Аналіз структури міжнародного контракту купівлі-продажу ПАТ «Центролит»

ЗМІСТ

Вступ

Однією з основних особливостей сучасного етапу економічного розвитку є надзвичайно швидкий  ріст міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і результатами виробничо-технічного співробітництва; послугами, пов'язаними  з наданням товарів в оренду; міжнародного туризму і т.д. Відмінності в темпах розвитку окремих форм міжнародних економічних відносин призвели до істотної зміни структури світогосподарських зв'язків. У сформованих умовах посилилися взаємозалежність і тісна взаємодія окремих країн як в рамках економічних угруповань, так і поза ними.

В даний час в світі  бурхливо йде процес інтеграції країн. Все більше держав вдаються до співпраці, взаємодопомоги, також постійно зростає  кількість угод і контрактів, укладених  між компаніями і організаціями різних країн. Міжнародні угоди є невід'ємною частиною механізму проведення міжнародних економічних відносин, і з кожним днем ​​їх роль збільшується.

Міжнародне економічне співробітництво є одним із головних чинників впливу на рівень розвитку економіки кожної окремої країни і світового прогресу в цілому. Складовим елементом такого співробітництва є зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів господарювання різних країн. Для них важливим є знання особливостей комерційних операцій та правил укладання різних видів міжнародних контрактів. Саме від цих знань залежить успіх  зовнішньоекономічних операцій купівлі-продажу, експортно-імпортних операцій, операцій реекспорту та реімпорту, операцій зустрічної торгівлі тощо.

З вище зазначеного витікає, що тема курсової роботи є актуальною в сучасних умовах розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.

Метою курсової робот  є детальне  дослідження всіх складових міжнародного контракту. Задля досягнення цієї мети необхідно  визначити завдання роботи:

1. Визначити сутність зовнішньоторговельних контрактів.
2. Розглянути класифікацію зовнішньоторгових договорів.
3. Охарактеризувати основні розділи ЗТК.
4. Здійснити аналіз структури міжнародного контракту купівлі-продажу на підприємстві.
5. Запропонувати шляхи покращення ефективності укладання контрактів на підприємстві.

Об’єктом дослідження  є зовнішньоекономічна діяльність ПАТ «Центролит».

Предметом дослідження  є структура та ефективність укладання  міжнародного контракту купівлі-продажу.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ МІЖНАРОДНИХ КОНТРАКТІВ

1.1. Характеристика  основних розділів міжнародного  контракту купівлі-продажу

Міжнародні контракти  купівлі-продажу включають в себе наступні основні елементи, які знаходяться  у визначеній послідовності:

1) преамбула (визначення  сторін);

2) предмет контракту; 

3) кількість (або ціна  та кількість);

4) базові умови поставки  товарів; 

5) ціна та загальна  сума контракту; 

6) якість товару;

7) строк та умови  поставки;

8) умови платежу; 

9) умови передавання-приймання товару;

10) гарантії, претензії;

11) пакування та маркірування товару;

12) відвантажування товару;

13) санкції;

14) страхування; 

15) форс-мажорні обставини; 

16) арбітраж;

17) інші умови;

18) юридичні адреси, поштові  й платіжні реквізити сторін [21, c. 351].

Вищенаведена структура контракту є зразком. При оформленні контрактів окремі розділи можуть бути об'єднані або введені інші.

Розглянемо більш детально кожен з елементів міжнародного контракту купівлі-продажу.

1. Преамбула. З преамбули  починається текст контракту.  Тут подається:

•    назва та реєстраційний номер контракту (посередині сторінки);

•    місце (нижче  ліворуч) та дата його укладення (нижче  праворуч);

•    визначення сторін (ще нижче через кілька інтервалів).

Кожна із перерахованих  характеристик є обов'язковою, тому що у деяких країнах контракт, який не має однієї з них, може бути визнаний недійсним.

Номер ЗТК (зовнішньоторгового контракту) привласнюється за згодою сторін, зазвичай за порядком реєстрації документів однієї із сторін (за місцем здійснення угоди), але може бути і подвійний номер, тобто містити реєстраційні дані обох сторін.

Місце укладення контракту  визначає закон, який застосовується до угоди, тобто визначає права та обов'язки сторін.

Дата укладення угоди  юридично означає момент набуття  договором чинності, з якого виникають права та обов'язки сторін за контрактом (якщо спеціально не зазначений інший строк набуття контрактом чинності).

Слід мати на увазі, що порядок написання дати відрізняється  в Україні та за кордоном.

Визначення сторін (спочатку продавця, потім покупця) містить:

• їх повні та скорочені  юридичні назви (фірмові назви),тобто  ті назви, під якими вони зареєстровані  в торговому (державному) реєстрі  у своїх країнах (із зазначенням  номерів їх реєстраційних свідоцтв та місця реєстрації);

• місцезнаходження (назва  країни та міста);

• їх правовий стан, включаючи  зазначення номера та виду ліцензії на даний вид діяльності;

• назви сторін у тексті контракту як контрагентів ("Продавець" та "Покупець", "Постачальник" та "Замовник").

У контракті доцільно точно вказати особу (посаду, ПІБ), яка підписує його від імені даної сторони, але іноді обмежуються лише описом особи, яка підписала ЗТК, у кінці контракту, нижче підпису. У практиці укладення ЗТК виникають випадки, коли товар або послуги замовляє одна організація, платить - інша, наприклад, та, яка має валютний рахунок та валюту, а отримує гроші - третя. У даному разі має місце здійснення угоди на користь третьої особи, яка зазначена у ЗТК.

2. Предмет контракту.  Цей розділ є головним, оскільки  в залежності від предмета ЗТК визначаються: вид контракту, право, яке застосовується, звичаї, проформа тексту. У цьому розділі зазначається:

•    описання предмета контракту;

•    назву об'єкта угоди (товару);

•    характеристика об'єкта угоди (товару).

Предметом контракту може бути продаж або поставка товару, надання послуг, передача технології тощо, тобто вид зовнішньоторгової угоди (купівля-продаж, підряд, оренда тощо).

Назву товару необхідно  вказати так, як він іменується у  міжнародній торгівлі (або найближче до цього). Визначаючи асортимент, зазначають види, марки та моделі товарів.

Вид товару має важливе  значення при визначенні не тільки виду ЗТК, а й правової регламентації, наприклад, при отриманні пільг, встановленні розміру мит та зборів, квотування продукції тощо.

Характеристика товару містить визначення основних його параметрів. У випадках, коли предметом контракту  є товари з різними якісними характеристиками або різного асортименту, вони перераховуються  у специфікації, яка додається  до контракту, про що робиться відповідне застереження. Може бути посилання на розділ "Інші умови".

3 Кількість (або ціна  та кількість). Найчастіше визначення  кількості не виділяється в  окрему статтю, а входить у  статтю "Ціна та кількість"  або "Предмет та кількість". Але у будь-якому випадку, визначаючи кількість товару, сторони повинні узгоджувати:

•    одиниці вимірювання  кількості;

•    порядок визначення кількості;

•    систему мір  та ваги;

•    застереження "близько" та "за опціоном";

•   чи включаються  тара та упакування у кількість товару;

•    які організації  визначають кількість товару;

•    якими документами  засвідчується кількість товару.

Контракт може містити  вказівку про те, що продавець або  покупець має право скористатись можливістю відступу від зазначеної у ньому кількості. У такому разі твердо фіксована у контракті кількість може супроводжуватися застереженням, що покупцю (продавцю) надається право закупити (продати) у продавця (покупця) додатково визначену кількість товару на тих самих умовах. Це право виражається словами "за опціоном покупця (продавця) " або "за виробом покупця (продавця) ". Будь-який опціон (продавця чи покупця), як правило, не перебільшує 10% від основної кількості товару.

4. Базисні умови поставок. Найчастіше визначення базисних  умов поставки (БУП), так само як і кількість, не виділяється в окрему статтю, а входить у статтю "Ціна та кількість (або загальна сума контракту)" або "Предмет та кількість".

Поняття "базисна умова  поставки "визначає зобов'язання продавця та покупця з доставки товару і встановлює момент переходу з продавця на покупця ризику випадкової загибелі або псування товару. Витрати з доставки товару, які, відповідно до базисної умови, несе продавець, входять у ціну товару, утворюючи її основу - базис (тому й умови називаються базисними). Крім того, базисні умови поставок визначають зобов'язання сторін із страхування вантажів, оформлення комерційної документації, отримання ліцензій, оплати мит, направлення повідомлень тощо.

5. Ціна та загальна  сума контракту. У даному розділі  контракту фіксується: 1) базисна умова поставки; 2) валюта ціни; 3) рівень та спосіб фіксації ціни товару; 4) чи включені у ціну вартість тари, упаковки, маркірування; 5) загальна сума контракту.

Валюта ціни – це валюта, у якій зафіксована ціна товару у  контракті.

Рівень ціни товару –  це основне питання зовнішньоторгової  угоди. Контрактна ціна має базуватися на рівні світової ціни. Практично  світові ціни - це експортні ціни основних постачальників даного товару та імпортні ціни у найважливіших  центрах імпорту цього товару. Це ціни, за якими здійснюються значні експортно-імпортні операції, які достатньо повно характеризують стан торгівлі даним товаром.

Спосіб фіксації ціни визначає, коли фіксується ціна у контракті: у момент його укладання, протягом строку його дії або у момент його виконання.

За способом фіксації у контракті можуть бути такі види цін:

1)  тверда ціна, яка  встановлюється у момент підписання  контракту і протягом строку  його дії не підлягає зміні.

2)  ціна з наступною  фіксацією у контракті не вказується, а лише описується спосіб установлення ціни в майбутньому, тобто на момент виконання угоди, або у зазначені договором строки на основі узгоджених джерел.

3) змінна ціна розраховується  у момент виконання угоди перегляданням  базисної ціни з урахуванням зміни у витратах виробництва за час виконання контракту. Вона застосовується при продажу продукції, яка має тривалі строки поставок (як правило, понад рік), головним чином, складного комплектного обладнання, яке є складним єдиним технологічним комплексом.

При цих цінах у  контракті встановлюються: базисна  ціна та її структура, момент початку  зміни ціни, границя змінності.

6. Якість товару. У  цьому розділі зазначається: 1) технічний  рівень та якість товару, що  постачається; 2) документи та організації,  які підтверджують якість товару; 3) комерційні гарантії якості; 4) перевірка якості або прийняття товару на підприємствах постачальників.

Визначити якість товару у контракті купівлі-продажу –  означає встановити якісну характеристику товару, тобто сукупність властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням відповідно до потреб споживача. Вибір способу визначення якості залежить від характеру товару, від практики, що склалася у міжнародній торгівлі даним товаром, та інших умов. Сторони повинні прагнути до того, щоб дати повнішу характеристику товару.

7. Строк та дата  поставки (або строк та умови  поставки). У даному розділі фіксується: 1) визначення строку поставки; 2) повідомлення експортером імпортера  про готовність товару до відвантаження та про здійснене відвантаження; 3) повідомлення імпортером експортера про готовність прийняти товар; 4) спеціальні застереження стосовно дострокової поставки; 5) додаткові інструкції експортерам; 6) визначення дати поставки; 7) умова поставки товару.

Визначення строку поставки у контракті означає визначення часу, коли товар повинен бути доставлений  продавцем в узгоджений сторонами  географічний пункт. Географічні пункти визначаються базисними умовами контракту.

8. Умови платежу. Цей  розділ містить визначення:

•    валюти платежу;

•    курсу перерахунку  валюти ціни у валюту платежу;

•    виду, форми  та засобу розрахунків за поставлений  товар;

•    переліку товаророзпорядчих  документів;

•  заходів проти  необґрунтованої затримки платежу  або інших порушень.

При виборі умов платежу  враховуються такі фактори: 1) характер товару (сировина, обладнання, послуги, ноу-хау тощо); 2) кон'юнктура ринку  відповідного товару (сприятлива чи ні); 3) торгові звичаї (кредит, готівка  тощо); 4) наявність міжурядових платіжних угод; 5) норми національного валютного контролю країн-контрагентів; 6) одноманітні правила щодо застосування форм розрахунків (інкасо, акредитив), що склалися у банківській практиці.

Умови платежу встановлюють, на якій стадії руху товару здійснюється його оплата і чи буде вона здійснюватись одноразово чи окремими внесками.

9. Здавання-прийняття  товару. Здавання-прийняття товару  є одним актом, в результаті  якого відбувається передача  товару покупцю та перевірка  відповідності фактичних кількості  та якості товару тим, які передбачені в контракті. Для продавця здавання товару фактично означає поставку товару покупцю.

У контракті сторони  зазначають порядок здавання-прийняття, а саме:

•    вид (характер) здавання-прийняття;

•    місце та строки здавання-прийняття;

•    способи здавання-прийняття  за кількістю;

•    способи здавання-прийняття  за якістю.

10. Гарантії, претензії  щодо кількості та якості. Більшість  контрактів містить умови про  надання гарантій якості товару, який поставляється. Відносно  товарів, для яких не встановлюються гарантії, в контракті може вказуватись термін, протягом якого покупець має право пред'явити продавцю претензії щодо кількості та якості.

11. Пакування та маркування  товару. У тих випадках, коли характер  товару та умови його транспортування обумовлюють необхідність упаковки, у контракті у цьому розділі встановлюються:

•   вид та характер пакування;

•   якість пакування;

•   порядок пакування;

•   розміри пакування;

•   спосіб оплати пакування;

•   повернення контейнерів;

•   зміст або реквізити маркування;

•   порядок нанесення  маркірування.

12. Відвантаження товару. Покупцю необхідно знати час  фактичного відвантаження товару  для того, щоб своєчасно потурбуватись  про прийняття товару.

В цьому розділі фіксуються: 1) взаємні зобов’язання продавця і покупця відносно повідомлення інформації про відвантаження; 2) порядок виконання цих зобов’язань.

13. Санкції. Санкції  застосовуються як засіб зацікавити  партнерів добросовісно виконувати  обов'язки і для захисту інтересів  однієї із сторін у разі порушення будь-якої з умов контракту іншою стороною.

Найрозповсюдженішим видом  санкцій є штраф з продавців  за прострочення поставки товару, так  званий конвенційний штраф. Він розраховується потижневе або подекадне у  відсотках від вартості недопоставленого товару (наприклад, 0,5%).

14. Страхування. У зовнішній  торгівлі товари страхуються  від ризиків пошкодження або  втрати при транспортуванні, тобто  від транспортних ризиків. Страхування  є добровільним актом, і його  основні умови встановлюються  в контракті і саме в ньому фіксуються:

•    обов'язки продавця і покупця із страхування вантажу;

•    тривалість і обсяг страхової гарантії;

•    умови страхування;

•    види ризиків, від яких має бути застрахований  вантаж.

15. Форс-мажор або обставини  непереборної сили. На перебіг виконання контрактів можуть суттєво вплинути обставини, передбачити настання яких заздалегідь при укладенні контрактів сторони не мали можливості, оскільки вони виникають внаслідок непередбачених та невідворотних подій надзвичайного характеру. Такі обставини називаються обставинами непереборної сили або форс-мажорними.

16. Арбітраж. Суперечки,  що виникають між партнерами  при виконанні контрактів, які  вони не могли розв’язати договірним  шляхом під час переговорів,  відповідно до міжнародних традицій, передаються на розгляд арбітражів.

17. Інші умови. Інші  умови контракту містять цілу  низку застережень, які уточнюють  взаємні права та обов'язки  сторін. До них можна віднести, наприклад, такі:

• умову про те, що після укладення контракту усе попереднє листування та переговори по контракту втрачають силу;

• умови договору, що визначають порядок його зміни або  анулювання (в них звичайно обумовлюється, що на внесення змін у договір та його анулювання необхідна письмова згода обох сторін, оформлена з дотриманням усіх правил про порядок підписання зовнішньоторгових угод);

•  умову про те, що усі додатки до контракту є  його невід'ємною частиною;

• застереження про те, матеріальне право якої країни буде застосовано до контракту;

• умову про необхідність збереження у таємниці від третіх осіб комерційної та іншої інформації, одержаної під час виконання контракту тощо.

18. Юридичні адреси  та рахунки (банківські реквізити)  сторін. У цьому розділі записуються: 1) повні юридичні адреси сторін, які відповідають адресам, що містяться у зареєстрованих статутах підприємств сторін; 2) імена представників сторін; 3) банківські рахунки та адреси обслуговуючих банків (повна назва банку, з розрахункового рахунка якого (або на розрахунковий рахунок якого) будуть здійснюватись платежі, із зазначенням його повної адреси, реквізитів зв'язку та номера розрахункового рахунка) [21, c. 352-358].

Контракт скріплюється підписами уповноважених представників  та печатками на останніх сторінках  основного тексту та на кожному його додатку. Крім того, кожна сторінка основного тексту контракту та додатків парафуються підписантами або їх помічниками на свідчення того, що сторони згодні з умовами, записаними на цій сторінці, а також для того, щоб виключити можливі зловживання.

1.2. Класифікація та види міжнародних договорів

У міжнародній комерційній  практиці використовується багато різновидів зовнішньоторгових договорів, структура, зміст та особливості яких визначаються видом зовнішньоекономічної операції, яку вони супроводжують. Серед них є, наприклад, такі: зовнішньоторгові договори купівлі-продажу, підряду, франчайзингові, ліцензійні, лізингові та біржові угоди, договори страхування, перевезення, позики тощо. Проте найчастіше у зовнішньоторговій практиці застосовується договір міжнародної купівлі-продажу. У зв’язку з цим пропоную розглянути види міжнародних контрактів купівлі-продажу більш детально.

В залежності від принципів  які кладуться в основу класифікації, контракти купівлі-продажу можна  поділити за наступними видами:

1. Разові.

2. З періодичною поставкою.

3. З оплатою в грошовій  та товарній формах (повністю  чи частково).

4. Попередні.

5. Термінові. [6, c. 211]

Разові контракти можуть бути з коротким строком поставки (сировинні товари) та з довгостроковими  поставками ( на комплексне устаткування 3-5 та більше років).

Контракти з періодичною  поставкою передбачають регулярну  періодичну поставку узгодженої в ньому  кількості товарів на протязі  встановленого строку. Цей строк  може бути коротким ( 1 рік ) та довгим (5-10 років). Такі контракти переважно укладаються на промислову сировину та полу фабрикати.

Контракт з оплатою  в грошовій формі передбачає оплату в узгодженій між сторонами валюті із застосуванні обумовлених в контракті  способів платежу та форми розрахунку.

Контракти з оплатою цілком в товарній формі укладаються при продажі одного чи декількох товарів з одночасною ув’язкою з покупкою іншого товару та розрахунки в іноземній валюті не проводяться (бартер).

Попередній контракт – це договір, за яким сторони зобов’язуються укласти в майбутньому договір щодо передачі товарів на умовах, які передбачені в попередньому договорі. На сторону, яка необґрунтовано ухиляється від укладання договору, який передбачений таким договором, накладається відшкодування збитків іншій стороні, які були викликані шляхом ухилення [13, c. 295].

Ще одним різновидом міжнародних контрактів є термінові  контракти. Ці договори укладаються, коли покупцю необхідно отримати придбаний  товар саме в обумовлений строк, а інші умови мають менше значення. Наприклад, насіння до посівної. При порушенні строку покупець анулює договір із застосуванням санкцій.

Проблемам уніфікації умов угод в міжнародній торгівлі приділяється багато уваги з боку спеціалізованих  міжнародних організацій.

Розробкою типових контрактів та введенням їх в практику займається Європейська економічна комісія ООН. Під її наглядом розроблено більш ніж 30 варіантів типових контрактів та загальних умов купівлі-продажу.

Типовий контракт (standard contract) – це заздалегідь підготовлений текст контракту або ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі з урахуванням звичаїв та звичок, характерних для даної сфери діяльності чи торгівлі, та прийнятих сторонами контракту після того, як вони були узгоджені з вимогами конкретної угоди.

Текст конкретного типового контракту може використовуватись лише до суворо визначених видів угод або видів торгівлі чи при наданні послуг. Часто типові контракти розробляються та наказуються до обов'язкового використання галузевими відомствами або спілками підприємців.

Існують у міжнародній торговій практиці два основних напрямки у розвитку типових контрактів та проформ (pro forma):

1. Використання у звичайних  ЗТК стандартних умов та застережень.  Наприклад, використання у ЗТК  базисних умов поставки, які побудовані  на міжнародних комерційних термінах INCOTERMS. Такі умови зазначаються у ЗТК абревіатурою терміна, який у розширеному тлумаченні викладений в основному документі, що не входить у ЗТК та його додатки.

2. Використання формулярів, проформ та бланків. Існують  контракти, які оформлені у вигляді формулярів або бланків. Якщо такі форми містять необхідний мінімальний набір атрибутів, вони можуть замінювати текст контракту. Проформи контрактів можуть бути:

•   текстові;

•   бланкові, які  мають чіткі та спрощені форми, зведені  у таблиці. Тексти в цих проформах зведені до мінімуму, а суттєві умови у вигляді текстових статей винесені в окрему або особливу частину на звороті документа. Загальна (особлива) частина не змінюється.

Уніфіковані або зразкові тексти контрактів, на відміну від типових, більш різноманітні, чисельні та відтворюють галузевій специфіки діяльності. Вони носять рекомендаційний характер, а їх тексти можуть суттєво змінюватись з урахуванням особливостей конкретних угод.

Контракт може бути представлений  у вигляді заздалегідь підготовленого документа або формуляра табличного вигляду. Він набуває сили контракту лише у разі, якщо партнери з угоди заповнять статті та графи, які апріорі вимагають узгодження (наприклад, найменування сторін, кількість, якість, ціна товару, строк та місце поставки та інші) і обидва підпишуть його.

Часто використовується комбінована форма типового контракту, яка складається із двох частин:

•   частини, що узгоджується;

•   уніфікованої частини (загальних умов).

Такі контракти видаються  на бланках друкарським способом. На першому аркуші друкуються індивідуалізовані умови угоди, а на звороті або на решті аркушів - загали умови. При необхідності, у деяких пунктах ЗТК залишають місце для уточнення умов що узгоджуються, або просто залишають вільні графи у розділі "Інші умови".

Типовий контракт або  проформа може використовуватись двома  способами: