Державний бюджет

                                                 Зміст                                                            ст.

Вступ…………………………………………………………………………..4

1 Суть державного бюджету та його структура…………………………….6

1.1 Сутнiсть та призначення бюджету……………………………………….6

1.2  Бюджет як економiчна категорія………………………………………..10

1.3  Призначення бюджету в ринковiй економiцi…………………………..12

1.4 Взаємозв`язок бюджету i соцiально-економiчних процесів…………...13

2 Основнi джерела формування державного бюджету…………………….18

2.1 Сутнiсть доходiв Державного бюджету………………………………...18

2.2 Джерела доходiв………………………………………………………….18

2.3 Класифікація державних доходiв……………………………………….21

3 Бюджетний дефiцит та державний борг, суть, причини та шляхи вирiшення……………………………………………………………………..24

3.1 Державний борг, його класифiкацiя. Методи управлiння державним боргом…………………………………………………………………………24

3.2 Бюджетний дефіцит……………………………………………………....27

4. Проблеми формування держaвного бюджету України на сучасному етапi…………………………………………………………………………….36

4.1 Основні макроекономічні показники…………………………………….36

4.2 Основні соціальні орієнтири бюджету-2009…………………………….41

Висновок……………………………………………………………………….52

Список використаної літератури…………………………………………….54

Вступ

       Державні фінанси є основою економічного життя держави, зростання матеріального добробуту населення. Переважна час­тина державних фінансових ресурсів зосереджується в бюдже­тах різних рівнів, які створюють бюджетну систему держави.

Бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розви­ток економіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи розподіл і перерозподіл валового внутрішнього про­дукту, могла змінювати структуру виробництва, впливати на ре­зультати господарювання, здійснювати соціальні перетворення.

В умовах переходу до ринку бюджет не втрачає своєї ролі, він є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соці­альну сферу, забезпечувати соціальні гарантії населенню зале­жить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частини бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік.

Саме в бюджеті переплітаються великий спектр різнорівневих інтересів та суперечностей. Бюджет є досить потужною і подеколи небезпечною зброєю в руках державної влади. Він є об'єктом боротьби ідеологій, наукових концепцій, політич­них переконань, уявлень про справедливість.

У країнах з розвиненою ринковою системою нині сформу­валися досить ефективні моделі функціонування бюджетної системи. Воднораз трансформаційні процеси, які сьогодні від­буваються в Україні, мають свої особливості й потребують вив­чення надбань світової фінансової науки та пошуку шляхів ефективного використання цього досвіду. Нині в Україні у сфе­рі бюджету концентруються иайгостріші проблеми економічного й соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і держав­ний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх витрачання.

Метою даної курсової є дослідження державного бюджету, бюджетного дефіциту та боргу.

Об’єктом даної курсової роботи є структура державного бюджету та джерела його формування.

Предметом є вирішення проблем формування державного бюджету.

1 Суть державного бюджету та його структура

1.1 Сутнiсть та призначення бюджету

Сьогодні під терміном "бюджет" розуміють кілька понять. Крім того, налічується приблизно п'ятде­сят його похідних значень. Зважаючи на таку багатозначність цього терміна, звернемося до його витоків.

Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіря­ний мішок). З нього надалі утворилось англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й у французьку мову.

У Франції тривалий час цей термін не вживали. Так, в усіх трьох томах книги "Управління фінансами" Неккера, опублікозаних у 1784 р., він жодного разу не згадується. У книзі міністра фінансів де Раммеля "Фінанси Франції" цей термін також не вживається. У доповіді Трибунату на 11-му році Республіки Ж.-Б. Сей говорив: "Бюджет — варварське слово, навіть в англійській мові його первіс­не значення перекручено, і тому ми маємо замінити його своїми іме­нами — рівновага між державними потребами і коштами". Маркіз Одіфре один із розділів своєї шеститомної книги "Фінансова систе­ма Франції" називає "Бюджет", проте визначення цього терміна не дає. Це стосується і статті Павла Буато у "Фінансовому словнику": незважаючи на загальний заголовок "Бюджет" і підзаголовок "визначення", тлумачення поняття, про яке йде мова, у статті немає.

Слід зазначити, що походження цього терміна можна простежити і за своєрідною історичною процедурою: коли в Англії палата гро­мад у XVI—XVII ст. затверджувала субсидії королю, перед закін­ченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в яко­му були папери з відповідним законопроектом. Це називалось "відкриттям бюджету", пізніше назву портфеля (шкіряна сумка) було перенесено на цей законопроект. З кінця XVII ст. в Англії законо­проект, який включав план доходів і видатків і який мав затверджу­ватись парламентом дістав назву "бюджет".

У літературних джерелах на початку XIX ст. чіткого визначення терміна "бюджет", попри існування цього явища на практиці, не було.

Але, як відзначив Ж.-Б. Сей, "часте вживання будь-якої формаль­ності примушує знайти для неї короткий вислів".

Словник Французької академії вже супроводжує термін "бюджет" таким тлумаченням: "Бюджет — слово, яке запозичене з англій­ської мови, використовується в адміністративному житті для позна­чення щорічної відомості передбачуваних витрат і сум, або доходів, передбачених для покриття цих витрат". Словник Літтре також визначає "бюджет" як "щорічно визначену відомість державних над­ходжень та витрат". При цьому як епіграф він подає вірші Віктора Гюго: "Бюджет — чудовисько велике, риба дивна, гачки якій з усіх сторін кидають". Поль Леруа-Больє в "Трактаті про фінансову на­уку" відзначає: "Бюджет є відомість, яка включає передбачення до­ходів та витрат протягом визначеного часу; це таблиця, яка обчис­лює та порівнює надходження, що мають надійти, з витратами, які необхідно здійснити". У Кодексі державної звітності поняттям "бю­джет" визначається так: "Бюджет є акт, який передбачає і дозволяє щорічні надходження і витрати держави або інші повинності, які підпорядковуються законам, тим же правилам" (Ст. 5 декрету від 31.05.1862 р.).

Отже, протягом XIX ст. відбулося оформлення терміна "бюджет" у відносно зрозуміле поняття.

Рене Штурм відзначає, що "офіційні акти могли використовувати термін "бюджет" тільки на початку XIX ст.", а професор М. І. Бо-голєпов підтверджує, що "держбюджет у сучасних його формах не бере початок пізніше, ніж перші десятиріччя XIX ст."

Протягом XX ст. тлумачення цього поняття стали чіткішими та всеохоплюючими. Так, Ф. Нітті підкреслює, що "в бюджеті повинні бути показані всі доходи і всі витрати без усіляких приховувань або таємничих визначень".

Одним із перших планову природу бюджету відзначив німець­кий фінансист Шанц. Вагомий вклад у фінансову науку, в тому числі і з бюджетних питань, внесли російські й радянські вчені І. X. Озеров, С. Ю. Вітте, М. І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф. О. Меньков, М. І. Фрід-ман. Так, у Д. Боголєпова знаходимо: "У сфері державного господар­ства під бюджетом розуміємо передусім сукупність доходів і витрат протягом певного періоду, по-друге, визначений у цифрах план ве­дення державного господарства, установлений на прийдешній бю­джетний період, І закон, згідно з яким стягуються доходи і здійсню­ються витрати".

          Наприкінці XX ст. у перекладених зарубіжних посібниках знахо­димо визначення С. Фішера: бюджет — це "детальний опис витрат, а також фінансових планів окремих людей, компаній або урядів".

Помітний внесок у розбудову бюджетних питань зробили також і українські вчені. Серед тих, чиї праці виходили наприкінці XIX — на початку XX ст., слід назвати М. І. Туган-Барановського, І. І. Ян-жула, М. Яснопольського, М. X Бунгше, М. М. Олексієнко, І. Мирні-кова, X. Лебедя-Юрчика.

Серед сучасних учених, які плідно досліджують бюджетну про­блематику, — Й. Бескид, С. Буковинський, С. Булгакова, О. Василик, 3. Васильченко, В. Геєць, М. Деркач, Л. Єрмошенко, М. Єрмошенко, А. Єпіфанов, В. Кравченко, В. Краснова, І. Лукінов, І. Лунін, У. Огонь, В. Опарін, М. Пабат, К. Павлюк, Д. Полозенко, І. Сало, С. Слухай, Т. То­карева, В. Федосов, О. Чернявський, М. Чумаченко, С. Юрій та ін.

Так, відомі вчені в галузі фінансів професори О. Д. Василик та В. М. Федосов зазначають: "Державний бюджет України — центра­лізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовуєть­ся для виконання покладених на неї функцій, передбачених Консти­туцією України" . "Державний бюджет виражає фінансові відноси­ни, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави".

В офіційних документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення: "Бюджет — план формування та викорис­тання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та орга­нами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду".

Звернемося до словників, зокрема до "Словника іншомовних слів": "Бюджет (англ. budget, букв. — торба, гаманець) — 1) затвер­джений у законодавчому порядку розпис, кошторис грошових до­ходів і видатків держави, міста, які передбачається одержати і ви­тратити у майбутньому; 2) план доходів і видатків особи, сім'ї на певний період".

Отже, можемо зробити висновок, що в сучасних умовах термін "бюджет" охоплює широкий спектр понять. Надалі в цьому посібни­ку розглядається бюджет держави.

Майбутній економічний фахівець чи менеджер  повинен знати:

•  основи побудови бюджетної системи України та окремих за­
рубіжних країн;

•       законодавчі й інструктивні матеріали бюджетного напряму;

•       форми і методи планування в бюджетних організаціях;

•       етапи бюджетного процесу;

•  організацію функціонування органів управління бюджетною
системою.

Майбутній фахівець повинен уміти:

•  виконувати необхідні розрахунки бюджетних доходів і витрат
на всіх рівнях бюджетної системи;

•       складати проекти кошторисів бюджетних установ;

•  складати пояснювальну записку до звіту про виконання відпо­відного бюджету;

•  знаходити резерви додаткових надходжень і економії витрат
відповідного бюджету.

1.2 Бюджет як економічна категорія

Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільних відносин, які виконують специфічне призначення — задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-терито­ріальних структур у фінансових ресурсах.

Бюджет як економічна категорія має такі ознаки:

1.Історичність. Бюджет як категорія склався історично,мав свої специфічні риси зародження в різних країнах, вони проявляються в сучасних умовах.

2.Плановість. Основою функціонування бюджету є його плановий характер.

3.Юридичний характер. Бюджет має силу нормативного акта.

4.Термін дії. Бюджет складається і функціонує протягом певного терміну.

   Бюджет також має такі особливості:

1. Бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин, що пов'язані з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та її використанням для задоволення потреб усього суспільства й окремих його державно-територіальних формувань.

2. За допомогою бюджету відбувається перерозподіл НД  між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності.

3. Пропорції бюджетного перерозподілу вартості  визначаються розширеного відтворення в цілому і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку.

4. Галузь бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що обумовлено провідною роллю бюджету порівняно з іншими ланками. 

Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відно­син є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та насе­лення:

•       держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

•       суб'єкти господарювання всіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї залежно від місця і ролі в системі економічних відносин;

•       населення, яке може бути як платником податків (переважно особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (до­помога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо).

Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко структурованих функцій є дві — розподіль­на і контрольна. В економічній літературі називаються також і до­даткові функції — економічної безпеки держави, забезпечення існу­вання держави тощо.

Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з най­більшою ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відом­ствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл.

Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.

Сутність контрольної функції полягає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення.

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм — доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держа­ви, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.

1.3 Призначення бюджету в ринковій економіці

Ринкова економіка суттєво відрізняється від попередніх господарських систем. Причому в кожній країні ця форма господарювання має певні особливості, які є відбитком національних ознак. Водночас ринковій економіці при­таманні загальні характерні риси, які проявляються в усіх державах з цією формою господарювання. Такими рисами є відносно само­стійне господарювання підприємств, організацій без суттєвого втру­чання держави у виробничий процес, конкуренція між товаровироб­никами за ринки збуту тощо.

Однак ринковий механізм повною мірою не може вирішити та­ких важливих для держави питань економічного характеру, як роз­виток наукомістких технологій, фундаментальних досліджень, мало­рентабельних, але суспільно важливих виробників, підтримання фун­кціонування складних і ризикованих програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди можна спрогнозувати, й інколи вони призводять до суттєвих втрат фінансових і матеріальних ресурсів.

Як зазначалось, плановість бюджету є однією з його основних ознак. В Україні, яка трансформує свою соціально-економічну систему, здійснює перехід до ринкових умов господарювання, бюджет (як загальнодержавний, так і його місцеві частини) виконує роль основного регулятора цих про­цесів. Як фінансовий план він має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному і місцевих рівнях — еко­номічної, соціальної, управлінської, військової, міжетнічної, судової, міжнародної тощо.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінювання реальної бю­джетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків "чистого" бюджету (без цільових фондів).

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

    • рівновага доходів і видатків;

•          бюджетний надлишок (профіцит) — перевищення доходів над нормативними видатками;

•          бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами (податкові та неподаткові надходження).

За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державна позика, емісія грошей).

1.4 Взаємозв’язок бюджету і соціально-економічних процесів

Сучасний рин­ковий механізм господарювання в основному спрямований на роз­виток економічного аспекту діяльності людини і суттєво не зачіпає соціального аспекту. Але ж суспільство є єдиним організмом, і його існування пов'язано з оптимальним вирішенням як економічних питань у повному обсязі, так і соціальних. Ось чому ті питання, які неповною мірою може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, що дістали назву державного регулювання. Бюджетні питання держава регулює за допомогою бю­джетної політики.

Бюджетна політика — сукупність заходів держави з органі­зації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її еко­номічного і соціального розвитку. Розробляється бюджетна політи­ка органами влади — законодавчою, виконавчою відповідного рівня із залученням фахівців — науковців, практиків як вітчизняних, так і зарубіжних.

Сутність бюджетної політики:

 бюджетна політика відображається в статтях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямах використання;

 бюджетна політика виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби.

Напрями бюджетної політики:

 Сприяння процесу збалансованої макроекономічної стабі­лізації, подоланню інфляційних процесів та структурній перебудові;

 Здійснення податкової політики в напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників то­варів та послуг усіх форм власності та зменшення подат­кового тиску на них;

 Здійснення структурних реформ за критерієм економіч­ного зростання і підвищення рівня економіки України;

 Формування взаємовідносин у бюджетній системі в на­прямі забезпечення самостійності місцевих бюджетів;

 Оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування;

 Пошук додаткових джерел доходів бюджету.           

Бюджетна політика має реалізовуватися за допомогою двох орга­нічних складових — бюджетної стратегії та бюджетної тактики.

Бюджетна стратегія — це довгостроковий курс бюджетної політи­ки, а бюджетна тактика — методи реалізації бюджетної політики на коротший термін.

Для практичної реалізації бюджетної політики в державі ство­рюється бюджетний механізм, який відображає конкретну спрямо­ваність бюджетних відносин у складній соціально-економічній си­стемі держави. Потрібно зазначити, що бюджетна політика — це органічна складова фінансової політики держави і відповідно бю­джетний механізм є складовою фінансового механізму.

Бюджетний механізм — сукупність засобів, які застосовує дер­жава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення на­лежних умов для економічного і соціального розвитку.

Отже, бюджет може на основі виробленої бюджетної політики, ви­користовуючи бюджетний механізм, впливати на соціально-економічні процеси.

Розглянемо детальніше вплив бюджету на соціально-економічні про­цеси. Цей вплив може здійснюватися прямими та непрямими методами.

До прямих методів можна віднести законодавчі та інші норма­тивні акти, які безпосередньо регулюють "правила гри" всіх учас­ників економічних відносин — держави, суб'єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення "пра­вил гри". Такі акти є основою здійснення господарської діяльності.

До непрямих методів належать дії державних органів щодо пе­рерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання.

     Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це дося­гається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінан­суються складові соціальної сфери — наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та со­ціальним напрямами — значить задовольнити інтереси всіх соціаль­них груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирі­шено в жодній країні світу, можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також впливає на ефективність господарювання підприємств і організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки по­датків, процентні ставки, бюджетний контроль та штрафні санкції, дер­жана має вагомий вплив на цих суб'єктів економічних відносин.

Зв'язок бюджету із зовнішнім сере­довищем взаємний - не лише він має вплив на соціально-економічні процеси, а й сам зазнає впливу конкретних факторів. Ці фактори розглядають з позицій об'єктивності й суб'єктивності та за напря­мами — економічні, соціальні, політичні.

Об’єктивні фактори:

   Характер виробничих відносин та рівень розвитку продуктивних сил,які безпосередньо впливають на зміст бюджету;

   Природні особливості країни;

   Економічні  особливості  країни;

   Соціальні особливості країни;

   Традиції,специфіка розвитку на певному історичному етапі;

Суб’єктивні фактори:

   Тип держави;

   Політика уряду у відповідний періоду;

   Пріорітети розвитку;

   Зовнішня і внутрішня економічна ситуація;

Напрями впливу на бюджет:

1.Економічні:

  валовий внутрішній продукт;

  національний дохід;

  економічне зростання (спад) виробництва;

  продуктивність суспільної праці;

  співвідношення в розвитку підприємств, які виготовляють продукцію споживання і розвитку;

  розвиток важливих галузей науки і техніки;

  фінансова політика.

2.Соціальні :

  обсяг та рівень заробітної плати різних категорій працівників;

  розмір споживчого кошика;

  товарообіг державної та комерційної торгівлі;

  мережа лікарень, поліклінік торгівлі;

  мережа дошкільних, шкільних закладів, ВУЗів.

3.Політичні:

  забезпечення обороноспроможності країни;

  підтримання внутрішнього правопорядку ;

  раціональна організація управління державою;

  ефективна діяльність законодавчої та виконавчої влади.

2 Основні джерела формування Державного бюджету

2.1 Сутність доходів Державного бюджету

Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними норма­тивними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бю­джету відображають економічні відносини держави з підприємства­ми, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адмі­ністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конститу­цією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні — державний та місцеві. До місцевих відносять бюджети Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, обласні, міські, районні, сільські та селищні.

Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджет­них доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.

Співвідношення між ними залежить від економічної та соціаль­ної ситуації в державі, рівня економічного розвитку держави, стра­тегії держави в міждержавних відносинах. Податки, збори та обо­в'язкові платежі є головним методом перерозподілу національного доходу, їх частка в окремих країнах може досягати 90 %.

2.2 Джерела доходів

Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бю­джетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретиза­ція доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Дер­жавний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів, подану в таблиці 1.

Таблиця 1. Класифікація доходів Державного бюджету