Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………....4

Розділ 1. Адміністративно-правове регулювання державного управління транспортом, дорожнім господарством та зв'язком…………………………....6

Розділ 1.1. Єдина транспортна система України………………………………..6

Розділ 2. Адміністративна відповідальність за порушення правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху……………………15

Розділ 2.1. Державна політика транспортної безпеки України…………………22

Розділ 2.2. Загальна характеристика відносин в сфері безпеки руху та експлуатації транспорту………………………………………………………….31

Розділ 3. Безпека наземних шляхів сполучення як об’єкт адміністративно-правового регулювання………………………………………………………….34

Висновок…………………………………………………………………………..35

Список використаних джерел………………………………………………….36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми контрольної роботи в тому, що транспорт є величезним фактором, який впливає на економічний добробут країни, у зв’язку з чим держава повинна бути зацікавлена у створені дієвих правових засад діяльності та розвитку транспортної системи, оскільки вона є одним з основних резервів підвищення добробуту суспільства, його економічних можливостей, розвитку суспільних відносин у різних сферах життя суспільства (духовній, культурній, економічній, політичній тощо). Тому дослідження, які спрямовані на дослідження проблем у цій сфері, є вкрай актуальними. Механізм регулювання діяльності органів управління у сфері  транспорту повинен сприяти ефективному рішенню завдань у даній сфері, а також сприяти ефективності діяльності як публічних органів управління так і фізичних та юридичних осіб, що залучені до надання послуг у сфері дорожнього транспорту.             Стан наукового розроблення теми дослідження. Питання адміністративного регулювання у сфері транспорту досліджено в роботах таких науковців, як: Собакарь А. О., Гуржій Т. О., Скакун О., Развадовський В. Й., Курзенков Г., Зеркалов Д. В., Гущин В., Ківалов С. В.     Мета курсової роботи - дослідити окрему частину адміністративної відповідальності – а саме, у сфері транспорту, дати загальну характеристику відносин, що виникають в цій галузі . Досягнення мети зумовлюється такими Завданнями:

• на основі діючих нормативно-правових актів з’ясувати порядок регулювання державного управління транспортом, дорожнім господарством та зв'язком;
• визначити поняття єдтної транспортної системи України;
• дослідити і проаналізувати адміністративну відповідальність за порушення правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
• визначити основні напрямки державної політики у сфері транспортної безпеки.

Об’єкт і предмет  дослідження. Об’єктом курсової роботи є правовідносини, які склалися у даній сфері.

Предметом курсової роботи є адміністративно-правове регулювання  у сфері транспорту.           Методи дослідження ґрунтувалися на проведенні аналізу діяльності всіх органів держави, що пов’язані з управлінням транспорту. При написанні роботи були використані загальнонаукові методи.       На підставі методу прогнозування формулювались пропозиції щодо вдосконалення Безпеки наземних шляхів сполучення як об’єкта адміністративно-правового регулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Адміністративно-правове регулювання державного управління транспортом, дорожнім господарством та зв'язком.

Регулювання відносин у сфері  транспорту здійснюється за допомогою  Законів України "Про транспорт" від 10.11.1994 p., "Про залізничний  транспорт" від 04.07.1996 p., "Про автомобільний  транспорт" від 05.04.2001 p., "Про трубопровідний транспорт" від 15.05.1996 p., "Про державну спеціальну службу транспорту" від 05.02.2004 p., Кодексу торговельного мореплавства, Повітряного кодексу, Положень про органи транспорту.   Управління транспортом і дорожнім господарством здійснюється відповідними органами державної виконавчої влади. Вищий орган загальної компетенції - Кабінет Міністрів України приймає постанови, на підставі яких забезпечує загальне керівництво усіма видами транспорту.   Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.           Згідно з Законом України "Про транспорт", розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до національної програми з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забезпечується державою[1].

Розділ 1.1. Єдина транспортна система України.

Єдину транспортну систему  України становлять:

-транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен);

-промисловий залізничний транспорт;

          -відомчий транспорт; 

-трубопровідний транспорт;

-шляхи сполучення загального користування. Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Мета і завдання державного управління в галузі транспорту.

Державне управління в  галузі транспорту має забезпечувати:

- своєчасне, повне та  якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;

- захист прав громадян  під час їх транспортного обслуговування;

безпечне функціонування транспорту;

- додержання необхідних  темпів і пропорцій розвитку  національної транспортної системи;

- захист економічних інтересів  України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту і споживачів транспортних послуг;

- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

- обмеження монополізму  та розвиток конкуренції;

- координацію роботи різних видів транспорту;

- ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

- охорону навколишнього  природного середовища від шкідливого впливу транспорту.

Державне управління діяльністю транспорту здійснюється шляхом проведення та реалізації економічної (податкової, фінансово-кредитної, тарифної, інвестиційної-) та соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.         Місце і роль транспорту у суспільному виробництві визначає необхідність його пріоритетного розвитку, державної підтримки в задоволенні його потреб у транспортних засобах, матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсах[2].         Центральним органом виконавчої влади у цій галузі є Міністерство Інфраструктури України.

Основними завданнями Мінінфраструктури України є:

-формування та забезпечення  реалізації державної політики  у сферах транспорту, використання  повітряного простору України,  туризму, діяльності курортів, дорожнього  господарства, надання послуг поштового  зв'язку;

-формування та забезпечення  реалізації державної політики  у сфері підготовки та реалізації  в Україні інфраструктурних проектів  для виконання завдань і заходів  з підготовки та проведення  в Україні фінальної частини  чемпіонату Європи 2012 року з футболу,  інших міжнародних спортивних  подій;

-формування та забезпечення  реалізації державної політики  у сфері безпеки руху, навігаційно-гідрографічного  забезпечення судноплавства, торговельного  мореплавства;

-участь у межах своїх  повноважень у формуванні та  забезпеченні реалізації державної  тарифної політики та політики  державних закупівель у сфері  надання послуг поштового зв'язку[7].

Укрзалізниця.

Україна має розвинену  мережу залізниць, експлуатаційна довжина  яких складає понад 22 тис. кілометрів. Дві третини українських залізничних  ліній є вантажонапруженими, обладнаними  сучасними засобами керування, диспетчерською централізацією й автоблокуванням.    Укрзалізниця (Державна адміністрація залізничного транспорту України) – орган управління залізничним транспортом загального користування, що здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому й міждержавному сполученнях та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць.           Українські залізниці безпосередньо межують і взаємодіють із залізницями Росії, Білорусі, Молдови, Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини й забезпечують роботу із сорока міжнародними залізничними переходами, а також обслуговують 18 українських морських портів Чорноморсько-Азовського басейну.            Органом керування залізничним транспортом загального користування є Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), що була створена в грудні 1991 р. До сфери керування Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші підприємства й організації єдиного виробничо-технологічного комплексу, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів. Укрзалізниця здійснює централізоване керування процесом перевезень у внутрішньому й міждержавному сполученнях, регулює виробничо-господарську діяльність залізниць.

Основними завданнями Укрзалізниці, що визначені Положенням, є:

- організація злагодженої  роботи залізниць і підприємств з метою задоволення потреб суспільного виробництва і населення в перевезеннях;

- забезпечення ефективної  експлуатації залізничного рухомого  складу, його ремонту та оновлення;

- розроблення концепцій розвитку залізничного транспорту;

- вжиття заходів для забезпечення безпеки функціонування залізничного транспорту, його інфраструктури та надійності його роботи.

Укрзалізниця розробляє  плани перевезень і затверджує їх на колегії Міністерства транспорту та зв'язку України, а також здійснює заходи щодо розподілу рухомого складу відповідно до цих планів. Розробляється  також і затверджується графік руху поїздів і плани їх формування.     Це відомство в складі Міністрества Інфраструктури України також проводить розрахунки з окремими залізницями у відповідності до виконання планів перевезень.           У сфері залізничного транспорту Мінінфраструктури України має такі повноваження:

-затверджує інструкції  про порядок поширення, обліку, зберігання і звітності при  використанні запірно-пломбувальних  пристроїв, які застосовуються  на залізничному транспорті для  пломбування вагонів і контейнерів,  а також щодо організації відновних  робіт при ліквідації наслідків  транспортних подій на залізницях  України;

-затверджує положення  про комісії з питань вилучення  і реалізації залежаних вантажів;

-затверджує положення  про порядок проведення атестації  керівних, інженерно-технічних працівників  і інших фахівців підприємств  та організацій залізничного  транспорту України;

-затверджує положення  про прийняття в експлуатацію  завершених будівництвом об'єктів  залізничного транспорту і метрополітенів;

-затверджує положення  про сертифікацію на залізничному  транспорті України;

-затверджує порядок оформлення  матеріалів про адміністративні  правопорушення на залізничному  транспорті;

-затверджує порядок оформлення  проїзних документів і перевізних  документів та розрахункових  і звітних документів при здійсненні  продажу проїзних і перевізних  документів на залізничному транспорті;

-затверджує правила перевезення  пасажирів, багажу, вантажобагажу  і вантажу, а також тварин, птиці  та інших вантажів, що підлягають  державному ветеринарно-санітарному  контролю, залізничним транспортом  України;

-затверджує правила перевезення  швидкопсувних вантажів і пошти  залізничним транспортом, експлуатації  поштових вагонів на залізницях  України;

-затверджує правила технічної  експлуатації міжгалузевого промислового  залізничного транспорту України;

-затверджує перелік вантажів, які повинні супроводжуватися  особовим складом відомчої воєнізованої  охорони на залізничному транспорті  на всьому шляху прямування  залізницями України;

-затверджує нормативно-правові  акти з експлуатаційної безпеки  на залізничному транспорті, метрополітенах  та міському електротранспорті,  з організації експлуатаційної  роботи та технічної експлуатації  інфраструктури і рухомого складу  на залізничному транспорті, а  також актів з питань відкриття  та проведення реконструкції  пунктів пропуску через державний  кордон України на залізничних  станціях та з питань установлення  класифікації, порядку розслідування  та обліку транспортних подій  на залізничному транспорті;

-установлює порядок підготовки  документації щодо планування, створення,  реорганізації, ліквідації та  визначення територіальних меж  залізниць;

-приймає рішення про  відкриття або закриття станцій,  залізничних шляхів загального  користування, в тому числі малоінтенсивних  ліній та дільниць;

-установлює процедуру  та строки дії припинення або  обмеження навантаження і перевезення  вантажів та вантажобагажу, що  викликано обставинами непереборної  сили, воєнними діями, блокадою, епідемією  або іншими обставинами, які  не залежать від перевізників  та власників інфраструктури  залізничного транспорту загального  користування і перешкоджають  здійсненню перевезень, та оповіщення  про це перевізників і власників  інфраструктури залізничного транспорту  загального користування; [20].

Державіаслужба.

Державна авіаційна служба України (Державіаслужба України) є  центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується  і координується Кабінетом Міністрів  України через Віце-прем'єр-міністра України – Міністра інфраструктури України.      Державіаслужба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.   Державіаслужба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Віце-прем'єр-міністра України – Міністра інфраструктури України.

Основними завданнями Державіаслужби є:

-внесення пропозицій  щодо формування державної політики  у сфері цивільної авіації  та використання повітряного  простору;

-реалізація державної  політики у сфері цивільної  авіації та використання повітряного  простору;

-здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації;

-організація розроблення  нормативно-правової бази для  регулювання діяльності у галузі  цивільної авіації;

-сертифікація та реєстрація  об'єктів і суб'єктів цивільної  авіації та ліцензування авіаційних  перевезень;

-регулювання використання  повітряного простору та організація  повітряного руху;

організація авіаційних перевезень;

-сприяння провадженню  зовнішньоекономічної і міжнародно-правової  діяльності цивільної авіації[11].

Державна інспекція  України з безпеки на морському  та річковому транспорті (Укрморрічінспекція)

Державна інспекція України  з безпеки на морському та річковому  транспорті (далі - Укрморрічінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується  і координується Кабінетом Міністрів  України через Віце-прем'єрміністра України - Міністра інфраструктури України.           Укрморрічінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Укрморрічінспекція у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.

Основними завданнями Укрморрічінспекції є:

-реалізація державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті;

-здійснення відповідно  до законодавства державного  нагляду (контролю) за безпекою  на морському та річковому транспорті;

-внесення пропозицій  щодо формування державної політики  з безпеки на морському та  річковому транспорті;

-надання адміністративних послуг у сфері морського та річкового транспорту[4].

Державна інспекція  України з безпеки на наземному  транспорті (Укртрансінспекція України)

Державна інспекція України  з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України) є центральним  органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується  Кабінетом Міністрів України  через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт та ведення дорожнього господарства).       Укртрансінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.

Основними завданнями Укртрансінспекції України є:

-реалізація державної  політики з питань безпеки  на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення  дорожнього господарства;

-внесення пропозицій  щодо формування державної політики  з питань безпеки на автомобільному  транспорті, міському електричному, залізничному транспорті та ведення  дорожнього господарства[5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Адміністративна відповідальність за порушення правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Правозастосовна діяльність органів внутрішніх справ у сфері  забезпечення безпеки дорожнього руху спрямована на зміцнення дисципліни на транспорті, боротьбу з порушеннями  правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, запобігання  дорожньо-транспортних пригод, захист особистих прав громадян. Порядок  провадження у справах про  адміністративні порушення Правил визначається законодавством про дорожній рух, Кодексом України про адміністративні  правопорушення та Інструкцією по організації  провадження у справах про  адміністративні порушення правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Адміністративна відповідальність за порушення правил настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.

Про вчинення порушення правил працівник міліції згідно із СТ.255 КпАП України складає протокол, роз'яснює  порушникові його права і обов'язки у відповідності зі ст.268 КпАП України  і вручає йому відривну пам'ятку.

У випадках, прямо передбачених законодавством, протокол про адміністративне правопорушення можуть складати також службові особи інших державних органів, представники громадських організацій і органів громадської самодіяльності. Якщо порушення вчинено кількома особами, то протокол складається на кожного порушника. У разі вчинення особою порушення правил, яке у встановленому порядку оформлюється протоколом, у водія вилучається посвідчення водія на строк до винесення постанови по справі та сплати порушником штрафу, що фіксується в талоні до посвідчення водія, який останньому повертається. Якщо посвідчення водія вже було вилучено при оформленні попереднього правопорушення, до винесення постанови у справі та сплати порушником штрафу, вилучається талон до посвідчення водія.

Порушнику видається тимчасовий дозвіл (на 30 діб) на право керування, куди переносяться відмітки про всі вчинені правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст.265 КпАП України в разі відсутності у порушника посвідчення водія або талону до нього (після його запровадження) транспортний засіб порушника може бути затриманий до сплати ним штрафу.    Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ несуть відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах.

Водії та інші особи, які  керують транспортними засобами, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння (ст.266 КпАП України). Якщо водій ухиляється від огляду з метою встановлення стану сп'яніння відповідно до встановленого порядку, то в присутності двох свідків у протоколі про зазначене адміністративне правопорушення вказуються ознаки сп'яніння і дії порушника щодо ухилення від огляду.

При вчиненні правопорушень, передбачених ст.81 (щодо порушень, пов'язаних з використанням автомототранспортних засобів), ч.І, 2, 4 і 5 ст.121, ст.ст.1211, 1223, 126, ч.І, 2 ст.130, ч. 2 ст.132, ч. 4

Якщо порушник оспорює  стягнення, що на нього накладається на місці вчинення правопорушення, вимагає залучення до розгляду справи адвоката, перекладача, так само як і в разі несплати ним штрафу на місці події, складається протокол, і провадження у справі здійснюється в порядку, передбаченому КпАП України.

У разі вчинення особою порушення правил, яке у встановленому порядку оформлюється протоколом, у водія вилучається посвідчення водія на строк до винесення постанови по справі та сплати порушником штрафу, що фіксується в талоні до посвідчення водія, який останньому повертається. Якщо посвідчення водія вже було вилучено при оформленні попереднього правопорушення, до винесення постанови у справі та сплати порушником штрафу, вилучається талон до посвідчення водія.           Порушнику видається тимчасовий дозвіл (на 30 діб) на право керування, куди переносяться відмітки про всі вчинені правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст.265 КпАП України в разі відсутності у порушника посвідчення водія або талону до нього (після його запровадження) транспортний засіб порушника може бути затриманий до сплати ним штрафу.

Військовослужбовці і  призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ  несуть відповідальність за порушення  правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на загальних підставах

Водії та інші особи, які  керують транспортними засобами, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння (ст.266 КпАП України). Якщо водій ухиляється від огляду з метою встановлення стану сп'яніння відповідно до встановленого порядку, то в присутності двох свідків у протоколі про зазначене адміністративне правопорушення вказуються ознаки сп'яніння і дії порушника щодо ухилення від огляду.

При вчиненні правопорушень, передбачених ст.81 (щодо порушень, пов'язаних з використанням автомототранспортних засобів), ч.І, 2, 4 і 5 ст.121, ст.ст.1211, 1223, 126, ч.І, 2 ст.130, ч. 2 ст.132, ч. 4ст.133 КпАП України, працівник ДАІ вилучає номерні  знаки транспортного засобу або  затримує транспортний засіб і доставляє  його для тимчасового зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці до усунення порушення, а в разі вчинення порушень, передбачених ст.1222 КпАП України, а так само в разі залишення водієм транспортного засобу на порушення правил зупинки і стоянки - до оформлення відповідних документів про правопорушення.

Затримання транспортного  засобу або вилучення номерних знаків транспортного засобу при вчиненні особою порушень, передбачених ст.81 (щодо порушень, пов'язаних з використанням  автомото-транспортних засобів), ч., 2, 4, 5 ст.121, ст. 121', 1223, 126, ч. 1, 2 СТ.130, ч. 2 ст.132, ч. 4 ст.133 КпАП України, дозволяється виключно як захід, що забезпечує усунення порушення. Забороняється вилучати номерні знаки транспортного засобу при вчиненні особою порушень, передбачених ст.126, ч. 1, 2 ст.130 КпАП України, так само як і в інших передбачених законодавством випадках, транспорту інших регіонів, коли повернення вилучених номерних знаків буде ускладнено.

Забороняється затримувати  транспортний засіб порушника в  передбачених цим пунктом інструкції випадках, як захід, що не забезпечує усунення порушення, зокрема, порушення, передбаченого  ст.81, а також ч. 1 і 2 ст.121 КпАП України (за винятком випадків, коли подальший  рух несправного транспорту заборонено). Недоцільно затримувати транспортний засіб порушника з доставлениям на спеціальну стоянку, коли усунення порушення можливо провести безпосередньо на місці виявлення порушення.

 

За вчинення адміністративних порушень правил відповідними статтями КпАП України передбачено накладення таких адміністративних стягнень:

- штраф;

- позбавлення права керування  транспортними засобами;

- сплатне вилучення транспортного  засобу.

 

Справи про порушення  правил розглядаються у п'ятнадцятиден-ний  строк з дня одержання органом (службовою особою), правомочним  розглядати справу, протоколу про  адміністративні правопорушення та інших матеріалів справи (ст.277 КпАП України). Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні -два місяці з дня його виявлення (ст.38 КпАП України).

У разі відмови в порушенні  кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в  діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.