Бізнес-план в системі фінансового планування підприємства

Академія муніципального управління

Кафедра фінансів підприємств

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з курсу

«Фінанси підприємств»

на тему:

 

«Бізнес-план в системі фінансового планування підприємства»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент 3-го курсу

економічного ф-ту

денної форми навчання

групи ФК – 31

Колмаков Максим Сергійович

 

Рецензент:

К.е.н, доц., Пилипенко  Ольга Олегівна

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження. Формування ринкової економіки обумовлює розвиток аналізу в першу чергу на мікрорівні - на рівні окремих підприємств і їх внутрішніх структурних підрозділів, оскільки ці низові ланки (при будь-якій формі власності) складають основу ринкової економіки. Але це не виключає, а скоріше, навпаки, припускає і необхідність можливого переходу аналізу на мікрорівні не "зверху вниз", як складалося при командно-адміністративній системі, а "знизу нагору". Народногосподарські відносини й узагальнення зовсім не протипоказані комерційним відносинам, принципам і вимогам вільного ринку.

Аналіз на мікрорівні наповнюється зовсім конкретним змістом, зв'язаним з повсякденною фінансово-господарською діяльністю підприємств, їхніх колективів, менеджерів, власників. В даний час необхідно проводити аналіз обґрунтування і виконання бізнес-планів, порівняльний аналіз маркетингових підприємств, аналіз можливостей виробництва і збуту, з'ясування внутрішніх і зовнішньоекономічних ситуацій, що впливають на виробництво і збут, аналіз співвідношення попиту та пропозиції, аналіз конкретних споживачів і оцінки останніми якості виробів, що випускаються, аналіз витрат живої й упредметненої праці з необхідною їхньою деталізацією, аналіз кінцевих фінансових результатів виробничої, збутовий, маркетингової діяльності (прибуток, збиток), аналіз комерційного ризику с впливом різних факторів, що впливає на нього.

Питання теоретичного та методологічного обґрунтування понять «платоспроможність» і «ліквідність» розглядались у працях як зарубіжних, так і вітчизняних  науковців  та   практиків,   зокрема   П. Ревентлоу,   Е. Нікбахта,  Й. Ворста, А. Гропеллі, В.В. Ковальова,  М.М. Крейніної,  Г.В. Савицької,   А.М. Поддєрьогіна,  А.Д. Шеремета, І.О. Бланка, Л.А. Лахтіонової та інших. Завдяки роботам цих вчених сформульовано підґрунтя для подальших наукових досліджень.

Головною метою  роботи є дослідження теоретичних аспектів та отримання практичних навичок аналізу платоспроможності та ліквідності підприємства на базі ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен».

Основними завданнями даної роботи є вивчення сутності платоспроможності та ліквідності підприємства та факторів, що їх визначають, загальний аналіз платоспроможності та ліквідності ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», а також, визначення шляхів щодо їх підвищення.

Об'єктом дослідження курсової роботи є платоспроможність та ліквідність ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен».

Предметом даної  роботи виступають теоретично-методологічні основи аналізу ліквідності і платоспроможності підприємства.

Інформаційною базою дослідження є діюча система нормативно-правових актів (закони України, Постанови Кабінету Міністрів тощо), фінансова інформація ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», матеріали публікацій у спеціальній і періодичній пресі, підручники, навчальні посібники та інші.

При виконанні курсової роботи використано наступні методи: спостережень; статистичної обробки фінансової інформації; порівняльного фінансово-економічного аналізу; системного аналізу.

Практичне значення одержаних результатів наукового дослідження полягає в тому, що його положення та висновки можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення оцінки платоспроможності та ліквідності підприємств.

Курсова робота має наступну структуру: зміст, вступ, три розділи основної частини, поділені на підрозділи: 1. Теоретичні основи аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства; 2. Аналіз ліквідності та платоспроможності ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» 3. Шляхи підвищення показників ліквідності та платоспроможності ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», висновки, список використаних джерел та додатки.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ  ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

             1.1.Економічна сутність ліквідності та платоспроможності

 

З позиції фінансової діяльності будь-якому підприємству доводиться вирішувати такі завдання:

- підтримання спроможності  своєчасно відповідати за своїми  поточними фінансовими зобов’язаннями;

- забезпечення фінансування  в необхідних обсягах.

Ці завдання формуються з позиції коротко- та довгострокової перспектив.

Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному вигляді характеризують його спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями перед контрагентами. Короткострокова заборгованість підприємства, що відокремлена у відповідному розділі пасиву балансу, погашається різними способами, зокрема забезпеченням такої заборгованості можуть виступати будь-які активи підприємства, у тому числі необоротні. Разом з тим очевидно, що ситуація, коли, наприклад, частина основних засобів продається для того, щоб розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями, є небажаною. Саме тому, говорячи про ліквідність та платоспроможність підприємства як характеристики його поточного фінансового стану і оцінюючи, зокрема, його потенційні можливості розраховуватися із кредиторами за поточними операціями, цілком логічним є зіставлення оборотних активів та короткострокових пасивів [3].

В ряді робіт вітчизняних  та зарубіжних науковців поняття  платоспроможності нерідко ототожнюється  з ліквідністю, хоча навряд чи це виправдано, оскільки кожне з них має власний економічний зміст. Так, ліквідність означає здатність активу до швидкого перетворення в грошові кошти. Платоспроможність же, в міжнародній практиці, означає достатність ліквідних активів для погашення в будь-який момент всіх своїх короткострокових зобов’язань перед кредиторами.

Існуючі відмінності  в трактуваннях поняття “платоспроможність”  викликані, скоріше за все, змішуванням  двох поглядів на поняття ліквідності: ліквідності як однієї з характеристик фінансової стійкості підприємства і, так званої, ліквідності балансу. При зміні підходу змінюються і пріоритети: якщо мова йде про ліквідність балансу, то платоспроможність виступає як умова погашення всіх боргових зобов’язань підприємства наявними в його розпорядженні активами; якщо мова йде про оцінку фінансової стійкості підприємства, то навпаки – ліквідність є однією з часткових характеристик платоспроможності, що відображає можливість погашення зобов’язань ліквідними активами. Тому в якості характеристики фінансової стійкості підприємства поняття платоспроможності ширше, ніж ліквідність, оскільки інтегрує в собі як наявність засобів для покриття зобов’язань, так і форму, в якій ці засоби знаходяться. Отже, ліквідність є одним із аспектів платоспроможності, пов’язаної з перетворенням наявних засобів в таку форму, яка дозволяє виконати свої зобов’язання [13].

Поняття "ліквідність" трактується як легкість реалізації, продаж, перетворення матеріальних цінностей  в гроші. Ліквідність можна розглядати як час, необхідний для продажу активів, і як суму, виручену від продажу активу. Обидві ці сторони тісно пов'язані: часто можна продати активи за короткий час, але зі значною знижкою в ціні. 

Ліквідність активів (перетворення активів у грошові кошти) є  основою фінансової характеристики платоспроможності господарюючого суб'єкта [24].

Ліквідність підприємства — це здатність підприємства швидко продати активи й оплатити свої зобов’язання.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням  розміру його високоліквідних активів і короткострокової заборгованості. Аналіз ліквідності припускає облік майбутніх змін ліквідності, ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Аналіз ліквідності доповнюється показником платоспроможності [2].

Платоспроможність пiдприємства визначається його здатнiстю покрити свої короткостроковi (поточні) зобов’язання активами балансу, тобто потенційна здатнiсть підприємства перетворити свої ліквідні балансові активи на готiвку протягом короткострокового періоду. Короткостроковим (поточним) перiодом умовно вважається один рік [16].

Тобто основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність в достатньому  обсязі коштів на поточних рахунках;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості [12].

Підприємство буде вважатися платоспроможним за умов наявності у нього активів (коштів, обігових коштів або усіх активів), які мають різний рівень ліквідності, тобто здатності перетворення у гроші.

У зв’язку з цим  доцільним буде розглянути платоспроможність  підприємства за її класифікаційними ознаками, які представлені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Класифікація платоспроможності  підприємства*

Класифікаційні ознаки	Види платоспроможності
1	2
за строком виконання  зобов’язань	короткострокова
	довгострокова
за спроможністю здійснення платежів	постійна
	тимчасова

 

 

 

 

Продовження таблиці 1.1

1	2
за видами господарської  діяльності	платоспроможність за операційною  діяльністю
	платоспроможність за інвестиційною  діяльністю
	платоспроможність за фінансовою діяльністю
в залежності від операційного процесу	споживча
	виробнича
	комерційна
по відношенню до суб’єктів  інвестиційного процесу	платоспроможність інвестора
	платоспроможність підприємства-реципієнта

*Джерело: складено автором на  основі [26]

 

Платоспроможність підприємства є однією з його найголовніших  характеристик фінансового стану, який формується у процесі виробничої та фінансово-інвестиційної діяльності [29].

Отже, під ліквідністю підприємства розуміють його здатність розрахуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями наявними активами, що можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи називаються ліквідними засобами. До них належать ті елементи оборотних засобів (і деяких основних), які можна порівняно швидко і легко реалізувати, а також залишки готової продукції на складах, дебіторська заборгованість (крім безнадійної"), цінні папери, кошти на розрахунковому рахунку і на інших банківських рахунках, у тому числі на депозитних рахунках, касова готівка.

Платоспроможність — це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов'язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках або в готівці. Для того щоб підтримувати підприємство в платоспроможному стані, фінансова служба повинна дбати про те, щоб його чисті грошові активи відповідали потребам щоденних платежів (постачальникам, у бюджет, робітникам і службовцям, іншим кредиторам). Але наявність постійних значних залишків грошей на розрахунковому рахунку підприємства не є ознакою високого мистецтва управління фінансовими ресурсами, високої ліквідності підприємства. Динаміка залишків коштів на розрахунковому рахунку характеризує не міру ліквідності підприємства, а його поточну платіжну готовність, поточну платоспроможність.

             1.2. Методика аналізу ліквідності та платоспроможності

 

Будь-якого користувача  фінансової звітності насамперед цікавить питання про ліквідність та платоспроможність  підприємства. Для цього за даними балансу підприємства (форма №1) визначають комплекс оціночних показників [23].

У кризових та посткризових умовах особливого значення набуває  своєчасна та об'єктивна оцінка платоспроможності  підприємств за виникнення різноманітних  форм власності, оскільки жодний власник  не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку

Для об'єктивної оцінки фінансового  стану підприємства важливе значення має розрахунок та застосування:

1) показників ліквідності; 

2) показників платоспроможності.

Ліквідність активів  – характеристика окремих видів активів підприємства по їх здатності до швидкого перетворення в грошову форму без втрати своєї балансової вартості з метою забезпечення необхідного рівня платоспроможності підприємства.

Аналіз ліквідності  ставить на меті визначення ступеня  ліквідності активів підприємства, рівня ліквідності балансу, розрахунок та аналіз показників ліквідності підприємства [27].

Підприємство ліквідне, якщо його поточні активи більші, ніж  короткострокові зобов’язання. Тому, розрахуємо наступні коефіцієнти ліквідності:

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (Коефіцієнт покриття);

2. Коефіцієнт поточної  ліквідності (Коефіцієнт швидкої  ліквідності);

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності;

4. Чистий оборотний  капітал. 

Коефіцієнт загальної  ліквідності (коефіцієнт покриття) характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільше легко реалізованої частини активів – оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів.

Розрахунок коефіцієнта  загальної ліквідності проводиться за формулою:

К_зл= Оборотні активи / Поточні зобов’язання,             (1.1)

Згідно балансу:

 ,                                            (1.2)

де Ф.№1 - «Баланс».

Оптимальним значенням  даного коефіцієнта вважається 1,5-2,5, але не менше 1. Однак на його рівень впливає галузева належність підприємства, структура запасів, стан дебіторської заборгованості, тривалість виробничого циклу й інші фактори.

Коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт швидкої ліквідності) - показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Розраховується за формулою:

 

К_пл= (Оборотні активи – запаси) / поточні зобов’язання,      (1.3)

 

Згідно балансу:

,             (1.4)

Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов’язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою:

 

К_АЛ = Грошові активи/Поточні зобов’язання,              (1.5)

 

Згідно балансу:

 

,                              (1.6)

 

Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2-0,3.

Чистий оборотний капітал  необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення  оборотних коштів над короткостроковими  зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності.

Розраховується за формулою:

 

ЧОК = Поточні активи – Поточні пасиви,                       (1.7)

 

Згідно балансу:

ЧОК= Ф.№1 р.260 - Ф.№1 р.620,                              (1.8)

 

Рекомендовані значення - більше нуля. Значне перевищення чистого  оборотного капіталу над оптимальною  потребою свідчить про нераціональне  використання ресурсів підприємства [10].

Всі активи підприємства в залежності від ступеня їх ліквідності, тобто від швидкості обертання в грошові кошти, умовно поділяються на наступні групи:

1. Найбільш ліквідні  активи (А1) — це суми за всіма  статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати  для поточних розрахунків. До  даної групи належать також  короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей ( Ф.№1р. 150, 220, 230, 240 ).

2. Активи, що швидко  реалізуються (А2) — це активи, для  перетворення яких на гроші  потрібний певний час. В зазначену  групу включають дебіторську заборгованість (Ф.№1 р. 160 до 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3. Активи, що реалізуються  повільно (А3), — це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (Ф.№1 р. 100 -140 вкл., а також р. 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

4. Активи, що важко  реалізуються (А4), — це активи, які  передбачено використовувати в  господарській діяльності протягом  тривалого періоду. Включають  усі статті 1-го розділу активу  балансу («Необоротні активи»).

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення  зобов’язань групуються так:

1. Негайні пасиви (П1) —  це кредиторська заборгованість (Ф.№1 р. 530 - 610 вкл.), розрахунки за  дивідендами, своєчасно не погашені  кредити. 

2. Короткострокові пасиви (П2) — це короткострокові кредити банків (Ф.№1 р. 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (Ф.№1 р. 510), векселі видані (Ф.№1 р. 520).

3. Довгострокові пасиви (П3) — це довгострокові зобов’язання  — 3-й розділ пасиву балансу. 

4. Постійні пасиви (П4) — це статті 1-го розділу пасиву балансу («Власний капітал») — (Ф.№1 р. 380, а також р. 430, 630).

Баланс буде абсолютно  ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:

А1 ≥ П1

А2 ≥ П2                                              (1.9)

А3 ≥ П3

А4 ≤ П4,

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість [14].

Розглянемо методику розрахунку показників платоспроможності підприємства.

Фінансова стабільність підприємства – це його надійно-гарантована платоспроможність у звичайних умовах господарювання й випадкових змін на ринку.

Кількісну оцінку платоспроможності  підприємства можна виконати за допомогою  системи фінансових коефіцієнтів, які  дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь  ліквідності із сумою поточних зобов’язань. До них належать:

1. Коефіцієнт автономії(платоспроможності);

2. Коефіцієнт фінансової  залежності

3. Коефіцієнт фінансування;

4. Коефіцієнт забезпечення  власними оборотними засобами;

5. Коефіцієнт маневреності власних коштів;

6. Коефіцієнт ефективності використання власних коштів;

7. Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна [25].

 Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Розрахунок коефіцієнта автономії проводиться за формулою:

 

К_АВ=Власний капітал / Валюта балансу,                   (1.10)

 

Згідно балансу:

,                                             (1.11)

 

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовано  оцінюється на рівні 0,5, що припускає забезпеченість позикових коштів власними, тобто, реалізувавши майно, сформоване із власних джерел, підприємство зможе погасити зобов’язання [28].

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до коефіцієнту автономії. Даний коефіцієнт характеризує, скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу. Розраховується як:

 

К_ФЗ=Валюта балансу / Власний капітал,                 (1.12)

 

Згідно балансу:

,                                        (1.13)

 

Нормальним значенням  коефіцієнта залежності вважається < 2. Позитивною є тенденція зменшення показника [30].

Коефіцієнт фінансування характеризує структуру фінансових ресурсів підприємства. Цей коефіцієнт показує, якою мірою активи підприємства сформовані за рахунок власного капіталу, і наскільки підприємство незалежно від зовнішніх джерел фінансування. Розраховується як:

 

К_Ф= сума власного капіталу / сума позикових коштів,        (1.14)

 

Згідно балансу:

 

,                                   (1.15)

 

Рекомендоване значення коефіцієнта фінансування понад 1. Якщо величина коефіцієнта фінансування менше одиниці (більша частина майна підприємства сформована з позикових коштів), то це може свідчити про небезпеку неплатоспроможності і утруднити можливість одержання кредиту.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами показує, яка частина матеріальних оборотних  активів фінансується за рахунок  засобів чистого оборотного капіталу. Розраховується як:

 

К_ЗВЗ= Власні оборотні засоби / Оборотні активи,                  (1.16)

 

Згідно балансу:

,                                   (1.17)

Нормативне значення цього коефіцієнта > 0,1. Тенденція позитивних змін - збільшення[30].

Коефіцієнт маневреності власних коштів характеризує степінь мобільності використання власного капіталу, та визначається за формулою:

 

К_м= Власні оборотні кошти/ Власний капітал,                  (1.18)

 

Згідно балансу:

,                                     (1.19)

Коефіцієнт маневреності показує частку власних коштів, вкладених в оборотні активи. Чітких рекомендацій у значенні цього коефіцієнта немає, але вважається, що його значення повинно бути не менше 0,2 , що дозволить забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу. Для оцінки коефіцієнта маневреності необхідно порівняти його значення з рівнем минулих періодів, середньогалузевим значенням або рівнем у найближчих конкурентів.

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів показує скільки  прибутку дає 1 грн. власних коштів.

Згідно балансу розраховується за формулою:

 

,                                               (1.20)

 

де Ф.№2 - «Звіт про  фінансові результати».

Теоретично, нормальним значенням  цього коефіцієнта є значення не менше 0,4.

Коефіцієнт використання фінансових ресурсів (усього майна) дає  змогу визначити, за який період одержаний  прибуток може компенсувати вартість майна.

Згідно балансу розраховується за формулою:

 

,                                           (1.21)

Нормативного числового  значення для цього коефіцієнта  немає, позитивним вважається збільшення цього коефіцієнта по відношенню до попереднього періоду [1].

Таким чином, у короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність  підприємства, є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт платіжної готовності; коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт покриття (платоспроможності).

            1.3. Чинники, що впливають на зміну показників ліквідності та платоспроможності

 

На зміну показників ліквідності та платоспроможності підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансовий стан підприємства вцілому їх можна об’єднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.  
За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники.

Внутрішніми чинниками, які впливають на зміну показників ліквідності та платоспроможності  підприємства є:

- галузева належність  суб`єкта господарювання;

- структура продукції  (послуг), що випускається, її частка в загальному платоспроможному попиті;

- розмір сплаченого  статутного капіталу;

- розмір і структура  витрат, їх динаміка у порівнянні  з прибутком;

- стан майна і фінансових  ресурсів, включаючи запаси й  резерви.

Суттєво впливають на підприємство взагалі й на зміну показників ліквідності та платоспроможності такі чинники, як:

- економічні умови  господарювання;

- політична стабільність;

- техніка і технологія;

- платоспроможний попит  споживачів;

- економічна і фінансово  – кредитна законодавча база;

- соціальна і екологічна ситуація в суспільстві;

- податкова політика;

- рівень конкурентної  боротьби;

- розвиток фінансового  і страхового ринку [18].

Оскільки з різних причин виникають чинники, що впливають  на ліквідність та платоспроможність, то при виборі методів управління ними необхідно це врахувати. Якщо зовнішні чинники, що впливають на ліквідність та платоспроможність, викликані дією об’єктивних економічних законів і майже не залежать від діяльності підприємства, то внутрішнім чинникам властивий високий ступінь керованості, а характер їх зміни безпосередньо залежить від організації роботи самого підприємства. Отже, вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на ліквідність та платоспроможність підприємства може бути різним, яким потрібно і можливо управляти в певних межах [19].