Аналіз фінансових коефіцієнтів та показників

Державна служба статистики України

Національна академія статистики, обліку та аудиту

Кафедра фінансів

Курсова робота

з курсу «Стратегічний  аналіз»

на тему:

«Аналіз фінансових коефіцієнтів та показників»

Київ - 2013

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………...… 3

Розділ 1. Теоретичні аспекти аналізу фінансових коефіцієнтів та показників

1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства …………………………………………………………………… 6
2. Платоспроможність та ліквідність підприємства …………………………... 11
3. Сутність фінансової стійкості …………………………………….………..... 17
4. Поняття ділової активності підприємства ………………………………….. 22
5. Рентабельність підприємства та її основні показники ……………………... 25

Розділ 2. Аналіз фінансового стану ТОВ «АгроРось»

2.1 Загальна оцінка балансу підприємства ……………………………………… 30

2. Аналіз показників платоспроможності та ліквідності ……………………... 33
3. Аналіз фінансової стійкості ………………………………………………..… 36
4. Аналіз ділової активності підприємства ………………………………….… 37
5. Аналіз прибутковості капіталу ……………………………………………..... 39

Розділ 3. Прогнозування фінансового стану ТОВ «АгроРось»

3.1 Основні напрямки покращення фінансового стану підприємства ………... 40

2. Розробка заходів по покращенню фінансового стану ТОВ «АгроРось» …. 42
3. Оцінка результатів реалізації запропонованих заходів ……………………. 44

Висновки ………………………………………………………………………...... 51

Список використаних джерел …………………………………………………… 53

Додатки ………………………………………………………………………….… 55

ВСТУП

За умов ринкових відносин в економіці  України, відбувається розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності. Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств, їх ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності в умовах виникнення різноманітних форм власності.

У зв’язку з цим дана тема є  досить актуальною, оскільки на даний  час багато підприємств знаходиться у приватній власності і кожен власник зацікавлений в отриманні потенційних можливостей збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного і об’єктивного аналізу фінансового стану підприємств за допомогою фінансових коефіцієнтів та показників.

Систематична оцінка фінансового  стану підприємства необхідна ще й тому, що дохідність будь - якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів [13].

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської  діяльності. Перш за все на фінансовому  стані підприємства позитивно визначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, чим вищі показники  обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча  їх собівартість, тим вища прибутковість  підприємства, що позитивно впливає  на його фінансовий стан.

Метою оцінки фінансового стану  підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення  комерційного розрахунку, як основи стабільності підприємства і виконання ним  зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Аналіз фінансового стану  підприємства – це своєчасне виявлення  та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства та пошук на цій основі резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Предметом дослідження при здійсненні фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання.

Теоретичні та практичні  аспекти аналізу і прогнозування  фінансового стану підприємства глибоко досліджені у працях вітчизняних  вчених: М.Білик, І.Бланка, Є.Бойко, В.Забродського, М.Кизима, Г.Крамаренко, Л.Лахтіонової, Л.Лігоненко, В.Мец, Є.Мниха,О.Павловської, Н.Притуляк, В.Савчука, В.Сопко, О.Терещенка; та зарубіжних фахівців: Е.Альтмана, В.Артеменка, І.Балабанова, А.Белікова М.Белендера, Т.Берднікової, Л.Бернстайна, У.Бівера, Є.Бріхгема, В.Хорна, О.Волкова, Г.Давидової, Л.Донцової, О.Зайцевої, Г.Кадикова, А.Ковальової, В.Ковальова, А.Кудінової, Е.Маркоряна, Є.Негашева, А.Недосєкіна, Е.Нікбахта, Г.Савицької, Р.Сайфуліна, Р.Таффлера, Е.Хелферта, Д.Чессера, А.Шеремета та інших.

До основних методів аналізу  фінансового стану підприємств відносять: горизонтальний; вертикальний; трендовий; коефіцієнтний. Пріоритетним є коефіцієнтний метод аналізу фінансового стану підприємства, який здійснюють на основі розрахунку декількох груп показників [14, c. 386]:

• показники оцінки ділової активності;
• показники оцінки ліквідності і платоспроможності;
• показники оцінки фінансової стійкості підприємства;
• показники оцінки прибутковості діяльності.

Метою курсової роботи є оцінка фінансового  стану ТОВ «АгроРось», напрямки його покращення на наступні роки, а також вивчення і аналіз показників, що характеризують фінансовий стан даного підприємства за допомогою відповідних коефіцієнтів.

При написанні даної роботи найважливішими є такі завдання, як – повний, всебічний аналіз фінансового стану підприємства за 2011 - 2012 рр.:

• визначення мети та етапів проведення аналізу фінансового стану підприємства;
• оцінка фінансової стійкості підприємства;
• проведення аналізу ліквідності балансу підприємства;
• розрахунок і вивчення показників, що характеризують фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності за 2011 - 2012 рр.;
• виявлення резервів та розробка заходів щодо покращення фінансового стану підприємства у наступному періоді.

Об’єктом дослідження є фінансова звітність ТОВ «АгроРось» за 2011 – 2012 рр.: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до річної фінансової звітності.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти аналізу фінансових коефіцієнтів та показників

1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими  ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності, а також  своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. У ньому знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства з управління фінансовими ресурсами.

Головною метою аналізу фінансового  стану є своєчасне виявлення  та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук  резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності [11, c. 82].

При цьому першочерговими завданнями аналізу насамперед є [19, c. 87]:

• загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;
• вивчення відповідності між коштами і джерелами регіональності їх розміщення та ефективності використання;
• визначення причинно - наслідкових зв’язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану, щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції зміцнення фінансового стану підприємства;
• дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;
• визначення платоспроможності, ліквідності, фінансової та ринкової стабільності підприємства;
• аналіз ефективності використання капіталу;
• оцінка ділової активності підприємства;
• прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;
• розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Слід зазначити, що завдання аналізу  фінансового стану підприємства змінюються залежно від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним  матеріалом.

Аналіз фінансового стану може здійснюватися як управлінським  персоналом підприємства, так і будь - яким зовнішнім аналітиком, оскільки такий аналіз базується на загальнодоступній інформації. Відповідно виділяють 2 види аналізу фінансового стану: внутрішній і зовнішній [6, c. 217].

Внутрішній аналіз проводиться  працівниками підприємства. Інформаційна база для його проведення набагато ширша і включає будь - яку інформацію, циркулюючу всередині підприємства та корисну для прийняття управлінських рішень. Відповідно розширюються і можливості аналізу. Внутрішній аналіз фінансового стану необхідний для задоволення власних потреб підприємства. Його метою є забезпечення надходження грошових коштів, розміщення власних і залучених джерел таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і уникнути банкрутства. Результати аналізу використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства.

Зовнішній аналіз проводиться аналітиками - стороннім особами для підприємства, які н мають доступу до внутрішньої інформаційної бази. Його метою є прогнозування ступеня ризику вкладення інвестицій і рівня його дохідності. Зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований.

Оцінку фінансового стану підприємства здійснюють різні економічні суб’єкти, зацікавлені в отриманні найбільш повної інформації про його діяльність. Результати аналізу дозволяють зацікавленим сторонам та підприємствам приймати управлінські рішення на підставі оцінки поточного фінансового стану, діяльності підприємства за минулі періоди і прогнозних даних. Кожна група користувачів переслідує власні цілі при проведенні аналізу фінансового стану підприємства. Інтереси різних користувачів щодо аналізу фінансового стану наведені в табл. 1.1

Таблиця 1.1

Зміст аналізу фінансового стану  для різних користувачів інформації

Основним джерелом інформації для  аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність [5, c. 203]:

• Баланс (ф. № 1),
• Звіт про фінансові результати (ф. № 2),
• Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3)
• Звіт про власний капітал (ф. № 4),

а також виписки з рахунків установ банків, які обслуговують підприємство; картотека рахунків, які підлягають оплаті; фінансовий план підприємства, планово-розрахункові показники виробничої діяльності, дані бухгалтерського та оперативного обліку.

Крім цього, для дослідження  фінансового стану підприємства можуть бути залучені комерційна звітність, конструкторсько - технологічна інформація, маркетингові дослідження, закони, інструкції та експертна інформація.

Напрями використання основних форм фінансової звітності як інформаційних джерел аналізу наведені в табл. 1.2 [6, c. 219]

Таблиця 1.2

Напрями використання форм фінансової звітності як інформаційних джерел аналізу

Основними методами аналізу фінансового стану, що широко використовуються в практиці господарської діяльності підприємства, є [19, c. 88]:

• горизонтальний - визначення абсолютних і відносних змін величин різних статей балансу за певний період;
• вертикальний - обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури активів і пасивів на певну дату;
• трендовий - полягає у зіставленні величин балансових статей за кілька років для виявлення тенденцій, що переважають у динаміці показників;
• коефіцієнтний - зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників одержаних на основі звітності і даних бухгалтерського обліку. При аналізу фінансових коефіцієнтів їх значення зіставляють з базовими величинами, а також вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних періодів.

Для оцінки фінансового стану підприємства найважливішими вважаються показники [5, c. 201]:

• платоспроможності та ліквідності - характеризують фінансові можливості підприємства щодо погашення заборгованості, покриття підприємством позикових коштів;
• прибутковості  - дають можливість порівняти отриманий прибуток  з вкладеним капіталом, тобто міру ефективності авансованого у виробництво та реалізацію капіталу;
• ділової активності - характеризують кругообіг засобів підприємства;
• фінансової стійкості - характеризують співвідношення власних та залучених коштів.

Таким чином, аналіз фінансового стану  дозволяє визначити стан фінансового «здоров’я» підприємства, своєчасно виявити і усунути недоліки в діяльності, а також знайти резерви покращення його розвитку.

2.  Платоспроможність та ліквідність підприємства

Об'єктивними умовами  забезпечення стабільної діяльності та фінансової стійкості підприємств  є їх ліквідність і платоспроможність, які визначають реальні фінансові можливості підприємств, здатність фінансувати свою діяльність, своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання [19, c. 120].

Платоспроможність [11, c. 93] - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання. Платоспроможність розглядається як один з індикаторів фінансового стану підприємства. До платіжних засобів відносять грошові кошти, короткострокові цінні папери та частку дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні. До строкових зобов’язань включають поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо. Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’язаннями характеризує підприємство як платоспроможне.

Про неплатоспроможність  підприємства свідчить відсутність  грошей на розрахунковому та інших  рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення  термінів виплат заробітної плати тощо.

Причинами неплатоспроможності  можуть бути:

• невиконання договірних зобов’язань підприємства щодо постачання замовникам продукції;
• зростання рівня виробничих витрат, що призводить до зниження величини прибутку;
• неплатоспроможність самих замовників;
• значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси.

Розрізняють поточну платоспроможність, що склалася на певний момент часу, і  перспективну платоспроможність, що очікується в короткостроковій та довгостроковій перспективі.

Поточна платоспроможність  означає наявність у достатньому  обсязі коштів і еквівалентів для  розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Тому основними індикаторами поточної платоспроможності є наявність  достатньої суми коштів і відсутність  в організації прострочених боргових зобов’язань.

Перспективна платоспроможність  забезпечується погодженістю зобов’язань і платіжних зобов’язань впродовж прогнозного періоду. Він залежить від складу, обсягів і ступеня ліквідності поточних активів. При внутрішньому аналізі платоспроможність прогнозується на основі вивчення грошових потоків. Зовнішній аналіз платоспроможності здійснюється, як правило, на підставі вивчення показників ліквідності.

В практичній діяльності розрізняють  ліквідність активів, ліквідність  балансу і ліквідність підприємства [10, c. 248].

Під ліквідністю активів розуміють здатність їх до трансформації у грошові кошти, а ступінь ліквідності активів визначається проміжком часу, необхідним для перетворення їх у грошову форму. Чим менше потрібно часу для інкасації певного активу, тим вища буде його ліквідність.

Ліквідність балансу - це можливість суб’єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов’язання. Відмінність цього поняття від ліквідності активів полягає в тому, що ліквідність балансу відображає ступінь погодженості обсягів і ліквідності активів з сумами та термінами погашення зобов’язань, а ліквідність активів визначається без відношення до пасиву балансу.

Ліквідність підприємства - це більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Остання передбачає пошук платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел, тобто реалізації активів. Підприємство може залучати позикові кошти зі сторони, якщо вони має досить високий рівень інвестиційної привабливості. Тому, оцінюючи ліквідність підприємства, необхідно враховувати його фінансову стійкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, реалізувати активи, швидко реагувати на кон’юнктуру ринку тощо.

Аналіз ліквідності балансу  полягає в порівнянні коштів активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, об’єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи організації поділяються на такі групи [4, c. 394]:

1. найбільш ліквідні активи (А1) - це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей.
2. активи, що швидко реалізуються (А2) - це активи, для перетворення яких на гроші потрібний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість. Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб’єктив-

них та об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, плато-

спроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3. активи, що реалізуються повільно (А3) - це статті 2-го розділу активу балансу, до яких відносяться запаси та інші оборотні активи. В окремих випадках деякі запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати.
4. активи, що важко реалізувати (А4) - це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності впродовж тривалого періоду. До цієї групи відносять усі статті 1-го розділу активу балансу.

Перші три групи активів  впродовж поточної діяльності постійно змінюються і належать до поточних активів підприємства.

Відповідно на чотири групи  поділяються і зобов’язання підприємства.

1. П1 - найбільш термінові зобов’язання, які необхідно погасити впродовж поточного місяця ( розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити);
2. П2 - середньострокові погашення до одного року, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, векселі видані;
3. П3 - довгострокові зобов’язання;
4. П4 - власний капітал, що постійно перебуває в розпорядженні організації.

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують  короткострокові зобов’язання. Підприємство може вважатися ліквідним за умови, коли його оборотний капітал складається в основному з коштів та короткострокової дебіторської заборгованості.

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу [4, c. 396].

Баланс вважається абсолютно  ліквідним, якщо:

                                             А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4                       (1.1)

Аналіз співвідношень  цих груп активів і пасивів  за кілька періодів дозволить визначити тенденції зміни в структурі балансу та його ліквідність.

При цьому необхідно враховувати  ризик недостатньої ліквідності, коли не вистачає високоліквідних засобів  для погашення зобов’язань, а  також ризик зайвої ліквідності, коли надлишок активів є низьколіквідним.

Поряд з абсолютними показниками  для оцінювання ліквідності підприємства розраховують відносні показники [11, c. 96]: коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнт швидкої ліквідності; коефіцієнт поточної ліквідності. Ці показники представляють інтерес не лише для підприємства, але і для зовнішніх суб’єктів аналізу: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників матеріальних ресурсів; коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків; коефіцієнт поточної ліквідності - для інвесторів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до суми залишків за непогашеними кредитами та поточної кредиторської заборгованості.

За рядками балансу  розрахунок буде мати вид:

                                                                (1.2)

Значення коефіцієнта  абсолютної ліквідності повинно  перебувати в межах 0,2 - 0,35. Він характеризує здатність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Коефіцієнт швидкої  ліквідності визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків за непогашеними короткостроковими кредитами та поточної кредиторської заборгованості.

                                                                                   (1.3)

Значення коефіцієнта  швидкої ліквідності показує  скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову  одиницю короткострокових, тобто  невідкладних зобов’язань. Значення К _ш.л. в межах 1 - 1,15 свідчитиме про те, що підприємство вчасно ліквідовує борги.  При цьому зазначимо, що коефіцієнт швидкої ліквідності завжди вищий за коефіцієнт абсолютної ліквідності, оскільки при його визначенні в чисельнику, крім грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, враховуються й інші, хоча й менш ліквідні активи.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається відношенням загальної суми оборотних активів і витрат майбутніх періодів (розділ ІІ + розділ ІІІ) до загальної суми зобов’язань і доходів майбутніх періодів.

                                                                 (1.4)

Бажано, щоб цей коефіцієнт був більшим за одиницю. Таким  чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних активів для повної ліквідації своїх боргових зобов’язань.

Однак в практиці часто  користуються середнім коефіцієнтом ліквідності, без урахування різних рівнів платоспроможності. Він визначається відношенням суми оборотних активів до суми поточних зобов’язань [11, c. 98].

                                                                                             (1.5)

Це дозволяє визначити  спроможність підприємства щодо погашення  своїх короткострокових зобов’язань. Водночас середній коефіцієнт ліквідності не завжди вважається достовірним, оскільки запаси і продукція в стадії незавершеного виробництва не скоро перетворюються на грошові кошти. Тому більш реальним варто вважати коефіцієнт критичної ліквідності, який визначається відношенням величини оборотних активів за мінусом запасів і незавершеного виробництва до суми поточних зобов’язань.

                                                                (1.6)

Бажано, щоб цей показник дорівнював одиниці. Однак на практиці він часто становить 0,8 - 0,9. При цьому за умови низьколіквідних активів може погіршитися фінансовий стан підприємства, а надто висока ліквідність буде свідчити про недолік у використані поточних активів.

Якщо відношення суми активів  до суми поточних зобов’язань розглядається як середній коефіцієнт ліквідності, то різниця між цими двома величинами буде показувати величину оборотного капіталу, який свідчитиме про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами.

Після аналізу ліквідності  балансу виконується аналіз платоспроможності підприємства [19, c. 126]. Для оперативного внутрішнього аналізу поточної платоспроможності, щоденного контролю за надходженням засобів від продажу продукції, погашення дебіторської заборгованості й інших надходжень коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками, банками й іншими кредиторами складається платіжний календар, у якому, з одного боку, підраховуються наявні й очікувані платіжні засоби, а з іншого боку - платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів, 1 міс).

Оперативний платіжний  календар складається на основі даних про відвантаження і реалізацію продукції, про закупівлю засобів виробництва, документів про розрахунки з оплати праці, на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків та ін.

Для визначення поточної платоспроможності  необхідно платіжні засоби на відповідну дату порівняти з платіжними зобов'язаннями на цю саму дату. Ідеальний варіант, якщо коефіцієнт буде становити одиницю або трохи більше.

Платіжний календар забезпечує щоденний контроль за надходженням і  витратою коштів, дозволяє синхронізувати позитивні й негативні грошові  потоки, визначити пріоритетність платежів за ступенем їхнього впливу на фінансові результати. Таким чином, він є важливим інструментом оперативного управління поточною платоспроможністю підприємства.