Біологія птахів відкритих просторів

Кафедра біології

БІОЛОГІЯ ПТАХІВ ВІДКРИТИХ  ПРОСТОРІВ ЗОЛОТОНІСЬКОГО

РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дипломна робота 
зі спеціальності 7.070402 Біологія

Науковий керівник 
старший викладач 
кафедри біології 

2

ЗМІСТ

ВСТУП з

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ТА БІОЛОГО-ЕКОЛОГІЧНА 
ХАРАКТЕРИСТИКА ОРНІТОФАУНИ ВІДКРИТИХ БІОТОПІВ 6

1. Стан вивченості орнітофауни в Україні 6
2. Біолого-екологічна характеристика орнітофауни відкритих біотопів....7 
   РОЗДІЛ 2. УМОВИ, ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ 17
1. Природні умови району дослідження 17
1. Природнокліматична та фізико-географічна характеристика

Золотоніського району 17

2. Природна характеристика лучних екосистем 18
3. Загальна характеристика агроценозів 20
2. Програма та методика дослідження 21

РОЗДІЛ 3. ВИДОВИЙ СКЛАД  ТА БІОЛОГІЯ ОРНІТОФАУНИ ВІДКРИТИХ 
ПРОСТОРІВ ЗОЛОТОНІСЬКОГО РАЙОНУ 27

1. Видовий склад та щільність населення птахів відкритих просторів 27
2. Морфометричні параметри деяких видів птахів відкритих просторів..31 
   РОЗДІЛ 4. ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗООЛОГІЧНИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ 34

ВИСНОВКИ 38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39

ДОДАТКИ 41

з

ВСТУП

Актуальність теми. Одним із найважливіших завдань сучасної біології є 
встановлення взаємозв’язків між різними представниками природних 
угрупувань та використання їх як для характеристики сучасного стану 
природних екосистем, так і для прогнозування їх розвитку у майбутньому 
Птахи, як найчисельніша група хребетних тварин у фауні України та будучи 
представниками вищих трофічних рівнів, які чутливо реагують на найменші 
зміни у їхньому природному середовищі, можуть слугувати надійними 
індикаторами процесу змін угруповань у екосистемах, - як природних, так і 
змінених у процесі практичної діяльності людини. Всебічне вивчення птахів, 
дає змогу висвітлити питання стосовно структури їх міжвидових зв’язків, 
сегрегації екологічних ніш, оцінити роль різних умов довкілля у формуванні 
орнітофауни, підтриманні біологічного різноманіття та стійкості цих досить 
вразливих екосистем, а також використовувати птахів як об’єкти для 
екологічного моніторингу стану водойм.

Нашою країною ратифіковано кілька міжнародних конвенцій, 
спрямованих на збереження різних складових довкілля. Найбільш охоплюючою 
є Конвенція про біологічне різноманіття, сферою її дії визнається вся Земна 
куля. Збереження біорізноманіття - надзвичайно важлива мета не лише з 
позицій науки, але й з точки зору біологічних та соціальних потреб людини. 
Збіднення довкілля призводить не тільки до зменшення потенційних ресурсів, 
яким могло б скористатися людство у своїй господарській діяльності, збіднення 
довкілля - це шлях до втрати естетичної та психологічної гармонії між 
людиною і природою.

До ратифікованих нашою країною  належить Конвенція про охорону  дикої 
флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, яка ще має назву 
Бернська конвенція. Особливу увагу ця конвенція приділяє зникаючим та 
вразливим видам, охорона яких потребує об’єднання зусиль кількох країн. 
Охороні підлягають також підвиди, різновиди та окремі форми видів живої

4

природи. До пріоритетного напрямку віднесено і охорону важливих біотопів - 
як тих, де відбувається розмноження виду, так і тих, що знаходяться на шляхах 
міграцій та в місцях зимівлі.

В нашій країні діє конвенція  про збереження мігруючих видів  диких 
тварин, яку називають Боннською. Об’єктом її захисту є, зокрема, перелітні 
види птахів, які під час сезонних міграцій перетинають кордони багатьох країн. 
Для їх збереження і дбайливого використання важливим є досягнення 
домовленості про охорону відповідних видів між усіма країнами, на території 
яких проходить та чи інша частина життєвого циклу птахів. В конвенції вказані 
мігруючі види тварин, які опинилися під загрозою зникнення, серед них 
кучерявий та рожевий пелікани, орлан-білохвіст, білий журавель, тонкодзьобий 
кульон. До заходів поліпшення стану існування мігруючих тварин входять: 
запобігання деградації місць, де перебувають такі тварини, відновлення 
середовища їхнього існування, обмеження полювання.

Україна приєдналася і до Конвенції  про водно-болотяні угіддя, які мають 
міжнародне значення головним чином як місця перебування водоплавних видів 
птахів, відомої як Рамсарська. Згідно цієї конвенції до водно-болотяних угідь 
зараховані практично усі типи внутрішніх водойм та боліт, а також морські 
акваторії, де глибина під час відпливу не перевищує 6 м. конвенцією 
передбачено створення Переліку водно-болотяних угідь міжнародного 
значення і зазначається, що збереження територій, важливих для існування 
водоплавних птахів, досягається через створення природних резерватів у 
відповідних угіддях.

Птахи приміських зелених зон, дендропарків, парків і скверів в Україні 
досить активно вивчаються орнітологами. Однак, дослідження орнітофауни 
відкритих просторів Золотоніського району ще не були предметом спеціальних 
досліджень. Не вивченими в регіоні залишається видова структура та 
чисельність птахів заплавних та суходільних луків, особливості їх екології та 
успішність гніздування домінуючих екологічних груп. Слід враховувати 
географічне положення і близькість відкритих біогеоценозів до населених

5

пунктів, ландшафтно-кліматичні зони, в межах яких розміщений той чи інший 
вид біотопу, та інші параметри, що безумовно відбивається і на стані 
орнітофауни.

Таким чином, все вищесказане і  обумовило тему дослідження «біологія 
птахів відкритих просторів Золотоніського району Черкаської області».

Метою дослідження  є аналіз та оцінка біологічних особливостей птахів 
відкритих просторів Золотоніського району Черкаської області.

Відповідно  до поставленої мети були сформульовані  задачі дослідження:

1. Встановити видовий та кількісний склад птахів відкритих просторів, 
   вивчити і порівняти їх щільність.
2. Провести аналіз досліджуваних орнітокомплексів щодо характеру 
   перебування (осілості), біотопічної приналежності, способу 
   гніздування та трофіки окремих видів птахів.
3. Визначити щільність птахів досліджуваної території.
4. Вивчення особливостей гніздування найбільш типових видів птахіз, 
   зокрема, їх успішності розмноження в умовах досліджуваного 
   біогеоценозу.

Об’єкти дослідження.

Об’єктами дослідження була орнітофауна  відкритих просторів 
Золотоніського району.

Практичне значення. Отримані у результаті роботи дані можуть бути 
використані для інвентаризації нових видів птахів відкритих просторів 
Черкаської області регіонального значення. Результати роботи 
використовуються при читанні спецкурсу “Орнітологія” та проведенні літніх 
навчальних практик студентів навчально-наукового інституту природничих 
наук Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького з 
зоології хордових.

6

РОЗДІЛ 1

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ТА БІОЛОГО-ЕКОЛОГІЧНА 
ХАРАКТЕРИСТИКА ОРНІТОФАУНИ ВІДКРИТИХ БІОТОПІВ

1. Стан вивченості орнітофауни в Україні

Одним із важливих об’єктів біологічних  компонентів ландшафтів кожної 
кліматичної зони є птахи. Вони характеризуються надзвичайною рухливістю і в 
той же час гніздовим консерватизмом, який визначає їх поширення в окремих 
біотопах.

На сучасному етапі значну роль у формуванні орнітофауни біоценозів 
відіграє господарська діяльність людини, що часто призводить до утворення 
відкритих просторів. Вона може зумовлювати різку зміну видового складу, 
чисельності, екології розмноження, характеру живлення птахів. Як насідок 
багато видів птахів зникає. Тому вивчення цієї групи тварин особливо 
актуальна.

Великої уваги заслуговують орнітологічні  дослідження А.А. Браунера, 
який вивчав екологію та біологію птахів України та Молдавії []; В.В. 
Стахівського, який вивчав птахів степових та південних районів України []. 
Орнітофауну Полтавської області досліджував М.І. Гавриленко []. На 
Черкащині дослідження орнітофауни проводили П.П. Орлов [], М.А. 
Воїственський [] та ін.

Орнітофауну лісозахисних смуг вивчали  В.І. Бруховський [], В.В. 
Шевченко [], Н.Г. Селезньов [], М.П. Акімов [], В.В. Груздів [], М.А. Гладков [] 
та ін.

Орнітофауна антропогенних екосистем  є об’єктом дослідження Л.П. 
Кузьменко [], І.В. Сільського [], Л.М. Містрюкової []; екологічні закономірності 
міграції птахів - В.В. Серебрякова []. Біологію та екологію окремих видів 
птахів вивчали І.В. Марисова [], М.Н. Гаврилюк [], В.І. Крижанівський [], Р.Н. 
Черничко [] та інші.

7

Основна причина скорочення орнітофауни  полягає у руйнуванні 
природного середовища птахів, їх непристосованості до змінених умов життя. 
Отрутохімікати, якими обробляють поля, садові та паркові насадження, 
забруднення шкідливими речовинами водойм, надмірне осушення боліт, 
вирубування лісів - все це та багато інших факторів зумовлюють актуальність 
даних досліджень на сьогоднішній день. Багато вчених і дослідників 
займаються вивченням різних аспектів даної проблеми. Орнітофауна 
антропогенних екосистем є об’єктом дослідження Л.П. Кузьменко, І.В. 
Скільського, Л.М. Містрюкової; екологічні закономірності міграції птахів -

В.В. Серебрякова. Біологію та екологію окремих видів птахів вивчали  І.В. 
Марисова, М.Н. Гаврилюк, В.І. Крижанівський, Р.Н. Черничко та інші.

Вивчення орнітофауни  різних типів природних ландшафтів, куди 
відноситься і центральна частина України, представляє певний науковий 
інтерес, бо саме птахи є одним з основних біологічних компонентів цих 
територій, служать одним з показників загального екологічного стану.

2. Біолого-екологічна характеристика орнітофауни відкритих 
   біотопів

.

Клас Птахи об'єднує майже 9 000 видів теплокровних хребетних тварин (в 
Україні - понад 400), пристосованих до польоту. Розглянемо саме ті види, які 
характерні для лучних екосистем.

Ряд Гусеподібні (Атегі/огтеь)

Родина Качкові (Апай(іае)

Гуска мала (Атег егуґкгорт) У гуски малої голова, шия, спина та поперек 
темно-бурі; пера спини та крил зі світлою верхівкою; воло, груди і передня 
частина черева сірувато-бурі, на грудях і череві темно-бурі поперечні смуги; 
задня частина черева, підхвістя та надхвістя білі; дзьоб рожевий; ноги 
жовтогарячі; навколоочне кільце жовте. Маса тіла гуски малої 1,6-2,5 кг, 
довжина тіла - 53-66 см.

8

Гуска мала - це рідкісний пролітний  та зимуючий птах. Живе на полях, 
луках, великих водоймах. Дуже обережний птах.

Ряд Соколоподібні (Falconiformes)

Родина Яструбові (Accipitridae)

Лунь польовий (Circus cyaneus) Маса тіла 350-600 г; довжина тіла 43-50 
см; розмах крил 100-120 см. У самця голова, шия, воло, спина, поперек і верх 
крил сірі, надхвістя біле, решта тулуба сірувато-біла; пера на верхівці крил 
чорні; хвіст сірий, дзьоб темно-сірий; райдужна оболонка ока, восковиця і ноги 
жовті.

Лунь польовий - це гніздовий, перелітний, зимуючий птах. Мігрує по всій 
території України, крім гір. Місце проживання - відкриті місцевості - поля, 
луки, долини річок, болота. Літає повільно, низько над землею.

Лунь степовий (Circus macrourus) Маса тіла 310-550 г; довжина тіла 40- 
48 см; розмах крил 98-110 см. Зверху світло-сірий, надхвістя білувате, з сірими 
смугами, низ білуватий; чорні частини махових пер утворюють на верхівці 
крила клиноподібну пляму; знизу на хвості нечіткі не чіткі темні смуги; дзьоб 
темно-бурий, з сірою основою; райдужна оболонка ока, восковиця і ноги жовті.

Лунь степовий - це пролітний, зрідка зимуючий, який інколи гніздиться - 
птах. Мігрує по всій території України. Місце проживання - відкриті місцевості 
степового типу. Літає повільно, низько над землею, дуже обережний птах.

Лунь лучний (Circuspygargus) Маса тіла 330-420 г; довжина тіла 43-50 см; 
розмах крил 98-110 см. У самця верх темно-сірий; надхвістя біле, з сіруватими 
смугами; шия і воло темно-сірі; груди і черево білі з рудими рисками; 
першорядні махові пера чорні; зверху вздовж основи сірих другорядних 
махових пер проходить чорна смуга; на споді сірого хвоста темні смуги; дзьоб 
темно-сірий; райдужна оболонка ока, восковиця і ноги жовті.

Лунь лучний - це гніздовий, перелітний птах. Гніздиться майже на всій 
території України, крім гір. Місце проживання - зволожені та сухі відкриті 
території - поля, луки, долини річок, болота. Літає повільно, низько НаД 
землею.

9

Зимняк (Buteo lagopus) Маса тіла біля 1,2 кг; довжина тіла 50-60 см; 
розмах крил 120-150 см. Пера верху бурі, з вохристою облямівкою; голова 
білувата з темними плямами і рисками; воло білувате, з великими темними 
плямами і рисками; груди однотонні кремово-білі або з темними рисками; 
черево темно-буре на боках або білувате з темними смугами; хвіст білий, з 
темними смугами на кінці; дзьоб чорний; цівка вкрита пір’ям; восковиця і 
пальці жовті;.райдужна оболонка ока коричнева.

Зимняк - пролітний, зимуючий птах. Розповсюджений по всій території 
України. Місце проживання - відкриті місцевості. Часто тримається на землі; 
нерідко “зависає” у повітрі.

Родина Соколові (Falconidae)

Кречет (Falco rusticolus) Маса тіла 1,0-1,5 кг; довжина тіла 55-60 см; 
розмах крил 125-135 см. На сизувато-сірій голові темні риски; “вуса” 
невиразні, але помітні; пера спини і верхні покривні пера крил сизувато-сірі, зі 
світлою облямівкою; горло біле; низ бруднувато-білий, з бурими поперечними 
смугами на боках тулуба, череві і підхвісті, а також з округлими бурими 
плямами на волі і грудях; на сизувато-сірому хвості темно-бурі смуги; дзьоб 
блакитно-сірий з чорним гачком; навколоочне кільце, восковиця і ноги жовті.

Кречет - рідкісний залітний птах. Живе на всій території України на 
відкритих ландшафтах. Політ стрімкий; птах, що сидить, тримає тулуб 
вертикально.

Кібчик (Falco vespertinus) Маса тіла 150-180 г; довжина тіла 28-31 см; 
розмах крил 65-75 см. Самець темно-сірий до чорного. Махові пера зверху сірі; 
нижня частина черева і підхвістя яскраво-руді; дзьоб блакитно-сірий, з чорним 
гачком; навколоочне кільце, восковиця і ноги червоні. У самки голова руда, 
щоки і горло білуваті; навколо ока темна пляма; є невеликі темні “вуса”; пера 
спини і плечей, покривні пера верху крил сірі, з темними плямами; низ 
вохристо-рудий, з дрібними поодинокими темними рисками; махові пера 
зверху бурувато-сірі, зі споду - білуваті, з темними смугами; хвіст сірий з

10

темними поперечними смугами; навколоочне кільце, восковиця і ноги 
жовтогарячі.

Кібчик - гніздовий перелітний птах. Живе на всій території України, крім 
гір. Місця проживання - ліси, гаї або групи дерев серед полів і лук. Полює в 
польоті, часто “зависає” в повітрі. Гніздиться як окремими парами, так і 
колоніями до кількох десятків пар.

Ряд Журавлеподібні (Gruiform.es)

Родина Пастушкові (Ііаііі(іае)

Пастушок (Яаїїш адиаіїсш) Маса тіла 90-150 г; довжина тіла 22-28 ем; 
розмах крил 38-45 см. Пера верху темно-бурі, зі світлою облямівкою; горло 
білувате; боки голови, передня частина шиї, воло, груди і передня частина 
черева синювато-сірі; боки тулуба і середня частина черева з білими і чорними 
поперечними смугами; підхвістя білувате; махові і стернові пера темно-бурі; 
дзьоб досить довгий, злегка загнутий донизу, червоний, на кінці бурий; чо^и 
бурувато-рожеві; райдужна оболонка ока червона.

Пастушок - це гніздовий, перелітний, зимуючий птах. Гніздиться на всій 
території України, крім гір. Місця проживання - різнотипні водойми, що 
заросли густою рослинністю та заболочені луки. Цей птах потайний, активний 
вночі; він швидко бігає, добре плаває і пірнає.

Деркач (Сгех сгех) Маса тіла 120-200 г; довжина тіла 27-30 см; розмах 
крил 46-53 см. Зверху чорно-бурий, пера з широкою вохристою облямівкою; 
“брови” і щоки сірі; горло білувате; воло і груди сірі, з бурим відтінком; черево 
білувате; боки тулуба зі світло-вохристими і рудими смугами; крила іржасто- 
руді; стернові пера темно-бурі, з вохристою облямівкою; дзьоб і ноги світло- 
бурі; райдужна оболонка ока коричнева.

Деркач - це гніздовий, перелітний птах. Гніздиться на всій території 
України, крім гір. Місця проживання - зволожені луки, лісові поруби, орні 
землі. Цей птах активний переважно вночі; він швидко бігає, злітає важко.

11

Ряд Сивкоподібні (Charadriiformes)

Родина Баранцеві (Scolopacidae)

Коловодник ставковий (Tringa stagnatilis) Маса тіла 50-85 г; довжина тіла 
22-25 см; розмах крил 39-44 см. Зверху бурувато-сірий з темно-бурими 
плямами; задня частина спини, поперек і надхвістя білі; низ білуватий, з 
бурими рисками і плямами на волі і боках тулуба; спід крил білий; махові пера 
бурі; хвіст білий, з густими темно-бурими поперечними смугами; дзьоб рівний, 
чорний; ноги зеленкуваті, в польоті виступають за хвостом.

Коловодник ставковий - це гніздовий, перелітний птах. Живе на 
зволожених луках і заболочених берегах водойм.

Баранець звичайний (Gallinago gallinago) Маса тіла 110-170 г; довжина 
тіла 25-27 см; розмах крил 37-43 см. Верх строкатий, з чорно-бурими, 
іржастими і вохристими плямами і смугами; верх голови чорно-бурий з 
вохристо-жовтою поздовжньою смугою; горло білувате; воло вохристе, з 
темно-бурими смугами на боках тулуба; махові пера темно-бурі, другорядні - з 
білуватою верхівкою; стернові пера іржасто-руді, з темно-бурими смугами; 
дзьоб чорний, біля основи сірий; ноги темно-сірі.

Баранець звичайний - це гніздовий  перелітний птах. Живе на болотах і 
зволожених луках. Злітає стрімко, використовуючи маневровий політ.

Баранець великий (Gallinago media) Маса тіла 180-250 г; довжина тіла 27- 
29 см; розмах крил 42-46 см. Верх бурий, з вохристими смугами і темно- 
бурими плямами; голова зверху чорно-бура з вохристою поздовжньою смугою 
через тім’я; низ жовтуватий, з темно-бурими поперечними ламаними смугами; 
махові пера темно-бурі, другорядні - з вохристою вузькою верхівкою; середні 
стернові пера руді, з чорними смугами, три крайні пари - білі, з чорними 
поперечними смужками біля основи; дзьоб темно-бурий, біля основи світліший; 
ноги зеленкувато-сірі.

Баранець звичайний - це гніздовий  перелітний птах. Живе на болотах і 
зволожених луках. Злітає, використовуючи прямолінійний політ; в період 
розмноження влаштовує токовища.

12

Грицик великий (Ьітоза Іітоза) Маса тіла 230-370 г; довжина тіла 36-44 
см; розмах крил 62-70 см. Верх голови бурувато-рудий; над оком білувата 
“брова”; вуздечка темно-бура; нижня частина голови, шия і воло руді; спина і 
плечі чорно-бурі з рудими і сірими плямами; поперек чорний; верх крил 
сірувато-бурий; груди і боки тулуба білі, з поперечними темно-бурими 
смугами; черево, надхвістя, підхвістя і спід крил білі; махові пера темно-бурі, 
вздовж їх основи проходить широка біла смуга, яку добре видно в польоті; 
стернові пера чорно-бурі, з білою основою; дзьоб довгий, рівний, 
жовтогарячий, на кінці чорний; ноги довгі, чорні, у польоті виступають за 
хвостом.

Грицик великий - це гніздовий перелітний птах. Живе на болотах і 
зволожених луках. Гніздиться невеликими групами. У поза гніздовий пер’од 
утворює зграї.

Грицик малий (Ьітоза Іарропіса) Маса тіла 190-310 г; довжина тіла 33-42 
см; розмах крил 61-68 см. У шлюбному вбранні голова, шия і низ тулуба 
насичено руді; ті’мя бурувато-руде; вуздечка темно-бура; пера спини і плечей 
темно-бурі, з рудуватими плямами; поперек білий; надхвістя білувате з 
темними смугами; покривні пера верху крил сірі; першорядні махові пера 
темно-бурі, другорядні - сірувато-бурі; стернові пера з білими і чорними 
поперечними смугами; дзьоб довгий, чорний, злегка загнутий догори; ноги 
довгі, чорні, в польоті виступають за хвостом. У позашлюбному вбранні верх 
сірувато-бурий; покривні пера верху крил з білуватою облямівкою; воло 
сірувато-буре; решта низу біла з незначною кількістю темних плям на боках 
тулуба; дзьоб рожевувато-бурий, на кінці чорний.

Грицик малий - це гніздовий перелітний птах. Живе на болотах і 
зволожених луках. Гніздиться невеликими групами. Тримається зграями, рідше 
поодинці.

Ряд Горобцеподібні (Passeriformes)

Родина Жайворонкові (Alaudidae)

Жайворонок рогатий (Eremophila alpestris) Маса тіла 27-43 г; довжина 
тіла близько 17 см. У шлюбному вбранні зверху бурувато-сірий з темною 
строкатістю на спині і крилах; на тім’ячку спереду чорна пляма, від неї йдуть 
чорні смужки, які переходять у видовжені пера чорних “ріжок”; задня частина 
тім’я, потилиця і задня частина шиї з рожевим відтінком; лоб, “брови”, горло і 
боки шиї жовтуваті; вуздечка, “вуса” і широка поперечна смуга спереду на шиї 
чорні; низ білий, на рудуватих боках ледь помітні темні риски; махові пера 
бурі; центральні стернові пера рудуваті, інші - чорні, на крайніх - біла барва; 
дзьоб бурувато-сірий, на кінці чорний; ноги чорні; у позашлюбному оперенні 
голова і шия забарвлені тьмяніше; чорні пера з білуватою облямівкою; “ріжок” 
нема.

Жайворонок рогатий - це зимуючий птах. Розповсюджений на всій 
території. Живе на полях, луках. Тримається зграйками.

Жайворонок польовий (Alauda arvensis) Маса тіла 34^43 г; довжина тіла до 
18 см. Забарвлення зверху світло-буре, з темною строкатістю; на тім’ї короткий 
“чуб”; низ білуватий, воло вохристе, з чорними рисками; махові пера бурі, 
вздовж заднього краю другорядних махових пер проходить вузька біла смуга; 
хвіст чорний, на центральних стернових перах широка бура облямівка; крайні 
стернові пера білі; дзьоб темно-бурий; ноги жовтувато-бурі.

Жайворонок польовий - це гніздовий, перелітний, зимуючий птах. Під час 
гніздування та міграцій трапляється на всій території. Живе на луках, в степу, в 
полі.

Родина Плискові (Motacillidae)

Плиска жовта (Motacilla flava) Маса тіла 15-17 г; довжина тіла близько 
17 см. Голова сіра; над оком білувата “брова”; спина, поперек і надхвістя 
оливково-зелені; верхні покривні пера крил сірувато-чорні; підборіддя біле; низ 
тулуба яскраво-жовтий; махові пера бурі; стернові пера чорні, дві крайні пари з 
білою барвою; дзьоб і ноги чорні.

14

Плиска жовта - гніздовий, перелітний птах. Гніздиться на всій території, 
крім гір та приморських районів; мігрує скрізь. Живе на луках, полях, особливо 
поблизу водойм. Часто сідає на верхівки трав і кущів.

Плиска жовтоголова (Motacilla citreola) Маса тіла 17-23 г; довжина тіла 
близько 18 см. В шлюбному вбранні вся голова і низ жовті; через боки і задню 
частину шиї проходить чорна смуга; спина і поперек сірі; надхвістя темно-сіре; 
підхвістя білувате; на сірувато-чорних покривних перах верху крила дві білі 
смуги; махові пера бурі; середні стернові пера чорні, дві крайні пари - майже 
цілком білі; дзьоб і ноги чорні. У позашлюбному оперенні голова, крім жовтих 
“брів”, сірувата.

Плиска жовтоголова - гніздовий, перелітний птах. Гніздиться в 
Лісостеповій та Лісовій смугах, а також північна частина Степу. Живе на 
зволожених луках, болотах. Полюбляє співати в повітрі, “зависаючи” на 
одному місці.

Родина Сорокопудові (Laniidae)

Сорокопуд сірий (Lanius excubitor) Маса тіла 47-53 г; довжина тіла до 24 
см. Зверху сірий; через око проходить чорна смуга, над якою вузька біла 
смужка; низ білий з сірим відтінком; крила чорні, основа першорядних махових 
пер біла; хвіст довгий східчастий, середні стернові пера чорні, дві пари крайніх 
- білі, з домішкою чорного; дзьоб і ноги чорні.

Сорокопуд сірий - це осілий, кочовий, зимуючий птах. Зимує на всій 
території. Живе на відкритих місцевостях, заболочених луках з чагарниками, 
узліссях. Полюючи, нерідко “зависає” в повітрі, здобич нанизує на гілочки і 
колючки рослин.

Родина Кропивникові (Sylviidae)

Очеретянка лучна (Acrocephalus schoenobaenus) Маса тіла 10-15 г; 
довжина тіла близько 13 см. Голова темно-бура, з чіткими жовтуватими 
“бровами”; верх оливково-бурий, з темною строкатістю на спині і верхніх 
покривних перах крил; низ вохристо-білий, боки тулуба рудуваті; махові пера

15

бурі, зі світлою облямівкою; стернові пера рудувато-бурі; дзьоб бурий; знизу 
жовтуватий; ноги буруваті.

Очеретянка лучна - це гніздовий перелітний птах. Гніздиться маже на всій 
території, крім Карпат, Криму та деяких районів півдня степової смуги. Живе 
на берегах водойм з густою трав’яною і чагарниковою рослинністю, заплавних 
луках, болотах. Потайний, але співає сидячи на верхівці куща або піднявшись у 
повітря, задерши крила і хвіст, поступово опускається на інший кущ.

Очеретянка садова (Асгосеркаїш сіитеїогит) Маса тіла 10-12 г; довжина 
тіла близько 12 см. Оперення верху буре, з оливковим відтінком; перед оком 
вузька світла смужка; низ бурувато-білий; махові і стернові пера бурі; дзьоб 
бурий, біля основи нижньої щелепи жовтуватий; ноги бурі.

Очеретянка садова - гніздовий перелітний птах. Живе в чагарниках в 
заплавах річок, на заболочених луках, в парках. Часто співає вночі.

РодинаМухоловкові (Мтсісар'кіае)

Трав ’янка лучна (Бахісоїа гиЬеІга) Маса тіла 16-24 г; довжина тіла близько 
13 см. В шлюбному вбранні верх рудувато-бурий, з темною строкатістю; над 
оком біла “брова”; вуздечка, щоки знизу окреслює біла смуга; горло, воло і 
боки тулуба руді; груди і черево білі, з вохристим відтінком; поздовжні смуги 
біля основи крил і основа покривних пер першорядних махових білі; махові 
пера темно-бурі; центральні стернові пера бурі, верхня частина інших 
стернових пер біла, кінцева - темно-бура; рудуваті з темною верхівкою пера 
надхвістя накривають центральну частину хвоста; дзьоб і ноги черні; у 
позашлюбному вбранні пера зі світлою облямівкою; воло і боки тулуба з 
темною строкатістю.