Аудит поточних зобовязань

План

Вступ……………………………………………………………………………...3

1. Організація проведення аудиту……………………………………………...5
2. Огляд нормативно-правових документів та спеціальної літератури з                          аудиту поточних зобов’язань……………………………………………………...16
3. Методика аудиту поточних зобов'язань……………………………………20
4. Узагальнення результатів аудиторської перевірки………………………..31

Висновки………………………………………………………………………...37

Список використаних джерел………………………………………………….40

Додатки

: 

ВСТУП

Для нормальної життєдіяльності будь-якого підприємства присутність позикового капіталу не лише нагальна потреба, але й чудова можливість оптимізації своїх фінансових показників.

Актуальність  теми. Для досягнення своєї мети – максимізації прибутку, підприємству не рідко доводиться залучати додатковий позиковий капітал. Проте в умовах економічної кризи одним з найбільш складних і суперечливих питань українського обліку є облік поточних зобов’язань, що пов’язано з існуванням проблеми неплатежів. Тому аудиторові слід приділити значну увагу дослідженню наявності поточних зобов’язань на підприємстві.

Підприємствам необхідно  вести облік даних та узагальнення інформації про заборгованість підприємства банкам за отриманими від них кредитами,  постачальникам та підрядникам за одержані товари та послуги, заборгованість за податками та платежами перед бюджетом, розрахунки за страхуванням, з оплати праці та за іншими операціями.

В даний час велика увага приділяється розрахункам  за податками, з оплати праці та страхових  платежів, і особливо з постачальниками і підрядчиками. Це обумовлено тим, що постійно відбувається кругообіг господарських засобів, що викликано безупинним поновленням різноманітних розрахунків. Одним з найбільш розповсюджених видів розрахунків є розрахунки з постачальниками і підрядчиками за сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності. Обрана тема являється досить актуальною на сьогоднішній день. Необхідно постійно аналізувати поточні зобов'язання, приймати всі міри для зменшення росту кредиторської заборгованості, не допускати порушень в її погашенні. Це особливо стосується виплат по заробітній платі, платежів до бюджету та страхових внесків. Таким чином, зобов'язання, а особливо кредиторська заборгованість, є важливим об'єктом обліку на підприємстві та елементом виміру фінансового стану підприємства.

Об'єктом дослідження для написання курсової роботи було обрано ПП «СВЛ». Дане підприємство функціонує в галузі торгівлі.

Метою даної роботи є теоретичне та практичне дослідження поточних зобов'язань на прикладі ПП «СВЛ»: проведення аналізу за даними фінансової звітності а також практичне застосування прийнятих рішень, постанов, інструкцій на досліджуваному підприємстві.

  Завданням даної роботи є дослідження теоретичних основ поточних зобов'язань, їх обліку, аудиту операцій з поточними зобов'язаннями, а також розробка рекомендацій для удосконалення обліку поточних зобов'язань для досліджуваного підприємства. Завданням роботи є проведення наукового дослідження, систематизація і узагальнення знань з «Організації і методики аудиту» в обраній темі «Методика аудиту поточних зобов'язань». Слід наголосити, що завданням цього дослідження є не лише опис, але й практичний показ застосування способів і прийомів заудиту на прикладі ПП «СВЛ».

Інформаційна  база. При виконанні роботи використані матеріали, що містяться в працях вчених у галузі теорії і практики бухгалтерського обліку та аудиту, міжнародні стандарти аудиту, галузеві інструкції та нормативні документи та деякі Інтернет-посилання з бухгалтерського обліку та аудиту які показані у списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1. Організація проведення аудиту.

Аудит має досить складний і довгий шлях розвитку. Як стверджують наукові  джерела, його історія налічує понад  дві тисячі років [15].

Згідно Закону України «Про аудиторську  діяльність» аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Основне завдання аудиту – перевірка і підтвердження  достовірності бухгалтерських документів і звітів з метою активізації  економічної діяльності шляхом підвищення ефективності управління підприємством і насамперед поліпшення його внутрішнього контролю [23].

Нові умови господарювання (роздержавлення власності, створення  самостійних підприємств, діяльність яких заснована на недержавних формах власності) зумовили необхідність виникнення та розвитку аудиту.

Потреба в послугах аудиту є безумовною. Обставини, які підтверджують  його необхідність:

• операції фірми (компанії) можуть бути численними і складними. Інформацію про них користувачі не можуть одержати самостійно і потребують послуг аудиторів;
• користувачі фінансової інформації, як правило, не мають доступу до облікових записів підприємств, крім того, їм не вистачає досвіду роботи з обліковими документами. Тому вони вимушені запрошувати професійних аудиторів для виконання ними роботи, які самостійно виконати не можуть;
• наслідки рішень, які приймаються користувачами, можуть бути настільки значними для них, що достовірність і повнота інформації їм абсолютно необхідні.

Аудит охоплює такими основними питаннями: перевірка  комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподатковуваного прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Основними завданнями аудиту є:

* перевірка фінансової  звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

* виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській  діяльності підприємств;

* реальність визначення  фінансових результатів;

* оцінка ефективності  внутрішнього контролю;

* надання консультаційних  послуг з питань обліку, аналізу,  права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

Мета аудиту – сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку, тобто можна сказати, що аудит – це дослідження, а будь-яке дослідження визначається поставленою метою. Визначення мети необхідно, щоб створити деяку структуру, яка допомогла б аудитору зібрати необхідну кількість актуальних свідчень при виконанні аудиту. Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки.

Метод аудиту - це сукупність способів прийомів, за допомогою яких оцінюється стан вивчаючих об’єктів. Велику кількість різних прийомів можна об’єднати в три групи: визначення стану об’єктів в натуральному виразі співставлення, оцінка.[6]

До методів  аудиту відносять:

1.фактична  перевірка – це перевірка кількісного і якісного стану об'єктів, які встановлюються шляхом обстеження, огляду, обчислення, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів;

2.документальна  перевірка – це перевірка документів і записів, яка може бути формальною, арифметичною та по суті;

3.підтвердження полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта з метою підтвердження точності інформації;

4.спостереження дає можливість одержати загальну характеристику можливості клієнта на підставі візуального огляду;

5.обстеження – це особисте ознайомлення з предметом дослідження;

6.опитування – це одержання письмової або усної інформації про клієнта;

7.перевірка  механічної точності передбачає перевірку підрахунків і передачу інформації;

8.аналітичні  тести методи порівняння як в абсолютних одиницях так і у відносних;

9.сканування – це безперервний, по елементний перегляд інформації.

10.зустрічна  перевірка відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтами і третіми особами перевіряється в останнє та порівнюються з даними клієнта;

11.спеціальна  перевірка здійснюється із залученням спеціалістів вузької спеціалізації.[15]

Аудит здійснюється незалежними  особами (аудиторами), аудиторськими  фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

 Відповідно до Закону  України «Про аудиторську діяльність»  аудитором може бути громадянин  України, який має кваліфікаційний  сертифікат про право на заняття  аудиторською діяльністю на території  України. 

Аудитор має право  займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку [8]

Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор  повинен на підставі чинного сертифікату  отримати ліцензію. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав.

Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.[8]

Отже, аудитори – це неупереджені професіонали, яких дійсно можна назвати «совістю бізнесу» які відображають інтереси не тільки власників а й суспільства [2].

За формою здійснення розрізняють внутрішній та зовнішній аудит. Внутрішній аудит здійснюється спеціальними структурними підрозділами підприємства або його працівниками. Його основне завдання - вирішення окремих функціональних проблем в управлінні, розробка і перевірка інформаційних систем підприємства. Внутрішній аудит є невід'ємною частиною управлінського контролю на підприємстві. Він може бути і незалежним, тобто безпосередньо підпорядковуватися не виконавчому органу підприємства, а зовнішнім засновникам.

Зовнішній аудит проводять незалежні аудитори, і він не має ніяких своїх інтересів, щодо підприємства, яке перевіряється. Незалежність аудитора від замовника є головною ознакою зовнішнього аудиту.

За своїм характером зовнішній і внутрішній аудит  мають багато спільного. Але існують  принципові відмінності між ними, які відображені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Основні відмінності  між внутрішнім і зовнішнім аудитом

Окрім цих "класичних форм" аудиту, аудиторські фірми України надають клієнтам різноманітні послуги з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового за­безпечення підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб.

Кожний аудитор самостійно обирає послідовність проведення аудиторської перевірки, виходячи з особливостей підприємства, умов договору з клієнтом, а також свого практичного досвіду. Застосування опробованих методів аудиторської перевірки дозволяє мінімізувати аудиторський ризик і провести аудит у стислі строки. В процесі перевірки можна виділити такі традиційні етапи:

Ознайомлення  з підприємством:

ознайомлення:  зі звітністю; зі статутними документами; з наказом про облікову політику підприємства; з іншими документами, які мають вплив на формування облікової інформації; зі станом бухгалтерського обліку і звітності; з організаційно-технологічними особливостями основних видів діяльності, якими займається підприємство; оцінка економічного середовища.

Укладання договору на аудиторську перевірку.

Після попередньої усної  узгодженості між клієнтом і аудиторською фірмою (аудитором) клієнт надсилає на її (його) адресу лист - проханням про проведення аудиту (дод.А), в якому зазначає мету проведення аудиту та завдання, які необхідно вирішити в процесі аудиту, бажаний масштаб аудиторської перевірки.

Розглянувши пропозиції щодо проведення аудиту, аудиторська  фірма (аудитор) надсилає лист-відповідь (дод. Б), в якому дає згоду на проведення аудиту або відмовляється від запропонованої роботи.

Після обміну листами  між аудитором та його клієнтом укладається  договір на проведення аудиту. Після одержання згоди аудиторської фірми, укладається договір про проведення аудиту.(дод. В)

 Такий договір є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини аудитора (аудиторської фірми) з клієнтом [18]. Згідно з договором про надання аудиторських послуг аудитор зобов’язується надати послуги, а замовник-клієнт – отримати ці послуги. Цей документ підтверджує і фіксує офіційно, юридичну згоду інтересів економічного договору.

Детальний зміст договору на проведення аудиту може бути різним в залежності від конкретної ситуації, проте існує ряд моментів, які  в будь-якому випадку повинні  знайти відображення в договорі. Договір обов'язково повинен містити наступні положення:

- мета аудиту;

- масштаб аудиту;

- можливість доступу  до будь-яких записів, документації  та іншої інформації, необхідної  для проведення аудиту;

- відповідальність керівництва  підприємства. Яке перевіряється за надану аудитору інформацію;

- умови відповідальності  за початкові залишки при першому  проведенні аудиту або якщо  попередні перевірки виконувалися  іншим аудитором;

- зауваження про те, що у зв'язку з сутністю перевірки  та інших властивих аудиту  обмежень, існує можливість того, що будь-які помилки можуть бути невиявленими;

- форма, в якій замовнику  буде видана інформація про  результати проведеної аудитором  роботи.[15]

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Складання загального плану і програми аудиту.

Наступним етапом є планування аудиту, складання плану аудиту (дод. Г), який узгоджується з клієнтом. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну программу (дод.Ґ) з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити. Важливо, щоб один-два дні було виділено на підготовку аудиторам, які вивчають результати попереднього обстеження, законодавчі і нормативні документи, роблять робочі помітки для себе про те, на що потрібно звернути першочергову увагу.

Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми.

План – це заздалегідь  визначена послідовність використання певної програми, роботи [24].

Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і  своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов'язань, формування портфеля замовлень[19].

Плани допомагають проводити  роботу в межах часу, необхідного  клієнту і аудитору, і є підставою  для встановлення гонорару. Вони мають  бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін [5].

План аудиту має бути повідомлений аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів  на самому початку перевірки. Аудитор  повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта.

При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія  його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи  розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що, на його погляд, можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію [19].

При підготовці загального плану і програми аудиту важливо, насамперед, вивчити особливості системи бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності й дати оцінку системи внутрішнього контролю.

Загальний план аудиту включає  такі питання:

• умови договору на виконання аудиту;
• зміст аудиторського звіту (висновку), строк його подання;

• відповідальність аудитора згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» та інших Законів України та нормативно-правових актів;

• відповідальність замовника (клієнта) за подану фінансову звітність;
• система і форма бухгалтерського фінансового обліку;
• виконавці аудиту;
• бюджет часу і затрат;
• визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту;

• ступінь довіри до системи бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю;

• робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення;
• сутність і обсяг аудиторських доказів;
• аудиторський ризик.

Програма  аудиту

Програма аудиту –  це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Він є детальною інструкцією  для асистентів аудитора [15].У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися із загальним планом проведення аудиту. До аудиторської програми включається також перелік об’єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру

У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення  суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає терміни проведення аудиторських тестів і незалежних процедур — координує роботу всіх можливих помічників з числа співробітників підприємства, реєструє присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, який використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта [23].

Протягом усієї тривалості аудиту загальний план аудиту і програма переглядаються та уточнюються аудитором, тому що існує ймовірність зміни умов і напрямків аудиту, а також можливість отримання інших результатів після проведення аудиторських процедур, ніж ті, на які раніше очікував аудитор. Події або мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, оформляються ним документально.

Програму повинен підписати  керівник групи по перевірці, а затвердили - керівник аудиторської фірми [22].

Складені план та програму аудитор погоджує з керівництвом ПП «СВЛ» для координації взаємних дій.

Детальне вивчення статутних документів:

( дата реєстрації; форма власності; засновники підприємства; їх частки в статутному капіталі; строки і порядок формування статутного капіталу; структура управління ).

Вивчення інших  документів;

Уточнення і  коригування загального плану і коригування аудиторської перевірки;

Здійснення  аудиту достовірності показників фінансової звітності підприємства;

 Підписання аудиторського висновку і акта приймання-передачі виконаних робіт за договором на проведення аудиторської перевірки.

Кожний аудитор самостійно обирає послідовність проведення аудиторської перевірки, виходячи з особливостей підприємства, умов договору з клієнтом, а також свого практичного  досвіду. Застосування  методів аудиторської перевірки дозволяє мінімізувати аудиторський ризик і провести аудит у стислі строки. В процесі перевірки можна виділити такі традиційні етапи:

• ознайомлення з підприємством: аудитор ознайомлюється з бізнесом Замовника, досліджується система внутрішнього контролю на підприємстві, визначення обсягу аудиту, його вартість, вивчається стан ведення бухгалтерського обліку і укладання договору про аудиторську перевірку;
• підготовча стадія: складання плану та програми очікуваних робіт;
• методична стадія: вивчаються господарські операції та первинні документи що їх відображають за допомогою способів дослідження (опитування, спостереження , підрахунок, тестування, документальна перевірка);
• узагальнююча стадія: підготовка, складання, обговорення та підпис аудитором звіту, аудиторського висновку, та акту приймання-передачі аудиторських робіт.

Отже, початкова та підготовча стадії включають визначення об'єкта аудиту й організаційно-методичну  підготовку вивчається економічний стан об'єкта аудиту, знайомиться з планами виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та їх виконанням, з річною і періодичною фінансовою звітністю, актом (висновком) попередньої аудиторської перевірки, аналізує фінансовий стан, вивчає акти (довідки) перевірок з боку банків, податкових та інших державних органів, після чого керівник бригади складає програму аудиту, яку затверджує директор аудиторської фірми. У програмі вказуються об'єкт аудиту, зміст перевірки, періоди суцільного та вибіркового контролю.

Дослідна стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві, де для здійснення якісної та своєчасної аудиторської перевірки мають бути створені відповідні умови.

Завершальна стадія аудиту включає узагальнення і реалізацію результатів аудиту. На цій стадії аудиту слід згрупувати виявлені недоліки, скласти нагромаджувальні відомості порушень, аналітичні таблиці, розрахунки, графіки, узагальнити та відобразити результати перевірки в аудиторському висновку [2].

У процесі аудиторської перевірки слід використовувати  такі матеріали: річні звіти, інформацію про збори акціонерів, засідання  ради директорів, наказ про облікову політику підприємства (дод.Е), внутрішні фінансові звіти підприємства, матеріали внутрішнього аудиту, аудиторські звіти (висновки), акт приймання передачі аудиторських робіт тощо.

РОЗДІЛ 2. Огляд нормативно-правових документів та спеціальної літератури з аудиту поточних зобов'язань.

На сучасному етапі  функціонування суспільства в Україні  відбуваються істотні зрушення, що призводять до змін у веденні бухгалтерського обліку. Це насамперед пов’язано з введенням міжнародних стандартів і нестабільною законодавчою базою.

 Існує безліч законів,  положень, постанов, указів та інших  законодавчих актів,  якими керуються в своїй роботі  аудитори.

Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються  уповноваженими органами держави, які  встановлюють, вносять зміни або  відміняють норми права. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудиту [22].

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» від 16 липня 1999 р. N 996-XIV визначає правові засади регулювання,  організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності  в Україні. У ст. 1. цього закону визначено термін поняття «зобов’язання»[9]

Регулювання аудиторської діяльності здійснюється через постанови, накази, рішення, інструкції, положення, листи АПУ.

Міжнародні стандарти  аудиту (далі - МСА) покликані уніфікувати  підхід до аудиту в міжнародному масштабі й сприяти розвитку аудиту в країнах, де рівень професіоналізму нижче загальносвітового.

Таблиця. 2.1

Огляд нормативно-правових документів