Безготівкові розрахунки. 4

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………… …………3

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ……………………………………………………………………..6

РОЗДІЛ 2 ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «ІРЕН»……………………………………………................................................... 12

1. Соціально-економічна характеристика приватного     підприємства «Ірен»………………………………………….. …………………………12
2. Розрахунки платіжним дорученням…………………………………….. 14
3. Розрахунки платіжним вимогою-дорученням…………………………. 15
4. Розрахунки розрахунковим чеком……………………………………… 16
5. Розрахунки акредитивом…………………………………….................... 18
6. Розрахунки простим та переказним векселем…………………………. 21

РОЗДІЛ 3 БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ……………………………………………............................ 25

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Однією із важливих складових фінансово-кредитного механізму є розрахунковий механізм, на основі якого здійснюються розрахунки між підприємствами з приводу купівлі-продажу товарів, послуг, з фінансовими органами при сплаті податків, з кредитними установами при погашенні позик тощо. Розрахунки можуть бути готівкові та безготівкові. Широке розгалуження господарських зв'язків, територіальна віддаленість підприємств, розвинута мережа банківських установ сприяли розвитку саме безготівкових розрахунків.

Безготівкові розрахунки – це переказування певної суми коштів із розрахункових рахунків платників на розрахунковий рахунок одержувачів за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) [1; 28].

Готівкові розрахунки – це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) [1; 50].

Безготівковий оборот грошей має ряд  переваг у порівнянні з готівковим обігом.

По-перше, при використанні безготівкових  грошей відпадає потреба у витратах на друкування грошових знаків, їх транспортування і зберігання.

По-друге, розрахунки здійснюються через  банківські установи, і за умови  їх стабільності і високо рівня технічного оснащення суттєво прискорюють  платіжний оборот.

По-третє, з точки зору державного контролю за грошовим оборотом безготівкові розрахунки дозволяють контролювати законність грошових операцій, виявляють приховані доходи суб'єктів підприємницької діяльності [2;  546].

Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

• грошові кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків;
• грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюється через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків;
• розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг;
• платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов;
• безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного);
• зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника. Банк зобов’язаний проконтролювати ці рахунки, щоб попередити зловживання, що мають місце під час оплати безтоварних документів;
• постачальники і покупці мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу [6; 313].

Метою моєї роботи являється вивчення форм безготівкових та готівкових розрахунків.

Для досягнення мети ставимо завдання:

• розгляд сутності та принципів безготівкових розрахунків;

• вивчення документообігу при використанні різних форм безготівкових та готівкових розрахунків;
• виявлення шляхів удосконалення безготівкових розрахунків.

Об'єктом дослідження даної роботи є приватне підприємство  «Ірен», що спеціалізується на реалізації лікарських препаратів.

В першому розділі розглядаються  поняття, принципи і система

безготівкових та готівкових розрахунків, тобто теорія – те на чому базуються безготівкові та готівкові розрахунки між підприємствами, їх значення. Також розглянемо принципи проведення касових операцій, документи при їхньому оформлені. Не залишаться осторонь види банківських рахунків і порядок їх відкриття.

В другому розділі  розкриваються питання:

1. порядок розрахунків підприємства, соціально-економічна характеристика підприємства;
2. практичне використання різних форм безготівкових розрахунків, їх класифікація, оформлення, реквізити, особливості, облік, схема документообігу;
3. нормативно-правові акти, які регламентують порядок здійснення безготівкових розрахунків;
4. загальні принципи, форми організації безготівкових розрахунків, стандарти документів та порядок їх обігу.

Все це буде розглядатися на прикладі операцій підприємства, на якому я проходив практику: ПП «Ірен». 

Третій розділ роботи буде присвячений виявленню проблем та шляхів удосконалення безготівкових розрахунків.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ  ПІДПРИЄМСТВ

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової  форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, користуються частіше. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

• класифікацію розрахунків;
• організацію розрахунків;
• форми відповідних документів;
• взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових  розрахунків розрізняють:

• розрахунки за товарними операціями;
• розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину грошового обороту у державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств [11; 49].

Розрахунки за нетоварними  операціями пов’язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Відповідно до територіального розміщення підприємств банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на: місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку  або коли банк постачальника і  банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.

Міжміські – це розрахунки, які здійснюються покупцем і постачальником через банки, що знаходяться в різних регіонах.

Міжнародні – це розрахунки,які  здійснюються за операціями купівлі-продажу  через банк постачальника, який працює закордоном.

За економічним змістом  організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов’язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Ці форми  пов’язані з використанням різних видів розрахункових документів.

Розрахунковий документ – це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються такі форми безготівкових розрахунків:

• платіжними дорученнями (Додаток А);
• платіжними-вимогами дорученнями (Додаток Б);
• чеками (Додаток В);
• акредитивами (Додаток Г;  Додаток Д);
• векселями (Додаток Е; Додаток Ж);

Касові операції підприємств  пов’язані як з прийняттям, так  і з видачею готівки. Порядок  ведення касових операцій регламентується  НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності.

Усі підприємства, які  мають поточні рахунки в банку, зобов’язані саме там зберігати  свої кошти. Отримувати готівку з  власного рахунку підприємства можуть не тільки на заробітню плату, матеріальне  заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари, тощо).

Отримання готівки з  поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності оформлюються такими документами: податкова накладна, прибутковий і видатковий касовий ордер, касовий або товарний чек, виконання робіт або інших документів, що засвідчують факти діяльності, що підлягають оплаті.

Усім підприємствам, які  мають рахунки в банках і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємств, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк. Підприємства мають право тримати в своїх касах готівку в межах лімітів. Якщо підприємство має податкову заборгованість і одночасно здійснює розрахунки готівкою (крім розрахунків із податків і обов’язкових платежів), сума тих коштів ураховується як фактичні залишки готівки в касі з наступним їх порівнянням зі встановленим лімітом коси.

Здачу надлишкової готівки  підприємства проводять у порядку  та у строки, встановлені відповідною установою банку. Ця готівка зараховується на їхні рахунки. Коли ліміту залишку готівки взагалі не встановлено, усю наявну в касі готівку наприкінці дня треба здати в банк [4; 83].

Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповідно оформленими прибутковими касовими ордерами. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними дорученнями.

Кожне підприємство веде тільки одну касову книгу. Записи до неї  проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим і видатковим касовим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей в касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт.

На кожному підприємстві у встановленому керівником строки проводиться інвентаризація каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.

Суб’єкти підприємницької  діяльності для зберігання коштів і  здійснення всіх видів банківських  операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Підприємства та їх відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки  в національній валюті:

• поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;
• бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового використання;
• кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити;
• депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений термін. Кошти на депозитні рахунки переказуються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з  депозитного рахунку забороняється.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають у  банк такі документи:

• заяву на відкриття рахунку, підписану керівником та головним бухгалтером;
• копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органах державної виконавчої влади;
• копію статуту, засвідчену нотаріально;
• копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
• картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;
• копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально.

Для відкриття поточного  рахунка в іноземній валюті підприємство подає в банк ті самі документи, що і при відкритті поточного  рахунка в національній валюті.

Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного  окремого підприємства значною мірою залежить від організацій розрахунків.

Перший принцип безготівкових  розрахунків стосується обов’язкового  зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах  банку. Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком щодо розрахунково-касового обслуговування.

Другий принцип полягає  в тім, що підприємствам надано право  вибору установи банку для відкриття  рахунків усіх видів за згодою банку.

Третій принцип –  принцип самостійного вибору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності ті конкретні умови, які можуть скластися у процесі розрахунків.

Четвертий принцип –  кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Враховуючи можливість відкриття кількох  рахунків, суб’єкт підприємницької  діяльності визначає один з рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

П’ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки  підприємствам – суб’єктам підприємницької  діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про  це податкового органу.

Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Сьомий принцип: платежі  здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб’єктами підприємницької  діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник – отримувач  коштів повинен суму отриманої готівки  провести через касову книгу і  повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк.

Отже, у першому розділі були розглянуті: сутність, зміст, принципи готівкових та безготівкових розрахунків на підприємстві. Розкриті питання щодо документів, за допомогою яких проводяться розрахункові операції;  порядку відкриття розрахункових рахунків у банках; касових операцій підприємств.

РОЗДІЛ 2

ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ  НА ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «ІРЕН»

2.1 Соціально-економічна  характеристика приватного     підприємства «Ірен».

ПП «Ірен» розташоване в смт. Томашпіль, Вінницької області на вул. Леніна 18. Воно є юридичною особою, має окреме майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності, має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки, круглу печатку з своїм найменуванням, кутовий штамп та інші штампи, фірмові бланки, емблему, інші реквізити, передбачені чинним законодавством для підприємств [6;51].

ПП «Ірен» засноване  у 2003 році, і займається  реалізацією  фармацевтичної  продукції. На підприємстві працює 4 особи, які мають вищу освіту. У номенклатурі є понад 1100 найменувань  лікарських препаратів. Збут продукції  здійснюється на території смт Томашполя. Перевага лікарських препаратів даного підприємства - їх гарантована якість, доведена ефективність і безпека, соціально доступні ціни. Ліцензії на фармацевтичну діяльність видано Вінницьким обласним фармацевтичним управлінням терміном дії до 15.05.2015 року, дозволяють реалізацію медичних препаратів за винятком наркотичних засобів і психотропних речовин; роздрібну реалізацію населенню, відпустка готових лікарських засобів, виробів медичного призначення та оптики, внутрішньоаптечний контроль за їх зберіганням і якістю. Аптека забезпечена необхідним сучасним технічним обладнанням (ПК, холодильники, кондиціонери, обчислювальна техніка, касовий апарат, телевізор), меблями.  У покупців є можливість замовлення в аптеці рідкісних препаратів, яких немає у постійному асортименті.

Проаналізувавши баланс ПП «Ірен» (Додаток И) можна зробити  висновок: оборотні засоби підприємства складаються із запасів і затрат, грошових коштів, розрахунків та інших активів.

Швидкість обороту оборотних  засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство. Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Ефективність роботи підприємства визначається швидкістю  обороту оборотних засобів: чим  більша швидкість, тим ефективніше  працює підприємство.

Таким чином, у разі збільшення розміру оборотних засобів можна зробити висновок не тільки про збільшення розмірів виробництва або цін на товарно-матеріальні запаси, але і про зменшення швидкості обороту оборотних засобів підприємства.

При збільшенні розміру  запасів підприємства необхідно проаналізувати, за рахунок чого це сталося: тобто, чи не виводяться активи з виробничого обороту, що, призводить до збільшення кредиторської заборгованості та погіршення фінансового стану підприємства.

Крім того, слід звернути увагу на зміни в розмірі дебіторської заборгованості підприємства. У разі збільшення цього показника можна зробити висновок про те, що підприємство кредитує своїх покупців (не отримує грошових коштів за реалізовану продукцію), але в той же час використовує кредити банків для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості та погіршення платоспроможності підприємства.

В умовах iнфляцiї не доцiльно мати великi залишки грошей на рахунках в банку. Це призведе до їхнього знецiнення, а кошти повиннi бути постiйно в оборотi. З особливою увагою необхiдно розглядати причини збiльшення залишкiв товару в аптецi. Це може бути зв'язано з цiновою полiтикою товару, невдалими замовленнями лiкарських засбiв.

2.2 Розрахунки платіжним  дорученням

Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.

На підприємстві «Ірен» платіжне доручення (додаток А) застосовувалось  в розрахунках з постачання щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари. Розрахунки платіжними дорученнями здійснювались також за нетоварні операції: платежі до бюджету, цільових державних фондів; платежі кредитним установам. Порядок рохрахунку платіжним дорученням ( на прикладі розрахунку ПП «Ірен» з ЗАТ «Біофарма» з постачання медичних препаратів :

Рис. 2.1 Схема руху платіжного доручення

1 – Укладання контракту між ПП «Ірен» з ЗАТ «Біофарма».

2 – Відвантаження медичних товарів ЗАТ «Біофарма» .

3– Передача платіжного доручення ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» для списання з рахунку ПП «Ірен» суми платежу.

4 – Виписка з розрахункового рахунка про списання коштів.

5 – Платіжне доручення про зарахування платежу на розрахунковий рахунок ЗАТ «Біофарма» .

6 – Виписка з розрахункового рахунка про зарахування платежу.

  Підприємство «Ірен» виписує платіжне доручення, чітко дотримуючись установлених правил оформлення платіжних документів, і подає в банк ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» не пізніше ніж протягом 10 календарних днів після дати виписки доручення.

2.3 Розрахунки платіжним  вимогою-дорученням

Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина - доручення покупця банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями (додаток Б) застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

Рис. 2.2 Схема руху платіжного-вимоги доручення

1 – ПП «Едельвейс» відвантажує продукцію ПП «Ірен»;

2 – разом з документами на відвантажену продукцію                     ПП «Едельвейс» передає платіжну вимогу-доручення на оплату;

3 – ПП «Ірен» передає платіжну вимогу-доручення в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» для переказу коштів;

4 – ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» списує з рахунка ПП «Ірен» кошти;

5 – Банк покупця сповіщає випискою покупця - власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка;

6 – ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення;

7 – Банк постачальника зараховує кошти на рахунок ПП «Едельвейс»;

8 – Банк постачальника сповіщає ПП «Едельвейс» про надходження коштів на рахунок.

Цей розрахунковий документ заповнює ПП «Едельвейс» і направляє  ПП «Ірен». ПП «Ірен» згодне оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк Аваль) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок ПП «Едельвейс».

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з  акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу,  їх доставлено з порушенням строку, некомплектні, не погоджено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари, документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованої частини товарі, у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо [15; 45].

2.4 Розрахунки розрахунковим  чеком

Чек - письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред'явнику чека відповідну грошову суму.

У розрахунках між  підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки.

Розрахунковий чек (додаток В) - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти на рахунок пред'явника чека. Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству - отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.

Рис. 2.3  Схема руху розрахункового чека

1 – постачальник передає товар  покупцеві; 

2 – покупець передає чек постачальнику; 

3 – постачальник передає чек  у свій банк;

4 – банк постачальника направляє  чек для оплати в банк покупця;

5 – банк платника списує кошти  з рахунку покупця товару;

6 – банк платника повідомляє  платника про списання коштів;

7 – банк платника переказує  банку постачальника відповідні  кошти; 

8 – банк постачальника  зараховує кошти на рахунок  постачальника; 

9 – банк постачальника  повідомляє постачальника про  зарахування коштів на його  рахунок

Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківських установах  готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.

Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа.

Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу  законного платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством, а визначається потребою комерційного обороту. Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримання відповідних правил: банк зобов'язаний упевнитися в достовірності чека (форма, термін дії, відсутність виправлень, відповідність підпису чекодавця зразку підпису, який є в банківській установі). Чек може бути оплачений тільки тій особі, яку вказано в ньому або пред'явнику, коли чек видано на пред'явника. Чекодавець не тільки несе відповідальність за оплату чека банком-платником, а й зобов'язаний забезпечити цей платіж, заздалегідь надавши банку необхідні кошти для покриття своїх чеків (кошти на рахунку чекодавця чи кредит). За видачу чека без покриття чекодавець несе відповідальність [15; 74].

Чекова форма розрахунків має певні переваги перед іншими формами. Це, передовсім, відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Принциповими недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків чеками на велику суму; складність оформлення чека.