Вступ

     В умовах кризового стану економіки  України більшість оптимістичних  планів підприємств зазнали краху. Відмовившись від реалізації вже намічених планів, підприємства змушені розробляти антикризові заходи, що дозволили б їм протриматися на плаву в цей важкий для бізнесу період. Зараз все більше компаній шукають нові, інноваційні засоби збереження свого потенціалу, не звертаючи увагу на скорочені бюджети та нестабільну ситуацію на ринку. Однією з перспективних моделей господарювання, які дозволяють досягти конкурентних переваг, є аутсорсинг.

     На  сьогодні питання залучення аутсорсингу не втратило своєї актуальності, оскільки його почали опрацьовувати і ті, хто до кризи навіть не замислювався про делегування непрофільних функцій свого бізнесу сторонній організації. Для України аутсорсинг є новим діловим інструментом управління, що може зіграти важливу роль у збереженні життєздатності бізнесу.

     Метою є узагальнення та систематизація визначень, методів реалізації аутсорсингу в системі управління підприємствами, а також пропозицій щодо їх розвитку.

     Для досягнення поставленої мети необхідно:

     - розкрити сутність, особливості  і роль аутсорсингу в управлінні  організаціями;

     - систематизувати та узагальнити  види та форми аутсорсингу  та дати їх характеристику;

     - виділити переваги і недоліки виробничого аутсорсингу на підприємстві;

     - проаналізувати особливості організації  бізнесу компанії-аутсорсера;

     - сформулювати критерії вибору  аутсорсингових компаній;

     - проаналізувати послуги провідної  вітчизняної компанії в області аутсорсингу;

     - описати проблеми розвитку аутсорсингу  в Україні і шляхи їх вирішення.

     Об’єктом  дослідження в рамках обраної  теми виступає аутсорсинг. Як один із прикладів, було обрано аутсорсингову компанію  ТзОВ «Айнова» (м. Чернівці), яка позиціонує себе як інноваційна аутсорсингова компанія, основним видом діяльності якої є надання послуг для підтримки бізнесу з аутсорсингу.

     Предметом дослідження є особливості процесу  реалізації аутсорсингу в системі  менеджменту підприємства.

     Обрана  тема має важливе значення, оскільки аутсорсинг є новим прогресивним методом організації управління діяльністю, який полягає у передачі непрофілюючих функцій іншим виконавцям з певним організаційно-економічним і юридичними забезпеченням, який практично розвиває принцип спеціалізації в системі менеджменту підприємств. Таким чином, дана тема є особливо актуальною, особливо за сучасних умов розвитку економіки в Україні та потребує подальшого розвитку та вдосконалення. Ось чому автором і обрано дану тему курсової роботи для дослідження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1

Теоретичні  основи дослідження  аутсорсингу в  управлінні бізнесом

     1.1. Сутність, особливості і роль  аутсорсингу в управлінні організаціями

     В умовах розвитку ринкової конкуренції, яка ускладнюється наслідками фінансово-економічної кризи, кожний суб’єкт змушений займатися пошуками нових форм і методів ведення бізнесу, оптимізації управлінської системи, економії ресурсів тощо. У цьому сенсі, певний інтерес викликає, новий підхід до управління та прийняття організаційних рішень, який називають аутсорсингом.

     Досвід  використання аутсорсингу є ефективним, широко поширеним і достатньо  популярним за висновками відомих фахівців та практиків ринку. Аутсорсинг широко використовується в практичній діяльності підприємств країн з розвинутою ринковою економікою (прикладами можуть бути такі компанії, як    Dell, Nike, Ford, Compaq, General Motors, Chrysler), також застосовують в країнах, де ринкові відносини щойно сформовані і розвиваються, зокрема в Росії (наприклад Лукойл).

          Узагальнюючи існуючі погляди науковців на проблеми аутсорсингу, доцільно описати бачення сутності аутсорсингу як:

     - передавання непрофільних функцій стороннім організаціям;

     - способу взаємодії між господарськими суб’єктами;

     - стратегії управління компанією;

     - способу підвищення конкурентоспроможності підприємства.

     Таким чином, згідно з дослідженими джерелами, можна виділити такі підходи до визначення  аутсорсингу:

     – функціонально-орієнтований;

     – коопераційний;

     – управлінський;

– інструментальний (табл. 1.1).

     Таблиця 1.1

Підходи до визначення сутності «аутсорсинг»[29]

     Згідно  з першим підходом аутсорсинг розглядається  як процес передачі деяких другорядних  функцій для зменшення витрат компаній, що мало місце на початкових етапах розвитку аутсорсингу. Подальша розробка проблеми довела необхідність розглядати аутсорсинг у контексті взаємовигідної співпраці для замовника та постачальника аутсорсингових послуг на основі спеціалізації та кооперації. Фактично запропоновані підходи не виключають, а доповнюють один одного. Так, у рамках третього підходу автори також описують процес передачі бізнес-процесів назовні, стратегічний довгостроковий характер відносин між замовником і постачальником послуг, але наголошують на ролі аутсорсингу як моделі управління компанією. Для уточнення існуючих підходів до визначення аутсорсингу науковцями був запропонований інструментальний підхід, у межах якого аутсорсинг є інструментом досягнення конкурентних переваг, пов’язаних не лише зі зниженням собівартості продукції, а, в першу чергу, з необхідністю сконцентрувати увагу на основній діяльності – ядрі бізнесу.

     Слід  також відзначити, що в науковій літературі зустрічається ряд термінів, аналогічних аутсорсингу:

     - shrinking – скорочення, стискання організації;

     - downsizing – зменшення організації;

     - spin off – виділення одиниць бізнесу або «відстібання» структури;

     - екстерналізація – передача контролю  за виконанням якої-небудь функції  компанії, яка спеціалізується даній  сфері [23, с. 177].

     Наведені  терміни є лише окремим випадком застосування методології аутсорсингу. На відміну від послуг сервісу і підтримки, що мають разовий, епізодичний, випадковий характер та обмежені початком і кінцем, на аутсорсинг зазвичай покладаються функції із професійної підтримки безперебійної працездатності окремих систем та інфраструктури на основі тривалого контракту (не менше 1 року).

     Можливості  аутсорсингу як і сфера його застосування досить широкі. Проте сама ідея зовнішніх  ресурсів не є новою. Екстерналізація  функцій стороннім виконавцем існує  багато років, і виправдано вважається логічним продовженням принципів, закладених в ідеї розподілу праці. В даний час наявність великої кількості близьких за сенсом понять (кооперація, субконтрактинг, управління потужностями, франчайзинг тощо [29, с. 113]), а також активний розвиток і розширення сфер застосування нової методології ускладнюють однозначне тлумачення суті аутсорсингу.

     Важливою  відмінністю аутсорсингу від  інших видів між фірмових стосунків  є його стратегічний характер:

        - Аутсорсинг потребує від виконавчої ради прийняття фундаментального рішення щодо перебудови бізнесу за допомогою великомасштабної програми стратегічних змін.

     - Зниження асоційованих ризиків  завдяки договірному використанню  досвіду, ресурсів, активів і вмінь  сторонньої компанії, яка є визнаним  спеціалістом у своїй сфері  діяльності.

     - Підтримка узгодженого управління  і мотивація таких відносин  на кожному рівні організації,  особливо зі сторони команди,  яка займається реалізацією стратегії.

     - Орієнтація на ключову ціль  – гарантування стійкого створення  вартості підприємства [10, c. V–XIII].

     Нова  методологія спрямована на корінне  перетворення, трансформацію бізнес-системи  організації на основі глибокого  і всебічного аналізу її функціонування. Ретельні попередні розрахунки доцільності  застосування аутсорсингу, безперервний контроль і оцінка поточної реалізації аутсорсинг-проектів характеризують процес впровадження аутсорсингу як планового, стратегічного рішення компанії. Реалізація аутсорсинг-проектів сприяє довгостроковій підтримці економічної стійкості, конкурентоспроможності і ефективному розвитку компанії. Застосування аутсорсингу допускає реструктуризацію внутрішньо-корпоративних процесів. Характерною особливістю, а також безперечною перевагою аутсорсингу, є можливість передачі аутсорсеру не тільки повноважень, але й ризиків та відповідальності за виконання доручених функцій [23, с. 178]. 

        Визначивши сутність поняття «аутсорсинг», його особливості та роль в управлінні організаціями, надалі необхідно звернути увагу на його форми та види. Основна управлінська проблема при застосуванні аутсорсингу – визначення взаємних зобов’язань фірми-замовника та спеціалізованої компанії, що надає послуги або здійснює роботу, що раніше самостійно виконувала фірма-замовник.

     1.2. Види аутсорсингу та їх характеристика

     Услід за рішенням про необхідність впровадження у господарську діяльність організації аутсорсингу, потрібно визначити, якого виду це співробітництво мусить бути. У різноманітті робіт та послуг, виконуваних сторонніми компаніями, виділимо та згрупуємо на рис. 1.1 види аутсорсингу залежно від ознак.

     Підходи до класифікації аутсорсингу практично  однакові та пов’язані зі сферами діяльності підприємства. Проте стосовно моделей є певні розбіжності, які відбивають різні точки зору, які розглянемо детально.

     Аутсорсинг  інформаційних технологій (ІТ-аутсорсинг) – повна або часткова передача спеціалізованим організаціям функцій, пов’язаних з обслуговуванням інформаційних потреб компанії, забезпечення її інформаційної підтримкою (сервіс комп’ютерної та оргтехніки, проектування, монтаж та супровід мережевої інфраструктури, проектування та супровід програмного забезпечення, баз даних, систем бухгалтерського обліку, автоматизованих бізнес-систем типу ERP, розробка та підтримка web-сайтів компанії тощо) [31, с. 121].

     Аутсорсинг  бізнес-процесів означає передачу аутсорсеру тих взаємозалежних функцій, видів діяльності (бізнес-процесів), що не є для організації основними (бухгалтерський та податковий облік, логістика, маркетинг, реклама, служба охорони та безпеки, клінінг, організація харчування тощо).  Зниження витрат при використанні цього виду аутсорсингу зазвичай сягає 10% [17, с. 44].

Рис. 1.1. Види аутсорсингу [17, 23, 28, 31] 

     Виробничий  аутсорсинг – передача повністю всього циклу виробництва певної продукції або лише його частини (виробництво окремих вузлів, деталей, напівфабрикатів – складових основної продукції). Дозволяє сконцентрувати організаціям свої зусилля на розробці та освоєнні виробництва інноваційних продуктів, що приносить додаткові конкурентні переваги. Також приносить суттєве зниження собівартості готової продукції, оскільки партнер з аутсорсингу, як правило, спеціалізована компанія, що має резерви для маневреності [31, с. 121].

     Аутсорсинг  у сфері послуг включає експлуатацію об’єктів нерухомості, послуги професійного прибирання, управління транспортним парком підприємства, харчування, транспортні послуги тощо [23, с. 180].

     Слід  звернути увагу, що на рис. 1 виділено також  і географічний (офшорний) аутсорсинг, який добре розглянутий у статті С. Н. Лєпіхіної [25] та в книзі Е. Йордона «Аутсорсинг: Конкуренція в глобальній гонитві за продуктивністю» [20]. Географічний (офшорний) аутсорсинг – це перенесення на тривалий період частини бізнесу у країни з низькими витратами виробництва. За змістом географічний та офшорний аутсорсинг, у наведених авторів, ідентичний, але обидва терміни зберігаються з метою уточнення одного з критеріїв вибору – офшорності [23, с. 179]. Такий аутсорсинг поділяється на локальний, регіональний та міжнародний [28, с. 10].

     Науковці, крім видів аутсорсингу, виділяють ще й форми та моделі аутсорсингу:

     - максимальний (повний) аутсорсинг використовується  для визначення договору, за яким  штат співробітників, а можливо,  і активи, що відносяться до  основної діяльності підприємства, такі як інформаційні технології чи фінанси, передаються постачальникові послуг на час дії контракту;

     - частковий аутсорсинг означає,  що значна кількість функцій  залишається у сфері дій замовника;

     - сумісний аутсорсинг описує варіант  аутсорсингу, у якому сторони  є партнерами. Проте деякі фахівці  використовують цей термін для опису субдоговорів, що припускають наявність постачальників деяких послуг;

     - проміжний аутсорсинг має місце, коли організація передає управління своїми системами і платформами третій стороні, вважаючи, що її власні спеціалісти по ІТ здатні розробити нові системи; 

     - при трансформаційному аутсорсингу   організація запрошує постачальника  послуг, який повністю реорганізовує  роботу підрозділу, розробляючи  нові системи і створюючи надійну  базу знань і навиків, які потім передає клієнтові. Від повного аутсорсингу відрізняється тим, що перехід співробітників і активів не остаточний – після закінчення проекту клієнт знову отримує повний контроль;

     - аутсорсинг спільних підприємств  допускає створення нової компанії для використання майбутніх ділових можливостей. Персонал і активи клієнта будуть потім передані цьому спільному підприємству, а не постачальникові послуг. Мета полягає не тільки у підвищенні якості роботи, але і в розробці товарів та послуг, які можуть бути продані третій стороні;

     - деякі взаємозв’язки, що виникають під час аутсорсингу, посилюються тим, що клієнт або постачальник отримує відсоток у акціонерному капіталі партнера (приклад Swiss Bank і Perot System). Якщо клієнт отримує відсоток в акціонерному капіталі постачальника, то це служить засобом забезпечення безпеки, з іншого боку, якщо постачальник іде на такий крок, то це свідчить про намір діяти в інтересах клієнта [13, с. 69; 14, с. 46-47; 23, с. 180-182; 48, с. 44]. 

     Майноленко  О. В. подає наступну класифікацію аутсорсингових операцій, узагальнивши за [4, 43]:

     - з погляду формування ланцюжка створення вартості: горизонтальна інтеграція (передача додаткових замовлень на сторону); вертикальна (передача окремих виробничих або управлінських переділів у рамках ланцюжка створення вартості на сторони); сферична (обслуговуючі функції);

     - залежно від основного ресурсу аутсорсера: професійний (трудові ресурси більш кваліфіковані); виробничо-технологічний (передові техніка й технологія, володіння необхідними виробничими можливостями й потужностями); фінансово-адміністративний (більш висока ефективність управлінських технологій, реалізації проектів і здійснення трансакцій щодо параметрів часу й вартості); географічний (переваги за вартістю використовуваних ресурсів);

     - залежно від частоти виконання: разовий; періодично повторюваний; на постійній основі тощо [28, с. 10].

     В цілому, аутсорсинг є гнучким менеджерським  рішенням, що дозволяє шукати необхідні  ресурси на зовнішньому ринку  і – з відносно невеликими транзакційними витратами – вибирати постачальників. Крім того, аутсорсинг не виключає можливості, що після набуття досвіду діяльності в даному напрямку за допомогою аутсорсингу, компанія вважатиме за доцільне відкрити власний спеціалізований виробничий або сервісний підрозділ. Рішення про використання аутсорсингу вимагає порівняльного аналізу розвитку ресурсу всередині компанії і отримання ресурсів у сторонньої фірми.

     1.3. Переваги і недоліки виробничого  аутсорсингу на підприємстві 

     Як  відомо,  виробничий аутсорсинг – це передача сторонньому підприємству цілком функції виробництва або частини завдань, пов’язаних з виробництвом продукції. Виробничий аутсорсинг за видами розподіляється на аутсорсинг основного виробництва та аутсорсинг допоміжного виробництва.

     Крім  того, аутсорсинг в машинобудівній промисловості можна умовно розділити на аутсорсинг заготівель і комплектуючих і аутсорсинг функцій і операцій по забезпеченню виробництва продукції.

     У першому випадку це частка й ступінь  готовності закуповуваних вузлів і комплектуючих. У другому випадку, мова йде про передачу на сторону функції транспортування, ремонту устаткування, підготовки виробництва, самого виробничого процесу [47, с. 25].

     Основною  ідеєю виробничого аутсорсингу  є виконання виробничих процесів підприємства-замовника більш ефективним способом (більш якісно, за менший строк, використовуючи менше ресурсів і т. д.). Аутсорсинг використовується для перебудови процесів підприємства для поліпшення ключових можливостей виробництва. Це дозволяє підприємству за рахунок нових здатностей підсилити власну конкурентну позицію підприємства [13, с. 72].

     Переваги (можливі вигоди) і недоліки (можливі ризики застосування) виробничого аутсорсингу наведені в табл. 1.2, узагальнені міжнародною економічною практикою.

     Водночас, у застосуванні виробничого аутсорсингу  промисловими підприємствами в Україні та країнах колишнього СРСР можна спостерігати національні особливості як переваг, так і недоліків, які розглянемо детальніше. 

     Таблиця 1.2

Виробничий  аутсорсинг: переваги та недоліки [4, 28, 43]

     До  переваг виробничого аутсорсингу  в Україні відносять:

     1. Припинення збитків від заготівельного  виробництва та допоміжного виробництва; 

     2. Підвищення якості комплектуючих,  які виробляються на кращому  устаткуванні і на підприємствах,  що спеціалізуються на виробництві саме цих комплектуючих;

     3. Можливість отримати більший  прибуток за рахунок зменшення  видатків і який можна буде  інвестувати в основний бізнес/основні  цехи;

     4. Концентрація управлінських, інвестиційних  та інших ресурсів на основному бізнесі;

     5. Можливість розміщень замовлень  на виробництво комплектуючих за кордоном за цінами меншими від вітчизняних при якості значно вищій [47].

     До  недоліків виробничого аутсорсингу  у вітчизняній практиці відносять:

     1. Процес передачі виробництва  на аутсорсинг може займати багато часу.

     2. У результаті переходу на аутсорсинг  підвищуються ризики підприємства, пов’язані зі зривом термінів  постачань, незадовільної якості  або цінового диктату. 

     3. Розміщення виробництва комплектуючих  за межами країни вимагає більш твердого планування виробництва і закупівель на 2 місяці вперед і більше і вимагає значного поліпшення як комунікативних умінь (знання мов, культурних особливостей) так і логістичної системи (митниця, планування транспортних маршрутів та способів доставки).

     4. Проблема реалізації та ліквідації  вивільненого обладнанням та  устаткування заготівельного та  допоміжного виробництва [24].

     У сферах промисловості України застосування виробничого аутсорсингу відбувається переважно на підприємствах, де є прагнення мінімізувати витрати на виробництво. З одного боку, це природне в умовах ринкової економіки прагнення, з іншого боку, коли межа цієї економії супроводжується прихованою експлуатацією, то виникає проблема захисту прав працюючих у трудовій сфері та забезпечення правової поведінки роботодавців. У практичній діяльності мінімізація витрат на виробництво, у тому числі за рахунок зниження прямих витрат на персонал, призводить до того, що тривалість трудового договору й умови зайнятості працівника стають нестабільними і негарантованими. Ця тенденція чітко простежується у заміні постійної робочої сили на контрактні й тимчасові форми зайнятості у прагненні до впровадження нестандартних або атипових форм зайнятості. Трудові відносини при використанні аутсорсингу знаходяться у нерозвиненому правовому полі. Поширюються проблеми, пов’язані з юридичною невизначеністю форм регулювання позикової зайнятості [19, с. 70, 72].