Аналіз структури необоротних і оборотних активів підприємства, їх вплив на фінансову стійкість підприємства

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Оцінка складу майна та його джерел формування………………… ………….

2. Аналіз структури необоротних і оборотних активів підприємства, їх вплив на фінансову стійкість підприємства……………………………...............................

3. Оцінка співвідношення власного і позикового капіталу, основного та оборотного капіталу……………………………………………………………….

4. Вивчення власних  оборотних коштів, потенційного  надлишку або дефіциту грошових  коштів………………………………………………………...............

5. Аналіз ліквідності майна ОП « Атомремонтсервіс»……………………….

6. Оцінка показників  платоспроможності…………………………………….

7. Аналіз фінансової стійкості  підприємства та визначення її  типу………..

8. Аналіз

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………

ДОДАТОК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Невід'ємною частиною ринкового господарства є інститут банкрутства. Він служить могутнім стимулом ефективної роботи підприємницьких структур, гарантуючи одночасно економічні інтереси кредиторів, а також держави як загального регулятора ринку.

У світовій практиці законодавство  про банкрутство споконвічно  розвивалося по двох принципово різних напрямках. Одне з них ґрунтувалося на принципах британської моделі, що розглядала банкрутство як спосіб повернення боргів кредитором, що супроводжувалося ліквідацією боржника-банкрута. Інший початок був закладений в американській моделі. Основна мета законодавства тут полягає в тому, щоб реабілітувати компанію, відновити її платоспроможність.

У діючому законодавстві  України також з’явилася можливість санації підприємства. Основна роль в новому законі відведена керівникам санації або ліквідаторам: саме вони примусово, в рамках закону, зобов’язані вживати заходів з оздоровлення підприємства і задоволення безспірних вимог кредиторів. При цьому Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрав чинності з 1 січня 2000 року, передбачає кілька судових процедур – розпорядження майном боржника, мирову угоду, санацію, відновлення платоспроможності і, як надзвичайний захід, - ліквідацію боржника.

Останнім часом у  країні спостерігається стабільна  тенденція до збільшення кількості  фінансово-неспроможних підприємств. Як наслідок, найбільша кількість  позовних заяв в господарські суди надходить у зв’язку з банкрутствами підприємств. У той же час, банкрутство підприємства і його ліквідація означає не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, але і зменшення розмірів податкових надходжень у бюджет,а також  збільшення безробіття, що у свою чергу може служити одним з факторів макроекономічної нестабільності.

Істотним є те, що серед  підприємств, справи про банкрутство  яких знаходяться на розгляді, значна питома вага таких, котрі тимчасово  виявилися в скрутному положенні і за умови проведення їхньої фінансової санації можуть розрахуватися з боргами і продовжити свою фінансово-господарську діяльність. Однак, унаслідок недосконалого законодавства, відсутності необхідного техніко-методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованого в цих питаннях фінансового менеджменту й інших суб’єктивних і об’єктивних причин, багато які з потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, котрі відносяться до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами. У зв’язку з цим, тема даної курсової роботи набуває особливої актуальності в сучасних умовах господарювання.

Метою курсової роботи є  аналіз фінансового стану підприємства та розробка науково-теоретичної моделі санації для даного підприємства.

Об’єктом дослідження курсової роботи є ВАТ Чернігівська макаронна фабрика.

Завданнями курсової роботи є :

• розглянути теоретичні засади менеджменту фінансової санації підприємства;
• зробити аналіз менеджменту фінансової санації ВАТ Чернігівська макаронна фабрика;
• дати оцінку організаційно-економічним характеристикам ВАТ Чернігівська макаронна фабрика;
• розробити шляхи покращення діяльності товариства.

 

 

 

 

 

 

1.Теоретичні  засади менеджменту фінансової  санації підприємства

 

1. Менеджмент фінансової санації підприємства: його сутність і порядок здійснення

 

Одним із засобів подолання  платіжної кризи та запобігання  банкрутству підприємства є фінансова санація.

Термін "санація" походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій.

Санація може відбуватися  способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства  з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства. Проте, на нашу думку, таке трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів є недостатньо точно окресленим, оскільки запобігання банкрутству ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи, а названі заходи, по-перше, не є вичерпними і, по-друге, не розкривають принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.

Деякі із вітчизняних  авторів (наприклад І. А. Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи щодо залучення зовнішньої фінансової допомоги, які спрямовані на запобігання оголошенню підприємства-боржника банкрутом та його ліквідації. З цим не можна погодитись, оскільки невід'ємною складовою частиною процесу оздоровлення будь-якого підприємства є мобілізація внутрішніх фінансових резервів[27].

Відомий фахівець у галузі банкрутства М. І. Тітов у монографії, присвяченій матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує таке законодавче визначення санації: санація - це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних) фінансової допомоги, спрямованої на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству.

Згідно із Законом  України "Про банкрутство" 1992 p., під санацією розуміють задоволення вимог кредиторів та виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами. Згідно з таким підходом санація є лише інститутом переведення боргу. З цим теж аж ніяк не можна погодитися.

Новий Закон про банкрутство, ухвалений 1999 року, розрізняє поняття "санація" та "досудова санація". Згідно із Законом "Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом" санація - це система заходів, що здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності. Досудова санація - система заходів для відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника з метою запобігання його ліквідації. Ці заходи стосуються реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових питань і провадяться згідно з чинним законодавством до початку порушення справи про банкрутство[1].

Власне тлумачення поняття "санація" має і Національний банк України. Згідно з версією НБУ  режим фінансової санації - це система  непримусових та примусових заходів, спрямованих  на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень.

Метою фінансової санації  є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності  підприємств, скорочення всіх видів  заборгованості, поліпшення структури  оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

При організації фінансової санації підприємств розрізняють  три основні функціональні блоки:

1. Розробка плану санації.

2. Проведення санаційного аудиту.

3. Менеджмент санації.

Як правило, розробкою  санаційної концепції (плану), за дорученням власників чи керівництва підприємства займаються консалтингові фірми  у тісному взаємозв’язку із внутрішніми  службами контролінгу (якщо вони є на підприємстві). Якщо санація здійснюється в рамках провадження справи про банкрутство, то план санації за дорученням господарського суду розробляє керуючий санацією. 

Санаційний аудит проводиться  аудиторськими компаніями на замовлення власників підприємства, потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації. Основна його мета полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства на основі аналізу фінансового-господарського діяльності та наявної санаційної концепції та плану санації.

Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що знаходиться у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних  та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації.

Економічними критеріями стійкої санаційної спроможності підприємства є його здатність до забезпечення ліквідності, відновлення прибутковості та одержання конкурентних переваг. Вказані кількісні та якісні величини є тісно взаємопов’язаними між собою.

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства є організація ефективного менеджменту санації.

 Поняття  «менеджмент»  можна  розглядати  з  трьох  сторін:   як   систему економічного управління, як орган управління (апарат  управління),  як  форму підприємницької діяльності.

      Менеджмент (англ. management — управління) узагальнено можна визначити як  систему  економічного  управління  виробництвом,  що  включає  сукупність принципів, методів, форм і прийомів управління[16] .

      З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його нездатності  здійснювати  фінансове  забезпечення  поточної  виробничої діяльності.

 Сутність менеджменту  санації можна розглядати з  двох точок зору: з інституційної та з функціональної. 

З інституційного боку до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, які уповноважені власниками суб’єкта господарювання чи силою закону провести фінансову  санацію підприємства, тобто здійснювати  фактичне управління підприємством  на період його оздоровлення. Зауважимо, що досить часто на межу банкрутства підприємство доводить саме невміле чи навмисно неправильне управління. Керівництво підприємства, яке привело його до фінансової кризи, як правило, не в змозі ефективно управляти фінансовою санацією. Звідси випливає необхідність заміни керівництва підприємства або передачі повноважень щодо санації третім особам. У Великобританії, наприклад, щорічно з 60 тисяч порушених справ про банкрутство близько 90 відсотків закінчується зміною керівництва. 

З функціонального боку, менеджмент санації - це система антикризового  управління, яка полягає в ефективному  використанні фінансового механізму  з метою запобігання банкрутства  та фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації підприємства такі цикли перманентно повторюються при досягненні окремих стратегічних чи тактичних цілей. 

     Санаційний  менеджмент включає:

1. Управління  активами:

    а) оборотними;

    б)  необоротними.

2. Управління  капіталом:

    а)  формування фінансової структури  капіталу;

    б)  управління формуванням власних  фінансових ресурсів;

    в)  управління залученням позикових  фінансових ресурсів.

3. Управління  інвестиціями.

4. Управління  грошовими потоками.

5. Управління  фінансовими ризиками та упередження банкрутства [16]

Завдання менеджменту  фінансової санації підприємства схематично зображені на рис.1.1.

                 Завдання менеджменту санації

Сфери                     Оперативна                                                Стратегічна

Цілі                Забезпечення     Управління прибутковістю    Забезпечення

                       ліквідності            та оптимізація використа-   життєдіяльності

                                                         ння наявних ресурсів         підприємства

Об’єкти           Ліквідність            Прибутковість                     Конкуренто-

управління                                                                                    спроможність              

 Рис.1.1. Завдання менеджменту фінансової санації підприємства [16]

Важливою складовою організації  дієвого менеджменту санації  є створення ефективної  системи  контролінгу,  головним  завданням кого  є   визначення стратегічних та тактичних цілей санації та орієнтація процесу управління  на досягнення  цих  цілей.  Вирішальним   при   цьому   є   створення   системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб.

Зауважимо,  що  не  існує  єдиних  рецептів  організації   менеджменту санації підприємства.   Кожен   випадок    фінансової    кризи    потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

 

1.2. Форми та  джерела фінансової санації підприємства

 

Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:

1. Відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності.

2. Формування фінансового  капіталу для проведення санаційних  заходів виробничо-технічного характеру.

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, за рахунок державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів. За формальними ознаками розрізняють два види санації:

а) санація без залучення  додаткових фінансових ресурсів на підприємство:

б) санація із залученням нового фінансового капіталу.

У першому випадку  санація може здійснюватися в  таких формах:

- зменшення номінального капіталу підприємства;

- конверсія власності в борг;

- конверсія боргу у власність;

- пролонгація строків сплати заборгованості;

- добровільне зменшення заборгованості;

- самофінансування.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може набирати таких форм:

- альтернативна санація;

- зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчаста санація);

- безповоротна фінансова допомога власників;

- безповоротна фінансова допомога персоналу;

- емісія облігацій конверсійного займу;

- залучення додаткових позик[7].

За джерелами мобілізацій  фінансових ресурсів розрізняють автономну  санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють окремий вид санації підприємств - з допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності і т.д. Якщо в балансі підприємства за результатами звітного року відображено непокриті збитки минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збитків. Щодо цього у науковій літературі з питань санації дуже часто трапляється поняття "чистої санації". Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття зазначених у балансі збитків.

У літературі з питань фінансової санації вказують на два  види реакції підприємств на фінансову  кризу:

1. Захисна реакція,  яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегменту, зменшення відпускних цін та (або) обсягів реалізації продукції.

2. Наступальна реакція,  що передбачає активні дії:  модернізація обладнання, уведення  нових технологій, запровадження  ефективного маркетингу, підвищення  цін, пошук нових ринків збуту  продукції, розробка і впровадження  прогресивної стратегічної концепції  контролінгу та управління.

Залежно від вибраної стратегії підприємство добирає  той чи інший каталог внутрішньогосподарських  санаційних заходів. Використання внутрішніх фінансових резервів дає змогу не тільки подолати внутрішні причини  неспроможності підприємств, а й значно зменшує залежність ефективності проведення санації від залучення зовнішніх фінансових джерел. Водночас, на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, повністю вичерпано такі класичні джерела самофінансування, як прибуток та амортизація. Мобілізацію внутрішніх резервів фінансової стабілізації спрямовано передовсім на поліпшення (або відновлення) платоспроможності та ліквідності підприємства. Як правило, її здійснюють за такими основними напрямами:

1. Реструктуризація активів.

2. Зменшення (заморожування) витрат.

3. Збільшення виручки  від реалізації.

Першу групу санаційних заходів пов'язано зі зміною структури  та складу активної сторони балансу (досить часто ці зміни супроводжуються  також змінами у складі та структурі  пасивів). У рамках реструктуризації активів виділяють такі види санаційних заходів:

а) мобілізація прихованих резервів, яка здійснюється :

- через реалізацію окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції;

- у результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів, які неможливо реалізувати без порушення нормального виробничого циклу;

б) використання зворотнього лізингу;

в) лізинг основних фондів. Цей метод уможливлює модернізацію обладнання (а отже, здійснення санаційних заходів виробничо-технічного характеру), коли бракує необхідних інвестиційних ресурсів;

г) здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі;

д) оптимізація структури  розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо);

е) продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій).;

є) використання давальницької  сировини;

і) рефінансування дебіторської заборгованості (переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення тощо) [9].

Усі охарактеризовані вище санаційні заходи так чи інакше зумовлюють зміни в окремих статтях активу балансу.

Як свідчать вітчизняна практика та зарубіжний досвід, проведення фінансової санації підприємств  обов'язково супроводжується радикальним  зменшенням витрат на персонал. Економії за цією статтею можна досягти  зменшенням заробітної плати або  зменшенням величини необхідного робочого часу.

Економічно розвинуті  країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств  відповідно до особливостей економічного й соціального розвитку, принципів  побудови національних фінансових систем та їхніх складових - фінансів підприємств. Цілісною системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації конкретних суб'єктів господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою.

Згідно з класичною  моделлю санації, функціональну  схему якої зображено на рис. 1.2. процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи.

 

 

         Підприємство у кризовому стані

        Аналіз причин виникнення кризової

                   ситуації(причино-наслідковий аналіз)

     Заходи для ліквідації:                        Рішення щодо        Негайні першочергові

     -на добровільній основі               ліквідації  або санації    заходи для санації

    -примусовими методами                   підприємства   

                                                         Ні                                 Так

Визначення цілей санації

                  Формування стратегії санації

                   Розробка санаційних заходів

                  Програма санації

               Проект санації

                       Реалізація, координація й нагляд

Рис.2.1.Класична модель санації[24]

Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми.

Під час аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, визначаються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, а відтак - про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці.

Окремим аналітичним  блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації. Цілі мають бути реальними та придатними для кількісного (чи якісного) вимірювання. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді.

Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система запрогнозованих, взаємозв'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Наступним елементом  класичної моделі оздоровлення є  проект санації, який розробляється  на базі санаційної програми і містить  техніко-економічне обгрунтування  санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту[13].

 

1.3. Підходи      до     визначення   економічної ефективності санації підприємств

 

Важливим компонентом  санаційного процесу є координація  та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств повинен своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод під час здійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Основними критеріями оцінки ефективності санації є такі:

- ліквідність  та платоспроможність;

- прибутковість;

- додаткова  вартість, створена в результаті  санації;

- конкурентні  переваги.

Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації (Е)можна визначити за такою формулою:

 

Е = Прогнозований  обсяг додаткового прибутку / Розмір вкладень на проведення санаціїї                 (1.1.)

                                 

Результати  санації (крім подолання неплатоспроможності  та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити через додатковий прибуток підприємства (різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (чи збитків) до її проведення). Для більш об'єктивної оцінки ефективності прогнозований обсяг прибутку приводиться до теперішньої вартості. Вкладення в проведення санації розглядаються як інвестиції санатора в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі).

Доцільність (ефективність) санаційних програм розвитку підприємства зазвичай визначають за економічними показниками, наведеними в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Економічні  показники для оцінювання доцільності  санаційних програм розвитку

Показники	Рівень критерію або  тенденції, за якими здійснюється санаційна програма під-ва за варіантами
	Оптималь- ним	Прийнятим	Безперспек-тивним
1	2	3	4
Виробництво та прибуток Індекс обсягу виробництва в  натуральному виразі	Дорівнює одиниці або більший	Менший за одиницю або більший  за середньогалуз показник	Менший за середньо галузевий показник
Індекс динаміки цін на продукцію	Менший за індекс нфляції	Дорівнює індексу інфляції	Більший за індекс інфляції
Співвідношення індексів динаміки обся-гу реалізації і витрат на вир-во продукції	>1	1	<1
Співвідношення індексів динаміки фонду оплати праці та обсягу реалізації	<1	1	>1
Продовження таблиці 1.1.
1	2	3	4
Співвідношення індексу середньої  зар. плати та індексу інфляції	>1	1	<1
Співвідношення обсягів випуску  продукції в натур. виразі (або  в нез-мінних цінах) і динаміки персоналу	>1	1	<1
Співвідношення частки прибутку, яка  направляється на розвиток вир-ва, у  базовому та розрахунковому роках(у  порівнянних цінах)	>1	1	<1
Частка імпортозамінної продукції  в заг.обсязі продукції під-ва і  середньогалузевий показник	>1	>0	0
Конкурентоспроможність на внутр. та зовн. ринках. Частка експортної продукції  у заг. обсязі вир-ва під-ва та середньо галузевий показник	>1	>0	0
Співвідношення індексу обсягів  продажу у вартісному виразі та аналогічного галузевого показника	>1	1	<1