Аналіз та економічна оцінка операцій з цінними паперами

Зміст 

Вступ............................................................................................................................3

1 Економічна сутність  цінних паперів  та їх роль в  умовах

      ринкової  економіки........................................................................................5

1.1 Основні  характеристики цінних паперів  в Україні...........................................5

1.2 Фондові  біржі: поняття, види та операції.........................................................11

2 Методологія обліку цінних паперів в Україні................................................16

2.1 Методологія  обліку акцій та векселів................................................................16

2.2 Методика  обліку облігацій власної емісії.........................................................22

2.3 Методика  обліку придбання ощадних сертифікатів........................................23

2.4 Автоматизація обліку операцій з цінними паперами в умовах                         автоматизованого робочого місця бухгалтера.......................................................24                

3 Аналіз та економічна  оцінка операцій  з цінними паперами........................28

3.1 Аналіз  та оцінка норми прибутку цінних  паперів............................................28                                                                                                                                                                          

3.2 Аналіз політики виплати дивідендів.................................................................31   

3.3 Перспективи розвитку аналізу операцій з цінними паперами в Україні.......34

Висновки...................................................................................................................37                                                                               

Список  використаної літератури.........................................................................40                      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Становлення ринкових відносин, що на сучасному етапі виступає головним фактором стабілізації та піднесення економіки незалежної України, передбачає як першочерговий захід оздоровлення фінансової системи. Одним з шляхів досягнення цієї мети є створення ринку цінних паперів. Дійовий фондовий ринок виконує функції переміщення капіталу від інвесторів до виробництва, визначення ефективності використання фінансових ресурсів в окремих  секторах економіки, перебігу капіталу з однієї галузі в інші тощо.

      У такому плані формування та розвиток ринку цінних паперів являє собою об'єктивний процес. Наскільки успішно він буде здійснюватись, наскільки стабільно складатиметься інфраструктура фондового ринку, настільки можна сподіватися на розширення ринкових відносин взагалі, зростання виробництва, покращання добробуту народу.

      Нині  первинний ринок капіталу лише складається. Та у процесі роздержавлення та приватизації він набуде чинності, постійно розширюючись та поглиблюючись. Зрозуміло, що це потребує певного юридично-правового оформлення, відповідного методичного забезпечення, підготовки висококваліфікованих фахівців ринку цінних паперів.

     Не  менш важливим є застосування передового досвіду країн з розвинутою ринковою економікою стосовно регулювання фінансового ринку. Оскільки обіг цінних паперів у країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою має розвинуте правове регулювання. Так, наприклад, у США діють федеральні закони про цінні папери ще з 1933 року. У всіх штатах існує закон, який встановлює державний контроль за обігом цінних паперів, – він отримав назву "закон голубого неба". І ним захищаються права власника від спекуляцій, коли покупцеві не пропонують ніякої реальної цінності. Окрім того держава створює спеціальні органи, які контролюють обіг цінних паперів. Якщо ж поглянути на стан справ в Україні, то стає зрозумілим, що вітчизняні інвестори, які б хотіли оперувати на ринку цінних паперів, не можуть цього зробити внаслідок недосконалості законодавчих нормативів, які регулюють фінансовий ринок, оскільки права вітчизняного інвестора майже не захищені від обману.

         Дуже важливим є  також питання обліку та аналізу

операцій  з цінними паперами. В сучасних умовах, коли в Україні проходять  процеси приватизації та роздержавлення, які в свою чергу пов`язані  з акціонуванням власності, нагальною стає проблема становлення ефективної методики обліку операцій з цінними паперами. Це має значення, як в масштабі всієї держави так і в масштабах кожного окремого підприємства, яке оперує з цінними паперами, оскільки методологія обліку повинна забезпечити єдину схему відображення господарських операцій в обліку. 3 цим тісно пов’язана й необхідність ефективної методики аналізу економічної ефективності здійснених операцій з цінними паперами, яка передбачає чітку сиcтему розрахункових коефіцієнтів та показників.

      Отже, метою даної курсової роботи є розгляд, оцінка та аналіз діючої зараз на  Україні системи бухгалтерського обліку та економічного аналізу інвестицій в цінні папери, а також їх емісії. В роботі наводиться вітчизняна система бухгалтерського обліку цінних паперів, розглядаються питання автоматизації обліку та функціонування автоматизованого робочого місця (АРМ) бухгалтера по цінним паперам.

      В роботі також розглянуто основні  методики розрахунку та оцінки прибутковості фінансових інвестицій а також пов'язаного з їх здійсненням ризику. Також приведені основні показники аналізу ефективності функціонування, як цінних паперів власної емісії, так і придбаних цінних паперів. Наводяться приклади застосування найбільш поширених методик аналізу. 
 
 
 

1 ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ  ЦІННИХ

ПАПЕРІВ ТА ЇХ РОЛЬ В УМОВАХ РИНКОВОЇ

ЕКОНОМІКИ 

1.1 Основні характеристики  цінних паперів  в Україні 

      Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. 

     Відповідно  до чинного законодавства в Україні  можуть випускатися такі види цінних паперів:

     - акції;

- облігації  внутрішніх державних і місцевих позик; 

- облігації  підприємств;

- казначейські зобов'язання держави;

- ощадні  сертифікати; 

- приватизаційні  чеки;

- векселі.

         Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законом, або в них спеціально не вказано, що вони   не   підлягають   передачі,  передаються   шляхом  повного   індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред'явника обертаються  вільно.

     Цінні папери можуть бути використані для  здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

     Відновлення втрачених іменних цінних паперів проводиться державними органами, підприємствами та установами, що випустили ці папери.

     Спадкоємництво  цінних паперів здійснюється відповідно до цивільного права України.

     Порядок обігу цінних паперів, випущених  в Україні іншими державами і  розміщених на території України, регулюється  законом України "Про цінні папери та фондову біржу", іншими активами законодавства України, а також договорами України з іншими державами.

     Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

     Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

     Обіг  іменної акції фіксується у книзі  реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про власника, час придбання акцій, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів.

     По  акціях на пред'явника у книзі реєстрації зазначається їх загальна кількість.

     Привілейовані акції дають власнику переважне  право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.

     Привілейовані акції можуть випускатись із фіксованим у процентах до їх номінальної  вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду.

     Якщо  розмір дивідендів, що сплачуються акціонерам по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх можлива доплата до розміру дивідендів, сплачених іншим акціонерам.

     Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

     Мінімальна  номінальна вартість акції не може бути менше ліміту в карбованцях. Номінальна вартість акцій більша ліміту в карбованцях повинна бути кратною мінімальній вартості акції.

     Акціонерам  може видаватися сертифікат на сумарну  номінальну вартість акцій.

     Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу - "акція", її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім’я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

     До  акції може додаватись купонний лист на  виплату дивідендів. Купон на виплату дивідендів повинен містити такі дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства та рік виплати дивідендів.

     Порядок придбання акцій передбачено статтею 8 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", де вказується, що акції сплачуються у валюті України, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також у іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акцій виражається в гривнях.

     Підприємства, організації та установи можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять  у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит.

     Акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості. Контроль за рухом акцій підприємств здійснюється Міністерством фінансів України, місцевими фінансовими органами.

      Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту (якщо інше не передбачене умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

      Мінімальна  номінальна вартість облігації не може бути меншою встановленого законом ліміту. Номінальна вартість облігації більша ліміту повинна бути кратною мінімальній вартості облігації.

      В Україні випускаються облігації  таких видів:

     - облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

     - облігації підприємств.

      Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають  їх власникам права на участь в управлінні. 

     Умови випуску і розповсюдження облігацій  підприємств визначаються Законом "Про цінні папери та фондову  біржу", іншими актами законодавства  України і статутом емітента. Облігації  можуть випускатись іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

     Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій  є зазначення товару (послуг), під які вони випускаються.

     Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу - "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігації, фірмове найменування або ім`я покупця (для іменної облігації), номінальну вартість облігації, строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій), місце і дату випуску, а також серію і номер облігації, підпис керівника емітента або уповноваженої на це особи, печатку емітента.

     Законом про цінні папери також передбачена виплата доходу по облігаціях. Дохід по облігаціях всіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску.

     Дохід по облігаціях цільових позик не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів чи послуг, під які випущено позики. Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при  їх випуску [6, с.212-220].

     Казначейські  зобов'язання України – вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу .

     Випускаються  такі види казначейських зобов'язань:

- довгострокові  - від 5 до 10 років;

- середньострокові - від 1 до 5 років;

- короткострокові - до 1 року.

         Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом міністрів України.

     Рішення про випуск короткострокових казначейських  зобов’язань приймається Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску. Порядок визначення продажної їх вартості встановлюється Міністерством фінансів України, виходячи з часу їх придбання.

     Кошти від реалізації казначейських зобов'язань  спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

     Виплата доходу по цим цінним паперам та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених Кабінетом міністрів (довгострокові та середньострокові) та Міністерством фінансів України (короткострокові).

     Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому.

     Ощадні  сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є не дійсним.

     Ощадні  сертифікати повинні мати реквізити: найменування цінного паперу - "ощадний сертифікат", найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження, порядковий номер сертифікату, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифікату), підпис керівника банку чи іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

     Підприємства  і громадяни придбають сертифікати  за рахунок коштів, передбачених у випадку придбання облігацій.

     Дохід по ощадних сертифікатах виплачується за пред’явленням їх до оплати в банк, що їх випустив.

     Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

       Випускаються такі  види векселів:

      - простий;

      - переказний.

     Простий вексель містить такі реквізити:

    а) найменування - "вексель";

    б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

    в) зазначення строку платежу;

    г) зазначення місця, в якому повинен  здійснитися платіж;

    д) найменування того, кому або за наказом  кого платіж повинен бути здійснений;

    е) дату і місце складання векселя;

    є) підпис того, хто видав документ (векселедавця).

      Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах "а", "в", "є" простого векселя, також просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму, найменування того, хто повинен платити.

    Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом міністрів України. 

1.2 Фондові біржі:  поняття, види  та операції 

       Згідно з законодавством, фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формування їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

    Українська  фондова біржа (УФБ) була зареєстрована Кабінетом міністрів України 29 жовтня 1991 року. Засновниками УФБ виступили 29 комерційних банків, асоціацій та компаній Києва, Дніпропетровська, Донецька, Одеси, Рівного, Севастополя, Ужгорода, Харкова, вони є членами біржі. У своїй діяльності Українська фондова біржа виступає як безприбуткова некомерційна організація, що саморегулюється.

    Головними завданнями фондової біржі є:

-   організація умов для купівлі-продажу цінних паперів, проведення аукціонів;

-   аналіз економічної коню’ктури внутрішнього та зовнішнього ринків капіталу і визначення перспектив їх розвитку;

-   сприяння інвестуванню іноземного капіталу в економіку України та виходу українського капіталу на зовнішній ринок;

-   розширення умов для розвитку на Україні підприємницької діяльності;

-   перебіг капіталу з однієї галузі господарювання в інші, залучення збережень і коштів населення у сфері виробництва та послуг;

-   популяризація і пропагування цінних паперів та операцій з ними серед населення;

-   об'єктивне інформування фінансових кіл, широких верст населення про стан ринку цінних паперів.

    Біржа виконує досить широкий обсяг  операцій. Це торги цінними паперами, їх котирування, рекомендування початкової вартості, встановлення курсу та облік, проведення валютних аукціонів, організація оформлення угод на купівлю-продаж цінних паперів і правове оформлення таких угод, виконання централізованих взаєморозрахунків усередині біржового ринку цінних паперів, здійснення курсового контролю тощо [16, с.121-125].

    На  УФБ котируються різні форми капіталу: акції підприємств, акціонерних товариств та селянських господарств, облігації внутрішніх позик, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі. Котируються папери, що являють собою право їх власника на придбання чи відчуження вказаних цінних паперів або є похідними від них, а також папери, які пов'язані з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. Біржа займається купівлею та продажем кредитних ресурсів, орендою та продажем брокерських місць, інвестиціями у приватизацію власності. 3 метою забезпечення високої ефективності фондового ринку, яка проявляється в ліквідності, неперервності і стабільності, фондова біржа максимально концентрує попит і пропозицію цінних паперів.

    Органами  управління Української фондової біржі  є загальні збори, Біржова рада, правління біржі. На УФБ діє ревізійна комісія.

    Вищим органом управління УФБ є загальні збори членів Біржі, які скликаються не рідше одного разу на рік і вирішують питання основних напрямів діяльності УФБ, обирають біржову раду та її голову, голову і членів ревізійної комісії, голову правління Біржі. У період між загальними зборами нагляд за діяльністю УФБ здійснює Біржова рада, яка формується із членів Біржі строком на 5 років. Виконавчим органом Біржі, що здійснює керівництво її поточною діяльністю, є правління УФБ. Роботою правління апаратом Біржі керує його голова, який призначається загальними зборами УФБ. Для ведення поточної роботи та господарської діяльності Біржі, а також з метою організації виконання рішень загальних зборів і Біржової ради, правління УФБ формує спеціальні виконавчі органи Біржі - комісії та віддiли. Виконавчi органи Бiржі працюють згідно з положеннями, які затверджуються Біржовою радою.

    Біржові операції за своєю суттю - це купівля  і продаж цінних паперів. Цінні папери купують з метою одержання доходу у вигляді дивідендів чи процентів; чи з курсової різниці. Операції з цінними паперами на біржі здійснюються за певними правилами. Для участі в операціях на біржі клієнт повинен надати замовлення біржовій фірмі та заключити договір з певним брокером. Брокер, в свою чергу, організовує виконання доручень клієнта, керуючись чинним законодавством України, правилами біржової торгівлі, прийнятими на Українській фондовій біржі. У разі, якщо статті договору увійдуть у суперечність із законодавством і правилами, брокер зобов'язаний негайно припинити виконання доручень і в п’ятиденний строк сповістити клієнта про обставини, які виникли, для прийняття узгодженого рішення.

Цим договором  передбачається виконання брокером таких типів брокерських послуг:

     а) дослідження по інвестиціях;

     б) поради щодо інвестицій;

     в) проведення котирування цінних паперів, запропонованих до оцінки, протягом певного  строку і повідомлення результатів  клієнту;

     г) інформація про курси, угоди, операції та інші інформаційні послуги;

     д) здійснення брокерського представництва за дорученням клієнта;

     е) виконання доручень клієнта щодо купівлі і продажу цінних паперів;

     є) управління фондами клієнта та кліринг.

     Доручення брокеру на купівлю і продаж цінних паперів подаються у формі наказів. Цим договором передбачаються такі типи наказів на продаж і купівлю цінних паперів:

     1) ринковий наказ на купівлю або продаж (РН) певного роду цінних паперів по найбільш вигідній ціні на момент одержання наказу;

     2) лімітний наказ на купівлю або продаж (ЛН) цінних паперів по спеціально обумовленій ціні або на найбільш вигідних умовах;

     3) стоп-наказ на купівлю або продаж (СН) - наказ здійснити купівлю або продаж цінних паперів у той момент, коли ціна досягне обумовленого в ньому рівня;

     4) наказ на день - наказ, який  діє протягом дня;

          5) відкритий наказ - наказ, який діє до моменту виконання або відкликання (скасування).

     Накази  брокерам можуть даватися із застереженням. Сторонами приймається такий порядок оформлення брокерської записки на купівлю і продаж цінних паперів: