Міністерство  аграрної політики України

Херсонський державний аграрний університет 
 
 
 

Кафедра рослинництва

та  селекції 
 
 
 

на  тему:

“ Біологія та технологія вирощування гречки ” 
 

Виконала: студентка 4 курсу 4 групи АФ

Масловська  М.К.

Перевірив: кандидат с.-г. наук, доцент

Новицький Г.І. 
 
 
 

Херсон 2006

Зміст

Вступ………………………………………………………………………..……………..3

1. Відомості про господарство………………………………………….……………….6

2. Біологічні особливості культури та вплив агроекологічних факторів на її

ріст і розвиток………………………………………………………….……………...…11

3. Рівні врожайності та їх визначення……………………………………………….…..16

     3.1. Характеристика сорту чи гібриду……………………………………….….…....16

      3.2. Потенційний урожай……………………………………………………….…...…16

      3.3. Дійсно можливий урожай……………………………………………..…..…..18

     3.4. Рівні продуктивності культури……………………………………….….…...….19

     3.5. Розрахунок норм добрив на програмований урожай……………………..….…20

4. Розробка елементів технології вирощування культури в господарстві………..…...22

    4.1. Розміщення  культури в сівозміні………………………………………….….….22

    4.2. Система  основного і передпосівного обробітку  ґрунту………………….….….23

    4.3. Система удобрення…………………………………………………………..…...26

    4.4. Підготовка  насіння до сівби, розрахунок  норм посіву та сівби………….…28

    4.5. Догляд  за посівами……………………………………………………..………30

    4.6. Агробіологічний  контроль за посівами…………………………………...….32

    4.7. Збирання  врожаю………………………………………………………..….….34

    4.8. Поопераційна  карта вирощування культури…………………………..……. 35

Висновки і  пропозиції виробництву…………………………………………..….….38

Список використаної літератури…………...……………………………….………..39 

Вступ

   В сільському господарстві провідна галузь виробництва сільськогосподарської продукції – рослинництво. Яке є найважливіше джерело продовольчих ресурсів людства. Зелені рослини, зв’язуючи енергію сонячного проміння, створюють у процесі фотосинтезу із неорганічних низькоенергетичних речовин (вуглекислоти повітря, води і мінеральних сполук ґрунту) різноманітні органічні речовини. Головною метою рослинництва є створення оптимальних технологічних (агроекологічних) передумов виробництва необхідної кількості високоякісної рослинницької продукції на базі інтенсивного фотосинтезу в посівах польових культур при одночасному збереженні або підвищенні родючості ґрунту.

   Одна  із цінних круп’яних сільськогосподарських культур в рослинництві є  гречка. Крупа з неї має високі споживчі, смакові та дієтичні якості.

   У зерні гречки міститься від 10 до 15 % білка, 67,8 % вуглеводів, 3,1 % олії, 2,8 % золи, 13,1 % клітковини. У складі білка гречки переважають легкорозчинні глобуліни та глютеніни, тому він краще засвоюється і поживніший за білок злакових культур (наближається за якістю до білків зернобобових культур). Містить багато незамінних амінокислот: аргінін (12,7 %), лізин (7,9 %), цистин (1 %), та ін. У золі гречки багато фосфорної кислоти (48,7 %), оксиду калію (23,1 %) та оксиду магнію (12,4 %). За вмістом заліза (1,7 %) вона переважає інші круп’яні культури, а також багата на мідь.

   У зерні гречки містяться органічні  кислоти (лимонна, яблучна, малеїнова, щавлева), які сприяють кращому засвоєнню не тільки гречаної каші, а й інших страв, які вживаються після неї. До складу зерна гречки входять такі цінні вітаміни, як В1, В2, В6, Р (рутин), необхідні для нормальної фізіологічної діяльності людського організму. Цим визначається цінність гречки як лікувально-дієтичного продукту харчування. Із зерна гречки виробляють гречане борошно. У хлібопеченні це борошно не використовують через брак у зерні клейковини.

   Велике  значення має гречка для тваринництва. На корм худобі і домашній птиці  використовують дрібне, щупле зерно “рудяк”, а також висівки й борошняний пил, які утворюються під час переробки зерна. Поживним кормом для тварин є гречана полова (в 100 кг її міститься 50 корм. од.) і силос із зеленої маси гречки. При переробці гречки на крупу на крупорушках залишається луска із вмістом у 280 золі 40 % оксиду калію. Її використовують як цінне місцеве калійне добриво і в якості сировини для виробництва поташу (К₂СО₃).

   Гречка  — цінна медоносна рослина. В  областях, де розміщені її основні посіви, гречаний мед є основним сортом товарного меду. Вважається, що кожна четверта частина зібраного меду в СНД — гречаний мед.

   Гречка  має агротехнічне значення. У зв’язку з пізніми строками висівання та скоростиглістю вона є страховою культурою для пересівання загиблої озимини. Її використовують для післяукісних і післяжнивних посівів, а також як сидеральну культуру на зелене добриво. Гречка є добрим попередником для інших культур. Пояснюється це тим, що на площах, де її вирощують широкорядним способом, значно зменшується кількість бур’янів завдяки кількаразовим допосівним обробіткам ґрунту та міжрядним розпушуванням, а на звичайних рядкових — внаслідок пригнічення бур’янів під покривом гречки. Культури, які розміщують у сівозміні після гречки, краще забезпечуються фосфором і калієм, на які багаті післяжнивні рештки гречки.

   Гречку  використовують у медицині. З її листків і квіток добувають рутин, який призначають при захворюванні на склероз, гіпертонію і для виведення з організму радіоактивних речовин.

   Гречка є високоприбутковою культурою, її вирощують у світі на площі близько 3,9 млн га, у тому числі в Європі приблизно на 2,4 млн. га. З європейських країн гречку вирощують переважно в Польщі, Франції, Німеччині, Австрії, Швеції, з інших країн світу — в КНР, США, Бразилії, Канаді, Японії, Кореї, Індії. З усіх країн світу найбільші посівні площі під гречкою зосереджені в СНД — 2 млн га, у тому числі в Україні близько 450 тис. га (1993 р.). В СНД гречка найпоширеніша в Росії (до 65 % від загальної площі) — у центральних районах Нечорноземної та Чорноземної зон, в Татарстані, Башкортостані, Удмуртії, на Уралі, у Казахстані, районах Сибіру і на 281 Далекому Сході та в Україні (понад 20 % площ) — переважно на Поліссі, особливо в Чернігівській області.

   Середня врожайність гречки в СНД невисока й нестабільна (від 3,1 ц/га в 1981 р. до 7,9 ц/га у 1987 р.). Вища врожайність її в Україні (у 1990 р. становила 11,6 ц/га). В інших країнах світу урожайність гречки теж невисока: у Канаді, США, Японії, Польщі 10 – 12 ц/га, трохи вища у Франції — від 10 до 20 ц/га.

   Досвід  і виробнича практика свідчать, що при впровадженні інтенсивних технологій гречка має значний потенціал продуктивності в різних ґрунтово-кліматичних умовах. В Україні є тепер багато господарств, у яких урожайність гречки досягала 30 – 40 ц/га (Підволочиський район  Тернопільської області — 37 ц/га, Волинський район Донецької області — 43,4 ц/га та ін.).

    1. Відомості про господарство

   Землекористування приватного підприємства з іноземними інвестиціями „Агротехнології” розміщене в південно-східній частині Нижньосірогозького району Херсонської області на відстані 25 км від Нижніх Сірогоз та на відстані 150 км від міста Херсона.

   Господарська  діяльність здійснюється виробничою бригадою, яка знаходиться в селі Братське. Відстань до найближчої залізничної станції № 104 – 16 км, до найближчої параходної пристані — Каховка – 55 км. Хлібоприймальний пункт знаходиться на станції Братолюбівка в 35 км від господарства.  

   Транспортний  зв'язок з адміністративними центрами і організаціями, а також між  тракторною бригадою, центральною ремонтною  майстернею, гаражем та складами здійснюється по асфальтованому шосе.  

   Загальна  площа земель, що знаходиться у  користуванні господарства складає 1809,1 га, за даними на кінець 2005 року. З них сільськогосподарські угіддя займають 1650,4 га. Вся площа сільськогосподарських угідь знаходиться під ріллею. Із загальної площі ріллі 1294,0 га займають зрошувані землі. Площа лісів та інших лісовкритих земель складає 26 га (таблиця 1.1).

   Таблиця 1.1

         Експлуатація  земельних угідь ПП і ІІ „Агротехнології” 

   Територія господарства розміщена в причорноморській низовині на Лівобережжі річки Дніпро. Поверхня території представляє собою одноманітну, із ледве помітним уклоном на південь, степову рівнину, яка не має стоку до моря. 

   Ґрунтотворними  породами на всій території землекористування  господарства являється карбонатний важко суглинковий лес, який містить в собі від 13% до 20% вуглекислого вапна (від маси ґрунту). На глибині від 60 – 70 до 100 – 150 см вуглекисле вапно спостерігається у вигляді скупчень, які називаються „білоглазки”. На глибині 2 – 3,5 м в товщині лесу зустрічаються скупчення гіпсу.

   На  території землекористування господарства виділено слідуючі ґрунтові відмінності: чорноземи південні легкоглинисті  на лесі, луговочорноземні легкоглинясті  ґрунти на лесі і глеє-солоді. Характерною  особливістю в механічному складі південних чорноземів  являється незначний вміст фракцій піску, частинок (розміром більше 0,05 мм), кількість якого в орному горизонті складає 7,6%, а в підорному – 9,8%. В орному шарі більшості ґрунтів господарства (чорноземів південних легкоглинястих на лесі) міститься 3,0% гумусу, рухомих азоту, фосфору та калію 6,0; 26,3 і 280 мг/кг ґрунту відповідно. 

   Землекористування ПП з ІІ „Агротехнології” розташоване в посушливому, дуже теплому агрокліматичному районі.

   Цей район характеризується наступними показниками: сума температур вище 10° складає 3200 – 3300°, кількість опадів 390 мм, гідротермічний коефіцієнт дорівнює 0,7. Середня тривалість без морозного періоду складає 175 – 180 днів, а вегетаційного 215 – 225 днів. Весняні заморозки закінчуються в середньому в третій декаді квітня, але в окремі роки найбільш пізні заморозки спостерігаються в третій декаді травня. Осінні заморозки настають в середньому в другій декаді жовтня, а самі ранні — в кінці вересня. Суховії спостерігаються щорічно.

   Весна частіше всього коротка 1 – 1,5 місяці, характерної її особливістю являється швидке наростання температури повітря. Початок весни в середньому (1 декада березня) пов'язаний із датою стійкого переходу середньодобової температури повітря через 0°. До кінця третьої декади березня середньодобова температура повітря переходить через 5°С. Це близько співпадає із середніми строками сівби ярих культур, а також початком вегетаційного періоду озимих. На початку третьої декади квітня середньодобова температура переходить через 10°С. Максимальні температури підвищуються до 25 – 30°С. Із датою переходу середньодобових температур через 10°С близько співпадають строки сівби кукурудзи і спостерігається частіше інтенсивний ріст більшості сільськогосподарських рослин. 

   Літо  частіше всього жарке, засушливе, триває близько п’яти місяців. У літній період випадає більша частина річної кількості опадів. Часто бувають тривалі бездощові періоди. Перехід середньодобової температури повітря через 15°С спостерігається в першій декаді травня, що сприяє початку найбільш теплого періоду року. Середня температура повітря в червні 24 –25°С, а в липні і серпні 27 – 28°С.   

     Максимальна температура досягає 38 – 40°С. У третій декаді вересня частіше відбувається перехід середньодобової температури повітря через 15°С, літо поступово закінчується.

   Настання  осіннього сезону характеризується збільшенням хмарності та числа  днів з опадами, а також початком заморозків. На загальному фоні зниження температури для осені характерні повернення тепла із ясною та частіше тихою погодою. До початку осені прийняті дати переходу середньодобової температури через 10°С, що відбувається в другій половині жовтня. Із датою переходу середньодобової температури нижче 5°С співпадає закінчення вегетаційного періоду. Приблизно через 25 – 30  днів після цього (у кінці листопада – грудня) настає перехід температури через 0°.

   Зима  дуже коротка, м’яка з частими  сильними відлигами (максимальна температура  іноді підвищується до 11 – 15°С). Середньодобові температури повітря частіше вище 5°С. У дуже холодні зими температура повітря може знижуватись до 32° – 34°С.  Взимку переважає похмура погода. За зиму спостерігається близько 25 – 40 днів із сніговим покривом висотою 3 – 6 см. Найбільш раннє утворення снігового покриву спостерігається в першій декаді грудня, а саме пізнє таїння його в третій декаді березня. Взимку на полях часто утворюється льодяна кірка.

   Період  із стійкими негативними середньодобовими температурами  повітря  закінчується  в  першій  декаді  березня.

   Основні показники кліматичних умов зони розташування господарства наведені в таблиці 1.2.

   Таблиця 1.2

   Показники елементів клімату по середньобаготорічним даним приватного підприємства з іноземними інвестиціями

   „ Агротехнології ” (за даними Генічеської  метеостанції). 

   Спеціалізація господарства — зернова. Основними зерновими культурами, які вирощуються в господарстві  являється озима пшениця, соя, горох, ярий ячмінь, а технічними — гірчиця, соняшник. Структура посівних площ у господарстві, урожайність і валовий збір сільськогосподарських культур за 2 роки наведено в таблицях 1.3 і 1.4

   Таблиця 1.3

Площа посіву і урожайність сільськогосподарських  культур на зрошенні

   Таблиця 1.4

   Площа посіву і урожайність сільськогосподарських  культур на богарі

   2. Біологічні особливості  культури та вплив  агроекологічних  факторів на її  ріст і розвиток

   В ботанічному відношенні культурна  гречка відноситься до классу ІІ – Двусім’ядольні (Dicotyledones), підкласу І – Первичнопокривних (Archichlamydeaes Enge), порядку – гречецвітних (Polygonales Zinde), родини гречкових (Polygonaceae Zinde), роду – гречих (Fagopyrum Gaertn), виду – Fagopyrum esculentum Moench – гречка культурна підвиду vulgare – гречка звичайна і ssp. multifolium Stol. – гречка багатолиста. Трапляється також вид Fagopyrum tataricum (L.) – дикоростуча однорічна рослина, яка засмічує посіви.

  Гречка  — одна із скоростиглих польових культур. Серед районованих її сортів є багато таких (Орлиця, Скоростигла 86), які достигають всього за 65 – 75 днів. Навіть у пізньостиглих сортів вегетаційний період рідко перевищує 100 днів. Це дає змогу вирощувати гречку в багатьох північних районах (до 70° північної широти) та широко використовувати її для післяукісних і післяжнивних посівів в основних районах вирощування.

  Гречка  — досить теплолюбна рослина. Її насіння здатне проростати лише при температурі не нижче 6 – 8 °С, а дружне проростання і поява сходів спостерігаються лише при 13 – 15 °С. Сходи чутливі до весняного похолодання; терплять при 2 °С, гинуть при заморозках мінус 2 – 4 °С. Дорослі рослини чутливі до осінніх заморозків — листки і стебла пошкоджуються при мінус 2 °С, а квітки гинуть навіть при мінус 1 °С, що особливо слід враховувати при післяжнивному вирощуванні гречки.

  Високі  вимоги у гречки до ходу температури  в період вегетації. Вона повільно росте й розвивається при температурі нижче 13 – 15 °С, але негативно реагує на підвищення температури в період цвітіння (більше 25 °С). Високі температури знижують виділення нектару, внаслідок чого погіршується запилення бджолами, зменшується озернення рослин. Якщо в період цвітіння — плодоутворення температура повітря підвищується до 30 – 35 °С, у гречки спостерігається „запал”, квітки „горять” з масовим відмиранням зав’язей. Оптимальна температура для плодоутворення 17 – 19 °С.

  Сума  ефективних температур для скоростиглих сортів гречки становить 800 °С, середньо- та пізньостиглих — понад 1200 °С. Погано діють на гречку тумани, а також тривалі дощі й суховії у період цвітіння, які порушують нормальний хід запилення та розвиток зерна.

  Гречка  є однією з найбільш вологолюбних рослин. Вона потребує води утричі більше, ніж просо, і удвічі більше, ніж  пшениця. Для створення урожаю зерна 20 ц/га і соломи 50 ц/га їй потрібно до 3500 т води. Транспіраційний коефіцієнт гречки становить 500–600. Посіви гречки мають бути достатньо забезпечені вологою протягом усієї вегетації. Насіння під час проростання поглинає до 60 % води від його маси. У період вегетації найбільшу кількість вологи (50 – 60 % від загальної потреби) рослини засвоюють під час масового цвітіння — плодоутворення. Цей період у гречки є критичним, і нестача води призводить до різкого зменшення врожайності зерна.

  В умовах ґрунтової посухи ріст гречки припиняється, а розвиток триває. Внаслідок цього формуються карликові рослини, які швидко відцвітають і достигають. Продуктивність їх звичайно невисока.

  Гречка  чутлива до повітряної посухи, особливо в період цвітіння і зав’язування плодів. Відносна вологість повітря менше 30 – 40 %, яка супроводжується вітрами, викликає в’янення рослин, загибель квіток, зав’язей і навіть плодів. Особливо несприятливою для гречки є сумісна дія ґрунтової посухи, високих температур (вище 30 °С), низької вологості повітря (менше 40 %) і вітру-суховію. За таких

умов  у рослин протягом 2 – 3 днів відмирають зав’язі. Тому гречку слід висівати недалеко від лісу або лісосмуг, де підтримується більш м’який мікроклімат як за вологістю, так і за температурою.

   Вважається, що гречка невибаглива до ґрунтів. Підставою для цього є висока фізіологічна здатність кореневої системи гречки, яка за інтенсивністю поглинання поживних речовин з важкорозчинних сполук ґрунту переважає багато інших сільськогосподарських культур. Проте за масою кореневої системи в одиниці об’єму ґрунту гречка поступається іншим культурам, наприклад пшениці в 2,4, ячменю — в 1,6 рази. Тому гречку слід вирощувати на родючих ґрунтах, які сприяють кращому розвитку її кореневої системи, посиленню засвоювальної здатності і, як наслідок, формуванню високого врожаю. Недостатній розвиток кореневої системи, швидкий ріст рослин і короткий період засвоєння поживних речовин, створення великої надземної маси з недостатньою листковою поверхнею в розрахунку на одну квітку зумовлюють велику залежність гречки від ґрунтового