11.
Контроль розрахунків з постачальниками
і покупцями.
У процесі
своєї діяльності підприємства купують
матеріальні цінності, оплачують
виконані роботи і надані послуги. На
цій стадії виникають розрахункові
відносини з постачальниками
і підрядниками. Від правильної організації
розрахунків із постачальниками
і покупцями значною мірою
залежить організація матеріального
забезпечення і постачання відповідно
до договірних зобов’язань і комерційних
угод. Система розрахунків впливає
на договірні відносини між постачальниками
і покупцями продукції та комплектувачів
виробів у промисловості. Завданням контролю
і ревізії є перевірка достовірності даних
обліку про стан розрахунків із постачальниками
і покупцями, дотримання розрахункової
дисципліни і впливу її на платоспроможність
підприємства, яка забезпечує його нормальну
фінансово-господарську діяльність.
Під час
ревізії розрахунків із постачальниками
і покупцями поряд з їх інвентаризацією
перевіряють виконання договірної
дисципліни на постачання матеріалів
для виробництва і реалізацію
готової продукції. Для цього
перевірка розрахунків із постачальниками
і покупцями здійснюється у
взаємному зв’язку з договірною
і комерційною документацією.
При цьому перш за все перевіряють
дотримання умов постачання постачальниками
матеріалів і реалізації продукції
обумовленого асортименту, ритмічності
обсягу постачання, правильність
оформлення товарно-транспортних
документів і обґрунтованості
форми розрахунків.
Під час
ревізії необхідно також проаналізувати
стан розрахунків із постачальниками
і покупцями на початок і
кінець звітного періоду (або
на початок і кінець ревізійного
періоду), обґрунтувати зміни в
розрахунках, які виникли за
ревізійний період. Це дозволяє
ревізору здійснити обґрунтовані
висновки про стан розрахунків.
Важливо
також під час ревізії перевірити
реальність і достовірність кожної
суми виникнення розрахунків
та підтвердити їх документальну
обґрунтованість. Для цього необхідно
перевірити, в якому стані знаходиться
аналітичний облік цих розрахунків та
відповідність його даним перевірених
документів. Це пояснюється тим, що організація
розрахунків із постачальниками і покупцями
багато в чому залежить від стану їх обліку
і документального забезпечення. Несвоєчасне
виявлення помилок у розрахункових документах
в окремих випадках призводить до виникнення
спірної заборгованості, порушення термінів
пред’явлення за нею претензій.
Стан
розрахунків з постачальниками
перевіряється за реєстрами аналітичного
і синтетичного обліку за рахунком
63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”.
При цьому за розрахунковими документами
встановлюється час виникнення заборгованості,
зміст операцій поставок, обґрунтованість
застосування цін, тарифів, торговельної
націнки (знижки). Одночасно за допомогою
зустрічної перевірки контролюється своєчасність
і повнота оприбуткування товарно-матеріальних
цінностей. Якщо виявлені суми претензійного
характеру, то ревізія встановлює, як вони
відображені на рахунку 374 “Розрахунки
за претензіями” і які прийняті рішення
для задоволення претензій.
При перевірці
реальності сум, які записані
на рахунку 374 “Розрахунки за претензіями”,
можуть бути виявлені факти безгосподарності
і зловживання, які працівники підприємства
намагаються приховати способом подання
необґрунтованих претензій постачальникам.
Одночасно вивчаються претензії постачальників
і замовників. Ці документи можуть допомогти
виявити суттєві недоліки в діяльності
підприємства, що ревізується.
Перевірка
стану розрахунків з іногородніми
постачальниками і покупцями
проводиться надсиланням їм копій
карток аналітичного обліку розрахунків
(контрольної виписки). Цю виписку
після перевірки і внесення
необхідних виправлень, підпису
і засвідчення печаткою підприємство-дебітор
повертає підприємству-кредитору.
Вивчаючи взаємну вивірку розрахунків,
ревізори можуть виявити факти
не оприбуткування цінностей
окремими матеріально відповідальними
особами, нестачі цінностей та
інші зловживання.
У тих
випадках, коли за окремими постачальниками
і покупцями ревізія виявила
стійку заборгованість, то її
обґрунтованість визначається за
даними первинних документів, що
відображають її виникнення, актами
взаємної вивірки розрахунків
(інвентаризації розрахунків), встановлюються
причини, які перешкоджають своєчасному
проведенню розрахунків підприємства,
що ревізується, з постачальниками
і покупцями. Перевіряється дотримання
строків позовної давності заборгованості.
У випадках пропуску строків
стягнення заборгованості або
нереальності окремих сум, ревізор
складає спеціальну відомість
як додаток до акта ревізії
(таблиця 12).
Застосовуючи
документальні методичні прийоми,
ревізор за актом інвентаризації
розрахунків з покупцями і
постачальниками, яка проводиться
інвентаризаційною комісією підприємства
протягом ревізійного періоду,
досліджує заборгованість, яка числиться
на балансі в цілому і за
окремими боржниками, зокрема підтверджену
ними, а також виявлену інвентаризаційною
комісією як прострочену. За
довідкою до акта інвентаризації
розрахунків з покупцями, постачальниками,
складеною бухгалтерією, ревізія
встановлює, за що і коли утворилась
заборгованість, а також, чи є
вона реальною. Виявлені недоліки
у дотриманні розрахункової дисципліни
конкретизуються в реєстрах бухгалтерського
обліку і первинними документами,
що до них додаються. Одночасно
перевіряється дотримання строків
проведення інвентаризації розрахунків
із постачальниками і покупцями
– на перше число місяця
наступного за звітним роком.
Поточну заборгованість
покупців і замовників, ревізія перевіряє
безпосередньо в установах банку,
застосовуючи документальні методичні
прийоми. Роздільно перевіряється
розрахунково-платіжні документи, строк
оплати яких не наступив, покладених банком
у картотеку прострочених платежів
або зовсім вилучених з оплати
внаслідок відмови платників
від оплати. Дослідження цих документів
дозволяє ревізії виявити недовантаження
товарно-матеріальних цінностей або
продукції, яка не відповідає встановленим
стандартам за якістю, а також завищення
цін, неправильне застосування відповідних
надбавок.
Розрахунки
з постачальниками безпосередньо
пов’язані з надходженням товарно-матеріальних
цінностей, тому одночасно перевіряють
записи за дебетом рахунку
63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”
в розрізі постачальників, порівнюють
їх з виписками банку та записами за кредитом
рахунка 311 “Поточні рахунки в національній
валюті”. Записи в журналі 3 за кредитом
рахунка 63 “Розрахунки з постачальниками
і підрядниками” в розрізі постачальників
порівнюють з сумою оприбуткування матеріальних
цінностей згідно з документами.
У всіх
випадках під час ревізії розрахунків
із постачальниками і покупцями
обов’язково перевіряється дотримання
типової кореспонденції рахунків
бухгалтерського обліку, що дозволяє
виявити не тільки помилки
у відображенні розрахункових
операцій в обліку, але і виявити
факти навмисного спотворення
облікових даних з метою приховування
зловживань.
27.
Контроль надходження, оцінки
та оприбуткування товарно-матеріальних
цінностей.
Під час ревізії
операцій з надходження матеріальних
цінностей перевіряють надходження
за їх джерелами (надходження від
постачальників, своїх допоміжних цехів
і інших джерел). Враховуючи ці джерела
надходження, необхідно спочатку з’ясувати,
чи здійснюються на підприємстві відповідні
розрахунки за тими чи іншими видами матеріальних
цінностей (матеріалів, комплектуючих
виробів, палива, тарних матеріалів і
т. д.). Потім перевіряють достовірність
цих розрахунків з урахуванням
нормативів витрат матеріальних цінностей
на виробництво. Перевірка забезпеченості
матеріальних ресурсів пов’язується
з наявністю комерційних угод
із постачальниками та інших джерел
надходження матеріальних цінностей.
Для цього ревізори використовують
дані оперативного обліку укладених
договорів і листування з постачальниками,
інформацію про виконання умов договорів.
Крім того, вивчають претензійні листи,
факти непред’явлення претензій, відмови
в задоволенні позовів та їх обґрунтованість.
Вивчають також, чи заявлені постачальниками
претензії підприємству та чи сплачені
штрафні санкції за порушення заключених
договорів.
Усі ці
процедури перевірки постачання
матеріальних цінностей поєднують
з перевіркою операцій, пов’язаних
з прийманням матеріалів, повнотою
і своєчасністю їх оприбуткування
на складах згідно з документами
та відображення цих операцій
за даними бухгалтерського обліку
(в журналі 5 або 5-А, картках
складського обліку, оборотній відомості,
машинограмах та відомості обліку
матеріальних цінностей на складах).
У всіх випадках звертається
увага на можливості надходження
матеріальних цінностей з порушенням
установлених вимог і відхилень
від даних оформлених супровідних
документів (недостач, псування, крадіжок,
невідповідність якості).
При перевірці
надходження і оприбуткування
матеріальних цінностей застосовують
метод зіставлення даних журналу
операційного обліку надходження
вантажів із даними журналу
5 або 5-А, а також з даними
товарно-транспортних і податкових
накладних, рахунків-фактур, специфікацій.
За даними журналу обліку надходження
вантажів можна по кожній партії
матеріалів встановити дату реєстрації
кожного документа, назву постачальника,
номер і дату транспортного
документа, вид матеріалів і
їх вартість, дату і номер прибуткового
ордера або акта приймання
матеріалів, відмітку про оплату
рахунка або відмову від оплати.
При ревізії
особливо ретельно перевіряють
правильність оформлення операцій,
пов’язаних з нестачами, втратами,
псуваннями цінностей під час
їх транспортування. Для цього
встановлюють законність складених
актів внаслідок недопостачань,
зниження сортності, пересортиць матеріалів
та інших порушень і відхилень з вини постачальника.
Також перевіряють чи немає випадків завищення
в актах розмірів нестач і витрат від псування
матеріальних цінностей з метою створення
на складах необлікованих лишків для їх
розкрадання.
Перевірка
правильності оприбуткування матеріалів
здійснюються також шляхом зіставлення
кількості і сортності матеріальних
цінностей, що надійшли від
постачальників згідно з супровідними
до них документами з даними
прибуткових ордерів. Виявлені
розходження можуть показувати
або неповне надходження і
оприбуткування на складі матеріальних
цінностей, або їх бездокументальне
надходження, чи приписування фактично
не перевезених вантажів.
Неповне
оприбуткування матеріалів на
складі може бути не тільки
з вини постачальника, а також
і внаслідок недостачі вантажів,
прийнятих експедитором під час
їх доставлення із станції призначення
на склад підприємства. Ревізор повинен
встановити обставини і причини виникнення
нестачі, здійснити їх нормативно-правове
обґрунтування.
Якщо
в ревізора виникли сумніви
щодо окремих товарно-транспортних
накладних на відвантаження матеріальних
цінностей, здійснюється їх повіряння
з даними оплати згідно з
виписками банку, а при необхідності
проводиться зустрічна перевірка
безпосередньо у постачальника.
У процесі таких зустрічних
перевірок придбання матеріальних
цінностей у постачальників можуть
бути виявлені зловживання, коли
окремі працівники підприємства
одержали матеріали за незареєстрованими
дорученнями за безготівковою
їх оплатою через банк. Внаслідок
цих зловживань у практиці
зустрічались випадки, коли матеріали
не оприбутковувались і не
відображались в обліку підприємства.
У той же час розрахунки
з постачальниками приховувались
на інших рахунках.
Особливо
ретельно перевіряють правильність
оприбуткування матеріальних цінностей,
які надійшли з відхиленнями
від супровідних документів. Для
цього ревізор не тільки досліджує
правильність складання актів
на приймання матеріалів чи
комерційних актів, але й порівнює
дані товарно-транспортних накладних
з даними оплати рахунків постачальників.
У практиці
моменти надходження матеріальних
цінностей не завжди співпадають
з їх оприбуткуванням. У зв’язку
з цим важливе значення має
перевірка матеріалів у дорозі.
Ревізор здійснює детальну перевірку
кожної суми матеріалів у дорозі
і підтверджує її реальність
і обґрунтованість даними розрахункових
документів про їх плату постачальникам.
Діюча система бухгалтерського
обліку потребує, щоб в журналах
5 або 5-А на кінець кожного
місяця відображалась сума матеріальних
цінностей у дорозі. Тому необхідно
перевірити їх рух за статтею
“Матеріальні цінності в дорозі” протягом
ревізійного періоду. Ця перевірка потребує
особливої уваги тому, що інколи нереальні
до відшкодування суми цінностей необґрунтовано
списують за рахунок транспортно-заготівельних
витрат, простроченої кредиторської заборгованості.
Під виглядом
матеріалів у дорозі можуть
відображатись у журналах 5 або
5-А нестачі, втрати цінностей,
невідфактуровані поставки за кожною
партією, які потрібно вважати претензійними
сумами і які підлягають віднесенню їх
на рахунок 374 “Розрахунки по претензіях”.
В умовах
надходження матеріальних цінностей
на склади підприємства автотранспортом
необхідно їх кількість, що
зазначено в товарно-транспортній
накладній, співставити з кількістю
оприбуткування матеріальних цінностей
на складі. Одночасно перевіряють відповідність
кількості оприбуткованих матеріальних
цінностей місткість тари, в якій дані
цінності надійшли на склад. Це дає можливість
виявити факти неповного оприбуткування
цінностей.
При розширенні
заготівель матеріалів з оплатою
за готівку з підзвітних сум
необхідно порівняти дані накладних
(податкові включно) на оприбуткування
матеріалів із даними оплати
за ними за готівку (тобто
з даними квитанцій до прибуткових
касових ордерів або чеків,
що підтверджують надходження
коштів до тих підприємств,
в яких здійснювалась ця закупка
матеріалів за готівку). Для перевірки
повноти надходження і оприбуткування
на склад цінностей можна використовувати
журнал обліку виданих доручень
на одержання цінностей, дані якого
порівнюються з даними товарно-транспортних
накладних та даними карток складського
обліку. Важливою стадією ревізії операцій,
пов’язаних із надходженням матеріалів,
є перевірка обґрунтованості визначення
їх первісної вартості, яка складається
із суми фактичних витрат на їх придбання
або виготовлення. Одночасно ревізії перевіряють
обґрунтованість, доцільність і законність
витрат, які формують первісну вартість,
а саме: суми витрат, що сплачуються згідно
з договором постачальнику; суми ввізного
мита; суми непрямих податків у зв’язку
з придбанням запасів, які не відшкодовуються
підприємству; затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні
роботи, транспортування запасів до місця
їх використання, включаючи витрати зі
страхування та відсотки за комерційний
кредит постачальників; інші витрати,
які безпосередньо пов’язані з придбанням
запасів і доведенням їх до стану, в якому
вони придатні для використання у виробничих
(запланованих) цілях. Ревізор застосовує
прийоми контролю, що забезпечують зустрічну
перевірку товарно-транспортних і податкових
накладних з шляховими листками, перевірку
суті і змісту операцій, що відображені
у цих документах, методи логічної перевірки,
взаємний контроль операцій, що пов’язані
з надходженням матеріальних запасів.
Перевіряючи
достовірність, доцільність витрат,
які формують первісну вартість,
потрібно з’ясувати, чи не
включені сюди витрати, які
не мають економічного обґрунтування,
а саме: понаднормові витрати,
проценти за користування позичками,
витрати на збут запасів, загальногосподарські
та інші витрати, які безпосередньо
не пов’язані з придбанням
і доставкою запасів. Також
необхідно встановити, чи не включені
у первісну вартість матеріальних
запасів нераціональні витрати
або нестачі, понаднормові втрати
і псування матеріальних запасів
під час їх надходження.
У зв’язку
з тим, що запаси вважаються
активом, якщо існує ймовірність
того, що підприємство матиме
у майбутньому економічну користь
та їх вартість може бути
достовірно визначена, ревізор
повинен зосередити увагу на з’ясуванні
можливих випадків заготівель зайвих,
не потрібних матеріалів, які внаслідок
їх неліквідності довго зберігаються
на складах, втрачають якість, а потім
списуються або реалізуються окремим
покупцям за мінімальними цінами і в більшості
із збитком для підприємства.
Під час
ревізії особливу увагу потрібно
приділити перевірці достовірності
транспортно-заготівельних витрат,
які значною мірою впливають
на первісну вартість матеріалів.
Транспортно-заготівельні витрати
перевіряють у взаємному зв’язку
з перевіркою товарно-транспортних
накладних, шляхових листів, ефективністю
використання вантажопідйомності
та простоюванням транспорту.
В окремих
випадках порушення при визначенні
первісної вартості окремих груп
і видів матеріалів можна перевірити
за даними їх залишків. Це пояснюється
тим, що бувають випадки відображення
в обліку кількісних залишків
матеріалів без їх вартості
і навпаки.
38.
Контроль і ревізія фінансового
стану підприємства на базі
фінансової звітності.
Фінансовий
стан підприємства характеризується розміщенням
і використанням коштів (активів)
і джерел їх формування (статутного,
додаткового, резервного, неоплаченого,
вилученого капіталів) та зобов’язань,
тобто пасивів. Згідно з Положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку
1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”
активи являють собою ресурси, контрольовані
підприємством у результаті минулих подій,
використання яких, як очікується, призведе
до отримання економічних вигод у майбутньому.
Під час
ревізії фінансового стану підприємства
у першу чергу необхідно застосовувати
розрахунково-аналітичні методи
контролю, які ґрунтуються на
застосуванні прийомів і способів
аналізу фінансового стану підприємства.
Застосування цих методів під
час контролю дає можливість
виявити фактори, які визначають
фінансовий стан підприємства. Зокрема,
такими факторами можуть бути: виконання
фінансового плану і поповнення при потребі
власного обігового капіталу за рахунок
доходів; швидкість обертання активів.
Основним сигнальним показником фінансового
стану підприємства виступає його платоспроможність,
що являє собою спроможність своєчасно
задовольнити платіжні вимоги постачальників
відповідно до господарських договорів,
інших кредиторів та банків щодо повернення
кредитів і зобов’язань та своєчасного
розрахування з бюджетом за податками
і платежами.
Показник
платоспроможності може бути
визначений відношенням поточних
(оборотних) активів до поточних
(короткострокових) пасивів. У системі
дії цього показника велике
значення має визначення показника
швидкої платоспроможності, що
являє собою відношення більш
швидких активів (грошових коштів
і дебіторської заборгованості),
що реалізуються, до поточних
пасивів (поточних активів). Поряд
з цим визначають показник
абсолютної платоспроможності, що
являє собою відношення грошових
коштів до поточних активів.
Так можна визначити ту частку,
яку може підприємство заплатити
в даний час.
Показник
платоспроможності суттєво впливає
на стан ділової активності
підприємства та її ефективність.
Показник ділової активності
дає можливість ревізору визначити
оборотність запасів, обіговість
дебіторської заборгованості, основних
засобів та оборотність всіх активів.
Оборотність запасів визначається відношенням
собівартості суми реалізованої продукції
до суми запасів щодо балансу (або до її
середньої суми за звітний період) та тривалістю
одного обороту, що являє собою відношення
кількості днів року до кількості оборотів
запасів. Для здійснення висновків за
цими показниками доцільно застосовувати
методи їх порівняння в динаміці.
Оборотність
дебіторської заборгованості являє
собою відношення обсягу продаж
до суми дебіторської заборгованості
щодо балансу (або до її середньої
суми за звітний період).
Оборотність
її характеризується середнім
періодом повернення заборгованості,
що визначається відношенням
кількості днів звітного періоду
до кількості оборотів цієї
заборгованості за звітний період.
Ділова
активність підприємства залежить
від оборотності основних засобів
та всіх активів, що також
повинно аналізуватись у динаміці.
Оборотність основних засобів
визначається відношенням обсягу
продажу до суми основних запасів
щодо балансу (або до середньої
суми за звітний період). Це
дозволяє встановити фондовіддачу.
Оборотність всіх активів являє
собою відношення суми продажу
до суми активів щодо балансу
(або до середньої їх суми
за звітний період).
Велике
значення для перевірки й оцінки
фінансового стану підприємства
має вертикальний, структурний аналіз
активу і пасиву балансу. Наприклад,
на підставі співвідношення власного
і залученого капіталів ревізор
може зробити висновки про
автономність підприємства в
умовах ринкової економіки. При
цьому особливе значення має
трендовий аналіз окремих статей балансу
за більш тривалий період із використанням,
як правило, економіко-математичних методів
(середній приріст, визначення функцій),
що дає можливість з’ясувати поведінку
даної статті балансу та інші. Для визначення
змін фінансового стану за певний період
(рік) ревізор може скласти порівняльну
таблицю аналітичного балансу (аналітичне
групування) статей активу і пасиву балансу,
що дає можливість дослідити динаміку
і структуру стану тих або інших статей
балансу. Для одержання загальної оцінки
динаміки фінансового стану за певний
період під час ревізії здійснюється порівняння
підсумків балансу зі зміною фінансових
результатів за цей період. Наприклад,
із зміною виторгу від реалізації продукції,
інформація про що знаходиться у формі
№ 3 “Звіт про рух грошових коштів”, порівняння
здійснюється шляхом зіставлення коефіцієнтів
К(б) (коефіцієнт балансу) і К(в) (коефіцієнт
виторгу), які показують приріст відповідно
до виторгу від реалізації продукції і
середнього значення підсумку балансу
за звітний період. Якщо К(б) > К(в), то
це означає, що у звітному періоді використання
фінансових результатів підприємства
було більш ефективним, ніж у минулому
році і навпаки – К(б) < К(в) – менш ефективним.
Аналогічні порівняння здійснюються і
за іншими статтями балансу.
Поряд
із визначенням загальної характеристики
фінансового стану і його зміни
за звітний період важливе
значення під час ревізії має
дослідження абсолютних показників
фінансової стабільності підприємства.
Для визначення цих показників
вирішальне значення має складання
балансової моделі, яка орієнтовано
має такий вигляд:
F + E3 + Ep = Кв +
Дп + Кп + Рк,
де F –
основні засоби й інвестиції;
Е3 –
запаси і затрати;
Ер –
грошові кошти, короткострокові
фінансові інвестиції, розрахунки (дебеторська
заборгованість) та інші активи;
Кв –
капітал власний;
Дп – довгострокові
позички;
Кп – короткострокові
позички;
Рк – розрахунки
(кредиторська заборгованість).
Враховуючи,
що довгострокові показники направляються
переважно на придбання основних
засобів і на капітальні інвестиції,
перебудуємо вихідну балансову
формулу:
Е3 + Ер = [(Кв
+ Дп) + F] + [Кп + Рк].
Звідси
можна зробити висновок, що при
обмеженні
Е3 ≤
(Кв + Дп) – F
буде
виконана умова платоспроможності
підприємства, тобто грошові кошти,
короткострокові фінансові зобов’язання
й авансові розрахунки перекриють
короткотермінову заборгованість
підприємства (Кп + Рк):
∑р ≥
Кп + Рк.
Отже, співвідношенням
вартості матеріальних обігових
активів і величини власного
та залученого капіталів, що
формують ці активи, можна визначити
стійкість фінансового стану.
При контролі
фінансового стану потрібно також
визначити показник чистого робочого
капіталу, що являє собою різницю
між поточними активами і поточними
пасивами.
Не менш
важливим є визначення показників
заборгованості (структури капіталу),
що включають у себе показники
загальної та довгострокової
заборгованості. Перший показник
являє собою відношення всієї
суми заборгованості до суми
всіх активів. Оптимальне значення
цього показника становитиме
тенденція, де показник загальної
заборгованості < 50 % (більш оптимальним
і менш ризиковим буде показник
загальної заборгованості в розмірі
25–30 %).
Другий
показник полягає в визначенні
довгострокової заборгованості, що
являє собою відношення довгострокової
заборгованості до власного капіталу.
Під час
контролю важливе значення має
визначення показників рентабельності,
що може здійснюватись різними
методами (за валовим доходом,
операційним прибутком та за
чистим прибутком). У всіх випадках
рентабельність являє собою відношення
певних показників до обсягу
реалізації. Суть першого методу
(за валовими доходами) являє собою
відношення валового доходу до
обсягу реалізації; другого (операційного)
– відношення операційного прибутку
(прибутку від операційної діяльності)
до обсягу реалізації; третього (за
чистим прибутком) – відношення
чистого прибутку до обсягу
реалізації. В умовах ринкової
економіки підприємство або підприємець
більше зацікавлений у чистому
прибутку (після сплати всіх платежів
до бюджету), і тому в цих
умовах доцільно брати обсяг
реалізації продукції без податку
на додану вартість.
При ревізії
фінансового стану підприємства
потрібно звертати увагу не
тільки на рентабельність від
операційної діяльності, але й
на рентабельність інвестицій. Для
цього визначають, яка їх рентабельність
(відношення чистого прибутку
до суми активів), строк окупності
інвестицій (що являє собою відношення
100 % окупності інвестицій до їх
рентабельності у відсотках).
Крім
цього, визначають, яка рентабельність
власного капіталу у процентному
відношенні чистого прибутку
до власного капіталу і його
окупність (відношення 100 % до його
рентабельності у відсотках).
Певний
вплив на фінансовий стан підприємства
справляє також дохід на акції.
Тому під час ревізії перевіряють
правильність визначення цього
показника як відношення чистого
прибутку (без суми дивідендів
за привілейовані акції) до
кількості звичайних акцій.
Список використаної
літератури:
1. Закон
України „Про бухгалтерський облік і
фінансову звітність в Україні” № 996-XIY
від 16.07.1999р.
2. Бухгалтерський
учет : Учеб. пособие / И. Е. Тишков, С. И.
Шульман, Е. И. Завидова и др.; под общ. ред.
И. Е. Тишкова.-Мн.:Выш. шк., 1991.-592 с.
3. Бухгалтерський
фінансовий облік : Підручник для ВУЗів
/ За ред. Ф. Ф. Бутинця. 2-е вид.-Житомир:
ПП „Рута”, 2000.-608 с.
4. Бутинець
Т. А., Чижевська Л. В., Береза С. Л. Бухгалтерський
облік. Навч. Посібник для студентів вузів
спец. „Менеджмент організацій” та „Економіка
підприємств” /За редакцією проф.. Ф. Ф.
Бутинця. Житомир: ЖІТІ, 2000.-672 с.
