, самовираженні. Однак юнацька комунікативність часто буває егоцентричною, оскільки потреба у самовияві, розкритті своїх переживань домінує над інтересом до почуттів і переживань іншого, що зумовлює взаємну напруженість у стосунках, незадоволеність ними.

     І.С.Кон  [33] вважає, що емоційна прив'язаність у міжособистісних стосунках на етапі юнацького віку реалізується у дружбі, яка є школою саморозкриття особистості, розуміння іншої людини. К критеріями старшокласники вважають взаєморозуміння, взаємодопомогу, вірність і психологічну близькість. Особливо цінуючи дружбу з дорослими, вони більше потребують усе-таки дружби з ровесниками. Експериментальні дослідження І. Кона [33] засвідчили, що 75—85% старшокласників прагнуть дружити з ровесниками, 1—19% — зі старшими за себе і тільки 1—4% — з молодшими. Для старшокласників важливо, щоб інші сприймали їх такими, якими вони себе вважають.

     Великого  значення в формуванні сенсу життя в ранньому юнацькому віці відіграє спілкування старшокласників з дорослими [48]. Особистісний розвиток у ранній юності особливо залежить від стосунків з дорослими, які доповнюють спілкування з однолітками. За даними досліджень, 85%  старшокласників визнають потребу в спілкуванні з дорослими актуальної 
для себе, з них понад 66% найбажанішими партнерами і 
спілкуванні вважають батьків . 

     Темами  спілкування старшокласників з  дорослими і навчання, вибір майбутньої професії, міжособистісні стосунки, захоплення, норми моралі, минуле, теперішнє і майбутнє дитини, атмосфера у сім'ї тощо. Звернення до дорослих зумовлене переконаністю юнаків, що проблемі життєвого самовизначення неможливо розв'язати у спілкуванні з ровесниками, оскільки їхній соціальний досвід ще недостатній для цього [37].

     Основною  умовою спілкування з дорослими  є довіра [68,с.250]. Старшокласники щиріші у спілкуванні з ровесниками, оскільки переконані, що ті розуміють їх краще, ніж дорослі Дослідження свідчать, що спілкування з однолітки ми є довірливим у 88% старшокласників, з батьками —   лише: 29%  (переважно з матерями), нерегламентоване спілкування з учителями — у 4% . Відсутність довіри у вирішенні проблем особистісного та професійного самовизначення є однією з причин тривоги, яку юнаки відчувають у спілкуванні з батьками і тими дорослими, від яких вони залежать.

     Для старших школярів нестерпними є  прямі спонукання, втручання дорослих в їхні справи. Вони потребують тактовної допомоги, на основі якої виникає довіра. Конфлікти з батьками і вчителями завжди є результатом помилок як дітей, так і дорослих. Вони свідчать про необхідність коригування позиції дорослих стосовно старших школярів.

Велику  роль в розвитку та формуванні юнака  відіграє інтимне спілкування [68,с.250]. Побачення ранній юності забезпечують задоволення багатьох важливих соціально-психологічних потреб особистості. До таких потреб передусім належать: 1) можливість розважитися; повеселитися з ровесниками протилежної статі; 2)    прагнення соціалізуватися, пізнати представника протилежної статі, оволодіти відповідними способами міжособистісної взаємодії;  3) бажання підвищити свій статус у групі ровесників, з'явившись серед них зі своїм хлопцем чи дівчиною;   4)  можливість установити стосунки з представниками протилежної статі для вибору дружини чи чоловіка; 5) набуття сексуального досвіду або одержання сексуального задоволення; 6) прагнення знайти друга протилежної статі, з яким можна спілкуватися та мати спільні інтереси; 7) встановлення тісних, глибоко особистісних стосунків з людиною протилежної статі з метою самовираження.

      Як  зазначає Е.Строганова [60], у ранньому юнацькому віці хлопці та дівчата ставляться  до  побачень набагато серйозніше, ніж підлітки. Більше уваги вони звертають не на зовнішність, а на особистісні якості представника протилежної статі, переймаються його планами на майбутнє. Важливими мотивами побачень для більшості старшокласників є дружні стосунки та вибір партнера для майбутнього сімейного життя. Однак дівчата зорієнтовані на глибоко особистісні, хлопці — на сексуальні стосунки.

      На  нашу думку, міжособистісне спілкування на етапі ранньої юності є важливим чинником розвитку особистості. Спілкування з ровесниками характеризується розширенням його сфери. Емоційна прив'язаність у міжособистісних стосунках реалізується у юнацькій дружбі.