Аналіз тенденцій,проблем,шляхів іхвирішення та перспектив прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку України за роки незалежнос

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПРИДНІПРОВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ»

 

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

 

 

 

 

Представлено на кафедру_______________

                   (дата,підпис секретаря кафедри)

Рецензування_________________________

____________________________________

                («до захисту»,( «на допрацювання»)

           дата,підпис керівника курсової  роботи

 

Захист_______________________________

(оцінка)

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Міжнародна економіка»

                        на тему «Аналіз тенденцій, проблем, шляхів іх вирішення та перспектив прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку

 України за роки  незалежності (1992-2011рр.).»

 

 

 

 

 

 

Студентки  Рященко А.О.

                                    Групи  588

 

Керівник курсової роботи

доцент Квактун О.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. Теорія прямих іноземних інвестицій……………………………….5

РОЗДІЛ ІІ. Аналіз тенденцій,проблем,шляхів іх вирішення та перспектив прямих іноземних інвестицій, вкладених в економіку України за роки незалежності (1992-2011рр.)……………………………………………………16

2.1 Динаміка прямого іноземного інвестування в економіку України в роки незалежності……………………………………………………………….16

2.2 Проблеми іноземного інвестування в сучасних умовах та шляхи  поліпшення інвестиційного клімату в Україні …………………...…………...29

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...33

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Однією з найважливіших рис сучасної світової економіки є посилення і швидке зростання ролі прямих іноземних інвестицій. Вже до Першої  світової війни вони складали 10% від загального обсягу закордонних капіталовкладень, а до початку ХХІ сторіччя їх питома вага зросла до 30%. [2, с.42] За останні 20 років минулого сторіччя темпи зростання міжнародних інвестицій практично в десять разів перевищили аналогічні показники для світового виробництва і торгівлі [1, с.50] .

В сучасних умовах глобалізації та інтеграції все більше уваги приділяється руху капіталів, зокрема процесам інвестування, які відбуваються у формі прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Кожна країна прагне залучити прямі іноземні інвестиції в свою економіку, оскільки для країни-реципієнта - це притік робочих місць, залучення новітніх технологій, підвищення життєвого рівня населення та можливість підвищення міжнародної конкурентоспроможності. Економіка України отримала статус ринкової, але нашу державу все ще відносять до групи країн з перехідною економікою для яких ПІІ це вихід із "зачарованого кола бідності", зменшення залежності від імпорту та можливість налагодження власного виробництва, збільшення можливостей експортування товарів вітчизняного виробництва, а загалом покращення стану платіжного балансу.

У системі світового господарства в наш час міжнародна торгівля та прямі іноземні інвестиції відіграють надзвичайно важливу роль. Темпи їх зростання значно перевищують темпи зростання світового ВВП, що характеризує усталеність тенденції поглиблення інтернаціоналізації. Також показники темпів зростання прямих іноземних інвестицій значно перевищують показники в торгівлі товарами та послугами, що зумовлено рядом факторів міжнародного економічного розвитку останніх десятиріч.

Аналіз ринку іноземних інвестицій України неможливий без вивчення його структури та динаміки, які визначають основні показники та напрямки економічного розвитку країни-реципієнта. За надійністю інвестування згідно різних оцінок Україна займає 143 місце серед 170 країн світу. Тому в першу чергу постає питання про створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних та іноземних інвесторів.

Актуальність даної роботи пояснюється тим, що на сучасному етапі економічного розвитку інвестиційна активність індивідуальних інвесторів та юридичних осіб передбачає вкладення надлишкових (тимчасово вільних) коштів не в один, а у велику кількість інвестиційних об'єктів, генеруючи тим самим певну диверсифіковану сукупність їх.

Розвиток будь-якої держави пов'язаний з динамікою інвестиційних процесів, структурним та якісним оновленням виробництва й створенням ринкової інфраструктури. Чим інтенсивніше здійснюється інвестування, тим швидше проходить відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.

Тому будь-які дослідження, пов'язані із сутністю та основними поняттями інвестиційного процесу, проблемами формування інвестиційного портфеля, вибором форм інвестування та методів управління цими процесами, є, безумовно, актуальними.

Мета дослідження – аналіз проблем інвестиційної сфери в Україні, розгляд комплексу питань, пов'язаних з підвищенням інвестиційної активності на різних рівнях управління, а також розробка рекомендацій з покращення інвестиційного клімату.

Завдання – проаналізувати динаміку та тенденції прямого іноземного інвестивуння в економіку України за роки незалежності, з’ясувати проблеми та знайти шляхи поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Об'єктом дослідження є залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Предметом дослідження є проблеми та перспективи залучення іноземних інвестицій в економіку України.

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

В умовах постійно прогресуючої інтеграції світового господарства інвестиційна активність в усіх країнах підтримується та посилюється за допомогою участі іноземного капіталу. У розвинутих країнах основною метою його залучення переважно є оптимізація регіональної структури та зменшення кількості безробітних. Тобто тут іноземні інвестиції використовуються для створення нових підприємств. Країни з перехідною економікою мають на меті швидку інтеграцію в світову економіку і сприяння ринковим перетворенням. Іноземні інвестиції залучаються при проведенні приватизації, що може призвести до скорочення зайнятості.

Прямі іноземні інвестиції відіграють величезну роль в економіці будь-якої держави. Одним із способів залучення додаткових інвестиційних ресурсів є створення умов для припливу іноземного капіталу. Але світовий досвід показує, що зростання таких інвестицій є наслідком поліпшення загальної соціально-економічної ситуації в країні, а не її причиною. Іншим важливим чинником є їх спрямування не в ті галузі, які вибираються урядом країни-реципієнта, а в найприбутковіші сфери, переваги яких вже оцінили вітчизняні інвестори.

Пряме іноземне інвестування (ПІІ) набуло розвитку після Другої світової війни і зараз розвивається бурхливими темпами. Обсяги ПІІ почали збільшуватись утричі швидше, ніж світовий експорт і вчетверо швидше, ніж світове виробництво. В результаті на початок 2001 р. світовий обсяг ПІІ досягнув 2,3 трлн дол. і зростав майже на 0,2 млрд дол. щорічно [8,с. 23].

Аналіз галузевої структури ПІІ показує, що з 50-х років ХХ ст. відбувалася послідовна переорієнтація прямих іноземних інвестицій з добувної промисловості на обробну, та також у сферу послуг, на яку зараз припадає понад 50% щорічного обсягу ПІІ.

Наукове пізнання прямих іноземних інвестицій вимагає розкриття поняття «прямі іноземні інвестиції» (ПІІ) і теоретичного обґрунтування іноземного інвестування як системи.

Передусім звернемось до Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 p., який на сьогодні визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України. Відповідно до даного Закону «іноземні інвестиції-цінності, що вкладаються іноземними інвесторами, в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту, а підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків» [8, с.24].

Як бачимо, дане визначення узагальнює поняття «іноземні інвестиції», але не конкретизує їх суть за окремими видами і не дає дефініції поняття «прямих іноземних інвестицій».

Попередні законодавчі акти незалежної України використовують подібні підходи у визначенні іноземних інвестицій. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іноземні інвестиції» від 1992 p., «іноземними інвестиціями є всі види цінностей, які вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти підприємницької та іншої діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту» [2]. Практично не зазнало змін це визначення в Декреті Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування». У ст. 1 цього Декрету підкреслювалося, що «іноземні інвестиції - це всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законодавством України» [4].

Для здійснення підприємницької діяльності інвестору необхідним є контроль над підприємством. У зв'язку з цим найбільшого поширення набув підхід до визначення ПІІ, який ставить за критерій наявність контролю інвестора над підприємством. Прикладом даного підходу є такі визначення: «Прямі іноземні інвестиції - це, як правило, довгострокове капіталовкладення за кордон, яке здійснюється інвестором з метою отримання безпосереднього впливу на господарську діяльність підприємства, яке існує чи лише буде створене» [5].

«Прямі іноземні інвестиції - це капіталовкладення за кордоном, які передбачають у тій чи іншій мірі контроль інвестора за підприємством, у яке вони вкладені» [6].

«Прямі іноземні інвестиції-це інвестиції у підприємства, розташовані в одній країні, але ефективно контрольовані резидентами іншої країни» [7].

Основною ознакою прямих інвестицій є наявність наміру інвестора виробляти за кордоном певні товари чи послуги. Для здійснення цього наміру він повинен мати право розпоряджатись інвестицією, що запевнить його повноваження у прийнятті рішень і проведенні контролю. Отже, ПІІ передбачають здійснення підприємницької діяльності, що є тотожним отриманню контролю над об'єктом інвестування.

Прямі інвестиції більше впливають на зайнятість, стан внутрішнього ринку, ніж портфельні.

Прямі інвестиції значніше за портфельні сприяють зміні місця країни у міжнародному поділі праці, впливають на конкурентоспроможність національної економіки.

Прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, впливають на зміну в країні відносин власності, спричинюють її відчуження на користь іноземців.

Прямі інвестиції відчутніше впливають на стан конкуренції в країні, підсилюючи її або призводячи до закріплення на місцевому ринку іноземних фірм.

Отже, виходячи із чинного в Україні законодавства, аналізу суті поняття «прямі іноземні інвестиції», світового теоретичного досвіду поняття «прямих іноземних інвестицій» можна сформулювати таким чином: прямі іноземні інвестиції - це речі, грошові кошти, майнові права, цінні папери, а також результати інтелектуальної діяльності, що вкладаються іноземними інвесторами (у передбачених законом формах) з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту у підприємства (організації) будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція в статутному фонді яких, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Отже, метою і основною рисою ПІІ, на відміну від портфельних інвестицій, є вкладення в іноземні підприємства не лише для отримання прибутків, але й участі в управлінні, контролі та розвитку цих підприємств.

Основними формами прямого інвестування є:

- заснування чи придбання  підприємств;

- відкриття чи придбання  філій або відділень;

- придбання частки підприємств;

- надання позик підприємствам, що належать кредиторам повністю або частково, прямо чи опосередковано або внаслідок надання позики на правління яких може бути здійснений значний вплив (наприклад: кредитування дочірньої - компанією материнською);

- реінвестування доходів  у приймаючій країні.

Прямі іноземні інвестиції в основному є вираженням довготривалої і глобальної стратегії, спрямованої на рентабельність підприємницької діяльності. А тому основними цілями прямого інвестування є забезпечення прибутку, стабільності і зростання.

З метою отримання прибутку прямі іноземні інвестиції здійснюються тоді, коли за кордоном є можливості отримати більші прибутки, ніж всередині країни (наприклад, завдяки нижчому рівню заробітної плати, меншим транспортним витратам, дешевшим земельним ділянкам, додатковим перевагам внаслідок заходів по заохоченню інвестицій, меншому оподаткуванню) або коли лише таким чином можна утримати теперішній стан прибутковості підприємства.

Прямі інвестиції здійснюються з метою забезпечення стабільності у випадку, коли йдеться про збереження ринку внаслідок зміни витрат на одиницю продукції чи змін на експортних ринках. Зменшення ризику досягається також шляхом диверсифікації інвестиційної політики [24, 123].

Для транснаціональних корпорацій прямі іноземні інвестиції є найкращим способом управління і контролю за своєю діяльністю за кордоном.

Таким чином, ПІІ - це не просто експорт капіталу, а загальна стратегія, у якій трансфер технологій, економічних знань і компетенцій відіграє чи не більшу роль, ніж просто трансфер капіталу.

ПІІ відображають рівень розвитку країни - на даний час вивіз капіталу стає ознакою будь-якої національної економіки, яка успішно й динамічно розвивається.

Залежно від мети дослідження можливі різні класифікації прямих іноземних інвестицій.

Так, за суб'єктами інвестування виділяють приватні, державні, змішані інвестиції та інвестиції міжнародних організацій; за формами створення об'єктів - акціонерні та неакціонерні; за призначенням - створення або розширення діяльності філіалу або спільного підприємства, придбання частини власності підприємства тощо.

Для класифікації форм здійснення іноземних інвестицій уваги заслуговує Закон України «Про режим іноземного інвестування». Відповідно до даного закону іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції у таких формах [9,с. 125]:

- часткової участі у  підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

- створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

- придбання, не заборонене  законами України, нерухомого чи  рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні  засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна  та майнових комплексів або  у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- придбання самостійно  або за участю українських  юридичних чи фізичних осіб  прав на користування землею  та використання природних ресурсів на території України;

- придбання інших майнових  прав;

- в інших формах, які  не заборонені законами України, в тому числі без створення  юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Офіційна статистика в Україні, подаючи дані про підприємства з іноземним капіталом, виділяє підприємства, що випускають продукцію. Ми хочемо запропонувати власну, ширшу класифікацію ПІІ за напрямками економічної діяльності:

1) експортоорієнтоване виробництво (надання послуг іноземцям);

2) виробництво на внутрішній  ринок (надання послуг);

3) видобування корисних  копалин;

4) дистрибуція товарів  іноземних виробників (в т. ч. з  передпродажною підготовкою).

Аналізуючи ПІІ в Україну слід відзначити, що іноземні інвестори в Україні - це нерідко фірми-аутсайдери, які не витримали конкуренції в своїй країні, або дрібні фірми з обмеженими фінансовими можливостями, що розраховують на швидкі прибутки, або ж фірми, що відмивають брудні капітали. За своїм якісним складом лише 15% закордонних фірм, які розгортають свою діяльність в Україні, можуть розглядатися як надійні партнери. Основна ж маса (близько 70%) просто намагається покращити свій фінансовий стан за рахунок операцій на українському ринку. При цьому кожна 4-а така фірма - вже банкрут, а кожна 5-а -кримінальна.

Солідні ж іноземні інвестори (великі ТНК як стратегічні інвестори), які б могли принести найбільшу користь українській економіці і діяльність яких є найбільш бажана в Україні, не поспішають вкладати тут свої капітали, займаючи поки що очікувальну позицію. Тобто саме даний тип інвесторів відіграє провідну роль в ПІІ у розвинених країнах, але, на жаль, повномасштабну діяльність в Україні поки що не розгортає.

Таким чином, структура іноземних інвесторів в Україні є далеко не оптимальною і зовсім не відповідає структурі інвесторів, що діють у розвинених країнах.

З точки зору пізнання природи прямих іноземних інвестицій істотним є аналіз їх структури за видами внесення інвестицій. Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді [9,с. 131]:

- іноземної конвертованої  валюти;

- валюти України при  реінвестуванні;

- будь-якого рухомого  та нерухомого майна;

- акцій, облігацій, інших цінних паперів, корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або інших країн), виражених у конвертованій валюті;

- грошових вимог та  прав на виконання договірних  зобов'язань;

- прав на інтелектуальну  власність;

- прав на здійснення  господарської діяльності, включаючи  права на користування надрами, природними ресурсами, вартість  яких у конвертованій валюті  підтверджена згідно з законами країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

- інших цінностей відповідно  до законодавства України. Аналізуючи  структуру ПП, можна виділити  ті складові, приплив яких в  економіку України здатний дати  найбільший позитивний ефект. Йдеться  про інвестиції у вигляді машин  і обладнання. Власне їхній приплив  в Україну забезпечує налагодження  не просто торгівлі, а виробництва, що веде до створення більшої доданої вартості на території України, утворення робочих місць тощо.

Таким чином, прямі іноземні інвестиції є новим і важливим полем для теоретичних досліджень у міжнародній економіці. Дослідження теоретичних основ прямого іноземного інвестування доводить, що розвиток даного явища залежить від кількості і якості переваг, якими володіють фірми-інвестори - з однієї сторони, і території, куди скеровуються інвестиції - з іншої. При цьому територіальні переваги мають вирішальний вплив на вид і форму здійснення іноземного інвестування, його структуру, склад іноземних інвесторів. У системі територіальних переваг центральне місце відводиться умовам прикладання іноземних інвестицій, які узагальнюються поняттям «інвестиційний клімат». У цьому зв'язку розглянемо основні функції прямого іноземного інвестування.

Іноземні інвестиції сприяють економічному зростання приймаючої економіки на основі ефективнішого використання національних ресурсів.

Можна виділити два канали ефективності:

1. Прихід іноземних фірм  на національний ринок призводить  до заміщення чи витіснення  менш ефективних національних  компаній, що спричинює перерозподіл  внутрішніх ресурсів між більш  і менш рентабельними компаніями  і сприяє зростанню середнього  рівня продуктивності праці і середніх доходів на душу населення у приймаючій країні.

Іноземні інвестори не одержують економічних переваг від зростання продуктивності праці у вигляді більшого прибутку на відміну від резидентів приймаючої країни, які мають вищий середній рівень доходів за рахунок припливу ПП.

Створення закордонних філій і дочірніх компаній сприяє підвищенню середнього рівня продуктивності праці. Розрізняють дві основні причини цього явища:

1) іноземні компанії мають  вищий рівень вкладення капіталу на одиницю праці, що безпосередньо впливає на зростання продуктивності праці;

2) як правило, іноземні  компанії — більші структури (у порівнянні з національними  фірмами) і сприяють зростання  продуктивності праці за рахунок  так званого ефекту масштабу.

Крім того, в іноземних компаніях вищий середній рівень заробітної плати з урахуванням того, що певна частка зростання середньої продуктивності, пов'язана з припливом ШІ, проходить через місцеві фактори виробництва [10,с. 87].

2. Другий канал ефективності  іноземних інвестицій пов'язаний  із посиленням конкуренції на  місцевих ринках за рахунок іноземних компаній. Діяльність останніх спонукає національні фірми працювати ефективніше. У такий спосіб діяльність закордонних фірм сприяє швидшій передачі нової і передової технології й удосконаленої практики менеджменту місцевим фірмам на основі вертикально інтегрованих зв'язків і так званого показового (чи демонстраційного) ефекту.

ПІІ зіграли важливу роль в економічному розвитку багатьох країн. Яскравим прикладом є нові індустріальні економіки Східної Азії і Латинської Америки. У чотирьох країнах-членах Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) — Малайзії, Філіппінах, Індонезії і Таїланді — приплив іноземних інвестицій у деякі галузі промисловості (головним чином в електроніку й автомобілебудування) сприяв трансформації структури національних економік і зміні їхньої спеціалізації від експортерів сільськогосподарської продукції і мінеральної сировини до великих виробників і експортерів переважно готової промислової продукції. ШІ безпосередньо впливають на формування інвестиційних фондів приймаючої країни. Можливо, іноземні капіталовкладення зможуть стати додатковим джерелом поповнення національних капіталів, що сприятиме розширенню капітальних ресурсів приймаючої країни. Частка останніх виявляється більшою, ніж фактична частка іноземних інвестицій. Наприклад, у країнах, що розвиваються, частка ПИ у валових внутрішніх капіталовкладеннях у середньому становила близько 7 % у період 1991-1997 pp., хоча в обробній індустрії цей показник значно вищий. Даний ефект може бути пов'язаний із конкуренцією між національними фірмами.

Транснаціональні корпорації (ТНК) надають приймаючій країні свої міжнародні канали закупівель, виробництва і збуту, що створює умови для доступу на світовий ринок національних фірм і розширення чи, навпаки, скорочення їхніх зв'язків із місцевими постачальниками [10,с. 89].

Як правило, ТНК реінвестують велику частину отриманого прибутку в дочірні компанії і меншу частину прибутку вивозять за кордон. Тобто, на відміну від місцевих фірм, вони більше зацікавлені в тому, щоб залишати отримані прибутки для реінвестування в приймаючій країні. Це також сприяє вищому рівню формування капітальних фондів у національній економіці. Навіть коли ТНК використовують національні джерела фінансування капіталовкладень, їхня експансія може здійснюватися на основі формування капіталу, якщо вона не веде до витиснення місцевих виробників.

Дослідження впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої країни встановили, що:

• ПІІ можуть збільшити обсяг сукупного капіталу, а відтак, сприяти економічному росту. Однак необхідно, щоб іноземні інвестиції не витісняли відповідні суми національних капіталів унаслідок зростання конкуренції на ринках;

• ПІІ сприяють економічному зростанню, якщо вони більш рентабельні чи прибуткові у порівнянні з національними капіталовкладеннями;

• внесок ПІІ у посилення економічного росту можливий тільки за наявності зв'язку між ПІІ і рівнем кваліфікації трудових ресурсів

Можна припустити, що ПІІ більш ефективні у порівнянні з національними капіталами. Однак деякі економісти (наприклад, П. Кругман) вважають, що працівники місцевих фірм мають вищий рівень знань і великі можливості доступу на внутрішній ринок. Якщо закордонна компанія прийняла рішення про вихід на ринок конкретної країни, вона повинна компенсувати переваги, якими володіють місцеві фірми. Швидше за все, діяльність закордонної компанії базується на нижчих витратах виробництва у порівнянні з місцевими фірмами, а також на вищому рівні продуктивності праці. Для країн, що розвиваються, більша ефективність ПІІ, мабуть, пов'язана із поєднанням передових кваліфікаційних навичок і технологій з використанням місцевої робочої сили і виробничих потужностей.

ПІІ — основний канал передачі передової технології країнам, що розвиваються, і державам з перехідною економікою. Але негативну роль можуть відіграти окремі фактори. Наприклад, в умовах протекціоністської торгової політики ПІІ можуть бути єдиним шляхом доступу на внутрішній ринок (на відміну від традиційного експорту товарів у приймаючу країну). Аналогічно уряд може запропонувати стимули іноземним інвесторам, щоб заохочувати ПІІ з метою поповнення валютних резервів і розвитку конкретних галузей, що є стратегічними з погляду промислової політики. Наслідком такої політики може бути приплив ПІІ.

Ефект впливу ПІІ на економічний розвиток залежить від рівня кваліфікації робочої сили в приймаючій країні. Існує тісний взаємозв'язок між ПІІ і рівнем освіти зайнятих осіб. ПІІ — основний канал передачі технології, а її реалізація вимагає відповідного рівня підготовки місцевих кадрів, що могли б ефективно працювати з передовими технологіями. Це, у свою чергу, визначає вплив закордонних капіталовкладень на трудові ресурси: на рівень зайнятості, на вартість оплати праці, а також на підвищення кваліфікації [10,с. 90].

Поряд із позитивним впливом ПІІ зокрема і капіталу в цілому на економічний розвиток і зростання економіки приймаючої країни спостерігаються і потенційні негативні ефекти:

• витіснення національних капіталів і компаній (так званий ефект crowding out);

• відтік капіталу з країни на основі трансфертного ціноутворення.

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ, ПРОБЛЕМ, ШЛЯХІВ ЇХ    ВИРІШЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ  ІНВЕСТИЦІЙ, ВКЛАДЕНИХ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1992-2011рр)

2.1 Динаміка прямого іноземного інвестування в економіку України в роки незалежності.

У 2000 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 792,2 млн.дол.США, що на 5,0 відсотків більше, ніж у 1999 році, у тому числі з країн СНД та Балтії надійшло 40,5 млн.дол. (5,1% до загального обсягу), з інших країн світу - 751,7 млн.дол. (94,9%). Нерезидентами було вилучено капіталу на 189,6 млн.доларів.