Аналіз структури та показники асортименту годинників

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технології

Кафедра експертизи харчових продуктів

Курсова робота

з дисципліни Теоретичні основи товарознавства

              на тему: «Аналіз структури та показників асортименту годинників»

Київ – 2014

ЗМІСТ

     Вступ………………………………………………………………………..…..3

1. Класифікація годинників…………………………………….….…………6
2. Асортимент та характеристика годинників…………...………………...15
3. Характеристика споживних властивостей………………..……………..19
4. Чинники споживних властивостей годинників………..………………..23
5. Вимоги нормативної документації до годинників……....……..……….25
6. Експертна оцінка якості товарів…….………..………………...………..36

Висновки…………………..………………………………………………….44

Список використаних джерел……………………………………………….46

Додатки  
ВСТУП

Годинник — пристрій для вимірювання часу. Більшість сучасних годинників використовують періодичні процеси на зразок автоколивань, історичні годинники на кшталт пісчаних або водяних використовували для вимірювання проміжків часу тривалість певного процесу, наприклад пересипання піску з однієї половини в іншу через вузьку щілину.

Виконуючи свою основну функцію, годинники часто є художніми та ювелірними виробами, що мають значну цінність завдяки унікальному дизайну. Годинники завжди займали особливе місце в житті людини саме тому ця тема є актуальною.

Годинники, як інструменти для вимірювання проміжків часу, менших за добу, та часу дня, використовувалися здавна. Першими серед них були сонячні годинники, що визначали час за напрямком тіні. Недоліком сонячних годинників було те, що вони працювали тільки за ясної погоди й зовсім не працювали вночі.

Водяні годинники були відомі ще в Стародавньому Єгипті та Межиріччі.

Механічні годинники почали з'являтися в Європі в 14 столітті. Перші з них не мали ані стрілок, ані циферблата, про час доби сповіщав дзвін. Існують і раніші згадки про годинники, наприклад, про годинник, одержаний Карлом Великим у подарунок від Гарун ар-Рашида, однак про будову цих годинників свідчень не збереглося. У 15 — 16 століттях величезні годинники почали встановлювати на майданах великих міст Європи. Точність цих годинників була невисокою, до чверті години. Як джерело енергії в них спочатку використовувалася вода, потім, у сучасніших конструкціях — гирі. Дорогу до цих годинників відкрив винахід штиревого спускового механізму [1].

Крім утилітарної функції визначення часу доби, годинники епохи Відроження мали важливе значення для астрономії та астрології, завдяки чому вони часто показували не тільки час, а й дату, день тижня, фази Місяця, і, навіть, гороскоп.

Важливою подією в розвитку годинників було відкриття Галілео Галілеєм ізохронності коливань маятника, тобто того факту, що період малих коливань маятника не залежить від амплітуди. Після цього виникла ідея маятникового годинника.

Механічний годинник із годинниковою і хвилинною стрілками винайдено лише в 17 столітті. Перший годинник з маятником винайшов у 17 ст. голландський механік Хрістіан Гюйгенс. Це був найточніший годинник серед усіх інших годинників. Незалежно від Гюйгенса маятниковий годинник побудував Роберт Гук. Анкерний механізм винайшов 1670 року англійський механік Вільям Клемент. У 1675 році Томас Томпіон сконструював ще точніший годинник, у якому маятник він замінив пружиною.

Розвиток годинників стимулювався практичними потребами навігації. Для точного визначення координат корабля на морі були потрібні годинники, що визначали б час не тільки точно, а й в умовах корабельної хитавиці. Такий годиник, що отримав назву хронометра, створив Джон Гаррісон. За цей винахід Гаррісон у 1772 р. одержав премію у 20 тис. фунтів від британського короля [2].

У 19 ст. з'явився перший електричний годинник, а у 1918 році електрогодинник вже міг працювати на струмі з мережі.

З розвитком електроніки у другій половині 20 ст. електронні годинники почали заміщати механічні. Електронні годинники, які відлічують час із великою точністю, використовують кристали кварцу. Такий принцип ґрунтується на природній вібрації (100 000 коливань за секунду) у кристалах кварцу, а джерелом живлення є батарейка. Сучасні годинники нагадують крихітний комп'ютер. Вони мають будильник і секундомір, а час відображають на електронному дисплеї. Електронні годинники стали складовою частиною ком'ютерів, мобільних телефонів та інших побутових приладів - таймерами оснащені мікрохвильві печі й пральні машини тощо.

Наукові експерименти потребують вимірювання часу ще з більшою точністю, завдяки чому виникли атомні годинники, які використовують коливання електромагнітного поля, створеного випромінюванням атомів при переходах між електронними рівнями. За дуже низьких температур цезієві атомні годинники можуть забезпечити точність вимірювання часу до 10-11 секунди.

Об`єктом дослідження є годинники.

Предметом дослідження є аналіз структури та показників асортименту годинників.

Метою роботи є вивчити аналіз структури та показників асортименту годинників.

Для досягнення поставленої мети, необхідно вирішити такі завдання:

• провести аналіз класифікації годинників;

• надати характеристику годинникам;

• дослідити чинники споживних властивостей годинників;

• провести аналіз вимог до якості годинників;

• розрахувати рівень якості годинників;

• аналіз показників асортименту товарів.

Курсова робота викладена на 66 сторінках друкованого тексту, містить 6 розділів, список використаних джерел, який складається з 18 джерел, 1 додаток, 7 таблиць та 3 рисунка.

1. КЛАСИФІКАЦІЯ ГОДИННИКІВ

Сучасні годинники, механічні, електронні або атомні, використовують для вимірювання часу періодичні процеси - автоколивання. Принципова будова всіх типів годинників однакова: вони мають у своєму складі коливну систему, контрольний механізм, джерело енергії та індикатор. Контрольний механізм забезпечує надходження енергії від джерела до коливної системи порціями, що компенсують дисипацію енергії в ній. Індикатор служить для того, щоб відображати інформацію про час на циферблаті зі стрілками або електронному дисплеї.

Механічні годинники використовують гармонічні коливання маятника або пружини, компенсуючи втрату енергії на тертя контрольованим поступанням енергії від джерела. Контроль за отриманням енергії здійснюється завдяки анкерному механізму.

Маятниковий годинник має довгий стрижень із вантажем на кінці, який вільно гойдається у обидва боки. Маятник завжди гойдається з постійною швидкістю, завдяки чому маятниковий годинник відлічує час із великою точністю. Джерелом енергії у маяниковому годиннику є гиря, піднята на певну висоту. Вона повільно опускається з кожним поворотом анкера, віддаючи свою енергію маятнику.

У наручних механічних годинниках замість маятника використовуються обертальні коливання балансира, а джерелом енергії служить скручена пружина [3].

У електронних годинниках використовуються коливання п'єзоелектричного кристалу кварцу, роль контрольного механізму відіграє електронна схема, а джерелом енергії є батарейка.

Найточнішими є атомні годинники, принцип дії яких полягає у вимірюванні частоти випромінювання окремих атомів. Сучасний еталон секунди визначається, як 9 192 631 770 періодів випромінювання атома цезію-133 при переході між двома надтонкими рівнями основного стану, розщепленими у магнітному полі ядра, при сталій довжині хвилі, нульовій температурі й відсутності зовнішнього магнітного поля.

Годинники класифікуються на:

1. По розмірах і портативності:

• кишеньковий годинник;
• наручний годинник;
• Ударостійкі та водонепроникні годинники
• LED годинники
• каретний годинник;
• настільний годинник;
• настінний годинник;
• годинник, який стоїть на підлозі;
• баштовий годинник.

2. По механізму виміру:

• сонячний годинник;
• вогняний годинник;
• пісочний годинник;
• водяний годинник;
• механічний годинник;
• камертонний годинник;
• кварцовий годинник;
• Електричний годинник
• електронний годинник;
• астрономічний годинник;
• атомний годинник.

Механічні годинники

Механізм такого годинника приводить у дію туго заведена пружина. Пружина приводить у рух маятник, який через рівні проміжки часу впливає на колісний годинниковий механізм. За допомогою цього механізму починають рухатися стрілки на циферблаті. У механічних наручних годинниках для відліку часу використовуються тільки стрілки. Механічні годинники періодично потрібно заводити, для того, щоб підкручувати пружину. Особливістю механічних годинників є нерівномірна швидкість розкручування пружини. Через цю особливість годинник може поспішати або запізнюватися.

Для механічних наручних годинників існує допустима шкала похибки точності ходу. Офіційно вона становить від +40 до −20 секунд на добу. Для того, щоб зменшити цю похибку, виробники постачають свої моделі додатковою функцією автопідзаводу. Цей механізм дозволяє при коливаннях годин в автоматичному режимі підкручувати пружини. Механізм автопідзаводу виявляється марним при малорухомій роботі. Недоліком даної функції є той факт, що для реалізації механізму автопідзаводу доводиться робити годинник більш масивними і важкими. Вартість механічних годинників зазвичай вища, ніж кварцових, оскільки механічні годинники вимагають тонкої ручної настройки при збірці. У той час як більшість операцій з виготовлення деталей і збірці механізму кварцових годин виконуэться автоматикою [3].

 Годинникові механізми  другого типу називаються хронометрами. Розрізняють «настольні», або бокси-хронометри (розміри їх приблизно 1½—2 децим. діаметром, 1 децим, висотою; одне просте  коливання балансу триває ½  секунди), і кишенькові хронометри (розмір загальновідомий; звичайно  так звані чотиридесятники, тобто  повне подвійне коливання балансу  триває 0,4 секунди, просте коливання  — 1/5 секунди). Якість кишенькових  хронометрів у середньому відчутно  нижче якості настольних. Хронометри  служать при визначенні географічних  положень місць, при роботах переносними  астрономічними інструментами (див. Практична астрономія), при визначенні  часу й довготи в морі і  т.д. Настольні хронометри на кораблях  містяться на приросту Кардана. Постійні годинники («маятники») майже  винятково, а хронометри в більшості випадків регулюються на секунди зоряного часу — т.зв. «зоряні» годинники й хронометри. Рідше вживаються «середні» хронометри (тобто які йдуть по середньому часі). Вибір обумовлений зручністю спостережень або їхньої обробки для тих або інших завдань астрономів.

У годинниках і хронометрах астрономами цінуються ще певні, але не різкі й без зайвих шумів удари («цокання»). Як найкращих майстрів астрономічних годинників або хронометрів потрібно назвати Кесельса, Піля, Дента, Тіде, Ховю (Howuh), Кнобліха, Фродшема, Нардена. Творці «вищого» годинникового мистецтва й годинникових механізмів: П’єр Лерой (англ. Pierre Le Roy), Джон Гарісон, Джордж Ґрехем (англ. George Graham), Дютертр, Джон Арнольд (англ. John Arnold), Фердинанд Берту (англ. Ferdinand Berthoud), Юрґенсен.

Ударостійкі та водонепроникні годинники

G-Shock — це назва наручного  ударостійкого, та водонепроникного  годинника від Японської корпорації Casio. Годинник розроблений в першу  чергу для спортсменів, адже може  витримувати сильні удари та  сильну вібрацію. Також G-Shock можуть  користуватись професійні пірнальники  та плавці, бо годинники зберігають  свою водонепроникність на великій  глибині до 200 метрів. Скелелази мають  змогу бачити своє місце знаходження  над рівнем моря, завдяки деяким  моделям G-Shock, що також вимірюють  атмосферний тиск. Ці годинники  витримують досить низькі температури, вони мають міцне мінеральне  скло, стійке до подряпин. Нові  моделі показують фази місяця  і періодичність океанічних припливів  та відливів. Окремі моделі G-Shock здатні  самостійно синхронізувати вимір  часу за радіосигналом. Елементи  живлення можуть працювати 5-10 років. Практично у всіх годинниках G-Shock присутня функція секундоміру, будильнику (в деяких будильник вібруючий), таймеру, освітлення і визначення  дати. Годинники під маркою G-Shock вперше  було випущено у 1983 році. Останні  моделі G-Shock більше орієнтовані на  розкішний дизайн. Тому сучасні  годинники цього бренду є уособленням не тільки міцності та надійності, а також і чудовим стилем.

Сонячний годинник

Цей годинник оснований на тому, що сонце відкидає тінь від предметів, і його шлях по небу однаковий в однакові дні різного років. Використовуючи розкреслене коло й виправлення на широту місцевості можна оцінити, котра зараз година [4].

Водяний годинник

Водяний годинник, який також називається клепсидрою, має принцип дії схожий з пісочним годинником .

Поряд із сонячними годинниками, можливо, є найстаршими приладами для виміру часу, якщо не брати до уваги вертикальний ціпок-гномон по довжині падаючої тіні якого якого орієнтувалися в часі древні скотарі. З огляду на глибоку стародавність водяних годин, де й коли вони вперше з'явилися науці не відомо. Чашеоподібний відтік є найпростішою формою водяного годинника, і, як відомо, існував у Вавилоні та в Єгипті біля XVI століття до нашої ери. В інших регіонах світу, включаючи Індію та Китай, також є древні ознаки існування водяних годинників, але найраніші дати їх появи є менш певними. Деякі автори, однак, пишуть,що водяний годинник був у цих областях уже на початку 4000 р. до н.е.

За древньогрецькою та древньоримською цивілізаціями визнається пріоритет в удосконаленні форми водяних годинників, які одержали складний комплекс зубчастих передач, розрахований на цілодобову роботу і складався з замислуватого механізму. Поліпшення також сприяли підвищенню точності. Ці досягнення були передані через Візантію в ісламський світ, і, в остаточному підсумку, проробили свій шлях назад у Західну Європу. Незалежно від греко-римського світу, китайці розробили свої власні ускладнені водяні годинники в 725 р., передавши свої ідеї Кореї й Японії.

Деякі проекти водяних годинників були розроблені незалежно один від одного, а деякі знання були перенесені за допомогою поширення торгівлі. У суспільствах, що передують сучасному, не було потреби в особливо точних методах з підвищеними вимогами до хронометрування, що подібно існує в сучасному індустріальному суспільстві, де щогодини роботи або відпочинку контролюється, і робота може початися або закінчитися в будь-який час, незалежно від зовнішніх умов. Замість цього, водяні годинники в древніх суспільствах використалися в основному для астрологічних вимірів. Ці ранні водяні годинники були відкалібровані з сонячними годинниками. Ніколи не досягаючи рівня точності сучасних годинників, водяні годинники були найточнішими протягом декількох тисячоріч і широко використовувалися як пристрої хронометражу, поки в Європі в XVII сторіччі не були замінені на більш точні маятникові годинники.

Ісламській цивілізації приписують подальше поліпшення точності водяних годинників, ретельно продуманих інженерно. В 797 (або, можливо, 801 року), багдадський халіф з династії абасидів, Харун ар-рашид, подарував Карлу Великому індійського слона по кличці Абул-Абас разом з «особливо складним зразком» водяного годинника.

В XIII столітті, Аль-Джазари (1136—1206 р.), курдський інженер з Месопотамії, що працював на правителя з династії Артукідів Діяр-Бакра Насір аль-Діна, зробив численні годинники всіх форм і розмірів. У книзі описано 50 механічних пристроїв у шести категоріях, у тому числі водяні годинники. Найвідоміші годинники, включали пристрої «Слон», «Переписувач» й «Замок», які були успішно відновлені.

Пісочний годинник

Цей годинник побудовано на тому, що точно відкалібрований річковий пісок проходить через вузький отвір, в 1 піщину, в однакові проміжки часу. При цьому люди швидко здогадалися використати 2 порожнини, з'єднані вузьким перешийком з отвором для пересыпания піску. Половинки скляної посудини мали форму чаші й призначалися для виміру невеликих проміжків часу, але мали недолік: після пересипання піску з верхньої порожнини в нижню їх доводилося перевертати [5].

На флоті пісочий годинник називався склянками.

Вогняні годинники

Вогняний годинник уперше з'явилися в Китаї. Він складався зі спіралі або палички з горючого матеріалу з підвішеними металевими кульками. При згорянні матеріалу кульки падали в порцелянову вазу, роблячи дзенькіт. 

Згодом різновид вогняних годинників з'явилася й у Європі. Тут використовувалися свічки, на які рівномірно наносилися мітки. Відстань між мітками служило одиницею часу.

Ходики

Ходики - невеликі стінні годинники спрощеного устрою з гирями - варіант механічного годинника з маятником, анкерним спуском і гирями як двигун. Як маятник у деяких моделях використовували дві "ноги", що рухаються в протихід один одному. Зустрічається різновид з боєм (ще один ланцюжок зі знімною гирею для бою, яку можна при бажанні зняти з ланцюжка й повісити поруч на спеціальний гачок - так званий «режим без бою»).

Годинники із «зозулею»

  Годинник із «зозулею» - настінний годинник у витонченому корпусі, найчастіше механічний годинник (ходики) з боєм, що імітує спів зозулі. Звичайно звукові сигнали (від одного до дванадцяти) лунають щогодини, відраховуючи поточний час і нерідко перемежовуючись ударами гонга («бум - ку-ку»). Механізм, який імітує зозулю, розроблений у середині XVIII століття й з тих пір практично не перетерпів змін. Батьківщиною годинника із зозулею вважається розташоване у центрі регіону Шварцвальд німецьке містечко Триберг, принаймні, саме там розташовано музей годинників із «зозулею».

Кварцові годинники

Різновид електронно-механічних годинників. Принцип дії базується на п’єзоелектричному ефекті, властивості кристалів кварца, наприклад, деформуватися під впливом зовнішнього електричного поля, а також поляризуватися при механічній деформації. При цьому кристал кварцу, маючи маленькі розміри, може в значно більшій мірі стабільно генерувати коливання, що мають високу часову й температурну стабільність. Механізм кварцових годинників складається з елемента живлення, електронного генератора, лічильника дільника й вихідного каскаду підсилювача, навантаженого на котушку синхронного електродвигуна, що через систему зубчастих коліс надає руху стрілкам годинника.

Електронні годинники

Годинники основані на підрахунку періодів коливань від генератора, що задає, за допомогою електронної схеми й виводі інформації на цифровий дисплей.

Перші електронні годинники виготовлялися на окремих лампах потім транзисторах і мікросхемах.

Перші наручні електронні годинники мали світлодіодний дисплей, але вони могли показувати час дуже недовго: занадто ненажерливими виявлялися світлодіоди. Потім використовували властивості рідких кристалів орієнтуватися в зовнішньому електричному полі й пропускати світло з одним напрямком поляризації. Будучи поміщеним між двома поляризаторами, світло від зовнішнього джерела зовсім поглинався системою поляризатор-рідкий кристал-поляризатор-відбивач при наявності електричного поля ставав темним й утворював елемент зображення. У результаті цього було значно знижене енергоспоживання, і заміна елементів живлення відбувається набагато рідше [5].

У сучасні електронні годинники убудований, як правило, спеціалізований мікроконтролер, і в годинників з'явилося багато сервісних функцій (будильники, мелодії, календарі й т.д.), але мікроконтролер так само продовжує лічити періоди коливань усе того ж кристала кварцу.

 Зауваження: Існують також  електронні годинники, побудовані  на принципі підрахунку періодів  частоти електричної мережі, у  багатьох країнах існують дуже  жорсткі вимоги до стабільності  частоти, але все-таки при коливанні  навантаження частота мережі  може змінюватися, і точність  таких годинників не може вважатися  нормальною, хоча для багатьох  людей вона є достатньою.

Різновид електронних годинників, які відображають час в двійковому коді, називаються «бінарні годинники» (англ. Binary watch). Для відображення двійкових розрядів звичайно використаються світлодіоди. Число груп світлодіодів може бути різною, вони можуть відрізнятися розмірами й місцем розташування. Частина світлодіодів показує години, інша — хвилини. Можуть бути світлодіоди відповідальні за відлік секунд, дату й т.п.

Радіогодинник

Електронні або кварцові годинники, які можуть звіряти свій хід по сигналах точного часу віщальних або спеціальних радіостанцій, а також (для одержання особливо точного часу) спутників GPS.

2. АСОРТИМЕНТ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОДИННИКІВ

Формування асортиментної політики підприємства спрямоване на найбільш повне задоволення попиту споживачів та забезпечення умов для прибуткової діяльності підприємства.

Табл. 2.1

Вибірка регульованих годинників ТРЦ «Термінал» (м. Бровари)

3. ХАРАКТЕРИСТИКА СПОЖИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

На формування споживчих властивостей годинників великий вплив мають матеріали, які застосовують для їх виготовлення. Для виробництва годинників застосовують метали та сплави (сталі, сплави кольорових металів - латунь, дорогоційні метали та їх сплави - золото, срібло, платина); пластичні маси (оргстекла, капрон); синтетичні рубінові камені; часові масла та інші матеріали.

 Технологія годинникового  виробництва складається з таких  етапів:

• виготовлення деталей годинників;
• їх обробка і покриття;
• складання годинників;

 Сьогодні годинникові  заводи мають цілі автоматичні  лінії по виготовленню деталей  для годинників, та їх складанню. Отримані деталі можуть підвергатися  поліруванню, хромуванню, о золотінню, оксидеруванню, серебрінню. Послідовність  складання годинників визначається  їх конструкцією. Від якості виконання  технологічного процесів у більшості  залежить якість готових виробів [8].

Функціональні показники якості годинників:

1. Точність ходу годинників  характеризується 

добовим ходом (визначається як різниця між показниками годинників, відмічених в один і той же час у попередню та послідуючу добу);

- із тижневим заведенням  цей показник визначають наприкінці  сьомої доби;

- у годинників із двотижневим  заведенням цей показник визначають  подвійно: наприкінці сьомої доби  та наприкінці чотирнадцятої  доби;

- якщо у паспорті на годинник вказано, що добовий хід встановлює ± 30 с, це позначає, що годинник може кожну добу може прискорюватися або відставати не більш ніж на 30 с.

середнім добовим ходом (це середнє арифметичне значення добових ходів; для його встановлення визначають хід годинників за дві доби із обліком знаків плюсів (прискорення) та мінусів (відставання) та ділять отриманий результат на два);

- для годинників із  тижневим заведенням цей показник  встановлюють діленням ходу годинників, отриманого наприкінці сьомої  доби, на 7;

- для годинників із  двотижневим заведенням  цей показник  визначають діленням  ходу годинників, отриманого наприкінці сьомої  доби, на 7 та наприкінці чотирнадцятої  доби – на 14

максимальним добовим ходом ( це найбільший добовий хід, отриманий за всі випробування; цей показник встановлюють за абсолютним значенням)

Точності характеристики годинників визначені кількістю використаного рубінового каміння.

Рубін, який має дуже невеликий коефіцієнт тертя, значно знижує витрати на тертя передавальних пар.

Годинники наручні звичайно мають 17-21 рубінове каміння;

годинники із додатковими пристроями – до 29 рубінового каміння,

годинники-будильники – 4-11 рубінового каміння.

2. Тривалість ходу годинників  від одного повного заведення  характеризується часом їх роботи  від початку до зупинення дії  механізму.

Ергономічні показники якості годинників:

Зручність визначення часу у годинниках – це зручність зчитування показників часу як у звичайних, так і в екстремальних умовах.

- для звичайних умов  експлуатації годинників важливо: різниця часової, хвилинної і  секундної стрілок, розміщення і  графічне рішення календарю, яскравість  та кольоровий контраст стрілок  і циферблату, відповідність розмірів  і форми стрілок розміру циферблату  і оцифровуванню; характер оцифровування;