Державний бюджет України. 3

46

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика бюджету і бюджетної системи…………….5

1.1   Сутнісна характеристика бюджету, як головного фінансового плану держави…………………………………………………………………5

1.2   Бюджетна система та міжбюджетні відносини в Україні…………10

               1.3 Загальна характеристика бюджетного процесу в Україні…………14

РОЗДІЛ 2. Структура українського бюджету як об’єкта макроекономічної  

                    політики………………………………………………………………..18                         

               2.1 Сутність та класифікація доходів бюджету, їх вплив на    

                     динаміку національної економіки…………………………………...18

               2.2 Сутність, склад, структура видатків державного бюджету та їх    

                     вплив на національну економіку…………………………………….21                                                                                                                                     

               2.3 Бюджетний дефіцит і його вплив на розвиток економіки…………25

РОЗДІЛ 3. Аналіз сучасних тенденцій в бюджетній політиці України………...29

               3.1 Система поглядів на сутність та ефективність бюджетної  

                     політики……………………………………………………………….29

               3.2 Бюджетна політика в Україні: сучасний стан, проблеми і         

                     перспективи…………………………………………………………...35

               3.3 Шляхи вдосконалення бюджетної політики України……………...38

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...43

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ….......................................................45

ДОДАТКИ

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ                               

АНОТАЦІЯ

ВСТУП

        Україна як суверенна держава перебуває сьогодні на шляху демократичної перебудови. Перед нею стоять важливі соціально-економічні проблеми, вирішення яких пов’язано із забезпеченням макроекономічної стабільності та економічного зростання, підвищенням ефективності та якості надання послуг населенню.

        Відомо, що в ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання всіх соціально-економічних процесів у країні. Тому головне питання, яке стоїть сьогодні перед нашим суспільством, це засади ведення фінансового господарства держави, її бюджетний устрій та бюджетний процес.

        Нині в Україні існує ціла низка бюджетних проблем, без розвинення яких неможливо говорити про фінансову стабілізацію. Тому одним з вагомих питань є реформування міжбюджетних відносин, що так гостро обговорюється в політичних та економічних колах. Причинами виникнення таких проблем є існуюча стара бюджетна система й система міжбюджетних відносин, правова невідповідність норм законодавчих актів між собою, що створює у процесі формування, затвердження та виконання державного та місцевих бюджетів правові колізії і потребує щорічного їхнього врегулювання через Закон “Про Державний бюджет України” на відповідний рік, прийняття додаткових законодавчих і нормативно-правових актів. При старій бюджетній системі і радянській системі бюджетного фінансування  витратний підхід до формування бюджету не свідчить про його цінність та реальну продуктивність. У бюджетній сфері загострилися суперечності щодо перерозподілу бюджетних ресурсів та повноважень між центральною, регіональною і місцевою владою, які часом переростають у відкриті конфлікти. Неодноразовими стали факти, коли бюджетні конфлікти почали розв’язуватися з допомогою судової влади. Практика судового розгляду цих конфліктів засвідчила, що без докорінної зміни бюджетного законодавства та бюджетної реформи такі конфлікти матимуть місце й надалі.

        Державний бюджет докладно розглядається в сучасній літературі, бо це питання має досить вагоме значення для розвитку  економічних відносин, вирішення соціальних проблем населення країни. Висловлюється багато пропозицій по удосконаленню бюджетного процесу, реформуванню міжбюджетних відносин.         

        Метою даної курсової роботи є аналіз державного бюджету як найважливішого елемента фінансової системи суспільства, основних рис бюджетної системи і бюджетного процесу, виявлення основних теоретичних аспектів проблем формування та ефективного використання бюджетних коштів.

        Завдання курсової роботи полягає в тому, щоб систематизувати і узагальнити наявні відомості, дати якомого точні дані, виявити дійсне становище українського державного бюджету і підняти його проблеми.

        В даній роботі розглядається державний бюджет як економічна категорія, виявлена сутність бюджету і його складових. Також розглянуті можливі напрями удосконалення бюджетного політики України..

        Предметом курсової роботи є дослідження сутності, результатів та наслідків такої економічної категорії як державний бюджет. Об’єктом виступає економічна система держави в цілому.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БЮДЖЕТУ І БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ

1.1.           Сутнісна характеристика бюджету, як головного фінансового плану держави

Прообраз бюджетних відносин почав зароджуватись з розвитком перших цивілізацій, коли вони почали оформлюватись у держави. Але пройшло багато століть, перш ніж бюджет став невід’ємним атрибутом держави, а необхідність його формування була усвідомлена людьми. Цьому передувала тривала еволюція товарно-грошових відносин, вироблення системи збирання і витрачання державних доходів, яка б задовольняла більшу частину суспільства, забезпечувала виконання державою таких життєво важливих функцій, як захист від посягань інших держав, фінансування соціально-економічного розвитку країни тощо. Усе це у відносно дієздатному варіанті було сформовано протягом XIX ст.[15,265]

Отже, протягом XIX ст. відбулося оформлення терміна «бюджет» у відносно зрозуміле поняття.[15,267]

На сучасному етапі розвитку в офіційних документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення: «Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду».[2]

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід зазначити, що він являє собою економічні відносини між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП (частково і національного багатства) з метою формування і використання бюджетного фонду, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.[16,146]

Бюджет як економічна категорія має низку ознак (рис.1.1)

Рис.1.1 Ознаки бюджету

Бюджет також має такі особливості (рис.1.2)

Рис.1.2 Особливості бюджету

Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відносин є держава, суб’єкти господарювання всіх форм власності та населення:

      Держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

      Суб’єкти господарювання всіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї залежно від місця і ролі в системі економічних відносин;

      Населення, яке може бути як платником податків (переважно особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо).

Сутність бюджету проявляється також у тому, що він є основною ланкою державних фінансів (рис.1.3).

Рис.1.3 Система державних фінансів

Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко структурованих функцій є дві – розподільна і контрольна. В економічній літературі називають також і додаткові функції – економічної безпеки держави, забезпечення існування держави тощо.

Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл.

Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення.[15,273]

Правова характеристика бюджету пов’язана із його законодавчим регулюванням. Бюджет виступає документом (фінансовим планом), в якому подається розпис доходів і видатків держави та органів місцевого самоврядування на бюджетний період. Державний бюджет України на кожний рік затверджується у формі закону.

Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль у діяльності держави. Він спрямовує фінансову діяльність держави, визначає її фінансові можливості та пріоритети.

За матеріальним змістом бюджет – це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених Конституцією.[16,148]

Бюджет як централізований грошовий фонд перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і проводиться фінансування видатків. У зв’язку з цим необхідна чітко налагоджена система управління бюджетом, яка реалізується через бюджетний механізм, що створює держава.

Бюджетний механізм – це сукупність конкретних форм бюджетних відноси, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів. Через бюджетний механізм держава регулює економіку, стимулює виробничі та соціальні процеси.[16,149]

До бюджетних методів регулювання економічних і соціальних процесів відносять:

1.      податки, які впливають на розвиток виробництва товарів, попит на них та їх пропонування;

2.      бюджетне фінансування загальнодержавних програм, що забезпечують розширене виробництво й удосконалення його структури, розвиток соціальної сфери, соціальний захист громадян;

3.      фінансова підтримка окремих галузей і підприємств для вирівнювання економічних умов їх функціонування або прискореного розвитку (через субвенції, пільгові безпроцентні кредити та ін.);

4.      створення за рахунок бюджетних коштів спеціальних фондів, резервів для попередження диспропорцій у розвитку економіки.

Бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики. Тому перехід на ринкові відносини, зміни, які відбуваються в пріоритетах бюджетної політики, потребують радикальних змін і в бюджетному механізмі.

1.2.           Бюджетна система та міжбюджетні відносини

Бюджетна система України має глибоке коріння, її становлення відбувалося ще в часи Київської Русі, Гетьманщини, Запорізької Січі. Сучасна бюджетна система сформувалася на базі бюджетних відносин, які мали місце в Радянському Союзі. Нині здійснюється реформування всіх сторін соціально – економічного устрою держави, у тому числі формуються нові ознаки бюджетної системи.[15,281]

Існує декілька визначень понять «бюджетна система» (рис.1.4).

Рис.1.4 Визначення поняття «Бюджетна система»

Бюджетна система складається з певних елементів (рис.1.5).

Рис.1.5 Елементи бюджетної системи України

Структурними елементами бюджетної системи України є державний бюджет та місцеві бюджети. Відповідно до Бюджетного кодексу України, ухваленого Верховною Радою України 22 березня 2001 р., місцевим бюджетом визначаються бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань).

Принципи бюджетної системи України передбачені ст. 7 Бюджетного кодексу України: [2]

1)     Принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2)     Принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

3)     Принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади АРК та органів місцевого самоврядування. Органи влади АРК та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради АРК та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4)     Принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування;

5)     Принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6)     Принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнути запланованих цілей, залучаючи мінімальний обсяг бюджетних коштів, і максимального результату, використовуючи визначений  бюджетом обсяг коштів;

7)     Принцип субсидіарності – розподіл видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживання;

8)     Принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

9)     Принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10) Принцип публічності та прозорості – Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою АРК та відповідними радами;

11) Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Організація функціонування бюджетної системи включає:

      Зведений (консолідований) бюджет;

      Законодавчу та нормативну базу;

      Органи управління;

      Комплекс міжбюджетних відносин між платниками податкових і неподаткових платежів, державою і отримувачами бюджетних коштів, державним і місцевим бюджетами.

Щодо міжбюджетних відносин, то під час передання державою права на здійснення видатків виникають міжбюджетні відносини.

Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяються на вертикальні – між бюджетами різних рівнів, і горизонтальні – між бюджетами одного рівня (в Україні тільки вертикальні).[16,159]

Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інструктивними документами; договірні – на підставі угоди між відповідними органами влади чи управління.

З метою забезпечення відповідності між повноваженнями на фінансування видатків, закріплених законодавчими актами України за відповідними бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень, здійснюється регулювання міжбюджетних відносин.

Механізм регулювання міжбюджетних відносин базується на використанні фінансових нормативів бюджетної забезпеченості, як певного рівня соціальних послуг у розрахунку на душу населення, надання яких гарантується державою виходячи з наявних фінансових ресурсів та визначеного обсягу міжбюджетних трансфертів.

Існують такі види міжбюджетних трансфертів:

-         Дотація вирівнювання;

-         Субвенція;

-         Кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

-         Інші дотації.

1.3.           Загальна характеристика бюджетного процесу в Україні

Формування Державного та місцевого бюджетів – досить складний і тривалий процес. У зарубіжних державах існує практика складання бюджетів на 3-5 років наперед з відповідним уточненням на конкретний рік, який буде виконуватися.[15,336]

У бюджетному процесі України бере участь велика кількість наукових установ, зарубіжних і вітчизняних фахівців, державних органів усіх рівнів, політичних партій і громадських об’єднань. Під час складання бюджету виявляються недоліки минулих років, ураховується прогноз економічного і соціального розвитку нашої держави, здійснюється пошук найефективніших шляхів використання досить обмежених фінансових ресурсів.

Прийнятий Бюджетний кодекс України, який в повному обсязі набуває чинності з 1 січня 2002 року, створює сприятливі умови для подальшої демократизації нашого суспільства. Бюджетний процес є своєрідним мірилом, дзеркалом, індикатором ступеня зрілості нашого суспільства, адже в ньому відображаються рівень інтелекту, здатність законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів задовольнити запити населення нашої держави. На жаль, практика останніх років показує, що постійне протистояння між гілками влади на загальнодержавному та місцевих рівнях не сприяли консолідації суспільства, ефективному вирішенню насущних проблем жителів України.

Прийняття Бюджетного кодексу – важлива віха в реформуванні міжбюджетних відносин, він досить чітко врегулював багато питань, що стосуються бюджетних процесів. У Бюджетному кодексі подано визначення терміна «бюджетний процес»: це регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Що стосується учасників бюджетного процесу, то учасники бюджетного процесу визначені Бюджетним кодексом, де передбачені їх функції, повноваження та відповідальність. Окремі повноваження учасників бюджетного процесу визначені Конституцією України та іншими правовими актами.

Учасниками бюджетного процесу є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Національний банк України, Рахункова палата, головні розпорядники і розпорядники бюджетних коштів та інші органи, на які законодавством України покладені бюджетні, податкові та інші повноваження.

Можна виділити такі стадії бюджетного процесу:

1)     Складання проектів бюджетів;

2)     Розгляд та прийняття закону про державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3)     Виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4)     Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Розглянемо ці стадії детальніше (рис. 1.6).

Рис. 1.6 Стадії бюджетного процесу на загальнодержавному рівні

РОЗДІЛ 2

СТРУКТУРА УКРАЇНСЬКОГО БЮДЖЕТУ ЯК ОБ’ЄКТА МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

2.1. Сутність та класифікація доходів бюджету, їх вплив на динаміку національної економіки

Як економічна категорія доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави з юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни.[16,164]

Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріальним втіленням грошові кошти, які мобілізуються в бюджет. Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого – об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

Головне матеріальне джерело доходів бюджету – валовий внутрішній продукт. Якщо для покриття фінансових потреб його недостатньо, держава залучає національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених в процес відтворення природних ресурсів, яким розпоряджається суспільство на визначений момент часу), а саме, доходи від приватизації державного майна, від продажу золотовалютного запасу та інших національних цінностей. Поповнення ресурсів бюджетного фонду може здійснюватись також на основі внутрішніх і зовнішніх позик і за рахунок емісії паперових грошей. Кошти, що залучаються державою на відплатній основі, - тимчасово вільні грошові кошти юридичних осіб, заощадження населення, іноземний капітал (шляхом продажу на фінансовому ринку державних облігацій; отримання кредиту під заставу пакету акцій великих підприємств; отримання державних позик від окремих держав або від міжнародних фінансово-кредитних установ) відображають кредитний метод формування бюджетних ресурсів, що передбачає поворотність запозичень і платність за їх використання. Виходячи з цього, кошти мобілізовані на основі державних позик, необхідно розглядати не як джерело формування доходів бюджету, а як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду. Аналогічно слід характеризувати і емісію паперових грошей, до якої держава вдається за надзвичайних обставин, коли отримання доходів і позик є затрудненим, а фінансування бюджетних витрат – невідкладним. Це найбільш непопулярний захід, оскільки він посилює інфляційні процеси і має негативні соціально-економічні наслідки. Разом з тим, за своїм змістом кредитні надходження та емісійні доходи – це сума фактичної незбалансованості доходів та видатків бюджету. Таким чином, доходами бюджету є ті грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній і безповоротній основі у відповідності із діючим бюджетним і податковим законодавством. Співвідношення способів формування бюджетного фонду – на основі справляння бюджетних доходів, залучення позик і грошової емісії – різниться по країнах і у часі, залежить від конкретної економічної ситуації, від стану самої фінансової системи та ін.

Склад бюджетних доходів, їх структура органічно пов’язані з обсягами вартості валового внутрішнього продукту і визначаються фінансовою політикою держави.

Доходи бюджету класифікують за різними ознаками. Залежно від методів мобілізації доходи бюджету поділяють на податкові та неподаткові. Країни з ринковою економікою доходи своїх бюджетів формують, в основному, за рахунок податків. У доходах центральних бюджетів розвинутих країн вони досягають 80-90 %, а в США – більше 95 %. [16,166]

Неподатковими доходами бюджету є:

-         Доходи від використання майна, що перебуває у державній власності ( орендна плата від здачі в оренду державного майна; відсотки за залишками бюджетних коштів на рахунках у кредитних організаціях; дивіденди за акціями, власником яких є держава; повернення державних та бюджетних кредитів та ін.);

-         Доходи від продажу майна, що перебуває у державній власності;

-         Проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

-         Доходи від платних послуг, що надаються органами державної влади, а також бюджетними установами;

-         Кошти, отримані в результаті застосування заходів громадянсько-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності (штрафи, конфіскації, компенсації і інші суми примусового вилучення);

-         Інші неподаткові доходи.

У доходи бюджету можуть зараховуватись трансферти – перерахування від фізичних і юридичних осіб, міжнародних організацій і урядів іноземних держав, інших органів державної влади на безоплатній та безповоротній основі.

Доходи бюджету класифікують і за іншими ознаками, наприклад:

-         Залежно від державного устрою держави розрізняють:

а)   В унітарній державі – доходи центрального (державного) бюджету і доходи місцевих бюджетів;

б)   В федеративній державі – доходи федерального бюджету, доходи бюджетів членів федерації і доходи місцевих бюджетів;

-         Залежно від рівня бюджетної системи, за яким закріплюються доходи, вони поділяються на закріплені та регулюючі;

-         Залежно від джерел надходження виділяють доходи, що надходять від юридичних осіб і від населення;

-         Залежно від конкретних видів прямих і непрямих податків (податок на прибуток підприємств, податок на доходи громадян, податок на додану вартість, акцизний збір та ін.);

-         Залежно від громадянства суб’єктів оподаткування – сплачувані резидентами або нерезидентами.