Контроль та ревізія

Міністерство  освіти і науки України

Національний  університет кораблебудування

імені адмірала С.О. Макарова 
 

Інститут  післядипломної освіти 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота з дисципліни 

«Контроль та ревізія»   

     Виконав:

     студент групи Ф-10

     ___________О.Є.  Заправдін

     Перевірив(ла):

     ___________Б.А. Журавльов 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Миколаїв

2010

  Зміст

  Варіант №30 
 

1. Контроль  і ревізія розрахунків по оплаті праці з персоналом.
2. Ревізія операцій на поточному рахунку в національній валюті.
3. Література.

1. Контроль  і ревізія розрахунків  по оплаті праці з  персоналом

Завдання, джерела інформації, методичні прийоми  і послідовність  процедури контролю 

  В умовах ринкових відносин виникає необхідність у радикальних змінах організації  та стимулюванні праці. Найбільш адекватною для ринкових умов є організація та оплата праці на основі передової технології, що дає можливість підвищувати продуктивність праці. Об’єктивною основою розвитку сучасних форм оплати праці є тенденція забезпечення повної самостійності підприємств. У питаннях найму та оплати праці, розмежування сфери державного і договірного регулювання цих відносин на підприємствах незалежно від форм власності.

  На сьогодні форму і систему оплати праці  вибирає керівник підприємства. Він  же встановлює працівникам конкретні розміри тарифних ставок.

  Після скасування обмеження фонду споживання держава  здійснює регулювання оплати праці  шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Кабінетом  Міністрів України.

  На підприємствах  може також застосовуватись оплата праці за трудовими угодами і контрактами.

  Трудова угода укладається між підприємством  і працівником, який залучається  зі сторони для виконання конкретної роботи, яку неможливо виконати силами підприємства або на договірних умовах з іншими підприємствами і організаціями.

  У сучасних умовах досить широко застосовується оплата праці за контрактом, що дає  можливість забезпечувати нормальні  взаємовідносини двох контрагентів контракту. Ця форма ґрунтується  на домовленості сторін і пов’язується з виконанням умов контракту. При прийомі на роботу за контрактом власник підприємства чи уповноважений ним орган зі згоди працівника може встановлювати такі умови праці, які визначені в колективній угоді.

  Головними складовими елементами контракту є:

• строк його дії;
• права, обов’язки та відповідальність сторін;
• умови оплати та організації праці;
• підстави припинення та розірвання контракту;
• соціально-побутові та інші умови, що необхідні для виконання сторонами своїх обов’язків.

  При оплаті праці за контрактом доцільно передбачати постійні і додаткові реквізити. Постійна частина заробітної плати залежить від характеру виконаної роботи і визначається сторонами в індивідуальному порядку. Змінна частина залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства, що підвищує зацікавленість працівника в результатах своєї праці.

  Контрактна  форма наймання та оплати праці є  загальноприйнятою в міжнародній  практиці, її впровадження в роботу забезпечує проведення ефективної кадрової політики, а також запровадження нової системи матеріального стимулювання працівників.

  Впровадження  нової технології процесу оплати праці підвищує продуктивність праці  лише тоді, коли застосовуються прогресивні  норми і нормативи, форми і  системи оплати праці.

  Під час  контролю вивчають і досліджують форму і систему організації оплати праці, тому що в умовах ринкової економіки система оплати праці залежить не тільки від результатів роботи працівників підприємства, але й від ефективності діяльності його виробничих підрозділів.

  У нових  умовах ринкової економіки значно змінилися процедури контролю і ревізії. На сьогодні фонд оплати праці і трудові ресурси не є плановими, кожне підприємство самостійно визначає кількісний склад та суму витрат на оплату праці. Але при цьому обов’язково враховують можливості підприємства у виділенні певної суми коштів на оплату праці. В обліку ці витрати відображаються на рахунку 81 “Витрати на оплату праці”.

  У сучасних умовах поряд із ревізією значну роль відіграє внутрішній контроль із боку керівників підприємств і бухгалтерської служби. Ці працівники повинні здійснювати оперативний контроль за використанням трудових ресурсів і фондів оплати праці з метою ефективного використання цих витрат.

  У системі  контролю важливою його формою є ревізія  операцій з оплати праці. Завданням ревізії є активізація господарського механізму, яка націлена на раціональне використання трудових ресурсів та правильне визначення розподільчих функцій за розмірами трудових витрат.

  Ревізію операцій щодо оплати праці доцільно здійснювати в такому порядку:

  - перевірка обґрунтованості нормативів щодо оплати праці, розцінок, ставок заробітної плати;

  - правильність її нарахування та розрахунків з персоналом;

  - перевірка документального обґрунтування і обліку за заробітною платою та витрат, пов’язаних з оплатою праці.

  Модель  контролю і ревізії операцій щодо оплати праці наведено на рисунку  1. У цьому стандарті визначені об’єкти, джерела інформації і методичні прийоми контролю і ревізії операцій щодо оплати праці.

  Під час  ревізії особливе значення має використання фактографічної інформації, що наведена в таблиці 1.

  У таблиці  конкретизується облікова, позаоблікова інформація, що підлягає перевірці  під час ревізії, розкривається  її зміст та визначається використання в контрольно-ревізійному процесі.

  Під час ревізії важливо обґрунтувати операції щодо оплати праці відповідними законодавчими актами та діючими нормативами, що наведені в таблиці 2.

  У наведених  таблицях обґрунтовується фактографічна (облікова) і нормативно-законодавча  інформація, яка використовується під час ревізії. Фактографічна (облікова) інформація є джерелом для контролю операцій щодо оплати праці, а нормативно-законодавчу інформацію ревізор використовує для того, щоб обґрунтувати законність операцій, пов’язаних з нарахуванням, документальним забезпеченням і обліком цих операцій.

  Використовуючи  фактографічну (облікову) інформацію щодо оплати праці для виконання процедур її контролю, ревізор повинен дотримуватись  певної послідовності перевірки  цієї інформації, що наведена на рисунку 1. 

Табл.1 Фактографічна інформація, що використовується під час контролю трудових ресурсів і ревізії операцій щодо оплати праці 
 
 
 

Табл.2 Законодавча і нормативна інформація, що використовується під час контролю і ревізії трудових ресурсів і заробітної плати 

Рис.2 Послідовність контролю операцій з оплати праці

Методика  перевірки документування, нормування та нарахування заробітної плати 

  Незалежно від діючих на підприємстві форм і  систем оплати праці, у першу чергу, необхідно перевірити облік особового  складу, що ведеться в відділі кадрів підприємства.

  У зв’язку  з цим перевіряють рух особового  складу, що оформляється первинними документами: наказом або розпорядженням по підприємству про прийом на роботу (П-1), переведенням (П-5), звільненням (П-8), наданням відпустки (П-6).

  Під час  контролю перевіряються особові  картки, які ведуться на кожного  працівника, де зазначають необхідні анкетні дані і фіксуються всі зміни, що відбуваються в його роботі. Поряд з цим перевіряють правильність присвоєння кожному працівникові табельного номера, причому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів.

  Потім перевіряють правильність ведення оперативного обліку використання робочого часу, який може вестись або в цілому по підприємству, або по кожному виробничому підрозділу в спеціальному табелі обліку використання робочого часу (П-12 або П-13 ). На підставі цього табеля в розрізі кожного місяця і кожного працівника перевіряють підрахунки і правильність відображення загального календарного фонду робочого часу, кількість неявок на роботу з різних причин, фактично відпрацьований час та розрахунки із заробітної плати.

  Система табелювання особового складу і використання робочого часу, в першу чергу, повинна контролюватися в період поточної діяльності підприємства відповідними працівниками. Процедури поточного контролю з боку відповідних посадових осіб підприємства визначені на рисунку 3.

  Методика  контролю нарахування заробітної плати  залежить від діючих форм і систем оплати праці.

  Розрахунок оплати праці робітників підрядників і визначення об’єму виконання робіт перевіряють на підставі первинних документів обліку виробітку. Для перевірки операцій, пов’язаних з виробітком продукції, заробітною платою, використовуються затверджені у встановленому порядку форми облікової документації, що залежать від характеру виробництва, системи організації й оплати праці та інших особливостей підприємства.

  При здійсненні контролю на підприємстві або його підрозділах з дрібносерійним і  індивідуальним виробництвом, при проведенні разових ремонтних робіт використовуються нагромаджувальні або разові наряди (П-40, П-41). Якщо виробничий процес носить серійний характер, то контроль операцій, пов’язаних із виробітком, доцільно здійснювати на підставі маршрутних карт, які виписуються на партію деталей і супроводжують її по всьому технологічному процесу їх обробки. Це дозволяє використовувати маршрутні карти як єдиний документ для контролю виробітку і нарахування заробітної плати.

  При акордній системі оплати праці контроль здійснюють на підставі документів і обліку виконаних  робіт та даних нарахування заробітної плати на підставі нарядів (П-40, П-45), які виписуються на окремі виробничі процеси і видаються бригаді або робітникові на початку роботи. 

Оперограма  перевірки табеля обліку робочого часу на підприємстві

Рис.3 Процедури поточного контролю табеля обліку використання робочого часу на підприємстві 

  У комплексних  бригадах правильність нарахування  заробітної плати перевіряють шляхом множення комплексної відрядної  розцінки на об’єм робіт, виконаних  бригадою.

  На державних  підприємствах, де розподіл заробітної плати між членами бригади  здійснюється за фактичними ставками фактично відпрацьованого часу, необхідно перевірити коефіцієнт трудової участі кожного працівника та визначити реальний вклад кожного члена бригади в результаті колективної праці залежно від її індивідуальної продуктивності та якості.

  При ревізії  підсобних, допоміжних виробництв, обслуговуючих  господарствах для перевірки  виконаних робіт використовуються відомості виробітку продукції (П-17), відомості виходу продукції (КС-22), дорожні  листи (N-4) та інші документи.

  При ревізії  розрахунків заробітної плати спеціалістів при повному робочому місяці перевіряють правильність присвоєння посадових розрядів згідно з наказом по підприємству відповідно до зайнятої посади. Перевірка розрахунку заробітної плати при неповному робочому місяці здійснюється шляхом ділення посадового окладу на кількість робочих днів цього місяця і множенням денної заробітної плати на кількість відпрацьованих робочих днів (за табелем).

  Перевірка нарахування заробітної плати працівникам  за тарифами здійснюється шляхом множення годинної тарифної ставки на кількість годин зміни.

  Крім оплати праці за виготовлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, відпрацьований час, перевіряють нарахування інших  видів виплат за нормами, передбаченими  діючим законодавством, а саме:

  – за роботу в святкові і вихідні дні, де оплата здійснюється у подвійному розмірі;

  – за роботу в нічний час, що оплачується у  підвищеному розмірі, встановленому  тарифною угодою і колективним договором, але не нижче 20 %;

  – за часи простоїв не з вини працівника, що оплачується згідно з розрахунками не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу).

  На підприємстві перевіряють також правильність деяких видів виплат, розрахунок яких проводиться виходячи з середньої  заробітної плати працівника. Види нарахувань, що включаються до середньої заробітної плати, порядок її обчислення регулюються діючою в даний час Постановою КМУ “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 8.02.95 р. № 100 з доповненнями.

  Оплата  виконання працівниками державних  та громадських обов’язків та деякі інші види виплат визначаються згідно з розрахунком середнього заробітку за попередні два календарні місяці роботи.

  Контроль  розрахунків з персоналом щодо оплати праці залежить від чисельності  працівників і порядку оформлення операцій за нарахуванням заробітної плати і форми розрахунків. Так, наприклад, нарахування заробітної плати залежно від чисельності працівників може оформлюватись або розрахунково-платіжною відомістю, або окремо розрахунково-платіжною і платіжною відомостями. Розрахунково-платіжні відомості (Т-49) застосовуються, в основному, на невеликих підприємствах із постійним складом працівників. На практиці частіше застосовуються окремо розрахункові відомості (Т-51) і окремо платіжні відомості (Т-53). Дані з заробітної плати кожного працівника нагромаджуються на особових рахунках (Т-54).

  При ревізії  перевіряють також правильність нарахування і оплати днів відпустки, що здійснюється з урахуванням середнього заробітку за 12 попередні календарних  місяців. Цей середньомісячний заробіток ділиться на середньомісячну кількість робочих днів (25,2) і дає в результаті середньоденний заробіток працівника. Одержаний середньоденний заробіток множиться на кількість днів відпустки і визначається сума оплати чергової відпустки. Ці розрахунки відпускних працівникам перевіряють на підставі застосування методів аналітичної перевірки.

  Відповідно  до діючого законодавства перевіряють  різні утримання із заробітної плати, а саме: утримання прибуткового податку  та сум згідно з виконавчими листами, профспілковими внесками (за заявою працівників), підзвітних сум та сум компенсації матеріальних збитків тощо.

  Особлива  увага під час контролю приділяється перевірці основної частини утримань із заробітної плати прибуткового податку. Ці утримання із заробітної плати діють для працівників за основним місцем роботи. Прибутковий податок при роботі за сумісництвом складає 20 %, а від суми одержаних дивідендів – 15 %.

  Для деяких категорій громадян чинним законодавством встановлені пільги прибуткового податку, які виражаються в кількості неоподаткованих мінімумів заробітної плати і діють лише за місцем основної роботи. Ці законоположення повинні враховуватись ревізором під час проведення ревізії. 

Методика  перевірки операцій з оплати праці  та пов’язаних з  нею розрахунків 

  Для управління господарською діяльністю, зокрема  операціями, пов’язаними з оплатою  праці на підприємствах, необхідний постійний, абсолютно обґрунтований, юридично підтверджуючий облік цих  операцій на підставі достовірних даних  первинної документації. Тому під час ревізії необхідно контролювати процес проходження і обробки документації щодо обліку операцій по оплаті праці, що відображено на рисунку 4. Цей процес контролю включає перевірку: табелів виходу на роботу, розрахунково-платіжних відомостей, бухгалтерських записів у журналі за рахунком 66 “Розрахунки з оплати праці”.

Рис. 4 Процес контролю розрахунків з оплати праці 

  З метою  підвищення оперативності контролю розрахунків щодо оплати праці доцільно суму, яка належить до сплати працівникам  підприємства, включати в табель роботи або окрему відомість і на підставі цих даних відображати при обліку операції з оплати праці, не чекаючи складання в кінці місяця розрахунково-платіжної відомості.

  Перевіряють також організацію бухгалтерського  обліку операцій з оплати праці. При цьому необхідно звертати увагу на скорочення обсягу документації і поліпшення її якості, тому що документація є первинною стадією відображення цих операцій і основою бухгалтерських записів на цій ділянці обліку. Перевірка і обробка документів із нарахуванням заробітної плати є найбільш трудоємкою стадією контролю. Тому важливе значення має використання комп’ютерної техніки, пов’язаної з перевіркою операцій щодо оплати праці і розрахунків із персоналом.

  Облік основної та додаткової заробітної плати ведеться у відповідному обліковому реєстрі за рахунком 66 “Розрахунки з оплати праці”, де узагальнюються інформація цих розрахунків. За даними кредитового сальдо за цим рахунком перевіряють суму заборгованості підприємства працівникам із нарахованої, але не виданої заробітної плати. Перевірка оборотів за дебетом зазначеного рахунка дає можливість перевірити суми видані готівкою або через перерахування, а також суми, утримані за виконавчими листами та інші утримання із заробітної плати.

  Нараховані  суми основної та додаткової заробітної плати відносять на собівартість продукції, робіт, послуг відповідно до діючих Правил застосування Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

  У промислових  підприємствах такі нарахування  заробітної плати перевіряють за дебетом рахунків: 23 “Виробництво”, 48 “Цільове фінансування і цільові надходження”, 81 “Витрати на оплату праці”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати і за кредитом рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці”. Поряд з цим за кредитом рахунка 81 “Витрати на оплату праці” виділяється 6 субрахунків, де відображаються витрати за їх видами і напрямками витрат. За дебетом цього рахунка перевіряють суми визначених витрат на оплату праці, а за кредитом – правильність списання витрат на відповідні рахунки та нарахування заробітної плати за час чергових відпусток, допомоги по тимчасовій непрацездатності, премії та інші види матеріального заохочення.

  За дебетом  зазначеного рахунка відображаються видані суми заробітної плати, премії, допомога з тимчасової непрацездатності, депонована заробітна плата, а також суми утримань із заробітної плати у формі податків, утримань за виконавчими листами та інших утримань, що передбачені законодавством України.

  Не видана в строк заробітна плата (через  неявку одержувачів) перевіряється за дебетом рахунка 661 “Розрахунки за заробітною платою” і за кредитом рахунка 662 “Розрахунки з депонентами”.

  Перевірка операцій, пов’язаних з нарахуванням резерву на відпустку, здійснюється за дебетом рахунка 814 “Оплата відпусток” і за кредитом рахунка 47 “Забезпечення наступних витрат і платежів”. Одночасно з цим перевіряються правильність відображення сум відпускних за кредитом рахунка 814 “Оплата відпусток” в дебет, відповідно, на рахунки: 23 “Виробництва”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати” і інші.

  Резервування  протягом року сум відпускних працівникам  обумовлюється тим, що чергові відпускні  працівникам надаються нерівномірно. Для того, щоб забезпечити рівномірне включення в собівартість продукції, робіт, послуг сум для оплати відпусток, проводиться резервування цих затрат у розмірі відповідного процента від фактично нарахованої основної заробітної плати. Резерв створюється не тільки на заробітну плату на час відпусток, але й на належні відрахування на соціальні заходи.

  На суму резерву на оплату наступних відпусток  дебетуються рахунки, на які відноситься  основна заробітна плата і  кредитується рахунок 47 “Забезпечення  наступних витрат і платежів”.