Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Біологічні особливості свиней

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...3

1. Народногосподарське значення свинарської галузі………………………...5

2. Біологічні особливості свиней………………………………………………..7

2.1 Особливості фізіології травлення……………………………………….8

2.2 Особливості формування м’ясної продуктивності…………………….11

2.3 Поліестричність…………………………………………………………..12

2.4 Фізіологічна скороспілість………………………………………………12

2.5 Короткий період поросності…………………………………………….13

2.6 Багатоплідність…………………………………………………………..14

2.7 Великоплідність………………………………………………………….15

2.8 Молочність……………………………………………………………….15

Висновок

Список літератури

Вступ

Тваринництво - це галузь агропромислового комплексу, що забезпечує людину продуктами харчування, а промисловість - сировиною.

Теоретичною основою тваринництва є зоотехнія - наука, що на основі біологічних властивостей тварин розробляє і впроваджує способи їх ефективного розведення, годівлі, утримання і використання.

Сучасні свійські свині за походженням поділяються на дві групи. Одна з них походить від європейського дикого кабана, друга - від азіатського. Відповідно, основними центрами одомашнення слід вважати Європу та Східну Азію. Одомашнення відбулось близько 5-4 тис. років до нашої ери.

Під впливом одомашнення дикі тварини зазнали багатьох змін. Збільшилась їх маса, скелет став менш міцним, ніж у диких, мускулатура - ніжніша і пухкіша. Змінилась масть тварин та покриви стали менш густими і ніжнішими, за деяким виключенням (вівці). Під впливом одомашнення значно збільшилась молочна залоза, особливо у тварин молочного напрямку. Змінились статеві функції, підвищилась плодючість тварин. Великі зміни відбулися в травній та інших системах організму. Свійські тварини можуть поїдати такі корми і в такій кількості, які були недоступні для диких тварин. Темперамент домашніх тварин, порівняно з їх дикими предками, став більш спокійний, змінились загальні форми тіла тощо.

Ізольоване розведення окремих груп тварин у певних умовах, що відбувалось спочатку стихійно, а з 18-19 ст. і під впливом цілеспрямованого штучного добору, привело до створення в межах кожного виду багатьох порід сільськогосподарських тварин.

Породою називають створену працею людини достатньо велику групу домашніх тварин спільного походження, що володіють подібними морфологічними, фізіологічними і господарськими ознаками, які стійко передаються під час розмноження.

Свинарство - одна з важливих галузей тваринництва. М'ясо займає одне з найважливіших місць у нашому харчуванні.

У світовому виробництві та споживанні м'яса всіх видів свинина займає провідне місце, причому виробництво її неухильно збільшується.

Народногосподарське значення свинарської галузі

Свинарство – одна з найскороспілих і найефективніших галузей тваринництва. В Україні свинарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва.

Свині мають ряд біологічних та господарських особливостей. Короткий період супоросності та багатоплідність при низьких затратах кормів дозволяють отримати від однієї свиноматки 20-25 поросят на рік та до двох тон свинини. Свині мають у 20 разів вищу біологічну відтворювальну здатність в порівнянні з великою рогатою худобою. Небагато в світі тварин, які свою масу від народження за 100 днів збільшують у 100 разів. Свиня саме ця тварина.

Корисною ознакою є те, що свині в порівнянні з іншими сільськогосподарськими тваринами краще оплачують корми приростом продукції. Так, для отримання 1 кг приросту живої маси їм потрібно всього 4-5 кормових одиниць, тоді як великій рогатій худобі 9-10 кормових одиниць.

Свині порівняно з іншими видами сільськогосподарських тварин мають самий високий забійний вихід продукції, під яким розуміється співвідношення маси їстівних частин туші до передзабійної маси. Так, при відгодівлі молодняка до живої маси 100 кг забійний вихід складає близько 73%, а при відгодівлі до 130-150 кг живої маси – 80 % і більше. Слід також зауважити, що свинина вдвічі поживніша за яловичину та втричі – за м'ясо птиці. М'ясо і сало свиней висококалорійне і біологічно повноцінне. Копчені вироби із свинини характеризуються більш високою поживною цінністю, ніж м’ясопродукти із м'яса інших тварин. Свинячий жир порівняно, наприклад, з яловичим містить в 4 рази більше таких органічних кислот, як лінолева, ліноленова і арахідонова, які сприяють попередженню виникнення у людей склерозу і атеросклерозу.

Свинина добре консервується, коптиться, а тому тривалий час зберігається. З шкіри свиней виготовляють взуття, з щетини щітки, з кишок та крові – ковбаси, з кісток – кісткове борошно.

В Україні свинарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва. Воно є джерелом постачання населенню м’яса, сала та цінної сировини для легкої промисловості.

Свині – тварини з оригінальними біологічними особливостями. Відгодівельні якості та м’ясна продуктивність свиней визначається генетичними факторами, умовами довкілля та їх взаємодією.

Короткий період супоросності та багатоплідність при низьких затратах кормів дозволяють отримати від однієї свиноматки 18 – 25 поросят на рік та двох тон свинини.

У підвищені продуктивних якостей свиней, резистентності їх організму провідне місце належить створенню для тварин відповідних оптимальних умов утримання, догляду та годівлі.

Серед основних завдань галузі свинарства – розробка сучасних ресурсозберігаючих технологій виробництва тваринницької продукції, подальше поліпшення існуючих і нових порід, спрямованих на підвищення продуктивних якостей свиней.

Свині характеризуються високим багатоплідністю, коротким ембріональним періодом розвитку, скоростиглістю і високим забійним виходом. Це дозволяє отримувати від них продукцію при економному витрачанні кормів та праці. М'ясо і свинячий жир відрізняються хорошими харчовими і смаковими якостями. Крім м'яса і жиру при забої свиней отримують шкури, щетину, кишки, кров, ендокринна та інше цінна сировина для промисловості.

Забезпечення населення продуктами харчування, особливо тваринного походження, залишається актуальною проблемою вітчизняної сільськогосподарської науки і виробництва. У світовому споживанні м'яса провідне місце займає свинина - джерело біологічно повноцінних і висококалорійних речовин.

Наведений вище матеріал свідчить про господарську доцільність вирощування свиней в селянських, фермерських та колективних господарствах.

Біологічні особливості свиней

Свинарству, як одній з найскороспіліших, економічно вигідних галузей тваринництва, приділяється значна увага у вирішенні питань збільшення виробництва м’яса на основі підвищення продуктивності існуючих порід свиней з використанням сучасних селекційно-генетичних досягнень.

Свині за біологічними і фізіологічними особливостями є кращими продуцентами м’яса і жиру в порівнянні з іншими видами тварин, що зумовлено їх високою плодючістю, швидкостиглістю, високим забійним виходом. Свинина характеризується високою харчовою цінністю, оскільки вона містить менше неповноцінних, сполучнотканинних білків і значно переважає яловичину по вмісту незамінних поліненасичених жирних кислот і вітаміну В1 при практично рівній кількості інших незамінних факторів харчування.

Процес одомашнення привів до появи у свиней нових, доместикаційних змін. З'явилися різноманітні масті, обвислі вуха, увігнута спина, глибокий і широкий тулуб. У домашніх свиней змінилася форма голови, м'язи стали більш ніжними. Не залишився незмінним і сам тип статури. У дикого кабана сильно розвинена передня частина тіла (голова, шия, плечі). Однак з точки зору отримання м'яса передня частина вважається найменш цінною, тому штучний відбір був спрямований на збільшення відносної питомої ваги середніх і особливо задніх частин тіла (як більш м'ясних) при загальному збільшенні розмірів тварини і інтенсивності росту.

У домашніх свиней значно підвищилися скоростиглість, багатоплідність, зникла сезонність розмноження, що дозволило підвищити продуктивність і одержувати опороси в будь-який час року. У результаті одомашнення змінився і сам процес онтогенезу.

Особливості фізіології травлення свиней

Шлунок свині за будовою є перехідним між простим шлунком м'ясоїдних і складним жуйних (рис. 57, г). При вході в шлунок знаходиться велике мішковидне випинання — дивертикул, який значно збільшує об'єм шлунка свиней. Слизова оболонка шлунка поділяється на такі зони: страховидну, кардіальну, сліпого мішка, дна шлунка і пі-лоричну (рис. 57, г).

У стравохідній зоні залоз немає. Вона вкрита багатошаровим плоским епітелієм. Слизові оболонки сліпого мішка і кардіальної зони вкриті циліндричним епітелієм і мають залози, які виробляють слизистий секрет нейтральної або лужної реакції. В секреті немає ферменту пепсину та соляної кислоти. Будова залоз фундальної та пілоричної зон така ж, як і в м'ясоїдних. Фундальна зона виділяє кислий сік, багатий пепсином, хімозином та соляною кислотою, а піло-рична — сік нейтральної реакції і фермент пепсин. Шлунковий сік у свиней виділяється безперервно.

Секреторну діяльність шлункових залоз і травлення в шлунку свиней вивчали за допомогою фістульної методики та ізольованих шлуночків за Гейденгайном та І. П. Павловим.

О. В. Квасницький запропонував методику полізонда для вивчення травлення в різних шарах вмісту шлунка свині. Стінки полізонда мають три камери з багатьма отворами. Полізонд вставляють через фістулу в шлунок. Його камери стикаються з трьома шарами шлункового вмісту. Рідкий вміст з різних шарів шлунка стікає донизу і збирається у відповідні судини. За допомогою полізонда можна одержувати шлунковий сік через будь-які проміжки часу і вивчати його активність перетравлення в різних ділянках шлунка протягом тривалого часу, без порушень процесу травлення (рис. 61). Корм у шлунку свиней розміщується горизонтально шарами. Спочатку заповнюється зона пілорус і дна, а потім кардіальна. Шлунковий сік просочує корм знизу вверх. Так через годину після годівлі шлунковий сік добре просочує лише нижні шари корму, а через 5 год — усі верхні шари.

У шлунку свині перетравлюються вуглеводи і білки корму. Вуглеводи перетравлюються за допомогою ферментів рослинних кормів і птіаліну слини. Найкраще цей процес відбувається в кардіальній зоні та сліпому мішку. В шлунку свині відбувається також молочнокисле бродіння.

Фермент шлункового соку свиней хімозин звертає молоко, перетворює розчинний казеїноген у нерозчинний казеїн, який випадає в осад, це відбувається при наявності кальцію. Кислотність шлункового соку у свині становить 0,3-0,4%. причому чим більше виділяється соку, тим вища його кислотність.

Різні корми неоднаково впливають на шлункову секрецію. На діяльність шлункових залоз у свиней впливає також підготовка кормів до згодовування. Встановлено, що шлункова секреція у них значно підсилюється при згодовуванні їм силосованих кормів. Дріжджування їх поліпшує травні властивості шлункового соку у свиней (його кислотність і перетравну силу ферментів). Секреція шлункового соку підвищується умовно-рефлекторно на вид та запах корму. Шлункова секреція у свиней значно підсилюється, якщо тварина поїдає корм з апетитом.

У поросят раннього віку в шлунковому соку відсутня вільна соляна кислота (вікова ахлоргідрія), що слід вважати особливістю шлункового травлення у них.

У поросят до 20-денного віку при відсутності соляної кислоти в шлунку не перетравлюється білок курячого яйця, тим часом як тваринний білок (фібрин) і білок зерна злакових (клейковина) добре перетравлюються шлунковим соком підсисних поросят. У цей період у поросят добре виражене кишкове травлення, яке і забезпечує високе перетравлення білків рослинного корму. Рання підгодівля сисунів значно прискорює появу соляної кислоти в шлунку і скорочує період вікової ахлоргідрії у поросят. Кількість ферменту реніну у їх шлунковому соку збільшується до місячного віку, а потім зменшується.

До 7-місячного віку органи травлення у свиней досягають розмірів, достатніх для перетравлення значної кількості корму і стають цілком зрілими як анатомічно, так і фізіологічно.

У шлунку травний процес перебігає 11-15 годин, після чого кормова маса надходить у тонкий відділ кишечника, який є основним місцем перетравлення корму і всмоктування найважливіших поживних речовин. Тут під впливом трипсину підшлункової залози та трипсину кишкового соку білки корму розщеплюються до амінокислот; крохмаль та інші розчинені вуглеводи під впливом ферментів піддаються остаточному розщепленню до глюкози; а жири під впливом ліпази й жовчі розщеплюються на гліцерин та жирні кислоти. Потім кормова маса разом із соками, які не знижують інтенсивності всього впливу, пересуваються у товстий відділ кишечника. Ферменти, що знаходяться в товстій кишці у свиней, в процесі травлення вже не мають визначальної ролі, істотнішого значення набувають мікроорганізми, які знаходяться тут і сприяють перетравленню клітковини. Хоча діяльність мікрофлори дає можливість свиням використовувати корми багаті на клітковину, однак свині їх перетравлюють у 2 рази гірше, ніж жуйні.

Фізіологічні особливості в будов органів травлення і процесів перетравлення кормів у свиней свідчать, що для підвищення росту молодняку необхідно годувати його кормами з коефіцієнтом перетравлення не менше 80%, що дозволить швидше закінчувати і процес годівлі (кількість перетравлених поживних речовин, виражених у відсотках від з’їдених, називають коефіцієнтом перетравності).

Свині всіх вікових груп досить добре поїдають зелені корми, високоякісне сіно бобових; добре використовують коренебульбоплоди в суміші з концентрованими кормами.

Особливості формування м’ясної продуктивності

М'ясо свиней багато повноцінним білком, що містить всі незамінні амінокислоти, а також мінеральними речовинами і вітамінами комплексу В. У порівнянні з м'ясом інших сільськогосподарських тварин у свинині менше таких неповноцінних білків, як колаген та еластин. Внутрішньом'язовий і підшкірний жир свиней - важливе джерело надходження в організм людини незамінних поліненасичених жирних кислот, що викликає підвищений інтерес до цих продуктів з боку медичної науки.

М’ясність – здатність утворювати значну кількість м’язових тканин і при забої одержувати від них туші з різною кількість м’яса.

Біологічною основою підвищення м’ясності є прискорення росту м’язової тканини.

М’язова тканина у перші 6 місяців життя формується найінтенсивніше, відносна маса в організмі зростає; далі швидкість м’язів знижується, але в свою чергу зростає відкладання жиру і відносний вміст жирової тканини. Різні групи м’язів ростуть і формуються з неоднаковою швидкістю. Розмах мінливості м’ясної продуктивності значний навіть у межах однієї породи, що підтверджує доцільність внутрішньої селекції, спрямований на підвищення мясності існуючих порід свиней.

В сучасних умовах у зв’язку з підвищенням вимог покупця до м’ясної свинини обгрунтованим є напрям племінної роботи на підвищення існуючих порід, одержання спеціалізованих м’ясних (беконних) ліній, родин, типів та порід.

Поліестричність

Дорослі свиноматки сучасних порід, які досягли статевої зрілості при нормальних умовах утримання, через кожні 18-36 днів (у середньому через 3 тижні) проявляють тічку та охоту, можуть бути запліднені і народити поросят незалежно від періоду року. Ця біологічна особливість покладена в основу при обгрунтуванні промислової технології, що дає змогу одержувати товарну свинину незалежно від періоду року, інтенсивно використовувати тварин та приміщення, сприяє ритмічній роботі м’ясокомбінатів і реалізації продукції.

Фізіологічна скороспілість

Скоростиглість визначається швидкістю досягнення статевої і господарської зрілості тварини. Свиноматка в 9 - 10 місяців може бути запліднена, а в 13 - 14 місяців - дати перший приплід. Під скоростиглістю розуміється здатність свиней досягати такого рівня розвитку, яка забезпечує можливість їх використання для відтворення та отримання м'ясної продукції в короткі терміни. Сучасні породи і технології відгодівлі свиней дозволяє досягати живої маси 100-120 кг, за 180-190 діб і приріст живої маси 800-900 г в середньому за весь період відгодівлі.

Свині різних типів росту і розвитку відрізняються за характером процесів обміну речовин, синтезу білка та жиру в організмі в різні вікові періоди, що визначає скоростиглість тварин.

Свині володіють рядом біологічних особливостей, що має велике значення для їх розведення: висока плодючість і скороспілість, всеядність, здатність легко пристосовуватись до різних умов довкілля, високий забійний вихід м'яса високої якості тощо.

Свиням властива висока плодючість. Свиноматка здатна приводити два опороси за рік, які мають 10-12, інколи до 16 поросят. Період виношування (супоросності) короткий - 112-114 днів. Після народження поросят достатнім вважається підсисний період 60 днів, а то і менше.

Скороспілість свиней висока. Свиноматки в 13-14-місячному віці дають приплід. У 6-7 місяців та якісній відгодівлі свині досягають маси 80-120 кг, прибавляючи щодоби 600-800 г, а дорослі тварини - до 1-1,2 кг живої маси.

Тривалість племінного використання свиноматок у господарствах різних напрямів продуктивності досягає 2,5-5 років. У племінних господарствах їх використовують значно довше, ніж у товарних.

На комплексах свиноматок використовують для відтворення стада у середньому 2,5 року при щорічному вибракуванні 40%, у племзаводах – до 5 років, де рівень вибракування 20-25%.

Рівень вибракування є показником зоотехнічної культури ведення галузі, а вдосконалення технології виробництва свинини повинно бути спрямоване на збільшення тривалості та інтенсифікацію використання свиноматок.

Короткий період поросності

Вагітність свиноматки у свинарстві називається поросністю. Тривалість поросності у свиноматок триває в середньому 114-116 днів, хоча мають місце коливання у той чи інший бік.

Дуже цінною біологічною особливістю свиней є короткий період їх поросності, який триває не більше 102-105 днів, що створює можливість одержати два опороси на рік. Так, маса поросят при народженні становить 1,2-1,3кг, у 2 місяці 18-20кг, а на інтенсивній відгодівлі 3 місячні підсвинки в 6-7 місячному віці досягають маси 110-120кг.

Від свиноматок із скороченим періодом поросності одержують поросят з меншою живою масою при народженні, хоча в постембріональний період цей недолік може бути компенсований.

У господарствах племінного і товарного напрямків доцільно залишати на плем’я нормально розвинених свиноматок із зменшеним строком вагітності. Від свиноматок із середньою тривалістю поросності можна одержати по 2, а при заплідненні аісля раннього відлучення поросят 2,1 – 2,3 і більше опоросів на рік.

Багатоплідність

Багатоплідність - один з найважливіших показників, характерних для даного виду тварин. Під багатоплідність розуміється кількість живих поросят при народженні. Свиноматки всіх порід, в середньому дають по 10-12 поросят на опорос. Відомий випадок, коли одна свиноматка принесла 36 поросят.

Багатоплідність свиноматок - низького успадкування ознака, і в значній мірі визначається повноцінністю годівлі та умовами утримання тварин. Великий вплив на Цей показник надає спрямоване Вирощування ремонтних свинок, їх вік і жива маса при першому осіменіння.

Багатоплідність свиноматок зазвичай буває найбільш високим до 4-5-го опоросу, а потім знижується. Однак Окремі свиноматки зберігають високу багатоплідність до 7-8-го опоросу.

Тривалість використання свиноматок у господарствах різного призначення коливається від 2,5 до 5 років. У племінних господарствах їх використовують значно довше, ніж у товарних.

У всіх господарствах тривалість збереження високого багатоплідності свиноматок залежить від правильної організації годівлі, утримання, догляду та використання тварин при відтворенні.

В окремих випадках висока багатоплідність зберігається і дещо в старшому віці.

Великоплідність

Цей показник визначається масою поросят при народженні. Нормально розвинені поросята при народженні важать 1,0-1,3 кг. Великоплідність надають великого значення в практиці свинарства. Жива маса - вихідна величина маси тіла, від якої триває ріст тварин у постембріональний період життя.

При оцінці та відборі свиноматок за Великоплідність звертають увагу на вирівняність поросят у гнізді за масою

Великоплідність має низьку спадкову обумовленість: h2 = 0,01-0,14, а коефіцієнт кореляції між багатоплідністю і великоплідні, за даними багатьох дослідників, коливається від - 0,28 до - 0,36.

Молочність

Молочність свиноматок. Склад молока свиней значно відрізняється від коров'ячого молока.

Свиняче молоко містить в 1,5 рази більше сухих речовин, більше білка і жиру, що пов'язують з необхідністю забезпечення інтенсивного росту поросят в перші тижні життя.

На відміну від вимені корів, овець і коней, у свиней воно не має молочних цистерн. Від молочних альвеол тягнеться мережа найтонших молочних проток, які по ходу багаторазово зливаються в більш великі і до вершини соска закінчуються 2-3 протоками. Після опоросу свиноматка годує поросят до 25 разів на добу, а згодом - 12-14 разів. Через особливості утворення і виділення молока свиноматками отримати його звичайними способами важко. Тому в експериментах з вивчення й оцінки молочності свиноматок користуються непрямими методами визначення - зважуванням поросят до і після смоктання чи машинним відсмоктуванням молока з одночасним введенням гормональних препаратів.

У середньому свиноматки виділяють за лактацію (60 днів) 200-250 кг молока, а кращі дають до 350 кг. У звичайних виробничих умовах молочність свиноматок умовно прирівнюють до маси поросят, яких вони вигодовують.

Інструкцією з бонітування свиней молочність свиноматок визначається за масою гнізда поросят у віці 21 день. Така оцінка молочності більш точна, ніж практикувалася раніше оцінка за масою гнізда у віці 30 днів. У третій декаді життя поросята починають поїдати підгодівлю, що робить істотний вплив на їх масу.

Причинами поганий молочності свиноматок можуть бути: неповноцінна годівля, ожиріння, недостатній моціон, різні захворювання (метрит, мастит, агалактія) і ін

Молочність свиноматок - один з важливих селекційних ознак, який визначає у великій мірі подальший ріст і розвиток свиней.

Висновок

Ситуація у свинарстві України поки що залишається кризовою. На низькому рівні знаходиться продуктивність свиней. Біологічні можливості свиней використовуються у більшості господарств неефективно.

Основна задача сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб забезпечити населення країни доброякісними продуктами, а промисловість – сільськогосподарською сировиною.

Забезпеченість населення повноцінними продуктами харчування тісно пов’язана з розвитком тваринницької галузі, в тому числі і свинарства.

Вийти з критичної ситуації, в якій опинилась країна з виробництвом м’яса в найближчий період можливо за рахунок інтенсивного відродження галузі свинарства. В загальному обсязі виробництва м’ясо свиней повинно становити не менше 40%.

Сучасне свинарство, як і інші види тваринництва та птахівництво, в провідних країнах світу характеризується динамічним розвитком, опануванням інтенсивних енергозберігаючих технологій, збільшенням виробничих потужностей, постійним підвищенням продуктивності тварин, що забезпечує стійке виробництво дешевої свинини. Безперечний пріоритет при цьому надається повноцінній годівлі свиней, сучасним методам їх розведення, новітнім системам відтворення і технологіям виробничих процесів з врахуванням біологічних особливостей свиней. При цьому лишається аксіомою, що виведення найближчим часом свинарства з кризової ситуації неможливе без орієнтації на вітчизняного товаровиробника, протекціоністської політики держави, розумного перерозподілу вартості від реалізованої продукції виробнику свинини, паритету цін, створення відповідної кормової та технологічної баз, наукового забезпечення галузі і матеріальної зацікавленості товаровиробників у результатах своєї праці. При цьому впровадження новітніх технологій повинно відповідати фізіології свиней і їх біологічних особливостей. Основними причинами, які зумовили різкий спад виробництва тваринницької продукції, в тому числі і свинини є різке зменшення поголів’я тварин та зниження їх продуктивності. Для того, щоб забезпечити відновлення галузі, необхідно підвищити продуктивність тварин. Так, якщо б від однієї свиноматки відлучали за один опорос 8-9 ділових поросят, а середньодобові прирости молодняку на вирощуванні та відгодівлі були хоча б 450 - 500 г, що значно менше, ніж у більшості розвинутих країн, то навіть при існуючому поголів'ї можна реально збільшити виробництво свинини в 2 - 2,5 рази.

Свинарство, як галузь виробництва високоякісних продуктів харчування, може за короткий період поновити м’ясний баланс країни, враховуючи біологічні особливості свиней такі, як всеїдність, скороспілість, багатоплідність, інтенсивне та економічне використання кормів.

Як показує вітчизняний і світовий досвід, інтенсивне та рентабельне виробництво продукції тваринництва можливе лише в умовах великотоварних господарств, де є можливість застосувати новітні технології утримання, догляду та годівлі тварин.

Для ефективного ведення сільського господарства і, зокрема, тваринницької галузі, потрібно прийняти закони і заходи на державному рівні, які б стимулювали розвиток тваринницької галузі як в господарствах населення, так і в сільськогосподарських великотоварних господарствах.

Список літератури:

Журнал «Пропозиція» http://www.propozitsiya.com
Журнал «Свиноферма» http://svinoferma.sitecity.ru
Журнал «Прибуткове свинарство» http://www.pigua.info/index.php
Журнал «Агросектор» http://journal.agrosector.com.ua
Журнал «Агросектор» № 7-8 (21-22) ’2007 http://journal.agrosector.com.ua/archive/21
Журнал «Агросектор» № 4 (35) ’2009 http://journal.agrosector.com.ua/archive/32

Біологічні особливості свиней 📙 Курсовая → 🆔 40540