Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Аналіз сучасних напрямів міграційних процесів України

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

_______________________________________

Тема роботи: ____________________________________________________________________________________________________________________________________

Виконала ________________________курсу _______________________групи

_______________________________________ __________________

(прізвище,ім’я,по батькові) (підпис)

Оцінка ________________________

Керівник______________________ ______________________

(підпис)

______________________________________р.

Міністерство фінансів України

Дніпропетровська державна фінансова академія

Кафедра___________________________________________________________

Дисципліна ________________________________________________________

Спеціальність ______________________________________________________

Курс___________група_________________________семестр _____________

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу студента

__________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

1.Тема роботи____________________________________________________

________________________________________________________________

2.Строк подачі студентом закінченої роботи____________________________

3. Вихідні дані до роботи____________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які підлягають розробці) __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________

5. Перелік графічного матеріалу__________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6.Дата видачі завдання_____________________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ п.п.	Назва етапів курсової роботи	Строк виконання етапів роботи	Примітка
1	2	3	4

Студент_________________________

(підпис)

Керівник_________________________ _______________________________

(підпис) (прізвище, ім’я, по батькові)

“_____”____________________ 200__ р.

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………...5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ……………………………………………………………….………......8

Теоретичні основи міжнародної міграції робочої сили…………….8
Міжнародна економічна інтеграція……………………………….…14

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ…………………………………………………………………………...18

2.1 Аналіз сучасних напрямів міграційних процесів України. ……….18

2.2 Аналіз міжнародної міграції робочої сили України………………..20

РОЗДІЛ3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ МІГРАЦІЙНМХ ПРОЦЕСІВ УКРАЇНИ……………………………………………………….……………....24

ВИСНОВКИ…………...………………………………………………………..27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………31

ДОДАТКИ…………………………………………..…………………………..32

Вступ

Міграція населення –переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди, або на досить тривалий період.

В останні десятиріччя головними регіонами світу, звідки відбуваються міграційні населення, є Африка (9 млн. осіб), Азія (7 млн. осіб), країн колишнього СРСР (2,5 млн. осіб).

На кількість населення країни, його структуру , культурний та освітній рівень впливає м і г р а ц і я (механічний рух) населення – переміщення людей по території.

Міграцію класифікують за причинами (економічна, політична, гуманітарна тощо), строками (сезонна, тимчасова, постійна), напрямами (зовнішня і внутрішня), складом мігрантів, ступенем організованості тощо. Зовнішня міграція поділяється на: а) еміграцію – виїзд громадян зі своєї країни до іншої держави на постійне проживання або на тривалий період; б) імміграцію – в’їзд до країни громадян іншої країни на постійне або тривале проживання. Зовнішня міграція населення найбільшого розмаху набула в добу капіталізму, розвитку якого сприяв вільний рух робочої сили. Після Другої світової війни головним районом притягання робочої сили стали Західна Європа та Північна Америка. Великий район еміграції сформувався в нафтодобувних арабських країнах Середнього Сходу. Неконтрольований приплив емігрантів створює навіть у розвинутих демократичних країнах певне соціальне напруження, часто пов’язане із зайнятістю та етно- культурною чи релігійною нетерпимістю. Тому більшість країн проводить досить жорстку імміграційну політику. У другій половині ХХ ст. з явилася нова форма зовнішньої міграції. Яка дістала назву «відплив умів Суть її полягає в переманюванні розвинутими країнами іноземних учених, інженерів та інших спеціалістів високої кваліфікації, яким створюють сприятливі умови для роботи і виплачують високу зарплату. Нині найбільші еміграційні потоки спрямовані до США – з країн Латинської Америки, до Європи – з країн Азії і Африки. Багато людей виїжджає з країн СНД і Центральної Європи в Західну Європу, Північну Америку, Ізраїль.

Для всіх країн світу характерною рисою є зростання масштабів внутрішньої міграції і насамперед з сільської місцевості в міста, особливо у великі та столичні. В результаті темпи зростання сільського населення уповільнились, а міського – прискорились.

Істотно впливають на міграцію війни, конфлікти, зміни політичної ситуації в країні або регіоні, державних кордонів. Міграція вносить корективи в демографічні процеси і у формування культури народів. Досить згадати, як примусова міграція народів Африки, здійснювана європейськими колонізаторами в ХVІ – XVII ст., вплинула на формування нової культури народів нинішньої Центральної та Південної Америки.

Взаємодія природного і механічного руху населення формує його демографічну структуру, що проявляється насамперед у співвідношенні чоловіків і жінок та різних вікових груп. У світі чоловіків більше, ніж жінок: на 100 жінок припадає 102 чоловіки (2000 р.). Але приблизно в половині країн світу жінки кількісно переважають над чоловіками. Це пояснюється тим, що середня тривалість життя жінок на 5–8 років більша, ніж чоловіків. В окремих країнах переважання жінок є результатом Другої світової війни, сучасних воєнних конфліктів. Але з появою нових поколінь розрив у співвідношенні чоловіків і жінок постійно скорочується. Кількісне переважання чоловіків над жінками спостерігається в країнах, де становище жінок історично було несприятливе (ранні шлюби, низький соціальний статус жінки), а також у тих країнах, де великий приплив чоловічої робочої сили. Найбільше кількісне переважання чоловіків в Індії та Китаї.

Віковий склад населення наочно можна простежити, розглядаючи демографічну піраміду, будова якої відповідає тому чи іншому типу відтворення: класична її форма властива країнам з високим природним приростом, які мають значну частку населення молодших вікових груп, а індивідуально розвинутим країнам властива асиметрична піраміда. У розвинутих країнах світу частка дітей до 14 років становить у середньому 20%, літніх людей -14-15%, у країнах що розвиваються, - відповідно до 33-36% і 4%. (мал.1)

Значні відмінності в процесах відтворення, державна демографічна та

міграційна політика зумовлюють різницю між країнами в кількості населення. Найбільш населеними країнами світу є Китай (1,3млрд чоловік), Індія (понад 1 морд чоловік), США, Індонезія, Бразилія (2001 р.). І хоч за прогнозами темпи приросту населення в цих країнах зменшаться, вони залишаться світовими лідерами з кількості населення ще й у ХХІ ст.

Найбільшого динамізму й завершеності набула міжнародна міграція робочої сили в країнах Європейського Союзу, про що буде сказано далі. Важливою її особливістю в 90-ті роки стала масова міграція працездатного населення як всередині СНД, так і в інші розвинуті країни. Наприклад, у Росії в середині 90-х років налічувалося до 3 млн. мігрантів, зокрема й з України.

Якісно новою формою міграції робочої сили в епоху НТР є масові переміщення науково-технічних кадрів із Західної Європи та країн СНД (насамперед з Росії та України) до США.Однією рисою міжнародного руху робочої сили в сучасних умовах є послаблення стихійності та посилення урегульованості цього процесу як з боку окремих національних країн, так і міжнародних організацій. Крім того, постійно зростають масштаби нелегальної еміграції. Так, щорічний потік нелегальних емігрантів до США перевищує 1 мли. осіб. Розвинуті країни світу намагаються проводити імміграційну політику з метою припливу й використання найбільш працездатної, мобільної, в розквіті фізичних та розумових здібностей робочої сили.

8 Розділ 1

Теоретичні основи міжнародної міграції робочої сили.

Теоретичні основи міжнародної міграції робочої сили.

Сутність і причини міжнародної міграції робочої сили.

Як форма міжнародних економічних відносин міжнародна міграція робочої сили виникає і розвивається водночас зі становленням і еволюцією міжнародної міграції капіталу, міжнародної торгівлі. Інтенсивно цей процес відбувався наприкінці XVIII — на початку XIX ст. із здійсненням промислової революції та формуванням технологічного способу виробництва, заснованого на машинній праці.

Міжнародна міграція робочої сили спричинена насамперед економічними факторами: по-перше, дією законів капіталістичного нагромадження, народонаселення, нерівномірності економічного розвитку тощо, які зумовлюють відносне перенаселення в одних країнах та нестачу робочої сили в інших; по-друге, істотною різницею в умовах праці, рівні заробітної плати, рівні життя, умовах підприємницької діяльності тощо; по-третє, циклічним характером економічного розвитку, зокрема асинхронністю економічного циклу в різних країнах; по-четверте, нерівномірним розгортанням НТР, структурних криз і структурних реформ; по-п'яте, демографічними факторами, різницею у природному прирості населення. Так, якщо у XX ст. темпи щорічного приросту населення у слаборозвинутих країнах становили приблизно 2,5%, то в розвинутих вони не перевищували 1%; по-шосте, політичними, військовими, національно-етнічними та іншими неекономічними чинниками.

Міжнародна міграція робочої сили — форма міграції населення, яка полягає в переміщенні працездатного населення у межах світового господарства в пошуках роботи, кращих умов життя відповідно до економічних законів.

Певною мірою таке переміщення зумовлене неекономічними факторами. З погляду речового змісту міграція малокваліфікованої та некваліфікованої, недостатньо освіченої робочої сили відбувається, по-перше, з азіатських та

африканських країн у розвинуті країни західної Європи, з латиноамериканських країн — до США та ін. Цей вид міграції наймасовіший. По - друге, має місце міграція висококваліфікованої та освіченої робочої сили із західноєвропейських країн до США, частково із слаборозвинутих країн, країн колишнього СРСР (зокрема з України до США та країн Західної Європи і деяких країн Східної Європи).

З погляду соціально-економічної форми міжнародна міграція робочої сили означає процес формування її інтернаціональної вартості, а також певну сукупність відносин економічної власності між різними суб'єктами з приводу привласнення створеного нею необхідного і додаткового продукту.

Процес формування інтернаціональної вартості робочої сили складається з трьох основних елементів:

1) формування нових витрат, пов'язаних з утриманням самого працівника і членів його сім'ї. Такі витрати – це зрослі фізичні, нервові, психічні, розумові витрати, зумовлені підвищенням інтенсивності та продуктивності праці; споживання певної кількості матеріальних і духовних благ за іншими цінами, оплата житла тощо. Зміни в утриманні членів сім'ї пов'язані з грошовими переказами на утримання сім'ї, а в разі міграції найманого працівника з сім'єю — зі споживанням інших благ та новими цінами на них;

2) поява нових витрат, зумовлених необхідністю перекваліфікації, отримання нової професії, вивчення мови тощо;

3) розвиток нових потреб найманого працівника в якісно новому середовищі. Йдеться про модифікацію соціально-історичного елемента вартості робочої сили, в якому відображається розвиток матеріальних, соціальних і духовних потреб.

В інших країнах та регіонах інтернаціональна вартість може формуватися на нижчому від середнього рівні. Це зумовлено тим, що імпортована робоча сила переважно використовується на непрестижних, низькооплачуваних роботах, має місце дискримінація в її використанні (а отже, й в умовах праці та оплати), в обмеженні економічних, соціальних, політичних та громадських прав. Така ж ситуація складається в межах ЄС і у випадку міграції

10 малокваліфікованої робочої сили з асоційованих країн, держав колишнього СРСР.

Щорічно в пошуках роботи, кращих умов життя в 90-х роках емігрувало до 25 млн. осіб (на початку 80-х років — приблизно 20 млн. осіб). Кількість іноземних працівників у США в середині 90-х років становила 7—8 млн. осіб, в країнах Західної Європи — понад 10 млн. осіб, у нафтодобувних країнах. Близького Сходу — до 4 млн. осіб. Це свідчить про переміщення центру міграції робочої сили зі США до Західної Європи.

Створюючи кращі умови праці, встановлюючи вищу заробітну плату, США проводять активну політику переміщення кадрів вищої та найвищої кваліфікації, особливо молодих. Тому не дивно, що майже третина всіх лауреатів Нобелівської премії в цій країні — емігранти.

Як і будь-яка форма міжнародних економічних відносин, міжнародна міграція робочої сили має позитивні й негативні наслідки. Позитивним для країн - експортерів робочої сили є зменшення безробіття, набуття емігрантами нових знань і досвіду, поліпшення їх (та членів їх сімей) умов життя, отримання країною-експортером додаткового джерела валютних доходів у формі грошових переказів від емігрантів, а отже, покращення й платіжного балансу (крім того, повертаючись з еміграції, наймані працівники привозять з собою цінності та заощадження на суму, яка приблизно дорівнює їх грошовим переказам).

До негативних наслідків країни-експортера відносять насамперед відплив високоосвічених та висококваліфікованих кадрів (так звана "втеча умів"). Якщо виходити з наведених вище оцінок про середню вартість створюваної однієї складної робочої сили в США, яка в середньому перевищує 400 тис. дол., а інженера — до 800 тис. дол., то у випадку постійного виїзду з країни таких спеціалістів держава-експортер зазнає відповідних збитків по кожному емігранту. Ще більших збитків вона зазнає у разі виїзду за кордон кандидата або доктора наук, підготовка яких обходиться від 1 до 2 млн. дол.

Ця проблема не обминула і Україну. В останній час Президент країни, Кабінет Міністрів та НАН України приймають невідкладні заходи по поліпшення умов праці та заробітної плати науково-технічного потенціалу

нації, створення нових робочих місць .

Глобальні міграційні процеси робочої сили вимагають державного та наддержавного регулювання. Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили — сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на міграційний рух працездатного населення з метою його пристосування до потреб національної економіки і насамперед для потреб розширеного відтворення крупного капіталу. Ця сукупність форм і методів залежить від особливостей історичного розвитку країни, економічної кон'юнктури, умов відтворення. Так, у США в перші 140 років існування країни відбувалося освоєння величезних вільних територій, бракувало робочої сили. Тому імміграція с цю країну в той час була практично вільною (здійснювалася без будь-яких обмежень). З 1952 p. уряд почав регламентувати в'їзд мігрантів за такими критеріями: 1) суворий відбір мігрантів; 2) члени сім'ї емігрують разом з главою сім'ї; 3) значна питома вага осіб, які іммігрують на підставі родинних зв'язків; 4) відносна свобода вибору місця проживання й роботи; 5) значна частка іммігрантів, які після п'яти років перебування у країні отримують американське громадянство; 6) чимала частка іноземних громадян набуває статусу біженців.

Отримання громадянства (а отже, працевлаштування в будь-якому штаті, в тому числі право займатися підприємницькою діяльністю) через п'ять років закріплено за іммігрантами. Водночас існує категорія не іммігрантів, які отримують право на працевлаштування на чітко визначений термін, по закінченні якого вони повинні виїхати з країни.

З-поміж методів державного регулювання міграції робочої сили важлива роль належить регулюванню кількісного та якісного складу мігрантів. Для регулювання кількості іммігрантів використовують показник імміграційної квоти, який розраховують і затверджують щороку. При цьому враховуються статево вікова структура, рівень освіти, безробіття, наявність ринку житла та інші параметри. Так, у США в 1995 p. загальна імміграційна квота становила 675 тис. осіб. Із них родичі американців — 480 тис. (71%), 140 тис. (20%) — спеціалісти (в яких зацікавлені США) і 55 тис. — інші групи іммігрантів.

Якісний склад працівників-мігрантів регулюється процедурою визнання наявних у них документів про освіту або професійну підготовку, роботу за спеціальністю, встановлення вікового цензу (більші шанси на в'їзд мають молоді працівники), врахування національності (для забезпечення національної рівноваги), стану здоров'я, додаткові вимоги до певних професій і спеціальностей (наприклад, програміст повинен володіти прийнятими у країні програмними заходами т,), врахування деяких якостей особистості (наприклад, характеру, якщо йдеться про в'їзд із певних країн).Водночас пріоритет віддається підприємцям, які хотіли б зайнятися бізнесом.

Країни-експортери робочої сили також намагаються впливати на міжнародну міграцію працівників. Вони регулюють обсяги еміграції та якісний склад емігрантів (деяким із них відмовляють в еміграції через нестачу кваліфікованих і висококваліфікованих спеціалістів, за несприятливої демографічної ситуації); використовують еміграцію як засіб залучення валютних ресурсів в економіку країни (відкривають валютні рахунки з наданням вищих відсоткових ставок, створюють вигідніші умови для використання цих коштів, ставиться вимога про переказ у країну певної частки зарплати тощо, залучають частину коштів посередницьких організацій та ін.); країна-експортер намагається захистити права емігрантів за кордоном, укладаючи двосторонні угоди з країною-імпортером, використовуючи контрактну форму найму робочої сили для роботи за кордоном (яка повинна гарантувати певну заробітну плату, оплату проїзду, житла, медичного обслуговування тощо); організовують спеціальні установи, фонди, представництва, аташе з праці при посольствах тощо, які приймають народні конвенції, угоди з трудової міграції, дотримання основних прав емігрантів, допомагають у забезпеченні їх медичними послугами, житлом, навчанням дітей у школі (цим насамперед займаються спеціальні фонди).

Важливим засобом регулювання процесу трудової міграції є запровадження обов'язкового державного ліцензування діяльності організацій щодо найму працівників для роботи за кордоном. Ліцензію надають лише тим організаціям, які мають необхідні знання, досвід роботи, міжнародні зв'язки й можуть нести відповідальність (юридичну, матеріальну)

за свої дії.

Процес регулювання міжнародної міграції робочої сили окремими країнами в сучасних умовах відбувається на підставі правових норм і правил, зафіксованих у документах міжнародних організацій, насамперед МОП. При цьому держави, які ратифікували міжнародні конвенції, визнають пріоритет міжнародного права над національним.

МОП створена в 1919 p. У 1962 p. на 46-й сесії МОП було прийнято угоду про основні цілі та норми державної політики, в якій закріплювалися такі ж права мігрантів, як і корінних жителів, зокрема у сфері соціального забезпечення. Країни, які ратифікували цю угоду, зобов'язалися надавати мігрантам за місцем їх проживання соціальну допомогу (оплату медичного обслуговування, допомогу в разі безробіття, хвороби, інвалідності, професійного захворювання тощо). У загальнішому плані визначається рівність мігрантів щодо національності, релігії, статі тощо.

Захист прав мігрантів забезпечується через організацію безплатних служб для допомоги мігрантам. Ці служби надають їм необхідну інформацію, вживають заходів, які допомагають виїзду мігрантів та їх переміщенню, забезпечують переведення заробітної плати й заощаджень на батьківщину, дбають про письмове оформлення трудових контрактів і дотримання прав мігрантів на їх отримання (ці контракти передбачають термін найму, умови та зміст праці, рівень заробітної плати і порядок її виплати), про рівність в отриманні мінімальної заробітної плати, забезпечення права на освіту і здобуття кваліфікації (а також її підвищення), участі в профспілках, працевлаштування й соціальне забезпечення.

1.2 Міжнародна економічна інтеграція

Процеси інтернаціоналізацію одиничного поділу праці, формування інтернаціональної вартості супроводжуються посиленням міжнародної концентрації виробництва, міжнародною кооперацією та спеціалізацією тощо. В сукупності вони є матеріальною основою інтернаціоналізації виробничих відносин (або відносин економічної власності) і господарського механізму, що, у свою чергу, детермінує процес інтернаціоналізації соціальних, правових та інших надбудовних відносин.

Найбільшого розвитку ці процеси набули в інтеграції країн Західної Європи, зокрема в утворенні та функціонуванні Європейського економічного співтовариства, або "Спільного ринку". Спершу це було об'єднання шести країн (ФРН, Франції, Італії, Бельгії, Голландії та Люксембургу), які підписали "Римський договір" 1957 p., що набрав чинності з 1.1.1958. У 1973 p. до них приєдналися Великобританія, Данія, Ірландія, у 1981 p. — Греція, у 1986 p. — Португалія та Іспанія. У 1991 p. на сесії ЄЕС було підписано угоду між ЄЕС і Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) про створення Європейського економічного простору (ЄЕП). До ЄАВТ, яка була створена в 1960 p., увійшли Великобританія, Норвегія, Данія, Швеція, Австрія, Швейцарія, Португалія. Отже, в ЄЕП входять нині 17 європейських країн, у ЄС — 15.

Аналіз сучасних напрямів міграційних процесів України 📙 Курсовая → 🆔 26204