Аналіз продуктивності праці. 4

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                                                                                                              4

1Розділ. Теоретичні аспекти аналізу продуктивності праці.                                             6

1.1 Суть, значення і завдання  аналізу продуктивності праці.                                      6

1.2 Методика проведення аналізу продуктивності праці.                                           11

1.3 Джерела інформації та методи та прийоми аналізу.                                             17

2 Розділ. Аналіз продуктивності праці на прикладі підприємства.                               18

2.1 Характеристика підприємства як об’єкта дослідження.                                        18

2.2 Аналіз показників динаміки  продуктивності праці.                                                21

2.3 Факторний аналіз продуктивності  праці.                                                                   23

3 Розділ. Пропозиції щодо ефективного використання продуктивності праці.         26

3.1 Резерви збільшення продуктивності праці.                                                              26

Висновки                                                                                                                                       27

Список використаних джерел                                                                                                  28

 Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

  Тема моєї курсової  роботи: «Аналіз продуктивності  праці». Виробництво кожної країни  і кожної галузі залежить від  ряду факторів. Такими факторами  є кадри, праця й оплати праці.  Те чи інше  використання кадрів  прямим образом  зв'язано зі  зміною показника продуктивності  праці. Ріст цього показника  є  найважливішою умовою  розвитку  продуктивних сил країни і  головним джерелом  росту національного  доходу.  На ріст продуктивності  праці впливає існуюча в кожен  момент часу система оплати  праці, тому що оплата є стимулюючим  чинником для росту кваліфікації  праці, підвищення технічного  рівня виконаної роботи.

     Вирішальною умовою розвитку економіки, значною підйому добробуту є подальше підвищення продуктивності праці. Основний упор в економічному розвитку повинний бути зроблений на інтенсивні фактори росту - технічне переозброєння, реконструкцію виробництва, більш повне й ефективне використання наявної робочої сили. Першорядного значення набуває своєчасне і масове використання досягнень науково-технічного прогресу і науково-технічного передового досвіду.

       Можливість і  необхідність безперервного підвищення  продуктивності праці в розвитому  суспільстві об'єктивно обумовлені  дією економічних законів і  їхнім творчим використанням  у практиці господарювання.

      Метою курсової  роботи є вивчення рівня та  динаміки продуктивності праці  та внесення пропозицій щодо  підвищення продуктивності праці.

      Об’єктом дослідження  є підприємство ТОВ «Лакомка»

        Основні задачі  курсової роботи:

- розглянути теоретичні питання стосовно сутності продуктивності праці, особливостей її аналізу в умовах ринкової економіки;

- провести дослідження рівня та динаміки продуктивності праці на прикладі конкретного підприємства;

- дати рекомендації щодо підвищення продуктивності праці на підприємстві за рахунок техніко-технологічних та організаційно-економічних факторів.

Курсова робота складається з трьох розділів:

У першому розділі обґрунтовується  сутність продуктивності праці та методика аналізу.

У другому розділі проводиться  аналіз рівня та динаміки показників продуктивності праці на прикладі

У третьому розділі  пропонуються можливі напрямки підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Методи дослідження: метод ланцюгових підстановок, табличний метод, групування, порівняння.

Курсова робота виконана на 26 сторінках, в 4 таблицях, 5 формул і 3 додатка. Опрацьована література включає 15 джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти аналізу продуктивності праці

1. Суть, значення і завдання  аналізу продуктивності праці

            Зростання продуктивності праці — важливий фактор підвищення ефективності суспільного виробництва, зниження собівартості продукції, виконання плану прибутку (доходу).

Продуктивність праці на підприємстві визначається виробітком, тобто кількістю  продукції, яку виробляє робітник за встановлену одиницю робочого часу, або показником, оберненим до виробітку, — трудомісткістю, що характеризує витрати робочого часу на виробництво  одиниці продукції.

У плануванні, обліку й економічному аналізі використовують три методи визначення продуктивності праці: натуральний, вартісний і нормативної трудомісткості.

Натуральний метод полягає у  визначенні виробітку в натуральних (фізичних) показниках за одиницю часу. Для визначення виробітку одного робітника за певний період (рік, місяць, день) необхідно обсяг виконаних  робіт у натуральних одиницях поділити відповідно на середньорічну  чисельність робітників, кількість  робочих днів, фактично відпрацьованих або,передбачених планом. Аналіз виконання  плану продуктивності праці в  натуральних показниках проводять  шляхом порівняння фактичного виробітку  робітника за окремим видом робіт  з планом або попереднім звітним  періодом.

Продуктивність праці в натуральних  показниках дає змогу порівняти  рівень продуктивності на окремих видах  робіт за будь-який час, а також  продуктивність робітників чи бригад при виконанні ними однакових  видів робіт. При виконанні окремими робітниками або бригадами різних видів робіт за один і той же період показники виробітку в  натуральних одиницях не порівнюють.

Метод визначення продуктивності праці  за трудомісткістю (нормативний) грунтується  на нормуванні витрат часу на виконання  одиниці продукції. При цьому визначають витрати робочого часу в людино-днях або людино-годинах на одиницю обсягу робіт у натуральному вираженні. Показники продуктивності праці знаходять шляхом порівняння нормативного часу, розрахованого за діючими нормами, з фактичними витратами часу на виконаний обсяг робіт. Цей метод можна застосувати для визначення та порівняння продуктивності праці окремих робітників і бригад, а також на окремих видах робіт.

Планування, облік і аналіз виробітку  у вартісному вираженні як основного  показника продуктивності праці  зумовлене тим, що на підприємстві виконують, як правило, різні види робіт. У цих умовах загальний обсяг робіт і рівень продуктивності праці не можуть бути виражені єдиним натуральним показником. Разом з тим при плануванні й аналізі продуктивності праці на підприємстві слід пам'ятати, що вартісний виробіток, на одного працівника залежить від цін на виконання на одиницю продукції.

Трудові ресурси підприємства відіграють провідну роль у розв’язанні науково-технічних, організаційних і економічних завдань  щодо досягнення поставлених цілей господарювання. Рівень забезпеченості підприємства робочою силою і її раціональне використання значною мірою визначає організаційно-технічний рівень виробництва, ефективність застосування техніки і технології, використання предметів праці.

Від ефективності використання трудових ресурсів у процесі виробництва багато в чому залежать показники обсягу виробництва продукції, її собівартість, якість тощо. Тому аналіз використання трудових ресурсів є важливим розділом системи економічного аналізу діяльності підприємства.

            

 

 

 

 

 

Розглянемо основні об’єкти та етапи ефективності виконання трудових ресурсів

 

Аналіз забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів
Завдання аналізу З’ясування забезпеченості робочих  місць, підрозділів підприємства трудовими  ресурсами   Вивчення показників руху трудових ресурсів   Оцінка використання трудових ресурсів (робочого часу) у процесі виробництва   Вивчення ефективності використання коштів на оплату праці   Виявлення резервів повнішого та ефективнішого  використання трудових ресурсів
Об’єкти аналізу Чисельність персоналу, його кваліфікація й освітній рівень   Рух  робочої сили   Втрати робочого часу   Кількість виробленої продукції (виконаних  робіт, наданих послуг)   Втрати на оплату праці
Етапи аналізу Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та руху робочої  сили           Аналіз використання робочого часу           Вивчення продуктивності праці  і трудомісткості продукції           Оцінка витрат на оплату праці

Рис. 1.1 Основні завдання, об’єкти й етапи аналізу трудових ресурсів

 

Аналізуючи вартісні показники  продуктивності праці, слід пам'ятати, що вони можуть обчислюватися за обсягом  виконаних робіт, які виконуються власними силами організації, за обсягом нормативно чистої продукції або за валовим доходом організації.

Доход визначають як різницю між  вартістю виконаних робіт, підтверджених  в установленому порядку замовником, і сумою виручки від реалізації продукції, послуг та матеріальними  витратами, пов'язаними з виконанням цих робіт, реалізацією продукції  або послуг.

Розпочинаючи аналіз, необхідно  оцінити обґрунтованість нового завдання підвищення продуктивності праці між підрозділами. Основними завданнями аналізу продуктивності праці є:

• завдання щодо зростання продуктивності  праці в окремих організаціях   повинні   бути   рівно напруженими,   що   досягається шляхом  встановлення  їм  диференційованих  темпів  зростання  з урахуванням  наявних  резервів,  а  також  структури робіт;
• для кожного підрозділу  повинні бути   визначені   потенційні   резерви   підвищення   продуктивності праці;
• зростання продуктивності праці в підрозділах має бути збалансованим із зростанням продуктивності праці на підприємстві в цілому;
• заплановані темпи приросту продуктивності праці повинні органічно пов'язуватися з наміченими плановими обсягами виробництва. Як правило, приріст обсягів робіт має забезпечуватися при тій самій або меншій чисельності працівників.

Значна роль в підготовці управлінських  рішень з праці, пошуку резервів підвищення  продуктивності праці на підприємствах  інвестиційного комплексу належить економічному аналізу. Виявлення глибинних  резервів зростання продуктивності праці в організаціях забезпечується за умови проведення поточного, оперативного і перспективного аналізу.

Мета аналізу – визначити  загальну величину і структуру резервів, дати вихідну інформацію для планування. Основний напрям поточного аналізу  резервів полягає у вивченні стану  технології і організації виробництва, виявленні втрат і непродуктивних затрат робочого часу. Величина цих втрат визначає потенційні резерви.

При  проведенні    аналізу  доцільно досліджувати індустріальні  резерви в процесі виконання  окремих видів робіт і організаційні  резерви, обумовлені недоліками технічної  підготовки виробництва, процесами  виконання робіт і методами управління. При цьому резерви пропонується аналізувати з точки зору ув'язки з факторами, які необхідно привести в дію для їх реалізації.

Так, з метою скорочення цілозмінних втрат робочого часу через простої, прогули і т.д. необхідно вдосконалювати організацію виробництва і праці. Це відноситься і до скорочення внутрішньозмінних втрат з організаційних причин.

Вдосконалення організації праці допоміжних робітників може бути досягнуто тільки на основі упорядкування організації виробництв, зокрема, вдосконалення   організаційної   структури  підприємства, укрупнення і закріплення бригад за об'єктами. Величина потенційних резервів щодо допоміжного обслуговування визначається чисельністю допоміжних робітників, які можуть бути вивільнені в даний час.

В процесі проведення аналізу резервів, пов'язаних з управлінням виробництва,  необхідно дати оцінку завантаження виробничих підрозділів, рівня їх спеціалізації, чисельності апарату управління за окремими категоріями. Принципове значення має виявлення виробничих підрозділів, які недостатньо завантажені, а також підрозділів, в яких    допускається    утримання    понаднормативної   чисельності управлінського апарату.

Результати поточного аналізу дають можливість виявити динаміку і тенденції змін: витрат на персонал, продуктивності праці, чисельності персоналу; зіставити досягнуті показники з відповідними даними конкурентів, виявити слабкі місця і визначити шляхи підвищення конкурентоспроможності колективу. Поточний аналіз вбирає в себе підсумки оперативного аналізу і служить базою перспективного аналізу.

Оперативний аналіз розглядається як один із видів аналізу, направлений на рішення завдань, які стоять перед оперативним управлінням виробничим персоналом. Основне його завдання – дати оцінку ходу виконання оперативного плану шляхом визначення відхилень фактичних трудових показників від планових завдань. Оперативний аналіз рекомендується проводити на рівні підприємств, управління, дільниці, бригади за період до одного місяця. У даному випадку оперативний аналіз тісно пов'язується з періодом оперативного планування діяльності підприємства, результати такого аналізу стають зворотним зв'язком між планом і його виконанням.

 

1.2 Методика проведення аналізу продуктивності праці

Ефективність використання трудових ресурсів відображається у показниках продуктивності праці. Зростання продуктивності праці є умовою збільшення обсягів виробництва продукції, основним чинником економічного зростання. Іншими словами, під продуктивністю праці розуміють результативність праці або здатність працюючого виробляти за одиницю робочого часу певний обсяг продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Продуктивність праці може бути виміряна за допомогою трьох методів вимірювання. Що наглядно розглянуто на рисунку 1.2.

 

На робочому місці, в цеху, на підприємстві продуктивність праці  визначається кількістю продукції, яку виробляє робітник за одиницю  часу (годину, день, рук), тобто виробництво  продукції за 1 людино – день (1 людино – годину) – виробіток, або кількістю  часу, що витрачається на виготовлення одиниці продукції – трудомісткість. Відповідно, існує тісний взаємозв’язок  між витратами праці на одиницю  виробленої продукції і продуктивністю праці: чим нижче трудомісткість виробництва продукції, тим вища продуктивність праці.

 

Методи визначення продуктивності індивідуальної (живої) праці розрізняються  в залежності від способів виміру продукції, що виготовляється.

Показники продуктивності праці визначаються у:

• натуральних вимірниках – при випуску однорідної продукції, там де виробляють один вид продукції або декілька подібних;
• трудових вимірниках – передбачає вимірювання через трудомісткість окремих видів продукції;
• вартісних вимірниках – найпоширеніші вимірники, які можуть бути використані на будь-якому підприємстві.

Найбільш простий і достовірний метод виміру продуктивності праці — натуральний, по якому продукція і виробіток виміряються в штуках, тоннах, і т. ін. Він найбільш повно характеризує абсолютний рівень та динаміку продуктивності праці. Однак його використання можливе тільки в тих галузях, де випускається однорідна продукція, наприклад у виробництві електроенергії. Досить широке поширення натуральний метод одержав при вимірі продуктивності праці усередині підприємств: на робочих місцях, у бригадах, на окремих ділянках, особливо при наявності спеціалізованого устаткування, коли виробляється однорідна продукція.

Різновидом натурального методу вимірювання продуктивності праці є умовно-натуральний метод або метод умовних облікових одиниць (наприклад, умовне паливо і т. ін.). Він застосовується у галузях виробництва, що випускають продукцію того самого призначення, але розрізняються якою-небудь однією ознакою.

Якщо обсяг виробленої продукції розраховується по її трудомісткості — у незмінних (базисних) годинах або людино-годинах, то виробіток визначається кількістю незмінних годин, що приходяться на одиницю фактично відпрацьованого часу. Це трудовий метод визначення продуктивності праці.

Трудовий метод враховує не обсяг продукції, а обсяг основної виробничої роботи, та повинен використовуватися перш за все усередині підприємств. Його використання усує  вплив асортиментних зрушень в продукції, створює можливість враховувати продуктивність праці і на інших рівнях виробничого процесу та виявляти реальні резерви її підвищення. Більш ширше трудовий метод повинен використовуватися в цехах, на ділянках, на підприємствах з перебільшенням технічно обґрунтованих норм.

Найбільш розповсюдженим на підприємствах є вартісний (грошовий) метод виміру продуктивності праці. Його можна застосовувати в будь-якій галузі виробництва, тому що в кінцевому рахунку вся продукція оцінюється в грошовому вираженні. Вартісний метод використовується на всіх етапах зведеного планування й обліку по галузях виробництва і й цілому по народному господарству. Цим методом продуктивність праці (виробіток) визначається шляхом розподілу вартості продукції в оптових цінах підприємства на средньоспискову чисельність промислово-виробничого персоналу.

Для оцінки рівня продуктивності праці  застосовується система узагальнюючих, часткових і допоміжних показників. До узагальнюючих показників відносяться: середньорічний, середньоденний і середнього динний виробіток продукції одним  робітником. Часткові показники: витрати  часу на виробництво одиниці продукції  окремого виду або трудомісткість продукції, або випуск продукції певного  виду в натуральному вираженні за 1люд./день або 1 люд./год. Допоміжні: витрати  часу на виконання одиниці певного  виду робіт або обсяг виконання  робіт за одиницю часу.

Основним узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції одним працюючим (). Величина його залежить від виробітку робітників (), їх питомої ваги в загальній чисельності промислово – виробничого персоналу () (фактори першого рівня підпорядкування); кількості відпрацьованих днів (Д), тривалості робочого дня (Т), середньогодинного виробітку робітника () (фактори другого рівня підпорядкування). Таким чином, середньорічний виробіток одного працюючого дорівнює:

 

                      (1.1)

 

Вплив наведених факторів може бути розрахований способом ланцюгових підстановок.

Розрахунки впливу факторів на зміну  рівня середньорічного виробітку  працюючих проведемо способом ланцюгових підстановок.

 

                                     (1.2)

                                     (1.3)

                                     (1.4)

 

Аналогічно проводиться аналіз зміни середньорічного виробітку  робітника, який залежить від кількості  відпрацьованих днів одним робітником, середньої тривалості робочого дня та середньогодинного виробітку.

Численні взаємозалежні фактори  підвищення показників продуктивності праці можна умовно поєднати в  наступні основні групи, які характеризують:

• Удосконалення техніки та технології. До цієї групи факторів входить все, що визначається сучасним науково – технічним прогресом;
• Покращення організації виробництва, раціональне розміщення виробничих сил, спеціалізація підприємства та галузей промисловості, найбільш повне використання наявного обладнання, ритмічність виробництва тощо;
• Удосконалення організації праці, підвищення кваліфікації кадрів, культурно – технічного рівня працівників, корпоративної культури та удосконалення системи заробітної плати, нормування праці та особиста матеріальна зацікавленість всіх працюючих тощо.

На наступному етапі аналізу  продуктивності праці необхідно  проаналізувати показник, від якого  залежить рівень середньоденного та середньорічного виробітку робітників, - середнього динну продуктивність праці одного робітника. Величина цього показника залежить від факторів, пов’язаних з трудомісткістю продукції і вартістю її оцінки.

В економічному аналізі використовуються два поняття трудомісткості. Питома трудомісткість – це загальні витрати  людино – годин на виробництво  продукції. Технологічна трудомісткість – це витрати лише нормованого робочого часу основних робітників – відрядників на виробництво продукції (у нормо – годинах).

Трудомісткість визначається за всією  номенклатурою виробів і послуг, на одиницю продукції, за типовими виробами, до яких приводяться всі інші.

Порівняно з показником виробітку, трудомісткість має ряд переваг: вона встановлює пряму залежність між  обсягом виробництва та трудовими  затратами, відображає економію праці  під впливом змін в умовах виробництва, не залежить від змін асортименту.

У процесі економічного аналізу  трудомісткість вивчається її динаміка, причини зміни та впливи на продуктивність праці.

Зростання продуктивності праці відбувається в основному за рахунок зниження трудомісткості продукції. Зниження трудомісткості продукції (робіт, послуг) зумовлюється в основному організаційно –  технічними заходами. Підвищення (зниження) продуктивності праці за рахунок  зміни трудомісткості продукції  обчислюється за формулою:

                  

                             (1.5)

 

де - зміна середнього виробітку продукції одного робітника, %; - зміна трудомісткості продукції, %.

 

1.3 Джерела інформації  та методи та прийоми аналізу

Джерелами інформації для проведення оперативного аналізу є первинна документація, дані бухгалтерського і оперативно-технічного обліку, а також матеріали особистих спостережень. Для аналізу продуктивності праці використовуються джерела інформації, наведені в таблиці.

Таблиця 1.1

 

	Група	Джерела інформації
	1	2
	Первинні  документи	Маршрутні листи, накази по підприємству про прийняття на роботу та звільнення, листки з обліку кадрів, особові картки працівників, табелі обліку використання робочого часу, наряди на відрядні роботи, рапорти про виробіток, розпорядження про відпустки, наряди тощо
	Дані  рахунків бухгалтерського обліку	23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні  витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності»  у частині сум нарахованої  заробітної плати та відрахувань,  66 «Розрахунки з оплати праці», 64 «Розрахунки за податками та  платежами», в частині обов’язкових  утримань із заробітної плати, 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи»
	Облікові  регістри	Журнал 5,5А
	Фінансова звітність	ф.№1 «Баланс», ф.№2 «Звіт про фінансові  результати», ф.№6 Додаток про Приміток до річної фінансової звітності «Інформація  за сегментами»
	Статистична звітність	ф.№1-ПВ «Звіт з праці», ф.№3-ПВ «Звіт про  використання робочого часу», ф.№6-ПВ «Звіт  про кількість працівників, їх якісний  склад та професійне навчання», ф.№1-ПВ (умови праці) «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці»
	Інші  джерела	Протоколи виробничих нарад, штатний розклад, оперативна звітність цехів, відділів, служб підприємства, матеріали хронометражу та фотографій     робочого дня, попередні результати аналогічних досліджень

    

     Крім наведених вище, можуть використовуватися й інші джерела, що містять відомості про продуктивність праці підприємства та діяльність виробничих підрозділів і служб залежно від поставлених завдань.

 

Розділ 2. Аналіз продуктивності праці на прикладі підприємства.

2.1 Характеристика підприємства як об’єкта дослідження

   ТОВ «Лакомка» - це лідер на ринку кондитерських виробів міста Миколаєва. Підприємство «Лакомка» знаходиться на пр. Жовтневий 293. Основною діяльністю підприємства є виробництво кондитерських виробів в широкому асортименті, а також виготовлення тортів за індивідуальними замовленнями. Однією з головних цілей виробництва кондитерських виробів на підприємстві «Лакомка» є збереження традицій споживання натуральних продуктів, що забезпечує продукції підприємства довіру покупців і стабільно високий попит.

     Товариство «Лакомка» зареєстровано 17 липня 2000 року. З 2000 року почався шлях поетапного і суверенного розвитку підприємства.

    За час роботи придбаний  досвід, створений міцний колектив. «Лакомка» успішно поєднує в собі виробництво і реалізацію кондитерських виробів.

    Асортимент виробів налічує  понад 120 найменувань, в якому  70% власні розробки підприємства, а це різні види печива, кексів, ніжний зефір, ексклюзивні торти та різноманітні тістечка.

    Технологічний цикл виробництва  кондитерських виробів, побудований таким чином, щоб зберегти високу якість, харчову цінність і безпеку. Усі виробничі процеси орієнтовані на використання сучасного обладнання, застосування вихідних матеріалів і сировини, тільки провідних виробників, що дозволяють сумістити високу продуктивність з високою якістю і екологічною безпекою.

   ТОВ «Лакомка» є юридичною основою і здійснює свою діяльність на підставі статуту.

   Підприємство «Лакомка» - підприємство, організоване на засоби групи підприємців, деякі посідають адміністративні посади в нім.

   Стаття 27 Цивільного кодексу  України затверджує право юридичних  осіб на індивідуальне найменування. Найменування юридичної особи  є одним з необхідніших засобів  його індивідуалізації, що дозволяє  відрізнити одне з них від  іншого.

   Найменування юридичної  особи указується в його засновницьких  документах. У засновницьких документах  може указуватись його повне  і скорочене найменування.

   Управління підприємством  здійснюється директором, який ухвалює  рішення з усіх питань діяльності  підприємства, несе повну відповідальність  за фізичний стан колектива, розпоряджається майном підприємства, видає накази відповідно до трудового законодавства, приймає, звільняє працівників, відкриває рахунки підприємства в банках, здійснює економічне планування.

   Заступник директора –  веде пошук постачальників матеріалу,  укладає договір, займається маркетинговою  політикою, застосовує заходи  заохочення і накладає стягнення  працівникам підприємства, бере  участь у плануванні, розробляє  заходи стосовно зниження собівартості  та підвищення рентабельності  підприємства, поліпшує використання  виробничих фондів, виявляє та  використовує резерви для підприємства, розробляє календарні графіки  роботи.

     Бухгалтер – веде  бухгалтерський облік і звітність,  виконує розрахункові роботи, оформляє  документацію, стежить за влучністю  і своєчасністю розрахунків із  споживачем, постачальниками і органами  податкового контролю, становить  підсумкові бюджетні звіти надання  в податкові органи, виробляє  фінансові розрахунки з замовниками  і постачальниками, пов’язані  у реалізації готової продукції,придбанням  необхідної сировини, до її завдань  також входить отримання кредитів  у банку, своєчасне повернення  позичок.

     Менеджер щодо закупівель: здійснює закупівлі необхідних  товарів (продуктів), організовує  контроль на якістю сировини, напівфабрикатів, що надходить  на підприємство.

    Технолог – забезпечує  контроль над забезпеченням устаткування  прогнозує заміну устаткування  й запасними частинами, і навіть  своєчасний ремонт устаткування, стежить за якістю проведення  ремонтів і профілактичних робіт,  здійснює інвентарний контроль, стежить за правильною роботою  устаткування й персоналу, контролю  дотримання встановленої технології, здійснює оперативний контроль над ходом виробництва, слідкує за комплектацією і якістю готової продукції.

   Цілями організації є:  надання відвідувачам високоякісної  продукції, задоволення потреб  відвідувача, підвищення рентабельності  шляхом удосконалення технологій  і підвищення продуктивності.

   ТОВ «Лакомка» має в своєму розпорядженні майно, що складається основних фондів, а так само інших засобів підприємства, вартість яких відбивається в самостійному балансі. На підприємстві так само створений резервний фонд, у розмірі 25% від суми статутного фонду. Його формування здійснюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі 5% від суми чистого прибутку  до досягнення фондом встановленого розміру.

    Підприємство має так  само власну виробничу базу, з  виробничими ділянками і адміністративними  приміщеннями:

• виробничі цеха;
• котельна;
• бокс для ремонту автомобілів;
• офіс (адміністративна будівля);
• складські приміщення;
• автомобілі;
• гараж;
• магазин.