Державний бюджет, його структура та шляхи збалансування

Зміст.

Вступ…………………………………………………………. 3

1. Структура державного бюджету…………………… 5
1. Організаційні основи складання проекту державного бюджету України…………………………………………………………………….. 5
2. Доходи державного бюджету України…………. 6
3. Видатки державного бюджету України………. 10
4. Дефіцит бюджету……………………………….. 18
2. Шляхи збалансування державного бюджету…… 20

Висновок………………………………………………… 26

Список використаних джерел…………………………. 30

Вступ

Автор у цій  роботі буде розглядати наступні питання: що таке державний бюджет і яка його структура. Далі, коли питання бюджету та його структури буде розкритий, ми звернемо увагу на те, яким чином можна збалансувати бюджет в рамках сучасної, нестійкою, не надійною економіки і політики в цілому як в країні так і за її межами.

Бюджет (від  старонормандского bougette – капшук, сумка, шкіряний мішок) – схема доходів і витрат певної особи (сім’ї, бізнесу, організації, держави і т. Д.), що встановлюється на певний період часу, зазвичай на один рік. Бюджет – це найважливіша концепція як в мікроекономіці, так і в макроекономіці (державний бюджет). Державний бюджет – найважливіший фінансовий документ країни. Він являє собою сукупність фінансових кошторисів усіх відомств, державних служб, урядових програм і інше. У ньому визначаються потреби, що підлягають задоволенню за рахунок державної казни, так само як вказуються джерела і розміри очікуваних надходжень у державну скарбницю.¹

Основним документом, що відображає рух грошових коштів держави України, є його державний бюджет. Бюджет – це таблиця доходів і витрат. Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.²

Державний бюджет – це грошові відносини, що виникають у держави з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу (частково – і національного багатства) у зв'язку з утворенням і використанням бюджетного фонду, призначеного на фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони та державного управління. Завдяки бюджету держава має можливість зосереджувати фінансові ресурси на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку.

Функціонування державного бюджету відбувається за допомогою особливих економічних форм-доходів і витрат, що виражають послідовні етапи перерозподілу вартості суспільного продукту, концентріруемих в руках держави. Доходи і видатки бюджету – це об’єктивно обумовлені категорії, кожна з яких має специфічне суспільне значення; доходи служать фінансовою базою діяльності держави, видатки – задоволенню загальнодержавних потреб.

Отже, можна  зробити висновок, що державний бюджет безпосередньо впливає на кожного громадянина і від нього залежить будуть люди жити добре, чи не дуже (у фінансовому плані).

1. Структура державного бюджету.

1. Організаційні основи складання проекту Державного бюджету України

1. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.
2. Міністерство фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди.
3. Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди та аналізу виконання бюджету у попередніх та поточному бюджетному періоді визначає загальний рівень доходів, видатків та кредитування бюджету та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державний бюджет України та індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди. Організаційні засади складання проекту Державного бюджету України

2. Доходи державного бюджету України

Державні доходи – це грошові відносини, які складаються  між державою і юридичними а також  фізичними особами в процесі  виділення частини вартості сукупного  суспільного продукту, формування фонду  фінансових ресурсів.

Перше і основне  джерело доходів держави – це податки, що збираються з громадян та підприємств України. Під податками та прирівняними до них платежами маємо на увазі безоплатне вилучення грошових коштів на користь державних органів.

Наступне джерело  – це доходи, одержанні в результаті діяльності самого державного апарату, в тому числі по управлінню державним майном і від комерційної діяльності (надання платних послуг) бюджетними установами.

Третє джерело  – це доходи від використання власності  або рентні доходи (доходи від використання природних та інших ресурсів, тобто таких ресурсів, на створення яких держава не несло витрат).

І останнє джерело  доходів – це внутрішнє і зовнішнє запозичення. Внутрішнє запозичення  включає в себе внутрішню позику (взяття державою кредиту в банку, підприємств чи громадян з випуском облігацій), зовнішнє – отримання кредитів від іноземних держав і організацій. Цей вид доходів є тимчасовим і за логікою призначений тільки для вирівнювання балансу державного бюджету (співвідношення між доходами та витратами). Однак протягом усіх років свого існування сучасна українська держава не може обходитися без кредитів.

Таким чином  маємо наступні доходи:

• Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості
• Збори за спеціальне використання природних ресурсів
• Внутрішні податки на товари та послуги
• Податки від міжнародної торгівлі і зовнішніх операцій
• Інші податки

Неподаткові надходження, в тому числі:

• Доходи від власності та підприємницької діяльності
• Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу
• Суми, стягнені з винних
• Інші неподаткові надходження
• Власні надходження бюджетних організацій 

Доходи від  операцій з капіталом, в тому числі:

• Надходження від продажу основного капіталу
• Надходження від реалізації державних запасів товарів
• Надходження від продажу землі і нематеріальних активів

Офіційні трансферти:

• Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій
• Кошти, що надходять до Державного бюджету з інших бюджетів.

Подивимось  на структуру доходів до державного бюджету у 2010 році порівняно з 2009 роком.

У структурі  доходів державного бюджету у  січні–жовтні 2010 року частка податкових надходжень знизилась на 0,6 в.п. проти відповідного періоду минулого року, в основному, за рахунок зниження частки податку на додану вартість на 3,4 в.п. до 35,2 відсотка, що було майже компенсовано зростанням частки акцизного збору – на 2,6 в.п. до 10,2 відсотка та ввізного мита – на 0,5 в.п. до 3,6 відсотка в загальній сумі доходів Державного бюджету України.

У структурі податкових надходжень у січні–жовтні 2010 року найбільшу частку мав податок на додану вартість – 51,3 відсотка, частка податку на прибуток підприємств становила 23,0 відсотка, акцизного збору із вироблених в Україні товарів – 14,9 відсотка, ввізного мита – 5,3 відсотка, акцизного збору із ввезених на територію України товарів – 2,9 відсотка.

Як казали К. Маркс, Ф. Енгельс «Податок – це материнські груди, що годує уряд».

3. Видатки державного бюджету України

Розглянемо  витрати бюджету за 2009 рік. Відповідно до оперативного звіту Державного казначейства України, видаткова частина Державного бюджету України за 2009 рік виконана в обсязі 242,4 млрд. грн., що на 0,9 млрд. рн.. (на 0,4%) більше аналогічного показника попереднього року. Рівень виконання річного плану, затвердженого Верховною Радою України на 2009 рік, становить 88,4%. Загальний фонд державного бюджету у 2009 році було виконано в обсязі 187,7 млрд. грн., або 96,6% від річного плану зі змінами.

          В умовах нестачі бюджетних ресурсів найбільш постраждали капітальні видатки. У 2009 році капітальні видатки державного бюджету були профінансовані в обсязі 10,4 млрд. грн., що майже в 2,5 рази менше ніж у 2008 році.

Через різке  зростання обсягу державного боргу, у 2009 році частка видатків на обслуговування державного боргу в структурі видаткової частини державного бюджету зросла до 3,7% проти 1,6% у 2008 році, 1,9% у 2007 році, та 2,3% у 2006 році. Відповідно зменшилося ресурсне забезпечення програмних видатків бюджету.

Касові видатки  соціального спрямування (оплата праці з нарахуваннями та поточні трансферти населенню) за державним бюджетом у 2009 році проведено у сумі 97,7 млрд. грн., що становить 98,2% річних планових показників і перевищує на 3,3 млрд. грн., або на 3,5% річний показник 2008 року. У тому числі видатки на оплату праці працівників бюджетних установ зросли на 4,2% порівняно з 2008 роком до 34,3 млрд. грн.

Ресурси державного бюджету спрямовувались, у першу  чергу, на фінансування основних захищених  статей бюджету (стаття 27 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»), зокрема заробітної плати з нарахуваннями, грошового забезпечення військовослужбовців, пенсій, стипендій, придбання медикаментів та перев’язувальних матеріалів тощо.

Згідно з  законом про бюджет на 2009 рік розміри мінімальної заробітної плати протягом року зросли на 139 грн. (з 605 до 744 грн.), а розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб – на 75 грн. (з 669 до 744 грн.). З 1 листопада 2009 року розміри мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб було встановлено на рівні 744 гривень.

Видатки на грошове  забезпечення військовослужбовців  та осіб рядового і начальницького складу у 2009 році зросли, порівняно  з 2008 роком, у середньому на 13,7 відсотка.

З державного бюджету Пенсійному фонду у 2009 році було надано трансфертів у сумі 48,5 млрд. грн., що на 7,1 млн. грн. (на 17,2 відсотка) більше ніж у 2008 році. Зростання мінімальної пенсії у 2009 році становило 15,1%, інфляція за вказаний період зросла на 12,3 відсотка.

Видатки на охорону  здоров’я в цілому за 2009 рік зросли на 2,3% порівняно з 2008 роком.

Видатки на освіту за 2009 рік зросли на 2,3 млрд. грн.., або на 11,0% порівняно з 2008 роком.

Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення за 2009 рік порівняно з 2008 роком зросли на 1,4% до 51,5 млрд. грн.

У 2009 році видатки  державного бюджету на економічну діяльність становили 33,2 млрд. гривень. Порівняно  із 2008 роком вони знизились на 14,1%. Разом з цим, відбулося зростання  видатків на дорожнє господарство (на 29%, або на 2,5 млрд. грн.), на електроенергетичну галузь (у 2,1 рази, або на 455,2 млн. грн.), на обробну галузь (майже вдвічі, або на 97,3 млн. грн.). При цьому скоротились видатки на вугільну галузь (на 13,3%, або на 1 млрд. грн.), на нафтогазову галузь (на 44,1%, або на 3,3 млрд.грн.) та на повітряний транспорт (на 80%, або на 1,3 млрд. грн.).

За 2009 рік видатки  розвитку були здійснені у розмірі 46,6 млрд. грн., що на 32,2% менше ніж у 2008 році.

Видатки державного бюджету на розвиток житлово-комунального господарства у 2009 році порівняно з попереднім роком зменшилися на 39,0%, або на 173,3 млн. грн. до 270,6 млн. грн.

Підводячи підсумок бюджету за 2009 рік, можна побачити, що план не довиконано на – 20 млрд. грн. Фактично розподілено Урядом 12,0 млрд. грн. Головна причина недовиконання плану – провал виконання плану надходжень від приватизації державного майна, як головного джерела надходжень (річний план було виконано лише на 9,5%).

Головні напрямки розподілу Урядом коштів Стабілізаційного фонду:

• здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів та підтримку окремих проектів в агропромисловому комплексі -707,7 млн. грн.;
• фінансування інвестиційних проектів на підприємствах авіабудування,

оборонно-промислового комплексу, машинобудування тощо – 408,3 млн. грн.

• здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів з

будівництва та технічного переоснащення вугледобувних  підприємств,

торфодобувних підприємств, проектів, пов’язаних з підвищенням техніки безпеки шахт – 3,6 млрд.грн.;

• реалізація інвестиційних та інноваційних проектів з енергозбереження в житлово-комунальному господарстві – 99,7 млн. грн.;
• виконання Державної цільової програми з підготовки та проведення в

Україні фінальної  частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу – 2,1 млрд. грн.

4. Дефіцит бюджету

Бюджетний дефіцит - перевищення видатків бюджету над його доходами. У разі перевищення доходів над витратами виникає бюджетний профіцит.

Причинами виникнення бюджетного дефіциту можуть виступати:

• Зростання державних витрат у зв'язку зі структурною перебудовою економіки і необхідністю розвитку промисловості.
• Скорочення доходів державного бюджету в період економічної кризи.
• Надзвичайні обставини (війни, масові заворушення, великі катастрофи, стихійні лиха).
• Неефективність фінансової системи держави.
• Політичний популізм, який виражається у зростанні соціальних програм, не забезпечених фінансовими ресурсами.
• Неефективність податкової політики, що викликає збільшення тіньового сектора економіки.

Проблема скорочення бюджетного дефіциту дуже серйозна по ряду причин. По-перше, обсяг необхідних державних витрат великий. Ці зобов'язання накопичуються десятиліттями, багато з них не підлягають скороченню, зниження інших, є непопулярним заходом і зачіпає інтереси різних груп населення. По-друге, знаходити нові джерела поповнення бюджету досить складно. Зростання податків негативно позначається на діловій активності в економіці, сприяє криміналізації економіки (ухилення від оподаткування, зростанню тіньової економіки)

Держава має кілька джерел для покриття свого дефіциту. До їх числа відносяться:

• друкування нових грошей, що, зрозуміло, підсилює інфляцію;
• неподаткові надходження, наприклад, доходи від іноземного туризму.
• зовнішній борг - міжнародний кредит, який отримав в сучасних умовах широкого розвитку. Великими боржниками є не тільки слаборозвинені, але і розвинені країни. Так, у 80-ті роки США підвищили процентні ставки в банках, щоб залучити іноземні інвестиції і за цей рахунок фінансувати бюджетний дефіцит;
• внутрішній борг - державні цінні папери, продані фірмам і населенню. До їх числа відносяться державні облігації (зобов'язання виплатити власнику запозичену у нього суму грошей у майбутньому) і казначейські зобов'язання (короткострокові до одного року-казначейські векселі). Вони зазвичай продаються зі знижкою в порівнянні з номінальною (позначеної на папері) ціною, що утворює дохід власника векселя, коли держава викуповує його назад.

Збільшення  державного боргу має ряд негативних наслідків. Цей борг складає більшу частину ВВП. що зменшує частку доходу, що йде на споживання і накопичення. У бюджеті виділяється все зростаюча частина витрат для погашення відсотків по внутрішньому боргу (10-20% всіх бюджетний витрат).

Широка продаж державних цінних паперів підприємствам і населенню неминуче веде до підвищення процентних ставок і до збільшення питомої ваги держави на ринку позикових капіталів. У підсумку виникає так званий "ефект витіснення". З ринку цінних паперів йдуть інші продавці, які не можуть дати покупцям цінних паперів більш надійні інвестиції.

У висновку, звернемо увагу, як розвивалися доходи і видатки  бюджету України, протягом 2002-2010 років.

Таким чином, з  кожним роком дефіцит державного бюджету все більше і більше зростає, з 2008 року чітко видно, що дефіцит бюджету стрімко зростає, тому що видатки перевищують доходи. А це в свою чергу небезпечно тим, що в переважній більшості своїх випадків, це призводить до інфляції.

Автор даної  роботи хотів би зауважити, що парадоксальним є той факт, що наша країна не дивлячись на дефіцит бюджету, його недофінансування, займає 3-е місце в світі по фінансуванню потреб президента після Росії та Америки. Як пише не без відоме видання "Корреспондент", приблизно $170 тисяч - тобто вартість трикімнатної квартири в новому будинку в спальному районі столиці Позняки - стільки бюджету вартий щодня, Віктор Янукович на посаді Президента України. Більше половини цієї суми, $91 500 в день, йде на те, щоб забезпечити главі держави комфорт, якого не було у його попередників, - оренду гелікоптера та літака вищого класу, ремонт держрезиденцій, будівництво спецдорогі до Межигір'я, де він живе, і інше. Тільки на ці цілі, за підрахунками Корреспондента, країна за півтора року віддала $ 50 млн. Крім цих додаткових коштів, держава щорічно виділяє на потреби Януковича та Адміністрації Президента (АП) значні суми. У 2010-му на це скарбниця направила на рахунки Держуправсправами $30,5 млн, в 2011-му - майже на третину більше, $44 млн. Тобто, пише видання, за підсумками двох років перебування Януковича при владі з урахуванням основних та додаткових витрат перша особа держави і його апарат обійдуться Україна як мінімум в $124 500 000 - це півтора річних бюджетів Хмельницької області з населенням 1,3 млн. осіб.

Для порівняння, подивимося бюджет за 2008 рік тих країн, яким ми поступаємося Росії та США.

2. Шляхи збалансування державного бюджету

В ідеалі бюджет будь-якого рівня бюджетної системи  держави повинен бути збалансований. Однак в силу дії різних факторів (економічних, політичних, природних  та інших) часто виникає ситуація, коли доходи бюджету (податкові та неподаткові) не покривають всі необхідні для відповідного рівня бюджетної системи видатки.

Принцип збалансованості  бюджету є одним з найбільш важливих принципів бюджетної системи  кожної держави. Він полягає в  тому, що загальний обсяг передбачених бюджетом видатків повинен відповідати сумарним обсягом надходжень до бюджету. При цьому під надходженнями до бюджету маються на увазі не тільки доходи бюджету, але й інші джерела, наприклад запозичення. Таким чином, саме по собі наявність дефіциту бюджету не означає незбалансованості в тому випадку, якщо досягнуто рівність між витратами і сумарною величиною бюджетних надходжень. Незбалансований бюджет (тобто такий, де обсяг видатків перевищує надходження) фактично не можна назвати бюджетом, так як він свідомо нереальний для виконання.

Складання бюджету  з профіцитом (з перевищенням дохідної частини над видатковою) також  тягне за собою негативні наслідки. Результатом профіцитного бюджету  стане зниження ефективності використання бюджетних коштів і, як наслідок, підвищення навантаження на економіку. Отже, збалансованість бюджету - основне вимога до органів, що складають і затверджують бюджет.

Збалансований бюджет є основою нормального  функціонування органів управління держави та її адміністративно-територіальних утворень. Якщо ж хоча б невелика частина бюджетів не збалансована, це може призвести до затримки фінансування бюджетних установ, зриву термінів виконання державних і муніципальних замовлень, виникнення проблеми неплатежів у народному господарстві. Ідеальним варіантом був би, звичайно, повністю бездефіцитний бюджет, в якому сума витрат повністю відповідає обсягу доходів. Однак в умовах реальної економіки цього добитися нелегко, а часом неможливо. Якщо складання бюджету з дефіцитом неминуче, для забезпечення збалансованості доводиться залучати джерела фінансування дефіциту бюджету.

Для досягнення збалансованості бюджету у бюджетному плануванні застосовується ряд методів:

• Лімітування бюджетних витрат, тобто встановлення їх граничних величин для кожної бюджетної установи по кожному виду витрат.
• Розподіл доходів між бюджетами різних рівнів відповідно до розподілу їх видаткових повноважень.
• Заходи щодо максимізації бюджетних доходів, виявлення додаткових резервів на основі моніторингу діяльності бюджетних установ.
• Модернізація бюджетного регулювання в сфері міжбюджетних відносин.
• Планування бюджетних витрат, що тягнуть за собою потенційне зростання доходів за рахунок стимулювання економіки та ефективного вирішення соціальних завдань.
• Дотримання принципу економії витрат, відмова від витрат, які не є необхідними з точки зору суспільного блага.
• Використання таких форм бюджетних запозичень, які забезпечують найбільш надійне і ефективне залучення коштів з фінансових ринків.

Важливим інструментом у справі забезпечення збалансованості бюджету на стадії його виконання є процедура санкціонування бюджетних витрат. Вона передбачає контроль з боку казначейських органів за дотриманням бюджетними установами встановлених лімітів бюджетних зобов'язань. Цим досягається недопущення витрат, не передбачених бюджетом, а також витримування термінів здійснення витрат. У разі поточного зниження доходів бюджету щодо планових величин, передбачений механізм скорочення і блокування витрат бюджету. Необхідно постійно здійснювати фінансовий контроль за цільовим, економним та ефективним господарюванням у бюджетних установах, моніторинг динаміки бюджетних витрат.

Висновок

Сутність бюджету  розкривається при вивченні його як економічної категорії та як основного  фінансового плану. Бюджет як економічна категорія – є основною ланкою державних фінансів і важливою складовою фінансової системи в цілому. Бюджет держави являє собою сукупність законодавчо-регламентованих відносин між державою і юридичними та фізичними особами з приводу розподілу й перерозподілу ВВП, а за певних умов — і національного багатства з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

У загальній  сумі доходів бюджету, надходження  від власної діяльності структур держави становлять лише 14% від загальної суми надходжень. Це говорить про те, що держава як суб'єкт господарювання не може (або не хоче) самостійно працювати. І залишає за собою лише функцію збирача податків. Тобто є утриманцем. А якщо врахувати тільки результати господарської діяльності держави по управлінню державними підприємствами (сума надходжень до бюджету від прибутку підприємств які знаходяться у власності держави, становить менше 1% від загальної суми доходів бюджету), то виходить, що наша держава в особі її виконавчих органів не тільки не є «ефективним» власником, а й взагалі не вміє управляти підприємствами.

Формування  бюджету - це найпоказовіший параметр, за яким ми можемо оцінювати реальний стан справ в країні, і (що цікаво) реальний політичний режим, який панує в даній державі. Бо які б яскраві і барвисті права не розписувала Конституція, реальне їх наповнення, багато в чому, залежить від фінансування, а за фінансування відповідає державний бюджет, який, тим самим, і перетворюється в справжню «одноразову» Конституцію держави. Український бюджет з року в рік будуватися виходячи з своєрідною «піраміди потреб українських політиків»

Внизу біля цієї піраміди (максимально широкою і  максимально фінансується частини) знаходяться особисті потреби правителів. Починаючи від транспортних засобів і приміщень і закінчуючи численними «рекреаційними установами» у Криму та Карпатах. Це те, що безпосередньо потрібне владі (або те, що вона вважає для себе за потрібне). Відповідно, все це відображається як найбільш «захищених» бюджетних статей. Тому, наприклад, фінансування ДУС стабільно зростає при кожній владі і при кожному президенті. Хто ж себе, рідного і коханого здатний образити?

Далі йде  «потреба в безпеці», завдяки чому правоохоронні органи ніколи у нас не бувають ображені в бюджетному фінансуванні. Точніше, бувають ображені, і в більшості своїй бідують, подібно решті народу. Але тільки не ті, хто безпосередньо відповідають за безпеку «батьків народу». За їх міцний сон і можливість і далі «рулювати» державним штурвалом.

Кожен президент  і кожен уряд чітко усвідомлюють глибокої народної «любові» до них  персонально. Очевидно, цієї любові вони боятися набагато більше, ніж «дружби» іноземних «стратегічних партнерів», бо репресивні структури ростуть  відносно зменшується армії.

«Потреба в  приналежності і любові» реалізується через «допомогу» потрібним людям: землякам, однопартійцям, «правильним  олігархам». У першу чергу через  різні, недоступні для «плебсу», бюджетні механізми. Влада любить «своїх», а  свої «люблять» владу. В результаті між правителями і їх «вірний паладин» панує відчуття щирої любові і відданості.

«Потреба в  шануванні» реалізується через підвищення соціальних виплат пенсіонерам, інвалідам  чи ще якимось соціально-малозабезпеченим групам. В даному випадку, логіка проста: ми вам підвищуємо на кілька гривень пенсію, а ви нас повинні любити. Що характерно, дійсно люблять. Просто потрібно спершу знайти тих, хто в житті не бачив ні від кого нічого доброго, а потім їх «облагодіяти». Ефект буде невідворотним.

«Пізнавальні  потреби» влади знаходять своє відображення в іноземних (офіційних і робочих) візитах, раутах, самітах, на яких надається  можливість побачити світ, оглянути на інших і показати себе. Фактично, будь-який наш лідер проводить  значну частину свого терміну в роз'їздах і зустрічах з «іноземними товаришами». Це, природно, вимагає витрат, які щедро заповнюються з бюджетних фондів.